Ексклюзив
20
хв

Навіщо мені психолог? Я можу поговорити з подругою!

Я не психічно хвора! Нікуди не піду – часто доводиться чути такі аргументи. І людина продовжує страждати без фахової допомоги

Оксана Щирба

Звертайте увагу на освіту і кваліфікацію спеціаліста. Фото: Pexels

No items found.

У затишній кав’ярні смакую гарячим чаєм з круасаном. За вікном – дощить, люди під парасольками квапляться у справах, хтось ховається під стріхи будинків чи забігає в середину. Ідилію ранку порушує суперечка двох дівчат за сусіднім столиком. Вони так близько, що я чую кожне слово. Одна дівчина розповідає як втомилася жити з панічними атаками. Інша на підвищених тонах пояснює, що тут не обійтися без допомоги спеціаліста. Її подруга зривається на крик: «Хочеш, аби я пішла до психотерапевта? Хочеш мене силоміць затягти? Я не психічно хвора! Я не піду! Я здорова!» У дівчини починається істерика. На подруг обертаються відвідувачі, перешіптуються.

Дуже часто стикаюся з випадками, коли рідні, знайомі, друзі, маючи певні психологічні проблеми, не хочуть йти до фахівця. У кожного своя причина: це надто дорого, у мене не поїхав дах, мені є кому виговоритися, я сама собі психолог. В Україні досі немає культури звернення за психологічною допомогою. Якщо болить зуб – ідемо до стоматолога. Якщо ламається техніка – здаємо в ремонт. А коли ламаються стосунки з собою чи з зовнішнім світом, помилково думаємо, що впораємось самотужки. На Заході звернутися за психологічною допомогою – так само природно, як прийти із застудою до терапевта. Багато успішних людей відверто зізналися мені в інтерв’ю, що зверталися до психологів, щоб пропрацювати життєві проблеми. Жоден не сказав, що це нашкодило, навпаки – вивело на новий рівень життя. А у кожного психотерапевта є свій психотерапевт.

Психолог, психотерапевт і психіатр – чи є різниця?

Війна так чи інакше позначилася на психіці кожної людини –залежно від ситуації і типу нервової системи. Обстріли, повітряні тривоги, страх за життя своє та рідних, втрата близьких, розлука – все це погіршує психологічний стан. На українців чекає тривалий процес відновлення ментального здоров’я. І починати потрібно вже зараз.

Давайте розберемося, навіщо потрібен психолог, якщо є YouTube канали, спеціалізована література, надійні друзі, які вислухають, щось порадять. Для початку важливо не плутати поняття. Психолог, психіатр і психотерапевт – це не одне і теж саме.

Євген Пілецький. Фото з архіва авторки

Євген Пілецький, психолог, психотерапевт КПТ (когнітивно-поведінкова терапія), кандидат філософських наук, доцент, пояснює, що психолог – це спеціаліст, який закінчив психологічний факультет, має повну психологічну освіту. «Це теоретик-практик, який найчастіше допомагає людям в різних життєвих ситуаціях: конфлікти, питання, пов’язані з роботою, освітою, особистим життям. Психіатр – це лікар, людина з вищою медичною освітою, яка має відповідний диплом та ліцензію. Психіатри найчастіше займаються серйозними розладами та лікують пацієнтів медикаментозно. Хто такий психотерапевт? Психотерапевтом може бути і психолог і психіатр, які отримують спеціальну психотерапевтичну освіту в психотерапевтичній школі. Психотерапевти працюють з людиною за допомогою розмовних тем.  І психолог, і психотерапевт можуть додатково пройти навчання у відповідній школі і застосовувати знання на практиці»,– пояснює Євген Пілецький.

Рідні замість психолога – так чи ні?

Безумовно, душевна розмова має певний терапевтичний ефект: ми отримуємо відчуття безпеки, розуміння, але мама, сестра, чи подруга не є фахівцем у психотерапії. Тому підтримка з боку рідних може навіть нашкодити. Це все одно що прийти лікувати зуб до кардіолога.

Натомість психолог як професіонал надасть нейтральний погляд на вашу ситуацію. Рідні ж можуть бути суб'єктивними та емоційно залученими, що ускладнює обговорення проблеми.

Інший важливий аргумент – конфіденційність. За законом психологи зобов'язані її зберігати. Ви можете відчувати себе вільно, розповідаючи про особисте, не боячись емоційної реакції чи розголосу.

Психологи зазвичай мають спеціалізацію в певних галузях та методиках, таких як дитяча психологія, родинна терапія, когнітивно-поведінкова психотерапія,  залежність тощо. Вони мають глибше розуміння конкретних проблем.

Володіють спеціальними техніками роботи з різними проблемами, такими як депресія, тривожність, конфлікти тощо. Можуть запропонувати дієві стратегії і методи, які допоможуть подолати труднощі. Звісно, якщо ваш рідний отримав вищу освіту та професійну підготовку в галузі психології, то він може надавати професійну психологічну підтримку.

За словами психотерапевта Євгена Пілецького, відносини з рідними можуть бути обтяжливими у контексті надання професійної психологічної допомоги. Наприклад, важко зберігати конфіденційність або забезпечувати об'єктивний погляд в певних ситуаціях. Тому є етичні стандарти, яких психологи повинні дотримуватися, незалежно від того, чи вони працюють зі своїми рідними чи з іншими клієнтами.

Ще один важливий момент: ви бачите, що хтось з ваших близьких потребує допомоги спеціаліста, але категорично відмовляється звернутися за допомогою – як дівчина у кафе зі скаргами на панічні атаки. Чи правильно наполягати на консультації спеціаліста?

Євген Пілецький, що не можна нікого змушувати:

«Розглянемо ситуацію на прикладі метафори. Якщо людина стоїть на краю прірви, то перше, що хочеться зробити – тягнути її за руки, одяг, відтягувати від прірви. Це погана ідея. Бо людина почне пручатися. І може бути гірше.

Найкраще в цій ситуації – сісти поруч з цією людиною і дати зрозуміти, що ви поряд, ви бачите, що їй погано. Дати зрозуміти, що готові допомогти. І коли людина буде готова звернутися за допомогою, тоді вже допомогти».

Як зрозуміти, що потрібна допомога психотерапевта?

Зрозуміти, що вам потрібен психотерапевт, може бути важливим кроком для покращення вашого психічного та емоційного стану. Ось декілька сигналів, які можуть свідчити про необхідність консультації зі спеціалістом:

1. Емоційні труднощі: ви постійно відчуваєте стрес, тривожність, депресію, паніку або інші негативні емоції, які впливають на настрій та якість життя.

2. Міжособистні відносини: є проблеми у стосунках з близькими, дружиною (чоловіком), дітьми або колегами.

3. Втрата близької людини: після втрати близького може знадобитися підтримка фахівця для впорядкування своїх почуттів і розвитку стратегій подолання втрати.

4. Проблеми з самооцінкою і самоповагою: якщо ви маєте низьку самооцінку, або постійно відчуваєте себе неважливими.

5. Залежності та шкідливі звички: якщо у вас є проблеми з алкоголем, наркотиками, азартними іграми або іншими шкідливими звичками.

Якщо ви відчуваєте будь-які з цих симптомів, або інші психологічні труднощі, не соромтеся звернутися до ліцензованого психолога чи психотерапевта. Вони нададуть необхідну підтримку, розуміння та інструменти для поліпшення психічного стану і якості життя.

Чи варто звертатися до психотерапевта, коли немає запиту?

Я знаю людей, які ходили до психотерапевтів тільки з цікавості. Чи може психотерапія бути корисною для профілактики проблем ментального здоров’я?

Євгеній Пілецький пояснює: «Це ставить перед терапевтом питанням: що мені робити з цим пацієнтом? Зазвичай людина приходить до психотерапевта з певним запитом, з певною проблемою. Якщо людина немає запиту, фахівець казатиме: давайте сядемо, поговоримо. Але про що? Якщо людина щаслива, то в неї уже є методи, способи, за допомогою яких вона підтримує свій щасливий стан. Тому це швидше проблема для психотерапевта, бо він не знає, як допомогти».

Підтримка рідних не замінить психолога. Фото Pexels

Як обрати психотерапевта?

Останнім часом зʼявилося дуже багато так званих «псевдопсихологів», у яких ви і гроші свої залишите, і психологічний стан не покращите. Є кілька важливих критеріїв як підібрати психотерапевта. Євген Пілецький радить, на що звертати увагу:

-Спеціаліст повинен профільну освіту – повна психологічна, або медична. Непогано дізнатися, в якій школі працює (якщо психотерапевт), якими протоколами користується, якщо психіатр. Не соромтеся уточнити кваліфікацію фахівця. Якщо виявили, що психотерапевт обманює про свої дипломи, або працює без відповідної освіти – тікайте.

- Це має бути спеціаліст, який володіє певним психотерапевтичним методом на належному рівні.

-Наявність досвіду в роботі з тою чи іншою проблемою.

- Добре, якщо психотерапевт належить до психотерапевтичної (всеукраїнської, міжнародної) спільноти, організації. Є кому за нього відповісти. Тобто, є ті, хто підтверджують кваліфікацію.

- Якщо відчуваєте, що вам дискомфортно, що вами маніпулюють, неетично поводяться (наприклад, пропонують випити кави), це неприйнятно. Якщо вас ображають, кажуть, що вам вже неможливо допомогти, то треба зробити певні висновки.

Психологічне здоров'я так само важливе, як і фізичне. Ігнорування психологічних проблем здатне призвести до серйозних наслідків. Звернутися до психолога – це не означає виявити слабкість. Навпаки, це крок до самопізнання і покращення якості життя. При цьому ви можете спілкуватися з рідними. Обидва ці аспекти можуть доповнювати один одного, створюючи збалансований підхід до збереження психічного здоров'я та розвитку особистості.

Вибір завжди за вами: жити за звичним сценарієм, відчувати страх, апатію, панічні атаки, тривогу, агресію, або звернутися за допомогою до психолога, вивільнити негативні емоції і вирішити проблеми. Стати щасливим, здоровим та і успішним. Зрештою, ніхто цього не зробить замість вас.

No items found.

Українська письменниця, теле- й радіоведуча, журналістка, піарниця, громадська діячка, голова правління ГО «Здоров’я жіночих грудей». Працювала редакторкою у низці журналів, газет та видавництв. Була ведучою Українського радіо. Пройшла шлях від кореспондентки до телеведучої та сценаристки на телебаченні. Обіймала посади керівниці пресслужби різних департаментів КМДА, Київської обласної колегії адвокатів, працювала з персональними брендами визначних осіб. З 2020 року займається питаннями профілактики раку грудей в Україні. Пише книги та популяризує українську літературу.Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Авторка книг «Стежка в долонях», «Ілюзії великого міста», «Падаючи вгору», «Київ-30», тритомника «Україна 30». Життєвий девіз: Тільки вперед, але з зупинками на щастя.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
навчання українців у польських школах

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Не покарання, а нові можливості

Дуже хвилююсь перед початком навчального року. Вважаю обов’язкове навчання українських дітей у польських школах непродуманою ідеєю. Розумію, що це логічно, якщо хтось хоче залишитися в Польщі і його діти будуть тут жити, але навіщо моєму синові польська школа, якщо ми плануємо повернутися в Україну? 

Я навіки вдячна полякам за те, як вони зустріли нас на початку війни, але також вважаю, що нам треба дати вибір, коли йдеться про школи для наших дітей. Я читала історії про те, що багато дітей з України взагалі ніде не вчаться, і навіть переконалася, що це правда. Але навіщо карати всіх, коли це малий відсоток від усієї української дитячої громади в Польщі? 

До того ж запроваджено додатковий штраф: якщо дитина не навчається в польській школі, її батьки втрачають допомогу 800+. Я вважаю це несправедливим і принизливим. 

Мій син дотепер навчався дистанційно в українській школі. Йому 16, і я записала його до польської середньої школи. Правила є правила, але я не знаю, чи піде він фізично до цієї школи. Я взагалі не знаю, як його переконати? У мене немає аргументів. А син не має наміру йти з української школи — а значить, буде тільки формально учнем польської, якого, швидше за все,  з неї виключать після першого семестру. І тоді у нас заберуть 800+. 

Я намагалася поговорити із сином про фінансову сторону цієї справи, пояснити, що це великі гроші, брак яких ми обов'язково відчуємо, але син не хоче навіть чути про польську школу. Він сказав, що спробує знайти роботу і заробити після уроків в українській школі, але я не повинна змушувати його вчитися в польській школі. 

Ми повертаємося до цієї теми чи не щодня. Нещодавно мій син сказав, що якщо його змусять або якщо я потраплю в біду через те, що маю неповнолітню дитину, яка має виконувати польські шкільні обов’язки, але відмовляється — він втече в Україну і проблема вирішиться сама собою.

Що мені робити? Із сином у мене завжди були хороші стосунки, ми багато спілкуємося, разом вирішуємо проблеми. Але боюся, що цю проблему вирішити неможливо... 

Тетяна Ричко, коуч і медіатор на Avigon.pl відповідає: 

Шановна пані, змінені правила, ухвалені в травні цього року щодо осіб, які перебувають у Польщі у зв’язку зі збройним конфліктом в Україні, не мають на меті бути покаранням, вони є результатом поточних потреб і необхідністю стандартизації окремих питань.

Кожен із нас хотів би, щоб конфлікт якнайшвидше закінчився і щоб ви змогли повернутися до своїх домівок і свого колишнього життя, але, на жаль, ми не в силах цього зробити. Приймаючи нові рішення, влада дає шанс вашим дітям навчатися в нормальних умовах, і це не виключає повернення в Україну в майбутньому і продовження навчання там. 

Якщо ви вирішили функціонувати в польській правовій системі та отримувати соціальні пільги, то зі свого боку також повинні прийняти ці рішення, навіть якщо вони здаються несправедливими.

З вашого листа я зрозуміла, що ваш син попередні роки не ходив до польської школи (а шкода, бо як активний вчитель я бачу, що діти, які мали таку можливість, вже акліматизувалися). І захисна реакція вашого сина мене не дивує. Проте ви не написали, в чому конкретно причина такого небажання? А це досить важлива справа. 

Не маю сумнівів, що у вас хороші стосунки із сином, але, можливо, варто було б проконсультуватися з фахівцем, чому його реакція така сильна, якщо він навіть вдається до емоційного шантажу. Тут можуть бути важливі зв’язки з однолітками — діти та молоді люди часто, бажаючи бути частиною спільноти, здатні наслідувати певну поведінку та прагнути вписатися в групу. 

Син вже не маленький хлопчик, але, можливо, він ще не настільки зрілий, щоб зрозуміти, що відповідальність за себе та інших передбачає прийняття певних речей. І в цьому випадку ви повинні зробити це за нього. Я щиро бажаю вам удачі в цій нелегкій справі і впевнена, що ви зможете переконати сина бодай спробувати. 

20
хв

«Обов’язок навчання наших дітей у польських школах я вважаю непродуманою ідеєю»

Sestry
Виснаження втома від війни

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Я відчуваю себе виснаженою війною, відсутністю близьких, важкою працею, яка дозволяє хоча б на мить забути про те, з чим щодня стикаються моя донька та мої батьки. Вони залишилися в Харкові, я — в Польщі. Моя донька військова і не могла виїхати, а батьки не хотіли. Сказали, що надто старі, щоб тинятися по світу й починати життя заново на чужині. Я довго з ними спілкувалася на цю тему, але безрезультатно.

Я приїхала до Польщі, тому що це була єдина можливість заробити розумні гроші та підтримати батьків в Україні. Я знала, що розлучитися буде важко, але не усвідомлювала наскільки.

Щоб не думати про те, що відбувається з моїми близькими, я тікаю в роботу.

Працюю на двох роботах і маю вісім годин на відпочинок. Але у вільний час замість того, щоб спати стежу за новинами, телефоную близьким і  питаю, як вони.

Я живу в маленькому місті, де люди знають, що я з Харкова. Іноді люди повідомляють мені, що знову бомбардування. Тоді я одразу телефоную рідним, щоб пересвідчитись, що з ними все гаразд.

Я багато разів була близька до рішення повернутися. Я поїду, буду жити з ними, і якщо ми помремо, то помремо разом. Разом з тим я знаю, що без моєї фінансової підтримки ні моя сім'я, ні я довго не проживемо. Почуваюся хом'яком, який застряг на маховику. Я бігаю, як божевільна, але мої думки завжди в одному місці — з родиною.

Коли мені вдається зв'язатися з донькою, я відчуваю велику радість. Це те, що завжди  заспокоює мене і надає сили. Знаєте, як важко бути у безпеці, коли твої близькі будь-якої миті можуть загинути від російської бомби?

Знаю, що маю думати раціонально, але це надзвичайно важко. Я щодня прокидаюся з рішенням, що сьогодні контролюватиму свій страх, що не дозволю йому паралізувати мене, але достатньо отримати інформацію з України — і мій план розвалюється.

Не знаю, можливо є якісь методи, які допомагають заспокоїтися й очистити думки. Мені конче потрібна ця навичка. Інакше просто боюся збожеволіти.

Івонна Килимнюк, психолог на Avigon.pl:

Шановна читачко, досвід війни — одне з найважчих переживань, які випадають на людську долю. Це також багатовимірний досвід, який торкається різних сфер життя. Тому варто подбати про себе в різних аспектах.

Моя перша думка була про фізичне здоров’я. Здоров'я — це ще не все, але без здоров'я все — ніщо. Без підтягнутого, міцного і «розумно відпочилого» тіла далеко не підеш.

Тому варто подбати про сон, регулярне харчування, пиття води та стимулюючі фізичні вправи (танці, йога, пілатес, бажано на природі, де органи чуття можуть відпочити). Уі основні види діяльності (якщо вони регулярні) можуть значно покращити ваше самопочуття.

Починайте з цих маленьких-великих змін і спостерігайте за метаморфозами. Регулярна участь у заняттях йогою, медитаціях чи інших техніках релаксації може допомогти зменшити стрес і симптоми психосоматики. А саме проблеми з диханням, головні болі та запаморочення, проблеми з травленням, напругою м'язів, розладами сну тощо.

Посилання на сторінку експертки тут.

20
хв

«Думки про рідних в Україні зводять з розуму. Що робити, щоб стало легше?»

Sestry

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
Школа без дому
20
хв

Телефон довіри: про допомогу можна і треба просити

Ексклюзив
20
хв

Перевезення та пересилання ліків через кордон — польські норми, обмеження, правила та винятки

Ексклюзив
20
хв

Страхи, які стали нашими «братанами»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress