Ексклюзив
20
хв

«Кохання перемагає навіть війну. Коли у людини є заради чого жити, вона пройде вогонь та пекло», — Олена Ярошенко про весілля під час війни

«Під час війни не треба ставити життя на паузу. Обов’язково треба одружуватися. Бо навіть один день, який ми даруємо цим парам, може бути найкращим в їхньому житті», — волонтерка, організаторка безкоштовних весіллів для військових

Наталія Жуковська

Олена Ярошенко влаштовує безкоштовні весілля для військових. Фото: приватний архів

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

За майже 8 років Олена Ярошенко організувала понад пів сотні яскравих весіллів для закоханих військових. І все безкоштовно. Ідея робити справжні свята для захисників та захисниць прийшла 2016-го. Волонтерка із Запоріжжя хотіла, аби на війні було більше кохання та світла. Так народився її проєкт «Кохання перемагає». Разом з командою волонтерів вони допомагають військовим обрати обручки, весільну сукню, організувати церемонію розпису. Для видання Sestry Олена Ярошенко розповіла про свій шлях у весільному бізнесі, волонтерство, обрядові традиції та незабутні історії молодят. 

Як все починалося…

За освітою я — управлінець-економіст, але тривалий період свого життя віддала КВН. Була у збірній команді Запоріжжя. Та, звісно, цією справою не займатимешся все життя. Поступово більшість моїх друзів з команди ставали ведучими. А мені захотілося допомагати людям організовувати весілля — робити незабутні свята для молодят. І вже майже 18 років я цим займаюся. Паралельно з весільною агенцією створила школу координаторів, організаторів  та наречених. Ми мали вдячних клієнтів, бізнес розвивався. Так було до початку війни в Україні. 2014-й змінив наші життя. Після наступу на Донецьк у Запоріжжі почали з’являтися перші переселенці. Ніхто не знав, як їм допомогти. Ми знайшли приміщення і організували перший у місті Центр допомоги вимушеним переселенцям. А з вересня 14-го я вже почала їздити на фронт як волонтерка.  Майже кожні два тижні. І так до 20-го.  Дороги Маріупольського напрямку стали для мене рідними. Серед моїх друзів побільшало військових. Вони ділилися особистим життям. Часто чула розповіді про бажання одружитися та весілля мрії. І саме тоді я вирішила допомагати військовим одружуватися у воєнний час.  У 2016-го народився наш проєкт «Кохання перемагає». Чому така назва? Коли хлопці поверталися з війни, особливо молоді чоловіки, і не мали якоря, який їх би тримав, вони зазвичай одразу поверталися на фронт. А якір — це кохання. Це кохана жінка, родина, дитина.

Адже кохання перемагає навіть війну. Коли у чоловіка є заради чого жити, він пройде вогонь та пекло. І зробить усе, аби  повернутися

Спочатку я допомагала порадами, а потім до моєї команди почали доєднуватися інші волонтери — флористи, фотографи, візажисти. Місцевий салон весільних вбрань подарував нам перші 10 суконь, які ми безкоштовно даємо у прокат нареченим. На сьогодні їх вже 80. Щомісяця намагаємося оновлювати гардероб. Ті сукні, які є не дуже популярними у нас, «не вмирають». Ми їх удосконалюємо. Якщо фасон застарілий, віддаємо у дитячі садочки, театральні студії. І там вони продовжують далі жити. Нам присилають сукні навіть з-за кордону. Інколи мені пишуть військовослужбовиці, які виходять заміж або їхні рідні, і запитують, чи можемо ми чимось допомогти? Ми робимо це навіть дистанційно. Наречена відсилає нам свої параметри, і ми підбираємо кілька весільних суконь на вибір. Збираємо навіть рушники, ікони, весільні келихи. Після церемонії всі сукні повертаються. Побувавши у хімчистці, весільне вбрання служить далі.

Олена Ярошенко наполягає, що весілля під час війни дуже потрібні. Фото: приватний архів

Перші такі безкоштовні весілля були для друзів-військових. Далі — друзі друзів. А тепер звертаються з усіх куточків України. За тиждень до повномасштабного вторгнення я переїхала до Хмельницького. Там базувалася військова частина мого чоловіка. І, звісно, перевезла свій проєкт «Кохання перемагає». Відтак тепер маю дві команди, які повністю організовують і проводять весілля — у Хмельницькому та Запоріжжі. 

Команда однодумців

У Хмельницькому збирати команду виявилося не просто, але цілком реально. Безкоштовно допомагати військовим погодилася дівчинка-візажистка. Є декілька фотографів та кондитерка, яка пече весільні торти молодятам.  А одна з власниць місцевих кав’ярень зголосилася, за потреби,  безкоштовно надавати приміщення для весілля.  На жаль, у Запоріжжі деякий бізнес, який нам суттєво допомагав, постраждав від російських ракет. В один із закладів вже двічі прилетіли російські ракети.  

Наш проєкт ніхто не фінансує. Він об’єднав однодумців. У кожного своя зона відповідальності. Якщо ми збираємо наречену, я її повністю одягаю, підбираю сукні. Дівчата-візажисти фарбують, перукарі роблять зачіску, а фотограф — незабутні фото. Як правило, ми намагаємося все робити із мінімальними затратами. 

До повномасштабного вторгнення ми часто організовували весільні церемонії на фронті. Наприклад, якщо весілля було у Маріуполі, я виїжджала туди сама, брала все необхідне і проводила церемонію. Часто розписувала молодят просто на березі моря. Утім, зараз робити весілля на передовій набагато складніше. Бо там, де стоять хлопці, не завжди пускають наречену.    

Ще одна здійснена мрія Оленою Ярошенко. Фото: приватний архів

У Хмельницькому до нас звертається не багато людей. Про нас мало хто знає. Тож, аби надати розголосу, я навіть ходила до директора місцевого  РАГСу, давала свої  візитівки. Проте минув майже  рік — і жодного дзвінка звідти не було. Місцеві якось у мене запитували: «Навіщо ви робите це безкоштовно, якщо на  весіллях можна заробити гроші?». У таких випадках я одразу запитую: «У вас є хтось на фронті?». Відповідь очевидна: «Ні». Як розумієте, далі немає про що з такими людьми говорити.

Кожне весілля — унікальна історія

У мене часто питають, скільки весільних церемоній я організувала військовим? Особисто — з пів сотні точно. А тих, кому допомагаємо дистанційно, взагалі не рахую. За весь цей час було чимало різноманітних історій. Одного разу на мій день народження в офіс у Запоріжжі забігає незнайома дівчина і каже: «Мій наречений прийшов на день у відпустку, і нам у РАГСі сказали, що ви можете мене зібрати як наречену». І ми це зробили. Одна подружка прасувала фату, інша — побігла до бабусь, які у переході торгують квітами. Зібрала букет нареченої. Макіяж робили тим, що мали у косметичках. Наречену ми зібрали за дві години.  

Була ще історія молодят, які познайомились у Фейсбуці, на сторінці «Атошні знайомства». Прийшли до мене розписуватися. Але була проблема — у нареченої донька від першого шлюбу не сприймала нового чоловіка мами. І у нас виник задум. Коли молодята обмінялися обітницями та обручками, я кажу: «А зараз наречений зробить пропозицію ще одній дівчині». Гості шоковані. Наречений повертається до доньки коханої, стає на одне коліно, дарує ланцюжок з сердечком і каже: «Я прошу тебе стати моєю донькою». Всі плачуть, дитина кричить: «Так, я згодна». Що після цього? У них дуже гарні стосунки. Коли він повертається у відпустку, у них є звичай: тільки вдвох вони їдуть їсти морозиво. 

Весілля, влаштоване на острові Хортиця. Фото: приватний архів

Я всім розказую ще одну цікаву історію. Він — український військовий, який 4 роки тому у соцмережах познайомився з дівчиною із Росії, співали онлайн у караоке. І от у 18-му році вона приїздить до нього. За два роки вони вирішили одружитися. Помпезного весілля вона не хотіла, єдине попросила, аби ми  посвятили її в українки. Такого обряду не існує. Тому ми прийшли до рідновірів (релігійно-світоглядна течія, орієнтована на відродження та впровадження у сучасне повсякденне життя дохристиянських світоглядних засад і релігійних практик. — Авт.), разом почали його вигадувати. Весілля, розпис та посвяту організували у церкві на Хортиці. Вінчання провів військовий капелан. Батьки нареченої спостерігали за церемонією онлайн, але нічого не розуміли, бо все було українською мовою. Батько, колишній псковський десантник, не витримав. Встав і майже одразу пішов. Далі ми почали мазати щоки і руки нареченій святою землею Хортиці і омивати водою з нашого Дніпра. А потім я  сказала: «Відрікайся від свого коріння і приймай Україну в серце. Обіцяй захищати її ціною свого життя». І вона відповіла: «Обіцяю! Слава Україні!». На жаль, у цієї пари фінал кохання не щасливий. Вони розлучилися, але дівчина залишилася жити у Запоріжжі.

Я знаю долі багатьох пар. На жаль, є й загиблі хлопці та дівчата. Якось до нас звернувся військовий, який побачив мої весільні роботи у ТікТоку. Він попросив допомогти зробити пропозицію дівчині. Їй було шістнадцять. Вона вчилася на флориста, я запросила її на майстер-клас флориста І саме там хлопець зробив їй пропозицію. Батьки дали згоду. Однак, менше ніж за місяць він загинув. Це  було боляче для усіх.

І ми зрозуміли, що будемо ще більше робити таких свят, бо це єдина пам'ять, яка в них залишиться на все життя. Адже ми не знаємо, що буде завтра  

70% —  українські весілля

За час війни вподобання українців змінилися. Більшість молодят повертаються  до давніх українських традицій. Так, чоловіки замість офіційних ділових костюмів надають перевагу військовій формі  або вишиванкам. Щодо обрядових традицій, то наречена звечора пече коровай як символ лона та плодючості, а наречений як козак наступного дня пробиває його шаблею. Серед цікавинок — молодята проходять під вісьмома старовинними рушниками. Кожен — це  одне побажання парі. Я також внесла трішечки свого: ми посипаємо наречених з двох сторін фарбованим рисом. Це неймовірно красиво. Перед першим поцілунком мажемо їм губи медом, щоб життя було солодким. Такі маленькі нюанси, але вони роблять реєстрацію більш душевною та родинною.

Більшість весіллів проходять за українськими традиціями. Фото: приватний архів

Якщо раніше найбезціннішим кадром на весіллі був момент, коли наречений бачить наречену у весільній сукні вперше, то зараз —  коли чоловіки військові дають весільну обітницю. Ми її трішки змінили. Тепер вони кажуть такі слова: «Обіцяю бути у радості і в горі, у  хворобі і здравії, багатстві і бідності, у мирі і війні разом!». 

І, знаєте, це незабутньо. Коли у здоровенного, з виду брутального чоловіка, тремтять руки та губи, коли кожне слово обітниці  він промовляє  зі сльозами в очах, ти розумієш, що для нього це дуже важливо, — і це найкращі моменти в його житті.

Під час війни треба жити, не ставити життя на паузу. Обов’язково одружуватися

Бо навіть один день, який ми даруємо цим парам, може бути єдиним і найкращим в їхньому житті.  До того ж це додає їм сили, окрилює. Їхня родина — пора під ногами, яка тримає. 

Працювати на перемогу

Я всім кажу, що я існую у декількох світах. Люди, які мешкають тільки в мирному житті, вони не розуміють військових. Військові, які на війні, не розуміють цивільних. Мені рятує те, що ці два світи я можу поєднувати.

Мої принципи, цінності і пріоритети війна змінила ще у 14-му році, коли почали гинути перші наші друзі. На сьогодні у мене більше чверті записної книжки — це ті, хто кого немає. Знаєте, коли йдеш по Запорізькому кладовищі, вітаєшся майже з кожної могилою. Це страшно. Я ніколи не думала, що шурхіт прапорів   може бути таким страшним. Ти йдеш, а воно позаду шелестить, немов крила у янголів. І ти розумієш, що цінності не у шубах, діамантах чи крутих машинах. Треба жити сьогоднішнім днем, насолоджуватись стосунками з дітьми. Я для себе зрозуміла, що через те, що я впродовж восьми років регулярно їздила  на фронт, я не побачила, як виросла моя дитина. Для мене син залишився тим хлопчиком у 3-му класі. А потім бах — і переді мною вже чоловік-одинадцятикласник. Зараз я намагаюсь якомога більше з ним спілкуватися.

У нас є сьогодні, але ми не знаємо, чи буде завтра. Щоб воно було, ми повинні всі працювати на перемогу 

Я дуже хочу, щоб моє рідне Запоріжжя повернулося до нормального життя. Я хочу повернутися у бізнес, який був до війни. Я дуже хочу, щоб мої друзі повернулися живими. Хочу жити у відбудованій європейській країні. Я з гордістю хотіла б сказати, що коли у мого сина був вибір — поїхати до батька у Брюссель, де той мешкає вже багато років, чи залишитися в Україні, він обрав батьківщину. А ще я хочу, щоб кожна дитина, яка втратила батьків, знайшла родину. Я сподіваюся, що закони трішки змінять, і мої друзі і я залюбки прийняли б у родину дитину, в якої війна забрала найдорожчих людей. Впевнена, що ми змогли б подарувати їй ту забуту любов. Бо кохання все ж таки перемагає і дає надію.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Ведуча, журналістка, авторка понад трьох тисяч матеріалів на різні теми, у тому числі низки резонансних журналістських розслідувань, які призвели до змін в місцевому самоврядуванні. Пише також про туризм, науку та здоров’я.  У журналістику потрапила випадково, понад 20 років тому. Вела авторські проєкти на телеканалі УТР, працювала кореспонденткою служби новин, понад 12 років на телеканалі ICTV. За час роботи відвідала понад 50 країн. Має відмінні навички сторітелінгу й аналізу даних. Працювала викладачкою на кафедрі міжнародної журналістики НАУ. Навчається в аспірантурі, за спеціальністю «Міжнародна журналістика»: працює над дисертацією про висвітлення роботи польських ЗМІ в умовах російсько-української війни.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
abotak аборти варшава польща клініка

Місце розташування клініки AboTak не випадкове. Саме на вулиці Вейській знаходиться не лише Сейм, але й головний офіс «Громадянської платформи» й Канцелярія Президента, тобто місця на політичній карті, де приймаються найважливіші для країни рішення. Саме тому борчині за право жінок на аборт, — як вони повідомили на пресконференції під час відкриття клініки, — вирішили «забрати собі шматочок цієї вулиці». 

Відтепер сюди може прийти будь-хто, кому потрібні аборт, інформація або просто підтримка. «Це центр сестринства», — кажуть активістки. Сестринство важливе й цінне завжди, а особливо сьогодні, коли політики продовжують блокувати зміни до закону про аборти

Відкладено не лише закон про лібералізацію абортів, але й ті зміни, які під час виборчої кампанії називали «мінімальними». Йдеться про декриміналізацію абортів, тобто зміни до Кримінального кодексу, згідно з якими особа, яка допомагає комусь зробити аборт, не ризикує потрапити до в'язниці, як це відбувається зараз. У Польщі жінки не підлягають кримінальному переслідуванню за нелегальне переривання вагітності, але допомога в здійсненні аборту — кримінальний злочин (за операцію незаконного переривання вагітності польським лікарям загрожує до трьох років позбавлення волі). Зрештою цей закон паралізує лікарів.

У Польщі аборт є законним у двох випадках: якщо він є наслідком забороненого діяння, тобто зґвалтування або інцесту, і коли він становить загрозу для здоров'я та/або життя жінки. На практиці останню передумову складно застосувати саме тому, що пособництво та сприяння аборту карається. І лікарі, посилаючись на «застереження совісті», нерідко відмовляються переривати вагітність, навіть коли вона становить загрозу плоду й матері. У Польщі вже померли декілька жінок, яким лікарі відмовились переривати вагітність на пізніх термінах, хоча ситуація становила пряму загрозу життю жінок.

До жовтня 2020 року в межах так званого «абортного компромісу» 1993 року законними вважались також аборти через дефекти плода, зокрема, несумісні з життям (завмерла вагітність). Але в 2020 році Конституційний суд Польщі визнав і це незаконним. 

Після цього, за даними Міністерства охорони здоров’я РП, кількість легальних абортів у Польщі скоротилася вдесятеро. І в 2021 році було зафіксовано 107 проведених абортів замість 1076 у 2020 році. Але урядова статистика не має нічого спільного з реальною ситуацією з абортами в Польщі.

За оцінками ADT, жінки з Польщі роблять понад 100 000 абортів щороку

Минулоріч тільки Abortion Dream Team допомогла близько 50 000 жінок отримати доступ до фармакологічного аборту, оскільки саме на цей метод переривання небажаної вагітності жінки зважуються найчастіше.

Активісти ADT наголошують, що клініка AboTak — це місце, де вони не лише вимагатимуть доступу до аборту, а й надаватимуть цю послугу. Зараз у центрі доступна послуга медикаментозного аборту (за допомогою пігулок), а жінкам, які потребують хірургічного переривання вагітності, в центрі допомагають знайти відповідний заклад за кордоном, організовують транспорт, часом навіть фінансову підтримку. У центрі можна також зробити безкоштовний тест на вагітність і отримати консультацію лікаря. 

Наталія Бронярчик підкреслює, що ADT допомагає всім, хто потребує допомоги в доступі до аборту. «Щодня до нас звертаються не тільки польки, але й жінки з України. Від початку повномасштабної війни понад 3 000 жінок з України зробили з нашою допомогою аборти», — каже вона. І додає, що ADT — не єдина організація, де люди можуть отримати допомогу. Чимало людей звертаються до «Мартинки» — організації, заснованої українськими жінками.

Мартинка була заснована через 19 днів після початку великої війни в Україні. За три роки роботи вона отримала близько 4 000 звернень за допомогою, а за останній рік ця кількість зросла вдвічі. Це випадки, пов'язані з насильством та торгівлею людьми. 

Якщо ви маєте потребу поговорити, спитати поради — приходьте на вул. Wiejska, 9. «Ми для всіх. Ти не одна», — запевняють засновниці центру.

20
хв

Перша клініка абортів у Польщі відкрилась у Варшаві під парламентом

Анна Й. Дудек
вплив українців на економіку польщі

Оцінка польської допомоги для України 

Офіс Президента Польщі стверджує, що Польща виділила на допомогу Україні еквівалент 4,91% ВВП, з яких 0,71% ВВП витрачено на підтримку України, а 4,2% ВВП — це витрати на допомогу українським біженцям. Цю інформацію одразу підхопили критики польсько-українських відносин. 

У тексті не уточнюється, з чого складається ця цифра. Обсяг військової допомоги (15 мільярдів злотих) при цьому детально розписаний, а от значно більша сума — чомусь ні. Витрати тільки на українських біженців з 2022 року оцінено в 88,73 мільярдів злотих, але ця цифра не підтверджується жодним з інших джерел. Так, авторитетний німецький інститут ifW Kiel, який від початку війни веде детальний підрахунок міжнародної допомоги для України, оцінив загальну вартість польської допомоги (і збройної, і гуманітарної, і фінансової) в 5 мільярдів євро (це трохи більше 20 мільярдів злотих). 

Окремо допомогу, надану біженцям з України, порахували і в Польському економічному інституті: у 2022 році це — 15 мільярдів злотих, у 2023 — вже 5 мільярдів злотих. Цифри за 2024 рік поки немає, але вже зрозуміло, що вона буде меншою. Взяти хоча б таку статтю витрат, як виплати на дітей «800+»: в 2024 нею скористалися 209 тисяч з 400 тисяч українських дітей. На медичну опіку витрати теж скорочуються: в 2024 році меддопомогою в Польщі скористалися 525 тисяч українців, тоді як у 2023 році було 802 тисячі.

Торгівля: економічний баланс на користь Польщі

Починаючи з 2021 року, відповідно до аналітичної довідки Центру східних досліджень, Польща нарощує обсяги експорту товарів до України. Вже у 2023 році обсяги виросли на 80%, а торговий профіцит збільшився з 2,1 мільярда євро до 7,1 мільярда євро. 

Важливим фактором росту експорту польських товарів стала війна. Так, у 2024 році Польща експортувала в Україну товарів на суму 56 мільярдів злотих (приблизно 12,7 мільярда євро), що на 5 мільярдів злотих більше, ніж у попередньому році. Ключові сектори, які забезпечують це зростання, — паливо, військове обладнання, машини та автомобільна продукція. 

Щодо товарів масового вжитку й продуктів, то тут теж пожвавлення. Якщо раніше не виникало питання, що українцям везти з Польщі в якості презента: одяг, взуття, сири, алкоголь, продукцію для рукоділля, то зараз це вже проблема, адже більшість відомих польських товарів можна легко знайти в українських супермаркетах. 

Війна зробила Польщу ключовим логістичним партнером України. Дохід тільки від постачання в Україну військової техніки досягнув у 2024 році майже 10 мільярдів злотих, що вдвічі більше, ніж у 2023.  

Це зростання підкреслює важливість України як торговельного партнера, що є сьомим за величиною ринком польського експорту, випереджаючи США й Іспанію. Саме українська міграція, на думку аналітиків Банка народного господарства Польщі, найбільше вплинула на зміцнення торговельних зв'язків між країнами. 

Україна відкрила двері польським виробникам навіть попри блокування кордонів, «зернове ембарго», намагання деяких політиків грати на історичній пам'яті. Водночас ослаблена війною Україна отримує значно менші прибутки. 

Блокування польсько-українського кордону, 2022. Фото: Filip Naumienko/REPORTER/East News

Як зазначає в.о. директора Польського економічного інституту Павло Слівовський, «інтеграція України з Європейським Союзом та розвиток інфраструктури дозволять Польщі отримати більші економічні вигоди від торгівлі з Україною».

Вплив біженців на польську економіку 

Тут цифри ще більш вражаючі. 78% повнолітніх українців у Польщі — працюють. Вони складають 5% (як трудові мігранти, так і особи зі статусом тимчасового захисту) від всіх працюючих людей в Польщі. 

Відповідно до звіту Державного банку розвитку Польщі, у 2024 році українські вимушені мігранти внесли до Національного фонду здоров'я та Фонду соціального страхування 15,21 мільярдів злотих. Ця сума значно перевищує витрати, які понесла польська держава на соціальну підтримку дітей та медичне обслуговування українців зі статусом тимчасового захисту. 

Bank Gospodarstwa Krajowego звітує, що на кожен злотий, отриманий на дитину за польською програмою «800+», українці сплатили до польського бюджету 5,4 злотих

Українці стали частиною польського ринку праці, особливо в галузі будівництва, у транспортній і сфері послуг, логістиці тощо. Українці заповнюють критичні прогалини. Українські жінки, які становлять більшість серед біженців, часто беруть на себе роботу, якою не хочуть займатися самі поляки, а також працюють там, де традиційно до війни через великі навантаження працювали чоловіки — наприклад, на складах чи м’ясопереробці.

Українська міграція сприяє росту польського ВВП. Так, згідно з дослідженнями Банку народного господарства, йдеться про щорічне зростання ВВП Польщі на 0,5-2,4 відсотки

А колишній віцепрем’єр, міністр фінансів і багаторічний голова Національного банку Польщі Лешек Бальцерович взагалі впевнений, що «якби не біженці, валовий внутрішній продукт Польщі був би на 7 відсотків нижчим».

Є і такий факт: у 2023 році, після низки випадів з боку деяких польських політиків на адресу українських біженців і блокування українсько-польського кордону, стався масовий виїзд українців з Польщі — переважно до сусідньої Німеччини.

Польський економічний інститут пов'язує з виїздом українців зменшення економічного зростання у другому кварталі 2023 року на 0,2-0,3 відсоткових пункти

І йдеться вже не лише про «робочі руки». Польському ринку роками бракує вчителів, лікарів, інженерів, медсестер, доглядальниць за людьми похилого віку. Згідно з цьогорічним «Барометром професій», який визначає попит на окремі професії, 29 зі 168 професій можна вважати дефіцитними, з яких 13 — професії, що потребують високої кваліфікації. І в українців ця кваліфікація є.

Підприємництво та інвестиції: українці створюють робочі місця 

У 2024 році кожен восьмий новий підприємець у Польщі мав українське походження. Із січня 2022 року по червень 2024 року в Польщі було створено близько 59,8 тисяч бізнесів, заснованих українцями, повідомляє Польський економічний інститут. 

Українці перевозять виробництво, відкривають салони краси, ресторації, IT-компанії. За даними Польського економічного інституту, українські бізнеси працюють переважно в таких секторах: будівництво (23% від відкритих українських бізнесів), інформація та зв’язок (19%) та інші види послуг (12%).

Українці йдуть на ризик, працюючи в новому для себе середовищі, розбираються в нових для себе законах, бухгалтерській і податковій системах, щоб не залежати від соціальної допомоги й мати можливість утримувати власні родини

Відзначимо, що попри війну польський бізнес також інвестує в Україну. З початку війни інвестори зі 100 країн заснували в Україні понад 3000 компаній. Серед них поляки посідають третє місце (7,3%), випереджаючи німців, американців та англійців, повідомляє публічний портал Opendatabot. Більше половини польських компаній зареєстровані у Львові. 

Відкриття магазину «Україночка» з українськими товарами в Любліні, 2025. Фото: Jan Rutkowski/REPORTER

Споживання та туризм: українці витрачають гроші в Польщі

Якщо довоєнні мігранти зосереджувалися на тому, щоб переказувати заробітки додому, то воєнні мігранти витрачають зароблене на місці — в Польщі. Дослідження Grupy Progres свідчить, що реальний заробіток українських біженців коливається від 3,3 до 5,5 тисяч злотих нетто, хоча більшість українців розраховує на більші ставки. 

Основна причина в тому, що близько 66% свого заробітку українці віддають на оренду житла, плюс — комунальні послуги, інтернет, телефон, пальне. На чому економити? Якщо 80% опитаних говорять, що на їжу вони витрачають 1,5-2 тисячі злотих на місяць. Нерідко через низькі заробітки українців у Польщі родини біженців змушені витрачати кошти з дому, які надсилає чоловік, батьки. 

— Я вирішила повернутися в Україну, коли нам в черговий раз підняли оплату за квартиру, — розповідає моя приятелька Зоя. — З двома маленькими дітьми важко знайти роботу, мій дохід був 1600 злотих на дітей, 2300 я заробляла прибиранням. Оплату за житло підняли до 2850 злотих, плюс комунальні — і шо, голодувати? 

Національний банк Польщі звітує, що залишитися в Польщі після війни хоче 21 відсоток українських біженців. Основні причини, якими пояснюють бажання виїхати, — крім туги за Україною і рідними, — це відсутність перспективи мати власне житло, необхідність виконувати працю, яка не відповідає освіті та вмінням (лише 34 відсотки українців працюють відповідно до своєї кваліфікації, освіти), відчуття відокремленості від спільноти й незахищеності, негативний досвід під час працевлаштування (41 відсоток українців був ошуканий польськими працедавцями).

Ще один пункт впливу українців на економіку Польщі — туризм з України та виїзд в різні країни ЄС через Польщу. Українці виїжджають до ЄС переважно через три точки: Кишинів (Молдова), Будапешт (Угорщина), а більше половини пасажиропотоку — через українсько-польський кордон. У Польщі українські туристи купують їжу, залишаються на ніч у готелях, купують квитки з місцевих аеропортів у Кракові, Катовіце й Варшави. 

Лише за третій квартал 2024 року ця стаття доходу принесла Польщі 2,2 мільярда злотих. І стала стабільним стимулом для місцевих економік, особливо в прикордонних регіонах.  

Висновки: разом ми сильніші 

Хоча Польща надала значну підтримку Україні та її біженцям, вона має позитивну віддачу від цих інвестицій у власну економіку. Українські мігранти не лише заповнили прогалини на ринку праці, але й сприяли зростанню ВВП Польщі, сплатили більше податків, ніж отримали соціальних виплат, медичної допомоги, вони розвивають підприємництво й витрачають в Польщі гроші як споживачі та туристи, а отже, — приносять користь польському бізнесу й економіці в цілому. Цифри говорять самі за себе. Українці — не лише реципієнти допомоги, а й активні учасники ринку праці, споживачі й платники податків, які суттєво зміцнюють польську економіку. 

Польща та Україна можуть створити партнерство, яке принесе користь не лише їхнім економікам, а й суспільствам. Подальша інтеграція України з ЄС може ще більше зміцнити цей зв’язок, забезпечуючи стабільне зростання обох країн.

20
хв

«Чиста фінансова вигода». Як українці впливають на економіку Польщі

Галина Халимоник

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Квиток у пастку. Джон Болтон про переговори з Росією та наслідки для України

Ексклюзив
20
хв

Миротворча місія, санкційний тиск, перспективи військової підтримки: головні підсумки зустрічі в Парижі

Ексклюзив
20
хв

Путін — (не) злочинець. Невже США рятують російського диктатора від суду за воєнні злочини?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress