Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Вже 3 листопада о 18:00 буде оголошено набір на курси від Українського Дому: посилання на реєстраційну форму та додаткову інформацію зʼявиться на сторінках соцмереж у Фейсбуку та в Інстаграмі. Варто поквапитись, бо ці курси користуються високою популярністю: набір на них закривається впродовж декількох годин від початку реєстрації. Цього разу пропонують заняття всім, кому виповнилось 18 років. Доступні рівні А2, B1, B2. Навчання проходитиме два рази на тиждень і триватиме до кінця цього року.
Fundacja Ocalenie впродовж чотирьох триместрів на рік проводить набір на навчальний курс: січень-березень, квітень-червень, липень-вересень, жовтень-грудень. Найближчий термін подання заявки – з 2 по 4 січня 2024 року. Бажаючим потрібно заповнити анкету на сайті фонду, де вказуються паспортні дані та номер PESEL. Заняття проходять двічі на тиждень, тривалість 90 хвилин. Викладачі курсу у фундації – волонтери. Пріоритетом є навчання розмовної польської мови. На курсах українцям допоможуть якнайшвидше подолати мовний бар'єр і почати вільно використовувати мову для вирішення побутових питань та дружнього спілкування. Однак у фундації попереджають, що максимальний рівень, на який зараз можуть розраховувати студенти, – це А2 (комунікативний).
З нуля до рівня С2 проводять курси: Fundacja Nauki Języków Obcych та Szkoła Języków Obcych Linguae Mundi. Тут за підсумками навчання можна буде скласти сертифікований іспит, але платно. На цих курсах читають пізнавальні лекції про Польщу та допомагають пройти тест на визначення професії.
Факультет економічних наук Варшавського університету розробив мовні курси для воєнних біженців, комп'ютерні курси та заняття з профорієнтації. Окрім цього, тут можна отримати юридичну консультацію та взяти участь у розважальних майстер-класах для дорослих та дітей, що проходять у вихідні дні. Є курси як для дорослих, так і для дітей.
Програма «Солідарні з Україною» регулярно проводить навчання з польської мови у Національній бібліотеці Варшави. На заняття можуть претендувати як ті, хто хоче вивчати польську з нуля, так і ті, хто вже знаходиться на рівні B1. Для визначення початкового рівня доведеться пройти тест.
Періодично курси польської мови проходять в Centrum Wielokulturowe. Слідкувати за актуальним набором можна на сайті центру. Крім мовних курсів, українці можуть користуватися кімнатами для переговорів, брати участь у дебатах та конференціях, отримувати допомогу, відвідувати виставки та кінопокази.
Безкоштовно вивчати польську можна на платформі polskijazyk.pl.Щоб отримати доступ до курсу, необхідно зареєструватися.
Курс із 10 занять для українців розробив Економіко-гуманітарний університет у Варшаві.
У розділі за посиланням можна зареєструватися та розпочати навчання вже зараз. Після проходження завдань система запропонує пройти тест.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Місто Суми розташоване приблизно за 30 кілометрів від кордону з Росією. Це дуже близько, особливо з точки зору відстані до місць, з яких запускають ракети в бік України.
Сьогодні фронт війни починається одразу по той бік російського кордону. Це можна побачити в міському пейзажі, а також почути. Спочатку чути вибух, а вже потім повітряну тривогу. Системи раннього попередження не встигають вчасно зреагувати, а отже, вчасно попередити мешканців про загрозу, що наближається.
Люди живуть у відчутті постійної небезпеки, від якої їх ніхто не може застерегти.
Коли обстріли без попередження стали сумним і страшним повсякденним явищем, міська влада вирішила призупинити стаціонарну роботу шкіл і повністю перейти на дистанційне навчання
«У деяких сім'ях по двоє-троє дітей, — розповідає директорка Ірина Шумило, — це небагаті сім'ї. Якщо в таких сім'ях є лише один комп'ютер, то вони не можуть собі дозволити дистанційне навчання. Якщо в такій сім'ї є лише один комп'ютер, вони не мають можливості ним користуватися, адже уроки тривають цілий день, в один і той самий час. Тому в більшості випадків діти підключаються з маминого чи татового телефону. Але це дуже ускладнює навчання.
Порожньо і глухо
На стіні, біля сходів, що ведуть до класів, була підготовлена графіка з важливими для розвитку дітей словами: сім'я, мотивація, мистецтво, майбутнє, мета, творчість.
Поруч був приклеєний папірець зі словами «до укриття» та стрілкою, що вказувала шлях до підвалу. Вже під час повномасштабного вторгнення школу почали ремонтувати та пристосовувати до реалій війни. Сірий і похмурий підвал, який використовувався як бомбосховище, перетворився на приємний простір.
— Ми організували мистецькі конкурси. Діти приносили свої роботи, які зараз прикрашають укриття, — розповідає Тетяна Подоляко, вчителька української мови. А були випадки, коли ми з дітьми спускалися в підвал і сиділи тут по шість-вісім годин, поки не минала небезпека. Це приміщення також підготовлене для проведення занять під час надзвичайних ситуацій. Але за рішенням влади навіть тут діти не можуть зустрічатися і навчатися.
Ми заглядаємо в підземний клас у притулку. На одній з лавок, перед відкритим комп'ютером, сидить маленький хлопчик, поруч з ним — вчителька. Йде урок англійської мови. Тетяна пошепки пояснює мені, що він учень з особливими потребами, який не зміг звикнути до навчання вдома, тому, як виняток, йому дозволили перебувати на території школи під час уроку. Але тільки в підвалі.
Фото: Альдона Гартвіньська
Але бувають випадки, коли дітям потрібно поговорити особисто — чи то зі шкільним психологом, чи то з учителем, якому вони довіряють. Дуже часто вони охочіше розповідають про свої проблеми шкільному персоналу, ніж батькам. А дітям зараз дуже важко, і вони все частіше звертаються за допомогою. Обмеження вдома, постійна загроза падіння ракет, постійний страх через війну, що триває, або, нарешті, родичі, які загинули на війні, смерть яких їм дуже важко зрозуміти або пережити...
А вчителі в школі завжди готові і чекають на своїх учнів. Вони не лише організовують корекційні заняття чи пояснюють незрозуміле на уроках, але й пропонують їм підтримку, просто розмовляючи з ними про їхні проблеми
Вони розмовляють по телефону або за допомогою відеодзвінків. Якщо цього вимагає ситуація, вони зустрічаються особисто в укритті.
— Я багато років працюю в освіті, — розповідає Тетяна Подоляко, — але настали такі часи, що наші зарплати просто смішні. Тому сьогодні в школах працюють справжні вчителі, а не ті, хто прийшов на заробітки. Сюди прийшли люди за покликом серця. Тому що роль вчителя полягає не тільки в тому, щоб навчити читати чи писати, а найголовніша місія вчителя — навчити дитину залишатися хорошою людиною в майбутньому, в якій би складній ситуації вона не опинилася.
Велика шкільна родина
Порожні шкільні коридори мають у собі щось моторошне і сумне. Скрипить підлога і відлунюють наші голоси. А адже від барвистих стін мав би відлунюватися дитячий сміх.
Сьогоднішній сигнал повітряної тривоги перервав, серед іншого, урок інформатики. Викладачка цього предмету Вікторія Авраменко колись була тут ученицею, але через роки повернулася вже в іншій ролі. І таких випадків, коли учні та вчителі створюють цілі шкільні покоління, стає дедалі більше. Атмосфера школи більше схожа на велику родину, ніж на навчальний заклад. Зараз викладання інформатики — це справжній виклик у ці складні часи, адже як викладати цей предмет дітям дистанційно, не маючи можливості щось показати, надати технічну підтримку?
— У нас тут є такий електронний щоденник, ціла система, де ми можемо задавати домашні завдання, писати коментарі, ставити оцінки, і до цього мають доступ і учні, і батьки, — Вікторія Авраменко показує довгий список презентацій та домашніх завдань, які були задані учням, — а якщо дитина не має можливості підключитися до онлайн-класів, ми намагаємося дати якомога більше матеріалу, вправ, щоб вона могла наздогнати самостійно.
Фото: Альдона Гартвіньська
На запитання, коли вона востаннє бачила учнів у своєму класі, Вікторія відповідає, що це було в травні цього року, коли ще було гібридне навчання — частина занять проходила в школі, а частина онлайн. Проте сльози самі собою навертаються на очі, коли вона дивиться на порожній коридор.
— Дітей зараз обмежують у всіх сферах їхнього життя. У них забирають не лише освіту, але й дитинство. Перед школою є дитячий майданчик, там давно нікого не було. Це дуже сумно.
Ми віримо, що це скоро закінчиться
Вчителі вірять, що незабаром шкільні коридори знову наповняться дітьми, тож готуються до нового навчального року за їхньої відсутності. Вони самотужки ремонтують кімнату, де в невідомому майбутньому має з'явитися новий комп'ютерний клас. Вони ремонтують кімнату, не переймаючись тим, що поки що не мають комп'ютерів.
— Працівники школи все ремонтують самі, бо ми не маємо ресурсів від міністерства, — каже директорка школи. Ми навіть надсилали запити в різні магазини, щоб дізнатися, чи немає у них чогось пошкодженого, можливо, порвався пакет і такий товар не придатний для продажу, і ми з радістю його візьмемо. І так, потроху, ми працюємо, починаючи з вересня.
Також власними силами відремонтували кабінет хімії. На стінах висять дошки, кольорові рівняння хімічних реакцій, а на підлозі — вазонки з красивими квітами. Приміщення нагадує аудиторію з американських кампусів, вишукану в кожній деталі. Коридори та ванні кімнати також відремонтовані. Але найбільше мене вразила їдальня. Велике і чисте приміщення, з кількома рядами лавок і стільців, з картинами із зображенням їжі, фруктів і овочів.
Ми почали готувати за меню, яке розробив сам Євген Клопотенко, — розповідає шкільна кухарка, — тільки нам немає для кого готувати
З січня 2022 року по всій Україні розпочалися зміни в системі харчування дітей у закладах освіти. Основне покращення мало полягати в тому, що діти їстимуть менше хліба, цукру та солі, натомість кількість овочів, м'яса та молочних продуктів у їхніх тарілках мала збільшитися. За зміни відповідав легендарний шеф-кухар Клопотенко, який приготував 160 зразкових страв. Серед них були, зокрема, запечена риба, херсонська юшка, салат з буряка та сухариків, курячий шніцель, банош або полтавський борщ. Однак зі шкільної кухні віє холодом порожніх казанів і сковорідок. Ніхто не знає, коли нарешті можна буде розпалити конфорки. Кухарка, трохи ніби з соромом в очах, майже пошепки розповідає, що знає, що деякі з дітей могли розраховувати лише на теплу і поживну їжу протягом дня в школі.
Фото: Альдона Гартвіньська
Відразу біля головного входу до школи знаходиться Стіна пам'яті. Невеличкий і невибагливий вівтар у синьо-жовтих кольорах вшановує пам'ять загиблих героїв, які були випускниками школи № 20 у Сумах. Вісім солдатів, які загинули під час повномасштабного вторгнення, дивляться на мене з невеликих фотографій. Поруч з ними стоїть невелика картонна коробка, куди діти та батьки можуть приносити подарунки для воїнів. Найчастіше це картини, цукерки або хустинки ручної роботи, які виконують роль оберегів і приносять удачу.
— Я б дуже не хотіла додавати сюди більше фотографій, — каже Тетяна, її очі застигають від емоцій, — але ми знаємо, що багато наших випускників, багато наших хлопців зараз воюють на фронті.
Повномасштабна війна зробила тектонічний зсув у ставленні суспільства до української мови. Для багатьох іноземців стало відкриттям, що за рівнем спорідненості українська ближче для білоруської (84%), польської (70%) і сербської (68%), і лише потім до російської (62%) мови. Українська входить у тридцятку найпоширеніших мов у світі, адже нею володіють понад 40 мільйонів людей не тільки в Україні, але й у діаспорі.
За даними електронної платформи для вивчення мов Duolingo, у 2022 році понад 1,3 мільйона людей по всьому світу почали вивчати українську мову. І Польща посіла 3 місце у світі (після Ірландії та Німеччини) за приростом таких користувачів (1615%). А це цифри тільки однієї платформи, тоді як ще є сотні приватних і корпоративних викладачів, репетитори й подкасти.
Частина тих, хто завершив курс у популярних застосунках, все ще не відчуває значного прогресу у володінні українською. Хтось не має терпіння на уроки, а хтось хотів би дізнатися ще більше. І подкасти, які можна слухати в машині, вдома, на пробіжці, є чудовим сучасним інструментом ненав’язливого опанування української.
Подкасти для тих, хто вивчає українську з нуля
Загалом вибір подкастів для тих, хто вивчає українську з нуля, обмежений. Більшість подкастів орієнтована на просунутих учнів і часто подає матеріал українською без пояснень іноземною. Однак, деякі подкасти можуть бути корисними навіть для тих, хто тільки починає навчання.
Це подкаст від українки, авторки проєкту з вивчення польської мови Станіслави Троцюк. Він був створений з початком повномасштабної війни у відповідь на зацікавленість поляків українською мовою. Подкаст містить основні фрази, звороти українською. Особливість подкасту в тому, що він є польськомовним. Окрім подкасту, Станіслава також створила відеоуроки на YouTube. Вони охоплюють різні аспекти української мови і чудово підходять для початківців, пропонуючи доступні пояснення.
Цей подкаст охоплює базові теми: «Я і моя сім'я», «Моя квартира», «Мій робочий день». Тут обговорюють ситуації, що можуть виникнути у сфері послуг — тобто в магазинах, лікарнях чи банках. Крім того, подкаст знайомить читачів з українськими стравами, зокрема борщем, культурою святкування Різдва. Програма допомагає слухачам розширювати лексичний запас та покращувати комунікативні навички в різних побутових ситуаціях.
Почніть з основного подкасту Ukrainian Lessons Podcast, який є важливим для всіх, хто вивчає українську мову. Він охоплює основні мовні аспекти — як граматику, так і лексику.
Ukrainian Lessons Podcast має дві основні частини — українську й англійську. У першій частині спілкуються носії мови, а в другій українська викладачка Анна Огойко надає пояснення того, що було сказано в українській частині.
«Подкаст має шість сезонів, і кожен наступний є складнішим за попередній. Перший сезон призначений для початківців без знань. Сезони 2 та 3 зосереджені на початковому та середньому рівнях. Сезони 4-6 повністю ведуться повільною українською мовою та охоплюють різні теми, пов'язані з українською мовою, історією та культурою (з детальним розглядом лексики, граматики та вправами на вимову).
Звісно, вивчити мову за одну хвилину неможливо, але цей подкаст пропонує короткі, швидкі уроки української, щоб ви могли отримати додаткову практику. Подкаст більше не оновлюється, але містить багато епізодів, які навчать вас основам — таким як корисні фрази для подорожей, цифри, розмовні вирази тощо. Це відмінний спосіб доповнити ваші уроки української мови та закріпити знання.
Інший подкаст від Ukrainian Lessons ― 5 Minute Ukrainian ― зосереджений на розмовній мові. Він пропонує короткі, реалістичні діалоги, що охоплюють щоденні ситуації, як-от замовлення кави, знайомство чи бронювання столика в ресторані.
Ця серія багата на лексичні підказки та ключові граматичні моменти, надаючи корисні інсайти для швидкого й легкого навчання. Це як мати особистого гіда з української мови, що полегшує орієнтацію у щоденних спілкуваннях.
Ще один чудовий спосіб попрактикувати аудіювання. Євген так каже про свій подкаст: «Я чітко й цікаво говорю про своє життя і про Україну. Якщо ви володієте будь-якою слов'янською мовою, ви можете зрозуміти більшість з того, що я кажу».
Кожен епізод триває від 4 до 10 хвилин та охоплює різноманітні й несподівані теми: від порад щодо вивчення мов до святкувань під час війни чи що таке веганське сало.
Автор подкасту, український ведучий Віктор Дяченко, фокусується на поширених мовленнєвих помилках. Щоденне збагачення словникового запасу цікавими словами та корисними вправами, аби вільно володіти українською та дивувати своїми знаннями навіть носіїв мови. Цей подкаст не тільки про мову, а й про українську історію та культуру.
Переходимо на просунутий рівень: аналізуємо українською
На цьому рівні пропонуємо слухати подкасти, які будуть відповідати на безліч питань, що їх часто ставлять іноземці про Україну та її мову: «Чому частина українців розмовляють російською?», «Які є міфи про українську мову?», «Чи загрожує їй зникнення?» тощо.
Подкаст від Radio Skovoroda про мотивацію та досвід переходу на українську мову. Авторка Софія Тетерваковська спілкується з українцями, які опановують рідну мову, а також з іноземцями, які навчилися української. Можливо, саме їхній досвід вас надихне?
Тут багато чутливих тем про мову, розповідей про те, що українська не унікальна в бажанні імперії знищити її. Зокрема, для поляків буде цікаво послухати, як українці бачать їхню боротьбу за збереження мови в подкасті «Як поляки захищають і розвивають свою мову», адже Польща теж тривалий час була розділена між різними державами. У складі Російської імперії вона називалася Царством Польським, але імперська влада всіляко намагалася знищити національну освіту й мову, особливо після повстань 1830-1831 та 1863 років.
Тут про правильний наголос, слововживання, а також про український суржик, яким розмовляє, за інформацією Київського міжнародного інституту соціології, від 11% до 18% українців (це від 5 до 8 млн осіб). Здебільшого це жителі східних і центральних областей (21,7%), а найменше суржика у Західній Україні (2,5%).
Це справжній культурний «борщ», який знайомить слухачів з важливими історичними подіями. Тут можна дізнатися про створення відеоігор, радянські мозаїки та традиційні різдвяні страви. І тут багато важливих питань про мову в розрізі ідентичності та культури. Автори подкасту — історик Антон Мудрак і журналіст Павло Шаповал.
Круті тематичні подкасти українською з історії, культури та мистецтва
На проміжному етапі вивчення мови найкраще — це почати вивчати культуру, історію та знайомитися з мистецтвом країни. І, звісно ж, практикувати мову в живому спілкуванні. Ми підібрали кілька подкастів, щоб у вас завжди були нові теми.
Подкаст про мистецтво. Кожен сезон — нова тема та новий кут зору. Говорять про українських митців, яких вкрала Росія. Також є діалоги із сучасними українськими митцями, розглядаються питання розвитку суспільства та культурної спадщини.
Це документальний наративний подкаст про культурні крадіжки, які Росія вчиняє протягом багатьох століть в Україні. Це ініціатива кінокомпанії 435 FILMS. Тут розповідають про українські культурні артефакти, які обманом опинились в російських музеях.
Серія подкастів «Україна розумна» від hromadske — це діалоги філософа та письменника Володимира Єрмоленка із соціологами, теологами, істориками, науковцями про Україну.
«Ці інтерв'ю мають тривалість, що виходить за межі одного дня. Вони надають сенси та розуміння, а не лише інформацію, дозволяючи зупинитися та озирнутися навколо. «Україна розумна» зосереджена на пошуках української ідентичності та допомагає бачити Україну усвідомлено», — йдеться в описі проєкту.
Це подкаст етнологині Ірини Ігнатенко про історію інтимних стосунків у традиційному українському суспільстві. У кожному епізоді дослідниця розповідає, які традиції і порядки мали наші предки і як вони отримували і позбавляли себе задоволення. Це нагода крізь призму минулого трохи краще зрозуміти себе теперішніх.
Подкаст про колоніальне минуле України і його вплив на сьогодення. Війна в Україні загострила суперечки довкола нашої історії, і ми все ще не розуміємо, де ми. У цьому подкасті Маріам Найєм разом з Валентиною Сотниковою будуть досліджувати наше колонізаційне минуле, його вплив на наше повсякденне життя та культуру. А також шукатимуть інструменти, які допоможуть зрозуміти себе та Україну краще.
Подкаст про жінок, які на власному прикладі показували, що жінка має право жити так, як того бажає, та має сили реалізувати свій потенціал. Проєкт «ВТРАЧЕНІ», реалізований Громадською організацією PRO WOMEN UA, зміг показати, як в кінці XIX – на початку XX століть жінки з різних регіонів України змогли взяти під контроль власне життя, реалізовуватися в різних сферах і бути не лише матерями та господинями.
Зараз часто проводять паралелі, яким був світ під час Другої світової війни та після неї. У подкасті Олександр Аврамчук та Ілля Кабачинський розповідають про події минулого, щоб краще зрозуміти майбутнє.
Тут не буде нудних дат. Зате буде про секс, раси, нації, релігії, зради, любов і війни. Письменник і телеведучий, автор історичного телепроекту «Машина часу» Олег Криштопа розповідає невідомі історії про відомих людей.
Тут ви знайдете твори українських класиків та сучасних авторів. Наразі в аудіоформаті доступні такі твори: «Депеш Мод» Сергія Жадана, «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» Майка Йогансена, «Повість про санаторійну зону» Миколи Хвильового та «Синдром листопаду» Вікторії Амеліної. Разом з тим тут можна знайти випуски з обговоренням книг та записані інтерв'ю з митцями. Усе це створено для того, щоб слухачі могли зануритися у світ української літератури та відійти від російських наративів.
Подкаст про культуру від викладачів Могилянки — літературознавиці Тетяни Огаркової та філософа Володимира Єрмоленка. Подкаст охоплює широкий спектр тем і включає розділи «Українська культура», «Мислити в темні часи», «Культові автори», «Культові епохи» та «5 філософських розмов».
Цей подкаст-проєкт створений «Мистецьким фестивалем "Ї"» та Українським інститутом книги. Команда проєкту подорожує містами України, записуючи розмови з сучасними письменниками на теми, важливі для літератури. Крім «Літературних балачок», ви можете переглянути відео «Будні митця» — прогулянки рідними містами митців, записи у їхніх домівках і важливих для них місцях. Проєкт був записаний у 2020 році.
Незвичний подкаст на перетині психології та української літератури. Ведучі обговорюють літературні твори, допомагаючи слухачам глибше зрозуміти особисту ідентичність, по-новому подивитися на авторів, відкрити нові улюблені українські постаті й книги.
Тут ви почуєте цікаві і небанальні історії про українських авторів, епохи та розвиток української літератури. Це важливі розмови про філософію та психологію української літератури.
Подкаст від Radio Skovoroda, в якому Вікторія Лавриненко говорить із сучасними українськими авторами. Спогади, теплі розмови, літературно-винні рекомендації та цікаві дискусії на мистецькі та особисті теми.
Гумор по-українськи
Найвищий рівень розуміння мови — розуміння її гумору. За допомогою цих подкастів можна навчитися сміятися разом з українцями й опанувати тонкощі нашого гумору.
Бесіди з коміками з різних регіонів України про їхню діяльність, зміни у житті та творчості, натхнення, а також cancel-культуру, яка набирає обертів через нові реалії та нове ставлення до гумору. Про що можна і не варто жартувати? Як допомагає не збожеволіти чорний гумор? Яка взагалі роль гумору під час війни? Слухайте у подкасті «Сміх та гріх» від Радіо «Накипіло».
Подкаст про культуру сміху від редакторів Vertigo та The Village Україна Юри Поворозника і Ярослава Друзюка. У подкасті говорять про українську та світову комедію, успішні стендапи та просто хороші жарти.
Росія в ході широкомасштабного вторгнення в Україну неодноразово вдавалася до ядерного шантажу, який набув якісно інших форм порівняно з періодом холодної війни. Починаючи з осені 2022 року, у Москві неодноразово й безпідставно говорили про прагнення офіційного Києва використати «брудну бомбу». Два роки тому, 25 березня 2023 року, Путін оголосив про розміщення на території Білорусі тактичної ядерної зброї. Попри оцінки аналітиків про прагнення принизити цим кроком білорусів у День Волі, логіка Кремля, як видається, була іншою. Рішення Путіна було пов’язане з видачею Міжнародним кримінальним судом ордеру на його арешт за співучасть у викраденні українських дітей. Тому кремлівський щур радо показав ядерний кийок. Ці дії суттєво десакралізували фактор ядерної зброї як інструменту стримування, і низка країн Заходу продемонструвала у відповідь, що в цю гру цілком можна грати вдвох.
Хоча достеменно підтверджених даних про наявність російських тактичних ядерних боєголовок у Білорусі немає, президент Польщі Анджей Дуда в інтерв’ю Financial Times висловив впевненість у її наявності на території Білорусі. Це означає, що фактор психологічного тиску Кремлем використовується достатньо успішно. Польща і країни Балтії відчули себе у ядерних лещатах, адже дивізіони «Іскандерів» (можливих носіїв ядерних боєголовок) розміщені також у Калінінградській області.
Анджей Дуда обговорював перспективи розміщення американської ядерної зброї в Польщі з Кітом Келлогом під час візиту останнього до Варшави у лютому 2025 року. Щоправда, апаратна вага колишнього радника Трампа зараз суттєво зменшилася. Тож орієнтуватися маємо на позицію віцепрезидента США Джей Ді Венса, який у березні заявив, що був би шокований, якби Дональд Трамп вирішив перемістити ядерну зброю далі на схід Європи. Тобто на територію країн, які стали членами НАТО наприкінці 90-х років ХХ століття й у яких Кремль у грудні 2021 року вимагав демонтувати військову інфраструктуру.
Президент Польщі Анджей Дуда і спеціальний представник президента США з питань України та Росії Джозеф Кіт Келлог у Варшаві, 8.02.2025. Фото: Wojciech Olkusnik/East News
Нагадаю, у межах програми НАТО Nuclear Sharing Бельгія, Нідерланди, Італія, Німеччина й Туреччина з 2009 року розмістили на власній території американську ядерну зброю. Всі ці країни стали членами НАТО в роки холодної війни, тоді як на членів Євроатлантичного клубу пострадянського призову подібна практика поки що не поширюється.
Про прагнення Польщі долучитися до програми Nuclear Sharing у червні 2023 року заявив тодішній прем’єр Матеуш Моравецький. Можна припустити, що ця заява була частиною передвиборчої риторики партії «Право і справедливість», але про аналогічні прагнення вів переговори з адміністрацією Джо Байдена і Анджей Дуда. До того ж доволі активно, — викликавши у квітні 2024 року коментар польського МЗС про необхідність проконсультуватися з урядом у цьому питанні. Уряд на той час вже очолював Дональд Туск. Польща має на своїй території інфраструктуру зберігання ядерної зброї ще з часів перебування у Варшавському договорі, і сьогодні її долучення до ядерного клубу, нехай у пасивний спосіб, могло б посилити її політичні позиції в Європі.
Разом з тим геополітична ситуація стрімко змінюється. Дональд Трамп зумів знайти лише 10 хвилин для спілкування з Анджеєм Дудою, який побував у США на Конференції консервативних політичних дій. А вже в березні 2025 року про готовність розгорнути французьку «ядерну парасольку» над країнами Європейського Союзу Дональд Туск заявив, що Польща була б у більшій безпеці в разі реалізації планів Макрона. Політично контакти Туска й Макрона виглядають більш перспективними за можливість ефективного діалогу адміністрації Трампа з майбутнім новим польським президентом, ім’я якого ми дізнаємося вже влітку 2025 року.
З 2020 року фінансується Польська ядерна програма, яка має завершитися побудовою у 30-х роках ХХІ століття польської АЕС. Поки це у планах, проте активізація дискусії навколо використання ядерної зброї безумовно може прискорити цей процес. Україна у цьому питанні може виступити партнером Польщі, адже у нашій державі чимало фахівців-ядерників і тих, хто пам’ятає гіркий досвід прощання з ядерним арсеналом. Логічним наслідком взаємодії Києва і Варшави могла б стати спільна реалізація ракетної програми, адже без засобів доставки значення ядерної боєголовки суттєво зменшується.
Ядерна зброя на тлі російсько-української війни й ітерацій команди Трампа з величезною амплітудою втрачає свій статус «зброї обраних», натомість перетворюється на інструмент реалізації амбіцій. Відверто кажучи, буде дивно, якщо Польща залишиться осторонь прагнень здобути ядерний арсенал і поставити його на службу своєму захисту та збільшенню геополітичної ваги в Європі. Сьогодні єдиним формальним стримуючим фактором залишається Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, вага якого зменшується на очах
Варіанти, куди віддати старі одяг і взуття в Польщі:
1. Залишити в контейнері благодійності
Кожен бачив в Польщі Pojemniki na odzież używaną.
Вони належать Червоному Хресту і є у всіх 16 воєводствах країни. Тут можна залишити речі у будь-якому стані, бо частина речей йде на переробку, а частину продають або роздають тим, хто їх потребує. Кошти з продажу зібраних речей також йдуть на підтримку проєктів допомоги нужденним.
Спочатку всі речі відправляють до сортувального цеху. Кращий одяг, який ще придатний для використання, зазвичай прямує на продаж у Second Hand або йде безпосередньо нужденним. Зазвичай близько 70% речей, що залишають в контейнерах Червоного Хреста, йдуть на переробку і на підходять для подальшого використовування. Але навіть за переробку таких старих речей благодійники отримують кошти, які направляють на допомогу дітям з бідних сімей, реалізацію різних освітніх проєктів, підтримку хворих або проведення заходів щодо надання невідкладної медичної допомоги. Тож в будь-якому випадку ваші старі речі принесуть користь.
Крім контейнерів Червоного Хреста, в Польщі є і зелені контейнери фонду «Mam Marzenia». Одяг, що ви залишаєте там, йде на продаж, а гроші благодійники спрямовують на здійснення мрій важкохворих дітей.
На благодійних контейнерах зазвичай є контактні дані, щоб ви могли перевірити інформацію на сайті або повідомити, якщо контецнер заповнений, забруднений або пошкоджений. Всю інформацію про переробку одягу, а також адреси контейнерів від Червоного Хреста можна знайти тут.
Звертаємо увагу, що в Польщі також зустрічаються контейнери для збору речей без жодних маркувань. Зазвичай їх встановлюють місцеві або представники житлового кооперативу, одяг в гарному стані розбирають чи пускають на продаж, а ось зіпсовані старі речі викидають на смітник або спалюють. На переробку їх не віддають. Це не дуже хороший спосіб позбутися старих речей, бо він шкодить навколишньому середовищу, тож краще залишати одяг і текстиль в контейнерах крупних благодійних організацій. Також не забувайте випрати одяг або текстиль перед тим, як покласти в контейнер. Речі можуть бути старими, але обовʼязково мають бути чистими.
Це нові контейнери для речей, але не на вулиці. Вимоги до речей тут більш суворі і залишати можна лише те, що ще підійде для подальшого використання. Приймають білизну, одяг, взуття. Компанія з 2018 року займається благодійним продажем одягу.
Адреси пунктів: Варшава: Westfield Arkadia Гдиня: Centrum Nauki Experyment, Aleja Zwycięstwa 96/98 Вроцлав: na osiedlu Olimpia Port przy ul. Marco Polo Краков: ТЦ Bonarka на ul. Henryka Kamieńskiego 11
3. Пункти збору старого текстилю та брудних ганчірок
З 1 січня 2025 року в Польщі людей зобов'язують сортувати текстиль як окрему категорію відходів. Це повʼязано с тим, що викидання таких відходів разом з побутовим сміттям шкодить навколишньому середовищу. Окремих баків для сміття ще немає, але вже скоро можна буде отримати штраф. Тому потрібно вчитися розділяти текстиль, який піде на переробку, і той, що ще придатний для використання.
Куди віддавати на переробку?
Приймають таке сміття в Пунктах селективного збору комунальних відходів PSZOK (punkty selektywnego zbierannia odpadów komunalnych). Знайти потрібну адресу можна в Google, вписавши PSZOK + місто.
У Варшаві є 4 пункти PSZOK:
• на вулиці Płytowa 1 (район Бялоленка), телефон: 22 811 08 53, сайт: partner-apelski.pl • на вулиці Zawodzie 1 (район Вилянув), телефон: 22 185 52 51, сайт: lekaro.pl • на вулиці Tatarska 2/4 (район Воля), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl • на вулиці Kampinoska 1 (район Беляни), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl
Всі пункти працюють з понеділка по пʼятницю з 11:00 до 19:00, а в суботу з 9:00 до 17:00.
Тут також можна залишати і нормальний одяг, але його потрібно сортувати окремо.
Минулоріч до PSZOK у Варшаві було передано понад 124 тонни текстилю. Старі куртки, светри, рушники й інші текстильні вироби будуть використані для виробництва нової сировини. Це можуть бути, наприклад, матеріали для на утеплення, а бавовна піде на виробництво паперу. Навіть найстаріший текстиль може бути використаний для виробництва альтернативного палива.
Тут можна не тільки віддати, але й безкоштовно відремонтувати старі речі чи продати їх на благодійному базарі.
А ось ще куди можна віддати старі речі:
• @dajherbate — приймають чоловічий одяг, можна надіслати через поштамат. Допомагають безхатченкам; • @santegidio_pl — приймають чоловічий одяг, з жіночого одягу можна віддати тільки куртки, толстовки, спортивні костюми та взуття без підборів.
10 ідей, куди піти в Катовіце та околицях з дітьми
1. Парк розваг "Легендія", Хожув
(Legendia, aleja Atrakcji 1, Chorzow)
Місце, куди варто йти на цілий день: дуже багато локацій, гойдалок і розваг. Але врахуйте, що квиток в касі коштує дорожче, ніж при замовленні онлайн, а придбання родинного принесе вам знижки. Для порівняння одноденний квиток на 1 особу коштує 159 злотих, на родину з 3 людей — 198,50, онлайн — 172,50, також є пішохідні квитки за 39 злотих, коли можна гуляти територією без катання на гойдалках.
Парк розваг "Легендія", Хожув, Фейсбук парка
2. Сілезький зоопарк, Хожув
(Śląski Ogród Zoologiczny, Generała Jerzego Ziętka 7, Chorzów)
Зоологічний сад у Хожуві був заснований у 1958 році і відразу став одним з найпопулярніших зоопарків у Польщі.
3. Верхньосілезький етнографічний парк (Muzeum "Górnośląski Park Etnograficzny w Chorzowie, Parkowa 25, Chorzów)
У музеї під відкритим небом можна побачити, як жили представники різних регіонів Сілезького воєводства. Частину будівель реконструйовано. Також зустрінете сільськогосподарських тварин.
Верхньосілезький етнографічний парк, Фейсбук парку
4. Канатна дорога Елка, Хожув (Kolejka linowa „Elka”, Promenada Gen Ziętka 2, Chorzów)
Тривалий час мешканці з різних куточків країни приїздили до Хожува сім’ями, щоб покататися на єдиній у країні канатній дорозі. У вересні 2013 року, після 7-річної перерви, Елка була перезапущена. Маршрут довжиною 2200 м такий самий, як той, яким ходила стара Елка, на ділянці від Сілезького стадіону до «Легендії» Сілезького парку розваг.
У колишньому Порцеляновому заводі в Катовіце створено місце для розваг. Відвідувачі цього місця перенесуться у дитинство й до культового роману Яна Бжехви «Akademia Pana Kleksa». Казка містера Клекса розрахована на дітей 5-12 років.
Казка Пана Клякси. Фото Фейсбук сторінка музею
6. Американський парк розваг "Twinpigs" (Western City Twinpigs, Katowicka 24, Żory)
Понад 10 гектарів парку розділено на тематичні зони. Відкривати Америку ви почнете з входу, де пришвартувався легендарний корабель Христофора Колумба. Далі гавайський пляж, космічна станція та мексиканська фазенда. Над міні-зоопарком розташований один із двох мотузкових парків, а поряд із ним – зона каруселей та багатовимірних кінотеатрів.
7. Funzeum, музей кольору та світла, де наука зустрілася з розвагами (Pszczyńska, 315 (ТЦ "Європа центральна"), Gliwice)
Це сучасний музей, дуже інстаграмний, але водночас повчальний. Складається з кількох залів: частина з них оформлена неоновими фарбами, частина — це величезні ігрові зоні, наприклад, з різнокольоровими кульками.
Funzeum, музей кольору та світа. Фото Фейсбук сторінка музею
8. Kolejkowo, найбільша модель залізниці в Польщі ((Pszczyńska, 315 (ТЦ "Європа центральна"), Gliwice)
Тут можна помилуватися мініатюрами автентичних сілезьких будівель, наприклад, залізничного вокзалу в Ґлівіце. Можна побачити, як виглядає життя на селі, взяти участь у рятувальній операції, зіграти різні ролі: купця, лісника, циркача, механіка.
9. Парк розваг «Джампсіті» (Jumpcity, ul. Tadeusza Kościuszki 227, Katowice)
На 3000 м2 втілюють мрії про політ і доводять, що боротися з гравітацією можливо. Подушка для стрибків, надувний парк розваг площею 400 м2, зона скелелазіння із самозахистом, обертовий доджбол «Нокаут», акробатичні доріжки, батути з кошиками для відпрацювання данків, гладіаторська зона та спеціальна зона для діти — та багато іншого цікавого.
10. Будинок для папуг, Катовіце (Papugarnia Carmen, Obroki 77, Katowice)
Хочете відчути себе у тропічному лісі? Відвідайте місце, де на площі 700 квадратних метрів проживає понад 100 різнокольорових птахів.
Будинок для папуг, Катовіце. Фото Фейсбук будинку
10 ідей, куди піти в Катовіце, щоб відчути дух міста
1. Сілезький центр свободи і солідарності (Śląskie Centrum Wolności i Solidarności, Pola 38, Katowice)
Знаходиться в будівлі колишнього складу спецодягу, що є частиною комплексу шахти «Вуєк». Там відбулися трагічні події 16 грудня 1981 року, коли страйк шахтарів був жорстоко пригнічений поліцією та військовими. Тоді загинуло 8 людей, багато були поранені та заарештовані. Музей дуже інтерактивний.
2. Нікішовець (Nikiszowiec)
Робітничий район на околицях міста збудували на початку минулого століття для людей, що працювали в навколишніх шахтах. Там звели кам’яниці з червоної цегли, які створили особливу колористичну композицію міста.
Нікішовець, фото Галини Халимоник
3. Гішовець (Giszowiec)
Ще одне мальовниче поселення, закладене в 1907-1910 роках для робітників вугільної шахти «Гіше». Сюди варто приїхати, щоб подивитися на архітектуру робітничих котеджів, побудованих за зразком старої верхньосілезької дачі.
4. Порцеляновий завод (Porcelanowa 23, Katowice)
Комплекс будівель колишнього промислового заводу (фарфоровий завод Гіше) має надзвичайно цікаву архітектуру, яка в поєднанні з сучасними елементами створює унікальне ціле. Багато компаній, художні галереї, ресторани та клуб мають свої штаб-квартири в цих будівлях. Влітку тут проходять концерти. Тут досі виготовляють порцеляну, яку можна придбати на місці.
Катовіце, фото Галини Халимоник
5. Музей історії Катовице (Pola 38, Katowice)
Музей знаходиться у будівлі 1908 року. Тут є кілька експозицій про те, як будувалося місто та про те, чим воно живе сьогодні. Більшість експонатів подарували мешканці міста. Відкриття музею історії Катовіце відбулося 21 серпня 1976 року. Особливою гордістю музею є колекція вишуканого порцелянового посуду.
6. Сілезький музей в Катовіцах (Muzeum Śląskie w Katowicach, Dobrowolskiego 1, Katowice)
Експозиції знаходяться під землею, а на поверхні встановлені скляні споруди, зроблені у формі куба. Вони служать входом до закладу, в якому можна дізнатися про життя і культуру місцевих жителів. Знаходиться музей на місці шахти, яка була відкрита в 30-х роках XIX століття і пропрацювала до кінця минулого століття. На її території змогли добути понад 120 млн тонн корисних копалин.
7. Копальня Гуїдо, Забже (Kopalnia Guido, 3 Maja 93, Zabrze)
Копальня була збудована в 1855 році графом Гуїдо Генцкель вон Доннерсмарском і від його імені дістала свою назву. У 1960-х роках вона перетворилася на Експериментальну копальню кам’яного вугілля «М-300», а в 1982 році стала частиною Музею кам’яновугільного виробництва. Відвідувачі відправляються в підземну подорож стайнями, каплицями і навіть справжніми вугільними стінами.
Копальня Гуїдо, Забже, фото з фейсбук сторінки музея
8. Станція Бібліотека, Руда Шльонська (Stacja Biblioteka, Ruda Śląska)
Якщо ви в Польщі досить давно, то не могли не помітити, що тут дуже багато читають. Одна з найбільш відомих бібліотек Сілезії знаходиться на залізничному вокзалі, повз який ви неодноразово проїжджали - у приміщенні вокзалу на станції Руда Шльонська.
9. Кут трьох імператорів
Поблизу міста Мисловіце знаходиться точка перетину кордонів трьох великих імперій – Пруссії, Австрії та Росії. Саме тут стикалися кордони імперій у 1846 (ліквідація Краківської республіки) – 1915 (початок Першої світової війни). До початку Першої світової війни трикутник кордону був відомим і популярним місцем майже в усій Європі. За різними даними, з туристичною метою сюди приїжджало близько 4,5 тисяч осіб на тиждень, річкою ходили навіть круїзні пароплави.
10. Радіовежа в місті Глівіце
Вежа має висоту 111 метрів і повністю зроблена з дерева. Конструкція була зведена без використання жодного сталевого цвяха, а для з’єднання колод модрини було використано понад 16 000 латунних гвинтів. Наразі це також найвища дерев’яна споруда в Європі. А ще це місце, з якого почалася ІІ-га світова війна.
10 ідей, куди піти гуляти в Катовіце на природу
Хоча стереотипно Катовіце асоціюється з гірничодобувною промисловістю, Сілезія є третім найзеленішим місцем Польщі. Ліси займають 40% площі міста. Однак не лише лісами славиться цей край.
1. Долина Трьох ставів (Dolina Trzech Stawow)
Місцеві називають цю місцевість Sztauwajers (від німецького Stauweiher — загороджений ставок, що загороджує), — це лісова місцевість посеред Катовіце. Це частина Лісового парку в Катовіце. У Долині Трьох Ставків варто подивитися на скульптури, які були створені під час мистецького пленеру, організованого тут у 1980-х роках. Їх майже 30. Це місце також люблять рибалки. У ставках водяться лящ, короп, плотва, карась, окунь, щука.
2.Ченстохова, луки над Страдомцею (Częstochowa. Łąki nad Stradomką)
У Страдомці, яка є притокою річки Варта, плаває риба, гніздяться водоплавні птахи та з'являються бобри. Якщо вас приваблює тиша і дика природа, вам сюди.
3.Забже, Міський ботанічний сад (Zabrze. Miejski Ogród Botaniczny)
Ботанічний сад був відкритий для публіки в 1938 році. Паркова частина ботанічного саду містить близько 5000 екземплярів дерев та чагарників. У 2004 році закладений розарій, в якому росте 2500 кущів троянд 64 сортів. У теплицях представлені 5000 рослин з різних кліматичних зон всього світу.
Величезна вугільна електростанція в Рибнику потребувала охолодження енергоблоків. У результаті утворилося величезне водосховище довжиною сім кілометрів, що містило майже 22 мільйони кубометрів води! Це місце почали називати Рибницьке море. Тут регулярно проходять регати.
5.Битом, Міський парк ім. Ф. Кахла в Битомі (Park Miejski im. Franciszka Kachla)
Парк заклали у 1840 році, коли Губерт фон Тіле-Вінклер подарував спільноті Битома 330 акрів садибного лісу з алеєю та доріжками для прогулянок. Площа парку була розширена за рахунок пустиря колишньої каламінової шахти «Тереза» («Theresa») з метою ізоляції центру міста від діяльності кам’яновугільної шахти. В теплу пору року тут можна скористатися тенісними кортами, відкритим басейном. У літні місяці - покататися на водному велосипеді.
6. Погорія III, Домброва-Гурнича (Pogoria III - Dąbrowa Górnicza)
Озеро Погорія III — одне з чотирьох озер у Домброві-Гурнічі , які мають спільну назву — Погорія . Лагуна Погорія III є найпопулярнішою з них і найкраще підходить для туристів і відпочиваючих, хоча слід мати на увазі, що вона також є найпопулярнішою і, отже, найбільш багатолюдною. Тут ви знайдете красивий і великий піщаний пляж, зону для купання під охороною та вражаючий дерев'яний пірс , який освітлюється після настання темряви. На набережній є паби та дитячі майданчики.
Погорія III, Домброва-Гурнича, фото Галини Халимоник
7. Парк Ґрудек у Явожно, (Park Gródek, Jaworzno)
Він розташований у колишньому кар’єрі, це місце називають польськими Мальдівами чи Сілезькою Хорватією.
Парк Ґрудек у Явожно, фото з фейсбук-сторінки парку
Канатна дорога з прекрасними краєвидами. Шиндзельня (1028 м над рівнем моря), розташована в ландшафтному парку Бескид Сілезький, є однією з найпопулярніших вершин Бескидів і улюбленим напрямком для мандрівок сотень людей.
9. Демонстраційний заповідник європейських зубрів у Пщині (Pokazowa Zagroda Żubrów, Pszczyna)
Чи знаєте, що Сілезькі зубри врятували вид? Історія починається з 1865 року, коли на Пщину, що знаходиться неподалік від Катовіце, були завезені зубри з Біловезької пущі. Там вся дика популяція була знищена до 1919 року. З 42 тварин у 1919 році в 1929 році залишилося лише 7 зубрів. Вид відтворили саме у Пщині. Наразі там є чудовий виставковий вольєр, де можна побачити цих могутніх тварин.
10. Palmiarnia Miejska (ul. Aleksandra Fredry 6 (Park Fryderyka Chopina), Gliwice)
Вона була створена ще у XIX столітті, тут зібрані 3000 об'єктів флори та фауни. Є велика зала акваріуму.
Міська пальмарія у Глівіцах, фото з фесбук сторінки
Це лише невелика частина цікавих місць, які можна відвідати в Катовіце та його околицях за вихідні. Якщо ви любите подорожувати, то радимо 10 маловідомих місць для відпочинку в Польщі.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
