Сейм проголосував за продовження тимчасового захисту українців у Польщі

‍Чому відклали запуск нової системи проходження кордону EES?

Зі слів комісара з питань внутрішніх справ ЄС Ілви Йоганссон, нових часових меж, коли запрацює система, ще не встановлено. Вона потребує юридичного вдосконалення. Як виявилося, Європейському Союзу важко зробити так, щоб EES запрацювала на всіх пунктах перетину кордону одночасно. Як альтернативу можно було б запровадити нововведення поетапно, однак це не передбачено чинним положенням. Європейська комісія сподівається, що необхідні зміни буде внесено та Entry/Exit System запрацює якнайшвидше. 

‍Як пов‘язані EES та ETIAS? 

У середині 2025 року має запрацювати ще одна нова система перетину кордону — ETIAS, але без EES це не може відбутися. Справа в тому, що EES та ETIAS пов’язані між собою. Ці обідів системи мають посилити безпеку в країнах Євросоюзу, а також допомогти зупинити потік нелегальної міграції.

Але відміну від ETIAS, EES може існувати автономно: основна її функція — реєстрація в’їздів і виїздів, підрахунок часу перебування мандрівника у країні ЄС, виявлення порушень і обмін інформацією. Щоб скористатися EES, мандрівник не має витрачати жодних коштів. Натомість ETIAS — це вже додаткова платна опція для тих, хто користується безвізовим режимом. Нагадаємо, що коштує він €7 та надається раз на три роки або до моменту закінчення паспорта. Налагодження коректної роботи EES є необхідним кроком для запровадження ETIAS. 

‍Детально про оформлення ETIAS можна почитати в матеріалі «Нові правила перетину кордону для українців»

‍Для чого EES збирає дані про мандрівника та кому не обов’язково реєструватися в системі?

Основна мета EES — це підвищення безпеки зовнішніх кордонів та ефективне регулювання міграційного потоку. За допомогою EES простіше відстежити перевищення терміну перебування на території ЄС або виявити тих, хто не має права на в’їзд. Обов'язкова реєстрація розповсюджується на тих людей, які походять з країн не Європейського Союзу.

Але українці та громадяни третіх країн не мусять реєструватися в системі EES, якщо:

• мають посвідку на проживання в країні Євросоюзу і є членом родини громадянина ЄС. Це стосується зареєстрованого офіційно подружжя, близьких родичів та дітей до 21 року;
• науковців, що подорожують Європою в межах проведення наукового дослідження, навчання, стажування, а також волонтерів, учасників програм обміну (наприклал, au-pair). Але для всіх цих випадків на кордоні потрібно показати документальне підтвердження;
• мають довготермінову національну візу в одній з країн ЄС.

Детальніше про кожен з випадків можна дізнатися за посиланням.

— Спочатку ми не планували три проєкти, а лише річну інтервенцію, щоб підтримати українських дітей, по-перше, у продовженні освіти, а по-друге, у підтримці психічного здоров'я. Однак війна триває, тому наша діяльність не лише не припиняється, але й розширюється, — розповідає Малґожата Маковська з FRSI (Фундації розвитку інформаційного суспільства), координаторка програми «Бібліотека для всіх».

FRSI була природним партнером для міжнародної організації Save the Children, оскільки вже багато років співпрацює як зі школами, так і з бібліотеками. Тому FRSI було легко знайти охочих взяти участь у програмі, яка розпочалася з «Різні, рівні, важливі» — соціально-освітнього проєкту для дітей та молоді з Польщі та України, що дозволяє їм інтегруватися через спільне навчання та гру. На основі досвіду, отриманого від нього, з'явилися ще два. Проєкт «Моє місце» спрямований на молодих людей з Польщі та України, щоб допомогти їм у виборі майбутньої освіти чи кар'єри, а також підтримати інтеграцію та побудову стосунків. «Нова пригода» забезпечує неформальну освіту в польських та українських бібліотеках для дітей дошкільного (3-6 років) та шкільного віку (7-18 років). Програма «Бібліотека для всіх» реалізується по всій Польщі, як у великих, так і в малих містах.

— Ми розпочали проєкти «Моє місце» та «Нова пригода» і дізналися про програму від іншої бібліотеки-філії нашого закладу. Молоді люди вже відвідували нашу бібліотеку, і ми дуже хотіли організувати щось спеціально для них, хоча й не були впевнені, чи впораємося і що саме можемо запропонувати. Однак завдяки тренінгу ми змогли підготувати все належним чином, що допомогло нам стати трохи більш знайомими з роботою з молоддю і встановити з нею кращий контакт. З іншого боку, співпраця з дітьми дошкільного віку є набагато простішою, і все виходить чудово, —  розповідає Марта Крочевська з Міської публічної бібліотеки ім. Тадеуша Ружевича у Вроцлаві. — Я вже була знайома з цією темою, оскільки в Ґданську заклади культури вже почали працювати разом у лютому-березні 2022 року, і я була представницею своєї бібліотеки. Спочатку ми допомагали забезпечувати базові потреби — разом з православною церквою в Ґданську організовували збори продуктів харчування, засобів гігієни, одягу. Потім, разом з іншими, організовували заходи для дітей та опікунів. А коли долучилися до проєкту «Різні, рівні, важливі» — отримали комп'ютерну техніку та кошти на працевлаштування вчителів, щоб почати надавати допомогу в навчанні новоприбулим дітям. Тим більше, що в нашій Стратегії розвитку до 2021 року записано, що однією з наших цілей є залучення до бібліотеки не лише молоді, а й груп ризику, таких як мігранти. Так виникла синергія, і тепер молодь відвідує нас щодня, — захоплюється Мірелла Макурат з Регіональної та міської публічної бібліотеки ім. Джозефа Конрада-Коженьовського в Ґданську.

Суб'єктивність, навчання, розваги та інтереси

Як розповідає Малґожата Маковська, досвід FRSI також показав, що молодь важко залучити до бібліотек. Це пов'язано з тим, що вони асоціюються з маленькими, запиленими приміщеннями з книжковими полицями. Однак сьогодні вони все частіше стають освітніми ігровими центрами. Одним із стимулів для молодих людей відвідувати бібліотеки в рамках програми «Бібліотека для всіх» було те, що вони мали змогу оформити простір на свій смак. Від типу килима, оздоблення, кольору стін до придбання додаткового обладнання та ідей для деяких видів діяльності.

— Для них було несподіванкою, що хтось хоче прислухатися до їхньої думки і що вони можуть щось вирішувати. А коли вони побачили, що їхні пропозиції втілюються в життя, то стали приходити охочіше, що дозволило нам поступово заохотити їх до регулярної участі, — сміється Марта Крочевська. — Ідея полягала в тому, щоб дати їм якомога більше суб'єктності у всьому цьому, щоб вони відчували, що мають право голосу в тому, що вони роблять і як вони це роблять. Там можуть бути заходи, пов'язані з усім, що цікавить молодь: мистецтвом, робототехнікою, ІТ, іграми. Практично немає заборонених тем, а наші бібліотекарі мають неймовірну фантазію і дуже добре це доповнюють. Крім того, для нас важливим є навчання через гру, — пояснює Малґожата Маковська.

Ця гра також має своєрідне друге дно, адже виявилося, що підтримка релаксації є дуже важливою для учасників.

У польській школі діти та молодь з України перебувають у великому стресі, адже вони там гості. Однак у бібліотечних заходах вони можуть користуватися тими ж правами, що й їхні польські однолітки

Завдяки цьому вони можуть більше відкритися і трохи перевести дух. У цьому їм допомагають різні психологічні та релаксаційні заходи, такі як йога та інші вправи. А коли всі почуваються комфортніше і безпечніше, легше інтегруватися.

Водночас, у програмі «Бібліотека для всіх» дуже важливою є цілісна підтримка навчання у польській школі. Як зізнається Марта Крочевська, підтримка у підготовці до іспитів стала хітом у 10 класі, оскільки багато дітей не знали, де її шукати і чи зможуть порозумітися зі своїм вчителем у школі.

— Нам також дуже пощастило, що в нашій команді є корінна українка, яка вже десять років живе в Польщі. Вона допомагала нам знаходити учасників та учасниць і, перш за все, проводила заняття. Якщо хтось щось не розумів польською, вона вільно переходила на українську і пояснювала незрозуміле. Видно було, що для дітей це було величезним полегшенням - всі вони почувалися невимушено. Як наслідок, між ними швидко налагодилися стосунки. Найбільшим викликом було обговорення польських читань, адже це зовсім інший культурний та історичний контекст, але врешті-решт ми впоралися і з цим. Після цього вже не мало значення, звідки хтось приїхав — всі працювали разом, а польські діти навіть почали потроху вчити українську мову, — підкреслює Марта Крочевська.

У Ґданській бібліотеці навчальні посібники, звісно, також мають важливе значення і приносять чималий успіх. З одного боку, йшла підготовка до іспиту за восьмий клас, з іншого — до іспиту на атестат зрілості з української мови, а крім того, було багато індивідуальних занять — одна дівчинка покращила свою «1» з математики до «5»! Проте освіта — це не єдине, чим живе молодь, тому під час канікул бібліотечний простір був відчинений зранку до вечора. Проводилися заняття з арт-терапії, а у співпраці з філією Польсько-Японської академії інформаційних технологій були представлені студентські книжкові проєкти. За словами Мірелли Макурат, деяких людей ілюстрації спонукали прочитати «Злочин і кару». Це, в свою чергу, призвело до відкриття міні-клубу, в якому будуть примірники як польською, так і українською мовами.

— Також спонтанно виникли секції, пов'язані з інтересами учасників. Одна з них пов'язана з настільними та комп'ютерними іграми. Інша — музична. Одного разу молодь привела до мене пана Олега і сказала: «Ми хочемо, щоб ви взяли його на роботу». Відтоді він дає їм уроки гри на гітарі. Дехто навіть пов'язує з цим своє майбутнє, створено гурт і йде підготовка до концерту. Завдяки всьому цьому діти та молодь з Польщі та України дійсно мають чим зайнятися. Важливо, що ми намагаємося реагувати на всілякі події.

Один український хлопчик йшов вулицею і розмовляв своєю мовою з матір'ю по телефону. Хтось підійшов до нього і почав бити. Тож ми організували зустріч з офіцером поліції про те, як реагувати на вербальне та фізичне насильство, — розповідає Мірелла Макурат.

Відкриваємось і розблоковуємось

Успіхи, про які можна говорити в межах програми «Бібліотека для всіх», — це не лише кращі оцінки чи складені іспити. Під час оцінювання FRSI почула від багатьох учасників, що вони вперше відчули себе в безпеці та змогли повністю розкритися.

— До проєкту багато українських дітей не мали друзів, але тепер вони підтримують зв'язок з польськими дітьми навіть поза бібліотекою. Крім того, ми продовжуємо пропонувати курси польської мови для дорослих, що не так очевидно, оскільки багато де вони закінчилися, хоча до нас все ще приходять нові люди. Щонайменше десять осіб з України також знайшли роботу в бібліотеках завдяки цьому. Це свідчить про те, що цей інтеграційний компонент працює дуже добре на багатьох рівнях, — каже Малгожата Маковська.

Одним з найважливіших учасників музичного ансамблю в ґданській бібліотеці є хлопчик, який прийшов сюди прямо з вулиці, де грав на позиченій гітарі

Постійний учасник запропонував показати йому класне місце. Його мама також долучилася до бібліотеки, де вона викладає англійську мову.

— Вона розповіла, що її син цілий рік сидів удома, навчаючись онлайн в Україні. Там таке навчання часто починається у віці 16-17 років. Крім того, він «просто дивився в стіну», і тепер його мати щаслива, що її дитина повернулася до життя. У Польщі йому не було з ким грати разом, і він дуже за цим сумував. Він дуже серйозно ставиться до організації команди і мотивує інших багато тренуватися, — каже Мірелла Макурат.

Серед інших позитивних наслідків програми — підвищення рівня обізнаності та сміливості учасників та їхніх родин. По-перше, оскільки заняття є безкоштовними, кожен може взяти в них участь. По-друге, сильний акцент робиться на двомовність, тому будь-які страхи легше подолати.

— Інтеграція, розваги, навчання — все це надзвичайно важливо. Але також дуже приємно, коли після заходів батьки підходять, дякують і кажуть, що завдяки відвідуванню наших зустрічей вони вирішили відвести дитину до потрібного їм фахівця, наприклад, до логопеда. Відбувається своєрідний прорив. Подібну зміну можна було спостерігати у випадку з жіночим гуртком, де деякі учасниці сумнівалися, чи знайдеться для них місце. Незабаром з'ясувалося, що допомога перекладача не потрібна, і тепер більше двадцяти жінок регулярно проводять час разом. Вони прийшли до нас саме тому, що їхні діти беруть участь у заходах, тому програма «Бібліотека для всіх» є навіть більш успішною, ніж ми могли очікувати», - підкреслює Марта Крочевська. — Думаю, варто додати, що люди з України, виїхавши з країни, певною мірою позбавлені права не те що грати, а навіть жити нормальним життям. Тому іноді бібліотека — це одне з небагатьох місць, де вони можуть розслабитися, — додає Малгожата Маковська.

Подолання викликів і рух далі

Звичайно, це відкриття, це розблокування не відбувається одразу, і це один із викликів програми «Бібліотека для всіх». Тому потрібен час, терпіння і довіра, адже буває, що лише на шостому занятті хтось перестає сидіти біля стіни і стає більш залученим до того, що відбувається. Як каже Малгожата Маковська, для цього, безумовно, є місце, адже ідея полягає в тому, щоб не робити щось силою. Серед інших викликів вона називає те, що залежно від місця розташування — чи це великий мегаполіс, чи маленьке містечко, чи село — потреби людей з України можуть відрізнятися, тому потрібно бути гнучким і адаптувати все таким чином, щоб заохотити людей приходити до бібліотеки. Однак є також випадки, коли бібліотеки не продовжують проєктну діяльність через те, що люди з України виїжджають і на них просто немає попиту. Це здебільшого трапляється на сході Польщі.

— Дійсно, розбудова впевненості може зайняти багато часу і відбуватися поступово. Деякі діти підходили після уроків і говорили, що б вони відповіли, якби не соромилися робити це перед групою. З часом, однак, вони почали висувати власні пропозиції, і кожен такий випадок нас дуже надихав. Нам також довелося відкритися — в тому сенсі, що ми самі мали певні блоки, на кшталт «ми не можемо цього зробити, ми не можемо достукатися до цих молодих людей, ми не розмовляємо однією мовою». Я думаю, що через все це ми самі багато чому навчилися і розвинулися, — каже Марта Крочевська. — Це стосується і нас. Ґданська бібліотека, безумовно, стала більш гнучкою і почала ще більше реагувати на поточні потреби не тільки своїх користувачів, але навіть «нечитачів», тому що, наприклад, репетиції гуртів можна проводити, коли нікого немає, тому іноді доводиться залишатися трохи довше. Важливо, що ми також почали реагувати на соціальні проблеми — піднімаються складні теми, діти та молодь діляться своїми страхами та тривогами, і ми можемо надати їм підтримку завдяки розумінню дирекції, з одного боку, та проєктам FRSI та SCI, з іншого. Тут треба сказати, що молодіжний простір став для нас безпечним, зцілюючим місцем, де триває процес психічного і фізичного відновлення, формування стійкості і (не тільки творчого) розвитку цих молодих і вже таких досвідчених людей, — додає Мірелла Макурат.

І що може зробити перебування в такому просторі та володіння ним? За словами Мірелли Макурат, нейроатиповий хлопчик, який все життя відчував себе інтровертом, ігнорованим і виключеним — бере в руки мікрофон і починає розповідати анекдоти....

Або хлопчик, який переживає складні емоції, викликані смертю батька, хворобою матері, а також новою школою, який заявляє, що він сатаніст і хоче грати тільки блек-метал — він бере в руки акустичну гітару і грає свою власну делікатну композицію.... Або хлопчик, який зазнає насильства вдома і на вулиці — він починає танцювати.... Або людина з вадами зору співає і грає, забуваючи при цьому про свою інвалідність... Або донька шизофреніка на організованих проєктом зустрічах з психологом скидає з себе тягар багаторічного життя в страху і опіці, дозволяючи собі поплакати в підтримуючому середовищі....

— У випадку з українською молоддю до цих особистих проблем додається ПТСР, тривога за своїх батьків — чи побачать їх коли-небудь ті, у кого вони ще залишилися, і в якому стані вони їх застануть... І страх хлопців, що через деякий час їх самих відправлять на війну... Не дивно, що вони також переживають, що весь проєкт закінчиться і, наприклад, вони не зможуть продовжувати грати на гітарі, бо втратять своє місце, до якого вже дуже прив'язалися і називають його своїм другим домом, — розповідає Мірелла Макурат.

Поки що про це не варто турбуватися, адже програма «Бібліотека для всіх» триватиме щонайменше до кінця квітня наступного року. Не виключено, що програма буде продовжена, адже, хто знає, можливо, самі бібліотеки також захочуть розширити спектр своїх послуг і все більше відігравати роль місця, де люди можуть навчатися, грати і проводити свій вільний час. Тому варто перевірити, чи у вашому районі є бібліотека, яка бере участь у програмі, адже долучитися до неї можна завжди — щоб добре провести час, познайомитися з новими людьми, інтегруватися і просто відчути себе краще в Польщі.

Більше про програму «Бібліотека для всіх», зокрема, список бібліотек-учасниць, можна знайти тут: https://bibliotekidlaukrainy.org.pl/

Якщо у дитини висока температура, яка погано збивається, але при цьому дитина свідома і без судом, — у Польщі це не привід для виклику бригади. У такому разі ви маєте звернутися на SOR (Szpitalny oddział ratunkowy). Хибний виклик бригади швидкої допомоги загрожує штрафом від 500 до 1500 злотих. А іноді навіть карається арештом.

‍Як у Польщі викликати швидку допомогу (karetka pogotowia)?

У Польщі попросити про екстрену допомогу можна за двома короткими номерами:

999 — телефон екстреної служби, на дзвінок відповідає медичний диспетчер.

112 — єдиний номер служби екстреної допомоги на території Євросоюзу. Його можна використовувати у випадках загрози здоров'ю та життю, а також при пограбуваннях, псуванні майна та інших екстрених ситуаціях. На дзвінок відповідає оператор, який після розмови з вами викличе відповідні служби: швидку допомогу, пожежну, поліцію, рятувальників. Або з'єднає вас з потрібною службою по телефону.

Якщо ви викликаєте бригаду швидкої допомоги, чітко відповідайте на запитання диспетчера, назвіть точне місце події, причину виклику, максимально опишіть того, хто потребує допомоги (ім'я, прізвище, стать та вік хворого). Також залиште всі свої дані та контактну інформацію. Саме диспетчер вирішить: відправляти медичну бригаду чи ні.  Якщо ситуація некритична, вам порекомендують самостійно звернутися на SOR. 

‍Скільки часу чекати швидку допомогу?

Швидка має приїхати до вас протягом 8 хвилин у місті (з населенням понад 10 тис) й протягом 15 хвилин за його межами. 

‍В яких випадках викликають швидку допомогу в Польщі?   

• втрата свідомості та розлад свідомості, спроба суїциду
• ДТП та серйозні травми
• дуже висока температура, але тільки в тому випадку, коли є судоми, втрата свідомості або інші симптоми, що людина зазвичай не відчуває при лихоманці
• зупинка серця, раптовий різкий біль у грудях, порушення серцевого ритму, сильна задишка
• раптовий різкий біль у животі та постійне блювання, особливо якщо воно містить кров
• масивна кровотеча з нижніх відділів шлунково-кишкового тракту
• масивна кровотеча зі статевих шляхів та стрімкі пологи
• гострі та тяжкі алергічні реакції (висипання, задишка, набряк) після прийому ліків, укусів отруйних тварин
• отруєння, зокрема медпрепаратами, хімічними речовинами чи газами, проковтування побутової хімії 
• ядуха, асфіксія
• серйозні опіки
• тепловий удар чи сильне переохолодження тіла
• удар електричним струмом
• утоплення
• агресія, спричинена психічним захворюванням
• падіння з великої висоти
• великі рани, травми ніг, коли людина не може ходити 

Читайте також: «Зубний біль: куди українцям звертатись у Польщі?»

‍Чи має можливість пацієнт чи його рідні самі обрати лікарню, до якої буде доставлений хворий? 

Ні. Людина, яка телефонує за номером екстреної допомоги, не може вибрати лікарню, до якої відвезуть пацієнта. Бригада екстреної медичної допомоги транспортує особу у стані раптової загрози здоров’ю чи життю до найближчого відділення швидкої медичної допомоги чи лікарні. Заклад вказує медичний диспетчер або обласний координатор швидкої медичної допомоги.

Читайте також: «Не знаєте, як зробити щеплення дитині в Польщі? Прочитайте цей текст»

‍Коли не варто викликати швидку допомогу і як відстояти свої права пацієнта?

Не викликайте швидку допомогу, якщо стан здоров’я не загрожує життю. Будь-який стан, коли людина може самостійно пересуватися, перебуває у свідомості, не має гострого нападу — не привід для виклику бригади. Висока температура у дитини, переломи кінцівок — привід звернутися до пункту невідкладної допомоги самому. Також не варто дзвонити в швидку, якщо вам потрібний рецепт на ліки, направлення до фахівця, додаткові аналізи чи консультації. 

Разом з тим бувають ситуації, коли диспетчер відмовляється надіслати бригаду необґрунтовано або пацієнт надто довго чекає на допомогу. У такому разі можна подати скаргу директору міської станції швидкої допомоги, яка вам відмовила. Також можна направити скаргу з описом ситуації воєводі, обов'язково вказавши точну дату та час. 

А ще в будь-якій ситуації, коли пацієнт підозрює, що його права порушено, слід звернутися до офісу Rzecznika Praw Pacjenta. У Варшаві це можна зробити за адресою: ul. Płocka 11/13, код поштовий 01-231, Warszawa

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/66cd86bbf9d24918a2d5ec08_%D0%BB%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0.avif">«Читайте також: Безпліддя й гормональні збої. Як ще війна впливає на здоров’я українських жінок?»</span>