Ексклюзив
20
хв

Легальний проїзд: як з України вивезти за кордон тварину і не порушити закон

Спрощений режим, що діяв від початку війни, не працює. Умови ввезення домашніх тварин до Польщі — як всюди в ЄС. Які треба мати документи, щоб кота чи пса пропустили на кордоні, а не завернули назад, з’ясовували Sestry

Наталія Жуковська

Малюнок Магдалени Данай

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Моя собака є «громадянкою» однієї з країн ЄС, тож вільно може перетинати кордон 

Киянка Наталія разом з дітьми і 8-річною таксою Дозіттою переїхала до Польщі торік у березні — компанію, в якій працювала жінка, релокували з Києва до Варшави. На той момент діяв спрощений перетин кордону з тваринами — не питали навіть ветеринарних паспортів. 

— Це був початок повномасштабної війни, польські  прикордонники закривали очі на все. У моєї собаки були із собою і паспорт, і всі необхідні щеплення, і чип, але це все було не потрібно. Зелений вхід діяв для всіх, бо війна, — пригадує Наталія. 

Такса Дозітта переїхала до Польщі разом з Наталією та її дітьми. Фото: приватний архів

Через півроку жінка з дітьми і собакою вирішила поїхати на кілька днів до України, аби зустрітись із чоловіком. Перед поїздкою ознайомилась з оновленими правилами перетину кордону на сайті української міграційної служби, бо чітко розуміла: спрощена система працюватиме не завжди.

— Поїздку до України ми запланували на початок серпня, коли у молодшого сина день народження. Мій чоловік не знав, що Дозітта теж поїде, це був сюрприз для нього. Торік у липні — незадовго до поїздки — було чергове оновлення правил перетину кордону з тваринами. Я ретельно все прочитала і не побачила вимоги мати так звані титри (дослідження на визначення титру антитіл до сказу), які отримати найважче, бо дуже довго. Тож ми без будь-яких зайвих негативних думок поїхали, — розповідає жінка.

Торік у серпні родина вирішила взяти собаку з собою до України. Фото: приватний архів

Та на зворотному шляху не вдалося уникнути проблем. На українському боці кордону все було гаразд, а ось польські митники не хотіли пропускати тварину:

— Ми їхали на машині, Дозітта завжди сидить попереду. Того вечора вона спала, закутавшись у свою ковдру. Її навіть не було видно. Паралельно зі мною стояли ще дві автівки — і в кожній була собака. До мене підійшла прикордонниця і сказала, що ми не можемо проїхати з собакою, бо не маємо євросертифіката (йдеться про сертифікат здоров’я відповідно до зразка, встановленого законодавством ЄС. — Авт.) і титрів. Я почала доводити, що для нас, українців, діють спрощені правила проїзду, бо саме такі я побачила у наших прикордонників — і показала цей допис. На що полька показала їхні правила перетину кордону, де чітко було написано про титри і євросертифікат. Прикордонниця була рішуче налаштована розвернути нас назад. 

Наталія зробила в Україні всі необхідні документи для тварини, крім титрів. Фото: приватний архів

Після довготривалих розмов Наталію із псом пропустили. Однак, визнає жінка, то був радше виняток із правил. Так би мовити, крок людяності від польських прикордонників. Бо правила в обох сторін на той момент і справді були різними. Після повернення до Варшави Наталія вирішила зробити таксі польський ветеринарний паспорт:

— Тепер моя Дозітта — єдина з нашої родини «громадянка» Польщі, однієї з країн ЄС. Цей документ спрощує певною мірою перетин кордону, бо, як мінімум, не потрібен євросертифікат. А титри ми вже давно зробили. Тож тепер все має бути гаразд на кордоні. Разом із польським паспортом тварина має й український — законом це не заборонено. На різдвяні свята ми збираємось поїхати в Україну, собака вперше за час війни побуває вдома, в Києві, і я сподіваюсь, що цього разу на кордоні не буде жодних проблем.    

Тепер такса Дозітта має паспорт ЄС, тож не потребує євросертифіката. Фото: приватний архів

Власникам тварин жінка радить одну просту річ — перед поїздкою завжди й  уважно читати правила — як українські, так і польські. І не розраховувати на щасливий випадок. Адже, як показує досвід, — пощастити може, але це більше виключення, ніж закономірність.

Ми їхали на свій страх і ризик. Більше б я так не ризикнула

Ірина від початку повномасштабного вторгнення проживає у Варшаві. Бельгійську кішку Луну купила торік у Києві. Колишні власники тварини виїжджали за кордон і не захотіли брати із собою ще нещодавно свою улюбленицю. Ірину запевнили, що Луна має всі необхідні для перетину кордону документи. А жінка саме їхала до Києва і планувала перевезти кішку до Варшави: 

— Тварину у попередніх власників забирав чоловік. Він не сильно розбирався, що там у документах. Як виявилося, не було ані необхідних щеплень, ані чипу. Навіть паспорту міжнародного зразка. Я про це дізналась, як уже приїхала до Києва. До від'їзду було максимум два тижні. На той момент на кордоні потрібні були титри.

Ірина разом із своєю кішкою Луною. Фото: приватний архів

Тож разом із кішкою жінка відразу поїхала до державної ветклініки, аби зробити міжнародний паспорт, вакцинувати тваринку та чипувати.  Попри відсутність довідки про антитіла (титри), яка робиться кілька місяців, все ж таки ризикнули їхати до Польщі. 

— Ми зайшли у вагон, провідник нічого не перевіряв, лише запитав, чи маємо  документи. Я сказала неправду, що все є, бо титрів не було. Ми їхали на свій страх і ризик, — розповідає Ірина.  

Кішка Луна переїхала до Варшави із Києва. Фото: приватний архів

Проблеми почались під час перевірки польськими  митниками. Оглянувши два паспорти —  український та міжнародний — вони зажадали довідку про антитіла. Зрозумівши, що її немає, хотіли заборонити в’їзд до Польщі: 

— Я почала спокійно пояснювати, що не встигла це зробити в Україні, бо тільки купила кота, а лишити його не могла. Прикордонники довго дивилися на документи, врешті сказали, щоб після приїзду до Варшави ми пішли до ветлікаря і зробили титри. І нас пропустили. Але скажу чесно, вдруге я так би не ризикнула. Але я вам скажу так — потягом їхати трохи легше ніж автобусом. У цьому випадку, знаю від багатьох переселенців, поляки не дуже чіпляються до тварин. Я не чула, щоб когось з тваринами висаджували. А ось з автобусом такі випадки бували. І, на жаль, тваринок часто просто випускали на кордоні. Якщо, наприклад, перевозив не власник, а якийсь знайомий. Зараз дуже багато оголошень у соцмережах про пошук таких звірят, переважно котів.

Зняли з потяга, бо не було титрів на сказ

А ось історія Юлії не така оптимістична. Жінка разом з дітьми та котом цьогоріч навесні їхала до Польщі. На тварину мали всі документи, крім довідки про антитіла:

— Ми не сперечалися з поляками, ми прохали, щоб дозволили проїхати. Говорили, що зробимо той аналіз в  Хелмі, бо саме туди їхали потягом. Утім прикордонники на це не пристали. Сказали: як зробите, приїжджайте. 

Жінку з дітьми, котом та речами висадили у Дорогуську: 

— Наші паспорти забрали ще у потязі. Зійшовши на одній зі станцій, ми чекали у приміщенні прикордонної служби на машину, яка відвезла нас назад на кордон. Документи віддали лише тоді, коли один із рейсових  автобусів погодився нас взяти до України. А далі ми поїхали до Києва. Вдруге заїхали до Польщі вже з тим аналізом. 

Документи на тварину: що треба мати для перетину кордону

Христина Слободянюк уже 15 років займається перевезенням тварин через кордон — має свою фірму, яка допомагає із оформленням необхідних документів. Жінка знає всі тонкощі, ретельно стежить за всіма оновленнями правил. Щоб тварину можна було вивезти за кордон, насамперед потрібно мати ветеринарний паспорт міжнародного зразка з усіма щепленнями. Обов'язково мають бути титри, які, до речі, роблять лише дві лабораторії в Україні.  

— Саму кров можна здати у ветеринара у будь-якій клініці чи лабораторії, а далі її відправляють на аналіз. Після видачі результатів лише через 90 днів ви можете виїхати з твариною за кордон. Чому такий період? Бо саме за цей час мають виробитися антитіла від сказу. В Європі дуже бояться цієї хвороби, тому такі жорсткі вимоги. Які, до слова, були завжди, — мовить Христина Слободянюк.

Кожна тварина для перетину кордону з ЄС повинна мати паспорт міжнародного зразка. Фото: приватний архів

Також у тварини має бути чип. Його номер повинен бути внесений у ветеринарний паспорт та зчитуватися сканером. Перед виїздом у тварини має бути оформлена ветеринарна форма №1. Вона видається на підставі ветеринарного паспорта та лише у державних ветеринарних клініках. 

— Це довідка про стан здоров’я тварини на момент виїзду тварини. Ветеринар оглядає її і, зазвичай, того ж дня роблять обробку від гельмінтів та кліщів. Варто враховувати, що дана довідка дійсна лише 5 днів. Її беруть напередодні виїзду, — пояснює експертка.

Христина Слободянюк 15 років займається перевезенням тварин за кордон. Фото: приватний архів

Ще одна обов’язкова вимога — наявність євросертифіката, який можна отримати на українській митниці. Ветлікар вносить дані проведених профілактик, позначку про проходження карантину та маршрут подорожі. Готовий документ засвідчується його підписом та мокрою печаткою.

— Я раджу зробити євросертифікат заздалегідь, наприклад, на митниці у Києві чи Борисполі. Чому заздалегідь? Бо такі митниці, як, наприклад, Грушів у Польщі не мають ветеринара. А поляки без цього документу не пропустять, — застерігає Христина Слободянюк.  

Жінка наголошує ще на одному моменті, дуже важливому для поїздок українцями з котиками та песиками: до Польщі, Чехії, Словаччини, Молдови дрібних тварин можна перевозити в усіх потягах без викупу місць. А ось в Угорщині, Австрії та Румунії навіть для маленьких песиків і котів треба мати контейнер-переноску та купувати окремий квиток. При перевезенні собак великих порід обов’язкова умова — наявність намордника та викуп всіх місць у купе.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Ведуча, журналістка, авторка понад трьох тисяч матеріалів на різні теми, у тому числі низки резонансних журналістських розслідувань, які призвели до змін в місцевому самоврядуванні. Пише також про туризм, науку та здоров’я.  У журналістику потрапила випадково, понад 20 років тому. Вела авторські проєкти на телеканалі УТР, працювала кореспонденткою служби новин, понад 12 років на телеканалі ICTV. За час роботи відвідала понад 50 країн. Має відмінні навички сторітелінгу й аналізу даних. Працювала викладачкою на кафедрі міжнародної журналістики НАУ. Навчається в аспірантурі, за спеціальністю «Міжнародна журналістика»: працює над дисертацією про висвітлення роботи польських ЗМІ в умовах російсько-української війни.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
почутя провини за відпочинок

Почуття провини за відпочинок під час війни — поширений психологічний стан, який виникає через внутрішній конфлікт між природною потребою у відпочинку та почуттям обов’язку, страхом чи соромом через те, що інші страждають. Люди розповідають:

"Я лежала в німецькому парку, дивилась на зелений газон і плакала. Мені здавалося, що я зраджую своєму місту, де зараз бомблять. Мені знадобився час, щоб зрозуміти: якщо я зламаюсь, хто допомагатиме моїй мамі?"

“Виїхала до подруги до океану. Два дні дивилась на воду і нічого не відчувала. Навіть фотографії океану викликали колись більше емоцій. Подруга дивується і каже, що я дивна”.

“Неприємно дивитися світлини з відпочинку тих, хто виїхав за кордон. Я і сама не пощу в соцмережах такі фото. Невже люди не розуміють, що зараз це недоречно?”

"Коли йду з подругами на каву, мене гризе думка: зараз хтось сидить у підвалі під обстрілами, а я тут. Психолог каже, що якщо я перестану отримувати від життя хороші емоції, це ніяк не допоможе тим, хто страждає".

Симптоми почуття провини за відпочинок 

  • Від думки про відпочинок з’являється тривога ("Я маю бути корисним(ною), а не розслаблятися")
  • Відчуття сорому ("Як я можу пити просекко, коли хтось гине?")
  • Фізичне виснаження (відмова від відпочинку призводить до хронічного стресу і втрати продуктивності)
  • Соціальне порівняння ("Волонтери/військові не сплять, а я...")
  • Нав’язливі думки ("Я недостатньо роблю для перемоги").  

Чому ви відчуваєте провину за відпочинок?

1. Основна причина — колективна травма суспільства під час війни. Війна створює відчуття спільної боротьби, спільного горя, тому будь-яка "неучасть" може сприйматися тими, хто залучений, як егоїзм.  

2. Когнітивний дисонанс: конфлікт між "Я маю допомагати" і "У мене немає сил" викликає провину.  

3. Соціальний тиск: заклики до волонтерської активності й небайдужості можуть спровокувати відчуття, що відпочинок — це зрада.  

4. Травма того, хто вижив: якщо близькі люди у небезпеці або страждають, а ви у безпеці — виникає survivor’s guilt.  

5. Порушення картини справедливості світу: "Якщо я в безпеці, а мої рідні чи знайомі під обстрілами — це несправедливо”. Вина стає спробою відновити баланс.  

6. Страх осуду: "Що подумають ті, хто залишився? Що я втекла і тепер розважаюсь?" Людина проєктує власні страхи.  

7. Відірваність від реальності війни: якщо ви виїхали за кордон і далеко від зони бойових дій, мозок може відмовлятися сприймати відпочинок як щось "законне".

8. Емоційне оніміння: відсутність радісних емоцій на відпочинку може бути захисною реакцією психіки. Війна створює постійний фоновий стрес, і мозок "відключає" емоції, щоб не перевантажуватись. Мозок також може блокувати радість, бо вона контрастує зі стражданнями інших. А "якщо я не буду радіти, то нібито допомагаю". 

Що робити з почуттям провини, щоб відпустка і відпочинок приносили задоволення?

Поради психолога Андрія Горяїнова, сімейного і кризового психолога, фахівця з мирного вирішення конфліктних ситуацій: 

Необхідно чітко усвідомити, що війна відбувається незалежно від вашого бажання. І якщо поставити життя на паузу, це не допоможе закінчити війну. А ось щоб донатити, допомагати, бути корисним потрібен ресурс. І мета відпочинку та відпустки — дати цей ресурс. Запамʼятайте головне: якщо ситуація від нас не залежить, то і почуття провини не має бути. 

1. Дозвольте собі дозволене: "Я відпочину 30 хвилин, щоб потім зробити свою корисну справу".  

2. Переформулюйте думки: замініть "Я відпочиваю — я поганий(а)" на "Я відпочиваю, щоб бути сильнішим(ою) для боротьби".  

3. Усвідомте і прийміть, що провина — це насправді тривога. Ви нікого не зраджуєте, відпочиваючи. Навпаки — зберігаєте свої сили для нової допомоги.  

4. Зв’яжіть відпочинок з метою: "Я відпочиваю, щоб мати сили допомагати рідним/армії", "Я дозволяю собі розраду, щоб не впасти у депресію".  

5. Дозвольте собі деякий час не відчувати: немає радості від картин у музеї або навіть біля моря? Не треба змушувати себе "радіти правильно". 

6. Обирайте відпочинок під себе: проаналізуйте, чого саме вам зараз бракує. Якщо їдете на море чи просто в нове місто, не обов’язково завантажувати себе екскурсіями. Якщо хочеться просто лежати біля басейна, нехай так і буде. Головна мета: відчути спокій та розвантажити голову від думок. Тож дайте собі шанс це зробити.

7. Подивіться на себе збоку: уявіть, що ваш друг розповідає вам, що почувається винним за відпочинок. Ви б його осудили? Чому ж ви ставитеся до себе інакше? 

У малих дозах почуття провини — корисне. Воно підштовхує до необхідності допомагати, підтримувати інших. Нічого страшного не станеться, якщо ви не будете якийсь час викладати у соцмережі фото з-під пальм, щоб не дражнити втомлених друзів, травмованих війною. Просто не дозволяйте почуттю провини поглинути вас з головою і відібрати здатність радіти життю.

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/674aea3172d446861f4f9e67_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%8E%D1%80%D0%B0%20%D1%88%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB.avif">«Читайте також: Кількість біженців з депресіями росте з року в рік: як допомогти собі й іншим?»</span>

20
хв

Чому я відчуваю провину за відпочинок?

Юлія Ладнова
традиції ритуали весняного прибирання очищення україна польща швеція японія

Сучасний світ перенасичений інформацією та речами. Весняні обряди очищення — це спосіб повернутися до простоти, яка дає внутрішній спокій. Ритуали очищення дають людині відчуття контролю. Коли ми прибираємо будинок перед святом, ми на підсвідомому рівні «прибираємо» і свій внутрішній світ. Коли людина позбавляється старих речей, вона часто відпускає й старі образи. Це терапевтичний процес, схожий на роботу із психологом.

Очищення заради себе й інших. Ритуали різних культур

У Швеції останнім часом набуло популярності «передсмертне прибирання» (döstädning). Воно означає прибирання для майбутніх поколінь — звільнення від зайвого, щоб не завантажувати рідних після своєї смерті. Якщо замислитись, то це має сенс. Адже після смерті людини її рідні отримують завдання розібрати гори непотрібних речей. Іноді вони знаходять щоденники, інтимні записи й фотографії та інші секрети, яких не хотіли б бачити. «Якщо я помру, які мої речі можуть стати обузою для родини?» — ось принцип, за яким відбувається очищення будинку чи квартири шведами. Цікаво, що такий погляд на прибирання практикується не тільки серед людей похилого віку, але й молодими. І нагадує метод японців «викидай непотрібне».

Японка Марі Кондо прославилась на весь світ як гуру наведення порядку в оселі. Її принцип — зберігати тільки ті речі, зокрема в гардеробі, які ви часто використовуєте і які викликають радість. Геть полиці, забиті невиразними ганчірками й дрібничками. Це допомагає очистити дім зокрема від енергетичного бруду. «Якщо річ не приносить радість, їй треба подякувати і відпустити», — впевнена японка.

Марі Кондо вчить сортувати речі. Фото: скріншот відео

До речі, необов'язково викидати речі — їх можна віддати на благодійність або обміняти. Речі кинути в контейнер, книги віддати в бібліотеку, меблі й техніку віддати за оголошенням в інтернеті.

Оскільки в сучасному світі накопичується не тільки матеріальне, а й цифрове сміття, психологи рекомендують робити також цифровий детокс — видалити непотрібні файли, фотографії, відписатися від токсичних пабліків. А також емоційний «апгрейд» — написати самому собі листа зі списком «що я відпускаю цієї весни» (образи, страхи, старі звички тощо).  

Ритуали весняного прибирання в Україні

Здавна в Україні існував звичай «виганяти зиму» великим прибиранням. Вірили, що разом зі сміттям виноситься усе лихе. 

Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах. У саду й на городі господар згрібав на купу торішнє листя й підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерті й всякої нечисти». 

Існує повір'я, що в Чистий четвер досхідсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом року.

За християнським вченням, у цей день пізно ввечері Іуда зрадив свого вчителя Ісуса Христа. Віряни намагаються в цей день скупатися, ходять у бані й сауни, щоб очиститись.

В Україні, як і в багатьох інших культурах, весняне прибирання — це не просто хатня робота, а духовна практика. І має не лише гігієнічний, а й сакральний сенс — підготувати місце для нового життя, сповненого нових надій

До речі, поширені в Україні і багатьох європейських містах екоакції «Зроби місто чистішим» зі збиранням сміття в лісах і біля водойм навесні — один із сучасних проявів великого весняного прибирання й очищення.  

Фото: Shutterstock

Традиції весняного очищення в Польщі

Польща має багату палітру весняних обрядів очищення, які поєднують дохристиянські вірування з католицькими практиками. 

Наприклад, Мажанна (Marzanna) — ритуальне втоплення опудала богині зими й смерті. Це спосіб відреагувати на зимову депресію. Люди символічно знищують усе, що асоціюється з холодом і темрявою, щоб психологічно підготуватися до нового циклу

Великоднє прибирання (Wielkanocne porządki) у Чистий четвер передбачає миття вікон — щоб «світло могло вільно увійти в дім»; викидання або даріння старих речей — особливо тих, які не носилися протягом року; прибирання хліва, балконів, півніц. Адже якщо в будинку безлад, то й у душі буде хаос.  

Ритуал «Поливаний понеділок» (Śmigus-Dyngus) — очищення водою. У перший після Великодня понеділок хлопці поливають водою на вулиці дівчат. Вода в цьому обряді — символ життєвої сили. У давнину вірили, що дівчина, яку облили, буде здоровою і гарною. Сьогодні це веселий фестиваль, але на глибинному рівні він досі працює як спосіб «промити» зимову апатію. Сміх і фізична активність запускають вироблення ендорфінів.  

Фото: Museum Wsi Kieleckiej

Чому після прибирання ми почуваємось краще

Прибирання — хороший спосіб проявити контроль над простором. На деякі обставини в житті ми не можемо впливати, і це вводить в стан тривоги. Але в наших силах зробити простір навколо нас чистішим, організувати його під потреби й красиво. Це піднімає настрій і навіть вселяє почуття гордості.

Плюс прибирання потребує роздумів над тим, куди покласти ту чи іншу річ, як організувати процес і простір. Це завантажує наш мозок, перемикає, і неприємні важкі думки відступають.

Прибирання — класичний приклад «зовнішнього впливу на внутрішнє». Коли людина прибирає, вона відчуває, що контролює своє життя, що особливо важливо під час війни, кризи та після важкої зими
20
хв

Весняне очищення: як у різних культурах світу навесні позбуваються зайвого

Sestry

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Катерина Приймак: «Що більше жінок в армії — то більше прав у цих жінок»

Ексклюзив
20
хв

«Ми — безхатченки, але не самотні»: як переселенці, бездомні і волонтери рятують одне одного  

Ексклюзив
20
хв

Ексстратег НАТО Штефані Бабст: «Ми передбачили Донбас, Маріуполь і Чорне море — але нас не почули»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress