Ексклюзив
20
хв

«Німеччина — несприятливе для підприємців місце, тому українці везуть до Берліна свої соціальні і благодійні ініціативи»

На початку великої війни Маргарита Коровіна купувала їжу для сусідів-пенсіонерів у рідному Києві. Зараз вона — одна із засновниць громадської організації у Німеччині, яка організовує соціальні та культурні заходи в Берліні, активно просуває там українське та є помічницею німецького дизайнера, активіста і великого друга України Франка Вільде. Про адаптацію в столиці Німеччини та чим займається там українська спільнота — в інтерв’ю Sestry

Ксенія Мінчук

Маргарита Коровіна на одному з антиросійських протестів у День Незалежності України в центрі Берліна, 2024. Приватний архів

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

«У Берліні ти платиш ріелтору до 5 тисяч євро просто за право винайняти квартиру»

— Вранці 24 лютого мені зателефонувала сестра: «Почалася війна». Я поклала слухавку, визирнула у вікно, а там затор у 4 смуги, — згадує Маргарита Коровіна, організаторка громадських акцій і фестивалю української культури в Берліні. — Я тоді жила з мамою. Сестра сказала, що вони мене заберуть, але маму взяти вже нікуди. Розуміючи, що я не можу залишити маму саму, я відмовилася виїжджати. 

На нашому районі ставало дедалі менше людей. За кілька днів район опустів, залишилися самотні пенсіонери. І я стала їм допомагати. На збережені гроші купувала їм їжу. Купити тоді продукти — це був той ще челендж. Моїм завданням було знайти хліб для нас з мамою і сусідів. У «Сільпо» тоді давали буханку на руки. Тож я шукала по всьому нашому району. І вірила, що війна ось-ось закінчиться…

Голі полиці «Сільпо» одразу після повномасштабного вторгнення, лютий 2022

Також я створила у тіктоці акаунт, в якому в чат-рулетці говорила з росіянами. Питала у них, чому вони напали, що їм треба від України. Вони відповідали різні відверті дурниці, часто агресивно. Це був мій соціальний експеримент на противагу «не все русские такие» — я викладала розмови з росіянами у публічний простір. У перші місяці повномасштабного вторгнення мій акаунт став вірусним. Хтось брав матеріали і монтував відео для своїх Telegram-каналів. Бували відео, які за один день набирали мільйон переглядів. А потім мене забанили. 

Влітку 2022 року я зрозуміла, що мої збереження вичерпуються, а доходу немає. Офіс, в якому я працювала до війни, закрився. Потрібно було термінове рішення. 

Оскільки в Києві ситуація була вже більш-менш спокійною, я прийняла важке рішення: їхати в Барселону, адже там хаб нашого фонду. Плюс в Іспанії вже жила моя сестра. Я поїхала в надії, що опинюсь серед амбітних, мотивованих і активних людей, але побачила зовсім інше: в іспанському офісі, як в рядовій бухгалтерії, всі працювали з 9 до 15, після чого поспішали додому. Я не могла спіймати фокус. Похала на пару днів до Берліна волонтерити… і залишилась.

У Берліні у мене не було друзів чи рідних, але мене підкупило, що тут  величезна українська творча спільнота. На кожному кроці українські прапори: на офіційних будівлях, університетах, ратушах, просто на балконах житлових будинків. Коли я побачила цей масштаб підтримки Україні, була вражена. 

Переїзд в Німеччину можу порівняти з тим, як людина після травми знову вчиться ходити, розмовляти. Ти ніби доросла людина, а можливостей у тебе, як у дворічної дитини. Довгий час я відчувала себе нефункціональною частиною суспільства. Але зараз вже, здається, я на стадії прийняття.

Берлін 2022. Початок

Величезна проблема у Берліні — житло. Мені пощастило, я не жила в «Тегелі». Це нефункціонуючий аеропорт, де зробили з наметів табір для біженців, через який проходили майже всі, хто приїхав з України. Скориставшись програмою допомоги українським біженцям, перші два місяці я жила з молодою родиною німців. І паралельно шукала окрему квартиру.  

Пошук житла в перенаселеному Берліні — задача із зірочкою, тому найкраще тут працює соціальний нетворкінг (сарафанне радіо). Українці створили telegram-канали і знайшли місцеві ресурси, які працюють краще за офіційний пошук житла. Але послугами ріелторів тут теж користуються. А це та ще корупційна схема. Ріелтори часто просять 1-5 тис євро «провізії» — це такий одноразовий платіж до кишені ріелтора, який не вноситься в контракт. Тобто, по суті, хабар готівкою. Просто за право винайняти квартиру. Можливо, ріелтори штучно створюють такий попит, що люди готові були платити будь-які гроші, аби лиш отримати контракт на житло. Відкритий перегляд квартири в Берліні — це черга зі 100 людей. І ти платиш ріелтору, щоб бути в пріоритеті. Особисто я знайшла квартиру, спілкуючись з людьми. Бо постійно питала у всіх про житло.

Німеччина — це абсолютно інший світ. Думала, тут технологічний прогрес. Натомість тут все довго, незрозуміло, страшна бюрократія. Для мене це було шоком. Знаю, що і самі німці здебільшого цим не задоволені. 

«Можу робити тільки те, що стосується України»

— Чи складно було адаптуватися в Німеччині?

— У Берліні я досить швидко роззнайомилася з цікавими людьми. Ми стали зустрічатися, створювати проєкти. Відчула, що тут є ресурс, завдяки якому  зможу зробити багато корисного для України. Бо я не можу робити щось, що не стосувалося б волонтерства або України. Коли весь час думаєш про війну вдома, інші речі тебе майже не хвилюють. 

Уявіть: тут, у Берліні, я бачила маріупольців, які досі носять із собою ключі від своїх квартир в Україні. Хоча цих квартир вже немає

Щодо адаптації українців у Берліні, мені є з чим порівнювати — з Барселоною, Парижем, Лісабоном. У Києва з Берліном і до війни були особливі стосунки, тому не дивно, що багато культурних діячів, митців і активістів перебрались саме сюди, і сьогодні Берлін —  це як продовження Золотих Воріт і Подолу. Івенти тут легко збирають українську музику, їжу і товари. Нам навіть надходила пропозиція провести в Берліні «Кураж базар», але ми зробили схожу за форматом «Мотанку».

У легендарному ліфті Франка Вільде

Українці в Берліні — це те, що мене тут тримає: активні люди, які не втомлюються утримувати Україну в інформаційному полі, боротись проти дезінформації, говорити про українську культуру й історію, кричати про те, яких репресій зазнала наша нація через «совєти», відкривати очі «стурбованим» і не дуже європейцям на те, що війна дуже близько, а Росія —  колонізатор, імперіаліст і терорист. 

Також у Німеччині чимало вихідців з України, які вже інтегровані й досить добре знають місцеві настрої. Більшість з таких людей зараз займає лідерські позиції в українських організаціях, культурних інституціях, посольстві тощо.

За ці три роки в Берліні відкрилось кілька українських ресторанів, салонів краси,  галерея, але найбільший вектор — це громадські організації. Тобто люди не везли сюди свої бізнеси, оскільки Німеччина — не найсприятливіше для підприємців місце, а везли свої соціальні і благодійні ініціативи. Тут усе про культуру, політику, інформацію.

У 2023 році ми з німецькими, грузинськими й українськими однодумцями зареєстрували тут громадську організацію Mizelium. За законом, українці не можуть заснувати власну організацію в Німеччині. В її складі обов'язково мають бути німці. Що ми робимо? Спочатку збирали гуманітарну допомогу та відправляли в Україну. Потім переключилися на організацію фестивалів, концертів, воркшопів — аби знайомити європейців з українською культурою, робити її модною. 

Я вчу німецьку, незабаром іспит на рівень B2. Планую отримувати грантові кошти на наші культурні проєкти.

Головна наша ідея — показати колосальну різницю української та російської культур. Адже чимало німців їх не розрізняють. Знайомий німець взагалі якось сказав, що не знав, що за Польщею існує ще якась країна. Він думав, що там одразу Росія
Друга річниця російського повномасштабного вторгнення у Берліні, 2024. Фото: Shutterstock

«Ми зробили найбільший в Європі фестиваль української культури — на 10 000 людей»

— Розкажи про проєкти в Берліні, в яких ти брала участь. Чому для тебе це важливо?

— У 2023 році ми зробили найбільший в Європі фестиваль української культури «Мотанка». За рік до того, у 2022 році, ми запустили його пілотну версію. Обрали андеграундну локацію, маловідому навіть для берлінців — місце, де живуть гіппі: річка, юрти, бар, зроблений з дощок, невеличка сцена. У гаражі для човна оформили виставку. 

За рік після цього зробили вже масштабний фестиваль.

6 поверхів різних форматів: музика, кіно, виставка, поп-ап маркет українських брендів, їжа, дискусії про культуру й політику. За три дні фестивалю до нас прийшло близько 10 тисяч людей

Ми зробили цей івент без грантових коштів. Пропонували співпрацю українцям з культурної сфери в Берліні, і всі вони погоджувалися. Ми не очікували на такий масштаб, але були щасливі. Локація нам дісталася безкоштовно. Ми залучились допомогою партнерів і спонсорів, які надали нам безкштовні послуги на загальну суму близько 300 тисяч євро.

Я б назвала Берлін центром прийняття рішень. Тут відбувається багато політично важливого.

Зараз, у 2024 році, інтенсивність інформаційних заходів українців все ще досить висока. Але хотілося б більше залученості, бо, наприклад, на протестах і мітингах людей дедалі менше.

Є подія «Кафе «Київ», що має політичний напрямок. Минулого разу брала участь Урсула фон дер Ляєн, був Віталій Кличко. Наші посли теж долучалися.  Точилися панельні дискусії, показували «20 днів в Маріуполі», була експозиція «Йолка», яка була у нас на Майдані в 2014 році — на вході стояла черга. Перший захід пройшов у місці, що називається «Ресторан «Москва». І в день заходу цю назву символічно завісили банером з написом  «Кафе «Київ». Політики приходять на цю подію, щоб підкреслити свій проукраїнський імідж. 

Нашу «Мотанку» ми створили, щоб залучити людей, які відкрили для себе Україну несвідомо. Шляхом колаборацій з місцевими митцями, брендами і музикантами нам вдалось обʼєднати аудиторію і ненав'язливо залучити тисячі берлінців, показати їм творчу сторону України, не відштовхуючи темою про війну. 

Фестиваль української культури в Берліні «Мотанка 2023»

«В такому стані, як я останні роки, Франк Вільде перебуває чи не все своє життя»

— Як до всього українського зараз ставляться німці?

— До 1989 року Берлін був розділений муром, і східна частина міста досі сильно відрізняється від західної. Навіть за результатами виборів можна це побачити. Тут романтизують Радянський союз, російську політику. Навіть те покоління, яке не застало життя в СРСР, чомусь відчуває ностальгію за тим життям. Тому ставлення цих людей до всього українського, звичайно, не позитивне. 

Росія, дякуючи дружнім стосункам з Меркель, глибоко запустила свої корені в голови німців, а люди «внє політікі» сумують за нею, бо при ній кебаб коштував 3,50 євро, а зараз 8. І газ був дешевший.

Є німці, які досі відчувають себе «притиснутими до стінки» через Другу світову війну. Через це у них тихо назріває друга хвиля нацизму і вже виривається з андеграунду. Наприклад, росте популярність партії AfD, яка хоче виселити усіх іммігрантів. Це проросійська партія, яка грає на емоціях німців (основні тези ідеології партії AfD спрямовані проти євроінтеграції та імміграції іноземців — Ред.)

Загалом у Німеччині дискримінація за національною ознакою є забороненою законом (це прописано в конституції). Тому жоден німець не зробить цього прозоро та відкрито. Таких конфліктів я тут не помічала. 

Але є також чимало свідомих німців, які цікавляться Україною, приходять на українські демонстрації, виступають на них, підтримують.

Перший фестиваль української культури «Мотанка 2022»

— Ти працюєш із Франком Вільде, дизайнером та хорошим другом України, вже понад 2 роки. Що для тебе найголовніше у цій співпраці?

— Про Франка я дізналася, коли сиділа в бомбосховищі у Києві, ще до того, як виїхала. І коли вже опинилася в Берліні, зустріла його на одному з івентів, присвячених Україні. Він ходить буквально на всі такі заходи. Коли ми робили першу «Мотанку», я запропонувала йому зробити власний аукціон. Він погодився і частину виручених коштів задонатив на потреби України. 

Я запропонувала йому свою допомогу в піарі та веденні його комунікаційних справ. І зараз я — його менеджерка на волонтерських засадах. 

Франк відіграв ключову роль у моєму перебуванні в Берліні. Він — дуже мудра людина. У такому стані, як я останні майже три роки, він перебуває чи не все своє життя. Він завжди у боротьбі. У співпраці з Франком я мотивуюся вдячністю. Мені хочеться відплатити йому від усіх українців за те, що він для нас робить. 

З Франком Вільде приїхали в гості до мами Маргарити, Київ

«Мрію відродити село моєї бабусі»

—  Що допомагає тобі триматися? Про що мрієш?

— Це таке хороше питання. Я досі живу своїми довоєнними мріями. У мене є дача у Сумській області, яку я завжди дуже любила. Колись там жила моя бабуся, у неї завжди було затишно і весело. Коли вона померла, ми купили будинок поруч. Зростаючи, я бачила, як змінюється село. Воно стало занепадати, бо багато людей виїжджали. Вже тоді у мене з'явилася мрія — відродити це село. 

Коли був карантин через Covid, я поїхала туди на місяць. І побачила, що людям там немає чим себе зайняти та розважити. Стала думати, як це змінити. 

У місцевому будинку культури я домовилася про приміщення, щоб зробити там простір для молоді. Планувала також зробити сільський ретрит (духовне усамітнення — Ред.) для містян — катати людей на возі, вчити пасти гусей і корів, влаштувати сільську рейв-вечірку. А ще — знайти бабусь, які в'яжуть, вишивають чи роблять щось цікаве власноруч, і допомагати їм це продавати. Ручна робота зараз дуже популярна. Я вже навіть створила акаунт цього села. А потім почалася війна. Але коли мені стає сумно чи відчуваю зневіру, відкриваю ноутбук і записую свої ідеї щодо мого села. Зараз це мій спосіб відновлення.

З бабусею

Фотографії: приватний архів і інстаграм героїні

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Журналістка, райтерка, відеографка, контент-мейкерка, авторка подкастів. Учасниця соціальних проєктів, направлених на розповсюдження інформації щодо насильства в сім’ї. Мала власні соціальні проєкти різного штибу: від розважальних до документального фільму про інклюзивний театр, авторкою і редакторкою якого виступила самостійно. На «Громадському радіо» створювала подкасти, фоторепортажі, відеосюжети. Під час повномасштабного вторгнення почала працювати з іноземними виданнями, брати участь у конференціях, зустрічах у Європі, аби розказати про війну в Україні та журналістику в цей непростий час.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
abotak аборти варшава польща клініка

Місце розташування клініки AboTak не випадкове. Саме на вулиці Вейській знаходиться не лише Сейм, але й головний офіс «Громадянської платформи» й Канцелярія Президента, тобто місця на політичній карті, де приймаються найважливіші для країни рішення. Саме тому борчині за право жінок на аборт, — як вони повідомили на пресконференції під час відкриття клініки, — вирішили «забрати собі шматочок цієї вулиці». 

Відтепер сюди може прийти будь-хто, кому потрібні аборт, інформація або просто підтримка. «Це центр сестринства», — кажуть активістки. Сестринство важливе й цінне завжди, а особливо сьогодні, коли політики продовжують блокувати зміни до закону про аборти

Відкладено не лише закон про лібералізацію абортів, але й ті зміни, які під час виборчої кампанії називали «мінімальними». Йдеться про декриміналізацію абортів, тобто зміни до Кримінального кодексу, згідно з якими особа, яка допомагає комусь зробити аборт, не ризикує потрапити до в'язниці, як це відбувається зараз. У Польщі жінки не підлягають кримінальному переслідуванню за нелегальне переривання вагітності, але допомога в здійсненні аборту — кримінальний злочин (за операцію незаконного переривання вагітності польським лікарям загрожує до трьох років позбавлення волі). Зрештою цей закон паралізує лікарів.

У Польщі аборт є законним у двох випадках: якщо він є наслідком забороненого діяння, тобто зґвалтування або інцесту, і коли він становить загрозу для здоров'я та/або життя жінки. На практиці останню передумову складно застосувати саме тому, що пособництво та сприяння аборту карається. І лікарі, посилаючись на «застереження совісті», нерідко відмовляються переривати вагітність, навіть коли вона становить загрозу плоду й матері. У Польщі вже померли декілька жінок, яким лікарі відмовились переривати вагітність на пізніх термінах, хоча ситуація становила пряму загрозу життю жінок.

До жовтня 2020 року в межах так званого «абортного компромісу» 1993 року законними вважались також аборти через дефекти плода, зокрема, несумісні з життям (завмерла вагітність). Але в 2020 році Конституційний суд Польщі визнав і це незаконним. 

Після цього, за даними Міністерства охорони здоров’я РП, кількість легальних абортів у Польщі скоротилася вдесятеро. І в 2021 році було зафіксовано 107 проведених абортів замість 1076 у 2020 році. Але урядова статистика не має нічого спільного з реальною ситуацією з абортами в Польщі.

За оцінками ADT, жінки з Польщі роблять понад 100 000 абортів щороку

Минулоріч тільки Abortion Dream Team допомогла близько 50 000 жінок отримати доступ до фармакологічного аборту, оскільки саме на цей метод переривання небажаної вагітності жінки зважуються найчастіше.

Активісти ADT наголошують, що клініка AboTak — це місце, де вони не лише вимагатимуть доступу до аборту, а й надаватимуть цю послугу. Зараз у центрі доступна послуга медикаментозного аборту (за допомогою пігулок), а жінкам, які потребують хірургічного переривання вагітності, в центрі допомагають знайти відповідний заклад за кордоном, організовують транспорт, часом навіть фінансову підтримку. У центрі можна також зробити безкоштовний тест на вагітність і отримати консультацію лікаря. 

Наталія Бронярчик підкреслює, що ADT допомагає всім, хто потребує допомоги в доступі до аборту. «Щодня до нас звертаються не тільки польки, але й жінки з України. Від початку повномасштабної війни понад 3 000 жінок з України зробили з нашою допомогою аборти», — каже вона. І додає, що ADT — не єдина організація, де люди можуть отримати допомогу. Чимало людей звертаються до «Мартинки» — організації, заснованої українськими жінками.

Мартинка була заснована через 19 днів після початку великої війни в Україні. За три роки роботи вона отримала близько 4 000 звернень за допомогою, а за останній рік ця кількість зросла вдвічі. Це випадки, пов'язані з насильством та торгівлею людьми. 

Якщо ви маєте потребу поговорити, спитати поради — приходьте на вул. Wiejska, 9. «Ми для всіх. Ти не одна», — запевняють засновниці центру.

20
хв

Перша клініка абортів у Польщі відкрилась у Варшаві під парламентом

Анна Й. Дудек
вплив українців на економіку польщі

Оцінка польської допомоги для України 

Офіс Президента Польщі стверджує, що Польща виділила на допомогу Україні еквівалент 4,91% ВВП, з яких 0,71% ВВП витрачено на підтримку України, а 4,2% ВВП — це витрати на допомогу українським біженцям. Цю інформацію одразу підхопили критики польсько-українських відносин. 

У тексті не уточнюється, з чого складається ця цифра. Обсяг військової допомоги (15 мільярдів злотих) при цьому детально розписаний, а от значно більша сума — чомусь ні. Витрати тільки на українських біженців з 2022 року оцінено в 88,73 мільярдів злотих, але ця цифра не підтверджується жодним з інших джерел. Так, авторитетний німецький інститут ifW Kiel, який від початку війни веде детальний підрахунок міжнародної допомоги для України, оцінив загальну вартість польської допомоги (і збройної, і гуманітарної, і фінансової) в 5 мільярдів євро (це трохи більше 20 мільярдів злотих). 

Окремо допомогу, надану біженцям з України, порахували і в Польському економічному інституті: у 2022 році це — 15 мільярдів злотих, у 2023 — вже 5 мільярдів злотих. Цифри за 2024 рік поки немає, але вже зрозуміло, що вона буде меншою. Взяти хоча б таку статтю витрат, як виплати на дітей «800+»: в 2024 нею скористалися 209 тисяч з 400 тисяч українських дітей. На медичну опіку витрати теж скорочуються: в 2024 році меддопомогою в Польщі скористалися 525 тисяч українців, тоді як у 2023 році було 802 тисячі.

Торгівля: економічний баланс на користь Польщі

Починаючи з 2021 року, відповідно до аналітичної довідки Центру східних досліджень, Польща нарощує обсяги експорту товарів до України. Вже у 2023 році обсяги виросли на 80%, а торговий профіцит збільшився з 2,1 мільярда євро до 7,1 мільярда євро. 

Важливим фактором росту експорту польських товарів стала війна. Так, у 2024 році Польща експортувала в Україну товарів на суму 56 мільярдів злотих (приблизно 12,7 мільярда євро), що на 5 мільярдів злотих більше, ніж у попередньому році. Ключові сектори, які забезпечують це зростання, — паливо, військове обладнання, машини та автомобільна продукція. 

Щодо товарів масового вжитку й продуктів, то тут теж пожвавлення. Якщо раніше не виникало питання, що українцям везти з Польщі в якості презента: одяг, взуття, сири, алкоголь, продукцію для рукоділля, то зараз це вже проблема, адже більшість відомих польських товарів можна легко знайти в українських супермаркетах. 

Війна зробила Польщу ключовим логістичним партнером України. Дохід тільки від постачання в Україну військової техніки досягнув у 2024 році майже 10 мільярдів злотих, що вдвічі більше, ніж у 2023.  

Це зростання підкреслює важливість України як торговельного партнера, що є сьомим за величиною ринком польського експорту, випереджаючи США й Іспанію. Саме українська міграція, на думку аналітиків Банка народного господарства Польщі, найбільше вплинула на зміцнення торговельних зв'язків між країнами. 

Україна відкрила двері польським виробникам навіть попри блокування кордонів, «зернове ембарго», намагання деяких політиків грати на історичній пам'яті. Водночас ослаблена війною Україна отримує значно менші прибутки. 

Блокування польсько-українського кордону, 2022. Фото: Filip Naumienko/REPORTER/East News

Як зазначає в.о. директора Польського економічного інституту Павло Слівовський, «інтеграція України з Європейським Союзом та розвиток інфраструктури дозволять Польщі отримати більші економічні вигоди від торгівлі з Україною».

Вплив біженців на польську економіку 

Тут цифри ще більш вражаючі. 78% повнолітніх українців у Польщі — працюють. Вони складають 5% (як трудові мігранти, так і особи зі статусом тимчасового захисту) від всіх працюючих людей в Польщі. 

Відповідно до звіту Державного банку розвитку Польщі, у 2024 році українські вимушені мігранти внесли до Національного фонду здоров'я та Фонду соціального страхування 15,21 мільярдів злотих. Ця сума значно перевищує витрати, які понесла польська держава на соціальну підтримку дітей та медичне обслуговування українців зі статусом тимчасового захисту. 

Bank Gospodarstwa Krajowego звітує, що на кожен злотий, отриманий на дитину за польською програмою «800+», українці сплатили до польського бюджету 5,4 злотих

Українці стали частиною польського ринку праці, особливо в галузі будівництва, у транспортній і сфері послуг, логістиці тощо. Українці заповнюють критичні прогалини. Українські жінки, які становлять більшість серед біженців, часто беруть на себе роботу, якою не хочуть займатися самі поляки, а також працюють там, де традиційно до війни через великі навантаження працювали чоловіки — наприклад, на складах чи м’ясопереробці.

Українська міграція сприяє росту польського ВВП. Так, згідно з дослідженнями Банку народного господарства, йдеться про щорічне зростання ВВП Польщі на 0,5-2,4 відсотки

А колишній віцепрем’єр, міністр фінансів і багаторічний голова Національного банку Польщі Лешек Бальцерович взагалі впевнений, що «якби не біженці, валовий внутрішній продукт Польщі був би на 7 відсотків нижчим».

Є і такий факт: у 2023 році, після низки випадів з боку деяких польських політиків на адресу українських біженців і блокування українсько-польського кордону, стався масовий виїзд українців з Польщі — переважно до сусідньої Німеччини.

Польський економічний інститут пов'язує з виїздом українців зменшення економічного зростання у другому кварталі 2023 року на 0,2-0,3 відсоткових пункти

І йдеться вже не лише про «робочі руки». Польському ринку роками бракує вчителів, лікарів, інженерів, медсестер, доглядальниць за людьми похилого віку. Згідно з цьогорічним «Барометром професій», який визначає попит на окремі професії, 29 зі 168 професій можна вважати дефіцитними, з яких 13 — професії, що потребують високої кваліфікації. І в українців ця кваліфікація є.

Підприємництво та інвестиції: українці створюють робочі місця 

У 2024 році кожен восьмий новий підприємець у Польщі мав українське походження. Із січня 2022 року по червень 2024 року в Польщі було створено близько 59,8 тисяч бізнесів, заснованих українцями, повідомляє Польський економічний інститут. 

Українці перевозять виробництво, відкривають салони краси, ресторації, IT-компанії. За даними Польського економічного інституту, українські бізнеси працюють переважно в таких секторах: будівництво (23% від відкритих українських бізнесів), інформація та зв’язок (19%) та інші види послуг (12%).

Українці йдуть на ризик, працюючи в новому для себе середовищі, розбираються в нових для себе законах, бухгалтерській і податковій системах, щоб не залежати від соціальної допомоги й мати можливість утримувати власні родини

Відзначимо, що попри війну польський бізнес також інвестує в Україну. З початку війни інвестори зі 100 країн заснували в Україні понад 3000 компаній. Серед них поляки посідають третє місце (7,3%), випереджаючи німців, американців та англійців, повідомляє публічний портал Opendatabot. Більше половини польських компаній зареєстровані у Львові. 

Відкриття магазину «Україночка» з українськими товарами в Любліні, 2025. Фото: Jan Rutkowski/REPORTER

Споживання та туризм: українці витрачають гроші в Польщі

Якщо довоєнні мігранти зосереджувалися на тому, щоб переказувати заробітки додому, то воєнні мігранти витрачають зароблене на місці — в Польщі. Дослідження Grupy Progres свідчить, що реальний заробіток українських біженців коливається від 3,3 до 5,5 тисяч злотих нетто, хоча більшість українців розраховує на більші ставки. 

Основна причина в тому, що близько 66% свого заробітку українці віддають на оренду житла, плюс — комунальні послуги, інтернет, телефон, пальне. На чому економити? Якщо 80% опитаних говорять, що на їжу вони витрачають 1,5-2 тисячі злотих на місяць. Нерідко через низькі заробітки українців у Польщі родини біженців змушені витрачати кошти з дому, які надсилає чоловік, батьки. 

— Я вирішила повернутися в Україну, коли нам в черговий раз підняли оплату за квартиру, — розповідає моя приятелька Зоя. — З двома маленькими дітьми важко знайти роботу, мій дохід був 1600 злотих на дітей, 2300 я заробляла прибиранням. Оплату за житло підняли до 2850 злотих, плюс комунальні — і шо, голодувати? 

Національний банк Польщі звітує, що залишитися в Польщі після війни хоче 21 відсоток українських біженців. Основні причини, якими пояснюють бажання виїхати, — крім туги за Україною і рідними, — це відсутність перспективи мати власне житло, необхідність виконувати працю, яка не відповідає освіті та вмінням (лише 34 відсотки українців працюють відповідно до своєї кваліфікації, освіти), відчуття відокремленості від спільноти й незахищеності, негативний досвід під час працевлаштування (41 відсоток українців був ошуканий польськими працедавцями).

Ще один пункт впливу українців на економіку Польщі — туризм з України та виїзд в різні країни ЄС через Польщу. Українці виїжджають до ЄС переважно через три точки: Кишинів (Молдова), Будапешт (Угорщина), а більше половини пасажиропотоку — через українсько-польський кордон. У Польщі українські туристи купують їжу, залишаються на ніч у готелях, купують квитки з місцевих аеропортів у Кракові, Катовіце й Варшави. 

Лише за третій квартал 2024 року ця стаття доходу принесла Польщі 2,2 мільярда злотих. І стала стабільним стимулом для місцевих економік, особливо в прикордонних регіонах.  

Висновки: разом ми сильніші 

Хоча Польща надала значну підтримку Україні та її біженцям, вона має позитивну віддачу від цих інвестицій у власну економіку. Українські мігранти не лише заповнили прогалини на ринку праці, але й сприяли зростанню ВВП Польщі, сплатили більше податків, ніж отримали соціальних виплат, медичної допомоги, вони розвивають підприємництво й витрачають в Польщі гроші як споживачі та туристи, а отже, — приносять користь польському бізнесу й економіці в цілому. Цифри говорять самі за себе. Українці — не лише реципієнти допомоги, а й активні учасники ринку праці, споживачі й платники податків, які суттєво зміцнюють польську економіку. 

Польща та Україна можуть створити партнерство, яке принесе користь не лише їхнім економікам, а й суспільствам. Подальша інтеграція України з ЄС може ще більше зміцнити цей зв’язок, забезпечуючи стабільне зростання обох країн.

20
хв

«Чиста фінансова вигода». Як українці впливають на економіку Польщі

Галина Халимоник

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Волонтерка Ірина Разін: «Тривожники завжди надактивні. Інколи мене навіть питають: «Чи можна тебе якось “вимкнути”?»

Ексклюзив
20
хв

Як організація українців Vitsche Berlin бореться з російською пропагандою в Німеччині

Ексклюзив
20
хв

Елла Лібанова: «Після війни Україну чекає економічний бум. Сюди не просто повертатимуться українці, сюди поїдуть європейці»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress