Софія Радиш

Школярка, втікаючи від російських бомб, переїхала з мамою до британської столиці. Зараз вона вчиться у приватній школі для дівчаток, до якої потрапила безкоштовно. Про нові виклики, несподівані розчарування та унікальний досвід для українських шкіл — про все це тінейджерка написала у листі для Sestry. 

«Я прийшла у свою англійську школу в середині травня 2022 року. Ми з мамою, втікаючи від російських обстрілів, опинилися аж у Лондоні. І перше, що я хотіла зробити, —  продовжити навчання. На відміну від багатьох підлітків мого віку у мене ніколи не було мрії отримувати освіту у Британії. І я нічого не знала про місцеву систему навчання. Крім того, в Україні я мала закінчувати 10-й клас, тож  роботи було багато.

У Києві я навчалась у демократичній приватній школі в Києві, де сформувала свої критерії, що для мене добре. 

У Британії уроки і система навчання загалом дуже сильно відрізняються від української. Шкільна програма розрахована на 13 років, перші 11 з них —  обовʼязкові. Останні два роки — для тих, хто хоче вступати до університету. Торік у травні, приєднуючись до 12-го року навчання, я не знала, чого очікувати. 

Перше, що мене здивувало, це була школа тільки для дівчаток. Таких в Британії досі вистачає. У перші дні навчання я все ще поверталася до внутрішнього питання: «А де всі хлопці?». Моя підсвідомість намагалась вигадати цьому своє пояснення: «Це ж перерва, вони, певно, грають у футбол на вулиці» або «Це урок психології, можливо, хлопці таким не цікавляться». Місяць пішов на те, щоб призвичаїтись до того факту, що хлопців у цьому навчальному закладі нема і не буде. 

По-друге, я була вражена бажанням дівчат вчитися. Не знаю, завдячувати цьому приватній школі чи англійській системі освіти, де в останні два роки навчання ти обираєш предмети, які тобі цікаві. Але це завзяття до науки захоплює. Водночас мої однокласниці набагато менше за мене знають загальні теми, не повʼязані зі шкільними предметами. В Україні я могла говорити з однолітками про книги, музику і фільми.

В Англії я почуваюсь так, ніби я про все це знаю набагато більше за інших. 

У мене виникла власна теорія, чому це так. Ймовірно, можливість обирати шкільні предмети за власними інтересами позбавляють британських підлітків необхідності шукати щось цікаве для себе поза шкільною програмою. Тим часом українські підлітки вивчають усі предмети до закінчення школи, тож з’являється мотивація до об’ємнішого пошуку інформації.

Несподіванкою для мене стало те, що діти мало де бувають, крім школи.

Усі гуртки розташовані у навчальному закладі у той час, як у Києві у дитини спортивна секція, англійська мова, малювання чи танці у різних частинах міста. Так, логістично у Британії зручніше, але, як на мене, це створює дуже маленьку соціальну бульбашку, поза якою підліткам дуже складно знайти знайомих і друзів. Дівчата приходять на навчання до своєї школи, танцюють тут, співають, грають в шахи, займаються спортом — і все це з одними й тими самими людьми аж до 18 років. Мені здається, це робить знайомства дівчаток одноманітними. 

Як мені пощастило зі школою, я стала розуміти тільки тоді, коли мої подружки з України вступили до інших британських шкіл і почали розповідати мені про свій досвід. Наприклад, як вчителі на уроках не відповідають на запитання українок і роблять вигляд, що не розуміють їх. Також дівчата розповідали про булінг з боку російських підлітків, про те, що будь-яке шкільне правило, створене з добрих намірів, може обернутися проти тебе. Українці часто стають ізольованими в англійському шкільному суспільстві. І це дуже сумно, бо не дає можливості отримати максимум від британської школи.

Англійська школа не ідеальна і точно підійде не всім. Це не Гоґвартс. Тут нема магії та чудес.

Обовʼязкова умова обирати предмети в останніх двох класах не підійде тим, хто не знає своїх планів на майбутнє. І створення соціальної бульбашки, яку доволі важко зламати, точно не є плюсом. Але є і те, що українські школи можуть взяти собі за приклад. Боротьба за інклюзивність, благодійні акції і допомога зі вступом — цього всього мені бракує в українській школі».