Ексклюзив
20
хв

Останній малюнок у житті. У Харкові в результаті атаки вбито юну художницю

Окупанти позбавили життя 14-річну дівчинку на дитячому майданчику і 18-річну художницю Вероніку Кожушко, яка за годину до загибелі вислала свій останній малюнок письменнику Сергію Жадану

Sestry

Евакуація постраждалих з харківського будинку, в який 30 серпня влучила російська бомба. Фото: ДСНС України

No items found.

Російські війська завдали 30 серпня ударів КАБами (керованими авіабомбами) по Харкову. Як повідомив начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов, зафіксовано декілька влучань, зокрема по 12-поверховому житловому будинку.

В Офісі генпрокурора уточнили інформацію про наслідки атаки РФ на Харків: 6 загиблих, серед них 14-річна дівчинка і 18-річна художниця. 97 людей постраждали, зокрема 22 дітей у віці від 5 років. Одна людина вважається зниклою безвісти.

  • В Індустріальному районі внаслідок прямого влучання авіабомби в 12-поверховий будинок загинули троє людей, одна зникла безвісти. 34 людини постраждали, серед них троє дітей;
  • у Немишлянському районі внаслідок удару по парку загинули жінка та 14-річна дівчинка, ще 18 людей постраждали, зокрема семеро дітей;
  • у Слобідському районі пошкоджено понад десять житлових будинків, господарські споруди, машини. Поранені семеро людей, серед них 16-річний підліток.

Загибла 18-річна Вероніка Кожушко — представниця активної молоді, харківська мисткиня, волонтерка.

Поет і письменник Сергій Жадан написав усебе на FB: «Сьогодні під час обстрілу в Харкові загинула Ніка Кожушко — дуже юна, щира і обдарована. За годину до смерті вона надіслала свій новий малюнок. Себто, свій останній малюнок.

Росіяни продовжують нищити наше майбутнє

Цьому немає пояснення. І прощення теж немає».

Вероніка Кожушко. Ще одне обличчя Нового Розстріляного Відродження. Фото: Facebook
Малюнок Ніки Кожушко, який вона надіслала Сергію Жадану, до поезій якого часто малювала ілюстрації

Прокоментував трагедію і президент України Володимир Зеленський:

«Цей удар — російської керованої авіабомби. Удар, якого не було б, якби в наших Сил оборони була здатність знищувати російську військову авіацію там, де вона базується. Нам потрібні сильні рішення партнерів, щоб зупинити цей терор. Це абсолютно справедлива потреба. І немає жодної раціональної причини обмежувати Україну в захисті. Нам потрібні далекобійні можливості. Нам потрібне виконання домовленостей щодо ППО для України. Це порятунок життів».

Фотографії: ДСНС України, Олег Синєгубов

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
дрон, безпілотник, зброя

Дорога до маленького села, де базується Макс, український солдат однієї з механізованих бригад, пронизана ямами. Слаломна їзда не надто допомагає, бо в асфальті так багато вибоїн, що колесо щоразу врізається в одну з них.

Щоразу мені здається, що ми залишаємо в цих ямах шматки машини. Але ми не можемо сповільнитися. Треба їхати швидко, пробиратися цими вузькими дорогами непоміченими.

Солдати, покинувши бойові позиції, мають час на відпочинок. Вони переводять подих у будинках у прифронтових селах. Але дуже часто ці будинки знаходяться в зоні досяжності російської артилерії. Щодня тут також можна почути, як падають ФАБ-и — старі авіаційні бомби з крилами, які росіяни скидають зі своїх літаків. Їх так багато, що бували дні, коли вздовж усієї лінії фронту вони скидали до п'ятисот бомб на день. Вони знають, що в прифронтових містах живуть солдати, тому обстрілюють їх безперервно. Тому ми їдемо по вибоїстій дорозі, щоб не привертати увагу російських безпілотників, які спостерігають за місцевістю і шукають цілі. А мішенями стають не лише військовий транспорт, а й волонтери, які везуть допомогу, або люди, які намагаються евакуювати цивільне населення з місць, що перебувають під загрозою російської окупації.

Металевий шершень

Ми зупиняємося перед білим цегляним будинком, схованим за синім бляшаним парканом. Ми ставимо машину під деревом, щоб її не було видно. Я дивлюся на екран телефону і бачу, що перебуваю поза мережею. Тут абсолютно не ловить, а я говорила з Максом понад годину тому. Він знає, що ми їдемо, але я не додумалась набрати перед самим приїздом. Я могла здогадатися, що не зможу подзвонити на місці. Ми деякий час сидимо в машині, сподіваючись, що солдати побачать нас у вікно. На вулиці тихо і спокійно, лише вдалині чути гуркіт і дзижчання — це працює артилерія, яка доноситься з передової. Через деякий час ми вирішуємо вийти.

З багажника машини дістаємо портативну електростанцію та ящик з інструментами, який я привезла для Макса. Без такої станції життя і бойові дії на передовій практично неможливі. Поїздка на бойові позиції означає відсутність електрики на кілька днів, якщо тільки у нас немає генератора. Але він досить шумний і не скрізь може бути використаний —  особливо, якщо підрозділ дислокується близько до ворожих позицій. Звук генератора може видати, де вони ховаються, і це наражає їх на обстріл. Тому солдати намагаються не шуміти.

Така станція —  це гігантський безшумний павербанк, який здатний живити всю необхідну техніку, заряджати телефони, ноутбуки, акумулятори для безпілотників. Наразі бійці найчастіше просять волонтерів саме про неї

Я чую, як грюкають двері —  хтось іде до нас. Хвіртка пронизливо скрипить, коли Макс виходить на вулицю. Його обличчя осяює широка посмішка. Раптом моє вухо вловлює тривожний шелест десь вдалині, приглушений вітром. Цей звук асоціюється з американськими фільмами жахів, коли ти знаєш, що головному герою загрожує небезпека. Макс дозволяє собі бігти до нас.

—  Швидше, в кущі!, —  кричить він і смикає мене за капюшон.

Макс —  сильний чоловік, втричі важчий за мене. Він не хоче завдати мені болю, але смикає мене за куртку з такою силою, що я падаю на землю. Я чую крик: ефпевешка!

Мені потрібна мить, щоб усвідомити, що відбувається. На нас летить дрон FPV —  вид від першої особи. Десь далеко хтось керує ним за допомогою камери з прямим оглядом... і шукає нас.

Вибиті вікна після того, як 10 вересня 2023 року Росія запустила 33 безпілотники в напрямку Київської області. Фото: Danylo Antoniuk / Anadolu Agency/ABACAPRESS.COM/East News

Вони могли бачити нас, коли ми лазили між дірками в асфальті. Вони помітили нас тільки зараз, коли ми припаркували машину під деревом.

Вони знають, що ми тут. Здалеку летить злий металевий шершень, дрон-камікадзе або той, що скидає цукерки, як його жартома називають солдати. Але в цих солодощах немає нічого приємного. Це вибухові заряди, які при зіткненні з землею розривають все на шматки. Вони рухаються досить швидко, тому ми не встигаємо. Ми кидаємося до вузької смужки дерев і кущів на іншому боці вулиці. Падаємо між деревами, ламаючи гілки. Падаємо на землю, майже один на одного, і замовкаємо. Адреналін зашкалює так сильно, що вся моя голова пульсує, і я відчуваю стукіт серця в скронях. Ми прислухаємося. Тепер ми чуємо його набагато чіткіше. Пропелери важко крутяться через вагу дрона, і він опускається все нижче і нижче. Він прямо над нашими головами. Робить коло, потім ще одне.

Макс пошепки лається собі під ніс, а я заплющую очі, ніби це зробить мене невидимою. Схоже, нам це вдалося, бо він нас не помітив. Звук стає все тихішим і тихішим, поки дрон мляво піднімається все вище і вище. Він відлітає.

Як дрон полює

Я лежу, наче паралізована, не в змозі поворухнутися, не те що піднятися. Макс вибухає сміхом. Цього разу ми зробили це знову.

— Почекаймо ще кілька хвилин, бо він може повернутися. А потім швидко підемо додому. Вип'ємо кави.

Абсурдна реальність фронту, де ти можеш звикнути до того, що тебе хотіли вбити, а потім, як ні в чому не бувало, йдеш і п'єш каву. Але до цього треба звикнути, інакше можна збожеволіти

Озираюся і бачу, що картонна коробка з зарядною станцією, яку ми привезли, лежить у землі, посеред дороги. Тікаючи, ми просто випустили її з рук. Встаємо, обтрушуємо куртки від піску і швидко йдемо додому.

Реальність поблизу лінії фронту за півтора року кардинально змінилася. Ще зовсім недавно нашим найбільшим ворогом була артилерія. Коли ми їхали кудись, то аналізували, за скільки кілометрів від лінії фронту знаходиться дорога, якою ми їдемо, щоб знати, що нам загрожує: чи то ГРАД-и, чи, можливо, міномети, бо вони мають різну дальність польоту.

Коли починався обстріл, водій зазвичай знав, що робити. Зміна швидкості, газ в підлогу, повне гальмування — все, що завгодно, аби змінити координати своєї позиції так, щоб розрахунки більше не збігалися. Крихітний безпілотник FVP важко помітити.

Як тільки ми його бачимо, часу на роздуми: а чи бачить він нас теж? Треба негайно тікати від машини, в кущі. Тому набагато простіше, коли ми на природі. Можна почути дрон і швидше зреагувати — як сьогодні. Нам дуже пощастило. 

Дрони-смертники

FPV-безпілотники, тобто безпілотники з камерою в реальному часі, за останній рік поступово набули не лише популярності, але й важливості з обох сторін. Обидві армії усвідомили економічну ефективність цього рішення — створити такий дрон набагато дешевше, ніж використовувати артилерію.

З обох сторін формуються підрозділи, що спеціалізуються лише на цьому типі безпілотників — ударні підрозділи, що спеціалізуються на безпілотниках-камікадзе або багатогвинтових безпілотниках, так званих бомбардувальниках, які скидають «скиди».

Наразі тисячі таких дронів разом з усім необхідним обладнанням, таким як акумулятори, антени, підсилювачі або регенератори сигналу, доставляються на фронт. Обидва типи безпілотників використовуються для забезпечення штурмів або спеціальних дій, а також для оборони під час ворожих наступальних операцій.

22-річний український солдат Богдан з підрозділу територіальної оборони (ТРО) 62-го батальйону 103-ї бригади керує безпілотником, використовуючи гугл, під час військових навчань поблизу Гуляйполя в Запорізькій області 23 серпня 2023 року. Фото: Andre Alves / Anadolu Agency/ABACAPRESS.COM/East News

Сьогодні безпілотники спричиняють величезну кількість втрат — вражають бойові позиції, транспортні засоби, врізаються в будівлі та сліпі зони — укриття в окопах. Невеликі дрони використовуються для знищення менших цілей, часто навіть піхоти. Найпоширеніші дрони — це дрони-камікадзе, тобто ті, що використовуються для одноразової, самогубної атаки. Скидання гранат або боєприпасів з безпілотників FVP відбувається набагато рідше. Існують також безпілотні дрони, часто у вигляді невеликих літаків, які займаються розвідкою і коригуванням артилерійського вогню. Під час розвідувальних польотів вони шукають військову техніку і передають своє поточне місцезнаходження артилерійським позиціям, які ведуть вогонь.

Розвідувальні дрони виконують роботу, яку мала б виконувати піхота — завдяки їм гине менше солдатів.

Погляд у небо

Для волонтерів, які працюють у прифронтовій зоні, теж все змінилося: планування маршруту, обладнання, яке потрібно мати в машині, під'їхати близько до лінії фронту — це вже сьогодні дуже складно.

Донедавна волонтерів, які не їздили поблизу зони бойових дій безпілотники FVP не зачіпали. Однак, як і всі технології, все розвивається, тому радіус дії безпілотників збільшився. 

Спочатку вони «літали» на відстані семи кілометрів, сьогодні — до двадцяти кілометрів. Наразі безпечно пересуватися поблизу зони бойових дій без систем глушіння безпілотників неможливо. Озирніться навколо — більшість військової техніки їздить з характерними антенами на даху, завдання яких — порушити зв'язок між безпілотником і оператором, щоб вибухівка впала на землю і вибухнула за десяток метрів до цілі, в яку вона мала влучити. Однак системи РЕБ коштують дорого, і звичайному волонтеру вони не по кишені. Ми змушені шукати інші рішення для забезпечення своєї безпеки.

Тому на зворотному шляху від Макса ми їдемо зовсім іншим маршрутом, намагаючись триматися якомога далі від лінії фронту, щоб не ризикувати знову потрапити в об'єктив камери безпілотника. Ми їдемо швидко, ретельно контролюючи всі дзеркала, дивлячись на небо, поки не опинимося на безпечній відстані.

Але яка насправді ця безпечна відстань? Коли ми в'їжджаємо в Краматорськ, я дізнаюся, що двома годинами раніше російська ракета влучила в житловий будинок, вбивши чотирьох людей на місці, вибивши шибки у всіх сусідніх будинках і паралізувавши все місто страхом до кінця дня.

Переклад: Анастасія Канарська

20
хв

Війна дронів

Альдона Гартвіньська

Під час ворожої атаки на Київ ударний дрон влучив у багатоповерхівку: загинула 15-річна дівчинка, ще п’ять людей отримали поранення і гострий шок. Це сталося в Солом’янському районі Києва. Вогонь охопив квартири на декількох поверхах. Основний удар прийшовся на 20-й поверх. Понад сто людей евакуювали, психологи надали постраждалим допомогу.

Київська 9-класниця Марія Троянівська, яку вбив російський дрон. Фото: Ліцей "Престиж"

Також ворог обстріляв Дніпро, Суми, Конотоп тощо. У Дніпрі внаслідок удару по житловому будинку загинуло 5 людей. Серед них — 14-річна дівчинка, донька поліцейського, і його дружина. Молодшу доньку слідчого вдалося врятувати. Щонайменше 20 людей постраждали, зокрема 4 дітей.

Тільки за одну ніч з 25 на 26 жовтня росіяни запустили в Україну близько 100 ракет і дронів. ППО збила 44 безпілотники.

З настанням холодів ворог збільшує інтенсивність ударів по об'єктам енергетичної та критичної інфраструктури. Від початку цього тижня Росія здійснює щоденні атаки на міста України, зокрема, на Харківщині, Сумщині, Хмельниччині, Дніпру — здебільшого КАБами. На Донеччині цього тижня загинуло двоє людей внаслідок авіаудару по Олексієво-Дружківці. Міністр внутрішній справ Ігор Клименко стверджує:

Якщо в 2023 році на Харківщині було зафіксовано близько 100 ударів КАБами, то в 2024 це вже понад 3700

Тобто Росія наростила кількість запусків КАБів за рік у 37 разів! Кількість запущених росіянами дронів-камікадзе також сильно зросла. Міністерство оборони Великобританії повідомляє:

У вересні 2024 року було випущено аж 1300 безпілотних летальних апаратів-убивць. А у жовтні їх ще більше

Президент Володимир Зеленський повідомив, що за минулий тиждень Росія випустила по Україні близько 800 КАБів і понад 500 дронів. За даними британської розвідки, Росія постійно розширює можливості проведення масштабних атак дронами по Україні, використовуючи іранські постачання і збільшуючи власне виробництво.

— Україна потребує більше засобів ППО та далекобійності, — вкотре наголосив Володимир Зеленський.

Вид на Київ зі зруйнованої російським дроном квартири на Солом'янці. Фото: Костянтин і Влада Ліберови
20
хв

Росія випускає по Україні по 100 дронів і ракет за ніч

Sestry

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Росія випускає по Україні по 100 дронів і ракет за ніч

Ексклюзив
20
хв

Вересень-2024 в Україні на фотографіях

Ексклюзив
20
хв

Червона пігулка замість червоних ліній: чи може зупинити Росію її розпад?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress