Між Варшавою та Берном — серйозне непорозуміння. Швейцарці позбавили ліцензії найбільшу польську компанію з торгівлі зброєю. Так покарали поляків за імпорт в Україну 645 тисяч патронів малого калібру, адже швейцарці так і не зняли заборону на продаж нам свого озброєння. Водночас саме Швейцарія посідає перше місце в Європі за кількістю компонентів, які знаходять в російській зброї. Зокрема, їхні деталі досі використовують при виробництві ракет «Кинджал».
Ця історія могла б увійти до підручників як класика подвійних стандартів, але це і політичний сигнал для України. Співпрацю потрібно вибудовувати з тими, хто сам може стати наступною жертвою імперських амбіцій Росії. Такі країни найкраще розуміють наші потреби та загрози.
Саме тому нещодавно до союзу восьми північних і балтійських країн приєдналася Польща. Коаліція Північно-Балтійської вісімки (NB8) — це Данія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Швеція, Фінляндія
Ці країни з перших днів вторгнення стали лідерами у наданні допомоги Україні:
- Естонія з початку вторгнення передала Україні допомогу, що становить 1,4% її ВВП, а Латвія — 1%;
- Польща, яка нещодавно приєдналася до цієї групи, надала допомогу Україні на рівні 4,9% свого ВВП;
- Данія виділила допомоги на 7 мільярдів євро, Норвегія — 4,7 млрд, Швеція — 4,1 млрд, Фінляндія — 2,3 млрд.
І ця допомога тільки посилюється:
- Данія виділить 180 мільйонів доларів на виробництво зброї для України;
- Литва профінансує виробництво далекобійних дронів «Паляниця», уже виділено перші 10 мільйонів доларів;
- Швеція у 2025/26 роках надасть Україні понад 2 мільярди доларів, а також профінансує виробництво ракет великої дальності;
- Норвегія збільшить свій бюджет допомоги Україні вдвічі — з 1,5 до 3 мільярдів доларів.
Норвегія заслуговує особливої уваги завдяки своїм ресурсам, які виходять далеко за межі фінансових доходів від нафти. Норвезька влада вже пообіцяла забезпечити захист логістичних центрів у Польщі, через які надходить зброя до України. 28 листопада прем’єр Норвегії Гар Стьоре заявив про це на спільній пресконференції з Туском. А вже 2 грудня міністр оборони Норвегії Грам оголосив, що країна відправляє до Польщі винищувачі F-35, ракетні комплекси NASAMS та 100 військовослужбовців. Вони захищатимуть базу та летовище Жешув-Ясьонка, через яке надходить 90% військової допомоги до України.
Дуже важливо, що до Північно-Балтійської ініціативи приєдналася Польща. Старі формати, такі як Вишеградська четвірка, в яких Варшава раніше відігравала активну роль, нині виявилися недієздатними. Саме в північному форматі зусилля Польщі щодо допомоги Україні будуть найбільш ефективними
На зустрічі вісімки, яка відбулася після удару російської ракети «Орєшнік» по Дніпру, Дональд Туск заявив, що такий шантаж не залякає партнерів: «Якби Україна злякалась погроз, російські війська б уже давно були на кордоні Польщі або біля кордону Фінляндії чи Норвегії. Нас не злякають такі погрози, ми будемо підтримувати Україну доти, доки вона цього потребуватиме, доки їй буде потрібна наша допомога в цьому протистоянні».
У нас не завжди прості стосунки з Польщею, і нині знову спостерігається історичне загострення, спричинене виборами президента Польщі, які відбудуться в травні. Однак стратегічні інтереси двох країн залишаються незмінними й відповідають відомому імперативу: «Без вільної України немає вільної Польщі».
Саме тому Польща з перших днів вторгнення не лише прийняла мільйони біженців, а й передала всю свою совєцьку зброю, яка буквально з коліс поїхала на фронт і допомогла стримати окупантів.
— Польща нам передала до трьохсот танків. Якщо зважати на те, що загалом нам всі європейські партнери передали шістсот танків, то 300 танків з Польщі — це танки Т72, танк Тварди, танки Леопарад, це танки 200, це вкрай значна кількість, — коментує Сергій Згурець, один із найкращих військових експертів України, аналітик Консорціуму оборонної інформації, який об’єднує дослідників, що працюють для нашої перемоги. У цьому проєкті я є модератором.
Ми прагнемо не лише підсумувати успіхи оборонної співпраці Польщі та України в минулому, але й визначити перспективні напрями на майбутнє. Саме з цією метою в рамках цьогорічного Форуму Via Carpatia було проведено спеціальну панель за участі польських політиків та аналітиків.
— Якщо говоримо про танки, то з одного боку, є можливість модернізації, бо Україна отримала від Польщі 250 танків ще радянського зразка, які можна модернізувати. Можна ремонтувати в Польщі, якщо йдеться про, наприклад, безпілотники. Знаємо, що вони дуже важливі зараз у війні, яку веде Україна, — розповів Даріуш Матерняк, керівник Центру досліджень «Польща-Україна».
Польща передавала Україні не лише танки, але й БМП «Росомахи» та САУ «Краб». Однак запаси такої зброї поступово вичерпуються, а польська армія також готується до можливої війни з Росією. Настав час змінювати формат нашої співпраці.
Нам потрібні спільні підприємства, використання фондів НАТО та релокація українських заводів у безпечні райони Польщі.
— У нас є спільні проєкти, є спільні підприємства, що виготовляють зброю, яка йде на поле бою і модернізується з урахуванням досвіду бойових дій. Це і бронетехніка, зокрема машини Сцила, які виготовляються на підприємстві в Польщі. Також безпілотники від компанії Електронікс — це вражаючі боєприпаси які знищують противника ударними отужностями. Також розвідувальні комплекси, які ми закуповуємо у Польщі, — коментує Сергій Згурець.
Польща розпочала масштабну модернізацію своєї армії, прагнучи зробити її однією з найсильніших у Європі. Протягом наступних десяти років вони планують інвестувати в це понад 100 мільярдів доларів.
І це унікальний шанс для колаборації українського та польського військово-промислових комплексів, який відкриває перспективи для обох країн
Деякі українські проєкти вже успішно працюють у Польщі. Тамтешній уряд спростив доступ до земельних ділянок та комунікацій для стратегічних підприємств з України. Один із таких виробників взяв участь у Форумі Via Carpatia.
— Ми зустрічаємо абсолютно дружнє ставлення до нас і, власне, сподіваємося, що виробництво, яке ми вже розгортаємо в Польщі, стане потужним найближчим часом і буде, скажімо так, надавати нам баланс і впевненість у завтрашньому дні, плюс ми граємо в довгу і думаємо про перспективи на 10-20 років наперед. Розуміємо, що конфлікт цей не закінчиться навіть із закінченням гарячої фази війни, — розповів Артем В’юнник, керівник науково-виробничого підприємства «Атлон-Авіа».
Наші підприємства вже виробляють спільно з поляками бронетехніку, системи зв’язку та управління, керовані боєприпаси, безпілотники. Польська техніка в бойових умовах проходить випробування, а отже різко підвищує свою конкурентність на світових ринках. Натомість Україна, крім захищених від ракетних атак підприємств, отримає доступ до продукції польських хімічних заводів. Мова про дефіцитний для нас порох і тротил.
— У польській армії є міномет РАК, який стріляє керованими мінами. Розробником цих керованих мін є київське підприємство КБ «Луч». Є протитанкові комплекси під назвою «Пірат», які так називають в Польщі. Цей «Пірат» так само зроблений на основі українського протитанкового комплексу «Корсар», в якому польська сторона ставить свою головку самонаведення, — розповідає Згурець.
Подібна оборонна співпраця розгортається і з іншими північними країнами. Наприклад, Данія стала першою країною, яка оплачуватиме виробництво озброєння для України зі свого бюджету. Як заявили в Копенгагені, для цієї зброї не буде жодних червоних ліній — вона битиме туди, куди вирішить командування ЗСУ. Ця ініціатива отримала підтримку в Євросоюзі. Окрім 180 мільйонів євро, які виділила сама Данія, ЄС передасть їй ще 400 мільйонів євро з заморожених російських активів.
Коли Дональд Трамп переміг, дехто в Україні впав у відчай: без допомоги США ми програємо війну. Але я одразу сказав: по-перше, ніхто не стверджував, що США повністю припинять підтримку. По-друге, я спрогнозував активізацію Європи у цьому питанні. Я залишаюся при своїй думці, і останні ініціативи Північно-Балтійської вісімки лише підтверджують її правильність.
Журналіст, народний депутат України. До обрання у Верховну Раду працював журналістом, продюсером, медіаменеджером — пройшов шлях від кореспондента до керівника національної телекомпанії. Працюючи у журналістиці, створював демократичні проукраїнські медіа, боровся проти наступів на свободу слова. Створював телевізійні канали СТБ, Тоніс, ТВі. У 2013-му році заснував «Еспресо» — телеканал Майдану, який з перших днів цілодобово висвітлював події Революції Гідності. До парламенту вперше був обраний у 2012-му році. Як народний депутат України та член Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації зосередив свою законотворчу роботу на професійних питаннях — регулюванні медіапростору. Є співголовою депутатської групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
%20(1).avif)
