Ексклюзив
20
хв

Як українських підлітків у Вельсі від самотності рятували

Найбільш самотніми серед біженської спільноти у Вельсі виявилися підлітки. Багато хто в стані заперечення і саботує інтеграцію в шкільний колектив. Межа депресивного стану загрозливо наблизилася впритул. І саме у цей момент одна з мам затіяла «рятувальну операцію»

Катерина Городнича

Вистава українських підлітків у Вельсі. Фото: приватний архів

No items found.

Батьки підлітків у переважній більшості знають, які заспокійливі краще пити, щоб вижити у власному будинку. З часом багато хто вчиться, що легше просто не заходити в кімнату свого тінейджера, ніж хапатися за серце щоразу, коли намагаєшся пролізти крізь завали розкиданого одягу, брудного посуду і обгорток з-під усього на світі.

Тобто всі, хто пережив пубертат своїх чад, автоматично стають ветеранами батьківства

А тепер давайте додамо у цей коктейль війну і біженство — іноземна мова, чужа країна, інший менталітет в суспільстві і, головне, чужий дім. Це у себе в квартирі ми можемо призначити кімнату підлітка «депресивною індустріальною зоною» і пересидіти в засаді, аж поки він нарешті не поїде кудись вчитися. Після того в дитячій можна зробити капітальний ремонт і чекати на канікули вже адекватну дорослу людину. Коли ж ти селишся у чужих людей або знімаєш житло за правилами інших країн, то в контракті може бути пункт про те, що в ваш дім у будь-який момент можуть завітати господарі. У таких умовах перетерпіти вже не виходить.

Але будьмо об’єктивними. Важко не тільки батькам, а й самим підліткам. У момент, коли вони мають формувати свою самоідентифікацію, їм доводиться ще й намагатись вписатися в неукраїнське суспільство.

Комусь пощастило — і діти виявилися достатньо гнучкими. У першу чергу, йдеться про тих, хто до вимушеного виїзду вже знали мову

Ми два роки живемо у Вельсі. Мій чотирнадцятирічний син виявився тим самим рідкісним виключенням. Він володів англійською, легко знайшов місцевих друзів в школі і відчуває себе зараз, напевно, навіть більше інтегрованим, ніж це було в українській школі. Тому я довго жила з «упередженням виживання». Тобто мені здавалося, що діти в цілому адаптуються краще за дорослих. Допоки все частіше не стало звучати від батьків інших українських тінейджерів, що син чи донька — у вакуумі, замикається і стає більш похмурим, ніж це має бути у цьому віці.

Лариса Марцева та діти зі школи Film4Teens. Фото: приватний архів

Українська сценаристка та продюсерка Лариса Марцева восени 2023-го року вирішила, що українських підлітків варто було би принаймні зібрати докупи і перезнайомити між собою. Рішення прийшло само собі, бо має теж 15-річного сина, якому важко давалася інтеграція. Так виникла Film4Teens — кіношкола для тих, кому від 14 до 18 років. Вона згадує, що на початку основною метою було хоча би змусити їх виходити з дому і спілкуватись. Втім, проєкт розростався на очах. В один з днів кіношколи Лариса нарахувала 62 учасники:

— Власне, моя ідея була створити безпечне середовище для підлітків. Ми ніякі високі завдання перед собою не ставили, особливо щось, на кшталт, психологічної реабілітації. Тому що я не фахівець аж ніяк, не психолог. Але потім підходили батьки і розповідали окремі історії, як кіношкола врятувала дітей, бо самотність і неможливість спілкуватися з кимось зі своєї зграї просто вбивали наших дітей.

Через те, що вони знайшли одне одного, вони створили дружнє коло, якого їм так не вистачало

Від початку учасники кіношколи навчалися писати сценарій, знімати відео і монтувати короткометражки. Нічого дорогого у виробництві — все в телефоні. Коли в кінці двомісячного курсу діти зробили 5 коротких фільмів, з’ясувалося, що розходитися вже ніхто не хоче. Далі Ларисі довелося створити різдвяну п’єсу — і вчорашні малолітні кінематографісти перетворилися на театральних акторів. 

Українські підлітки Вельсу активно беруть участь у театральних постановках. Фото: приватний архів

На цьому етапі вже підключилися й батьки. Костюми, реквізит — все це робили всією спільнотою. Декому з батьків і на сцену довелось вийти. Наступним викликом стала річниця початку повномасштабного вторгнення. 13 тінейджерів і декілька дорослих стали частиною мовчазного перфомансу, який показали в торговельному центрі в Кардіффі. 

Феномен «оживання» українських підлітків Південного Вельсу став настільки очевидним, що зараз у Лариси є запити на проведення лекцій в інших регіонах щодо створення подібних дитячих спільнот. Тож, це показник того, що проблеми у цієї вікової групи поширені всюди, додає жінка: 

— Вони — найбільш вразлива група, тому що підліткова, гормональна та криза самоідентифікації, вже свідоме сприйняття того, що відбувається в країні і з їхніми батьками, з ними самими, — все це накладається одне на одне. І їм адаптуватися і пережити все значно важче.

Театр відкрив приховані таланти українських підлітків. Фото: приватний архів

Кардіффська міська адміністрація безкоштовно виділила українській громаді приміщення для хабу. Це дозволило Ларисі Марцевій розгорнути цілий план розвитку «точки збору». Одним із проєктів стала «Чоловіча розмова».

Не секрет, що серед семи з половиною тисяч українських біженців у Вельсі абсолютна більшість, — жінки і діти. І це ще один виклик, особливо для підлітків-хлопців

Відсутність чоловічої фігури поруч, особливо в той момент, коли це так потрібно, Лариса вирішила компенсувати спецподією. Вона запросила працівника кардіффської Ради з питань біженців, Ніка Височанського, який, маючи українське коріння, абсолютно вільно володіє українською мовою. У призначений день вхід до хабу жінкам і дівчатам був суворо заборонений. Тому що там відбувалась «Чоловіча розмова». Хлопці говорили з Ніком і ставили йому питання, які не можуть обговорювати з мамою. Але про що саме йшла мова, ми з вами не дізнаємось, тому що мені, мамі підлітка, як ви розумієте, вхід теж був заборонений.

Підсумовуючи, можна впевнено сказати, що завдяки кіношколі, у українських підлітків Південного Вельсу з’явилось суспільне життя. А у декого — навіть особисте.

Звісно, це не допоможе їм з інтеграцією в британське суспільство, але свою «зграю» вони знайшли
No items found.

Журналістка, редакторка, продюсерка, сценаристка. Має двадцятирічний досвід роботи на українському телебаченні і в онлайн-виданнях. Членкиня Української кіноакадемії, засновниця Stories production. У 2022-му році переїхала до Великобританії, у Вельс, де разом з колегами заснувала фестиваль українського мистецтва в Кардіффі. Наразі є тьюторкою та редакторкою-консультанткою видання Harbingers’.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

20 років тому почалась Помаранчева революція. Останні два десятиліття стерли подробиці події, яка насправді стала найяскравішим підсумком перших 13 років незалежної України. 20 років стерли з пам’яті багато деталей і подробиць. Багато фактів сприймається спрощено.

Але залишається той факт, що події Помаранчевого майдану стали надпотужною акцією непокори людей, які вийшли на захист свого вибору і свого права

Віктор Ющенко «йшов на президенство» красиво. 4 липня 2004 року. Співоче поле. Він — в білій сорочці, сила людей — у вишиванках. Помаранчеві прапори, літнє сонце і синє небо. Ющенко говорить, що ми, українці, маємо право на гідне майбутнє. Людям відгукувалось кожне слово. Натхненні обличчя і посмішки, надія в очах. Звучала музика, у тому числі, мої «Ми йдемо» та «Не бійся жити». 

Із Віктором Ющенком українці асоціювали європейський вектор розвитку — відхід від імперського сусіда і здобуття реальної незалежності. Україна почала відриватись від Росії. По-різному еволюціонували і розвивались політичні системи двох країн, потрібно було визначатись із поглядами в майбутнє. У Віктора Ющенка і Віктора Януковича вони, очевидно, були різні. 

Із Віктором Ющенком я познайомилась у 1999 році. І це стало дуже важливим для мене. До того в моєму житті була «Червона Рута» в Чернівцях у 1989 році.  «Рута» в Запоріжжі, заключний концерт якої і виступ на стадіоні Вячеслава Чорновола збігся із початком путчу у 1991 році. Голодування студентів, протестні акції в Харкові та україноцентрична позиція та  українська музика, яку і далі намагались не помічати.

Спілкування із Віктором Ющенком надихало, давало сил і надію, що український лідер може бути іншим. Сучасним, розумним, українським і водночас європейським

На момент того знайомства я була близька до зневіри. До всього українського було зневажливе ставлення. Багато так званих «діячів» часто демонстрували меншовартість і принижувались перед «старшим братом». Я ніколи не прогиналась під «рускій мір» (і, як виявилось, була абсолютно права). Знайомство з Ющенком справило на мене величезне враження, підтримало мене і дало сили у стоїчності.  

Він сказав мені тоді «Я дякую тобі за те, що ти робиш. Це важливо для України і українського народу». Задовго до президентських виборів у 2004 році я була із ним «по один бік барикад». Він був людиною, з яким я уявляла собі майбутнє України. Йому вірили. Його поважали. Він подобався своєю щирістю і справжністю.  

Дуже добре пам’ятаю мітинг на Європейській площі, коли Віктор Ющенко, із спотвореним обличчям, вперше виступив перед людьми після отруєння. Це вже потім ми дізнались, що вміст діоксину в його крові перевищував норму в тисячу разів. Дотепер незрозуміло, що ж сталося на тій вечері, де імовірно відбулось отруєння. Але, на жаль, таких запитань без відповіді в українській новітній історії є дуже багато.

Хотіли Ющенка вбити, спотворити чи налякати? Врешті, це мало зворотний ефект

21 листопада 2024 року відбувся другий тур виборів. Разом із іншими музикантами ми голосували на дільниці в будинку профспілок разом із кандидатом у президенти Віктором Ющенком. Були там, аби підтримати його. Ввечері зібрались у штабі, вже тоді були свідчення численних фальсифікацій. У ніч на 22 листопада просто неба почала будуватись сцена. Я прокинулась вранці і відразу поїхала на Майдан, де побачила багато друзів і однодумців. 

Я стояла на Майдані і бачила очі людей. Вони приходили з дітьми, з помаранчевими іграшками. Це відбувалося щоденно. Було багато музики і промов зі сцени, на Хрещатику постало наметове містечко. Люди не знали, що відбувалося в кулуарах, не знали, що насправді все буквально трималося як «на пір’їні», події могли розвиватись зовсім не так. Люди сприймали все, як фестиваль. 

Насправді ми розуміли, наскільки оманливим було відчуття ейфорії, безпеки і радості від того, скільки поряд однодумців

Помаранчева революція була безкровною. Цьому є своя ціна. Власне, великою мірою ціною незастосування сили були конституційні поступки. Україна стала парламентсько-президентською республікою. А за певний час президент Ющенко втратив частину своїх повноважень. Про це мало знають і мало усвідомлюють ті, хто називає Ющенка «слабким президентом». Це не так. Насправді він — надзвичайно розумна, інтелігентна, делікатна і антитоталітарна людина. Яка не допустила кровопролиття. 

Напевно, ця революція змінила мене. І не лише мене. Вона змінила країну. Вона змінила розуміння у світі, що таке демократія і як за неї можна боротись.  Люди в Україні  зрозуміли, що вони можуть перемогти. Що їхні цінності мають значення. І що їх багато.

Помаранчева революція змінила хід історії. Українці зрозуміли, що вони — сила

На сцені Майдану я співала пісні «Ми йдемо», «Не бійся жити», потім вони звучали і на Революції гідності. Через дев’ять років після Помаранчевої революції українці знову будуть відстоювати свій вибір. Революція Гідності буде трагічною. Але правда переможе. Східний сусід не відпустить Україну, й 2014-й рік буде позначений окупацією Криму, так званою АТО і початком війни. А 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення РФ в Україну. І вже більше тисячі днів наша держава кров’ю виборює свободу і свою реальну Незалежність.

Всі фото надані авторкою

20
хв

Помаранчева революція і я

Марія Бурмака

Попри те, що раніше було нормально бути максимально толерантним до різних культур та плекати різноманіття, зростання антиєврейських настроїв у світі в 2024 році досягнуло критичної точки. Ба більше — є щось страшне у тому, що, згідно соціологічних опитувань, 20% молодих американців не знають, що таке Голокост. 

Україна першою стала жертвою гібридної війни за участю використання біженців із Сирії, Іраку та Афганістану. Восени 2015 всі акценти із окупованого Криму та війни на Донбасі було зміщено на фото загиблого трьохрічного хлопчика із Сирії Айлана Курді. Тіло дитини на турецькому пляжі сфотографували чи не всі документалісти світу. І це змусило тодішню канцлерку Німеччини Ангелу Меркель розчинити під тягарем вини двері для мільйонів людей іншої культури, інакшого світогляду — а головне тим, хто не хоче вчити мову, приймати культуру нової країни і жити за єдиними законами. 

З 2021 року на кордоні Польщі та Білорусі відбуваються спроби нелегалів прорвати кордон. Wojciech Olkusnik/East News

Путін, Лукашенко та їхній китайський друг Сі Цзіньпінь неодноразово використовували нелегалів із країни Африки та Ближнього Сходу для того, аби випробувати на міцність кордони Європи. Всю осінь 2021 року польські прикордонники виловлювали агресивних туристів із Іраку та Афганістану, які хотіли потрапити на щедрий соціал Німеччини. Тепер можна твердо вважати, що це була попередня підготовка до окупації України, де осі зла важливо було ще й обвалити польський кордон, або обвалити будь-яку поміч Києву.

У ті часи багато хто сварив польський уряд за надмірну жорстокість, але досвід показав, що все було правильно

У ніч на 8 листопада цього року в Амстердамі після футбольного матчу Аякс-Маккабі Тель-Авів група агресивних прихильників Палестини — із мігрантів — напала на ізраїльтян. Євреїв жорстоко били, наздоганяли автівками, кидали в річку і шукали по ближніх барах та готелях. Сталося це напередодні річниці «Кришталевої ночі» — нацистських погромів 1938 року, спрямованих проти німецьких євреїв. І багато хто задався питанням, якщо це сталось в Нідерландах, де нинішній прем'єр Дік Схооф — професійний розвідник і спеціаліст у сфері протидії тероризму, який раніше займався розслідуванням збиття росіянами рейсу MH17 над Донбасом. 

В Амстердамі 7 листопада відбулись масові побиття ізраїльських футбольних фанів. Фото: Middle East Images/ABACA/Abaca/East News
Варто очікувати, що це перший дзвіночок і подібних актів насилля та тероризму з боку тих, кого цікавлять ресурси європейців, а не адаптація до європейського стилю життя, буде більше

І це відчувають усі. Зовсім недавно у Німеччині розпався уряд та розбіглась коаліція через те, що країна заганяла себе у пастку мігрантською політикою пані Меркель. І бюджет уже не витримує спонсорувати тих, хто хоче захищати Палестину в центрі Берліна. Більше того німці, згідно соціології, відчувають тривожність та небезпеку — тож старим партіям як СДПН чи ХДС-ХСС доведеться вирішувати цю проблему, поки її на вулицях не почали вчиняти різні акти крайні праві. 

Росія та Китай прагнуть знищити стару Європу. І поки не виходить її окупувати,  завдання номер один — втопити її у крові на вулицях. Саме тому антисемітизм і крики про те, що Європа проти різноманіття культур та релігій, — так активно лунають через соцмережі та подкасти. 

Якщо раніше це здавалось милим і тиснуло на гуманізм і мир у всьому світі, зараз така риторика — добрий ґрунт для гібридних війн проти демократії. І реванш Трампа та республіканців в США став можливим, бо пересічні американці відчули, як меншість навʼязує їм свої правила. До того ж такі, що руйнують таку Америку, про яку мріють мільйони. 

Дивна річ, але нарешті Європейський союз визнав, що рішуча відмова Польщі багато років поспіль пускати будь-кого на свою територію — має сенс

У жовтні 2024 року лідери держав-членів ЄС висловили солідарність із Польщею в питанні протидії нелегальним мігрантам, а також «рішучість щодо забезпечення ефективного контролю над зовнішніми кордонами ЄС». Недавно уряд Польщі прописав міграційну стратегію з прицілом для громадян країн Африки, Азії та Близького Сходу, які все частіше їдуть як студенти в польські університети.  

Лідери ЄС підтримали Польщу у питанні мігрантів. Фото: SAMEER AL-DOUMY/AFP/East News

«Це наше право і наш обов’язок захищати польські та європейські кордони. Їхня безпека не обговорюватиметься. Ні з ким. Це завдання, яке потрібно виконати. І мій уряд виконає це завдання», — написав напередодні прем'єр-міністр Туск у соцмережі Х.

Згідно документу — уряд вирішуватиме, кого лишати, а кого ні. А ті, хто хочуть стати поляками, мають вчити мову і поважати закони

У перспективі це цікаві намітки для України, адже з еміграцією мільйонів українців через війну постає питання робочої сили. І тут вряди-годи нагора вилізають експерти з порадами, як нам можуть стати в поміч мігранти із Середньої Азії або пакистанці. Мовляв, ось вони точно зможуть і таксистами бути, і офіціантів замінити. 

Утім, для країни з низкою безпекових проблем і хиткою національною ідентичністю свого населення — це може стати викликом. Ми не дуже вміємо справлятись із тими колаборантами, які тривалий час маскувались під потужних господарників і говорили, що вони за мир без політики. Інша справа, якщо доведеться боротися ще і з тими, хто буде розказувати, які спідниці мають носити наші жінки або їздити в Умань влаштовувати акції проти єврейських паломників.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Єврейські погроми і агресивні мігранти. Як Європу шатають гібридними війнами осі зла?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Помаранчева революція і я

Ексклюзив
20
хв

Єврейські погроми і агресивні мігранти. Як Європу шатають гібридними війнами осі зла?

Ексклюзив
20
хв

Що буде завтра?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress