У тата «не працює» телефон
Батько Марічки Іванюк пішов на війну у перший день — вранці 24 лютого 2022 року. Раніше він служив в АТО [антитерористична операція на сході України розпочалась у квітні 2014 року. — Ред.]. Зв’язок із чоловіком був втрачений відразу ж. Боєць 30-ої бригади зник безвісти в районі населеного пункту Роти на Донеччині. Нині ця територія окупована Росією.
— У 30-й бригаді дуже багато військових зникли безвісти саме того дня, — мовить Марічка. — У нашій родині четверо дітей. Найменшому братикові 8 років. Він досі не знає, що тато зник безвісти. Ми говоримо, що в нього зараз не працює телефон, тож він не може виходити на зв’язок. Це важко, бо це невідомість. Що сказати малому брату про зниклого батька? Ти нічого не знаєш про нього — чи він в полоні, чи його катують, чи він загинув. Невідомість найбільше лякає і вбиває кожну сім’ю. Для когось це триває понад рік, для когось — кілька днів. Але все одно це вічність.
Поверніть наших героїв
Понад 7 тисяч військовослужбовців вважаються зниклими безвісти. Такі офіційні дані станом на травень 2023 року. 30 серпня у Міжнародний день зниклих безвісти рідні таких військових вийшли на мирну акцію у Києві. До них приєднались також сім’ї цивільних бранців. Мітингувальники вимагали повернути додому зниклих та полонених із 30-ї, 58-ї, 53-ї, 25-ї, 56-ї, 28-ї та інших бригад. Досі залишаються у полоні 130 нацгвардійців, які охороняли Чорнобильську атомну електростанцію.
Пошук зниклих безвісти — це складний процес. Потрібно буквально по крихтах збирати інформацію про обставини зникнення військових. Росія всіляко гальмує процес пошуку зниклих безвісти. За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, російська сторона відповіла лише на 5-7 відсотків українських запитів про зниклих безвісти військових. Їхні рідні та родичі полонених закликають міжнародні організації у будь-який можливий спосіб допомогти.
— Ми дуже просимо, щоб наших героїв знайшли і повернули. Це XXI століття. Як світ — Червоний Хрест та інші організації — може просто спостерігати? Ми дуже хочемо залучити світову спільноту, яка поїде і пройдеться в’язницями — і чітко скаже, хто у полоні. Наших героїв там катують, їх знищують — морально і фізично, — каже Марічка.
Викрали під будинком
Росія не допускає міжнародні організації до місць утримання полонених. І це унеможливлює складання їхнього списку. Особливо гостра проблема із цивільними бранцями. Серед них іспанський волонтер Маріо Гарсіа Калатаюд, викрадений російськими військовими у Херсоні.
— Він йшов після «мітингу спротиву» (з 1 березня 2022 року, як російська армія увійшла до міста, місцеві жителі майже два місяці виходили на вулиці з гаслами «Херсон — це Україна!». — Ред.), його забрали буквально на порозі будинку, — розповідає цивільна дружина Маріо Тетяна Маріна. — Подзвонив у двері, я пішла відкривати, а його вже не було. Одразу зрозуміла, що трапилася біда. Почала його набирати, а телефон уже був поза доступом.
Востаннє свого коханого Тетяна бачила 19 березня 2022 року. Останню розмову пам’ятає до хвилини:
— Його голос востаннє чула 19 березня 2022 року о 13:51. Бачила того ж дня о дев’ятій ранку у Херсоні. Місто було окуповане, я нічого не могла вдіяти. Російські військові глушили зв’язок, глушили інтернет — я не знала, кому про це повідомити.
Тетяна збирала інформацію про Маріо через російські пабліки, аби дізнатися бодай якісь деталі. Від полонених, яких повернули на територію України, жінка дізналась, що її цивільний чоловік перебуває у сімферопольському СІЗО №2.
Чоловік, який три місяці був із Маріо в одній камері, розповів Тетяні про жахи, пережиті іспанським волонтером:
— У Херсоні його катували струмом, бо побачили, що той має карту європейського банку. На той момент вона була вже заблокована, але російські військові не знали цього, намагалися вибити у Маріо пін-код.
Вже у СІЗО у мого чоловіка на тілі з’явилися укуси від собаки, також йому вибили зуби, зламали протез зубної щелепи. Він дуже схуд.
У полоні 75-річний чоловік пережив серцевий напад.
Не хотів стояти осторонь
Маріо Гарсіа Калатаюд приїхав до України у 2014 році. Був волонтером у Києві, а потім переїхав до Херсона. Там і познайомився із Тетяною. Волонтерська діяльність і стала причиною затримання і катувань, певна жінка:
— Він — волонтер, він мав дуже багато інформації зі своїх поїздок до «сірої зони» [це поняття з’явилося у 2014 році після підписання Мінських угод. «Сіра зона» — це нейтральна територія по обидва боки від лінії фронту. — Ред.]. Він мав контакти військових. Бо якщо займаєшся волонтерською діяльністю, возиш гуманітарну допомогу, то маєш знати реальну ситуацію на фронті, щоб випадково тебе не вбили. Росіяни думали, що взяли когось важливого, коли побачили вміст телефону Маріо.
Кримські медіа писали про нього як про бойовика. Однак в Україні він ніколи не тримав зброю. Він приїхав допомагати як волонтер.
В Іспанії Маріо мав власний будинок, автомобіль та роботу. Достроково вийшов на пенсію та приїхав до України — без знання мови та особистих контактів. Його родина в Іспанії свого часу постраждала від громадянської війни. Чоловік усе життя жив із цим болем, тож не схотів залишатися осторонь.
Росія довгий час не підтверджувала, що утримує іспанського громадянина. Досі його нема у списку полонених. Тетяна живе надією та намагається надати розголосу історії Маріо.
— Росія має знати, що за нього тут борються, — наголошує жінка.
27 тисяч цивільних бранців
Олександр Зарівний — голова спілки ветеранів АТО Херсонщини. Нині він також у СІЗО №2 Сімферополя. Чоловіка викрали 17 березня 2022 року з його будинку в Олешках. Близько чотирьох тижнів росіяни тримали Зарівного в ізоляторі у Херсоні. Після того перевезли до тимчасово анексованого Криму. Чоловіка звинувачують у шпигунстві.
Олександр Зарівний — один із 27 тисяч цивільних заручників, яких утримує Росія. Про це повідомив Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець. Керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов зауважив, що Україна має значно менший обмінний фонд, ніж Росія. У перші дні великої війни росіяни взяли у полон багато заручників, у тому числі військових, цивільних — жінок та дітей.
Рідні у полоні: покрокова інструкція
Якщо військовослужбовець зник безвісти або потрапив у полон, треба:
1) Звернутися до військової частини або Територіального центру комплектування, від якого була мобілізована ваша близька людина. Там повинні підтвердити або спростувати її статус військового (полоненого чи зниклого безвісти).
2) Звернутися із заявою до Нацполіції або надіслати лист на електронну пошту: rozshuk_znyklyh@police.gov.ua. Контакти гарячої лінії: (0894) 200-18-67 або 0 800 212 151.
3) Подати заяву на розшук до Офісу уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Номери телефону: 0-800-339-247 або +38(095)-896-04-21 (для дзвінків з-за кордону через месенджери Viber, WhatsApp, Signal), електронна пошта для звернень: war2022people@gmail.com.
4) Потрібно звернутися до Об’єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при СБУ. Телефони: +38 (067) 650-83-32; +38 (098) 087-36-01; e-mail: united.centre.ssu@gmail.com
5) Залишити дані про зниклу або полонену людину Міжнародному Комітету Червоного Хреста. Номери телефону: +41 22 730 3600 або +380 800 300 155. Електронна пошта: ctabureau@icrc.org.
6) Звернутися до Національного інформаційного бюро, яке збирає інформацію про громадян України, які постраждали внаслідок збройної агресії (військовополонених, утримуваних цивільних осіб, заручників, що перебувають під контролем РФ, зниклих безвісти осіб). Цілодобова «гаряча лінія»: 1648 або +38 (044) 287-81-65, сайт: https://nib.gov.ua
У разі зникнення чи потрапляння у полон цивільної особи, варто звернутися до всіх згаданих організацій, крім військової частини.
Редакторка та журналістка. Вивчала політологію у КНУ імені Тараса Шевченка, тележурналістику у Київському національному університеті культури та мистецтв, а також рекламу та зв’язки з громадськістю у КПІ імені Ігоря Сікорського. Досліджувала жіноче політичне лідерство в Україні, а також аспекти дотримання стандартів журналістики в умовах війни в Україні. Була заступницею головного редактора на телеканалі «Еспресо». Нагороджена орденом «За заслуги» III ступеня.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
%20(1).avif)
