«Крім борделів, ніде не побачите»: як скандал у Швеції згуртував українокСкандал трапився у березні. В ефірі гумористичної програми «IFS – invandrare för svenskar» («Іммігранти для шведів») суспільного телеканалу SVT журналістка Елаф Алі назвала біженок з України повіями. Відповідаючи на питання ведучого про те, яка група іммігрантів отримала найбільше дозволів на проживання у Швеції у 2022-му?, жінка відповіла, що це українки:
— Вони блондинки і зливаються з натовпом, тому ви не помічаєте їхньої присутності, крім як у борделях.
Коментар журналістки викликав шквал обурення у соцмережах. Христина Гевчук — одна з перших відреагувала на скандальну репліку Елаф Алі:
— Звісно, я розумію, що це гумористична програма і ця репліка мала би бути смішною. Але мільйони українок змушені були покинути свої будинки не в пошуку «легкої роботи», а рятуючи своє життя, своїх дітей та рідних. Чоловіки багатьох українських біженок залишаються в Україні, воюють, віддають життя за нашу можливість жити. Думаєте їм приємно чути такі слова щодо своїх жінок, дочок, племінниць, похресниць?
Христина Гевчук є активісткою громадської організації «RefugeeHope. UA&SE», яка підтримує українців у Швеції. Жінка перебуває у країні від початку повномасштабного вторгнення. Розповідає у коментарі Sestry, що за цей час чимало українських біженок стикнулися з пропозиціями до проституції, багато з них стали жертвами зґвалтувань:
— Кожна третя українка, з якою я спілкувалася, хоча би раз за свій час проживання у Швеції, отримувала пропозицію бути коханкою, працювати «екстра». І це не ок. Так, правда така, що жителі Швеції користуються важкою ситуацією українок з дітьми, які змушені виживати на 37-71 крону (приблизно 135-260 гривень) в день, не знають мови, суспільства.
Жінки, які зіштовхнулися з подібними ситуаціями, бояться про це говорити вголос — хтось через суспільний осуд, хтось не знає, до кого звернутися за допомогою. Христина визнає, що і сама стикалася із подібними принизливими пропозиціями:
— Іноді можна почути: «Ой, а ти з України. Я чув, що українські жінки сплять за гроші…». Бути коханками пропонують під час влаштування на роботу або ж коли пропонують житло.
Я зустрічалася з таким особисто, коли кажуть, що можеш приїхати і жити певний час, але паралельно вимагають сексуального контакту. І так не має бути, бо допомога повинна бути безкорисною
«Українські жінки — легковажні». Ні дня без стереотипів
Цей стереотип укорінився за кордоном ще за радянських часів. Після розпаду СРСР чимало жінок насамперед через бідність виїжджали на заробітки до європейських країн. Аби покращити скрутне фінансове становище, бралися за будь-яку роботу.
— Поширювати подібні стереотипи й надалі у суспільстві неправильно. Тим більше, говорити про це на телебаченні. Бо, знаєте, якщо тобі кажуть з екрану телевізора: «українки сплять за гроші», то, звичайно, наступного дня ти підеш, знайдеш українку і запитаєш, чи переспить вона з тобою. І з цим потрібно щось робити. Насамперед — говорити про це, — зауважує Христина Гевчук.
Такої ж думки і художниця Соня Карлссон. Жінка має шведське громадянство. Зізнається, свого часу обрала Швецію для життя через її демократичні цінності та взаємоповагу між національностями. Це країна, де кожен має можливість вільно висловлювати свої ідеї та творити, відчуваючи підтримку та розуміння від оточуючих. Тож, подібні випадки на державному телеканалі засмучують, наголошує Соня Карлсон:
— Знаєте, іноді письменники і журналісти, шукаючи способи підвищення свого рейтингу, використовують тему війни в Україні та увагу до українських жінок. Шляхом створення негативних наративів про українок, як об'єктів проституції або сексуальної експлуатації, вони сприяють утворенню стереотипів, що може шкодити не лише репутації цих жінок, але й поширювати такі уявлення серед чоловіків у Швеції.
Враховуючи російські наративи та підкупність преси, можна зрозуміти, що такі вислови можуть бути частиною загальної кампанії дискредитації України, а українські жінки стають об’єктом цього негативного впливу
Швеція — країна з рівноправ’ям та захистом жінок
Психологиня Наталя Касим живе у Швеції чотири місяці. Себе називає феміністкою і не розуміє, як хтось може жартувати над жінками, які стали жертвами торгівлі людьми у Швеції:
— У Швеції, за законом, клієнти, які купують секс за гроші, є кримінальними злочинцями. І у мене виникає питання: якщо злочинцем вважається не людина, яка вимушено продає своє тіло, а та, яка його купує, то що смішного у жарті про те, що тут дотепер є підпільні борделі і в них є жінки, які страждають від торгівлі людьми? В якому місці сміятися з цього жарту? Це сумно. І для мене це означає, що суспільство не може захистити жінок у вразливій ситуації. Навіть у країнах, де їхні права захищаються чи не найкраще.
Наталя обрала Швецію для проживання через її лідируюче у світі місце серед країн, де громадяни поважають цінності гендерної рівності. А саме — ідею про те, що чоловіки та жінки мають рівний доступ до влади, гідних заробітних плат та впливу у суспільстві. У країні навіть існує державна агенція з питань гендерної рівності, наголошує психологиня:
— Чому у Швеції найбільший відсоток заяв про зґвалтування по всій Європі? Тому що тут законодавство дозволяє жінці подати у поліцію заяву, навіть якщо це секс без згоди у шлюбі. Тобто права жінок тут дуже добре захищені. Разом з тим, у мене виникає питання до шведського суспільства.
У вас є класні закони, які допомагають у багатьох випадках захистити жінок, але чомусь не завжди вони працюють. Мало того, ваше суспільство сміється із тих жінок, які постраждали від насильства та торгівлі людьми
На думку психологині, засудження журналістки Елаф Алі, яка у дитинстві сама мала досвід міграції, переїхавши з батьками, до Європи з Ірану, не дасть потрібного результату. Необхідно говорити із телеканалом та державними органами. Як виявилося, це не перша ситуація, коли у телевізійних сюжетах на шведському ТБ навіть ненав’язливо згадують українців у негативному ключі.
— Я бачила сюжети, в яких йшлося про борделі, проституцію і поряд із цим про українок. Такими маніпулятивними методами створювалися асоціації. Ми чудово знаємо, як працює російська пропаганда. І мені виглядає, що це і є якась її частина. Мені здається, що тут важливо комунікувати з телеканалом і говорити: «Дивіться, ось так працює пропаганда. Ми це знаємо. Ця пропаганда розколює суспільство. Ми в одному човнику». Головне — говорити і не замовчувати. І про пропаганду, і про те, чому закони не працюють, і про те, що ви називаєте жартами, — це не жарти, — наголошує Наталя Касим.
Що робити і як себе захистити
У великих містах Швеції існують консультативні центри, куди можуть звернутися постраждалі жінки. Там на них чекатиме безкоштовна та анонімна психотерапія. Є також спеціальні центри з реабілітації, де жінки, яким загрожує переслідування, можуть отримати прихисток та допомогу.
— Коли я сюди приїхала і жила у міграційному гуртожитку, то у всіх туалетах були розвішані оголошення на різних мовах: «Якщо вас примушують до чогось, якщо вас залякують, якщо за вами постійно стежать, то, будь-ласка, ось номер телефону, звертайтеся». Тобто тут за потреби можна знайти необхідну допомогу,— розповідає психологиня Наталя Касим.
До того ж, варто не мовчати. Після інциденту на шведському телебаченні серед українок, які проживають у Швеції, активно поширюється флешмоб з хештегом «Українські жінки». У своїх соцмережах вони публікують фото, ким є і де працюють.
— Цим флешмобом ми хочемо наголосити, що ми не працюємо у борделях. Ми працюємо у школах, лікарнях та інших установах. Ми високоосвічені, тому руйнуватимемо стереотипи про українських жінок, сформовані роками. Для цього, зокрема, ми мамо зробити так, аби всі, хто висловлюватимуться подібним чином, як шведська журналістка, понесли відповідальність. Ми вже написали на неї заяву до поліції, а також до телеканалу, де стався ганебний інцидент та у шведське управління ЗМІ, — наголосила активістка Христина Гевчук.
Та й посольство України у Швеції мало б вдосконалити співпрацю з внутрішніми та громадськими організаціями, аби забезпечити не лише притулок, але й психологічну та економічну підтримку українським жінкам-біженкам.
— Важливо надати їм можливість навчання мови та професійного розвитку для успішної інтеграції у нове суспільство. Такий підхід сприятиме їхній самостійності та стабільності, щоб вони могли знаходити своє місце в новому житті, — переконана Соня Карлссон.
Варто згадати, що подібні «жарти» щодо українок з вуст публічних іноземок звучать не вперше і не лише у Швеції. Зокрема, у лютому американська акторка Меган Фокс опублікувала на своїй сторінці в Instagram фото, зроблене на вечірці у Лас-Вегасі. Фанатів здивував зовнішній вигляд 37-річної акторки, яка на світлині здавалася не схожою на себе. Дехто навіть припустив, що вона зробила пластичну операцію. Коментуючи невдалий ракурс на світлині, Фокс написала, що виглядає, як «українська надувна лялька».
— Виявляється, це була всього лише тіньова фотографія з мобільного телефону, де я виглядала як українська надувна лялька. Насправді я виглядаю, як одна з тих супердорогих силіконових секс-ляльок, які можна купити тільки в Японії, — йшлося в дописі акторки
У коментарях акторку звинуватили у ксенофобії, бо такі слова ображають не лише українських жінок.
Ведуча, журналістка, авторка понад трьох тисяч матеріалів на різні теми, у тому числі низки резонансних журналістських розслідувань, які призвели до змін в місцевому самоврядуванні. Пише також про туризм, науку та здоров’я. У журналістику потрапила випадково, понад 20 років тому. Вела авторські проєкти на телеканалі УТР, працювала кореспонденткою служби новин, понад 12 років на телеканалі ICTV. За час роботи відвідала понад 50 країн. Має відмінні навички сторітелінгу й аналізу даних. Працювала викладачкою на кафедрі міжнародної журналістики НАУ. Навчається в аспірантурі, за спеціальністю «Міжнародна журналістика»: працює над дисертацією про висвітлення роботи польських ЗМІ в умовах російсько-української війни.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
