Освіта

Ваші підлітки вчаться самостійно, шукають щось цікавіше, ніж звичайні шкільні підручники? Тоді їм в пригоді стануть освітні онлайн-ресурси.

В цьому дописі Sestry зібрали найцікавіші безкоштовні додатки та платформи та згрупували їх для зручності за типом охоплених предметів.

Мультидициплінарні платформи

1.Всеукраїнська школа онлайн  — на сьогодні це платформа, найбільш наповнена корисними матеріалами. Призначена для  самостійного опрацювання усіх предметів шкільної програми.

Для 5-11 класів.

Містить усі предмети української шкільної програми.

До кожної теми є відео з поясненнями, додаткові вправи та тести для самоперевірки.

Можна заходити як через сайт, так і через застосунки Googl чи App Store.

Із мінусів —  поодинокі теми можуть не мати частини матеріалів для самостійного опрацювання, але платформу регулярно поповнюють.

2. Learning ua  — платформа із завданнями в ігровій формі, де можна відпрацювати на практиці теоретичний матеріал.

Для усіх 11 класів.

Містить завдання з української мови та, математики.

Має приємний інтерфейс з симпатичною графікою.

Тут зібрано вправи в ігровому форматі з моментальним зворотнім зв'язком.

Мінусом є те, що теми і вправи не завжди відповідають українській програмі.

3. Академія Кхана. Незмінно дружній підхід та атмосфера підтримки панують на цій платформі.

Але є істотний нюанс - платформа здебільшого англомовна, хоча містить багато матеріалів з математики, перекладених українською.

Буде дуже корисною дітям, що опинилися в англомовних країнах, щоб швидко опанувати терміни або ж переглянути альтернативні пояснення знайомих тем.

Для усіх 11 класів (і навіть для студентів).

Мультидисциплінарна, охоплює безліч предметів, включно з додатковими як економіка, історія мистецтва, безпека в Інтернеті чи фінансова грамотність.

Містить відео пояснення, вправи на закріплення, моментальний зворотній зв'язок, фіксацію досягнень і прогресу у навчанні.

Доступна онлайн та у вигляді застосунку.

Найголовніші теми з математики українською зібрано тут: https://uk.khanacademy.org/

Ресурси з гуманітарного циклу

1. Dreamschool зі своїм ютуб-каналом "Дистанційка"  — фаворит в цьому напрямку. Цей освітньо-розважальний проєкт виник у ковідні часи і продовжує стабільно та активно розвиватися. Формат відео незвичний і дуже вдалий, я б його назвала «театралізовані роздуми на задану тему».

Містить матеріали для 6-11 класів.

Предмети: українська мова, українська література, історія середніх віків, історія України, художня культура.

Лекції мають дуже вдалий формат, що тримає увагу та спонукає до самостійного пошуку нових знань на задану тему.

Буде чудовим візуальним доповненням до «сухого» матеріалу підручників.

Охоплює поки що не всі теми української програми, але постійно поповнюється новими матеріалами.
2.Аудіо лекції  "Вчися вухами". Підійдуть для аудіалів.

Для 7-11 класів (історія) та 8-11 класів (українська мова та література).

Аудіоформат - можна слухати фоном в машині, по дорозі в школу тощо.

Охоплює не всі теми програми, але постійно поповнюється новими лекціями.

3. На всі 200.  Ви  полюбите цей канал за структурованість та спокійну, дружню подачу матеріалу без вивищення над учнем-глядачем.

Містить короткі відео лекції з української мови та літератури.

Позиціонується як підготовка до НМТ/ЗНО, але містить і загальні теми з програми 8-11 класу.

Добре структурований  — легко знайти потрібний матеріал.

Може бути корисний дорослим, які опановують українську.

Дуже приємний голос ведучої та манера мовлення - не відволікає від основної теми відео.

Природничий цикл

1. Топ-Школа — цей канал буде корисним для тих, хто потребує додаткових пояснень з математики.

Для 4-11 класів.

Містить доступні відео пояснення всієї шкільної математики за програмою.

Можливий зворотній зв'язок через коментарі.

2. Графічні симуляції з математики, фізики, хімії, біології можна знайти на сайті PhET. Абстрактні теоретичні поняття тут оживають і стають практичними і зрозумілими навіть молодшим школярам.

Містить матеріали за програмою для 5-11 класів.

Основні предмети  — математика, фізика, хімія, біологія, дослідження Землі.

Є можливість обрати українську мову, хоча сама платформа американська.

3. Якщо вам не вистачило симуляцій з механіки на попередньому ресурсі, то раджу сайт Моя фізична лабораторія. Тут можете дослідити, як працюють різноманітні маятники, пружини та інші механізми.

Англомовна/німецькомовна платформа, проте дуже добре візуалізована.

Інтерактивна  — можна змінювати параметри системи.

Є опція: «Вказати всі сили, що діють на об'єкти системи», що дуже цікаво.

Сподіваємося, кожен знайде корисні ресурси в залежності від своїх потреб.

Наша родина переїхала до невеличкого містечка неподалік Валенсії напередодні пандемії Covid-19. Майже одразу після нашого приїзду країна перейшла в режим карантину, і це значно ускладнило і без того нелегку адаптацію. Фактично припинилося моє навчання в новій іспанський школі, адже через пандемію воно стало дистанційним, а, по суті, учні просто самостійно виконували вправи, згідно вказівок вчителів. Це також поставило на паузу моє занурення в мовне середовище, тож починати вивчати castellano (так в Іспанії називають офіційну мову) та valenciano (мова Валенсійської спільноти) мені довелося в домашніх умовах, за допомогою книжок та інтернету. 

На щастя, восени 2020-го року у місцевих школах відновили очне навчання і я отримала шанс надолужити втрачене. 

Спочатку було складно: нова школа, нова мова — точніше, дві, оскільки предмети тут викладають як іспанською, так і валенсійською, нові предмети, адже окрім зрозумілих математики чи англійської, були й такі, як історія Іспанії, геологія. 

Україна та Іспанія мають суттєві відмінності в структурі системи освіти. На перший погляд, все дуже схоже — в обох країнах це дошкільна, початкова, середня, професійна і вища освіта. Але різниця все ж існує. Початкова освіта в Іспанії (Primaria) триває шість років (з 6 до 12 років). Основна увага приділяється наданню учням міцної основи з базових предметів — таких, як математика, рідна мова та література, природознавство і суспільствознавство.

Середня освіта тут поділена на дві частини: перший цикл — обов'язкова середня освіта (Educación Secundaria Obligatoria або ESO) та другий — повна середня освіта (Bachillerato). 

ESO триває чотири роки (з 12 до 16 років), після чого студенти, за певних умов, можуть вступити до Bachillerato — дворічну програму (з 16 до 18 років), яка готує до вступу в університет. 

Обрати ж професійне навчання молоді люди можуть вже по закінченню ESO. 

Що найбільше відрізняло іспанську школу від українською: 

— В Іспанії дітей відправляють до школи в той рік, коли їм виповнилося шість. В Україні ж це на розсуд батьків. 

— Досить розповсюдженою є практика залишати учня на другий рік — так зване "повторення курсу". І це не є чимось ганебним. Якщо середньорічний бал учня нижче 5, він просто повторить курс, щоб краще засвоїти програму. 

— В Іспанії використовують 10-бальну систему. 

— Навчальний рік тут починається 8-12 вересня та триває до 20-22 червня. 

— В Україні навчальний рік поділяється на чверті, а в Іспанії — на триместри.

Мої нові однокласники були на вигляд відкритими людьми, проте, не знаючи мови, я не розуміла, чи вони і справді настільки привітні, чи глузують з мене. Згадуючи це зараз, я розумію, що не варто було так перейматися, але тоді опанувати себе було нелегко. 

На пошук друзів пішло багато часу, але це скоріше специфіка мого характеру, тому що мій брат, не знаючи мови, якимось чином вже з перших днів був у компанії місцевих однолітків. Я завжди хотіла вміти так швидко соціалізуватися, проте за рік і у мене все змінилося на краще.

Переїзд до Іспанії — це, певно, найстресовіша і найглобальніша зміна в моєму житті.

Однак з переїздом для мене як для підлітка, для школярки, відкрилося багато шансів та можливостей. І тепер я, без сумніву, можу сказати, що найважче — це ухвалити рішення — зібратися та поїхати. Головне – зважитися на зміни і обов'язково вірити у свої сили!

Останнім часом тисячі українських родин опинилися у вимушеній еміграції, тому сьогодні чи не в кожному навчальному закладі будь-якого європейського міста є нові учні з України. І моя школа не стала виключенням. 

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, навесні 2022-го року, до нашого шкільного колективу доєдналося двоє українських учнів. На перерві вчителі доручили мені підійти до нової учениці в її перший шкільний день і скласти їй компанію. Було дуже незвично спілкуватися рідною мовою в іспанській школі. Я дуже рада, що у дітей, які зараз рятуються від війни в Іспанії, є можливість звернутися за порадою до тих українців, хто тут трохи довше. Але мушу визнати, що адаптивність  українців надзвичайно висока. Діти швидко знаходять свій шлях інтеграції.

Вже 3 листопада о 18:00 буде оголошено набір на курси від Українського Дому: посилання на реєстраційну форму та додаткову інформацію зʼявиться на сторінках соцмереж у Фейсбуку та в Інстаграмі. Варто поквапитись, бо ці курси користуються високою популярністю: набір на них закривається впродовж декількох годин від початку реєстрації. Цього разу пропонують заняття всім, кому виповнилось 18 років. Доступні рівні А2, B1, B2. Навчання проходитиме два рази на тиждень і триватиме до кінця цього року. 

Fundacja Ocalenie впродовж чотирьох триместрів на рік проводить набір на навчальний курс: січень-березень, квітень-червень, липень-вересень, жовтень-грудень. Найближчий термін подання заявки – з 2 по 4 січня 2024 року. Бажаючим потрібно заповнити анкету на сайті фонду, де вказуються паспортні дані та номер PESEL. Заняття проходять двічі на тиждень, тривалість 90 хвилин. Викладачі курсу у фундації – волонтери. Пріоритетом є навчання розмовної польської мови. На курсах українцям допоможуть якнайшвидше подолати мовний бар'єр і почати вільно використовувати мову для вирішення побутових питань та дружнього спілкування. Однак у фундації попереджають, що максимальний рівень, на який зараз можуть розраховувати студенти, – це А2 (комунікативний).

З нуля до рівня С2 проводять курси: Fundacja Nauki Języków Obcych та Szkoła Języków Obcych Linguae Mundi. Тут за підсумками навчання можна буде скласти сертифікований іспит, але платно. На цих курсах читають пізнавальні лекції про Польщу та допомагають пройти тест на визначення професії. 

Факультет економічних наук Варшавського університету розробив мовні курси для воєнних біженців, комп'ютерні курси та заняття з профорієнтації. Окрім цього, тут можна отримати юридичну консультацію та взяти участь у розважальних майстер-класах для дорослих та дітей, що проходять у вихідні дні. Є курси як для дорослих, так і для дітей.

Програма «Солідарні з Україною» регулярно проводить навчання з польської мови у Національній бібліотеці Варшави. На заняття можуть претендувати як ті, хто хоче вивчати польську з нуля, так і ті, хто вже знаходиться на рівні B1. Для визначення початкового рівня доведеться пройти тест.

Періодично курси польської мови проходять в Centrum Wielokulturowe. Слідкувати за актуальним набором можна на сайті центру. Крім мовних курсів, українці можуть користуватися кімнатами для переговорів, брати участь у дебатах та конференціях, отримувати допомогу, відвідувати виставки та кінопокази.

Безкоштовно вивчати польську можна на платформі polskijazyk.pl. Щоб отримати доступ до курсу, необхідно зареєструватися.

Курс із 10 занять для українців розробив Економіко-гуманітарний університет у Варшаві.

У розділі за посиланням можна зареєструватися та розпочати навчання вже зараз. Після проходження завдань система запропонує пройти тест.

Поліцеальна школа в Польщі – це можливість здобути популярну професію, отримати диплом, визнаний в усіх країнах ЄС, вивчити польську мову, легалізуватися та влаштуватися на роботу. До того ж приймають до таких шкіл без вступних іспитів. Навчання переважно безкоштовне. Але деяких правил доведеться суворо дотримуватись

Випускник поліцеальної школи не здає іспит на знання мови при подачі на карту резидента або сталого побиту

«Нова спеціальність сама мене знайшла!» – впевнена Маргарита Черниш, яка почала навчання у поліцеальній школі з вересня 2023 року за спеціальністю ерготерапевт (фахівець, що допомагає людям з обмеженими можливостями відновити соціальні, побутові та функціональні навички). Маргарита виховує дитину з аутизмом і їй цікаво допомагати людям з особливими потребами. У Варшаві вона з початку війни: перші пів року працювала на кухні в дитсадку, який відвідує її син, а потім вирішила опанувати нову професію і вивчити мову.

– Дуже сумую за рідною Полтавою, але поки йде війна – повертатися не планую. Адже в Польщі набагато більше, ніж в Україні, можливостей для дитини з аутизмом. І я хочу використати нагоду і розвиватися як фахівець з сенсорної інтеграції для діток з особливостями, – пояснює Маргарита.

Вступити до поліцеальної школи легко: обираєш бажану професію чи локацію школи, готуєш пакет документів і приносиш їх до секретаріату. По суті, це аналог наших технікумів, тільки вчитися можуть усі дорослі від 18 до 60 років. Головний документ при вступі – перекладений присяжним перекладачем атестат про повну загальну середню освіту (переклад коштує орієнтовно 200 злотих). Якщо атестат загубився, його можна відновити в Міністерстві освіти.

Яким професіям навчають? Медичним: дитячий та дорослий опікун, асистент людини з обмеженими можливостями, ортопед, масажист та асистент стоматолога. Індустрії краси: майстер манікюру, перукар, косметолог, стиліст і візажист. Можна стати флористом, барменом, бухгалтером і турагентом, вивчити основи готельного чи розважального бізнесу тощо. Навчання триває від року до двох у денній і заочній формах. Найдовше, а саме тричі на тиждень протягом двох років, вчаться майбутні масажисти. Популярною вважається професія «асистент стоматолога», яку можна опанувати з нуля. Ну і випускнику не обов'язково працювати у стоматологічному кабінеті, можна займатися дезінфекцією в лікарнях чи салонах краси.

До речі, косметологів у поліцеальній школі не вчать робити ін'єкції та агресивні кислотні пілінги, які зараз користуються найбільшим попитом на ринку. Маски, чистка обличчя, базовий догляд і фарбування брів – ось навички, яким навчають фахівців.

Важливий бонус поліцеальної школи – можливість підтягнути мову до рівня В1. До того ж, якщо школа входить до офіційного списку польських навчальних закладів, то її випускник звільняється від іспиту на знання мови при подачі на карту резидента або постійного побиту. 

– Якщо мовне питання для вас важливе, уточнюйте перед вступом, чи підтвердять вам на обраному факультеті рівень польської і хто викладачі, – радить Дар’я Харкова, яка закінчила поліцеальну школу п’ять років тому і отримала спеціальність медичної опекунки. – Коли я вчилась у поліцеалці, у нас на групу 30 осіб було тільки двоє українців, а всі викладачі – поляки. Зараз студентів-українців – більшість, і дедалі частіше з’являються і викладачі-українці. З одного боку, зі своїми легше зрозуміти матеріал. З іншого – польську мову до високого рівня ви так навряд чи підтягнете.

Якщо школа має дофінансування ЄС, то навчання безкоштовне. Якщо ні – в середньому оплата за місяць становить 80-200 злотих. Школи мають партнерів та часто надають бонуси своїм студентам у вигляді безкоштовних відвідувань різноманітних заходів і музеїв. Студенти віком до 26 років мають знижки на проїзд громадським транспортом.

– На нашому курсі медичних опікунок була відмінна матеріально-технічна база для навчання, – згадує Дарія. – Кабінет був облаштований, як справжня лікарня: халати, рукавички, антисептики, одноразові інструменти та засоби гігієни, пакети для стоми – тобто все те, що може знадобитися у догляді за лежачим хворим. Пам’ятаю, я заздрила тим, хто обрав професію флориста чи перукаря. Адже вони виходили зі школи з квітами та новими зачісками, а медичні опікуни поверталися з занять із запахом антисептика. 

На іспиті треба відповісти на 60 запитань за 40 хвилин

Навчання за спеціальністю медичний опікун для Дарії Харкової тривало всього рік. Заняття у школі проходили чотири дні на місяць у вихідні. Решту часу потрібно було готувати домашнє завдання й опановувати матеріал самотужки. Матеріалу давали дуже багато, а предметів було, як в університеті: професійна англійська лексика, основи господарської діяльності, гігієна праці, основи техніки безпеки й інше. 

Особиста присутність на заняттях – основна й сувора вимога поліцеальної школи. Прогули караються – десь накладають грошовий штраф, десь за пропуск половини занять виганяють зі школи. Раніше, коли російсько-українська війна ще не почалась і в українців не було тимчасового захисту, за прогули могли навіть депортувати.

– Кожному, хто має намір працювати за фахом, по закінченню курсу доведеться скласти іспит, – пояснює Дарія. – Якщо ви його не складаєте, то отримуєте документ про те, що прослухали лекції за спеціальністю. Іспит ділиться на дві частини – теоретичну та практичну. У мене з теорії було 60 питань, на які потрібно було відповісти за 40 хвилин. А це майже неможливо, якщо не вчив матеріали та погано володієш мовою. Правильних відповідей має бути щонайменше 60 відсотків. Ну а на практичній частині я витягнула завдання «помити голову лежачому пацієнтові». А в цій справі важливо дотримуватися всіх нюансів, яких вчать викладачі. Перед вами манекен, з яким треба поводитись, наче з людиною: привітатись, запитати згоду на маніпуляцію, обов'язково мити голову в медичних рукавичках, а коли сушиш волосся феном, то змінити рукавички на нові.

Отож, скласти головний іспит у поліцеальній школі під силу не кожному. А перескласти його можна тільки раз через пів року. Натомість той, хто сумлінно вчився і показав високий результат, отримує диплом, який визнають усі країни Євросоюзу. 

Поліцеальна школа дає переваги в легалізації побиту в Польщі

А ще поліцеальна школа може стати у пригоді тим, хто має проблеми з картою побиту, як, наприклад це було у Дар’ї з Харкова, яка закінчила поліцеальну школу, обравши спеціальність опекунки медичної. На той момент вона вже працювала у Варшаві та мала карту тимчасового побиту.

«Карта побиту дуже залежить від працедавця. Якщо я змінювала роботу, то в мене було лише 30 днів, щоб змінити карту, оскільки вона прив'язана до роботи, роботодавця. Це дуже незручно, бо на моїй карті були ще чоловік та донька. Я дізналася, що студенти поліцеальних шкіл звільнені від цієї процедури і не зобов'язані змінювати карту побиту, якщо змінюють роботу. Плюс це був чудовий шанс освоїти нову спеціальність», – ділиться Дар'я.

Зверніть увагу, що у поліцеальній школі можна обрати і тривалість навчання, і наставника з професії. Ця модель навчання підходить також тим, хто хоче змінити чи підтвердити свою кваліфікацію. 

Школярка, втікаючи від російських бомб, переїхала з мамою до британської столиці. Зараз вона вчиться у приватній школі для дівчаток, до якої потрапила безкоштовно. Про нові виклики, несподівані розчарування та унікальний досвід для українських шкіл — про все це тінейджерка написала у листі для Sestry. 

«Я прийшла у свою англійську школу в середині травня 2022 року. Ми з мамою, втікаючи від російських обстрілів, опинилися аж у Лондоні. І перше, що я хотіла зробити, —  продовжити навчання. На відміну від багатьох підлітків мого віку у мене ніколи не було мрії отримувати освіту у Британії. І я нічого не знала про місцеву систему навчання. Крім того, в Україні я мала закінчувати 10-й клас, тож  роботи було багато.

У Києві я навчалась у демократичній приватній школі в Києві, де сформувала свої критерії, що для мене добре. 

У Британії уроки і система навчання загалом дуже сильно відрізняються від української. Шкільна програма розрахована на 13 років, перші 11 з них —  обовʼязкові. Останні два роки — для тих, хто хоче вступати до університету. Торік у травні, приєднуючись до 12-го року навчання, я не знала, чого очікувати. 

Перше, що мене здивувало, це була школа тільки для дівчаток. Таких в Британії досі вистачає. У перші дні навчання я все ще поверталася до внутрішнього питання: «А де всі хлопці?». Моя підсвідомість намагалась вигадати цьому своє пояснення: «Це ж перерва, вони, певно, грають у футбол на вулиці» або «Це урок психології, можливо, хлопці таким не цікавляться». Місяць пішов на те, щоб призвичаїтись до того факту, що хлопців у цьому навчальному закладі нема і не буде. 

По-друге, я була вражена бажанням дівчат вчитися. Не знаю, завдячувати цьому приватній школі чи англійській системі освіти, де в останні два роки навчання ти обираєш предмети, які тобі цікаві. Але це завзяття до науки захоплює. Водночас мої однокласниці набагато менше за мене знають загальні теми, не повʼязані зі шкільними предметами. В Україні я могла говорити з однолітками про книги, музику і фільми.

В Англії я почуваюсь так, ніби я про все це знаю набагато більше за інших. 

У мене виникла власна теорія, чому це так. Ймовірно, можливість обирати шкільні предмети за власними інтересами позбавляють британських підлітків необхідності шукати щось цікаве для себе поза шкільною програмою. Тим часом українські підлітки вивчають усі предмети до закінчення школи, тож з’являється мотивація до об’ємнішого пошуку інформації.

Несподіванкою для мене стало те, що діти мало де бувають, крім школи.

Усі гуртки розташовані у навчальному закладі у той час, як у Києві у дитини спортивна секція, англійська мова, малювання чи танці у різних частинах міста. Так, логістично у Британії зручніше, але, як на мене, це створює дуже маленьку соціальну бульбашку, поза якою підліткам дуже складно знайти знайомих і друзів. Дівчата приходять на навчання до своєї школи, танцюють тут, співають, грають в шахи, займаються спортом — і все це з одними й тими самими людьми аж до 18 років. Мені здається, це робить знайомства дівчаток одноманітними. 

Як мені пощастило зі школою, я стала розуміти тільки тоді, коли мої подружки з України вступили до інших британських шкіл і почали розповідати мені про свій досвід. Наприклад, як вчителі на уроках не відповідають на запитання українок і роблять вигляд, що не розуміють їх. Також дівчата розповідали про булінг з боку російських підлітків, про те, що будь-яке шкільне правило, створене з добрих намірів, може обернутися проти тебе. Українці часто стають ізольованими в англійському шкільному суспільстві. І це дуже сумно, бо не дає можливості отримати максимум від британської школи.

Англійська школа не ідеальна і точно підійде не всім. Це не Гоґвартс. Тут нема магії та чудес.

Обовʼязкова умова обирати предмети в останніх двох класах не підійде тим, хто не знає своїх планів на майбутнє. І створення соціальної бульбашки, яку доволі важко зламати, точно не є плюсом. Але є і те, що українські школи можуть взяти собі за приклад. Боротьба за інклюзивність, благодійні акції і допомога зі вступом — цього всього мені бракує в українській школі».

У школах Польщі навчається майже 200 тисяч школярів-українців, вже півтора роки від початку широкомасштабної війни Росії в Україні. Деякі проблеми інтеграції та організації навчального процесу вдалося подолати, але багато питань залишається. Які зміни чекають у новому навчальному році? Що зроблено для інтеграції українських дітей у польське учнівське середовище? Що буде, якщо повідомити неправильну адресу проживання шкільній адміністрації? Чим приватна школа відрізняється від державної? Про все це читаєте у матеріалі видання Sestry.

Про безплатні ноутбуки, іспити та інтеграцію

Минулоріч у польських школах виникали труднощі з адаптацією українських дітей-воєнних біженців. Питання були не лише через мовний бар’єр і нерозуміння навчального матеріалу. Діти з територій, охоплених війною, важко звикали до нового середовища, лякались гучних звуків, не могли порозумітись з польськими однолітками тощо. З нового навчального року у школах Польщі запроваджені новації, які дещо поліпшують ситуацію.

Основні зміни для українців у польських школах у 2023/2024 навчальному році такі:

• вводяться додаткові заняття з польської мови (від 6 годин на тиждень) індивідуально або у групах до 15 осіб;

• з'явиться можливість складати випускні іспити з іноземної мови, яку діти вивчали в українській школі;

• українці матимуть окремі терміни подання заяв для складання іспитів. 15 березня 2024 року - кінцевий термін подання на іспити після 8 класу, на атестат зрілості та професійний іспит;

• для учнів підготовчого класу (так званий нульовий клас для дітей 6–7 років) не буде щорічної атестації, якщо дитина погано володіє польською мовою (має бути відповідне рішення педагогічної ради);

• будуть створені додаткові групи у дошкільних навчальних закладах та 1-3 класах шкіл;

• навчальні заклади зможуть брати на роботу фахівців – психологів та соціальних педагогів, наприклад – без педагогічної освіти, які надаватимуть психологічну підтримку школярам. Крім цього, в екзаменаційній комісії працюватимуть люди зі знанням української мови;

• з’являться спеціальні інтеграційні та комбіновані групи, що спростить процес адаптації українців та дозволить їм ефективніше розібратися у навчальному процесі;

• українські діти зможуть взяти участь у програмі, за якою чотирикласникам видаватимуть ноутбуки. 7 липня 2023 року Сейм Польщі ухвалив Закон про підтримку розвитку цифрових компетенцій учнів та вчителів. Згідно з ним, забезпечення учнів безкоштовними комп'ютерами розпочнеться вже у 2023/2024 навчальному році. Батькам польських школярів, а також дітям з інших країн, які підуть до четвертого класу польських шкіл, можна буде оформити заявку на отримання ноутбука. Опція доступна як для учнів державних, так і для приватних шкіл.

Отже, це торкається новацій. А тепер розберемо як на практиці вже відбувається процес навчання на прикладах українок, чиї діти відвідують школи у Польщі.

«Більше року в Польщі, а мову не вчать»

Українці Ірині з Києва школа у Варшаві подобається, хоча був один момент, що її збентежив: «Син пішов у перший клас 166 школи на Волі (район Варшави – ред.). У класі із 18 учнів 10 – українці. Було соромно, коли вчителі в чаті робили зауваження, що багато дітей вже понад рік в Польщі, а мову не вчать і даремно просиджують штани на уроках. Сподіваюся, обіцяні додаткові заняття з польської мови багатьох дисциплінують і будуть поштовхом до її вивчення», – вважає Ірина.

Мама другокласника Олена Катасонова живе за 40 км від Варшави у місті Груєць, у них із 17 осіб у класі 3 – українці.

«Ставлення хороше, минулого навчального року Рома був старостою класу, однокласники звуть на всі дні народження, атмосфера доброзичлива. У школі всі кабінети, а також туалет, їдальня, роздягальня підписані польською та українською мовами. У школі двічі на тиждень були безкоштовні додаткові заняття з польської мови. Зараз кажуть, що буде більше годин», – розповідає Олена про навчання свого 8-річного сина. Вона вважає, що головне дати дітям можливість навчатися. Далі вже від учнів та батьків залежить як скористатись цим шансом.

Як потрапити до школи, що не належить до вашого району?

Українці, що втікали від війни і отримали статус тимчасового захисту в Польщі (мусить мати PESEL ukr – це ідентифікаційний номер, який є у кожного резидента держави, за яким визначаються і питання працевлаштування, освіти, охорони здоров’я тощо) мають право подавати документи до будь-якої школи в цій країні. Однак треба зважати на ситуацію в кожному конкретному регіоні. Наприклад, школи Варшави зараз переповнені. І якщо прагнете, щоб дитина ходила до школи, що не відноситься до вашого району, то, швидше за все, вам відмовлять. Тому що зобов'язані взяти, в першу чергу, тих дітей, які проживають на відповідній території. У школах найчастіше просять показати договір оренди квартири, щоб з’ясувати це при прийомі дитини.

«Буває так, що школа за 3-4 км від будинку набагато краща, ніж найближча. А договір оренди у Польщі – це, по суті, надрукований на принтері документ без печаток. Але не слід забувати, що у країні законність документа засвідчують підписи, у договорі оренди є PESEL та дані власника житла. І за ними дуже просто все перевірити, бо школа інформує ужонд (місцева адміністрація в Польщі – ред.), звідки до них поступають на навчання діти. І там якраз уже можуть порівняти, чи правдиві дані вказані у договорі оренди», – попереджає фахівець з питань легалізації у Польщі Юлія Приходько.

Є легальний спосіб потрапити до школи, що не належить  до вашого району, і для цього можна, наприклад, зареєструватися у хостелі у потрібному районі. У такому разі ви не порушуєте закон, але займаєте місця тих, хто проживає на цій території.

«Ми не будемо вам прислужувати»

У польських школах бувають ситуації, до яких батьки виявляються не готові. Часто це стосується інклюзивних форм освіти.

Марина Леонова з Харкова має двох дітей. Цього року її хлопчики пішли у 7 та 3 клас школи номер 2 у районі Урсус у Варшаві.

«Це інтеграційна школа, де можуть навчатись як звичайні дітки, так і учні з особливостями. У мого молодшого сина Михайлика аутизм, тому школу обрали саме цю, хоча в нашому районі є декілька інших закладів. І от з його навчанням ситуація виявилась складною. Водночас мого старшого сина Івана вчителі та однокласники зустріли дуже добре, для українських дітей там є 6 годин польської на тиждень – додатково та безкоштовно», – ділиться Марина.

У класі, де навчається Михайло, загалом 26 дітей. Окрім сина Марини, є ще одна дитина з аутизмом.

«Не знаю, хто правий у цій ситуації, але з початку навчального року мені дають зрозуміти, що моя молодша дитина незручна. Я сподівалась, що в інтеграційній школі знайдуть підхід до сина, але там не розуміють проявів його емоцій.

Наприклад, Мишко може підійти та обійняти іншого хлопчика за живіт, або голосно заплакати. Раніше у нас був особистий тьютор, але у цій школі є один тьютор для всіх дітей, і він не завжди перебуває поруч з моїм сином. У школі сказали, що не прислуговуватимуть нам і натякнули, щоб ми шукали для Михайла спеціалізований навчальний заклад», – розповідає мама хлопчика.

Віддавати його до спецшколи Марина Леонова не хоче – було докладено надто багато сил, щоби адаптувати дитину з особливими потребами до життя у суспільстві. Сьогодні Мишко спокійно ходить з мамою магазинами, подорожує і не створює особливих проблем. Марина щиро вірить, що у школі він теж адаптується, що йому почнуть приділяти більше уваги.

Від 2400 до 9000 злотих за приватну школу

Про ефективне використання можливостей освіти знає Аліна, мати Іллі Сніжко, який відвідував приватну польську школу весь минулий навчальний рік. Перед цим кілька місяців дитина навчалася у державній школі на Жолібожі (ще один район Варшави). В Україні хлопчик вчився в англомовній школі і англійською розмовляв не гірше рідної, української. За першої ж нагоди у Польщі його перевели до приватного закладу з англійською мовою навчання.

«На своєму досвіді ми відчули, наскільки сильно відрізняється освіта у приватній та державній школі. По-перше, у звичайній школі 33 учня у класі, де вчителі фізично не в змозі приділити всім увагу, домашні завдання фактично не перевіряються, і дуже багато тримається на самодисципліні. Для мене було відкриттям, наскільки м'які тут учителі. У нас би вже викликали батьків до школи, якось покарали, а тут намагаються заспокоїти і загалом дітям дозволяють дуже багато. Працює принцип, що дитину не можна нічого змушувати робити без їі волі», – дивується жінка.

Після кількох місяців у державній школі батьки перевели сина до приватної двомовної школи. Зміни очевидні: у класі вдвічі менше дітей, домашніх завдань набагато більше та контроль за успішністю вище. На вході школярі залишають телефони у спеціальному осередку у адміністратора і забрати їх можуть лише, коли йдуть додому о 17-18 годині.

«Мені сподобалося, що дітей стимулюють до знань. Наприклад, за гарну успішність запрошують на чаювання з директором, всіляко заохочують, діти пишуть навіть наукові роботи англійською, дуже цікава група продовженого дня.

Є сквош, барабани, піаніно та спортивні активності. Пропонують екскурсії, поїздки вихідного дня,  подорожі на канікулах країнами Європи. В принципі, створюється така атмосфера, що дитина сама хоче вчитися. Але програма п'ятого класу приблизно як в Україні у восьмому, дуже багато додаткових занять», – розповідає мама.

Приватна школа у Варшаві задоволення не з дешевих. Ціна двомовної школи коливається в межах 2400-4000 злотих на місяць, ціна за англомовну школу може сягати 9 тисяч злотих на місяць. Додатково оплачуються гуртки та секції за інтересами, шкільна форма, обіди, фонд екскурсій та друковані робочі зошити. При цьому в хороших приватних школах Варшави важко знайти місця, а вступні іспити не набагато легші, ніж до університету. Договір із приватною школою, як правило, укладається на рік. А якщо батьки вирішили розірвати його раніше, то часто зобов'язані попередити щонайменше, ніж за 4 місяці. Аліна змогла відновити бізнес у Польщі, той, що до війни мала в Україні, тому має надію впоратися з зобов’язаннями, адже її мета – найкраща освіта для сина.

Загалом, польська система освіти підходить до учня, в першу чергу, як до особистості – дитину не контролюють, не сварять, не змушують навчатися. Це чудово, бо йдеться про розвиток особистості. І водночас такий принцип вимагає самодисципліни від учня, тобто, дитина отримає знання, якщо вона сама цього хоче. Для нас, українців, де батьки звикли примушувати дітей виконувати домашні завдання, все перевіряти і сварити, трохи незвично. Правда?

З булінгом може зіткнутися будь-яка дитина. Ризик булінгу зростає, якщо учень потрапляє у цілком нове середовище, в іншій країні. 

Ірина, що виїхала з Києва до Польщі у березні 2022 року, розповідає про досвід десятирічного сина: «Хоч як це дивно, Максим, стикаючись з конфліктами в місцевій школі, зміг краще зрозуміти польських дітей — каже, що вони, наприклад, можуть посваритися “на рівному місці”, зате так само легко вибачаються і вибачають образи. Мені здається, це тому, що в польських школах поведінка учнів є надзвичайно важливою — за цим окремо стежать, знімають або нараховують бали. Тому діти і вчителі стараються не поглиблювати конфліктів, а їх вирішувати. Вчителі привчають учнів до такої стратегії взаємодії, і вона добре спрацьовує саме в дрібних повсякденних сутичках».

Спостерігайте за змінами настрою своєї дитини

Як звертає увагу Вікторія Кондратюк, психолог ГО «Крила для родини», на відміну від конфліктної ситуації, яка стається один раз, булінг — це повторювані демонстративні дії щодо одної особи. Тут у конфлікт втягується ширше коло дітей як спостерігачів. Поступово змінюється поведінка всіх учасників булінгу, та найбільше, звісно, в жертви. 

«Якщо ви добре знаєте свою дитину, неодмінно побачите зміни в її поведінці. Прояви можуть бути різні: у когось з’являється замкнутість чи зміна режиму сну, харчування. Сигнали будуть завжди», — зазначає психолог.

Так трапилося і з сином Ірини. Зазвичай дуже контактний хлопчик, який звик ділитись усіма новими враженнями, дедалі більше замикався в собі, на питання про школу відповідав роздратовано або занадто оптимістично — мовляв, все гаразд. «Несподівано Максим попросив, щоб я його забрала з польської школи, а одного дня прийшов додому в сльозах, після чергової серії нападок, і вже просто не міг стримуватися — розповідав, розповідав», — ділиться Ірина. 

Головне — довіра

Коли стикаємося з цькуванням, маємо створити дитині таку атмосферу довіри та прийняття, щоб вона могла виговоритися, радить Вікторія Кондратюк. 

Звісно, буде багато емоцій і болю. Але завдання дорослого полягає в тому, щоб зібрати фактаж. Разом з дитиною слід визначити особу нападника, подумати, хто є спостерігачами, де і коли відбувалися конкретні епізоди нападів. Ця інформація знадобиться для переговорів зі школою. 

«Треба зрозуміти, кому в школі дитина довіряє. Це може бути хтось з однолітків, вчителів чи персоналу — у них дитина може шукати підтримки самостійно на щодень», — уточнює психологиня.

З’ясувалося, що з Максима прилюдно кепкували троє хлопців. На гідну відповідь польською синові Ірини не вистачало словникового запасу. 

«Відповісти силою я вважаю неприпустимим, до речі, в польській школі це дуже серйозне порушення. Видно було, що на рівні дітей ситуація не вирішиться. Треба було підключати працівників школи», — ділиться досвідом Ірина.

Ключова розмова 

В Україні у подібних ситуаціях звертаються до психолога, а тут все працює інакше: треба через Лібрус (Librus), електронну систему, яка служить для комунікації між школою та учнем і батьками, домовитися про зустріч з вихователькою класу. 

Ірина ретельно підготувалася до зустрічі: всю отриману від сина інформацію переклала польською, зосередилась на фактах. Підготувала також кілька речень про сина: який він в нормальному психологічному оточенні і як почувається та поводиться тепер, в ситуації постійного стресу. 

«Прийшов у сльозах і відмовляється ходити до школи», — здається, саме ці слова справили найбільше враження на виховательку.

Ірина намагалася бути переконливою, показала, що знає свою дитину, відповідально ставиться до її психічного здоров’я і сприймає ситуацію як неприпустиму. Але зробити це треба було максимально ввічливо і без бездоказових звинувачень.

Це подіяло. Польська вихователька вислухала дуже уважно, дізналася в Максима подробиці і запевнила, що бере справу під контроль.

Ірина була впевнена, що історія тільки починається і доведеться ще йти до директора, батьків кривдників. Та цькування припинилося буквально за кілька днів. «Не знаю, що саме зробила вихователька, але це спрацювало!» — каже Ірина.

Алгоритми в польській школі

Ольга Остапчук, асистентка в роботі з українськими дітьми в середній школі №52 міста Білосток, розповідає про практику польської освітньої системи у протидії булінгу:

«В нашій школі працівники мають чіткі ефективні алгоритми на різні конфліктні ситуації. При зверненні батьків ці процедури запускаються негайно. Десь спрацює бесіда виховательки з кривдниками, а іноді доводиться спілкуватися з батьками в присутності психолога. Вихователька, швидше за все, присвятить кілька класних годин для пом’якшення чи розв’язання ситуації. При потребі залучить шкільного психолога чи педагога, або конфліктологів».

В Ірини та Максима зараз все добре: син став почуватися частиною колективу. Звісно, він може посваритися з кимось через дрібницю, часом йому досі бракує слів, щоб пояснити свою думку, але постійна тінь булінгу, яка псувала дитині життя, розвіялася.

Що допоможе?

1. Треба розрізняти булінг і дрібні конфлікти: булінг повторюваний і веде до зміни соціальних ролей в колективі.
2. Створити дитині безпечний простір для розмови.
3. Виявити учасників булінгу й осіб, до яких можна звернутися за підтримкою.
4. Підключити школу. Повідомити виховательку. При потребі просити про повторні зустрічі, щоб дізнатися, на якій стадії вирішення питання.

Розглянемо кілька варіантів навчання українських дітей у Польщі, щоб батьки могли вибрати оптимальний.

Почнемо з варіантів, коли вибирають лише одну з програм — польську або українську.

‍Польська школа

«Син пішов в другий клас до польської школи, — каже Наталя, мама 8-річного Марка. — Я спочатку думала зберегти ще й онлайн заняття в українській, але вони збігалися в часі, та й синові тяжко було так займатися. Але хочу, щоб дитина мала україномовне середовище тут, тож ми його знайшли в місцевому осередку Пласту і в церковній громаді».

Плюси такого варіанту навчання:

• дитина швидко вивчає польську мову на рівні native speaker;
• немає додаткових навантажень, вивільнено час на цікаве дозвілля;
• учень користується всіма правами нарівні з польськими дітьми.

Мінуси:

• діти, особливо молодші школярі, швидко забувають українську без мовного середовища, отож варто подумати, як його організовувати.

‍Українська школа онлайн

«Синові шістнадцять, він відмовився ходити до польської школи. Ще з часів карантину вчився дистанційно, і хоч ми виїхали з України, навчання не припиняв, — розповідає Тетяна із Запоріжжя. — Я хотіла, щоб син вчився ще й у польській школі, вчив мову, познайомився з однолітками. Та вирішили принаймні цей рік залишити як є, а далі подивимося: може, додамо курси польської. Українських друзів у нього багато, спілкуються онлайн. Вчиться син дуже добре, навіть краще, ніж до війни — таке враження, що навчання стало для нього його особистим внеском в перемогу і ниточкою зв’язку з Україною. Залишатися тут ми не плануємо, син хоче вступати в український виш».

Плюсом такого навчання є цілковите занурення в українську програму.

Мінуси:  

• дитина не користується перевагами польської освіти;
• мінімізовано соціальні контакти, через що є ризик погіршення психічного стану.

Психологиня Caritas, Валерія Черняк, радить: «Нам усім важливо не закриватися від спілкування з оточенням, у підлітків така потреба особливо загострюється, водночас зростають страхи неприйняття. Слід допомогти дитині визначитись. Чат з однолітками — хороша ідея, але цього замало. Є сенс пошукати спортивні секції чи творчі заняття, які дитині подобалися ще в Україні, записатися на курси польської мови. Не давайте дитині засиджуватися вдома, бо є загроза депресії».

Якщо обрати лише одну зі шкіл здається вам надто кардинальним рішенням, варто розглянути комбінований спосіб навчання. Можливі різні варіанти.

‍Польська школа «наживо» плюс український екстернат

Дитина вчиться в польській школі, а в українській лише проходить онлайн атестацію раз на рік.

«Моя донька займається гімнастикою і ходить в польську школу, часу на повноцінну українську школу не було, — розповідає Ольга, мама 11-річної Поліни. — Навчання досить насичене: зранку польська школа, пообіді — «домашка» та репетитор з української мови двічі на тиждень, ввечері — тренування з гімнастики. Дитина за рік гарно вивчила польську мову і потоваришувала з багатьма дівчатами, спробувала вчитися за іншою програмою — це розширює світогляд, водночас українська програма не залишилася поза увагою».

Плюси:

• менше завантаження протягом року, порівняно з іншими комбінованими варіантами.

Мінуси:

• опанування матеріалу української школи — цілковита відповідальність учня та батьків;
• можливо, доведеться витратити кошти на репетиторів чи курси;
• деякі школи вимагають здавати письмові роботи (наприклад, з фізкультури), на які треба запланувати час.

Кількість предметів атестації залежатиме від конкретної школи. Те саме з ціною: ви можете атестуватися безкоштовно в державній школі або ж обрати одну із багатьох приватних дистанційних шкіл.  

‍Польська школа плюс українська дистанційна  

Цей варіант обирають діти, які вступають в Польщі у технікум, але хотіли б мати закінчену українську середню освіту, або ж ті, що вчаться тут класом нижче і не хочуть втрачати знання з української програми.

Як саме будуть організовані заняття — залежить від конкретної школи. Ми всі це бачили ще під час карантину: десь пропонують повноцінні онлайн уроки, десь надають відеозаписи занять і завдання для самостійного опрацювання. Одне напевно маєте розуміти: це дві повноцінні школи. Зважуйте сили дитини: чи не буде це для неї заскладно.

Плюси:

• якщо дитина вміє вчитися онлайн, вона самостійно закриває одразу дві програми без академічних втрат;
• навчальна програма та матеріали — цілковита відповідальність школи, а не батьків.

Мінуси:

• подвійна зайнятість дитини, може бракувати часу на улюблені гуртки чи навіть повноцінний відпочинок;
• учень повинен виявляти високу самоорганізованість і дисципліну; якщо дитина не могла впоратися з онлайн навчанням до війни, цей варіант, вірогідно, не підійде.

‍Польська школа плюс український компонент

Може бути організовано в формі так званої суботньої школи онлайн: 4–5 повноцінних уроків щосуботи, або ж надано матеріали для самостійного опанування. Другий варіант значно дешевший, але вимагає більшої самостійності.

Для атестації учні мають здати лише академрізницю, тобто ті предмети, яких немає в Польщі: українська мова, література та історія України; решту предметів перезараховують з польського табеля.

«Математика є математика, біологія є біологія чи то в Польщі, чи в Україні — не бачу сенсу двічі вивчати те саме, — говорить Мирослава, мама 10-річного Романа. —  Я сама вчителька, і вважаю, що різниця в програмах — не така вже й проблема: при потребі можна підтягнути будь-який предмет, якщо він не зовсім запущений. Мені важливіше, щоб син мав активне дозвілля та друзів, вчив польську і пам’ятав українську. Протягом року він здає в українській школі поточні контрольні роботи й атестації тричі на рік. Встигає займатися спортом та музикою. Ці активності приносять радість. Вважаю, що зараз це для нього важливіше, ніж шкільні оцінки».

Плюси:

• не доводиться вчити один предмет двічі: вільний час можна скерувати на заняття, які всебічно розвивають дитину;
• вивчення українського компоненту рівномірно розподілене протягом року, його організація — завдання школи;
• у випадку суботньої школи — це онлайн уроки з перевіркою домашніх завдань.

Мінуси:

• у випадку суботньої онлайн школи ціна найвища порівняно з двома іншими комплексними варіантами.

Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто. Поговоріть з нею, знайдіть разом плюси та мінуси різних варіантів, обговоріть їх. Підключіть психолога.

«В нашому арсеналі є прості та дієві засоби діагностики, вони дозволять визначити, яка форма освіти оптимальна саме для вашої дитини», — звертає увагу психологиня Валерія Черняк.

І найголовніше: потрібно слідкувати за станом фізичного та психічного здоров’я дитини, особливо коли обираєте дві школи одночасно. Не скочуйтеся в перфекціонізм і гонитву за найкращими оцінками. Наші діти і так проходять непростий шлях, тож робімо все від нас залежне, аби його полегшити, а не ускладнити.