Юлія Квасниця

Сьогодні весела, сповнена ідей, натхнення, а вже завтра — вся у сльозах, не хочеш навіть з ліжка вставати. Вам знайоме це відчуття? Емоційні гойдалки — це сильні емоції, які можуть дуже швидко змінюватися. Перепади настрою мають купу причин, які часом навіть важко відфіксувати. Люди живуть у постійному стресі, відчувають довкола небезпеку, а додайте сюди ще побутові чи сімейні проблеми. Наскільки шкідливі такі емоційні гойдалки? Як навчитись їх контролювати? І що, власне, найбільше розхитує емоційний баланс? Про це — у новому відеоблозі психологині Юлії Квасниці.

Страшні події, про які пишуть медіа, мозок сприймає як особистий досвід. Ви часто переглядаєте в телефоні шокуючі кадри, які публікують ЗМІ та соцмережі? Це може призвести до проблем зі здоров’ям. Існує термін «медіатравма» — це шкода, завдана переглядом новин. Ті, хто дивиться на кадри катастрофи в телепрограмі, отримує такий же травматичний досвід, як і ті, хто перебуває на місці подій безпосередньо. Про те як вберегтися від медіатравми розповідає психолог Юлія Квасниця:

Не варто думати, що від емоційного вигорання врятує відпочинок на кілька днів. Після відпустки чи вікенду ви повертаєтесь у звичне середовище і все починається знову. Саме тому є сенс переглянути свій щоденний графік, зробити так, щоб напруга і відпочинок чергувалися. 

У ситуації з вигоранням через війну приділіть увагу тому, на що ви маєте вплив, щоб не витрачати сили на те, що змінити немає можливості. А ще важливо приділити увагу фізичній активності, бо зміна діяльності, безумовно, позитивно відобразиться  на самопочутті. Про усі ефективні методики протидії емоційному вигоранню розповідає психолог Юлія Квасниця:

Цей термін стає все популярнішим. Раніше ним позначали лише професійне вигорання. Зараз все частіше спеціалісти відзначають, що вигорання – це і про стосунки і про затяжний стрес від війни. Емоційне вигорання – це зміни у поведінці людини внаслідок емоційного виснаження. Як розпізнати емоційне вигорання розповідає психолог Юлія Квасниця:

Справді, як можна спокійно спати, якщо часто чуєш повітряну тривогу, відчуваєш загрозу? За кордоном ми теж прокидаємось серед ночі, бо хвилюємось через близьких та друзів, які залишились в Україні.  У нашому житті зараз надто багато стресу. Що ж робити? По-перше, старайтесь дотримуватись чіткого графіку сну, створіть собі комфортні умови – затемнене прохолодне приміщення, тепла ковдра, зручне ліжко. 

Але головне – практика розслаблення м’язів тіла та очищення мозку від думок. І спокійний сон настане за кілька хвилин. Ця практика американських військових підходить усім, розповідає психолог Юлія Квасниця:

Цей механізм формується з дитинства: дорослі навчають дитину відчувати провину за поведінку, зовнішність, якийсь вчинок, за якесь почуття. Перелік можна продовжити. Війна, катастрофа, трагедія здатна підсилити ці емоції і впливати на життя дорослих людей. Як виявити, що почуття провини вам притаманно? Маркером може бути потреба часто вибачатися, навіть за те, за що не потрібно перепрошувати. Якщо ви маєте підвищений рівень тривожності – це також, вірогідно, про провину. Ви намагаєтесь робити все якнайкраще, стараєтесь все більше, але претензії до самого себе не зникають. 

Що робити з почуттям провини? Про це розповідає психолог Юлія Квасниця: 

Зазвичай на стрес організм відповідає тривогою. Це не завжди погано, адже таким чином ми теж вчимося, можемо йти вперед, розвиватися. Пам’ятаєте вислів: не було би щастя, так нещастя допомогло? Йдеться про мотивацію до дій, щоб позбутися страху.

Та важливою є міра тривоги. Якщо занепокоєння є надто сильним і не полишає людину більшу частину часу, то це значно погіршує якість життя. В певних випадках йдеться вже про тривожний розлад. Проте існують методи регулювання тривоги. Як навчитися контролювати рівень свого непокою? Про це розповідає психолог Юлія Квасниця:

‍

У нашій культурі та системі виховання нас вчили мовчки вислуховувати інших і приймати те, чого ми не хочемо приймати. Але ж іноді так хочеться, щоб нас пригорнули, вислухали. То чому ж нам соромно просити про щось для самих себе? Що заважає просто сказати про власні потреби? 

Підтримка – це не завжди порада як розвʼязати ту чи іншу ситуацію. Іноді близьку людину просто достатньо почути, обійняти. Необхідно лише навчитися говорити про свої потреби, втім, робити це потрібно поступово. Про це розповідає психолог Юлія Квасниця: 

Листування інтимного характеру є досить поширеним явищем. Для збереження близькості пар, що перебувають на відстані, це може бути гарним інструментом. В деяких випадках секстинг може замінити секс. Наприклад, якщо люди не можуть чи не хочуть з певних причин зустрітися для сексу. Чи може таке спілкування на відстані бути корисним, щоб краще зрозуміти потенційного партнера? Чи дозволяє він уникнути ризиків і яких саме? Секстинг додає фарб у інтимне життя пар, урізноманітнює його.

Але таке спілкування таїть в собі загрози, коли йдеться про колишніх партнерів. Про усі «за» та «проти» секстингу розповідає психолог, сексолог Юлія Квасниця: 

Зневага, знецінювання, висміювання, постійна критика, ігнорування почуттів і потреб, залякування, погрози, навіювання почуття провини і страху, брехня та наклеп, звинувачення, руйнування особистих кордонів. Це далеко не повний перелік дій, які спеціалісти кваліфікують як психологічне насилля.

Такий вид психологічного терору як буллінг зустрічається не лише в школі, але й на роботі. Основна його мета – довести жертву до нестабільного психічного стану і неадекватного сприйняття реальності і навіть до самогубства. 

В умовах війни особливої уваги потребують діти – вони найбільш вразливі до жорстокого поводження інших. Про види психологічного насилля розповідає психолог Юлія Квасниця:

Ненасильницьке спілкування – це спосіб зрозуміло доносити інформацію, покращуючи взаємини з друзями, колегами, рідними. Цей підхід сформулював американський психолог Маршалл Розенберг ще у 1960-х роках і описав у книзі «Мова життя». Це спілкування без оцінок, перекладання відповідальності та без засудження. Базується вона на 4 компонентах: спостереження, почуття, потреби та прохання. Наприклад, якщо замість фрази: «Ии завжди спізнюєшся, бо не можеш себе організувати!» ви скажете: «Ти запізнився вже втретє», співрозмовник відчує менше негативу та почує саме ту інформацію, яку ви хочете донести. А ось після першої фрази у спілкуванні з'явиться стіна непорозуміння та небажання щось змінювати.

Про те як застосовувати методи ненасильницького спілкування спеціально для видання Sestry розповідає психолог Юлія Квасниця:

Існують певні аспекти, які сприяють вирішенню конфліктів. Вчимося мистецтву як правильно сваритися. Важливо говорити партнерові відверто про свої почуття – без ворожості та мініпуляцій. Психолог Юлія Квасниця розповідає про всі нюанси «мистецтва  конфлікту».

Психолог ділиться з нашими читачками знаннями про те, як подолати кризу. Деколи базовий набір почуттів може допомогти людині подолати важку ситуацію та буквально повернути людину до життя.

Це дуже важливе відео про те, чим стрес відрізняється від кризової ситуації, як правильно допомогти собі і яку роль у цьому відіграє суспільство, власна уява та віра. Усередині вас є те, що сильніше за будь-яку армію світу, і цим психологічним інструментом може навчитися користуватися кожна людина, якщо буде уважна до себе.

Якщо не відчуваєте впевненості у завтрашньому дні, сконцентруйтеся на тілесних відчуттях та спробуйте розуміти як реагує тіло. Відчути хоча б землю чи підлогу під ногами, коли немає іншої опори не так вже й погано. У відчутті страху за майбутнє можна знайти свою силу та ресурс, якщо вміти протистояти внутрішній чи довколишній невизначеності. Планування на короткий час, уявлення майбутнього —  список з простих речей, які для вас важливо бачити в майбутньому, може стати джерелом ресурсу та маяком, на світло якого ви прямуватимете. А головне пам’ятайте, що майбутнє — це не щось, що відбувається за якийсь час. Це те, що ми проживаємо вже зараз.

Оголені нерви та оголені почуття: під час війни сексуальне життя нагадує один суцільний когнітивний дисонанс. З одного боку, спостерігається збільшення лібідо, з іншого — повна відсутність сексуального бажання. Так, психіка чоловіків у кризових ситуаціях працює на завдання продовження роду, а ось для жінки куди важливіше відчуття безпеки. Війна — це жахливий стрес, що впливає на весь організм. А секс є складним ланцюжком реакцій, які запускає наш мозок. З точки зору психології війна це один із найвищих ступенів небезпеки для життя і здоров’я. Гормон стресу кортизол блокує вироблення статевих гормонів. Може відбуватися збій менструального циклу, нестабільна ерекція у чоловіків чи її відсутність.

Що відбувається з нашим сексуальним бажанням та здатністю насолоджуватись близькістю під час війни та як поводитися з партнерами, радить сексолог Юлія Квасниця на порталі Sestry:

Танці, спів у ванній, німий крик і зім'ятий аркуш паперу – все це допоможе відволіктися, але головне, треба проаналізувати та зрозуміти, що саме запускає цей механізм.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну  почастішали запити до психологів про те, як правильно проживати емоції гніву. Невизначеність у житті, зазіхання на особисті кордони, труднощі адаптації у новому середовищі та інші «побічні ефекти» війни лише сприяють зростанню цього почуття.

Дієвий алгоритм від психолога Юлії Квасниці допоможе навчитися контролювати свої відчуття та нести відповідальність за свої емоції. Дивіться:

‍