Видавництво «Ранок» спеціалізується на навчальній, методичній та дитячій літературі. Тут друкують підручники, розвивальну літературу, енциклопедії, світові бестселери, передають книги захисникам. Під час обстрілу Харкова 23 травня у знищеній друкарні «Фактор-друк» серед 50 тисяч українських книг був, зокрема, весь наклад підручників з німецької мови для 7 класу, який видавництво «Ранок» наступного дня мало відвезти у регіони. Проте гендиректор підприємства обіцяє: до початку нового навчального року встигнуть все відновити. Тоді ж, 23 травня, було знищено ще десяток найменувань книжкової продукції видавництва.
18 червня Володимир Зеленський підписав проєкт закону, який дозволяє українцям, яким цьогоріч виповнилося 18 років, купити книжок на суму 908 гривень через застосунок «Дія». Генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов упевнений, що це стане потужною інвестицією у книговидавництво. Sestry поговорили з ним про те, як українські видавництва навчилися працювати під обстрілами та в умовах постійних відключень електрики і як книжки стають для українців острівцем незламності.
Не все одно, якою мовою читати
Юлія Малєєва: Вікторе, що сьогодні переживає видавничий бізнес? Які виклики долаєте?
Віктор Круглов: Нинішня ситуація має як позитивні, так і негативні сторони. Почну з позитиву, бо я — оптиміст по життю. З точки зору розвитку видавничого бізнесу і попиту на українську книгу, зараз все набагато краще, ніж це було до 2014 року, до початку війни.
За моїми оцінками та оцінками інших експертів, частка російської та російськомовної літератури на той момент була від 60 до 70%. Це були книжки, які імпортувалися в Україну або друкувалися тут дочірніми підприємствами російських видавництв. Російський видавничий бізнес тиснув на українську книжкову галузь дуже сильно, зокрема масштабами, адже російськомовна література друкувалась великими накладами.
І був ще момент, який вже не є секретом:
Російські видавництва одночасно скуповували авторські права на переклади світових бестселерів не тільки російською, а й українською мовами, але українською не видавали
А оскільки у видавничому бізнесі зазвичай продається виключна ліцензія на одну мову, то українські видавці не могли надрукувати ці книжки відомих авторів. Тому й виникло явище, що відомі твори в перекладі спочатку з'являлися на ринку російською. Тоді як україномовну версію доводилось дуже довго чекати.
І хоча після 2014 року люди стали переходити на читання українською, ще до 2022 року багатьом було все одно, якою мовою читати — українською чи російською — головне, щоб книга була в доступі. Після 2022 року все змінилось: якщо є вибір, якою мовою читати — російською чи англійською, — то багато хто вже обере англійську.
І те, що в книгарнях зараз не продається російська книжка через заборону імпорту — дуже добре. Тим паче зараз великий попит на український культурний продукт: книги, вистави, фільми. Зрозуміло, що в інтернеті чимало російського, та я думаю, що за кілька років ми і цього позбудемось.
Книгодрук на генераторах
Ви говорили й про те, що є й негатив…
Звісно, його вистачає. Під час війни дуже важко видавати книжки, брати участь у виставках, особливо закордонних. Але видавництво «Ранок» їздить у Франкфурт, Лондон, Варшаву. У Лондоні до наших стендів підходили люди, дивилися на книжки й співчували: мовляв, ви, мабуть, зараз не працюєте. Натомість ми показували відвідувачам, що ми привезли книжки, підписані до друку у 2024 році. І всі дивувалися, як це можливо.
Можливо, бо видавничий бізнес навчився працювати онлайн, так само онлайн укладаються угоди. Але найбільша проблема сьогодні — те, що великі видавництва розташовані у Харкові, де проблеми з електрикою й інтернетом. У нас була історія:
Якось я зателефонував мобільному оператору, щоб з'ясувати, чому поруч є стільникова вежа, а інтернету немає. Мені відповіли, що там немає світла. Тому ми під’єднали вежу до свого генератора й забезпечили зв'язком не лише себе, але й частину мешканців Харкова
У нас редактори навчилися підключати автомобільні акумулятори до блоків безперебійного живлення, і це дає можливість 5-7 годин працювати за комп'ютером. Ми всім своїм співробітникам і авторам, які потерпають від нестачі електрики, проводимо оптоволоконний інтернет, щоб у них був доступ і без електроенергії.
Але найбільша проблема в тому, що книжка — це фізична річ. Вона має друкуватись, десь зберігатись. Нам уже двічі прилітало на наш склад у Харкові, були пошкоджені кілька тисяч квадратних метрів, плюс спрацювала протипожежна система й залила все водою.
Тому зараз книги та папір тримаємо в кількох місцях на різних складах в Україні: в Києві, Львові, Луцьку тощо. Ми розробили таку розпорошену систему зберігання книжок, щоб можна було при замовленні перемикнутися з одного складу на інший. Бо розуміємо, що в Україні зараз жодного безпечного місця немає — може прилетіти куди завгодно.
Усі файли ми тримаємо у хмарі, це теж вимагає від нас величезних ресурсів, тому що у нас контент вимірюється терабайтами — і його треба зберігати так, щоб був доступ.
Ну і, звісно, проблема з друкарнями. «Фактор-друк» — це вже третя друкарня, пошкоджена росіянами від початку повномасштабного вторгнення. Що ж до збитків, то це мільйони гривень. 23 травня згорів майже весь наклад нового підручника для 7 класу з німецької мови. Наступного дня ми планували його розвозити по регіонах. Папір, який ми завезли для друку наступних накладів, теж був пошкоджений. А ще — наклади близько десятка дитячих книжок, які були там у друці.
Але найстрашніше — там загинули люди й багатьох поранено. Таких спеціалістів треба вчити роками й це дуже великий удар по всій видавничій галузі.
Як ви це все вирішуєте?
Намагаємося диверсифікувати: завозимо папір тільки у такій кількості, яка потрібна, друкуємо на різних друкарнях і не тільки в Харкові. І це значний виклик, адже тепер треба докладати чимало зусиль на планування, логістику, які раніше не забирали стільки ресурсу.
Нас часто питають, чому ви не хочете переїхати.
Вважаю, що це — зрада Харкова. Можливо, самі комп'ютери й просто перевезти, але тут залишаються люди, у багатьох працівників тут батьки, які не хочуть чи не можуть виїхати, у когось — домашні улюбленці
Та й неможливо все місто евакуювати. Тому наші працівники кажуть: «Ми не поїдемо, краще нумо думати, як підсилити ППО, що робити з цими дронами-розвідниками».
Ви згадували про генератори й акумулятори, оптоволоконний інтернет. А які ще рішення запровадили?
У нас є домовленості з коворкінгами, де є бомбосховища, електрика й інтернет, що працівники можуть приїжджати працювати. Хоча розуміємо, що зараз у Харкові немає жодного безпечного місця. Є дні, коли тривога триває цілий день. Ми намагаємося долучати співробітників до спілкування з психологом, розсилаємо поради, як заспокоїтися.
Книжки зараз дуже подорожчали…
Адже сильно подорожчали папір, електрика, друк. Зараз друкарні вимушені працювати на генераторах. Якщо раніше відсоток електроенергії у витратах друкарні був незначний, то зараз він може сягати 20%, адже друкуватися на генераторах — це дорого.
Тому якщо говорити про доступ українців до літератури, то міркувати про наповнення бібліотечних фондів треба зважаючи на те, що в них немає коштів на сучасні видання. Треба думати, як їм допомогти. Можливо, залучати європейську спільноту.
Бо читання книжки — теж психологічне заспокоєння. Коли ми читаємо, то переносимося в уявний світ. Є така красива фраза: «Скільки книжок ти прочитав, стільки життів ти прожив». Може, ще й тому попит на українські книжки зараз зростає — людям хочеться відволіктися. І, може, саме тому на Книжковому Арсеналі були такі великі черги.
Попит на українську книгу за кордоном вражає
Які ще рішення запровадили, зважаючи на виклики часу?
У 2022 році ми зрозуміли, що дітям необхідно навчатися, незважаючи ні на що. Тому розробили електронні додатки до підручників, з відео й аудіо доповненнями. Це цікаво для дітей, бо це не просто PDF-підручник, а інтерактивний. І ним можуть скористатися ті, хто за кордоном. Тож тепер ми одночасно видаємо як паперову книжку, так і її електронну версію.
Щодо аудіокниг, то зараз експериментуємо зі штучним інтелектом. Бо аудіозапис — це недешево: студія, мікшування, диктор. Щоб записати аудіокнигу довжиною 3-4 години, треба витратити близько тижня. Це виливається у великі гроші, тому й аудіокнижка у нас майже не розвивається. З аналізу продажів: 2/3 — це паперові книжки, за ними йдуть електронні й лише невелика частка — аудіо.
В принципі, це добре, бо важливо, щоб діти й дорослі саме читали. Коли наш мозок перетворює графічні символи в образи, по-іншому будуються нейронні зв'язки, ніж коли ми слухаємо чи дивимось якусь історію.
Ви згадували, що 23 травня згорів увесь наклад підручників. Що плануєте робити?
У нас контракт з Міністерством освіти й ми мусимо забезпечити школи до 1 вересня. Трошки часу в нас є. Ми зараз вимушені власним коштом шукати інші друкарні, де можна це надрукувати. І це дуже непросто, бо зазвичай друкарні контрактуються на кілька місяців наперед, і всі потужності зараз завантажені до серпня. Тож ми змушені в одній друкарні друкувати внутрішній блок, в інший — обкладинку, а в третій виконувати палітурні роботи.
Але плануємо до 1 серпня закінчити друк, щоб встигнути розвести все по регіонах. І ми це зробимо.
Який зараз попит на українську книжку за кордоном, коли чимало українців з дітьми виїхали за кордон? Наскільки просто придбати за кордоном українську книжку?
Скажу про наше видавництво: експорт зріс в рази.
Якщо раніше ми експортували 5-10 тисяч книжок, то зараз вже понад 100 000. Тепер наші книжки їдуть практично у всі країни Європи: до Швеції, Німеччини, Британії
Читачі можуть купити з нашого сайту, але й майже на всіх закордонних сайтах є книжки українською. Попит є — і ми намагаємося його закривати. Говоримо з консульськими працівниками, з бібліотеками за кордоном, щоб вони теж закуповували книжки для українців, які там живуть.
Тому я б хотів звернутися до українців, які вимушено виїхали в інші країни: бібліотечна система замовляє ті книжки, які люди запитують. Тож якщо ви живете за кордоном, то приходьте до місцевої бібліотеки й питайте книжки українською. Якщо буде багато таких запитів, бібліотеки вимушені будуть їх закуповувати.
Дуже важливо, щоб наші українці, які виїхали, спілкувалися з дітьми українською, щоб діти не забували українську. Бо ці діти — майбутні амбасадори України.
Фотографії з приватного архіву
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!