Жіночий спротив незламних українок. Історії українських жінок, які вціліли після російського полону

Захід мав усі інструменти, щоб передбачити війну Росії проти України, — і проігнорував їх. Ще до 2014 року аналітика надходила до найвищих кабінетів НАТО: анексія Криму, загроза Маріуполю, домінування РФ у Чорному морі. Прогнози були точними, але більшість країн-членів обрали ілюзію партнерства з Кремлем.

Чи ще можливі зміни? Що для цього потрібно? І чи зможе НАТО залишитися ефективним безпековим союзом у нову епоху загроз? На ці та інші питання в інтерв’ю Sestry відповіла докторка Штефані Бабст — одна з найвпливовіших стратегів у сфері безпеки в Європі, яка понад 20 років працювала в апараті НАТО, зокрема очолюючи команду стратегічного прогнозування. Сьогодні вона — незалежна аналітикиня, авторка книжки про «сліпі зони» Заходу у стратегії щодо Росії та активна учасниця міжнародних дискусій про війну, мир і безпеку.

Україна, Росія, і стратегічні прорахунки Заходу

‍Марина Степаненко: Ви очолювали команду стратегічного прогнозування в НАТО. Як ви оцінюєте здатність Заходу передбачити повномасштабне вторгнення Росії в Україну? Чи були сигнали, які просто не почули чи, можливо, не захотіли почути?

Штефані Бабст: Було багато попереджень, до яких не прислухалися. Дозвольте мені пояснити. У міжнародних відносинах дуже важливо точно оцінити мислення, можливості і наміри іншого актора. НАТО не змогла цього зробити з Росією. Як керівниця відділу стратегічного передбачення Альянсу, я зробила перше серйозне попередження в 2013 році — за кілька місяців до анексії Криму. Я представила аналіз, в якому виклала злісні наміри Росії і її військові підготовчі заходи проти України.

Він був розглянутий генеральним секретарем і обговорений з державами-членами, але жодних дій не було вжито

Деякі країни — країни Балтії і Польща — сприйняли цей аналіз серйозно. Інші — зокрема Німеччина, США і Велика Британія — вважали за краще зберегти партнерство між НАТО і Росією. Починаючи з 2014 року, ми посилили наш аналіз, передбачаючи такі дії, як захоплення Маріуполя, домінування в Чорному морі і використання Донбасу як плацдарму. Ці прогнози були оприлюднені на найвищому рівні, в тому числі в Раді НАТО, але зрештою були відкинуті.

У 2015 і 2016 роках ми розширили наш фокус, включивши Китай і його зв'язки з Росією, пропонуючи сценарії майбутнього і передбачення та званих «чорних лебедів» — події з високим рівнем впливу, які важко передбачити, здаються малоймовірними, але можуть мати серйозні наслідки, якщо вони стануться. Знову ж таки, багато хто сприйняв це лише як «інтелектуальні вправи». Так, НАТО мала інструменти передбачення і проігнорувала їх. І це має дуже високу ціну.

‍У своїх роботах ви закликаєте до перегляду західної стратегії щодо Росії. На вашу думку, які «сліпі зони» досі залишаються у підходах Заходу — особливо в контексті підтримки України?

Три роки тому я закликала до потужної, багатогранної стратегії стримування, щоб допомогти Україні не просто заморозити війну, але й перемогти в ній. Я покликалась на підхід Джорджа Кеннана часів холодної війни, закликаючи використовувати весь інструментарій — економічний, дипломатичний, військовий, щоб витіснити Росію з України. Але, за винятком деяких країн Балтії та Північної Європи, ніхто не сприйняв це всерйоз.

НАТО і ЄС досі не мають визначеної кінцевої мети. Якби метою була перемога України, була б розроблена відповідна стратегія

Натомість західні лідери недооцінили стійкість України і не змогли діяти рішуче навіть після того, як Росія перетнула незліченну кількість червоних ліній. Президент Байден, будучи відданим Україні, сформулював свій підхід навколо того, чого США не робитимуть: ми не будемо провокувати Росію, ми не будемо давати українцям далекобійну зброю, ми не будемо робити те і се. Це не стратегія. І зараз, з поверненням Трампа, багато європейських урядів пасивно сподіваються на американо-російську угоду, яка просто заморозить війну, — те, що я вважаю небезпечним як для України, так і для Європи.

Моя основна критика — це брак політичної волі Заходу. Занадто багато хто все ще вважає, що це війна Росії проти українців. Але це і наша війна також

‍Штефані, як ви вважаєте, чому Європа не змогла ефективно підготуватися до президентства Трампа?

Планування в НАТО і європейських урядах часто є складним завданням, оскільки політики, як правило, зосереджуються на короткострокових цілях — зазвичай лише на місяць вперед. В умовах надзвичайної ситуації, особливо через непередбачуваність з боку Вашингтона, Європа повинна відійти від режиму кризового управління і припинити реагувати на кожну подію — таку як новий твіт. 

Європа повинна бути твердою зі США, чітко повідомляючи, що їхні дії, включаючи погрози таким країнам, як Канада і Данія, приховування розвідданих від України і припинення кібероперацій проти Росії, є неприйнятними. Ці рішення мали смертельні наслідки, і держави-члени не повинні боятися притягнути США до відповідальності за порушення базових принципів Вашингтонського договору.

Марк Рютте, генеральний секретар НАТО, нещодавно відвідав Флориду, щоб зустрітися з президентом Трампом, сподіваючись вразити його цифрами оборонних витрат. Він похвалив лідерство Трампа і навіть заявив, що той «вийшов з глухого кута» у відносинах з Росією. Однак це відірвано від реальності безперервних російських атак. 

Якщо генеральний секретар НАТО не має чіткого меседжу, найкращим підходом є мовчання — зосередження на підтримці країн-членів і захисті їх від будь-якої загрози. У нас немає часу на порожні слова і політичні ігри.

Європейці повинні залишатися поза впливом американського політичного театру, зосередившись на зміцненні обороноздатності і підтримці оборонної промисловості України, щоб вона могла протистояти російській агресії

Міграція і війна 

Німеччина більше не є лідером ЄС за кількістю клопотань про надання притулку, якщо говорити про біженців з Південної Америки та Близького Сходу. Водночас у першому кварталі 2025 року кількість звернень від українців зросла на 84%. Про що це свідчить? 

Цілком зрозуміло, що багато українців з особистих та професійних причин вирішили покинути свою країну — це природно, і нікого не можна в цьому звинувачувати. Але ця міграція має політичні наслідки в Німеччині, особливо коли ультраправі партії використовують її, зображуючи українських біженців як тягар для соціальної системи, незалежно від їхніх навичок чи мотивації. Ці настрої особливо сильні на сході Німеччини, де такі партії, як AfD та деякі ліві популістські рухи отримали підтримку.

Що мене турбує, так це відсутність сильної протидії з боку федерального уряду в Берліні — мають бути більш чіткі меседжі та політичне лідерство

Якщо приїде більше українців, я сподіваюся, що наступний уряд позитивно поставиться до цього, визнавши, що багато хто з них може зробити значний внесок у німецьку робочу силу. Це означатиме скорочення бюрократії, прискорення інтеграції та полегшення їхньої роботи. Чи станеться це, ще належить з'ясувати.

‍Продовжуючи цю тему, в останні тижні деякі округи в Німеччині публічно заявили, що більше не можуть приймати українських біженців через перенавантаження соціальних систем. Як ви оцінюєте ці настрої?

Це правда, що місцеві громади по всій Німеччині все ще стикаються з труднощами у прийнятті біженців — проблема, яка виникла після рішення канцлерки Меркель відкрити кордони, що призвело до появи великої кількості біженців з Сирії, Афганістану та інших країн. Багато муніципалітетів залишаються перевантаженими питаннями надання житла, мовної та інтеграційної підтримки. Але українські біженці не створюють таких проблем. 

Українці, як правило, добре інтегруються, приносять з собою сильні навички та освіту і не сприяють соціальній напруженості

На відміну від них, деякі біженці з Близького Сходу важко адаптуються до ліберально-демократичних норм, що підживлює ультраправі наративи — особливо на сході Німеччини. Партії на кшталт AfD і такі діячі, як Сара Вагенкнехт, використовують це, просуваючи антиукраїнську, проконцесійну риторику, яка ігнорує реальність російської окупації. 

На жаль, основні демократичні партії не роблять достатньо для того, щоб дати відсіч. Зі зростанням підтримки з боку американських правих популістів, як-от тих, що пов'язані з Трампом чи Маском, ця поляризація може ще більше поглибитися, створюючи серйозну загрозу для демократичної згуртованості в Європі.

Європа на порозі війни

‍На тлі повномасштабної війни в Україні, у Польщі та Німеччині звучать ініціативи щодо підготовки школярів до надзвичайних ситуацій. Чи свідчить це про глибший злам у безпековій культурі Європи — коли оборона вже не лише справа армії, а всього суспільства?

Хоча в Німеччині розпочалися деякі курси, пов'язані з обороною, їх все ще не вистачає, і широка громадськість залишається в основному непідготовленою — як ментально, так і фізично — до виконання оборонної ролі. 

Зараз розгортаються серйозні дебати навколо відновлення призову до армії, але опитування показують, що дві третини 20-30-річних відмовляються служити, а багато хто каже, що радше емігрує, аніж захищатиме країну.

Це відображає глибшу проблему: десятиліттями політичної пропаганди німців привчали до того, що вони живуть у мирі, в оточенні союзників, і їм не потрібно готуватися до конфлікту

Як наслідок, у Німеччині також бракує бункерів на випадок кризових ситуацій, тренінгів з цивільної оборони, а базові заходи з підвищення стійкості населення практично відсутні. Зміна такого мислення вимагатиме сильного політичного лідерства. Без цього Бундесвер залишатиметься недоукомплектованим і не зможе зробити значний внесок у зусилля, подібні до потенційної коаліції в Україні.

Ми бачимо, як цивільна оборона стає частиною публічної політики — від навчання дітей до перевірки систем тривоги. Чи не запізно Європа починає серйозно думати про власну стійкість у разі ескалації за межами України?

Безумовно. Деякі країни, такі як Фінляндія, Швеція, Польща та країни Балтії, в останні роки надавали пріоритет як військовому потенціалу, так і стійкості суспільства. У таких містах, як Рига і Варшава, добре розуміють російську загрозу. Однак такі країни, як Німеччина, Бельгія, Португалія, Франція та інші, все ще розглядають війну Росії проти України як регіональну проблему. 

На щастя, такі лідери як Кайя Калас наполягають на довгостроковій стратегії проти Росії. З самого початку повномасштабного вторгнення Росії я стверджувала, що нам потрібно готуватися до тривалого конфлікту, адже поки режим Путіна залишається при владі, Росія продовжуватиме становити загрозу для України і всієї Європи.

Стратегічне бачення

‍Враховуючи ваші погляди на еволюцію НАТО та необхідність нової коаліції, якою може стати так звана «коаліція охочих», як ви уявляєте собі її структуру? Які стратегічні або інституційні рамки будуть важливими для ефективної протидії російській агресії, враховуючи виклики всередині НАТО, зокрема через вплив популістських лідерів, зокрема Трампа?

Під час моєї роботи в НАТО я пишалася здатністю моєї команди передбачати виклики ще до того, як вони виникали, особливо коли йшлося про розширення НАТО. Я брала активну участь у прийнятті нових членів, зокрема, країн Балтії, Словенії та Словаччини. 

Одним з моментів, на який я сподівалася, було побачити прапор України в штаб-квартирі НАТО, але я більше не вірю, що це реалістична мета 

Натомість я вважаю, що Україна повинна зосередитися на створенні нової коаліції з країнами-однодумцями, а не на прагненні до членства в НАТО. Альянс, особливо під впливом деструктивних політик, дедалі більше розділяється. 

Якби я консультувала президента Зеленського, я б рекомендувала не витрачати енергію на вступ до НАТО, а натомість зосередитися на зміцненні ширшого, гнучкішого альянсу для протидії російській агресії. Це дозволило б нам вийти за рамки статус-кво і підготуватися до майбутнього.

‍Зважаючи на нинішню динаміку в НАТО, як довго, на вашу думку, Альянс зможе зберігати свою нинішню структуру, перш ніж серйозні зміни стануть неминучими? Чи є у вас на прикметі часові рамки?

Коли був обраний президент Трамп, я передбачала, що він підірве порядок, заснований на правилах, і ми вже бачимо значну шкоду, завдану НАТО, особливо в плані зобов'язань США. Європейські країни почали обговорювати посилення європейської складової в НАТО, плануючи підготуватись до можливого виведення американських сил і засобів протягом п'яти-десяти років. Проте я вважаю, що ці терміни є надто оптимістичними — у нас може бути лише п'ять-десять місяців до того, як ми побачимо нові зриви.

Озираючись назад, можна сказати, що НАТО втратила можливість підготуватись до цих викликів. У 2016 році я підготувала документ для генерального секретаря Альянсу з описом потенційної шкоди, яку може завдати Трамп, але тоді він був відхилений. Зараз підняті мною питання все ще актуальні, а бюрократія НАТО надто не схильна до ризику, щоб планувати сценарії на випадок непередбачуваних ситуацій.

Якщо Альянс не діятиме, то ризикує залишитися реактивною організацією, яка постійно реагуватиме на твіти Трампа замість того, щоб проактивно працювати на перспективу

Я сподіваюсь, що такі країни, як Франція, Велика Британія і країни Північної Європи, співпрацюватимуть з Україною для створення нового спільного об'єднання, яке зможе краще протистояти майбутнім викликам.

Титульне фото: MANDEL NGAN/AFP/East News

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

Перемовини між Україною та США про співпрацю у сфері корисних копалин тривають від лютого. Спершу планувалося підписання рамкової угоди, яка передбачала, зокрема, створення інвестиційного фонду, куди Україна мала спрямовувати кошти, отримані від продажу власних мінеральних ресурсів. Наприкінці березня у США запропонували нову редакцію угоди — офіційно її текст не поширювали, однак Зеленський заявив, що цей документ потребуватиме ратифікації Верховною Радою. А витік деталей нової редакції угоди спричинив неабиякий резонанс — адже, якщо вірити цій інформації, США фактично хочуть позбавити Україну контролю над власними ресурсами та інфраструктурою.

‍Проєкт угоди, позиція України, червоні лінії

Майбутня угода має врахувати інтереси обох сторін, і ніщо в цьому документі не може підірвати чинні зобов'язання, які має Україна, зокрема фінансові, в рамках Європейської програми макрофінансової допомоги Україні з боку МВФ, наголошує віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. Раніше міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підкреслив, що принципова позиція України — майбутня угода не має суперечити курсу України на вступ до ЄС. 

Поточна версія угоди про надра, яку США представили Україні, виходить далеко за межі корисних копалин і гірничодобувної промисловості, якщо 55-сторінковий проєкт, що потрапив до FT, є достовірною версією, зауважує старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

— Як на це вказували багато коментаторів, проєкт ставить чимало вимог і зобов'язань перед Україною, в той час як США тільки виграють, не беручи на себе обов'язкових зобов'язань. Це видається досить незбалансованим.

Проєкт угоди передбачає створення американсько-українського фонду з наглядовою радою у складі п’ятьох осіб, троє з них від США з повним правом вето, такі подробиці американської пропозиції оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк.

За його даними, угода також нібито стосується не лише рідкісноземельних металів, а всіх копалин, зокрема нафти та газу по всій території України. США пропонують вважати своїм внеском у фонд — допомогу, надану Україні з 2022 року. Дональд Трамп називає різні суми, однак найчастіше фігурує 350 мільярдів доларів. До того ж американці хочуть, щоб це була безстрокова угода. Змінити чи розірвати її можуть теж лише Сполучені Штати.

Складно серйозно оцінювати подібні пропозиції, каже доктор економічних наук, професор Олександр Савченко:

— Якщо чесно, те, що я прочитав, то спочатку сміявся, потім думаю, що це хтось навмисно з адміністрації Сполучених Штатів написав такий абсурд, що весь світ має сміятися чи плакати.

Це сигнал Україні — біжіть як найдалі від цього

Перемови в стилі Трампа

Будь-хто, хто підписує угоду з Трампом, повинен бути дуже обережним, тому що немає значення, про що йдеться в угоді — американський президент може просто вирішити не виконувати її. Також, можливо, він забуде, що саме підписав і до чого зобов'язався, бо Трамп не дуже добре розуміє основні факти, наголошує старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett). Показовий приклад — Трамп наполягає, що США найбільше витратили на допомогу Україні, хоча в абсолютних цифрах — перше місце посідає Європа. І загалом безглуздо говорити в цьому контексті про те, що Україна якимось чином щось винна:

— Але реальні факти не мають значення для Трампа. У нього в голові з'являється якась ідея, і він буде з нею працювати. Трамп така людина і такий лідер, що якщо він вирішить, що небо зелене, хоча насправді воно блакитне, то небо буде зеленим. І вам доведеться сперечатися з ним про це.

Це і є найбільший ризик — йому не можна довіряти

Нині перед Україною постає питання, як захистити свої національні інтереси в перемовинах з адміністрацією Трампа. У нинішньому варіанті угоди для України більше ризиків, ніж переваг, каже старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер:

— Але Україна перебуває у складній ситуації, адже нездатність домовитися про угоду може означати, що США припинять військову підтримку — як це сталося після зустрічі в Білому домі Зеленського і Трампа кілька тижнів тому. Виділення правових рамок у переговорах є ключовим, оскільки таким чином Україна зможе захистити свої національні інтереси. Важливо також додати положення, що цю угоду з часом, скажімо через 5 років, коли у США буде новий президент, можна буде переглянути. У разі зміни умов, угоду потрібно буде оновити.

Перспективи підписання

Хоча Сполучені Штати офіційно заявляють про повну готовність до укладення угоди з Україною у сфері корисних копалин, останні тижні засвідчили суттєве напруження в риториці американської сторони. Кульмінацією стала заява Дональда Трампа — 31 березня він звинуватив Володимира Зеленського у намаганнях відмовитися від угоди про рідкісноземельні метали і попередив, що в такому разі на Україну чекатимуть великі проблеми. Трамп також сказав, що нібито чув про наміри Зеленського підписати угоду виключно з розрахунку на просування України до вступу в НАТО.

Зеленський публічно заперечив, що тема НАТО будь-яким чином фігурує в угоді про надра. Проте на цьому критика з боку США не завершилася. 5 квітня міністр фінансів США Скот Бессент в інтерв’ю Такеру Карлсону звинуватив Україну, мовляв, Зеленський тричі давав згоду на укладення угоди, однак жодного разу не виконав своїх обіцянок. Бессент пригадав інцидент у Білому домі, коли, за його словами, всі документи були готові до підписання, але українська сторона зруйнувала те, що мало бути найлегшою справою у світі. Та водночас американський міністр сподівається, що угода все ж буде підписана найближчим часом. 

Україні потрібно буде продовжувати переговори з адміністрацією Трампа, не поспішаючи, вважає старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

— Українському уряду та учасникам переговорів потрібно буде виокремити та вилучити з угоди ті пункти, які прямо суперечать українському законодавству. Важливою частиною буде зосередитися на довгостроковому інвестиційному механізмі та забезпечити інвестиції з США в український гірничодобувний та переробний сектор.

Очевидно, в адміністрації Трампа є політичний стимул спробувати і побачити, чи є спосіб використати цю угоду, щоб забезпечити реалізацію якоїсь мирної угоди з Путіним, припускає старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett):

— Я думаю, що це дуже хибний підхід, але в адміністрації є люди, які вважають, що це надійний спосіб. Ще одна деталь — Трамп не розглядає переговори з точки зору безпрограшного сценарію. Я маю на увазі, що Трамп — тип переговірника, дуже схожий на Путіна.

Для того, щоб він відчував, що виграв, людина, з якою він веде переговори, має програти

До того ж, продовжує Аарон Барнетт, адміністрація Трампа повинна показати якийсь результат своїм виборцям:

— Сказати їм: агов, ми отримали щось з того, що підтримали Україну. Тоді вони зможуть обертати це так, як захочуть, і вони будуть це робити. І багато затятих прихильників MAGA купляться, але поки немає угоди, немає можливості розкрутити це.

Україні було б непогано виставити посередника для перемовин із США, каже доктор економічних наук, професор Олександр Савченко: 

— Зеленський має прямо сказати, вибачаюся, але ми втратили досвід створення подібних фондів, давайте звернемося, скажімо, до Європейського банку реконструкції розвитку, хай нам допоможуть. І цей банк буде працювати десь півроку чи рік, і я гарантую видасть дуже гарний продукт. 

А Трамп міг би аналогічну угоду запропонувати російському керівнику, міркує Олександр Савченко:

— Путін же, разом з Дмитрієвим, керівником фонду прямих інвестицій, каже, що ми хочемо створювати спільні фонди для видобутку земельних елементів і всього чого завгодно.

От, хай, Трамп замість України в тій угоді напише «Раша» і запропонує укласти їм таку угоду і побачимо реакцію

Потенційні партнери і дипломатична підтримка

До переговорів Києва з Вашингтоном безумовно повинен бути залучений ЄС, каже старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

—  Це було б корисно не лише для України, щоб уникнути підписання поганої угоди. Юристи ЄС зможуть вказати на проблемні елементи, які можуть поставити під загрозу членство України в ЄС. Навіть якщо не у формальний спосіб, українському уряду слід звернутися до ЄС за юридичною консультацією щодо поточної пропозиції.

Українцям має сенс продовжувати говорити і вести переговори з США, не лише з адміністрацією Трампа, але й з усіма потенційними зацікавленими сторонами — з колегами в Конгресі тощо, а також підтримувати дуже добрий контакт з рештою союзників і дійсно опрацьовувати всі можливі альтернативи, бо те, що зараз —  це експлуататорська пропозиція, наголошує старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett):

—  Я думаю, що український уряд також повинен особливо наполегливо лобіювати європейські уряди, щоб, по суті, сказати — це європейська безпека, це ваша сфера відповідальності, і є багато інших речей, які ви можете зробити, ви не безсилі. Одна з найважливіших речей — це підштовхнути європейські уряди до того, щоб вони підтримали ідею конфіскації російських активів — 300 мільярдів доларів заморожених коштів, що дійсно забезпечило б Україну тим рятівним кругом, якого вона потребує. Україна повинна мати можливість звернутися до своїх європейських партнерів і сказати, якщо ви не можете допомогти нам з життєздатною альтернативою, ми можемо бути змушені підписати це.

І, зрештою, немає жодних гарантій, що навіть якщо нам доведеться це підписати, американці під керівництвом Трампа будуть дотримуватимуться якихось угод

В історії людства ще не було пропозицій подібних фондів, навіть при капітуляції Німеччини чи інших країн, наголошує Олександр Савченко:

— Тим більше неможливо капіталізувати віртуальні українські борги, які в голові у Трампа, там чи у Венса, чи в Маска. З цих придуманих боргів не можна розпочати підприємство, бо треба наймати людей, закуповувати техніку, робити проєкти. З економічної точки зору — це мертва угода, яка не має жодного шансу бути реалізованою.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

‍

Загальне мито набуло чинності 5 квітня, підвищенні ставки почнуть діяти 9 квітня. Найгірші, за визначенням адміністрації Трампа, порушники отримали так звані взаємні тарифи — плюс 34% проти Китаю, 20% проти Європейського Союзу, 24% проти Японії. Мінімальний митний тариф у 10% отримали, зокрема, Україна, Австралія, Аргентина та Саудівська Аравія. Що показово — у списку країн немає Росії. У Білому домі це аргументували небажанням ускладнювати «перемови з закінчення російсько-української війни». Водночас президент США заявив, що готовий знизити свої тарифи, якщо інші країни запропонують щось «феноменальне». Між тим заяви Трампа миттєво обвалили глобальні ринки, а 500 найбагатших людей світу втратили понад 200 мільярдів доларів, найбільші збитки у Марка Цукерберга, Джеффа Безоса і Ілона Маска.

Навіщо Білий дім почав тарифну війну зі світом? Які галузі постраждають найбільше? Як можуть змінитись світові ринки і чим це загрожує споживачам? Чим на підвищення американських мит готується відповісти ЄС? Як зміна тарифної політики США вплине на Україну?

Нова митна політика США

Оголошені 2 квітня тарифи президента Дональда Трампа є наслідком його одержимості торговими дефіцитами. Ці тарифи довільні й не мають жодного зв’язку з об’єктивною оцінкою тарифної політики третіх країн — так описує ситуацію науковий співробітник бельгійського інституту Брейгеля (Brussels European and Global Economic Laboratory ) Ігнасіо Гарсія Берсеро:

— Наприклад, країни з високими тарифами, як-от Бразилія та Туреччина, потрапили під найнижчу ставку в 10%, бо вони не мають двостороннього торгового профіциту з США.

Задекларована мета політики Вашингтона — зберігати високі тарифи доти, доки дефіцит США у торгівлі з певною країною не буде усунуто

Ці заяви Трампа певним чином знаменують переломний момент — вихід США з торгівлі, заснованої на правилах, вважає Ігнасіо Гарсія Берсеро:

— Однак кінець американського лідерства не обов’язково означає кінець системи торгівлі за правилами. Світ зіткнувся з проблемою колективної дії. Більшості країн, очевидно, вигідно зберегти систему торговельних відносин, заснованих на правилах, але перспектива часткового пом’якшення наслідків американських тарифів може стримувати їх від спільних дій на захист цієї системи. Натомість є ризик, що надто багато зусиль піде на двосторонні переговори. Адже, схоже, головна мета Трампа — побудувати тарифну стіну навколо американської промисловості та використовувати тарифи як джерело доходів.

Якщо називати речі своїми іменами, те, що зараз робить адміністрація Трампа, спрямовано на руйнування світового порядку, певен заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло: 

— Ці міжнародні відносини вибудовувалися дуже послідовно, крок за кроком, десятиліттями. Спроба їх зруйнувати — це екстремізм і дуже небезпечна гра.

До галузей, які найбільше постраждають від тарифів, належать автомобілебудування, виробництво напівпровідників, електроніка та фармацевтика, виробництво сталі, лісозаготівля та деревообробка, а також видобуток міді, пояснює економіст та керівник програми Big Data в Університеті Козмінського Якуб Рибацький:

— Однак у разі запровадження взаємних тарифів ми можемо досягти ситуації, коли експорт з країн Азії до США впаде більш ніж наполовину. Експорт з ЄС також, ймовірно, значно скоротиться. В обох випадках послаблення торкнеться широкого спектру товарів.

Можна очікувати заморожування економічних відносин між США та іншими країнами, зі значно слабшим припливом інвестицій до Америки. Такий сценарій суттєво вплине на показники американського фондового ринку

Очікується, що вплив тарифів на поведінку американських споживачів стане помітним, починаючи з другого кварталу, продовжує Якуб Рибацький. У березні адміністрація США спочатку націлилася лише на конкретні товари — зокрема, сталь, і на окремі країни, включаючи Китай, Канаду та Мексику. А втім, ці дії, за оцінкою польського економіста, мають досить скромні наслідки. Інститут Брукінгса, використовуючи всесвітньо відому торговельну модель GTAP, підрахував, що 25% тариф на імпорт з Мексики і Канади призведе до падіння ВВП на 0,3-0,4 відсоткових пункти — такий вплив вважається відносно помірним:

— Тим не менше, ми скоро побачимо наслідки запровадження 25% тарифів на автомобільний сектор, а також так званих взаємних тарифів, спрямованих на збалансування торговельних потоків. Очікується, що ці заходи матимуть значно сильніший вплив. За оцінками Oxford Economics, вищі торговельні бар'єри в автомобільному секторі можуть знизити ВВП США на 0,9 відсоткових пунктів на основі тієї ж моделі GTAP, що і в Брукінгсі. Взаємні тарифи, ймовірно, будуть ще більш суворими — вартість коливатиметься на рівні 1,5 відсоткових пунктів.

Мотиви рішень Білого дому

Адміністрація США використовує тарифи для скорочення дефіциту торговельного балансу та укладення політично важливих угод, наприклад, пов'язаних з придбанням рідкоземельних матеріалів, експортом мікросхем або оборонною галуззю, зауважує Якуб Рибацький. У довгостроковій перспективі, на його думку, Дональд Трамп, ймовірно, прагне до реіндустріалізації американського виробництва.

Ймовірно, тут є декілька обґрунтувань, пояснює заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло:

— Перше обґрунтування лежить на поверхні. В адміністрації Трампа говорять, що Сполучені Штати мають величезний дефіцит зовнішньої торгівлі, якщо не помиляюся, десь близько півтора трильйона доларів. І саме через це, начебто, в країні проблема із робочими місцями, занепадають індустрії і так далі. Тому «Make America Great Again» означає, що для цього треба обмежити доступ імпортних товарів і, ніби, економіка самих Штатів запрацює, всі отримують роботу і всім буде чудово. Але ясно, що воно так не буде

Друга мотивація американської адміністрації має політичне забарвлення, вважає Ярослав Жаліло. Швидше за все, це продовження загальної стратегії команди Трампа, яка полягає в спробах силового нав’язування своєї волі іншим країнам:

— Одна з ідей була в тому, я не можу стверджувати, що це так відбувається, але з того, що обговорювали — щоб покривати надалі дефіцит платіжного балансу, їм треба продавати свої бонди (Treasury bonds — казначейські облігації, це державні боргові цінні папери, що випускаються Міністерством фінансів США. — Авт.). Але яка політика США, така й довіра до їхніх паперів.

Вони хочуть нагнути партнерів і сказати: хочеш, щоб от тобі знизили тарифну ставку, будь ласка, купуй квиток на наший ринок, купуй наші трежеріс

Світовий спротив і дзеркальні заходи

Викликає занепокоєння те, що одні країни можуть спробувати забезпечити для себе краще ставлення, запропонувавши США преференційний доступ до своїх ринків у спосіб, який суперечить правилам Світової організації торгівлі (СОТ), наголошує науковий співробітник бельгійського інституту Брейгеля Ігнасіо Гарсія Берсеро:

— А інші країни можуть зробити висновок, що світ тепер живе без правил, і можна запроваджувати будь-які рішення, які не відповідають нормам СОТ. Це може спричинити спіраль протекціонізму, подібну до тієї, що була в 30-х роках минулого століття.

На нову тарифну політику США одразу відреагували в Китаї — тамтешній мінфін заявив про запровадження з 10 квітня дзеркальних тарифів у розмірі 34% на всі американські товари. До того ж Пекін додав 16 компаній зі США до списку експортного контролю та запровадив обмеження на експорт товарів, пов’язаних із рідкісноземельними елементами.

Список з 8000 американських товарів, які можуть потрапити під митні тарифи у відповідь на політику президента США Дональда Трампа, оприлюднила Велика Британія. У переліку — від автозапчастин до віскі й сиру. Загалом йдеться про майже третину американського імпорту в Британію. Уряд планує упродовж чотирьох тижнів обговорити ці заходи з бізнесом.

В ЄС анонсували мільярдні мита на увесь американський імпорт: від жувальної гумки до діамантів. За даними Reuters, перший пакет на загальну суму приблизно в 28 мільярдів доларів може бути ухвалений протягом цього тижня, а набути чинності з 15 квітня.

Водночас, як повідомляє агенція, в ЄС хотіли б домовитися з Вашингтоном про скасування мит, але якщо не вдасться, усі країни ЄС погоджуються з необхідністю єдиної реакції на тарифи Трампа. Хоча позиції різняться: приміром, Франція закликає до ширшого пакету заходів, ніж просто мита. Президент Франції вже закликав зупинити французькі інвестиції у США. Натомість Італія — третій за обсягами експорту до США член ЄС — взагалі ставить під сумнів доцільність радикальних контрзаходів.

Загалом, з точки зору Європейського Союзу, ймовірно, настав час подивитися на Схід, — поглибити економічне співробітництво з країнами Азії. Збільшення капітальних інвестицій в Африку також було б кроком у правильному напрямку, вважає економіст та керівник програми Big Data в Університеті Козмінського Якуб Рибацький.

Аналітики Міжнародного валютного фонду проаналізували торговельні конфлікти за останні 150 років. Більшість з них призвели до економічних втрат, але їхній загальний масштаб був відносно помірним, продовжує Якуб Рибацький:

— Однак розподіл цих втрат зазвичай нерівномірний. У нинішньому конфлікті існують серйозні побоювання щодо економічного стану Мексики, а у випадку з міддю, наприклад, Чилі. Для цих країн ситуація може призвести до реальних соціальних проблем, таких як зростання безробіття. За прогнозами S&P, Мексика, як очікується, увійде в рецесію в 4 кварталі 2025 року. Для порівняння, економічні втрати для США чи ЄС очікуються меншими.

За оцінкою Дональда Туска, нові американські мита можуть скоротити ВВП Польщі на 0,4%. Це означає, що, за найскромнішими підрахунками, втрати перевищать 10 мільярдів злотих. «Хворобливий і неприємний удар, тому що він походить від нашого найближчого союзника, але ми його витримаємо. Наша дружба також повинна витримати це випробування», — написав Туск в X.

Глобальні наслідки — потенційні сценарії

Початкова реакція ЄС на тарифну політику Трампа полягає у виключенні американських компаній з військових контрактів та інших державних тендерів в Європейському Союзі, каже Якуб Рибацький. Однак, на його думку, важко передбачити, чи будуть ці заходи ефективними:

— Перед загрозою з боку Росії виробничих потужностей військового сектору країн-членів ЄС, ймовірно, буде недостатньо. Аналогічно, значна частина технологій, пов'язаних зі штучним інтелектом і великими даними, вимагає співпраці зі Сполученими Штатами.

Європейська комісія, ймовірно, відповість власними тарифами на американську продукцію, прогнозує польський економіст:

— Ці заходи будуть спрямовані саме на республіканські штати — подібно до того, як Китай націлився на такі бренди, як Harley-Davidson і Jack Daniel's, під час торгового конфлікту зі США. Існують також цілеспрямовані дії в рамках регулювання у сфері великих технологій і фінансів.

Ситуація може розвиватись за сценарієм мінімум і максимум, моделює різні варіанти подій заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло. Перший — умовно позитивний — у відповідь на нові американські тарифи інші країни або погоджуються на ці умови або виходять з американського ринку:

— Це не так просто, але тоді ці товари будуть шукати пристосування на інших ринках.

І від того, як вони там пристосуються, залежить, які ефекти будуть

Це сценарій мінімум. Сценарій максимум полягає в тому, що зрив глобальної згоди стосовно переважання трендів вільної торгівлі призводить до ескалації не лише в співвідношеннях США з іншими країнами світу, але й в співвідношеннях між усіма іншими країнами світу. Це як більярдні кулі, вони відлетіли від кордонів США і пішли гуляти по світу. І тоді інші ринки теж почнуть, можливо, закриватися, побоюючись, що ці кулі потраплять у них. Це значно гірший варіант, який суттєво погіршить фінансову ситуацію світу.

Український бізнес: ризики і перспективи

В українському мінекономіки нові мита Трампа назвали складними, але не критичними. Київ має шанси домовитись на інші умови як надійний союзник й партнер, оскільки від справедливих мит виграють обидві країни, йдеться в дописі в Х віцепрем’єрки і міністерки економіки Юлії Свириденко. За даними мінекономіки, протягом 2024 року Україна експортувала до США продукції на 874 мільйонів доларів, з яких 363 мільйони — чавун і 112 мільйонів — труби.

Мито у 10% дійсно не критичне для України, погоджується заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло. Більше того, українські компанії могли б спробувати скористатись ситуацією і замінити тих, хто зараз піде з американського ринку. Це первинний наслідок, але є вторинний, і він складніший, пояснює економіст:

—  Ми працюємо на багатьох ринках, прагнемо проникати на азійські, африканські ринки. Дуже ймовірно, що скрізь конкуренція зросте. І тому не факт, що українським виробникам на цих ринках буде легше конкурувати, навіть якщо не почнеться повномасштабна торговельна війна. А якщо реалізуються сценарії глобальної фінансової кризи, які, експерти вважають, дуже ймовірними, це для нас також погано, тому що ми дуже залежні від зовнішньої допомоги і від реалізації нашої продукції на експорт. Крім того, українська продукція, принаймні металургійна, чутлива від купівельної спроможності інших країн. В умовах глобальної кризи впадуть і ціни, і реалізація — тому загалом цей вторинний ефект для України може бути значно більш загрозливим.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

‍