Здоров'я

Програма безкоштовної вакцинації від ВПЛ стартувала 1 червня 2024 року. Вона спрямована на дітей та підлітків віком від 9 до 14 років (для дітей, яким ще не виповнилося 14 років). Чому саме цей вік? Експерти підкреслюють, що вакцини найбільш ефективні до того, як дитина мала контакт з вірусом, а отже, до початку статевого життя — вірус передається статевим шляхом. 

«Відтепер дівчатка та хлопчики можуть вакцинуватися після дев'яти років до 14 років, але ми хочемо розширити цю програму. Вакцинація є добровільною і безкоштовною, але остаточне рішення залишається за батьками», — заявила на прес-конференції міністр охорони здоров'я Ізабела Лещина. «Ми розпочинаємо програму вакцинації від ВПЛ у початкових школах. Це важлива медична та освітня акція», — додала міністр освіти Барбара Новацька. Вона також підкреслила роль батьків і директорів шкіл у реалізації цієї програми: «Ми звертаємося до батьків із закликом записати своїх дітей на безкоштовну і безпечну вакцинацію, яка буде проводитися в школах».

Вірус папіломи людини (ВПЛ) — один із найпоширеніших вірусів у світі. Існує понад 150 типів ВПЛ, і десяток з них є особливо небезпечними, оскільки мають високу онкогенність. Тобто: вони можуть викликати рак. Усім випадкам раку шийки матки передує хронічна ВПЛ-інфекція, але це не єдина злоякісна пухлина, пов'язана з цим вірусом. Він також може викликати рак ануса, піхви, вульви, статевого члена, ротоглотки, голови та шиї. Вісімдесят відсотків сексуально активних людей, як чоловіків, так і жінок, контактують з ним. Довгий час вважалося — помилково — що щеплення від ВПЛ є вакциною для дівчат і жінок, і це тому, що вірус в першу чергу асоціюється з раком шийки матки. Це четверте за поширеністю злоякісне онкологічне захворювання у жінок у всьому світі. Щороку у світі діагноз ставлять понад 600 тисяч жінок, і більше половини з них помирають. У Польщі щороку помирає понад 340 тисяч жінок, а кількість нових випадків оцінюється в понад 600 тисяч. Понад 80% усіх випадків захворювання припадає на країни, що розвиваються.

У Польщі рак шийки матки щороку діагностують майже у 3 тисячі жінок. Однак хлопчики також потребують вакцинації, оскільки метою є не лише захист окремих осіб, але й зупинення поширення вірусу серед населення

Педіатриня д-р Катажина Зих-Крекора: З 2024 року в Польщі діє універсальна програма вакцинації проти ВПЛ, яка охоплює також дітей. Діти у віці від 9 до 14 років можуть отримати вакцину абсолютно безкоштовно в рамках шкільної кампанії. Для дітей старшого віку програма дозволяє безкоштовну вакцинацію з вересня минулого року вакцинами Cervarix (бівалентною) або Gardasil 9 (9-валентною). Ці вакцини ефективно захищають насамперед від раку шийки матки, а також від інших видів раку, пов'язаних з ВПЛ, таких як рак анального отвору, вульви та піхви.

Лікар додає, що вакцини проти ВПЛ вважаються безпечними, а побічні ефекти в основному обмежуються місцевими реакціями в місці ін'єкції. — Серйозні побічні ефекти трапляються рідко. Дослідження показали, що вакцина найбільш ефективна при введенні в молодому віці, з ефективністю від 74% до 93% у групі 9-14 років і від 12% до 90% у групі 15-18 років, — пояснює вона. Досвід країн з довготривалими програмами вакцинації проти ВПЛ показує, що ефективність профілактики персистуючої ВПЛ-інфекції, передракових станів шийки матки, піхви і вульви та кондилом у жінок перевищує 90%, а у чоловіків — передракових станів статевого члена, ануса і кондилом.

Станом на 2014 рік 64 країни впровадили програми вакцинації проти ВПЛ, але рівень охоплення вакцинацією залишається низьким: лише 1,4% жінок у світі отримали повну дозу вакцини. Важливо, що програма також передбачає 50% відшкодування вартості вакцини для дорослих. Доктор Зих-Крекора: Програма вакцинації проти ВПЛ поширюється і на дорослих жінок, але для них вакцинація є платною. Міністерство охорони здоров'я рекомендує людям у віці від 9 до 26 років, які раніше не були належним чином вакциновані, розглянути можливість вакцинації. Для тих, хто молодше 45 років, вакцинація може бути розглянута після консультації з лікарем. Для жінок, які вже інфіковані ВПЛ, вакцина може бути корисною, захищаючи від інших типів вірусу, з якими вони раніше не контактували. Однак важливо зазначити, що вакцина не виліковує наявні інфекції, але запобігає подальшому інфікуванню іншими типами вірусу. Експертка підкреслює, що жінкам, які були раніше вакциновані, немає необхідності повторно вакцинуватися після народження дитини.

Вона додає, що вакцина може бути корисною навіть у випадку вже наявної інфекції, оскільки вона може допомогти імунній системі боротися з вірусом, сприяючи швидшій ремісії інфекції 

Універсальна програма вакцинації проти ВПЛ реалізує цілі та завдання Національної стратегії боротьби з онкологічними захворюваннями на 2020-2030 рр. Вона доповнює програму безкоштовних щеплень для дітей та підлітків щепленням, яке захищає від захворювань, що викликаються ВПЛ.

Як записати дитину на вакцинацію? Інформацію можна отримати в поліклініці (POZ — Відділення первинної медико-санітарної допомоги) та школі. 

Навколо вакцинації українських дітей у Польщі існує багато міфів, які занадто часто використовуються в антивакцинаторських та антиіммігрантських дискусіях. Варто поглянути на факти.  

Д-р Катажина Зих-Крекора, спеціалістка з педіатрії, зазначає, що хоча програми вакцинації в Польщі та Україні відрізняються в певних аспектах, вони багато в чому схожі. Існують відмінності в частині обов'язкових щеплень: пневмококова вакцинація, яка є обов'язковою в Польщі для дітей, народжених після 31 грудня 2016 року, не є обов'язковою в Україні. Аналогічно, вакцинація проти ротавірусу в Польщі запроваджена як обов'язкова і безкоштовна з 2021 року, тоді як в Україні вона не є обов'язковою.

‍Вакцинація в Україні

Як відбувається вакцинація в Україні? Існує Програма обов'язкової імунізації, згідно з якою діти отримують щеплення від десяти інфекційних захворювань. Це туберкульоз, гепатит В (вірусний гепатит В), дифтерія, правець, кашлюк, інфекції, спричинені гемофільною паличкою типу b, поліомієліт, кір, паротит та краснуха. Вакцинація проводиться до досягнення дітьми та юнацтвом 16-річного віку і є безкоштовною. 

Ще одне питання, яке піднімалося та аналізувалося в різних контекстах, — це рівень вакцинації населення в Україні. Фактом є те, що Україна зіткнулася з труднощами, пов'язаними з розвалом системи вакцинації. Цифри говорять самі за себе: у випадку кору лише 31-57% населення було вакциновано в період з 2010 по 2016 рік, що призвело до величезної захворюваності на цю хворобу в 2017-2019 роках. З 2020 року ситуація почала покращуватися і, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в 2020 році вакцинація проти кору становила вже 81,9% в Україні та 91,9% в Польщі. Від поліомієліту в Україні було вакциновано 84,2% дітей, а в Польщі — 99,6%. У свою чергу, 81,3% дітей в Україні та 85,4% у Польщі були щеплені від кашлюку, а від гепатиту В — 80,9% в Україні та 85,4% у Польщі відповідно.

‍Колективна імунізація

Д-р Зих-Крекора: Наразі немає даних про рівень вакцинації українських дітей у Польщі. Однак для того, щоб підтримувати поріг колективного імунітету, необхідно розуміти, що це означає. Цей поріг визначається як відсоток імунізованих людей у популяції, після якого кількість нових інфікованих починає зменшуватися. Зазвичай для цього потрібно, щоб 90-95% населення мали імунітет. Однак відсоток людей, які отримали імунітет за допомогою вакцинації, варіюється від хвороби до хвороби. Наприклад, для кору такий «поріг безпеки» становить 95%, для кашлюку — 92-94%, для дифтерії та краснухи — 83-86%, а для епідемічного паротиту — 75-86%. Це означає, що стільки людей серед населення повинні мати імунітет до відповідної хвороби, щоб запобігти інфікуванню в більших масштабах.

Лікарка підкреслює, що Україна є країною з високим рівнем захворюваності на туберкульоз, в тому числі на туберкульоз з множинною лікарською стійкістю. Це одна з головних причин, чому особливо важливо стежити за станом здоров'я дітей, які мігрують до Польщі. За останніми даними, у 2021 році в Польщі було зареєстровано 3704 випадки туберкульозу, що на 8,53% більше, ніж у попередньому році. У 2022 році кількість випадків становила 4020, а в 2023 році — 4231 випадок. Це на 14,23% більше, ніж у 2021 році, що ще раз підкреслює необхідність пильності та профілактичних заходів, особливо в контексті захворювань з множинною лікарською стійкістю, які становлять серйозну загрозу для здоров'я.

‍Вакцинуватися незалежно від паспорта

Експерти погоджуються, що питання вакцинації також не можна недооцінювати в контексті кількості українських дітей, які зараз перебувають у Польщі. Кількість українських дітей шкільного віку становить близько 342 тисяч, з них близько 185 тисяч навчаються в польських школах. Ці цифри є значними, особливо в контексті загальної кількості дітей у Польщі, яка становить близько 6 мільйонів. Зих-Крекора: Такий приплив учнів з України може мати безпосередній вплив на стійкість населення Польщі. Ось чому так важливо, щоб усі діти, незалежно від національності, були належним чином вакциновані відповідно до Програми імунізації.

Вакцинація є ключовим елементом захисту громадського здоров'я, який допомагає запобігти поширенню небезпечних інфекційних захворювань і захищає не тільки дітей, але й усе суспільство

Сучасну епідеміологічну ситуацію в Польщі, особливо в контексті появи нового населення, можна зрозуміти як результат накопичення великої кількості людей, сприйнятливих до вірусних інфекцій. Останніми роками через зниження рівня поведінки, що запобігає поширенню вірусів, наприклад, соціальної ізоляції або носіння масок, спостерігається зростання кількості інфекцій серед дітей, підлітків і людей похилого віку, які мають ослаблений імунітет. Таке явище можна розглядати як своєрідну відповідь природи на зменшення жорсткості епідемії — віруси, які раніше були обмежені у своїй здатності поширюватися, тепер надолужують згаяний час.

‍Як зробити щеплення? 

У Польщі обов'язкові щеплення для біженців є безкоштовними в поліклініках первинної медичної допомоги. Це стосується також тих пацієнтів, які не мають медичного страхування. Важливо, що переклад присяжним перекладачем документації про щеплення не є обов'язковим, і якщо батьки або опікуни дитини не мають картки щеплень, але мають медичну книжку дитини, щеплення виконуються відповідно до чинного календаря щеплень. 

Обов'язок вакцинації випливає із Закону «Про запобігання та боротьбу з інфекціями та інфекційними захворюваннями у людей» і стосується дітей, які проживають у Польщі понад 3 місяці, а також тих, чиє перебування має довгостроковий або постійний характер. 

Новонароджені в Польщі підлягають обов'язковій вакцинації проти туберкульозу (БЦЖ) та гепатиту В за загальними правилами. Обов'язковою є також постконтактна вакцинація (від правця, від сказу), в цьому випадку тривалість проживання в Польщі не має значення.  

‍Щеплення є безкоштовними

Важливо також зазначити, що іноземці, які перебувають у Польщі понад 3 місяці, можуть бути звільнені від обов'язкових щеплень, якщо вони отримали їх за кордоном в обсязі, визначеному Розпорядженням Міністра охорони здоров'я від 18 серпня 2011 року про обов'язкові захисні щеплення, мають про це документальне підтвердження і якщо з моменту проведення цих щеплень минуло не більше періоду імунітету. Звільнення також поширюється на осіб, які мають медичні протипоказання до вакцинації.

‍Не маєте картки щеплень? Ось що робити

Ті, хто не має записів про щеплення, вважаються невакцинованими, а усна інформація від батьків або опікунів не є обов'язковою для лікаря у випадку дитини. 

Українські діти, які не мають при собі карти щеплень, не відмовляються від вакцинації в Польщі з цієї причини. Лікар розглядає таких дітей як нещеплених і скеровує їх на вакцинацію згідно з Індивідуальним календарем щеплень (IKSz). Введення додаткових доз планових вакцин не пов'язане з додатковими ризиками для дитини.

Д-р Зих-Крекора: Якщо дитина з України вже розпочала цикл щеплень у своїй країні, вона може продовжити його в Польщі. Рішення про продовження чи доповнення щеплень приймає сімейний лікар під час індивідуального візиту, і вони проводяться відповідно до розробленого індивідуального календаря щеплень. Слід також зазначити, що якщо мати принесе з собою карту щеплень, зроблену в Україні, немає необхідності перекладати її присяжним перекладачем.

Лікарка наголошує, що обов'язок вакцинації поширюється на всіх дітей, які проживають у Польщі, а ухилення від нього може призвести до серйозних наслідків, як для здоров'я, так і юридичних. У ситуації, коли батьки не реєструють дитину для вакцинації, поліклініка зобов'язана повідомити про це Санітарну інспекцію, що може призвести до штрафу або судового розгляду ситуації в сім'ї.

У повсякденному житті відсутність щеплень також може стати перешкодою, наприклад, при вступі до дитячого садка, де можуть вимагати довідку про щеплення

‍Будьте пильними

В останні роки ситуація з вакцинацією в Польщі погіршилася через зростаючий вплив антивакцинаторських рухів. У деяких захворюваннях, таких як кір або кашлюк, ми вже починаємо втрачати популяційний імунітет. Д-р Зих-Крекора: Тому ще більш важливо бути пильними і забезпечувати охоплення щепленнями в контексті вакцинації проти туберкульозу, кору та щеплень, які зазвичай не входять до українського календаря обов'язкових щеплень (проти пневмокока та ротавірусу). Захист громадського здоров'я є спільною відповідальністю, і вакцинація відіграє ключову роль у запобіганні поширенню небезпечних захворювань.

‍Не вакцинуєтесь? Будьте готові до наслідків

Уникнення або відкладання вакцинації може мати різні причини. Основною з них є мовний бар'єр, який, у свою чергу, сприяє недостатній обізнаності через брак інформації. Є також батьки, які цілком свідомо відмовляються від вакцинації. Однак усім їм доводиться стикатися з наслідками. Якщо батьки не приходять з дитиною на щеплення, поліклініка зобов'язана передати цю інформацію в санітарно-епідеміологічну станцію (повітову санітарно-епідеміологічну станцію). Потім з батьками проводять бесіду, і якщо це не дає бажаного результату, на батьків чекає штраф. У такій ситуації можна також очікувати судового розгляду ситуації в сім'ї. 

Йдеться не лише про захист дітей від хвороби, а й про їхнє соціальне функціонування. Багато дитячих садків вимагають пред'явлення актуальних щеплень, і ненадання такого документа, наприклад, у садочку, може стати причиною відмови у прийомі дитини. Що далі? Перешкоди для інтеграції не тільки дитини, але й батьків, труднощі з поверненням на ринок праці. 

‍Що потрібно знати?

— Щеплення є обов'язковими і безкоштовними

— Дитина може продовжувати цикл вакцинації, отримання додаткових доз не має жодних наслідків для здоров'я

— Інформацію українською мовою можна знайти тут

«Через війну майже у всіх жінок-біженок чи тих, чиї родичі воюють, гарантовано є зміни в щитовидці», — почула якось від лікарки-ендокринологині. Поділилася цією думкою на своїй сторінці у Facebook, як мої підписники почали підтверджувати ці слова. «У мене проблеми з гормонами ось уже 10 років», — написала жінка, якій довелося покинути свій дім у Донецьку на самому початку російсько-української війни — ще в 2014

‍Тож наступного разу до ендокринологині я вирішила прийти не як пацієнтка, а як журналістка — з’ясувати, на що українцям варто звернути увагу, аби гормональні зміни, викликані стресом, не призвели до невиправних наслідків. Отож, про те, чому гормони — це так важливо, які зміни у психофізичному стані мають вас насторожити і що в першу чергу варто перевірити, аби зрозуміти, що з вашим організмом, — про це все у розмові з ендокринологинею вищої категорії Анною Цибуковською.‍

‍Леся Вакулюк: Пані Анно, які ваші спостереження за час повномасштабного вторгнення за гормональним станом українців? Чи можете сказати, що ті умови, в яких вони опинилися через війну, вже наклали свій відбиток на їхнє здоров’я?

Те, що війна наклала відбиток — це однозначно. Зокрема, у частини людей стрес (гострий чи хронічний) спровокував зміни в ендокринній системі загалом. Хоч велика кількість людей і не підозрює про це. І це не лише ті, хто опинився в окупації, під масованими обстрілами, чи ті, хто пішов воювати, чи їхні рідні, які їх чекають.

У перші дні повномасштабного вторгнення ми всі були в стресі (я не побоюся цього узагальнення). У такі моменти організм мобілізується за допомогою таких гормонів стресу, як кортизол та адреналін

Спочатку у пацієнтів, які вже мали діагностовані захворювання (цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози чи пацієнти з іншою ендокринною патологією), у них начебто все було гаразд: скарг було менше і, думаю, що звернень до лікарів у той час було менше. Але це відбулося не лише тому, що ніби не на часі було бігти до медиків, а саме через ось цю мобілізацію організму завдяки гормонам стресу. Втім, постійно людина не може перебувати у стані гострого стресу, вмикаються захисні адаптаційні механізми. З часом людський організм переходить у фазу так званого хронічного стресу. А вона, якоюсь мірою, навіть є небезпечнішою, бо є тривалішою і не дає таких активних проявів відразу, а діє підступно. Я впевнена, що є такі пацієнти, в яких, якби не повномасштабне вторгнення, якби не такий потужний стрес, то з ними могло б бути все гаразд.

Коли я йшла до вас, розповіла колезі по роботі, про що буду говорити в інтерв’ю. А вона каже: «Через повномасштабне вторгнення у мене почалося аутоімунне захворювання». І це при тому, що їй не довелося виїжджати зі свого міста, що воно далеко від фронту, що його порівняно нечасто атакують російські ракети і шахеди, що її рідні живі і здорові. 

Власне, я хотіла наголосити, що для аутоімунних захворювань характерно, що стрес (і в цьому випадку неважливо, гострий він чи хронічний), може бути тим пусковим механізмом. Він може запустити чи то цукровий діабет І типу, чи аутоімунні захворювання щитоподібної залози (аутоімунний тиреоїдит, який дуже поширений зараз), чи хворобу Грейвса. Безумовно на розвиток аутоімунних захворювань ендокринної системи вплив мають і вірусні захворювання, перегрівання, але сьогодні ми говоримо про вплив стресу.

А чому? 

Ендокринні органи керуються гіпоталамо-гіпофізарною системою. Гіпоталамус і гіпофіз — це органи, ділянки головного мозку, які регулюють функції як нервової системи, так і ендокринної, а також впливають на функціонування інших органів та систем: серцево-судинної, репродуктивної та ін. Так от гіпоталамо-гіпофізарна система дуже чутлива до стресу. Коли порушуються гомеостаз, рівновага в цій системі — реагує весь організм.

Що потрібно жінці (чи чоловікові) перевірити в першу чергу? ‍

Починаємо завжди із загального аналізу крові — це базовий показник. Також треба перевірити рівень глікемії натще та через 2 години після їжі (вміст глюкози в крові), слід визначати рівень тиреотропного гормону (ТТГ/TSH), вітаміну D. І обов’язково, я наголошую, консультуватися з лікарем. Адже інтерпретувати аналізи потрібно вміти, бо не всі референтні значення (межі норм) лабораторій підходять для різних вікових груп чи статі. Тому пояснювати результати аналізів повинен лікар, а не Google.

‍І як часто робити таку перевірку, якщо все гаразд?

Раз на рік чи раз на пів року було б добре. Я все-таки рекомендую контролювати стан свого здоров’я, бо, до прикладу: лише 3% українців мають нормальний рівень Вітаміну D без вживання Вітаміну D.

Час від часу натрапляю на дописи у соцмережах, коли знайомі запитують:«як ви тримаєте свою кукуху»? Що б ви порадили?

Прогулянки на свіжому повітрі — так. Перегляд позитивних фільмів чи прослуховування гарної музики — так. Тут кожен собі обере, що йому приносить позитивні емоції. Спілкування з людьми теж має психотерапевтичний ефект. Але з тими, з якими вам комфортно, а не з тими, хто негативно налаштований, бо й так достатньо складних переживань довкола.

Можна, звичайно, брати в помірній кількості заспокійливі трав’яні препарати, але знову ж таки, вони мають бути підібрані індивідуально. До прикладу: екстракт валеріани для багатьох жінок підійде, а от чоловікам — ні, оскільки це впливає на зниження потенції. Тому, що стосується лікарських препаратів, краще знову ж таки узгоджувати це з лікарем.

Ви вже згадували отой поганий гормон стресу (хоча, може, він і не такий поганий), який називається кортизол. Як людині зрозуміти, що внаслідок стресу того гормону в неї вже забагато? Які він процеси запускає в організмі?

Насправді кортизол — дуже добрий гормон, ми б без нього не впорались. Він нас рятує. Можна сказати, що він стоїть на варті стресу. Якби він не врегульовував ось ці наші рівні емоцій, скажімо так, то, напевно, було б набагато небезпечніше. Тому він нам просто необхідний, але у відповідних кількостях. Його рівень можна визначити в крові, в добовій сечі чи в слині.

Які ознаки підвищеного кортизолу, які б нас могли насторожити? Він може давати коливання артеріального тиску (чи то дуже високий, чи то дуже низький)

Виникнення на тілі стрій — смуг розтягу, які можуть бути від блідо-рожевого до аж багряного кольору. Типові ділянки: плечі, сідниці, стегна — це ознака гіперкортицизму.

На що ще варто звертати увагу, що вказує, що з нашими гормонами щось відбувається не те?     

Тут багато є моментів. По-перше, кожна людина, яка є уважна до себе, вона знає свій емоційний стан. Часто від пацієнтів можна почути «у мене підвищена тривожність» чи «я дуже дратівливий/ва», або ж «у мене така байдужість, яка мені ніколи не була притаманна», «або ж у мене надмірна сонливість», а ще треба звертати увагу на надмірну вагу, якій не має пояснення, чи також на різке схуднення, надмірну пітливість, набряки, сильну втому. Дуже часто люди звертаються зараз із відчуттям надмірної втоми, апатії… З одного боку, це може бути ознакою депресії, але перед тим, як поставити цей діагноз, потрібно виключити органічні зміни в ендокринній системі.

Що дуже важливо, то це репродуктивна функція: порушення менструального циклу (менструальний цикл стає нерегулярним або ж менструація зникає чи дуже рясна), зниження лібідо, неможливість завагітніти, зниження фертильної функції і в жінок, і у чоловіків

І це може бути спричинено не лише, скажімо, підвищеним рівнем тиреотропного гормону, який відповідає за функцію щитоподібної залози. Це може бути наслідком надмірного виділення пролактину — це ще один гормон, який дуже чутливий до стресу і, власне, до тих недосипань, які пов’язані з нашими нічними повітряними тривогами. Якщо людину турбує надмірна сухість у роті, спрага, часте сечовиділення — слід виключити порушення вуглеводного обміну (порушення толерантності до глюкози чи цукрового діабету).

Чи є якась різниця в реакції на стрес жіночого організму і чоловічого?‍

Якщо говорити про ендокринну систему, то є певні захворювання, які статистично відображаються в жінок частіше. Цукровий діабет, до прикладу, проявляється однаково, що в чоловіків, що в жінок. Аутоімунні захворювання щитоподібної залози в жінок зустрічаються усе-таки частіше. Репродуктивна система у жінок страждає від стресу частіше, хоча й достатньо випадків і серед чоловіків.

І що, до завершення війни ми всі вже будемо хворі?        

Знаєте, запитували одного відомого британського нейрохірурга Генрі Марш, чи правда, що в Україні рівень онкології різко зросте після завершення війни. А він у відповідь поцікавився, чому? І сказав, що в Україні точно буде високий рівень депресії і, можливо, посттравматичні стресові розлади.

Мені не дуже подобається ось це слово «хворі». Варто не затягувати (я про це абсолютно щиро кажу і своїм рідним, і своїм близьким, і своїм пацієнтам), не боятися звертатись до лікарів, що вони щось страшне виявлять, а все-таки пересвідчитися, чи все гаразд, чи нема порушень — йти до лікаря, щоб дізнатися, що нема. А якщо вже лікар щось і виявить, то якомога швидше почати вирішувати цю проблему. Час має значення! Знову перше, що мені спадає на думку, — це репродуктивна система (мабуть, це такий страх за Україну).

Бо це про наше майбутнє…     

Власне, так. Чому в жінок, які довший час мають знижену дію щитоподібної залози, порушується фертильність (здатність вагітніти)? Тому що зникає овуляція. При цьому в жінки навіть може бути менструація, але вона й не підозрює, що її цикли ановуляторні, рівень фертильності впав, а, відтак, вона в цей час не може завагітніти. Але якщо жінка вчасно звернеться до лікаря, той підбере їй адекватне лікування, то здатність народити дитя повернеться. Одні відразу вагітніють, інші потребують трохи більше часу на відновлення — все індивідуально, бо ми — індивідуальні.

Проте я за те, щоб все робити вчасно, не затягувати! Бо ми не знаємо, як надовго ця війна, але мусимо одні про одного і самі про себе піклуватися

Вилікуйте мене, бо мені треба працювати

‍Ольга Пакош: Чи збільшилася кількість пацієнток у гінекологів за останні два з половиною роки? Які тенденції?

Лілія Мінералова: Насамперед — значно зменшилась кількість вагітних. Частина жінок репродуктивного віку виїхала з України з початком війни, і дівчата продовжують виїжджати. Ще одна причина явища — нестабільність і загрози, які несе війна. Жінки думають, чи варто їм вагітніти в таких умовах. Третя причина — чимало наших чоловіків репродуктивного віку зараз перебувають на фронті. 

Ще одна невтішна тенденція щодо вагітних — збільшилася кількість завмерлих вагітностей і викиднів на ранньому терміні. І це є прямим наслідком впливу стресу на організм жінки. 

‍— Як війна відбивається на жіночому здоров'ї? Яким чином на нього впливає? Чи відворотні ці зміни?

— Війна впливає. Перший момент — це психічне здоров'я. Ми часто маємо справу з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Це наслідок усього того, що пережили й продовжують переживати жінки: хтось потрапив у район бойовіх дій, у когось загинув чоловік або інша близька людина. Одна моя пацієнтка приходила з кровотечами, і в розмові з нею з’ясувалося, що загинув брат її чоловіка. Вона настільки перейнялась цією смертю, так сильно переживала, що це може статись і з її чоловіком, що ми ледь впорались з її станом.  

На фоні стресу у жінок стали загострюватись хронічні захворювання і дедалі частіше проявлятись небезпечними симптомами.

Наші жінки зараз не думають про себе. Насамперед вони думають, як заробити і як прогодувати дітей. Вони не дбають про своє здоров’я, не займаються профілактикою, не проходять регулярних обстежень, які мали б проходити

Лікарі це врахували. І саме тому у Львові створено медичне об'єднання понад 50 приватних клінік, які роблять так звані check-up скринінгові обстеження жінок і чоловіків. Одна з амбітних цілей цього об’єднання — стати медичним хабом Східної Європи.  

Інфекційні захворювання також є, і часто їхньою причиною стає неможливість дотримання правил гігієни. Ми розуміємо, що жінка, яка перебуває, наприклад, на передовій чи в районі бойових дій не має нормального доступу до гігієни. Для жінок дуже важливо правильно підмиватися, нормально ходити в туалет, мати чисті руки, щоб поміняти прокладку чи тампон. Ніби банальні речі, але відсутність можливості це зробити дуже впливає на стан здоров'я.

Але чи не найбільше страждає репродуктивне здоров'я. Я сама репродуктолог і з власного досвіду можу сказати, що стрес впливає на овуляцію, порушує гормональні процеси, «збиває» менструальні цикли.

Порушення менструального циклу веде до відсутності овуляції, а це, зі свого боку, до безпліддя. І тільки коли ми знімаємо сильний стрес — настає вагітність

Знаєте, що є мотивацією бути здоровою? Соціально-економічний фактор. Чимало жінок-керівників, які працюють не покладаючи рук, відкривають власні бізнеси. Серед моїх пацієнток є внутрішньо переміщені особи, і деякі з них виграли гранти та починають свої справи (дуже тішусь, що наші жінки ростуть і розвиваються незважаючи ні на що). І саме це стимулює їх бути здоровими, бо в них немає часу хворіти. «Я вас прошу, вилікуйте мене, тому що мені треба працювати», — просить пацієнтка. 

На Сході України дедалі частіше фіксуємо запущені випадки

— Хвороби, діагнози, симптоми — що не було характерним у мирний час, а тепер частіше з'являється? Наприклад, лейкоплакія вульви у дівчат на фоні стресу, кісти, пухлини?

— Я бачила лише одну лейкоплакію (дистрофічне ураження плоского епітелію жіночих статевих органів — Ред.) за цей рік. Вона частіше трапляється у дівчаток, а в мене дорослі пацієнтки. Але я поцікавилась у колег, подивилась статистику і — дійсно, така проблема є. Кількість випадків лейкоплакії на сьогоднішній день в Україні зростає. А це захворювання пов'язане зі станом імунної системи, яка страждає від надмірного стресу. 

Якщо гормон стресу кортизол виділяється на короткий час, то це вмикає захисні властивості нашого організму. Але коли він виділяється знов і знов, організм виснажується. У жінок крім кортизолу піднімається ще й рівень пролактину, який в нормальних умовах виділяється, коли жінка годує грудьми. 

Природою влаштовано, що коли жінка годує, у неї немає овуляції, адже вона не може і годувати дитину, і виношувати. Тому коли під впливом стресу виділяється багато кортизолу і підвищується рівень пролактину, як наслідок порушується цикл, а потім виникає безпліддя. 

Ще стали часто діагностувати кісти (доброякісні утворення, порожнини з рідиною всередині — Авт.). Коли у жінки ановуляція, виникають так звані фолікулярні кісти. Фолікул дозріває, але гормонів бракує, і він не розривається, перетворюючись на кісту. 

Якщо розділити виявлені мною захворювання у відсотках, то за останній рік понад 20% пацієнток звернулися з міомами, близько 30% — з кістами, десь 15% — із безпліддям, понад 10% — із завмерлими вагітностями, і близько 25% припадає на інші гінекологічні захворювання, пов’язані з ендометрієм і шийкою матки

За останні пів року я особисто виявила три дисплазії шийки матки (передраковий стан). Вважаю, що це багато, адже йдеться про важкі дисплазії другої і третьої стадії. Ці жінки проходили огляди регулярно, і ще два роки тому у них були хороші результати обстежень. Цей діагноз міг з’явитись як наслідок того, що вони два роки перебувають в стані хронічного стресу.

Ще одна дуже сумна тенденція — хронічні болі, які часто виникають на тлі хвилювань. Можуть боліти м'язи, спина, суглоби. З'являються мігрені. Симптоматично цей стан можна лікувати за допомогою обезболюючих, але без психологічної підтримки не обійтись. Насамперед треба ввести фізичні навантаження, аби зняти емоційне виснаження організму. 

Виникають і соматичні проблеми, тобто загострюються такі захворювання, як гастрити, коліти, ентероколіти, виразкова хвороба шлунку, цукровий діабет другого типу, гіпертонічна хвороба, різні дерматити, екземи, псоріаз, акне, алопеція. Я маю на увазі схильність до певних хвороб, яка активізувалась на тлі стресу. Не було б таких хвилювань — людина, можливо, і не захворіла б. 

‍— Які саме обстеження порадите робити жінкам?

— Раз на рік — прийом у гінеколога з оглядом на кріслі в дзеркалах з УЗД органів малого тазу. 

Раз на три роки — скринінгові цитологічні обстеження шийки матки жінкам віком 21-65 років. Або так званий co-test (цитологія + папіломавірус людини) раз на 5 років за умови добрих результатів обстежень. 

УЗД молочних залоз щороку, якщо жінка молодша 40 років. Якщо старша, то до ультразвукового дослідження додають мамографію (рентген молочних залоз) раз на два роки, а після 50 років — щорічно. Ще я раджу робити обстеження щитовидної залози — УЗД, аналіз на рівень гормонів Т3,Т4, ТТГ та ліпідограму. Ліпідограма може бути змінена і в 19 років. 

Колоноскопія, тобто обстеження товстої кишки, після 45 років бажано робити раз на 5 років, оскільки зросла кількість колоректальних раків. 

Ну і обов'язково раз на рік відвідати сімейного лікаря.

Щодо гінекологічних обстежень, то завдяки Національній Службі Охорони Здоров'я України кожна жінка може перевіритися безкоштовно

Причому зараз навіть приватні лабораторії надають великий пакет безкоштовних обстежень, і ми, лікарі, маємо можливість на них скерувати. На жаль, це поки стосується тільки великих міст — Києва, Львова та інших обласних центрів, бо вже в районах чи в селах доступ до таких обстежень обмежений. 

Інша ситуація склалась на Сході країни. Оскільки там жінки не завжди мають можливості прийти до лікаря, ми з колегами дедалі частіше фіксуємо запущені випадки захворювань. Діагнози різні: дисплазія шийки матки, кісти, порушення менструального циклу. Я не дитячий гінеколог, тож не веду прийом дівчат до 18 років, але навіть у тих, хто трохи старший 18, також спостерігаю порушення циклу. Дівчата, як і їхні мами, теж реагують на стрес. 

Я часто читаю лекції на тему статевого дозрівання у дівчат та хлопців у львівських школах і можу сказати, що багато дівчат жаліються на болючі або рясні місячні та порушення циклу. На це обов’язково треба звертати увагу, оскільки такі симптоми в організмі дівчини також можуть бути пов'язані зі стресом. Наприклад, у мене була ситуація: прийшла в школу на лекцію, а вчителі попередили, що сьогодні маємо скоротити час зустрічі, оскільки клас йде на похорон — у однокласника тато загинув на війні. Як же тут можна бути спокійним?

Контузія негативно впливає на здатність завагітніти

‍— Розкажіть про побут жінок на війні, де здебільшого немає вільного доступу до гігієни. Як жінки справляються у складних побутових умовах? Яким чином можна покращити ситуацію? 

— Головне правило — завжди мити руки. Я це кажу не лише військовим. Жіноча анатомія така, що ми мусимо мити руки перед туалетом і після. Якщо немає можливості помити руки, використовуйте вологі серветки. Якщо хочете поміняти прокладку, особливо важливо пам'ятати, що брудними руками цього робити не можна. 

Які засоби в умовах обмеженого доступу до гігієни використовувати під час місячних? Якщо це доросла жінка, а не молода дівчина, то найкраще користуватись гінекологічною чашею. Її я рекомендую і жінкам-військовим

Адже її достатньо спорожнити раз на день, увечері, і добре вимити. Чаша довше тримає, ніж прокладка чи тампон. З тампоном теж слід бути дуже обережними, оскільки непомитими руками його в жодному разі не можна змінювати. І пам'ятати, що тампон треба змінювати не рідше, ніж раз на 4-6 годин. 

У жінок в зонах бойових дій, на передовій можуть виникати збої менструального циклу — цикл може бути нерегулярним, місячні можуть починатись раніше або пізніше, йти довше. Коли немає можливості помитись і ви мусите використовувати вологі бактерицидні серветки, будьте пильними, оскільки вони можуть подразнювати слизову або викликати алергію. Немає жодних профілактичних засобів, крім гігієни, щоб захистити статеві органи від інфекції. Тому при перших ознаках свербіння, печіння, невластивих виділеннях — звертайтесь до лікаря. 

‍— Заморожування яйцеклітин жінками-військовими: чи користуються українки цією можливістю? Як це можна зробити?

— Цю процедуру регулює постанова Верховної Ради України з певними змінами від 21 вересня 2023 року. Репродуктологічні державні та приватні клініки, які підписали договір з НСЗУ, мають можливість заморожувати і чоловічі, і жіночі біоматеріали безкоштовно і зберігати їх. 

Насправді сперма, яку заморозять і зберігатимуть, коштує для клініки близько півтори тисячі гривень, тому медзаклади часто роблять це безкоштовно для військових ЗСУ та поліцейських, котрі перебувають у зоні бойових дій. Деякі приватні клініки самі від себе дають 10% знижку на зберігання і заморожування яйцеклітин. Тобто всі йдуть назустріч нашим захисникам. 

Якщо ж говорити про яйцеклітини, то це триваліший і дорожчий процес. Яйцеклітини потребують стимуляції гормональними препаратаи. Можна брати в нестимульованому циклі, але тоді можна заморозити лише одну яйцеклітину. Це недешево, оскільки вилучення матеріалу відбувається під наркозом: спеціальний вагінальний датчик з голкою проходить через заднє склепіння, входить в яєчник, в якому має бути фолікул, і вже з нього відсмоктується яйцеклітина, яку ембріолог очищає і заморожує.

‍— А можна  так само заморозити ембріони? 

— Так. Якщо військовослужбовці, чоловік і жінка, обоє воюють, вони можуть зберігати ембріони (запліднені сперматозоїдами яйцеклітини). Ембріологи поміщають їх у азот і заморожують. 

‍— Чула, що контузія негативно впливає на репродуктивні функції. Це правда?

— В Україні дійсно проводилося таке дослідження. Клініка репродуктивних технологій Українського державного інституту репродукції Національного університету охорони здоров'я України імені П.Л.Шупика обстежувала жінок репродуктивного віку, які брали участь у бойових діях і зазнали контузії. Було обстежено 487 жінок, з яких 211 мали постконтузійний синдром. І у жінок, які перенесли контузію, в 1,7 разів частіше, порівняно з контрольною групою, були триваліші менструальні кровотечі. Безпліддя у таких жінок траплялося також частіше — в 1,29 рази. Ці офіційні дані доводять, що контузія може сприяти безпліддю. 

‍— Як жити жінкам, щоб зберегти здоровий глузд, не впасти в депресію, не вигоріти і зберегти здоров'я? 

— На жаль, ми не знаємо, коли все це закінчиться і скільки ще триватиме. Але все, про що ми розмовляли, доводить: стрес, спричинений війною, негативно впливає на здоров'я наших жінок. 

З іншого боку, наші бабці народили наших мам, які потім народили нас — після важкої війни, яка тривала довше, і тоді було набагато менше засобів для виживання…

Мій улюблений герой Вінстон Черчилль казав, і я люблю повторювати за ним: я оптимістка і не бажаю бути ніким іншим. Тішусь, що серед моїх пацієнток є чимало таких жінок. Одна з них переїхала зі Сходу України у Львів і на моє питання, як їй вдається триматись, відповіла: «Я повинна думати про те, що живу тут і зараз. Я повинна хвилюватися за чоловіка, чекати його з війни, але також усвідомлювати, що ця війна може тривати довго, навіть кілька десятиліть. І моє колишнє життя не повернеться». 

Саме це усвідомлення і має додавати сил. Ми мусимо прийняти реалії, в яких живемо. І жити далі — з вірою у перемогу, щоб коли переможемо, мати силу й бажання рухатися далі, відбудовувати країну, розвиватись, творити.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), захворюваність на COVID-19 зростає в усьому світі. Нові спалахи інфекції були зареєстровані в Північній і Південній Америці, Європі та західній частині Тихоокеанського регіону. У 84 країнах відсоток позитивних тестів на SARS-CoV-2 збільшується впродовж останніх тижнів. При цьому в Європі цей показник перевищує 20 відсотків. Такі високі темпи поширення інфекції у літні місяці нетипові для респіраторних вірусів, які зазвичай активніші за низьких температур. Утім, завдяки своїй специфічній природі, вірус ковіду уникає «сезонності», він легко може поширюватися у різні пори року. Цього разу маємо справу з так званим літнім сплеском та ще й з вкотре мутованим субваріантом вірусу «Омікрону» під назвою  FLiRT. Його спалах зафіксували на початку літа, у США. Тепер він вже активно розгуляє Європою та Україною. З чим пов'язане збільшення кількості інфекцій, чим небезпечний FLiRT та коли очікувати пік захворюваності в Україні та Польщі?

COVID-19 – FLiRT  у Польщі

Зростання захворюваності на коронавірус у Західній Європі та США почали фіксувати наприкінці травня-початку червня. Вже тоді головний санітарний інспектор Польщі Павел Гжесьовський попереджав, що наступна хвиля коронавірусних інфекцій незабаром докотиться до Польщі:

— На даний момент маємо більше захворювань, ніж у травні та червні. За нашими оцінками, йдеться про збільшення хворих у десятки разів. Хоча, на жаль, на даний момент ми не маємо точних даних, оскільки проводиться дуже мало тестів. Відтак, хворих офіційно реєструється не багато. Тому ми не можемо назвати їхню точну кількість.

Про сплеск захворюваності свідчать дані Міністерства охорони здоров'я. Згідно з щоденною статистикою відомства станом на 13 серпня на SARS-CoV-2 захворіли 1 189 осіб, з них 369 — повторно. Найбільше хворих у Мазовецькому воєводстві — 208 осіб, а найменше в Опольському — 27.

Домінуючим штамом коронавірусу є субваріант «Омікрон» під назвою FLiRT, наголошує в інтерв'ю Sestry головний санітарний лікар Польщі:

— Поки що не схоже, що цей вірус хоче заспокоїтися. Саме тому за ним потрібно стежити, тому що ніколи не знаєш, який новий варіант буде більш небезпечним. У жодній країні Європи ніхто не моніторить вірус у тому масштабі, як раніше. Відомо про зростання захворюваності в Італії. Багато людей поїхало до Франції, де під час Олімпіади також було зареєстровано чимало випадків, навіть серед спортсменів.

І тепер після Олімпіади, коли всі вони повернуться до своїх країн, ми також зможемо побачити хвилю зростання захворювань

Сплеск захворюваності у Польщі прогнозують на кінець серпня початок вересня — коли розпочнеться новий навчальний рік. Адже відомо, що діти є одними з найшвидших розповсюджувачів вірусу. Тож, готуючись до наступної хвилі COVID-19, медики нагадують по основні профілактичні правила. А саме — уникати контакту з хворими, людних місць, дотримуватися дистанції. А ще — часто мити руки з милом чи обробляти антисептиками із вмістом спирту не менше 60%. І не нехтувати вакцинацією, підкреслює Павел Гжесьовський:

— Найкраще було б зробити щеплення зараз, до початку сезону захворюваності, але проблема в тому, що на даний момент немає вакцин з оновленим складом до нових вірусів. Вони досі в процесі реєстрації в Європейському агентстві з лікарських засобів.

Тому, боюся, що коли ці вакцини з'являться, буде запізно, тому що багато людей вже хворітимуть, і ці вакцини не зможуть захистити стільки людей, скільки ми хотіли б

Зменшити ймовірність заражень допомогло б встановлення у навчальних закладах очищувачів повітря. Про таку ефективність вже заявили у США, розповів Sestry Гжесьовський:

— У Сполучених Штатах було доведено, що витрати мінімальні, але ефект дуже великий від фільтрів повітря, тому що воно очищається до дуже високого ступеня. Змусити це робити польських керівників навчальних закладів ми не можемо. Тому у наших силах моніторити ситуацію, тобто перевіряти, скільки є випадків та як мутує вірус. Зараз, наприклад, тривожні дані надходять з Японії, де з'явився варіант, який є сумішшю штамів «Дельта» і «Омікрон». Повернення варіанту «Дельта» може означати серйозні проблеми, тому що це штам, який вже спричиняв важкі перебеги захворювання.

COVID-19 – FLiRT  в Україні

Тим часом в Україні вже зафіксували першу смерть від нового штаму COVID-19 FLiRT. Це 80-річна жінка — жителька однієї з громад Івано-Франківського району. Пенсіонерку госпіталізували з високою температурою у важкому стані. Від моменту госпіталізації до смерті минуло 20 днів. Жінка мала супутні захворювання — цукровий діабет, ішемічну хворобу серця. Тобто була у так званій групі ризику. Смертельні випадки і тяжкий перебіг хвороби досі залишаються вірогідними для літніх людей віком понад 60 років, вагітних жінок, дорослих та дітей із хронічними захворюваннями, застерігають інфекціоністи. Тому медики вкотре нагадують про важливість вакцинації. Набутий імунітет після щеплення знижує ризики ускладнень від хвороби, розповідає інфекціоніст Федір Лапій:

— Наприклад вакцина проти кору, якщо ви розвинули імунну відповідь, захищає вас від зараження. А вакцина від COVID-19 захищає від тяжкого перебігу хвороби, але не від зараження. Згідно наукових досліджень, частка серед невакцинованих щодо тяжкого перебігу значно вища. Навіть якщо просто взяти дані по Україні, то весною 2023-го серед тих, хто лежав в реанімації або мали смертельні випадки були переважно не вакциновані люди.

На сьогодні вітчизняні медики відзначають нетипово стрімке, як для літа, зростання захворюваності на COVID-19. Лише за місяць показник інфікованих зріс ушестеро, наголосив заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін. За його словами, у червні в Україні зафіксували 2 тисячі випадків заражень, а у липні кількість хворих на Covid-19 зросла до майже 12 тисяч:

— Такі показники є нехарактерними для літа. Адже раніше зростання кількості хворих фіксували восени. На стаціонарному лікуванні перебуває трішки більше ніж 2,5 тисячі пацієнтів, і це абсолютно нормально для такого пікового підйому. 

При цьому, за словами інфекціоніста Федора Лапія, реальна кількість хворих може бути дещо більшою:

— На сьогодні, далеко не всі, у кого може бути діагностовано COVID-19 звертаються до лікарів.

Маючи легкий перебіг хвороби й не потребуючи госпіталізації, ці люди зазвичай не потрапляють у загальну статистику. Лікуються вдома

На сьогодні в Україні циркулює 10 підвидів штаму «Омікрон». Останній із них — «FLiRT», який має нові мутації у спайк-білку. Він швидше вражає ослаблений імунітет, а захворіти можуть навіть раніше вакциновані, додає Лапій:

— SARS-CoV-2  продовжує свою еволюцію. Більше шансів до виживання мають ті мутовані варіанти, які краще пристосовуються. У даному випадку ми бачимо, що мутації дозволяють вірусу легше прикріплюватися до клітини і відповідно, проникати всередину.

Мутації допомагають вірусу ставати більш заразним. Відтак швидше поширюватися

Утім, на його думку, про початок епідеміологічного сезону говорити зарано:

— Поки що важко зробити такі прогнози, бо маємо попереду  навчальний рік. Діти підуть до школи. Контактування між собою сприятиме поширенню вірусу. Можна припустити, що з початком навчального процесу, кількість хворих зросте. Утім, це дуже обережні прогнози», — наголосив інфекціоніст.

Як розпізнати симптоми COVID-19 – FLiRT

На початку захворювання загальні симптоми такі ж, як і в інших варіантів COVID-19:

• втома, сильна слабкість;
• нежить;
• біль у горлі;
• підвищення температури;
• болі у м’язах або тілі;
• кашель;
• тремтіння;
• втрата нюху та смаку

Лікарі радять при появі будь-яких симптомів ГРВІ одразу звернутись до сімейного лікаря і не займатися самолікуванням.

Фотографії: Shutterstock

Відповідно до чинного законодавства, аборт у Польщі дозволений лише у випадках, коли вагітність загрожує життю чи здоров'ю жінки, плід має важкі вади, або ж вагітність настала в результаті насильства. На думку частини суспільства, а також правозахисних організацій як у самій Польщі, так і за кордоном, такий підхід до жіночих прав — надто консервативний. Критики також вказують на те, що жорсткі обмеження підштовхують жінок переривати вагітність нелегально. Часто — це небезпечні процедури, які можуть загрожувати їхньому здоров'ю та життю. Попри обурення та критику, консервативні групи в Польщі залишаються прихильниками чинного законодавства та наголошують на важливості захисту права на життя, яке, на їхню думку, починається з моменту зачаття. 

Чарівна таблетка

Чинне польське законодавство щодо абортів обмежує можливість отримання екстреної контрацепції особам молодше 18 років, «чарівна пігулка» доступна тільки за наявності рецепта лікаря. А щоб отримати рецепт в державній клініці — потрібно  чекати близько двох тижнів, тоді як таблетку потрібно випити в перші 2-3 дні після незахищеного статевого акту. 

«Мені сказали, що потрапити до лікаря на прийом можна лише через 15 днів, тому що, як відомо, у Польщі великі черги. Тоді я записалася на візит у приватну клініку, де лікарка дуже критично поставилася до прохання виписати рецепт на екстрену контрацепцію. Вона почала мене відмовляти і тиснути на мене. Я не витримала і пішла геть. В результаті мені передавали «Постінор» [таблетки екстреної контрацепції. — Ред.] з України. Дякувати Богу, все обійшлося, я не завагітніла. Але я пережила великий стрес і ледве не впала в депресію, перш ніж отримала таблетку», — ділиться своїм досвідом 22-річна українка Тетяна Р.

Серед організацій у Польщі, що допомагають дівчатам, що хочуть запобігти небажаній вагітності — Lekarze kobietom, Aborcja bez granic, Women Help Women та Aborcyjny Dream Team. Зокрема, туди можна звернутись за необхідними ліками, за необхідності вони також направляють на хірургічний аборт в інші країни. Українками, що переїхали до Польщі у зв’язку з війною і стали жертвами насильства, опікується Aborcja bez granic.

Вік згоди у Польщі

Лібералізація закону про аборти — один із пунктів передвиборчої програми тепер вже чинного прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Цей крок у суспільстві довгоочікуваний, адже Польща — одна з небагатьох країн у світі, яка заборонила аборти після десятиліть їх повного дозволу в часи комуністичного режиму.

Однак хвилю емоцій викликала пропозиція уряду, щоб рецепт пігулок екстреної контрацепції відпускатили покупцям віком від 15 років. Насамперед у дискусіях порушують питання щодо безпечності надання вільного і неконтрольованого доступу неповнолітнім до засобів раннього аборту. 

Президент  Анджей Дуда нещодавно під час інтерв'ю для «Fakty» TVN заявив, що категорично відмовляється підписувати такі зміни до закону. «Я не підпишу законопроєкт, який запроваджує нездорові, хворобливі та небезпечні правила для дітей», — сказав президент Польщі. Він додав, що особисто підписав Європейську конвенцію про захист дітей від жорстокого поводження та експлуатації в сексуальних цілях, де дитиною вважається вік до 18 років. «Я людина, яка захищає життя. Для мене аборт — це забрати життя маленької людини в утробі матері. Якщо хтось вимагає абортів, для мене  це означає право вбивати», – підкреслив Дуда.

У свою чергу, як пояснює польська громадська та політична діячка Дорота Лобода, у Польщі 15-річний вік є віком згоди. Тобто, з цього віку люди можуть законно займатися статевим актом. «А якщо жінки можуть займатися сексом, то також можуть завагітніти. Саме  тому  вони повинні мати доступ до сучасної екстреної контрацепції. Якщо суспільство обурює вік дівчат і загрози для  здоров’я, то поміркуйте, що насправді значно більшу загрозу, ніж таблетки, становить незапланована вагітність для 15-річної дитини», — пояснює Дорота Лобода.

Аріана Величко, лікарка акушер-гінеколог у Польщі, запевняє, що екстрена контрацепція зазвичай не загрожує здоров'ю і життю жінки. «Як і в будь-якого препарату, можуть бути побічні ефекти у вигляді запаморочення, болю внизу живота, блювання, діареї, затримки менструації. Звісно, є й певні протипокази: підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, тяжка ступінь печінкової недостатності і вагітність. За статистикою, на сьогоднішній день, часто вік початку статевого життя становить 14 років. На жаль. В такому віці вагітність не може бути бажаною. Тому рішення щодо пом'якшення обмежень на екстрену контрацепцію вважаю цілком правильним. Однак рекомендувала би перед прийомом препарату все ж таки звернутись до лікаря».

Також Аріана Величко розвіює міфи про небезпеку абортів. «Загалом ризик серйозних ускладнень низький.  Небезпечним вважається штучне переривання вагітності, яке проводиться спеціалістом, що не володіє необхідними навичками, або ж проведення процедури в умовах, які не відповідають медичним стандартам. Всупереч поширеним міфам, аборт не впливає на розвиток безплідності у майбутньому. Але заборонити щось комусь робити — не правильно, адже ми самі маємо відповідати за свої дії та вчинки. Ми несемо самі відповідальність за своє життя».

«Моє тіло — моє діло»

Позбавлення жінок контролю над своїм тілом та життям ще більше знеохочує їх вагітніти та підштовхує до життя без дітей. Між іншим, Польща на сьогодні має один з найнижчих індексів народжуваності в ЄС — 1,4.

Українки, які проживають на території Польщі, також зіткнулися з обмежувальними законами країни щодо переривання вагітності. За словами Олександри  Огієнко, адвокатки, старшої партнерки Адвокатського об'єднання «СПЕКТР ПРАВА» особливо гостро ця проблема відчулась з початком повномасштабної війни в Україні, коли мільйони жінок мусили покинути свій дім і виїхати в інші країни. Серед них були й ті, які зазнали насильства з боку російських окупантів, потребували проведення аборту. 

«Втім,  відповідно до чинного законодавства, особа має отримати офіційний документ з польської прокуратури про встановлення факту зґвалтування. Це може зайняти навіть місяці, а зволікання щодо проведення аборту, як відомо, може негативно позначитися на писхічному стані жінки. Крім того, проведення аборту показано до 12 тижня вагітності. Громадянкам Польщі також фактично не гарантовано право на аборт навіть у разі отримання офіційного документу в прокуратурі. Тому схваленння поданих зараз законопроєктів однозначно захистить і розширить права жінок, які перебувають на території Польщі» ― переконана Олександра Огієнко.

Водночас сумніви щодо затвердження змін у законодавстві про аборти були ще до заяви президента Анджея Дуди їх підписувати. 

«Президент Дуда, напевно, накладе вето на такий проєкт, тому що він завжди казав, що не підпише закон, який передбачає легальні аборти. Але це не змінює факту, що ми хочемо, аби за цей проєкт  проголосували в Сеймі. Цього дуже  очікують жінки в Польщі. Взагалі заборона на аборти — це фікція і так є  в кожній країні, де введена така заборона. Тому що жінка, яка хоче перервати вагітність, зробить це, і ніщо їй не завадить. У Польщі організована ціла мережа підтримки, де жінки допомагають іншим жінкам. Також діє багато організацій, які  сприяють проведенню абортів на ранніх термінах. Після варварської заборони, яку запровадила партія «Право і справедливість», у нас були випадки, коли жінки помирали в лікарнях через те, що лікарі відмовлялися робити аборти. Це неправильно. Жодна жінка не повинна помирати через те, що хтось відмовляється їй допомогти», — зазначила Дорота Лобода.

Також політикиня додає, що церква буде однозначно виступати проти лібералізації майже повної заборони абортів і пом'якшення обмежень на засоби екстреної контрацепції. Але держава, на її думку, не повинна слухати церкву, адже кожна жінка повинна мати право самостійно приймати рішення стосовно свого тіла: продовжувати або переривати вагітність. 

І суспільство має це рішення поважати.  

‍

«Лісова поляна» ― державний центр психологічної та психіатричної допомоги військовим. Близько 30 років він приймав на лікування учасників бойових дій та родини загиблих в Афганістані. Підхід до допомоги був застарілим. У 2018 році за реформування закладу взялася Ксенія Возніцина. За 5 років активної роботи вона перетворила «Лісову поляну» з пострадянського санаторію в Пущі-Водиці на сучасний хаб. Ксенія Возніцина ― лікарка-неврологиня, засновниця та директорка Центру психічного здоровʼя та реабілітації «Лісова поляна», авторка організаційної Моделі зі створення центрів відновлення психічного здоров’я для постраждалих від війни в Україні. Вона працює з людьми, які пройшли досвід війни з 2014 року і має унікальний досвід реабілітаційної роботи та психологічної підтримки ветеранок та ветеранів. В інтерв’ю  Sestry Ксенія Возніцина розповіла, яких зусиль їй довелося докласти для «переродження» центру, як відбувається реабілітація військових і, як суспільство має зустрічати тих, хто повертається з війни.

Оксана Щирба: Як вдалося зламати систему і реформувати центр?

Ксенія Возніцина: Про це можна писати книжку. Було складно і досі триває процес вдосконалення, адже довелось повністю змінювати принципи роботи команди, яка тут працює. Окрім лікарів, з нами працюють і соціальні працівники, менеджери. Це зовсім новий принцип для роботи закладу. Люди не розуміють, що ми вибрали одну спеціалізацію і хочемо бути в ній експертами. Але як і колись тут хочуть лікувати все: руки, ноги, серце, нирки. 

Спочатку ми зустріли колосальний спротив. Навіть у 2019 році, коли відкривались, голова Української Спілки ветеранів Афганістану зібрав за гроші людей, які протестували. Та, коли вони мене почули, ніхто не виступав проти нововведень. 

О.Щ: Чим сьогодні є «Лісова поляна», що вона робить для військових?

КВ: Ми є центром експертизи не тільки надання допомоги  при психотравмуючих станах, депресіях, тривожних станах, почуттях провини вцілілого, а й після контузії. Хоча останній  термін застарілий, і ми з цим боремося. Це власне струс головного мозку, коли  відбувається черепно-мозкова травма, яка залишає наслідки на поведінці, психіці, тілесних проявах. Окрема наша спеціалізація — це люди, які пережили полон і тортури. Це найвищий ступінь людської жорстокості, тому ми постійно вдосконалюємось і продовжуємо шукати такі методи, які би  працювали.

Через нас уже пройшло сотні колишніх військовополонених — і це без перебільшення. Зараз кількість таких людей зростає, тому наш досвід у наданні допомоги дуже важливий. Центр розрахований на 220 осіб, зараз постійно перебуває 230-240, яких ми розміщуємо, де тільки можемо. Є запит на більшу кількість пацієнтів, тому є ідея відкривати такі ж центри. Це пілотний проєкт, за нашою моделлю планується ще 5-6 філіалів по регіонах.

ОЩ: Який відсоток у Вас чоловіків та жінок?

КВ: Насправді у нас не так багато дівчат. На 220 осіб  припадає 5-7 жінок, інколи 10. Часто це парамедикині та військовослужбовиці. Також є така категорія людей як дружини загиблих, або дружини тих, хто зник безвісти чи перебував у полоні. Одного разу у нас була можливість взяти групу 15 дівчат-азовців. Ми організували їм програму на три тижні.

ОЩ: Я часто спілкуюся з військовими й неодноразово чула, що психологи в Україні не можуть надати їм кваліфіковану допомогу і радять їхати в Європу. Чи дійсно в Україні є проблеми з наданням психологічної реабілітації для військових?

КВ: Це просто велика дурість. Звісно, є проблема, що деякі психологи не готові працювати з військовими. Тому «Лісова поляна»  є не тільки лікувальним закладом, а й методичним ― у нас є тренінговий центр.  Ми вже п'ятий рік поспіль тренуємо велику кількість психологів ― проводимо для них  семінари, навчальні курси. Минулого року нам вдалося організувати 5 п’ятиденних тренінгів. Запит на такий тренінг колосальний. Ми в перший же день закриваємо реєстрацію, тому що на 25 місць є 50-70 зареєстрованих. 

ОЩ: Є міжнародні досвіди проживання і психологічного відновлення після воєнних дій. Є досвід США, балканських країн, Ізраїлю. Чи доречно застосовувати його в Україні? 

КВ: Це питання має свої плюси та мінуси.

Іноземний досвід треба використовувати. Але тут важливо  його  чітко імплантувати в український контекст. Взяти і використати всі підходи ― не дасть жодного результату.

Навіть  приклад з Ізраїлем, який постійно нам наводять, мовляв наш досвід схожий, ―  зараз недоречний. Тому що та резилентність, яка  опрацьована в Ізраїлі за 70 років, до нас ще не дійшла. Ми, наприклад, зовсім не проводимо профілактику. Іноземні терапевти часто говорять, що терапію потрібно проводити в спокійному місці. Але в Україні немає спокійних місць для терапії. У багатьох військовослужбовців родичі перебувають під ракетними обстрілами,  сам військовий постійно перебуває в небезпеці, отримує психологічну травму, переживає за своїх, які в тилу. Ми намагаємося застосовувати кілька методів. Навіть використовуємо спеціалізовану йогу для сну ― цьому, зокрема, навчилися в американському Інституті йоги. Хлопці охоче займаються, їхній сон налагоджується. Багато можна взяти від іноземних партнерів, але  результати залежать індивідуально від людини і від умов, в яких вона перебуває. 

ОЩ: Як відбувається реабілітація військовослужбовців?

КВ: Зазвичай це не можна назвати реабілітацією, тому що це лікувальний процес. Якщо є поранення, військові спочатку проходять хірургічне чи травматологічне лікування, після чого переходять у відділення, де  працюють з фізичними терапевтами, які навчають спеціальних вправ, розробляють кінцівки. Це класичний реабілітаційний підхід. У нашому центрі  лікувальний комплекс розрахований на 3-4 тижні і  включає комплекс медикаментозного та немедикаментозного лікування, соціальний супровід ― в цьому наш холістичний біопсихосоціальний підхід. Тобто, ми працюємо не лише з психікою і тілом, а й із соціальною складовою.  Помилково вважають, що психологічні травми треба лікувати лише роботою психологів, але насправді травма ― це не тільки про сферу психічного стану, це про все тіло, травма зачіпає нейроендокринні, гормональні механізми, тіло, м'язи.  Тому  в нас, крім лікарів-неврологів, великої команди спеціалістів з психічного здоров'я, перший поверх реабілітаційного крила займають зали для фізичної реабілітації. 

У пацієнта під час лікування розписана певна програма, яка займає практично цілий день. Тоді  це дає дуже хороші результати. Адже важливий комплексний підхід ― саме він і є ефективним.До речі, методи лікування  жінок-військових та чоловіків-військових ― майже однакові. Загалом великих відмінностей не спостерігається, тому що травматичний досвід достатньо складний і лише запити можуть відрізнятися. Але самі  підходи до лікування уніфіковані  та стандартні незалежно від статі.

‍ОЩ: Скажіть, будь ласка, яка загальна процедура, як військові потрапляють до вас? 

КВ: Ми беремо людей тільки з направленням і враховуючи, що це військовослужбовці, то це має зробити відповідна  військова частина.

ОЩ: Тобто, сам військовослужбовець не може звернутись?

КВ: Ні. Він, звісно, може звернутись, але ми відразу маємо зідзвонитися з військовою частиною та узгодити, що та чи інша особа перебуває у нас, що це не самозвільнення. Коли це була ветеранська спільнота  до 2022 року, то звичайні громадяни  приходили до нас по направленню від сімейного лікаря. Також могли cамостійно звернутися за умови, що це критичний стан ― наприклад,  суїцидальні думки.

ОЩ: У чому відмінність вашого Центру від інших? 

КВ: Суть в тому, що ми займаємося невидимими пораненнями, бо багато пацієнтів потрапляють з такими скаргами  в психіатричні стаціонари, де немає біопсихосоціальної моделі. Наша особливість ― це величезна команда досвідчених психологів, психотерапевтів. Це цілий організм, де є керівниця Тетяна Сіренко, яка проводить з ними супервізії, інтервізії, підтримує їхнє психічне здоров'я, тому що вони працюють з  важкою травмою. Найголовнішою нашою родзинкою став пілотний проєкт ― ми запровадили у команду клінічних кейс-менеджерів. Нині ― це п’ятеро дівчат, наші унікальні помічниці. Зараз не уявляю, як можна без них працювати, адже наші пацієнти потребують значно більшої уваги, супроводу і якогось роз'яснення, що і де знаходиться Тому важливе менеджерство цієї величезної програми, щоб не загубитися в ній.

Менеджери можуть зайти в палату і нагадати, що о 10:00 сьогодні заняття. У лікаря і психолога немає на це часу, вони виконують свою високоспеціалізовану роботу лікування або сеанси психотерапії, а між цим  всім пацієнт сам переміщається у нашому просторі, і має знати, о котрій годині і яке заняття в нього. Люди з контузією мають певні когнітивні порушення, люди, які пережили полон, тортури, ― певну втрату в часі, особливо, коли довгий період перебували в полоні,  тому часто можуть запізнюватися, або прийти раніше. Тому таким складним пацієнтам потрібний супровід. І це дійсно фантастичний досвід, правда міжнародний, тому що всі військові шпиталі Америки мають клінічних кейс-менеджерів. Також ці менеджери додатково організовують  дотерапевтичне дозвілля: якщо є вільний час, то пацієнти грають в когнітивні ігри, ігри для пам'яті та уваги; малюють,  беруть участь у змаганнях на вулиці. Ми навіть презентували наших кейс-менеджерів і хочемо на наступний рік прописати посадову інструкцію для них. Тому що всі тепер хочуть таких менеджерів у лікарні, але ж їх потрібно якось працевлаштувати. 

ОЩ: Чи достатнє фінансування Центру?

КВ: Ми державний заклад і належимо МОЗ. Міністерство нас дуже підтримує. У 2021 році ми отримали дуже велику суму вперше за багато років. Тоді ми зробили частину ремонту в реабілітаційному крилі та придбали майже все необхідне обладнання. Ще залишаються ремонти  пострадянських приміщень. Наш заклад включений у програму Світового банку відновлення. Є програма, яка дає саме фінансування на ремонт і відновлення інфраструктури у таких закладах. Тому ми зараз у процесі ремонтних робіт. Отримали ґрант від Посольства Бельгії 250 тисяч євро і від Посольства CША на 350 тис. євро. Переробляємо  стару бібліотеку ― це наш простір і для коворкінгу, і для арт-майстер-класів; поруч буде кав'ярня з лаунж-зоною. Все це робимо за кошти від американського посольства, за рахунок бельгійців  закінчуємо ремонти великих реабілітаційних залів, тому що пацієнтів багато і  ми проводимо чимало групових робіт, де треба зібрати 20-40 осіб одночасно. На щастя, ми постійно щось отримуємо з різних джерел.

ОЩ: Зараз психологи дуже люблять вживати термін ПТСР, мовляв, чи не всі військовослужбовці, та й цивільне населення, зіткнулися з цим. В одному з інтерв'ю Ви сказали, що діагноз ПТСР ставите досить рідко і що цей розлад формується значно довше і в невеликої кількості людей. Чому так?

КВ: Своєї статистики ще не так багато, а  світові статистичні дані чітко прописують, що ПТСР може розвинутись у 10-20 % людей. Це особи, які  пережили війну, втрату близьких, загрозу власному життю, ракетні обстріли. ПТСР не розвивається від розлучення, втрати роботи. Загалом, завдяки хорошій підтримці, людина може досить швидко відновитись після ПТСР.

Звісно, ми всі переживаємо  травматичні події, емоційне виснаження, розлади сну, але це не ПТСР. Тому говорити, що всі будуть з ПТСР ― це дуже не професійно і не коректно.

ОЩ: Ви сказали, що суспільство травмоване, але чи вміє суспільство справлятися зі стресом?

КВ: Точно вміє, в протилежному випадку було би більше розладів. Так, ми отримуємо травму, але в більшості випадків ми  вміємо  її «перетравлювати». Загалом досвід переживання травматичних подій в українців достатньо великий ― багато чого відбулося за нашу історію. Якщо ми вже живемо в цьому жахітті, то  не вийде просто переживати, треба подивитись, чи гарно ми спимо, тому що під час сну відбувається багато відновних процесів. Зараз багато людей намагаються ходити в спортзал, бігати, щоб фізично себе підтримати, спілкуватися з друзями та однодумцями. Дуже важливо, коли є люди, з якими можна про все поговорити,  адже через травматичні події ми  часто закриваємося в собі. Нині все більше втомлених людей, адже пройшло два роки від початку повномасштабної війни. Я спостерігаю цю втому і в колег, тому ми намагаємось по п’ятницях кудись ходити, наприклад, в театр, невеликою групою 10-15 людей. Проводимо супервізії ― для того, щоб підтримати  психічне здоров'я тих, хто працює з травмою. Дуже важливо не боятися дбати про себе. Не відкладати своє життя на потім. Невідомо, коли той час буде і чи взагалі буде. Треба брати з життя максимально. Усе це допомагає боротися зі стресом.

Якщо ти прийшов з роботи і лягаєш на диван дивитися телевізор ― це не допоможе. Прогуляйся пішки, сходи з друзями на виставку, зміни домашню обстановку.  Це прості речі, але вони дуже добре працюють з психічним станом. 

ОЩ: Нині багато пишуть про те, що суспільство абсолютно не готове зустрічати тих, хто повернеться з війни ― травмованих хлопців і дівчат. Уже сьогодні наше суспільство не вміє розмовляти з військовими. Тому в першу чергу цивільне населення потрібно готувати психологічно до здорової комунікації з тими, хто воює. Чи це дійсно так?

КВ: Про те, що необхідна психологічна реабілітація і слід  лікувати всіх ― це груба помилка, тому що не всі будуть її потребувати і не всі повернуться в такому стані, щоб вимагати цієї допомоги. Буде певна кількість людей, якій дійсно буде необхідна професійна допомога. Провідну роль в їхньому оновленні та в розвитку більш складних психічних станів відіграватиме підтримка соціуму. Взагалі вважається загальноприйнятним, що від того, як тебе зустрінуть, залежить те, чи розвинеться складний стан. Люди повертаються з фронту з іншим досвідом і ставлення до них повинно бути  з повагою та вдячністю. Це   буде своєрідною базою всього відновлення. Краще уникати будь-яких сварок, конфліктів. Не боятися людей, дивитись в очі, питати, якщо чогось не знаєте. Запитайте: чи  можу я чимось допомогти? Навіть, якщо це особа  з інвалідністю, не кидайтеся одразу допомагати, а запитайте спочатку.  Це звичайні людські відносини, але  вони мають помножуватись на те, що ви постійно маєте пам'ятати, яку ексклюзивну послугу ці люди для нас зробили, що переживали в страшному холоді, з обмороженнями, під постійним страхом обстрілів,  в полоні тощо. Просто пам'ятайте про кожного, кого ви зустрічаєте, що він/вона зробив/ла для вас, будучи на фронті. 

ОЩ: Як Ви сама відновлюєтесь?

КВ:  Надважливим є сон. Я дуже стежу за тим, щоб спати 7-8 годин. Лягаю о 21-22 годині разом з дитиною. Якщо я сплю 3-4 години, то відразу відчуваю вплив на працездатність, емоційність. Я дуже соціальна людина і  постійно шукаю, аби з кимось зустрітись на вихідних, кудись сходити, випити келих просекко. Це  моя підтримка і це допомагає відновлюватися.  Також допомагає робота, бо та кількість вдячності, яку  я чую на ній, одразу заряджає. Коли наші хлопці виписуються і говорять, що вони ніколи такого ніде не отримували і дякують, то від цього весь негатив розчиняється в повітрі.

‍

Гепатит — найпоширеніше захворювання печінки, як правило, вірусного походження. Існує 5 основних вірусів гепатиту — A, B, C, D і E. На хронічні захворювання типами B і C страждає сотні мільйонів людей, вони є найчастішою причиною цирозу і раку печінки. Підступність гепатиту полягає в тому, що перші його ознаки проявляються вже на пізніх стадіях. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, 90% інфікованих людей — не здогадуються, що мають це захворювання. Попри те, що завдяки прогресу в медицині сьогодні гепатит не звучить як вирок — вчасна діагностика та профілактика дуже важливі.

Про перші симптоми, види та лікування гепатитів виданню Sestry розповів лікар-інфекціоніст, науковий співробітник ІПАГ ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України Євген Дубровський.

‍Гепатити A, B, C, D і E: у чому між ними різниця?

Слово «гепатит» означає запалення печінки, або, іншими словами, ураження печінкових клітин. Будь-яка причина — чи то отрута блідої поганки, алкоголь, віруси, медикаменти, пестициди або й навіть власні клітини імунної системи можуть стати причиною ураження печінки.  Тобто, в першу чергу різниця між гепатитами принципова саме в причині ураження: вірусний, токсичний, аутоімунний тощо. Але також треба брати до уваги й різні характери ураження, симптоми, перебіг та наслідки.

Інфікування вірусними гепатитами типу В та С відбувається статевим шляхом або через заражену кров. А саме: через переливання крові, вживання ін’єкційних наркотиків, погано стерилізовані медичні та косметологічні інструменти, надання допомоги хворим без рукавичок тощо. Гепатити А та Е, на відміну від В та С, передаються побутовим шляхом — під час вживання інфікованої їжі або води.

Гострі токсичні гепатити — смертельно небезпечні. Промислові отрути, ураження бойовими отруйними речовинами, отруєння грибами, передозування ліками (в тому числі парацетамолом) здатні вбити людину за лічені дні. Вірусні гепатити, своєю чергою, рідко призводять до летальних випадків. Винятком може стати гепатит Е, який схожий на хворобу Боткіна (гепатит А). Цей варіант вірусного гепатиту поширений в Азійському регіоні. Зазвичай він легко переноситься навіть без серйозного лікування. Однак особливості патогенезу несуть серйозну загрозу для вагітних. Тому жінкам краще завчасно щепитись від гепатиту Е, якщо вони планують жити або тривало подорожувати Азією, а вагітним категорично не рекомендують відвідувати цей регіон.

Небезпека хронічних вірусних гепатитів В та С полягає в іншому — зазвичай вірусне ураження печінки є прихованим. Людина довгі роки навіть не здогадується, що повільно помирає.

‍Чому гепатит називають «лагідним вбивцею»?

Хвороба Боткіна — гепатит А — має яскраві прояви, але зазвичай легкий перебіг. Гепатит В — достатньо важке захворювання, на тривалий термін позбавляє людину працездатності, але теж зазвичай закінчується одужанням.

А ось гепатит С здатен роками безсимптомно повільно уражати печінку, допоки не призведе до фіброзу чи цирозу. Саме його називають «лагідним вбивцею». Людина може жити звичайним життям, не обмежувати себе ні в чому, але раптом одного дня — все змінюється. Починають кровити ясна, з’являються судинні зірочки на шкірі, виражена слабкість, втома, емоційна неврівноваженість, втрата працездатності, шлунково-кишкові розлади. Людина починає жовтіти, з’являються набряки, втрата апетиту, поганий сон. Серед ускладнень найчастіша причина смертності — важкі шлунково-кишкові кровотечі та рак печінки. Всього цього можна було б уникнути шляхом вчасного обстеження.

На перших стадіях хронічні гепатити складно відрізнити від суто поганого самопочуття: хронічна втома, порушення сну, емоційна лабільність, безпричинне роздратування. Далі можуть бути прояви диспептичного характеру — ниття під ребром, відчуття гіркоти в роті, важкість в животі тощо. Схожі симптоми мають й інші захворювання, тож людина може безрезультатно лікувати, наприклад, холецистит чи вегето-судинну дистонію й не розуміти, що причиною є ураження клітин печінки.

‍Які є методи діагностики гепатитів?

Діагностика вірусних гепатитів дуже проста. Зараз практично кожна лабораторія має можливості для необхідних обстежень, які дозволяють швидко та точно поставити діагноз. Використовуються теж серологічні маркери — аналізи на антитіла, а також високоточний ПЛР аналіз: виявлення ДНК або РНК вірусів. Також обов’язково проводяться аналізи на печінкові проби та УЗД печінки (еластографію).

Дані щодо наявності антитіл не можуть бути визначальним критерієм для остаточного діагнозу. Адже наявність антитіл може свідчити як про інфікування, так і про пам’ять про перенесену інфекцію. Для уточнення потрібно зробити ПЛР аналіз. Якщо він негативний — ймовірно, це свідчить про те, що людина вже одужала та вже не є переносником інфекції. Проте у випадках з вірусними гепатитами В та С, після повного курсу лікування та одужання пацієнти ще декілька років знаходяться під наглядом, та раз у рік здають контрольні аналізи — щоб упевнитись, що вірус повністю ліквідований.

Як захиститися від гепатиту?

У першу чергу — бути поінформованим про шляхи зараження та бути обережним. Якщо йдеться про профілактику гепатиту В — то це передусім завчасна вакцинація. Це особливо актуальне для тих, хто любить користуватись косметологічними послугами. Окреме питання, яке дуже турбує батьків: чи варто робити щеплення від гепатиту В новонародженим дітям? Насправді тут немає чого боятись. Однак багато хто відтерміновує вакцинацію та проводить його дитині в віці одного року. Це також нормально та допустимо. Вчені всього світу все ще працюють над створенням вакцини від гепатиту С, яка докорінно змінить ситуацію. Вірус цього типу захворювання схильний до мутацій.

Найдієвішою профілактикою від різних захворювань, звісно, залишається здоровий спосіб життя.

Як лікують гепатити в Україні?

До 2012 року лікування вірусного гепатиту С для пацієнтів було справжнім жахіттям та вимагало значних коштів. Численні побічні дії інтерферонів, складність та тривалість терапії призводили до того, що багато хворих не витримували повний курс та припиняли лікування через розпач. Ситуація радикально змінилась, коли було винайдено революційні ліки — противірусні препарати прямої дії, які докорінно змінили ситуацію навколо лікування гепатиту С. Зараз ці ліки є доступними, мають адекватну ціну, а курс лікування скоротився до 3-х місяців. Ті пацієнти, які в минулому не змогли перемогти хворобу за старими, «інтерфероновим» схемам, тепер мають шанс на ефективне лікування.

Гепатит В, своєю чергою, лікують противірусними, які використовують також при терапії ВІЛ-інфекції. У лікуванні цього типу ще немає революційних методів лікування, теж вдається суттєво збільшити відсоток тих, хто повноцінно одужав або, в деяких важких випадках, хоча б добитись повного пригнічення розмноження вірусу та припинити процес ураження печінки.

З 2015 року, завдяки старанню та активній участі провідних вітчизняних інфекціоністів в міжнародних програмах, в Україні стала доступна для багатьох категорій населення безкоштовна програма з лікування хронічних вірусних гепатитів. Протягом останніх років в Україні активно та успішно проводиться пересадка печінки.

Тож тим, хто зіткнувся з цією хворобою у своєму житті важливо нагадати: гепатит — це не вирок, це лише питання своєчасної діагностики.

‍

За оцінками експертів, психологічної допомоги внаслідок пережитого воєнного досвіду потребуватиме близько 50% населення України. Зокрема, за попередніми підрахунками, терапія потрібна буде 1,8 млн українським військовим та ветеранам, 7 млн людей старшого віку, а також майже 4 млн дітей та підлітків. Прогнозована потреба в допомозі з питань психічного здоров’я на первинній ланці медицини — 27 мільйонів звернень. 

Однак насправді засоби для збереження свого ментального здоров’я доступні для кожного. Які з них найбільш дієві — розповіла психологиня Тетяна Дугельна.

Що таке ментальне здоров’я?

Ментальне здоров'я — це здатність протистояти життєвим стресам та негараздам, продовжувати продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя.  В перекладі «менто» означає «думка» або «інформація». Саме ментальним здоров'ям зараз заведено називати вміння справлятися з інформацією. Але насправді ментальне здоров'я — це і психічне здоров'я. У багатьох людей все ще присутнє стереотипне бачення роботи психіатрів, тож словосполучення «психічне здоров'я» викликає у них острах. Тому це замінюють більш м’яким поняттям «ментальне здоров'я».

Як українці реагують на стрес під час війни?

Людська психіка має декілька складових: інформаційну, ментальну, емоційну, вольову. Звісно, мають значення також й цінності, установки, духовна частина психіки. Якщо взяти жінку, більш емоційну по своїй природі,  то вона швидше буде емоційно включатися у події, швидше реагуватиме на стрес. Чоловік, який сформований природою більш емоційно «холодним», але ментально більш вразливим, буде використовувати ті функції своєї психіки, які допомагатимуть йому адаптуватися під час травми війни. Поширена думка, що  діти більш стресостійкі, оскільки вони не до кінця інформаційно, а отже — ментально — залучені у те, що відбувається навколо. Однак психосоматичні розлади спостерігаються у все більшої кількості дітей. Відомі випадки смертності серед дітей через серцево-судинні захворювання, викликані стресом. 

Ми вже маємо перші дослідження наслідків стресів, викликаних війною. Усе населення України потребує допомоги: і цивільне, і учасники бойових дій — на всіх етапах. Не є винятком й вимушені переселенці з України — вони травмовані так само як і ті, хто залишився в Україні. Це підтвердить будь-який психолог, який має досвід роботи з воєнними мігрантами.

Проблема полягає ще й в тому, що люди досі не хочуть звертатись за допомогою до спеціаліста з психічними проблемами. У нас і раніше не було культури звернення до психологів. Вважають, що, по-перше, фінансово не можуть собі цього дозволити, а по-друге — впораються з усім самостійно. Якщо відчувають потребу поговорити — говорять в кращому випадку з друзями, які травмовані так само, як і вони. Часто такі розмови супроводжуються пляшкою з алкоголем та цигаркою. Серед іншого, помітно зріс й рівень залежностей, у тому числі хімічних.  

Нерідко можна почути думки на кшталт «війна нас не змінила, а лише винесла на поверхню те, якими ми є насправді». Це неправда. Війна — це великий стрес. Українці мають розуміти, що чим швидше вони почнуть звертатися до психологів, тим менша ймовірність, що пізніше потребуватимуть психіатричного чи фармакологічного лікування. 

Симптоми, що свідчать про порушення психічного здоров'я 

Передусім — це ті симптоми, які проявляються фізично. Різкий набір або втрата ваги, безпричинний біль в різних частинах тіла, психосоматичні прояви. Далі — емоційні: неконтрольовані напади агресії, гніву, роздратування. Відсутність будь-яких емоцій — це теж дуже  небезпечний симптом, що провокує розвиток депресивних розладів, які лікуються лише медикаментозно.  Ще один прояв — залежність від новин та соцмереж. Так створюється ілюзія залученості в події, проте коли запитуєш: «А що ти робиш для того, аби щось змінилося?» у відповідь чуєш, наприклад: «Нічого. Я втомлена, емоційно виснажена. Раніше плела сітки, а  зараз не можу, не хочу». 

Психологічні травми під час війни 

Воєнні травми мають не лише безпосередньо учасники бойових дій або ті, хто пережив важкий досвід — бомбардування, втрату рідних, дому. Насправді переважна більшість українців мають травму свідка: хтось бачив прильоти, а хтось розбирав завали після зруйнованих російськими ракетами будівель…

Важко виділити єдину класифікацію травм. Навіть одна й та ж травма, наприклад, зґвалтування, буде по-різному сприйматися різними потерпілими. Одна жінка після зґвалтування збожеволіє, інша — закриється в собі, народить дитину, а потім цю дитину вб’є. Коли  розмовляєш з військовими, більшість з них на запитання «Що було найстрашнішим, коли ви звільняли окуповані території?» відповідали, що це — спілкування з жінками, які були зґвалтовані російськими загарбниками. 

Проблеми надання психологічної допомоги в Україні

Загальний рівень підготовки кваліфікованих психотерапевтів в Україні в роботі з колишніми полоненими, військовослужбовцями — досить високий. Однак зараз поширена практика, коли бодай кожен може піти на приватні курси, заплатити гроші  та отримати кваліфікацію «психолога». Такі «фахівці» починають працювати з людьми, які пережили серйозні травми і, в результаті, і самі травмуються, і травмують інших. Якщо згодом людина потрапляє вже з реальною проблемою до кваліфікованого психолога, то психолог береться за голову і не знає, що робити. Інколи  таких пацієнтів доводиться одразу відправляти до психіатрів. А на державному рівні відсутня інституція, яка б контролювала якість психологічної допомоги. 

Ще одна проблема — цивільне населення не готове до того, в якому стані повернуться військові після бойових дій. Наприклад, в ситуації, коли військовий посеред торгівельного центру падає від гучного звуку на підлогу, накриває голову й кричить: «Всі лягайте! Небезпека!» — не можна насміхатись, не можна витягувати телефони, знімати це. Люди не розуміють, що тепер у свідомості цього військового війна триває завжди. Серед населення потрібно проводити роз’яснювання та підготовку. 

Як зберегти ментальне здоров'я 

Головна  порада — це дотримуватись  інформаційної гігієни: не залучатись емоційно у різні фейки та  наративи, які на перший погляд здаватимуться досить логічними. По-друге — повернути у своє життя планування. Більшість українців сьогодні не тільки перестала планувати, а й навіть мріяти. Однак люди, які не планують своє життя, не ставлять цілей — починають жити минулим, автоматично втрачаючи своє життя тут і зараз. 

Також варто обережно ставитись як до власних емоцій, і до емоцій інших. Важливо вчитися радіти, але теж зважати на почуття інших. Наприклад, щоразу, коли ви виставляєте в соцмережі якусь радісну світлину — подумайте про тих, хто в цей момент відчуває горе. Людяність та емпатія у наш час дуже важлива.

Відмовтесь від критики. Щоденно ставте собі запитання: що я особисто роблю для перемоги? Будь-яка корисна дія, навіть найменша — важлива. 

Не соромтеся звертатися за допомогою, якщо відчуваєте, що не можете самостійно впоратися зі своїми емоціями чи проблемами. 

Корисні посилання:

• Всеукраїнська програма ментального здоров'я Ти як? (howareu.com)
• Благодійний фонд ментального здоров’я UA Mental Help — Благодійний фонд ментального здоров'я

‍

Найкраще лікування — профілактика

Нестерпний біль верхнього зуба 38-річна Наталя відчула у чужій країні, у Варшаві, куди через війну у квітні 2022 році мусила виїхати з рідного Харкова.

«Все сталось раптово. Я — з двома дітьми на руках. Втратила дім, мій чоловік загинув. І ще ці жахливі напади болю, ниття зуба… Пила знеболювальні, але біль щоразу повертався. Почала шукати державну стоматологію від Національного фонду здоров’я (Narodowy Fundusz Zdrowia). Спочатку вільного терміну на найближчий час не було, але згодом якимось дивом з’явився і я примчалась туди. Провели лікування каналів. Однак вночі відчула себе погано, температура піднялась. Поїхала у ту ж саму клініку — там порадили пити знеболювальні. Але жодні таблетки мені не допомагали», — розповідає Наталія.

Тоді жінка за рекомендацією знайомої звернулася до приватної клініки, де в пацієнтки виявили  погіршення ситуації.

«Мені не до кінця почистили канали, почалось запалення та нагноєння зуба. Якби я зволікала — наслідки могли бути вкрай невтішними. Так, мені довелося  витратити чималу суму грошей на лікування, але здоров’я важливіше», — ділиться малоприємним досвідом Наталія.

Черги у державні клініки у Польщі справді дуже великі: реальний час очікування прийому в ортодонта чи пародонтолога вимірюється місяцями. Протягом цього часу розвиток хвороби у людини може дійти до критичного перебігу. Черги пов’язані з тим, що кількість пацієнтів, які бажають скористатись безплатними послугами, значно перевищує години роботи лікарів. Тому серед поляків популярні профілактичні прийоми у стоматолога, аби не зменшити ризик неприємних ситуацій.

Стоматологія у Польщі для українців

Українці, які оформили в Польщі тимчасовий захист, мають право на невідкладну безоплатну  стоматологічну допомогу на рівні з громадянами цієї країни. 
Аби отримати медичну допомогу, потрібно надати такі документи:  

• Закордонний паспорт громадянина України, в якому є позначка про перетин кордону не раніше 24 лютого 2022 року;
• PESEL UKR.

Лікар-стоматолог Олександр Грицаєнко, засновник клініки в Dental office у Польщі, розповідає, що в разі гострого болю або інших нагальних проблем із зубами, пацієнт має право звернутися у будь-яку стоматологічну клініку, яка має договір з Національним фондом здоров’я (NFZ). Аби знайти найближчий до вас такий кабінет, достатньо вбити в пошук гугл «lekarz dentysta NFZ» та місто, де ви проживаєте. Однак часто трапляється так, що найближчий вільний термін є щонайменше за місяць, а то й за декілька. У ситуаціях, коли чекати не можна — лікар радить звертатись у приватні клініки.

Для отримання невідкладної медичної допомоги у Польщі діють також спеціальні пункти швидкої стоматологічної допомоги — Nocna pomoc stomatologiczna. У чергових кабінетах там здійснюється прийом пацієнтів в екстрених випадках. Під час стоматологічних змін надаються спеціальні послуги, в тому числі — видалення зубів. У будні дні стоматологічні послуги надаються з 19:00 до 7:00, у суботу, неділю та святкові дні — цілодобово.

До одного з таких пунктів у Варшаві пізнього вечора звернулася українка Ірина Кушнір із маленьким сином. Жінка залишилася задоволена і ставленням, і  якістю надання послуг.

«Мій син дуже плакав. Нас прийняли відразу, як ми приїхали. Все було дуже швидко та якісно. Всі знають, як  діти бояться стоматологів. Але це не той випадок. Лікар був дуже уважним до мого сина, проявив турботу. Насправді кваліфіковані спеціалісти є і в державних, і в приватних клініках, як в Україні, так і Польщі. Некваліфіковані спеціалісти зустрічаються також скрізь», — каже Ірина.

32 спроби знайти «свого» стоматолога  

Роман Ропій, український продюсер, відчув гострий зубний біль під час візиту до Варшави. Одразу звернувся у приватну клініку. «Мені запломбували один із нижніх зубів. Але наступного дня біль не зник. Я знову звернувся до того ж лікаря. Мені розпломбували зуб, почистили і  знову поставили пломбу. Але й це проблеми не вирішило. Тоді я звернувся в іншу приватну клініку, де зробили знімок і сказали, що мені лікували не той зуб...», — ділиться досвідом Роман і додає: приватна медицина — ще не гарантія якості.

Це підтверджує й стоматолог Олександр Грицаєнко: «Як і в кожній галузі, в кожній країні, найважче — знайти свого спеціаліста. В даному випадку — стоматолога, який буде опікуватись вашими зубами, знатиме цілу історію ваших зубів. Як жартують стоматологи у своєму професійному колі: кожен пацієнт має 32 спроби знайти свого лікаря».  

Водночас, як додає Олександр Грицаєнко, у Польщі, як і в Україні, приватна стоматологія працює на сучасних матеріалах та обладнанні. Безкоштовна медицина — це переважно бюджетні матеріали, часто — низький сервіс. «Свого часу я протягом місяця працював у страховій медицині. Тож з власного досвіду можу сказати, що якість матеріалів і час, який виділявся на пацієнта, на жаль, не давав мені можливості якісно виконувати свою роботу», — підсумовує Грицаєнко.

Ціни на стоматологічні послуги в Польщі відрізняються залежно від клініки. В середньому у приватному секторі — за консультацію стоматолога доведеться заплатити 200-300 злотих. Видалення одного зуба коштуватиме від 300 злотих; лікування каналів — 500-1500 злотих, (залежить від індивідуальної ситуації). Пломбування зуба обійдеться у 200-350 злотих, а коронка — 2500-3000 злотих. Окремо платити доведеться за наркоз та знеболювання під час стоматологічних процедур.

Тож стоматологічне лікування у Польщі дійсно може виявитись суттєво дорожчим, аніж в Україні. Дбайте про здоров’я своїх зубів щодня, робіть профілактичні огляди та пам’ятайте про якісний догляд. 

* * *
Карта пунктів невідкладної стоматологічної допомоги у Польщі: Doraźna pomoc dentystyczna | Pacjent
Пошук стоматологічних кабінетів в рамках NFZ: https://gsl.nfz.gov.pl/GSL/GSL/LeczenieStomatologiczne

Навіщо організму сон?

Сон — це життєво необхідний процес. Без нього людина здатна прожити менше, аніж без їжі. Під час сну відбуваються всі важливі процеси для людини — регуляція та відновлення всіх систем організму: нервової, м’язової, ендокринної, серцево-судинної, кровоносної, репродуктивної, дихальної, регулятивної, імунної, травної.

Найпростіший спосіб подавити волю людини — позбавити її сну. Цей метод навіть використовується при катуваннях. І навпаки — сон нерідко стає лікувальним засобом при психологічних та фізіологічних захворюваннях. Фахівці з розладів сну працюють, наприклад, при Інституті раку в Парижі. Були проведені дослідження, в рамках яких пацієнтів, які проходили інтенсивне лікування променевою чи хімієтерапія, поділили на дві групи: одну групу людей сомнотерапевти вчили спати, а іншу групу — ні. В результаті — швидше одужали ті, хто добре висипався. 

Науковці стверджують, що для повного відновлення організму людина потрібна спати 7-8 годин на добу. Система «виспатися наперед», чи «відіспатись потім» — не працює. Важливо дотримуватись режиму, засинати та прокидатись в один і той самий час щодня, найкраще — у проміжку з 20.00 до 6.00 ранку.

Однак люди використовували таку систему сну не завжди. Відомо, що до XX сторіччя було заведено спати «двофазним» сном: 3-4 години тривав перший сон, і 3-4 — другий. Такий сон обирали з причин безпеки, адже звідусіль існували постійні загрози людському життю. Можливість спати монофазним сном — буває, що аж по 9-10 годин — це велика розкіш нашого часу.  

Хронотипи «сова» та «жайворонок»

Як відомо, за хронотипом люди поділяються на «сов» та «жайворонків». Ще є «голуби» — щось середнє між цими двома типами. Згідно з новими дослідженнями, «совами» не народжуються, а стають. Зазвичай це відбувається в молодому віці, особливо у студентські роки, коли молодь використовує нічний час для тусовок і для навчання. Через такий «нічний» спосіб життя можна, в результаті, отримати хронічний розлад сну. Однак мало кому відомо, що хронотип за бажанням можна змінити — для цього потрібні зусилля і час, аби організм звикнув. 

Якщо ваш режим життя передбачає роботу в нічні години, то варто лягати спати ввечері на 90 хвилин і близько третьої ночі ще на 30 хвилин. Нові дослідження доводять, що така система допоможе відновити сили та зберегти організм в бадьорому стані. 

Пам’ятаймо, що о 6 годині ранку активізується природний стероїдний гормон кортизол, а рівень гормону сну — мелатоніну — знижується, тому під час сну у ці години людський організм вже не відновлюється так активно. Але для денного сну є також сприятливі години. Зокрема, сон протягом 30-90 хвилин принесе користь з 14 до 16 години. А короткотривалий сон, по 10-15 хвилин, можна практикувати протягом усього дня. 

Такі рекомендації поліфазного сну особливо актуальні для нас під час війни: і на фронті під час виконання бойових завдань, і у житті цивільного населення, коли через сирени та ракетні обстріли ми постійно недосипаємо.

Порушення сну 

Безсоння — це наслідок розладів нервової системи. Сам термін «безсоння» в наш час вважається не зовсім коректним, тож науковці рекомендують вживати  «інсомнія» — тобто розлад, що характеризується порушенням процесу засинання, тривалості та якості сну.  

Коли людина прокидається 1-2 рази на ніч (а ми зараз часто прокидаємось через постійні сирени), але потім швидко засинає — це можна вважати нормою. Однак якщо людина прокидається з якоїсь причини, а потім не може заснути, і така ситуація повторюється регулярно — це може свідчити про порушення сну. Серед інших тривожних симптомів — коли людина пізно лягає спати; прокидається частіше, аніж двічі за ніч без вагомих причин; якщо попри довгий монофазний сон вранці все одно прокидається втомленою; коли є страх сну, сняться кошмари; розмови уві сні, лунатизм.

Хронічна інсомнія  призводить до захворювань головного мозку, онкології, діабету II типу, проблем серцево-судинного характеру тощо. Окрім того, можуть з’явитись психологічні та психіатричні захворювання, депресивні розлади, тривожність і навіть думки суїцидального характеру.

Через довготривалі недосипання у період війни населення України згодом матиме додаткові проблеми зі здоров’ям. Тому вже зараз дуже важливо проводити серед українців так звану «сомноедукацію» — це нове поняття в медицині та психології сну, яке запропонував у 2023 році професор Малік Аіт-Аудіа (Париж, Франція), тобто навчання з правильного сну. Важливо, щоб цю тему підіймати й у засобах масової інформації, аби ці знання отримала якомога більша кількість людей. 

Нашим захисникам і захисницям на фронті важко радити «добре висипатись». Однак можна порадити обирати двофазний сон, щоб за добу за можливості все ж досипати 7-8 годин. Також ефективним буде короткотривалий сон (поліфазний), тобто  спати по 10-15 хвилин, чи по 30 хвилин протягом доби. 

Як налагодити сон в умовах війни

Навіть (і особливо) під час війни важливо навчитись ставитися до сну і місця для сну — з повагою. Дотримуватись психогігієни сну та режиму сну відповідно до обраної системи: монофазного, двофазного чи поліфазного сну. 

Почніть вести щоденник, щоб контролювати динаміку сну та стан свого організму. Необхідно подбати про максимально комфортні у вашій ситуації умови сну — підібрати зручні подушки, ковдри, постільну білизну, щоб тіло почувалося комфортно. Важливо провітрювати кімнату щовечора, контролювати температуру та вологість повітря у приміщенні. За три години до сну їсти не рекомендовано, але й на голодний шлунок лягати спати не можна. Не забувайте про фізичні навантаження. За годину до сну допомагаємо організму заспокоїтись: гасимо світло у приміщенні, розмовляємо тихо, ґаджети відкладаємо. 

Якщо рекомендації не допомагають та не вирішують ваших проблем з розладами сну, то варто звернутись за допомогою до сертифікованих фахівців. Наприклад, до сомнотерапевта або ж до консультанта з порушень сну.

Правильний сон — це здоров’я, а здорова нація — непереможна.

‍

‍Що таке гормональна контрацепція?

Контрацепція розв'язує два питання: планування вагітності та захист від інфекцій, які передаються статевим шляхом. Найбільш популярним — і найменш ефективним — методом контрацепції серед пар залишається перерваний статевий акт. На другому місці за популярністю – бар’єрна контрацепція (презерватив). На третьому — гормональна контрацепція. 

Дія останньої спрямована на те, щоб вплинути на шляхи, завдяки яким настає вагітність. Якщо йдеться про пігулки та контрацептивні пластирі — то цей метод блокує овуляцію. Завдяки синтетичним гормонам ми «обманюємо» наш організм, створюємо для нього «ілюзію» що насправді все йде за планом. В результаті жінка має достатньо рівний гормональний цикл. Овуляція не відбувається — вагітність не настає. 

Чи надійна гормональна контрацепція?

Найбільш надійний метод контрацепції — перев'язка маткових труб, тобто коли шлях сперматозоїда до яйцеклітини порушений. Сучасні гормональні контрацептиви досить низькодозовані. Тобто вони містять мінімальну дозу гормонів, які викликають у жінки той стан, який потрібно досягти — відсутність овуляції. Але є жінки з різним гормональним фоном. Є ті, у яких організм чинить опір й овуляція все одно відбувається. Є випадки, коли жінка приймає контрацептиви не неправильно чи нерегулярно. Згідно з протоколами лікування, якщо маємо справу з молодою здоровою жінкою, у якої немає жодних хронічних хвороб — я маю право призначити контрацептиви онлайн. Однак, відверто кажучи, я не люблю таких ситуацій. Краще перед призначенням гормональної контрацепції здати необхідні аналізи для розуміння загального стану організму. Тут йдеться не про аналізи на гормони, як вважає більшість жінок. Це — розгорнутий аналіз крові, печінкові проби, УЗД молочних залоз, гінекологічні мазки. 

Досвідчений лікар одразу помітить також зовнішні  ознаки гормонального дисбалансу, наприклад — акне, підвищений ріст волосся. Варто зауважити, що у рекомендаціях багатьох інших країн — не прописано, що потрібно пройти певні гормональні обстеження. Наші жінки, які зараз перебувають за кордоном, чують від європейських лікарів, що українські медики займаються «гіперлікуванням» і часто призначають непотрібні аналізи.

Як довго можна приймати контрацептиви? 

Гормональні контрацептиви  можна використовувати довго — скільки в цьому є потреба. Але завжди є певні «але». Раніше вважалось, що тривале приймання контрацептивів — це 15 років. Ускладнення або зміни можуть виникати, якщо жінка приймає їх довше, ніж п’ять років поспіль. Тобто, можна сказати, що п'ять років — це оптимальний стандарт приймання гормональних контрацептивів. 

Нерідко лікарі рекомендують зробити перерву після року вживання гормональних контрацептивів, адже організм має здатність до них звикати. Найбільш відчутні побічні ефекти чи інші прояви можуть виникати протягом року. За рік організм пристосується і заспокоїться, а після перерви у 2-3 місяці, коли жінка знову почне приймати пігулки — знову запустяться ці процеси. Доведено, що така система приймання — не раціональна. 

Які бувають види гормональних контрацептивів? 

Гормональні контрацептиви є різних типів і видів. У першу чергу — це пігулки, які можуть бути однофазні (складаються з одного компоненту), або двофазні чи трифазні (складаються з кількох компонентів). Пігулки є різні за складом, за своєю дією на організм, але усі вони — блокують овуляцію. Другий вид — це пластирі, які клеять на шкіру раз на тиждень. В Україні цей метод не надто популярний. Існує ще вагінальне кільце, всередині якого знаходяться гормони, а також гормональні внутрішньоматкові спіралі  — контрацептивний засіб, який імплантують у порожнину матки. Ін’єкційні методи контрацепції в Україні теж не є популярними, частіше їх використовують в лікувальних цілях. Ну і, звісно, є екстрена контрацепція — пігулки, які використовують в екстрених випадках для запобігання вагітності після незахищеного статевого акту.

Які  переваги та недоліки гормональної контрацепції?

Думки лікарів з цього приводу розділяються. Одні призначають гормональні контрацептиви майже всім, інші запевняють, що краще обійтися без цього. У такого методу контрацепції є як переваги, так і недоліки.

Серед переваг — це, передусім, надійність. Окрім того, жінка має регулярний менструальний  цикл. Жінки, які страждали від рясних менструацій, нерідко відмічають, що на тлі приймання гормональних контрацептивів виділення зменшились. Так, внутрішньоматкова гормональна спіраль в наших медичних протоколах є золотим стандартом у лікуванні рясних менструацій. Гормональна контрацепція часто знімає больові відчуття під час місячних. Ще один позитивний ефект — покращення стану шкіри та волосся. 

Серед недоліків — пігулки потрібно пити систематично, щодня в одну і ту ж годину. На жаль, це не всі можуть цього дотримуватись. Особливо якщо це молода мама, у якої безліч щоденних клопотів. Пропущений раз — це вже ризик завагітніти. Сучасні жінки часто ставлять собі нагадування, що допомагає розв'язувати цю проблему. Другий недолік, який  я завжди озвучую своїм пацієнткам під час консультації — гормональні пігулки знижують лібідо.  Тому гормональні контрацептиви не підійдуть жінкам зі слабкою сексуальною поведінкою, адже у  них взагалі може зникнути бажання. Ще один небажаний ефект: усі гормональні пігулки дещо підвищують густину рідин в організмі, тобто згущують кров. З великою обережністю треба виписувати пігулки  пацієнткам, які мають проблеми з жовчним міхуром, оскільки контрацептиви можуть сприяти утворенню каміння. 

Є жінки, які на тлі приймання гормональних контрацептивів можуть її набрати, а є ті, які навпаки худнуть. Якщо у жінки в цілому хороший метаболізм, вона не має проблем із зайвою вагою — то, швидше за все, контрацептиви на її вагу суттєво не вплинуть. Якщо ж у жінки є схильність до набряків, вона вже має зайву вагу — пігулки можуть навіть погіршити ці процеси.

Чи збільшує гормональна терапія ризик захворюваності на рак?

Досить поширена думка, що замісна гормональна терапія, і  гормональні контрацептиви підвищують ризик захворюваності на рак. Насправді не все так страшно. Як показують дослідження, приймання гормональних контрацептивів протягом більш як п’яти років поспіль, підвищує ризик захворюваності на рак молочної залози на 1-2%. Але якщо в жінки в родинному анамнезі є спадковий фактор, то призначати гормональну контрацепцію потрібно дуже обережно. 

Насправді кожна восьма жінка у світі має ризик захворіти на рак молочної залози незалежно від того, вживає вона якісь препарати чи ні. Водночас дослідження європейських та американських науковців доводять, що єдиною дієвою профілактикою раку яєчників є гормональна контрацепція, або ж — народжувати стільки, скільки Бог дає. Жінка біологічно створена так, що яєчники не повинні стільки овулювати, вони мають відпочивати. Але ж зараз жінки народжують значно рідше, ніж колись. 

Кому можна приймати гормональні контрацептиви? 

У питанні щодо приймання гормональних контрацептивів жінок умовно можна поділити на чотири категорії.

Перша категорія — це жінки зі здоровим організмом, в яких немає жодних протипоказань. Таким можна виписувати гормональні контрацептиви однозначно. Друга категорія — ті, для організму яких застосування гормональних контрацептивів ймовірно принесе більше користі, ніж шкоди. Третя категорія – жінки, для  яких шкода від прийому контрацептивів буде більшою, ніж користь. І, врешті, четверта категорія жінок — яким категорично протипоказана гормональна контрацепція. Це, зокрема, люди, що мають онкологічні захворювання, гіпертонічну хворобу, тромбоз глибоких вен, цукровий діабет, печінкову, ниркову недостатність тощо.

Звісно, мені як акушеру-гінекологу хочеться, аби в Україні народжувалося якнайбільше дітей, тому давайте, крім контрацепції, думати й про планування вагітності та про саму вагітність. 

Будьте здорові та обізнані — це запорука нашого жіночого щастя.

‍