Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Рак у принцеси: Кейт Міддлтон проходить хіміотерапію
На офіційній сторінці принца і принцеси Уельських на порталі X з’явилося відео, в якому Кейт Міддлтон повідомляє, що у неї діагностували рак. Принцеса говорить про хворобу особисто після тривалої відсутності у публічному просторі. Відомо, що дружина принца Вільяма проходить курс хіміотерапії.
Кейт Міддлтон особисто пояснила причини свого "зникнення". Скрін з відео/Х.
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Останніми тижнями засоби масової інформації в усьому світі били на сполох через те, що відбувається з Кейт Міддлтон. У січні вона перенесла операцію на кишковику, після чого зникла з публічного життя.
Відсутність принцеси на подіях, де за королівським протоколом вимагалася її присутність, а також мовчання Кенсінгтонського палацу, викликали хвилю занепокоєння. Особливо це стало турбувати громадськість після публікації сімейного фото, яке, як виявилося, було піддано "цифровій обробці". Мережею ширилися плітки та домисли, а папараці з цілого світу намагалися дізнатися місце перебування принцеси Кейт.
Принцеса Уельська Кейт тримає букет квітів та носить українську стрічку під час візиту до Громадського хабу "Vsi razom", 4 жовтня 2023 року в місті Брекнелл, Англія. Фото:Chris Jackson/WPA Pool/Shutterstock/East News.
Полегшення настало у п'ятницю ввечері, коли на сторінці принца і принцеси Уельських на порталі X було опубліковано відео, в якому Кейт Міддлтон особисто пояснила причини свого "зникнення". На відеозаписах 42-річна принцеса розповідає, що у неї діагностували рак, і зізнається, що зараз проходить курс профілактичної хіміотерапії.
Таке лікування зазвичай призначають у двох ситуаціях. Пояснюємо, в чому полягає профілактична хіміотерапія.
У січні мені зробили серйозну операцію на животі в Лондоні, і на той момент вважалося, що мій стан не був раковим. Операція пройшла добре, але тести, проведені після операції, виявили рак. Тому моя медична команда порадила мені пройти профілактичну хіміотерапію, і зараз я перебуваю на ранніх стадіях цього лікування, — повідомила Кейт Міддлтон у своєму зверненні
Хіміотерапія — це лікування, спрямоване на знищення ракових клітин, присутніх в організмі (і є руйнівною для всіх клітин, що діляться). Профілактична хіміотерапія, про яку повідомила Кейт Міддлтон, не є офіційним терміном, який використовується для опису цього виду лікування.
Швидше за все, мається на увазі додаткова терапія, яка проводиться відразу після місцевого лікування, щоб допомогти знищити ракові клітини, які можуть залишитися після операції або променевої терапії. Її завдання — зменшити ризик росту, рецидиву або метастазування раку. Застосування додаткової хіміотерапії також значно покращує прогнози пацієнтів.
До подальшого лікування зазвичай вдаються у двох ситуаціях. По-перше, коли існує високий ризик рецидиву після видалення пухлини. По-друге, коли ракові клітини могли залишитися на обробленій ділянці.
Профілактична хіміотерапія зазвичай триває від трьох до шести місяців і складається з циклів лікування інтервалами у два, три або чотири тижні. Додаткова (профілактична) хіміотерапія не є стандартним лікуванням. Рішення про таке лікування приймається індивідуально і не залежить від конкретного типу раку.
Герцог і герцогиня Кембриджські під час візиту до Українського культурного центру в Лондоні, де вони зустрічаються з членами української громади та волонтерами, 9 березня 2022 року. Фото: Ian Vogler/Daily Mirror/Press Association/East News.
Кейт Міддлтон підтримує українців у Великій Британії
Дружина спадкоємця британського престолу Кейт Міддлтон у жовтні 2023 року відвідала громадський центр „Vsi razom”, який підтримує українських біженців. Її Королівська Високість поспілкувалася з українцями, які, рятуючись від російського вторгнення, знайшли прихисток у Великій Британії.
У межах свого візиту дружина майбутнього Короля Великої Британії взяла участь у повсякденній роботі центру, зокрема допомагала пакувати зібрані речі у посилки допомоги, які будуть відправлені в Україну. Кейт навіть зробила власну синьо-жовту прикрасу, яку потім носила на грудях. Про це повідомляло Daily Mail.
Редактор новин, журналіст. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, працюючи журналістом у першому польському інформаційному інтернет-сервісі Wirtualna Polska, створив стратегію інформування українських біженців у Польщі. Був головним редактором інформаційного сервісу для українців в Польщі - VPolshchi.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Звучить лякаюче, але насправді користування громадським транспортом Варшави має стати простішим, інтуїтивним. З автобусів, трамваїв і станцій метро зникнуть традиційні квиткові автомати. Не буде також і старих валідаторів квитків і турнікетів у метро. За новим проєктом, все має бути безконтактним і сучасним. Зараз у транспортному уженді приймають пропозиції від фірм, і невдовзі має відбутися тендер. Прийом заявок на участь у тендері мав розпочатися 28 лютого, але потенційні учасники надіслали вже аж 300 запитань, через що терміни можуть бути перенесені.
Зникне паперовий квиток з магнітною смужкою — його замінить квиток із QR-кодом. У людей з’явиться можливість оплачувати конкретний час в дорозі, а не купувати квитки на 20 і більше хвилин. Відомо, що за новою системою, пасажири будуть оплачувати проїзд за допомогою банківської картки, смартфона або смартгодинника і мобільного додатку. У застосунку треба буде створити особистий кабінет пасажира.
«Нова система буде працювати через пасажирський онлайн-портал і мобільний додаток. Також буде можливість користуватися традиційною міською карткою і паперовим квитком. Завдяки новій системі можна буде планувати подорожі й маршрути», — повідомляють в ZTM (Zarząd Transportu Miejskiego w Warszawie).
Планується, що нове система оплати за проїзд у громадському транспорті Варшави повноцінно запрацює і замінить стару у 2028 році, але в тестуючому режимі нею можна буде скористатися вже в 2026 році.
Як працює громадський транспорт у Варшаві зараз і чим нова система краща?
У систему громадського транспорту Варшави входять автобуси, трамваї, метро та приміські електрички. Місто розділене на дві квиткові зони: strefa 1 та strefa 2. До першої входить Варшава, до другої — приміські населені пункти. Квиток на проїзд діє на всі види транспорту та буває короткостроковим і довгостроковим, також можна купити довгостроковий документ на проїзд. Є проїздний документ, що діє тільки в однієї стрефі, а є такий, що діє в двох одночасно.
• Одноразові квитки діють 20, 75 чи 90 хвилин. Ціна: 3,40, 4,40 та 7 злотих. Груповий квиток (до 10 осіб) на 75 хв за одну зону коштує 22 злотих.
• Квиток на добу на необмежену кількість поїздок коштує 15 злотих на 1 зону та 26 злотих на дві зони.
• Квиток на 3 доби для 1 зони коштуватиме 36 злотих, для двох зон — 57 злотих.
• Квиток на вихідні з 19:00 п'ятниці до 8:00 понеділка у двох зонах — 24 злотих. Груповий квиток (до 5 осіб) на вихідні коштуватиме 40 злотих.
•Довгострокові квитки діють 30 або 90 днів, вони можуть бути іменними або ні. Наприклад, іменний 30-денний квиток для 1 зони коштує 110 злотих, а 90-денний для 1 зони коштуватиме 280 злотих.
Пасажирам доступні понад 3500 точок продажу, зокрема, автомати в міському транспорті і мобільні додатки, такі як Jakdojade, SkyCash та moBILET, а довгострокові проїзні можна купити в аплікації mobiWAWA. Нова система поєднає всі опції в одну, буде створений обліковий запис пасажира, до якого буде прив’язана банківська карта, і процеси оплати будуть відбуватися автоматично.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/65c4c9cc87bd3eaaf379e9e4_Shtraf%20za%20proizd%20bez%20kvytka%20u%20Varshavi.JPG">«Читайте також: Штраф за проїзд без квитка у Варшаві»</span>
Найдорожчим на польському ринку залишається житло в новобудовах. За даними аналітичного порталу Rynek Pierwotny, у 2025 році середня ціна квадратного метра житла у Лодзі — 11,5 тис. злотих/м2, у Познані — 13,3 тис. злотих/м2, у Вроцлаві — 14,7 тис. злотих/м2, у Кракові — 16,565 злотих/м2, а ось нове житло Варшаві коштуватиме приблизно 17,7 тисяч злотих за квадратний метр. Українця зараз важко оформити іпотеку на житло — ставки зростають, а банк не дуже довіряє іноземцям.
Де купити житло в Польщі якомога дешевше?
Такі варіанти слід шукати на вторинному ринку і подалі від столиці. Однак, якщо квартира дешева, це часто означає, що продавцеві з якихось причин важко знайти покупця. Тобто квартира має серйозні мінуси. З’ясуйте, які саме. Може виявитись, що для вас ці мінуси не суттєві.
Аліна Головко продала свою квартиру на Лівому березі в Києві і купила в Лодзі 56 м2 за 230 тисяч злотих. Це дешевий варіант, бо вартість квартир на вторинному ринку зазвичай стартує від 6000 злотих за квадратний метр.
«Я цілеспрямовано шукала найдешевшу квартиру, бо мій бюджет був обмежений. Найголовнішим для мене була можливість одразу заїхати й жити, решта мене не лякала. Я працюю онлайн, 1-2 рази на місяць приїжджаю в офіс до Варшави, тож Лодзь для мене — ідеальний варіант. Всього 130 км, можна швидко дістатися електричкою», — ділиться досвідом Аліна.
Аліна знайшла варіант у старому двоповерховому будинку, в квартирі майже не було меблів, але сам ремонт був досить пристойним. Встановлено бойлер, простора пивниця для зберігання речей, навіть ванна кімната в хорошому стані.
«Ремонт десь 2007 року, але в непоганому стані. Головний нюанс — це опалення. У мене невелика пічка, яку треба опалювати самостійно, тобто носити дрова й вугілля. До цього треба було звикнути, бо я навіть не одразу могла зрозуміти, скільки тих дров палити. Тож у мене було то спекотно, то дуже холодно. Але з часом пристосувалася. Ну, і в холодну пору року це така робота без вихідних, а якщо кудись їдеш надовго, то повертаєшся в крижану квартиру», — ділиться Аліна.
У Варшві також можна купити житло в районі 300 тисяч злотих, але ці варіанти не будуть такими комфортними, як квартира Аліни в Лодзі. Так, на Варшавський Бялоленці пропонують купити гараж 25м2, адаптований для проживання, за 150 000 злотих. Там встановлено ліжко, є шафа для речей, електроплитка, мінідуш і біотуалет. Зігріватися можна конвертором. Але за документами — це нежитлове приміщення.
За 70 тисяч злотих можна купити кімнату в районі Wesoła у квартирі 46м2 — майже без ремонту і із сусідом на додачу. У вас з сусідом буде спільна ванна кімната і туалет, а ще — повна невизначеність у відносинах.
Вже за 290-300 тисяч злотих є варіанти поцікавіше. Кавалерки 25-35 м2 без меблів в старих будинках, але без сусідів. Також стає трендовим купівля модульних будинків на ділянках землі. Начебто постійно проживати в дачному кооперативі не можна, проте ніхто цього не перевіряє. А що ж робити з тим, що іноземець не може купити землю в Польщі? Все це оформлюється як договір оренди на 100 років. Варіант не для всіх, але можна придбати дах над головою за відносно невеликі гроші (100-200 тис злотих).
За 296 тисяч злотих можна купити помешкання 49м2 в старому невеликому будинку в Зомбках під Варшавою. Мінуси цього житла очевидні — повна відсутність ремонту, сумнівні сусіди і погана інфраструктура.
Актуальні варіанти на сайтах у містах Польщі:
У Вроцлаві на продаж є квартира 36м2 за 144 000 злотих в будинку радянських часів без ремонта в районі Psie Pole.
За 199 000 злотих продають однокімнатну квартиру 21 м2 в цегляному старому будинку, без меблів і ремонтом рибино з часів революції
У Познані вибір дешевих квартири трохи більший, і є цікаві варіанті. Так, у центрі міста можна купити помешкання 37м2.за 164 900 злотих Сама квартира і будинок в досить пристойному вигляді, можна заїжджати та жити.
За 190 тисяч злотих пропонують непоганий варіант 56м2 в районі старого міста. Заїжджай і живи.
У Кракові на вторинному ринку є багато непоганого житла в районі 10-12 тисяч злотих за м2. Але зазвичай це невеликі за площею кавалерки, тож великою родиною тут не поживеш.
У листопаді 2023 року Національна комісія охорони здоров'я Китаю повідомила про загальнонаціональне зростання кількості випадків мікоплазмової пневмонії. Після чого ця інфекція, як колись ковід, стала поширюватися Європою. Бактерія вражає дихальну систему людини, часто не реагує на антибіотики та може спричинити тяжкі ускладнення на кшталт пневмонії, енцефаліту або дихальної недостатності.
Мікоплазма — бактерія для Польщі не нова, але цієї зими, за статистикою Міністерства охорони здоров‘я РП, близько 40 відсотків респіраторних інфекцій спричинено саме нею. І це дуже багато, бо в минулі роки цей показник не перевищував 10 відсотків
— Кількість пацієнтів, інфікованих Mycoplasma pneumoniae, дійсно зросла, — коментує лікарка Марія Магдич. — Але хочу заспокоїти: ця бактерія зовсім не обов'язково призводить до важких ускладнень. Насамперед у групі ризику — пацієнти з астмою та іншими хронічними хворобами дихальних шляхів.
Симптоми: інфекція, спричинена мікоплазмою, починається як звичайне ГРВІ з болю в м‘язах, температури (не завжди), кашлю, але тягнеться набагато довше за ГРВІ і грип. Кашель довго не вщухає, пече в грудях. І це основний симптом, що слід бити тривогу. Якщо ви використовуєте сиропи, інгаляції, але продовжуєте кашляти, з’являються задишка, сильна слабкість, пітлівість, — слід перевіритися на мікоплазму. При пневмоніях, спричинених цією бактерією, температура може залишатися нормальною чи субфебрильною (37,1-38С), але слабкість така, що важко навіть встати з ліжка. І найцікавіше те, що цю пневмонію не завжди можна прослухати стетоскопом.
Симптоми Mycoplasma pneumoniae і що робити, якщо підозрюєте у себе цю інфекцію?
• Бактерії мікоплазми дуже маленького розміру і не мають жорсткої клітинної стінки. Це робить їх резистентними до більшості видів антибіотиків. На відміну від типового ГРВІ, симптоми мікоплазмової інфекції не минають швидко: без лікування самопочуття не покращується, протягом кількох тижнів зберігається кашель, на який майже нічого не діє.
• Патоген локалізується у дихальних шляхах, переважно на поверхні слизової оболонки трахеї та легень. Інкубаційний період — від 5 до 28 днів, а потім людина відчуває нежить, біль у горлі, сухий кашель, головний біль, підвищується температура та знижується апетит. Картина типогового ГРВІ, яка спочатку не насторожує.
• Якщо ваше самопочуття не покращується протягом тижня, а кашель не вищухає, краще здати аналіз на антитіла до Mycoplasma pneumoniae, загальний аналіз крові та С-реактивний білок. Це можна зробити платно в будь-якій лабораторії, навіть якщо у вас немає направлення.
• У загальному аналізі крові буде виявлено збільшення кількості лімфоцитів при нормальному або трохи підвищеному рівні лейкоцитів. Визначити обсяг ураження легень допоможе рентгенографія органів грудної клітки. На рентгенограмі буде видно зони інфільтративного запалення.
— Пневмонія, спричинена мікоплазмою, лікується антибіотиком, але вся складність в тому, що лікар не завжди знає, чим саме спричинена хвороба, — продовжує Марія Магдич. — Будемо відвертими, спочатку це дуже схоже на вірусне захворювання. А ніхто не йде здавати аналізи в перші 5 днів ГРВІ. Разом з тим це слід робити обов’язково.
Ця пневмонія лікується звичайним азитроміцином, тетрацикліном та ще декількома видами антибіотиків. І грамотний підхід — це зробити аналіз, який покаже, який з антибіотиків буде ефективним у вашому випадку.
Мікоплазменна інфекція передається дихально-крапельним шляхом і розповсюджена в дитячих колективах. Але вона успішно лікується, якщо не запущена. Головна рекомендація — прислуховуватися до свого організму, вчасно звертатися до лікаря і за наявності підозр перевірятись на антитіла до інфекції.
Де: c. Хохолув 400, Малопольське воєводство, на кордоні зі Словаччиною, недалеко від Закопане Як зв'язатися: тел. +48 781 300 301, +48 782 300 301 Ціна входу: від 45 злотих. Дітям до трьох років безкоштовно Години роботи: неділя-четвер 09:00-22:00, п’ятниця-субота 09:00-23:00
Термальні купальні Хохолува є найбільшими і, мабуть, найвідомішими термальними басейнами Польщі. На відвідувачів чекають не лише басейни, сауни та SPA-центр, але й нормобарія, спортивний центр і ресторан. Відкритий термальний басейн має площу 638 кв. м і глибину 1,2 м. Є також 2 криті термальні басейни з масажними станціями площею 99 квадратних метрів. Ви також можете розслабитися в одному з семи малих гідромасажних басейнів, великому гідромасажному басейні або соляному джакузі. Для наймолодших підготовлені спеціальні атракції, як-от ігровий майданчик в дитячій зоні, гірки або дитячі басейни.
Де: c. Бялка-Татшаньська, вул. Сродкова 181, Малопольське воєводство Як зв'язатися: тел. +48 18 261 25 40 Ціна входу: від 69 злотих. Для дітей зростом до 104 см — 1 злотий
Години роботи: щоденно 09:00-22:00
Не меншою популярністю користується термальна купальня Баня. Комплекс у Бялка-Татшаньскій складається з критого й відкритого термальних басейнів, температура води в яких коливається між 34 і 38 градусами тепла. Вона надходить до термальних басейнів з глибини 2 500 метрів. Навіть віддавши частину своєї теплової енергії (початкова температура становить 72 градуси), вона зберігає цінні мікроелементи.
Окрім басейнів, у зоні релаксації також є джакузі, дві текстильні сауни, охолоджувальний басейн з температурою до 10 градусів та сніговий басейн. У комплексі також є саунарій.
Де: c. Буковина-Татшаньська, вул. Спортова 22, Малопольське воєводство, недалеко від Закопане Як зв'язатися: тел. +48 18 20 20 070 Ціна входу: від 27 злотих. Години роботи: щоденно 09:00-22:00
В оточенні підгальських лісів знаходяться термальні купальні Буковина. Там є 20 басейнів (рекреаційні, плавальні) з термальною водою температурою від 30 до 38 градусів. До того ж у цій термальній купальні також є джакузі, 3 водні гірки та 8 саун (зокрема, фінські сауни, парові лазні, інфрачервона кабіна).
Де: м. Познань, вул. Термальна 1 Як зв'язатися: тел. +48 459 595 590 Ціна входу: від 16 злотих - спортивний басейн, від 37 злотих — аквапарк (придбання квитка в зону Аквапарку дозволяє користуватися як зоною Аквапарку, так і зоною Спортивного басейну). Дітям до трьох років вхід безкоштовний (за наявності діючого документу). Години роботи: понеділок-субота 06:00-23:00, неділя 07:00-23:00
Жителі Познані та околиць, безумовно, добре знайомі з Мальтаньськими термальними купальнями. У самому центрі міста працює відкритий басейн з термальною мінеральною водою, критий геотермальний басейн і басейн з гарячою водою і джакузі. Тим, хто прагне відпочинку та відновлення сил, варто також відвідати “Золоті каскади” — три басейни з джакузі та водяними ліжками. Також там є величезний аквапарк, сауни, гірки та спеціальні зони для дітей.
Де: м. Єленя-Гура, вул. Парк Здройовий 5 Як зв'язатися : тел. +48 75 75 46 901 Ціна входу : від 21 злотого. Також там діють різні форми знижок, а для деяких категорій громадян вхід є безкоштовний. Години роботи: щоденно 08:00-22:00
Гарячі джерела в Цепліцах відомі з часів Середньовіччя. Місцеві води славляться на всю Європу найвищим вмістом кремнезему (діоксиду кремнія) на континенті. Термальні купальні також можуть похвалитися найвищою температурою на поверхні (до 87 градусів). Комплекс включає оздоровчі та норвезькі термальні басейни, обладнані спеціальними гейзерами і масажерами. Джерела кремнезему в Цепліце були популярні, наприклад, серед таких людей, як Йоганн Вольфганг фон Гете й князь Станіслав Понятовський.
Де: c. Шафляри, вул. Осєдлє Нове 45, Малопольське воєводство, недалеко від Закопане Як зв'язатися : тел. +48 727 52 52 52, +48 530 33 38 48 Ціна входу : від 49 злотих. Для дітей зростом до 100 см вхід безкоштовний Години роботи: щоденно 09:00-22:00
Одні з найкращих термальних купалень в горах знаходяться в Шафлярах. Якщо ви хочете відчути справжню атмосферу зігріваючих вод Підгалля, термальні купальні Гарячий Потік — ідеальний вибір. До послуг гостей 21 басейн. Термальні басейни живляться з місцевого геотермального джерела з вмістом природної сірки. Гірська рив'єра, сірчаний колізей — це лише деякі з гарячих басейнів, що пропонують різноманітні атракції. Всі вони знаходяться під відкритим небом.
Надворі вже звечоріло. Я підбігаю до вікна, щоб побачити на небі першу зірку. З кухні долинає солодкий запах щойно спечених пампухів. Тато з дідусем несуть у вітальню тяжкий «стіл-розкладачку». Маленька я допомагаю застеляти скатертину, розкладати тарілки. І ось перша зірка вже миготить — починається Святвечір. Мені 9 років, і я знаю, що сьогодні відчую щось неймовірне, щось, на що з нетерпінням чекаю кожного року, — справжню казку Різдва.
У моїй родині Різдво завжди святкували за всіма традиціями. І хоч дідо коптив найсмачнішу у світі шинку, бабуся ретельно пильнувала, щоб скуштували ми її не раніше 7 січня (за старим календарем), бо ж піст.
На святвечоровому столі завжди були обов’язкових 12 пісних страв, і щось магічне було у тому, як уся родина, втомлена від їхнього приготування і через прибирання хати, нарешті сідає до святкового столу. І всі спілкуються, всі щасливі, спокійні...
Після гарної вечері настає час колядок і колядників, приходять сусіди. Усе навколо наповнюється атмосферою затишку і благополуччя. В якийсь момент бабуся дістає молитовник і співає щось таке, що ніхто не знає, але всі уважно зачаровано слухають. Мати можливість бути свідком цієї чистої автентичної атмосфери — велике щастя, бо саме українське Різдво і Святвечір буквально просякнуті традиціями і звичаями, які майже незмінно збереглися до сучасності: від куті, 12 страв і колядок, до таких, здавалося б, дрібниць, як-от чотири зубчики часнику на кожен кутик столу, щоб оберігав від нечистих сил, і залишена порція куті на ніч — для тих, хто більше не з нами.
Так справляли Різдво на Львівщині, куди я приїжджала на зимові канікули щороку. Інша моя бабуся мешкала на той час у Криму, вона — етнічна росіянка, з Україною її пов’язувала лише одна людина — мій дідусь. Але було і ще дещо. Якийсь час, задовго до мого народження, бабуся Клариса, мій дідусь Анатолій і мій батько з сестрою мешкали в Червонограді. Влаштувавшись там на роботу у дім культури, бабуся познайомилася з вчителькою української мови, яка відкрила для неї, сибірячки, цілий новий світ українського Різдва, вертепу і колядок.
Тереза з бабусею Кларисою
— І я тоді так цим захопилася, знаєш, так мені сподобалася сама ідея вертепу — театралізованої вистави про народження маленького Ісуса, — розповідає мені по телефону бабуся, в якої розпитую подробиці, — що почала шукати різні сценарії. Вибрала кілька найкращих і вже наступного року поставила свій власний вертеп.
Я ніколи раніше не задумувалася, наскільки це насправді цікаво, що людина, яка не мала до того жодних зв’язків з Україною, приїхала сюди з іншої країни й закохалася в українську культуру. А коли вона з дідусем переїхала з Галичини до Криму, то привезла з собою і звичаї святкування Різдва по-українськи
Бабуся Клариса працювала бібліотекаркою і так само керувала дитячими гуртками при місцевому Будинку культури. Вже маючи досвід постановки вертепу, почала залучати тамтешніх дітей. Пригадує, що спершу батьки були проти, бо у вертепі є такі ролі, як смерть, чорт.
— Навіть сварилися зі мною, але потім всім так сподобалося, що діти ледве не билися за ці ролі! — сміється бабуся.
З вертепом вони ходили школами, крамницями, співали колядки. А якщо до когось в селищі не встигали завітати, то там дуже засмучувалися. Старшокласники навіть підхопили цю традицію, цілком незалежно від бабусі. Адже вертеп — це дуже весело! Що цікаво, до театралізованої розповіді про народження Ісуса Христа долучалися і кримськотатарські діти. І навіть роки потому, вже після анексії Криму, коли мої бабуся з дідусем були змушені покинути все і втікати від російських окупантів, бабусина вихованка — кримськотатарська дівчинка — знайшла її у соцмережах і написала повідомлення зі словами подяки за досвід українського Різдва. Це, до речі, гарна ілюстрація того, що хоч і свято релігійне, не обов’язково бути християнином, аби ним насолоджуватися.
Я, наприклад, вважаю себе атеїсткою, відтак, для мене Різдво не так про Божого Сина, як про Україну і спадок, яким я дійсно дорожу
Були ще святкування Різдва і в моїй улюбленій Бучі, де я мешкала з батьком і моєю мачухою Лесею до повномасштабного вторгнення. Вона тоді взяла на себе титанічну роботу навчити сусідських дітей колядувати (на Київщині ця традиція не є такою поширеною). Як же врешті було приємно, коли ці юні колядники прийшли до нас з гучною веселою піснею про малого Ісуса та ще й віншівками (короткими віршованими привітаннями з різдвяними святами).
Щоправда, я тоді була підліткою і не до кінця, зізнаюся, розуміла, навіщо це все. Мені видавалася недоцільною виснажлива підготовка до Святвечора: генеральне прибирання квартири, кількаденні приготування 12 пісних страв. І як справжній підліток я бунтувала проти Різдва, наполягала, що це — застаріла традиція, даймо ж їй вмерти! Втім, у глибині душі, я любила наше Різдво в Бучі. Щороку до нас на коляду приходило багато гостей, і це додавало святу справжнього тепла і урочистості. Хтось приносив навіть музичні інструментами, і наша невеличка квартира наповнювалася святочними різдвяними співами так, що чули сусіди довкола.
Різдво до війни завжди було велелюдним
Росіяни відібрали в мене моє світле бучанське Різдво. Через повномасштабне вторгнення я опинилася в Ірландії — вже другий рік
Мені 22, я вільно володію англійською, ходжу тут на роботу. Знайшла друзів серед ірландців. І саме в цих умовах, в яких насправді так легко забути про свою ідентичність, мені за 3000 кілометрів від дому чомусь раптом страшенно захотілося організувати справжній український Святвечір. Завдання це виявилося аж ніяк не простим. Проблеми почалися одразу: по-перше, ну, не продається в Ірландії пшениця на кутю! Ні пшениця, ні макогін з макітрою, і навіть вареники. Єдиний вихід — пошукати щось у магазині з польськими товарами. Але й це не так легко, бо найближчий такий від від крихітного курортного містечка, в якому я осіла, — за 80 кілометрів. Тож треба було ще знайти когось, хто б мене туди відвіз.
— Як нема пшениці? Ви впевнені?! — схвильовано запитувала я продавця.
— Перепрошую пані, якраз от недавно закінчилася.
Добре, гугл, «альтернатива пшениці для куті». Відповідь:
– Крупа перлова.
– Супер! Беру!
А далі — найскладніше: знайти кухню. На той момент я жила в державному житлі, тому ні своєї кухні, ні доступу до неї не мала. Заморожені продукти, як-от вареники і вушка (схожі на маленькі пельмені, але замість м’ясної начинки — подрібнені грибочки), довелося просити потримати в морозилці кухарок-українок, які готували для нашого «гуртожитку». Гриби для різдвяного борщу я замочувала в їдальні на своїй роботі під час перерви, залишивши лаконічну записку: «Do not touch. Thank you!» («Не чіпати. Дякую!»).
Каструлі позичила в коліжанки-ірландки, а кухню врешті «орендувала» у подружжя одеситів — друзів моєї мами
Ну, і кутю, звісно, довелося робити пізно вночі, після роботи (слава Богу, поляки продають вже готову макову масу — це зберегло мені багато часу і нервів). Але яке ж то було щастя сісти врешті-решт за той святковий стіл: розстелити скатертину, розкласти плоди своєї кропіткої праці на гарненькі тарілочки. Це вартувало усіх тих складнощів! І тепер, коли я доросла і далекого краю, я це розумію. І мені так хочеться повернути собі хоча б частинку відчуття дому, затишку, злагоди — того, чим для мене завжди було Різдво.
Ось такий різдвяний стіл організувала Тереза в Ірландії
Цьогоріч у мене все по-іншому. Я вже орендую з друзями власне житло, тож маю свою кухню. Ми ділимо квартиру з хлопцем і дівчиною з Аргентини, і в них немає таких сентиментів до Різдва, як в європейців. Втім, мої аргентинські друзі вже встигли полюбити вареники з вишнями, тож цьогоріч вони допомогли зробити й кутю. А от мої друзі ірландці, до речі, дуже дивуються, що ми не їмо м'яса на Святвечір, оскільки у них всі головні страви — саме м'ясні. А ще у них головною подією є Різдвяний сніданок — тоді вся родина збирається за столом і вони вистрілюють Christmas crackers. «Крістмас крекери» — це такі кольорові картонні хлопавки у вигляді великих цукерок. Одна людина тягне за один кінець цукерки, інша — за інший, відбувається хлопок, і ви отримуєте все, що всередині «цукерки». Там завжди є паперова корона, яку одягаєш на голову і так сидиш за столом, а також записочки з загадками і різдвяними анекдотами.
Хоч для мене ця традиція є зовсім незвичною, але я вважаю її дуже веселою і вже полюбила ось це дивне відчуття, коли ти в кумедній короні намагаєшся зрозуміти переважно несмішні жарти англійською
Та, як би там не було, я не можу (і, зрештою, не хочу) стати ірландкою, англійкою чи будь-ким іншим, але можу перестати бути українкою — тобто, втратити те, що мене нею робить. А робить мене нею, в першу чергу, пам'ять про спадок моїх предків. І якби не ті відважні люди, які продовжували давати життя звичаям, інколи, ціною навіть своїх власних, то ким би я була зараз? Тим звичаям, які намагалися знищити століттями. Що ж це буде, якщо я забуду, як готувати кутю і співати «Нову радість»?!
Нам десятиліттями намагалися нав’язати космополітичну радянську культуру Нового року лише з тою метою, аби ми забули про своє власне — про свою ідентичність. І якщо я дозволю собі це забути, то хто, виходить, тоді переміг?
Мені дуже пощастило зростати в сім’ї, де звичаї святкування Різдва були живими і автентичними. Це залишило мені знання, якими я ділюся і буду ділитися з іншими людьми. Разом із тим, я розумію, що для багатьох українців Різдво існувало як щось символічне, не дуже важливе. І якщо ви відчуваєте, що це ваш випадок, поцікавтеся, на скільки можете, як було прийнято святкувати Різдво раніше — можливо, у вашій родині чи регіоні! Спробуйте відтворити хоча б частину цих традицій вже цього року! Розучіть з дітьми колядки, може, навіть і з музичним супроводом! Нехай наша чудова культура живе, а інакше, який сенс за неї боротися?
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
