Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
За оцінками експертів, психологічної допомоги внаслідок пережитого воєнного досвіду потребуватиме близько 50% населення України. Зокрема, за попередніми підрахунками, терапія потрібна буде 1,8 млн українським військовим та ветеранам, 7 млн людей старшого віку, а також майже 4 млн дітей та підлітків. Прогнозована потреба в допомозі з питань психічного здоров’я на первинній ланці медицини — 27 мільйонів звернень.
Однак насправді засоби для збереження свого ментального здоров’я доступні для кожного. Які з них найбільш дієві — розповіла психологиня Тетяна Дугельна.
Фото з приватного архіву
Що таке ментальне здоров’я?
Ментальне здоров'я — це здатність протистояти життєвим стресам та негараздам, продовжувати продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя. В перекладі «менто» означає «думка» або «інформація». Саме ментальним здоров'ям зараз заведено називати вміння справлятися з інформацією. Але насправді ментальне здоров'я — це і психічне здоров'я. У багатьох людей все ще присутнє стереотипне бачення роботи психіатрів, тож словосполучення «психічне здоров'я» викликає у них острах. Тому це замінюють більш м’яким поняттям «ментальне здоров'я».
Як українці реагують на стрес під час війни?
Людська психіка має декілька складових: інформаційну, ментальну, емоційну, вольову. Звісно, мають значення також й цінності, установки, духовна частина психіки. Якщо взяти жінку, більш емоційну по своїй природі, то вона швидше буде емоційно включатися у події, швидше реагуватиме на стрес. Чоловік, який сформований природою більш емоційно «холодним», але ментально більш вразливим, буде використовувати ті функції своєї психіки, які допомагатимуть йому адаптуватися під час травми війни. Поширена думка, що діти більш стресостійкі, оскільки вони не до кінця інформаційно, а отже — ментально — залучені у те, що відбувається навколо. Однак психосоматичні розлади спостерігаються у все більшої кількості дітей. Відомі випадки смертності серед дітей через серцево-судинні захворювання, викликані стресом.
Ми вже маємо перші дослідження наслідків стресів, викликаних війною. Усе населення України потребує допомоги: і цивільне, і учасники бойових дій — на всіх етапах. Не є винятком й вимушені переселенці з України — вони травмовані так само як і ті, хто залишився в Україні. Це підтвердить будь-який психолог, який має досвід роботи з воєнними мігрантами.
Проблема полягає ще й в тому, що люди досі не хочуть звертатись за допомогою до спеціаліста з психічними проблемами. У нас і раніше не було культури звернення до психологів. Вважають, що, по-перше, фінансово не можуть собі цього дозволити, а по-друге — впораються з усім самостійно. Якщо відчувають потребу поговорити — говорять в кращому випадку з друзями, які травмовані так само, як і вони. Часто такі розмови супроводжуються пляшкою з алкоголем та цигаркою. Серед іншого, помітно зріс й рівень залежностей, у тому числі хімічних.
Нерідко можна почути думки на кшталт «війна нас не змінила, а лише винесла на поверхню те, якими ми є насправді». Це неправда. Війна — це великий стрес. Українці мають розуміти, що чим швидше вони почнуть звертатися до психологів, тим менша ймовірність, що пізніше потребуватимуть психіатричного чи фармакологічного лікування.
Симптоми, що свідчать про порушення психічного здоров'я
Передусім — це ті симптоми, які проявляються фізично. Різкий набір або втрата ваги, безпричинний біль в різних частинах тіла, психосоматичні прояви. Далі — емоційні: неконтрольовані напади агресії, гніву, роздратування. Відсутність будь-яких емоцій — це теж дуже небезпечний симптом, що провокує розвиток депресивних розладів, які лікуються лише медикаментозно. Ще один прояв — залежність від новин та соцмереж. Так створюється ілюзія залученості в події, проте коли запитуєш: «А що ти робиш для того, аби щось змінилося?» у відповідь чуєш, наприклад: «Нічого. Я втомлена, емоційно виснажена. Раніше плела сітки, а зараз не можу, не хочу».
Психологічні травми під час війни
Воєнні травми мають не лише безпосередньо учасники бойових дій або ті, хто пережив важкий досвід — бомбардування, втрату рідних, дому. Насправді переважна більшість українців мають травму свідка: хтось бачив прильоти, а хтось розбирав завали після зруйнованих російськими ракетами будівель…
Важко виділити єдину класифікацію травм. Навіть одна й та ж травма, наприклад, зґвалтування, буде по-різному сприйматися різними потерпілими. Одна жінка після зґвалтування збожеволіє, інша — закриється в собі, народить дитину, а потім цю дитину вб’є. Коли розмовляєш з військовими, більшість з них на запитання «Що було найстрашнішим, коли ви звільняли окуповані території?» відповідали, що це — спілкування з жінками, які були зґвалтовані російськими загарбниками.
Проблеми надання психологічної допомоги в Україні
Загальний рівень підготовки кваліфікованих психотерапевтів в Україні в роботі з колишніми полоненими, військовослужбовцями — досить високий. Однак зараз поширена практика, коли бодай кожен може піти на приватні курси, заплатити гроші та отримати кваліфікацію «психолога». Такі «фахівці» починають працювати з людьми, які пережили серйозні травми і, в результаті, і самі травмуються, і травмують інших. Якщо згодом людина потрапляє вже з реальною проблемою до кваліфікованого психолога, то психолог береться за голову і не знає, що робити. Інколи таких пацієнтів доводиться одразу відправляти до психіатрів. А на державному рівні відсутня інституція, яка б контролювала якість психологічної допомоги.
Ще одна проблема — цивільне населення не готове до того, в якому стані повернуться військові після бойових дій. Наприклад, в ситуації, коли військовий посеред торгівельного центру падає від гучного звуку на підлогу, накриває голову й кричить: «Всі лягайте! Небезпека!» — не можна насміхатись, не можна витягувати телефони, знімати це. Люди не розуміють, що тепер у свідомості цього військового війна триває завжди. Серед населення потрібно проводити роз’яснювання та підготовку.
Як зберегти ментальне здоров'я
Головна порада — це дотримуватись інформаційної гігієни: не залучатись емоційно у різні фейки та наративи, які на перший погляд здаватимуться досить логічними. По-друге — повернути у своє життя планування. Більшість українців сьогодні не тільки перестала планувати, а й навіть мріяти. Однак люди, які не планують своє життя, не ставлять цілей — починають жити минулим, автоматично втрачаючи своє життя тут і зараз.
Також варто обережно ставитись як до власних емоцій, і до емоцій інших. Важливо вчитися радіти, але теж зважати на почуття інших. Наприклад, щоразу, коли ви виставляєте в соцмережі якусь радісну світлину — подумайте про тих, хто в цей момент відчуває горе. Людяність та емпатія у наш час дуже важлива.
Відмовтесь від критики. Щоденно ставте собі запитання: що я особисто роблю для перемоги? Будь-яка корисна дія, навіть найменша — важлива.
Не соромтеся звертатися за допомогою, якщо відчуваєте, що не можете самостійно впоратися зі своїми емоціями чи проблемами.
Корисні посилання:
- Всеукраїнська програма ментального здоров'я Ти як? (howareu.com)
- Благодійний фонд ментального здоров’я UA Mental Help — Благодійний фонд ментального здоров'я
Українська письменниця, теле- й радіоведуча, журналістка, піарниця, громадська діячка, голова правління ГО «Здоров’я жіночих грудей». Працювала редакторкою у низці журналів, газет та видавництв. Була ведучою Українського радіо. Пройшла шлях від кореспондентки до телеведучої та сценаристки на телебаченні. Обіймала посади керівниці пресслужби різних департаментів КМДА, Київської обласної колегії адвокатів, працювала з персональними брендами визначних осіб. З 2020 року займається питаннями профілактики раку грудей в Україні. Пише книги та популяризує українську літературу.Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Авторка книг «Стежка в долонях», «Ілюзії великого міста», «Падаючи вгору», «Київ-30», тритомника «Україна 30». Життєвий девіз: Тільки вперед, але з зупинками на щастя.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
