Ексклюзив
20
хв

Премія Sestry 2024: кого номінували

"Портрети сестринства" — міжнародна премія журналу Sestry, яку вручають жінкам за внесок у розвиток демократії та свободи після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Знайомтеся з повним списком номінанток 2024-го року

Мар'ян Савчишин

Нагорода журналу Sestry - "Портрети сестринства 2024" Фото: Sestry.eu

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

В пʼятницю, 19 січня, були оголошені імена номінанток на нагороду за внесок у розвиток демократії та свободи після початку повномасштабної війни в Україні. З-поміж ста претенденток видання Sestry обрало 12 жінок, які змагатимуться за головний титул.

"Портрети сестринства 2024"

Редакція Sestry.eu започаткувала спеціальну премію "Портрети сестринства", щоб відзначити жінок, які своєю активною громадянською позицією, своєю людяністю та готовністю до самопожертви об’єднуються заради підтримки тих, хто цього найбільше потребує. Таким чином видання прагне підкреслити внесок жінок у захист демократії в Європі та світі.

Журі, до складу якого увійшли відомі особистості та лідерки думок з Польщі та України, обрало 12 претенденток на головну премію.

Поважна Капітула — лідерки думок Польщі та України — визначила 12 номінанток. З них оберуть двох лауреаток першої премії Sestry — українку та польку, які стануть уособленням українсько-польської співпраці, взаємопідтримки та сестринства, — йдеться у повідомленні організаторів

Перелік номінанток "Портрети сестринства 2024"

Шість польок та шість українок було номіновано на отримання міжнародної премії журналу Sestry. Це — жінки, які допомагають, надихають, мотивують, щоденно долають труднощі для допомоги та порятунку життя інших.

Читайте також: Перша премія Sestry — "Портрети сестринства”: хто отримає почесну нагороду?

Номінантки на премію "Портрети сестринства", Україна:

Тетяна Грубенюк. Колаж: Sestry.eu

Тетяна Грубенюк

З 2014 року як волонтерка допомагає українській армії, сім'ям військовослужбовців, ветеранам та жертвам війни. У перший день російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року створила в Києві мережу пунктів допомоги армії. Вона збирала і відправляла на фронт все необхідне: від бушлатів до безпілотників. Як директорка української філії американського благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine опікується бійцями, яких везуть на лікування та реабілітацію до США.

Оксана Колесник. Колаж: Sestry.eu

Оксана Колесник

До початку повномасштабної війни була директоркою школи в Чернігові, а сьогодні керує Варшавською українською школою, заснованою Клубом католицької інтелігенції та Фундацією „Український дім”. Це сучасний навчальний заклад з українськими цінностями. Тут надають психологічну підтримку дітям, їхнім батькам та вчителям, які були змушені покинути Україну через війну.

Вікторія Батрин та Галина Андрушков. Колаж: Sestry.eu

Вікторія Батрин та Галина Андрушков

Галина Андрушков і Вікторія Батрин — мати й донька, засновниці Фонду UNITERS, який став найбільшим волонтерським транзитним центром у Варшаві. Ініціаторки акції „Свята без тата”, завдяки якій за 10 років було вручено понад 300 тисяч різдвяних подарунків дітям загиблих українських бійців з лінії фронту. Фонд об'єднав понад 3000 волонтерів з різних куточків світу. Від 2014 року фонд відправив понад 6000 тонн гуманітарної допомоги, зокрема 60% — це медичні засоби для фронту та обладнання для лікарень. Фонд також веде найбільший пункт гуманітарної допомоги біженцям у Варшаві, де щодня близько пів тисячі людей отримує підтримку.

Оксана Нечипоренко. Колаж: Sestry.eu

Оксана Нечипоренко

Лідерка багатьох громадських ініціатив в Україні. Директорка громадської організації GoGlobal — найбільшої освітньої волонтерської ініціативи в Україні, в якій беруть участь 160 000 дітей і 3000 вчителів. Оксана Нечипоренко співзасновниця "Masha Fund" — найбільшого українського фонду, який займається психологічною реабілітацією жінок. У перші дні великої війни організувала Кризовий координаційний центр, що надавав допомогу за трьома напрямками — гуманітарна підтримка України, консультаційна допомога для громадян та комунікаційна. До 30% гуманітарної допомоги, яка надійшла в Україну через Польщу, були доставлені за допомогою Центру.

Леся Литвинова. Колаж: Sestry.eu

Леся Литвинова

Режисерка за освітою, Леся Литвинова у 2014 році залишила телевізійну кар'єру і заснувала благодійний фонд „Свої”. Лише за перші чотири роки діяльності він допоміг понад 35 тисячам внутрішньо переміщених осіб зі Сходу, а також підтримував невиліковних хворих. 24 лютого 2022 року разом із чоловіком пішла до військкомату, маючи на руках немовля. Воювала на Донеччині у складі інженерно-саперного взводу 207 батальйону тероборони ЗСУ.

Тата  Кеплер. Колаж: Sestry.eu

Тата  Кеплер

Волонтерка, рестораторка, продюсерка, художниця. З початком повномасштабного російського вторгнення залишила роботу і почала волонтерити. Заснувала організацію "Птахи", що забезпечує медикаментами та організовує медичні послуги для солдатів і цивільних, допомагає жертвам зґвалтувань, організовує медичні місії у віддалені села. Станом на січень 2023 року фонд зробив пожертви на суму 5 мільйонів доларів.

Читайте також: Два Нобелівські лауреати — від України та Польщі

Номінантки на премію "Портрети сестринства", Польща:

Оля Гнатюк. Колаж: Sestry.eu

Оля Гнатюк

Відома польська дослідниця в галузі українознавства, перекладачка, популяризаторка української літератури, професорка Києво-Могилянської Академії та Варшавського університету.

Ельвіра Нєвєра. Колаж: Sestry.eu

Ельвіра Нєвєра

Режисерка та авторка видатних документальних фільмів, відзначених багатьма нагородами, зокрема її фільм "Синдром Гамлета". Ця стрічка — про створення вистави, яка мала допомогти п’ятьом молодим українцям, які пішли на фронт у 2014 році, примиритися з травмами війни. Ельвіра Нєвєра з першого дня великої війни збирала гроші, організовувала допомогу всім, хто її потребував, відправляла в Україну генератори, рації, медичне обладнання та безпілотники.

Аґнєшка Дея. Колаж: Sestry.eu

Аґнєшка Дея

Працівниця пункту допомоги «Під парасолькою» у польській столиці, яким опікується Фундація "Куронювка" у співпраці з Продовольчим банком SOS у Варшаві. Аґнєшка Дея змінила роботу, коли після початку повномасштабного вторгнення побачила натовпи українських переселенців на вокзалі Варшава Заходня. Щомісяця тут отримували допомогу понад 800 біженців з України, а також з Сирії, Туркменістану, Чечні.

Адріана Поровська. Колаж: Sestry.eu

Адріана Поровська

Відома у Польщі соціальна працівниця, директорка Камілійської місії соцдопомоги та  волонтерка. Допомагає нужденним вже протягом 18 років. Після початку великої війни в Україні волонтерка допомогла сотням тисяч українцям, які від російських бомб втекли до Польщі.

Ґражина Станішевська. Колаж: Sestry.eu

Ґражина Станішевська

З 2014 року займається організацією допомоги Україні. Очолює правління Фонду „Калина”, який надає стипендії на навчання в Польщі дітям загиблих на фронті українців та фінансує наукові дослідження польсько-українських відносин. Вона також організовує доставлення гуманітарної допомоги в Україну на фронт у рамках проєкту „Від родини до родини”.

Марта Маєвська. Колаж: Sestry.eu

Марта Маєвська

Марта Маєвська — пані мер міста Грубешів, що за 5 кілометрів від України. Сотні волонтерів з власної ініціативи створили у лютому 2022 року біля польсько-українського кордону центр для прийому біженців. Маєвська організувала систему реєстрації та координації перевезення біженців, завдяки якій тисячі людей були перевезені в інші міста Польщі й змогли отримати допомогу від місцевих органів влади.

Вручення нагород журналу Sestry

13 лютого редакція Sestry.eu відзначатиме жінок, які зробили неоціненний внесок у боротьбу за демократію та свободу з початку Великої війни.

Дві лауреатки — полька та українка — стануть обличчями жіночого товариства у 2024 році.

Марʼян Савчишин, редактор новин Sestry

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Редактор новин, журналіст. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, працюючи журналістом у першому польському інформаційному інтернет-сервісі Wirtualna Polska, створив стратегію інформування українських біженців у Польщі. Був головним редактором інформаційного сервісу для українців в Польщі - VPolshchi.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
почутя провини за відпочинок

Почуття провини за відпочинок під час війни — поширений психологічний стан, який виникає через внутрішній конфлікт між природною потребою у відпочинку та почуттям обов’язку, страхом чи соромом через те, що інші страждають. Люди розповідають:

"Я лежала в німецькому парку, дивилась на зелений газон і плакала. Мені здавалося, що я зраджую своєму місту, де зараз бомблять. Мені знадобився час, щоб зрозуміти: якщо я зламаюсь, хто допомагатиме моїй мамі?"

“Виїхала до подруги до океану. Два дні дивилась на воду і нічого не відчувала. Навіть фотографії океану викликали колись більше емоцій. Подруга дивується і каже, що я дивна”.

“Неприємно дивитися світлини з відпочинку тих, хто виїхав за кордон. Я і сама не пощу в соцмережах такі фото. Невже люди не розуміють, що зараз це недоречно?”

"Коли йду з подругами на каву, мене гризе думка: зараз хтось сидить у підвалі під обстрілами, а я тут. Психолог каже, що якщо я перестану отримувати від життя хороші емоції, це ніяк не допоможе тим, хто страждає".

Симптоми почуття провини за відпочинок 

  • Від думки про відпочинок з’являється тривога ("Я маю бути корисним(ною), а не розслаблятися")
  • Відчуття сорому ("Як я можу пити просекко, коли хтось гине?")
  • Фізичне виснаження (відмова від відпочинку призводить до хронічного стресу і втрати продуктивності)
  • Соціальне порівняння ("Волонтери/військові не сплять, а я...")
  • Нав’язливі думки ("Я недостатньо роблю для перемоги").  

Чому ви відчуваєте провину за відпочинок?

1. Основна причина — колективна травма суспільства під час війни. Війна створює відчуття спільної боротьби, спільного горя, тому будь-яка "неучасть" може сприйматися тими, хто залучений, як егоїзм.  

2. Когнітивний дисонанс: конфлікт між "Я маю допомагати" і "У мене немає сил" викликає провину.  

3. Соціальний тиск: заклики до волонтерської активності й небайдужості можуть спровокувати відчуття, що відпочинок — це зрада.  

4. Травма того, хто вижив: якщо близькі люди у небезпеці або страждають, а ви у безпеці — виникає survivor’s guilt.  

5. Порушення картини справедливості світу: "Якщо я в безпеці, а мої рідні чи знайомі під обстрілами — це несправедливо”. Вина стає спробою відновити баланс.  

6. Страх осуду: "Що подумають ті, хто залишився? Що я втекла і тепер розважаюсь?" Людина проєктує власні страхи.  

7. Відірваність від реальності війни: якщо ви виїхали за кордон і далеко від зони бойових дій, мозок може відмовлятися сприймати відпочинок як щось "законне".

8. Емоційне оніміння: відсутність радісних емоцій на відпочинку може бути захисною реакцією психіки. Війна створює постійний фоновий стрес, і мозок "відключає" емоції, щоб не перевантажуватись. Мозок також може блокувати радість, бо вона контрастує зі стражданнями інших. А "якщо я не буду радіти, то нібито допомагаю". 

Що робити з почуттям провини, щоб відпустка і відпочинок приносили задоволення?

Поради психолога Андрія Горяїнова, сімейного і кризового психолога, фахівця з мирного вирішення конфліктних ситуацій: 

Необхідно чітко усвідомити, що війна відбувається незалежно від вашого бажання. І якщо поставити життя на паузу, це не допоможе закінчити війну. А ось щоб донатити, допомагати, бути корисним потрібен ресурс. І мета відпочинку та відпустки — дати цей ресурс. Запамʼятайте головне: якщо ситуація від нас не залежить, то і почуття провини не має бути. 

1. Дозвольте собі дозволене: "Я відпочину 30 хвилин, щоб потім зробити свою корисну справу".  

2. Переформулюйте думки: замініть "Я відпочиваю — я поганий(а)" на "Я відпочиваю, щоб бути сильнішим(ою) для боротьби".  

3. Усвідомте і прийміть, що провина — це насправді тривога. Ви нікого не зраджуєте, відпочиваючи. Навпаки — зберігаєте свої сили для нової допомоги.  

4. Зв’яжіть відпочинок з метою: "Я відпочиваю, щоб мати сили допомагати рідним/армії", "Я дозволяю собі розраду, щоб не впасти у депресію".  

5. Дозвольте собі деякий час не відчувати: немає радості від картин у музеї або навіть біля моря? Не треба змушувати себе "радіти правильно". 

6. Обирайте відпочинок під себе: проаналізуйте, чого саме вам зараз бракує. Якщо їдете на море чи просто в нове місто, не обов’язково завантажувати себе екскурсіями. Якщо хочеться просто лежати біля басейна, нехай так і буде. Головна мета: відчути спокій та розвантажити голову від думок. Тож дайте собі шанс це зробити.

7. Подивіться на себе збоку: уявіть, що ваш друг розповідає вам, що почувається винним за відпочинок. Ви б його осудили? Чому ж ви ставитеся до себе інакше? 

У малих дозах почуття провини — корисне. Воно підштовхує до необхідності допомагати, підтримувати інших. Нічого страшного не станеться, якщо ви не будете якийсь час викладати у соцмережі фото з-під пальм, щоб не дражнити втомлених друзів, травмованих війною. Просто не дозволяйте почуттю провини поглинути вас з головою і відібрати здатність радіти життю.

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/674aea3172d446861f4f9e67_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%8E%D1%80%D0%B0%20%D1%88%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB.avif">«Читайте також: Кількість біженців з депресіями росте з року в рік: як допомогти собі й іншим?»</span>

20
хв

Чому я відчуваю провину за відпочинок?

Юлія Ладнова
традиції ритуали весняного прибирання очищення україна польща швеція японія

Сучасний світ перенасичений інформацією та речами. Весняні обряди очищення — це спосіб повернутися до простоти, яка дає внутрішній спокій. Ритуали очищення дають людині відчуття контролю. Коли ми прибираємо будинок перед святом, ми на підсвідомому рівні «прибираємо» і свій внутрішній світ. Коли людина позбавляється старих речей, вона часто відпускає й старі образи. Це терапевтичний процес, схожий на роботу із психологом.

Очищення заради себе й інших. Ритуали різних культур

У Швеції останнім часом набуло популярності «передсмертне прибирання» (döstädning). Воно означає прибирання для майбутніх поколінь — звільнення від зайвого, щоб не завантажувати рідних після своєї смерті. Якщо замислитись, то це має сенс. Адже після смерті людини її рідні отримують завдання розібрати гори непотрібних речей. Іноді вони знаходять щоденники, інтимні записи й фотографії та інші секрети, яких не хотіли б бачити. «Якщо я помру, які мої речі можуть стати обузою для родини?» — ось принцип, за яким відбувається очищення будинку чи квартири шведами. Цікаво, що такий погляд на прибирання практикується не тільки серед людей похилого віку, але й молодими. І нагадує метод японців «викидай непотрібне».

Японка Марі Кондо прославилась на весь світ як гуру наведення порядку в оселі. Її принцип — зберігати тільки ті речі, зокрема в гардеробі, які ви часто використовуєте і які викликають радість. Геть полиці, забиті невиразними ганчірками й дрібничками. Це допомагає очистити дім зокрема від енергетичного бруду. «Якщо річ не приносить радість, їй треба подякувати і відпустити», — впевнена японка.

Марі Кондо вчить сортувати речі. Фото: скріншот відео

До речі, необов'язково викидати речі — їх можна віддати на благодійність або обміняти. Речі кинути в контейнер, книги віддати в бібліотеку, меблі й техніку віддати за оголошенням в інтернеті.

Оскільки в сучасному світі накопичується не тільки матеріальне, а й цифрове сміття, психологи рекомендують робити також цифровий детокс — видалити непотрібні файли, фотографії, відписатися від токсичних пабліків. А також емоційний «апгрейд» — написати самому собі листа зі списком «що я відпускаю цієї весни» (образи, страхи, старі звички тощо).  

Ритуали весняного прибирання в Україні

Здавна в Україні існував звичай «виганяти зиму» великим прибиранням. Вірили, що разом зі сміттям виноситься усе лихе. 

Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах. У саду й на городі господар згрібав на купу торішнє листя й підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерті й всякої нечисти». 

Існує повір'я, що в Чистий четвер досхідсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом року.

За християнським вченням, у цей день пізно ввечері Іуда зрадив свого вчителя Ісуса Христа. Віряни намагаються в цей день скупатися, ходять у бані й сауни, щоб очиститись.

В Україні, як і в багатьох інших культурах, весняне прибирання — це не просто хатня робота, а духовна практика. І має не лише гігієнічний, а й сакральний сенс — підготувати місце для нового життя, сповненого нових надій

До речі, поширені в Україні і багатьох європейських містах екоакції «Зроби місто чистішим» зі збиранням сміття в лісах і біля водойм навесні — один із сучасних проявів великого весняного прибирання й очищення.  

Фото: Shutterstock

Традиції весняного очищення в Польщі

Польща має багату палітру весняних обрядів очищення, які поєднують дохристиянські вірування з католицькими практиками. 

Наприклад, Мажанна (Marzanna) — ритуальне втоплення опудала богині зими й смерті. Це спосіб відреагувати на зимову депресію. Люди символічно знищують усе, що асоціюється з холодом і темрявою, щоб психологічно підготуватися до нового циклу

Великоднє прибирання (Wielkanocne porządki) у Чистий четвер передбачає миття вікон — щоб «світло могло вільно увійти в дім»; викидання або даріння старих речей — особливо тих, які не носилися протягом року; прибирання хліва, балконів, півніц. Адже якщо в будинку безлад, то й у душі буде хаос.  

Ритуал «Поливаний понеділок» (Śmigus-Dyngus) — очищення водою. У перший після Великодня понеділок хлопці поливають водою на вулиці дівчат. Вода в цьому обряді — символ життєвої сили. У давнину вірили, що дівчина, яку облили, буде здоровою і гарною. Сьогодні це веселий фестиваль, але на глибинному рівні він досі працює як спосіб «промити» зимову апатію. Сміх і фізична активність запускають вироблення ендорфінів.  

Фото: Museum Wsi Kieleckiej

Чому після прибирання ми почуваємось краще

Прибирання — хороший спосіб проявити контроль над простором. На деякі обставини в житті ми не можемо впливати, і це вводить в стан тривоги. Але в наших силах зробити простір навколо нас чистішим, організувати його під потреби й красиво. Це піднімає настрій і навіть вселяє почуття гордості.

Плюс прибирання потребує роздумів над тим, куди покласти ту чи іншу річ, як організувати процес і простір. Це завантажує наш мозок, перемикає, і неприємні важкі думки відступають.

Прибирання — класичний приклад «зовнішнього впливу на внутрішнє». Коли людина прибирає, вона відчуває, що контролює своє життя, що особливо важливо під час війни, кризи та після важкої зими
20
хв

Весняне очищення: як у різних культурах світу навесні позбуваються зайвого

Sestry

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Євген Клопотенко: «Польський барщ не має нічого спільного з борщем українським»

Ексклюзив
20
хв

Зенон Войтас: «Військові кажуть, що якщо Україна впаде, то противниками вже будуть не росіяни, а українці»

Ексклюзив
20
хв

Польща і ядерна зброя: амбіції та реальність

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress