Ексклюзив
20
хв

Хвороба від думок

Як психосоматика впливає на стан організму? Розбираємось зі спеціалістом

Оксана Щирба

Оксана Волошина радить налаштовувати позитивне мислення, щоб менше хворіти. Фото: приватний архів

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

«Усі хвороби від нервів» – цей вислів відомий кожному. Науково доведений факт, що сильні нервові перенапруження викликають порушення у роботі організму. Від страху та хвилювання  пересихає в  роті, образа викликає клубок у горлі, сором змушує червоніти, сильні стреси можуть спровокувати серцевий напад. Усе це прояви психосоматики. 

Sestry поспілкувалися з Оксаною Волошиною, психологинею, спеціалісткою з невідкладної допомоги в психології, першою сомнотерапевткою в Україні, гіпнотерапевткою, травмафокусованою терапевткою.

Оксана Щирба: Що таке психосоматика і як вона виникає?

Оксана Волошина: Це напрям в медицині, який займається вивченням впливу психологічних факторів на виникнення захворювань. Психосоматика – це страждання тіла через стрес, поява хвороб, виникненню яких немає фізіологічного пояснення. У нашого мозку немає минулого чи майбутнього, і йому байдуже: чи ви все уявляєте, чи маєте це відбувається в реальності. Те, про що ми думаємо, залишає відбиток на тілі, формує тілесну та розумову пам’ять. Позитивні емоції можуть сприяти зміцненню імунної системи і зниженню ризику захворювань. Тривала депресія, тривожність і гнів  підвищують ризик розвитку різних хронічних захворювань.

ОЩ: Як зрозуміти, що це психосоматика?

ОВ: Лікарі проводять обстеження людини, а органічних порушень не виявляють. Але  людина погано себе почуває. Тоді можна говорити, що це психосоматика. Якщо ми тривалий час перебуваємо у пригінченому чи депресивному стані, живемо з почуттям провини, то хвороба може  проявитися фізіологічно. Хвороби серця виникають внаслідок нестачі любові та безпеки, або від емоційної замкнутості. Людина забороняє виявляти собі любов до себе та інших. Гіпертонія виникає тоді, коли людина намагається взяти на себе навантаження, які їй не під силу. Наприклад, працює без відпочинку, на повне виснаження. Тобто, хвороба з’являється від напруги.

Проблеми з нирками  можуть бути викликані розчаруванням, критикою, осудом; коли особа має недовіру до світу, їй здається, що її весь час обманюють та зневажають. Астма – небажання жити самостійно. Запори – це надлишок накопичених почуттів, уявлень, переживань. Печія – свідчення витісненої агресивності. Проблеми із зором – небажання когось бачити. Безсоння – втеча від життя, небажання визнавати  його тіньові сторони. 

У мене була  успішна і в професійному, і в особистому житті клієнтка. Звернулась з проблемою порушення сну. Під час терапії розповіла, що в неї падає зір настільки сильно, що вона майже не бачить. Офтальмологи не могли виявити причини.  Зʼясувалося, що  кожного дня вона їхала на роботу і говорила: «Щоб мої очі тебе не бачили». Це стосувалося колеги, якого звільнити не могла, а працювати з ним було некомфортно. Вона сформувала установку і через це почала втрачати зір. Коли ми пропрацювали це питання, зір відновився. 

Тобто, ми формуємо собі установки. Набуті протягом життя установки керують нами, але їх можна змінювати. Часто люди кажуть: «Я завжди восени і  навесні хворію простудними захворюваннями», або: «Мене завжди восени та навесні  болить голова». І вони хворіють, але не тому, що прийшла осінь, бо так би всі люди у світі хворіли восени. Коли ми постійно очікуємо чогось, а ще повторюємо це регулярно, то формуємо установку, або травматичну пам’ять. 

ОЩ: Як психологічне здоров'я може позитивно впливати на запобігання психосоматичним хворобам?

ОВ: Людина є цілісним організмом, наш мозок та психіка не працюють окремо від тіла. Органи не функціонують окремо від психіки. Коли я відчуваю страх чи тривогу, реагує насамперед нервова система. Є загальна нервова система (симпатикус і парасимпатикус). Симпатикус активний протягом дня, під час неспання, а парасимпатикус активується, коли засинаємо. Парасимпатична нервова система відповідає за рівень зниження стресу. Норма напруги для людини – 4-5 балів (по шкалі до 10). Коли ми живемо  в стресі – це 7-10 балів. У спортсменів та наших військових – це завжди 8-10 балів. Коли ми живемо в постійній напрузі або стресі, то маємо вищий рівень напруги. Як це працює? Ми пережили стрес і за деякий час маємо відновитися (до місяця). Якщо відчуття напруги або тривоги триває довше ніж місяць – з цим потрібно щось робити. Бо людина почне хворіти. Відзначається порушення сну, пітливість, головний біль. Є 5 базових емоцій: страх, гнів, сум, здивування, радість.

Щоб ми почувалися здоровими, організму  треба давати якомога більше радості. Особливо зараз, в період війни. Важливо робити те, що приносить щастя: танцювати, кохатися, малювати. І тоді ми зможемо між  страхом і здивуванням відновити гармонію і бути здоровими.

ОЩ: Чи важливо враховувати психосоматичний аспект при діагностиці та лікуванні пацієнтів?

ОВ: Весь час важливо враховувати психосоматичний аспект. Коли ми захворіли, то маємо пройти обстеження у вузькопрофільних лікарів і звернутися до психолога. Якщо ми маємо всі заключення та обстеження, то можемо визначити: чи це психосоматика (тоді потрібна лише психотерапія), чи  є органічні порушення (тоді потрібно працювати з лікарями та психологами). На жаль, Україна на відміну від Європи, тільки наближається до такого лікування. В Україні немає інформації в протоколах лікування, що треба звертатися за допомогою до психотерапевтів та психологів. Ситуація почала змінюватися на краще, і багато клінік знають та розуміють, наскільки важливо, щоб лікар та психолог працювали разом. 

Французькі психотерапевти провели цікаве дослідження. Взяли дві групи людей, які мали однаковий діагноз в онкології, були приблизно однакового віку і їм призначили однакове лікування. Одну групу супроводжували психотерапевти, іншу – ні. В групі, з якою працювали психотерапевти, і яку навчали правильно спати,  пацієнти одужували швидше, 90% пацієнтів одужали. В іншій групі відзначили значно гірший результат. Це науковий факт, що психологічна підтримка важлива і потрібна за будь-яких обставин і при будь-яких захворюваннях. 

ОЩ: Чи характерна психосоматика для дітей?

ОВ: Так,і дуже часто психосоматичні розлади у діток є причиною того, що відбувається навколо: непорузміння між батьками, перевтома. Якщо дитина часто хворіє, то це є відображенням проблем у батьків, які спостерігає чадо. Наприклад, діти адаптуються до школи. Їм потрібна підтримка, натомість батьки навантажують малечу різними гуртками. Коли батьки чинять насильство над дітьми чи понаднормово навантажують, то це точно не про любов і не про безпеку. Як наслідок дитина починає хворіти. Батьки ж нарікають:  моя дитина так часто хворіє, я не розумію, що відбувається. А організм подає сигнали і захищає дитину, рятує від переживань. Ще один приклад: коли дитині бракує уваги, теж погіршується здоров’я. Якщо дитині під час хвороби дають чаї і щось смачненьке, дарують багато ніжності та любові, то дитина, коли їй бракуватиме любові в майбутньому, почне хворіти. В такий спосіб вона отримує увагу і турботу. 

ОЩ: Хто лікує психосоматичні хвороби?

ОВ: Психотерапевт, який спеціалізується на цьому питанні. Якщо психолог не має відповідних знань, досвіду, то він не зможе допомогти пацієнтові. Треба обирати високваліфікованого спеціаліста – психосоматика, сомнотерапевта. 

Проте щоразу як ми хворіємо  не потрібно думати, що це психосоматика. Бо це можуть бути органічні порушення. Необхідно пройти відповідні обстеження, звернувшись до кваліфікованого спеціаліста; у жодному разі не ігноруйте симптоми. 

ОЩ: Як зберегти психічне та фізичне здоров'я?

ОВ: Єдиного рецепту немає, але є базові потреби, які потрібно задовольнити. 

Добре їсти (особливо в період війни). Нашому мозку потрібна їжа. Він не матиме енергії  занурити нас в сон, якщо  не отримає достатньо їжі. Має бути денний і нічний режим (добре їсти і добре спати). 

Додавати собі багато радості. Це дозволить відрегулювати наш баланс і допоможе  «не розвалюватися», залишатися в нормі.

Якщо є серйозні проблеми-звертатися до спеціалістів. 

Вчитися позитивно мислити. Позитивне мислення формує  добру пам’ять. Чим більше ми маємо приємних моментів, тим легше будемо приймати реальність і залишатися здоровим. 

Психосоматика навчає нас важливості гармонії між розумом і тілом. Наші думки, почуття, поведінка  сильно впливають на наше фізичне здоров'я. Розуміння цієї взаємодії допоможе дбати про себе та своє благополуччя.

No items found.

Українська письменниця, теле- й радіоведуча, журналістка, піарниця, громадська діячка, голова правління ГО «Здоров’я жіночих грудей». Працювала редакторкою у низці журналів, газет та видавництв. Була ведучою Українського радіо. Пройшла шлях від кореспондентки до телеведучої та сценаристки на телебаченні. Обіймала посади керівниці пресслужби різних департаментів КМДА, Київської обласної колегії адвокатів, працювала з персональними брендами визначних осіб. З 2020 року займається питаннями профілактики раку грудей в Україні. Пише книги та популяризує українську літературу.Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Авторка книг «Стежка в долонях», «Ілюзії великого міста», «Падаючи вгору», «Київ-30», тритомника «Україна 30». Життєвий девіз: Тільки вперед, але з зупинками на щастя.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
малюнок, дитина, рожевий

Д-р Рафал Шмайда — лікар, дитячий та підлітковий психіатр. Спеціалізується на лікуванні та терапії СДУГ, поведінкових розладів та розладів аутистичного спектру. Працює в Дитячій психіатричній лікарні в Лодзі.

Д-р Рафал Шмайда. Фото з приватного архіву

До Уповноваженого зі прав людини надійшло звернення від батьків дітей з СДУГ. Лист стосується можливості отримання довідки про спеціальну освіту для тих дітей, у яких діагностовано синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Наразі батьки дітей з аутизмом та різними видами інвалідності можуть подавати документи на отримання такої довідки. Як ви оцінюєте цю петицію?

Я вважаю, що така діяльність має глибокий сенс. Діти з СДУГ — це діти з конкретними потребами, тому можливість спеціальної освіти дозволить їм навчатися відповідно до своїх потреб, наприклад, у менших групах, частково за індивідуальною програмою, з іншим темпом роботи.

Діти з СДУГ думають дуже швидко і діють імпульсивно, але їхній темп роботи в школі повільніший, вони можуть вчитися повільніше

Це пов'язано з тим, що їх набагато більше турбують зовнішні подразники, ніж нейротипових дітей. У класі, групі дітей завжди шумно, тому, працюючи в класі з 30 учнів, дитина зі СДУГ отримає менше користі, ніж її одноліток, який не має таких «відволікаючих факторів». Якщо є можливість створювати менші групи, таким дітям буде легше. Є сенс адаптувати класи, школи та систему навчання до потреб усіх дітей. Це не означає, що кожна дитина повинна навчатися індивідуально, оскільки це і несприятливо для самого пацієнта, і тягар для системи, але робота в менших групах і пристосування до потреб дітей має глибокий сенс. 

Побутує думка, що діти зі СДУГ «заважають», неслухняні та, окрім того, занижують освітній рівень. Чи так насправді?

Люди бувають різні. Діти — це теж люди, і вони теж різні. В цілій групі пацієнтів зі СДУГ є діти з дуже високим інтелектуальним розвитком, які добре вчаться в школі і пізніше, запам'ятовують, багато отримують від уроків, і ті, хто, хоча б емоційно, трохи відстають від своїх однолітків, а в контакті можуть здаватися на рік-два молодшими за свій вік, тим більше, що СДУГ часто співіснує з іншими порушеннями розвитку. 

Що стосується цієї «неслухняності», то так: діти з СДУГ гучні, імпульсивні, непосидючі, одним словом, це не «ідеальні» діти для польської школи, де переважно сидять і щось переписують з дошки.

Фото: Shutterstock

З такою дитиною вчитель метушиться, бо вона виділяється з групи нейротипових дітей, які сидять за цими партами і переписують. Натомість дитина з СДУГ совається, малює в зошиті, відповідає на запитання без запитань, не дотримується правил, відповідає набагато голосніше, а іноді вигукне щось вульгарне. 

І зауваження в щоденнику готове. Насправді, я іноді анекдотично прошу у батьків такий щоденник, який потім показую студентам, щоб вони розуміли про що йдеться. Для такої гіперактивної дитини в щоденнику справді дуже багато зауважень.

Чи не було б добре, наприклад, якби замість того, щоб писати негативні коментарі, вчителі писали позитивні? 

Це особливо рекомендується для роботи з дітьми зі СДУГ, тому що вони постійно отримують догани на кожному етапі навчання, а може, і в житті. 

Як тільки вони опускають голову і роблять домашнє завдання, виявляється, що це було домашнє завдання тижневої давності, так? І знову провал, і знову все погано, а потім всі сміються, що вона взагалі розсіяна і зробила не те домашнє завдання. Позитивне підкріплення і суперсили також є дуже важливим питанням, тому що така дитина приходить додому зі школи після низки зауважень і чує — цього разу від батьків: у тебе в кімнаті знову безлад, ти не прибрала, ти знову не взяла сумку для перезувного, чому ти ще не почистила зуби тощо, і завжди хтось чіпляється до них, тому самооцінка таких дітей зазвичай абсолютно низька, і насправді ви повинні показати їм ці суперсили, щоб дати їм шанс на правильний розвиток і здорову самооцінку.

Зі спостережень терапевтів, а також зі статистики випливає, що коли СДУГ не діагностується або не лікується, він часто корелює в подальшому житті з депресією або тривожними розладами.

Дійсно, близько 30 відсотків таких ситуацій можуть бути пов'язані з розладами з цієї депресивно-тривожної сфери. 

Ще 30 відсотків схильні до ризику виникнення залежності, наступні — до ризику виникнення проблем, пов'язаних з антисоціальною поведінкою або злочинністю. При неналежному лікуванні СДУГ існує високий ризик того, що у пацієнта розвинеться один або декілька з цих розладів одночасно, оскільки вони не є взаємовиключними. Наприклад, кожен третій матиме депресивно-тривожні проблеми, кожен третій — проблеми з якоюсь залежністю, а кожен третій — проблеми з різною антисоціальною поведінкою. 

Це, звісно, не означає, що вони обов'язково стануть злочинцями, це більше схоже на те, що, наприклад, вони потраплять у якусь бійку і через це матимуть проблеми з законом, тому що якщо у когось такий високий рівень імпульсивності, то потрапити в бійку — це дійсно момент, тому що ми також бачимо це серед наших пацієнтів у відділеннях.

Фото: Shutterstock

Говорячи про імпульсивність, я натрапила на влучну, на мою думку, цитату про те, як функціонують діти з СДУГ: їхній мозок схожий на ракету та велосипедні гальма.

Я абсолютно з цим згоден.

Мозок, як ракета — це те, що вони мають так само, як і кожен з нас, але дійсно, більшість з нас мають краще гальмування

І якщо ми подумаємо про такі нейробіологічні основи, то насправді СДУГ — це в першу чергу дефіцит гальмування, тому що у цих людей збудливість на правильному рівні, нормальному, в той час як гальмування — на поганому рівні. І саме тому вони так швидко перемикають свою увагу з місця на місце, тому що це залежить від збудження.

Вони не можуть утримувати увагу на одному предметі, тому що це залежить від гальмування, і саме тому вони часто перебивають один одного, саме тому вони не можуть стояти в чергах, саме тому вони не можуть не говорити до того, як хтось закінчить питання, і взагалі вони нетерплячі і непосидючі. 

Так, я частково згоден з цим, але це не означає, що їхній мозок працює швидше, ніж у дітей, які не мають проблем зі СДУГ, у них просто гірші гальма.

Чи переймають діти якісь стратегії виживання? Тому що здається, що кожен обирає якісь, і якщо це не діагностовано, наприклад, щоб не виділятися з групи, щоб якось справлятися, наприклад, в школі або в групі однолітків, що вони, не знаю, вдають з себе когось, підлабузнюються, наслідують?

Ці діти постійно відчувають, що вони переживають якусь невдачу, і це однокласники сміються з хлопчика, що він ловить гав, тому він переходить в агресію, тому що, врешті-решт, ніхто не скаже йому, що він розсіяний, якщо всі будуть його боятися. Це один варіант. 

Інший варіант — це те, що він буде імітувати всю поведінку групи, і дійсно, так чи інакше, найчастіше вони йдуть знову, і їх тягне до групи, яка десь поводиться абсолютно некоректно. 

Ну, і насправді іноді в цьому всьому є ще й така мотивація, що якщо мені всі кажуть, що я такий неслухняний, то я тільки покажу вам, що значить бути неслухняним. 

Якщо я маю бути поганим, то я буду таким і ви ще пошкодуєте. І ось тоді ми дійсно маємо проблему розвитку поведінкових проблем, і тоді ми бачимо, наскільки ці діти можуть бути, переносно кажучи, неслухняними.

Ми говорили про суперсили. Чи існують якісь особливі якості або схильності, пов'язані зі СДУГ? 

Загалом так, тому що це зазвичай люди, які мають багато енергії, яка може бути спрямована на «заважання» в класі, але також і на спорт або музику. Це діти, які ніколи не втомлюються, тому може бути так, що тільки після футболу, тенісу чи дзюдо вони повертаються додому о 8 вечора і заспокоюються. Ці люди вміють «заговорювати», зачаровувати людей, вони мають чудову енергетику у спілкуванні.

Я сміюся з того, що пацієнт зі СДУГ може не бути вродженим бухгалтером, але вродженим продавцем: щоб говорити тут і там, рекламувати — це вже точно

А митцем? Чи пов'язаний СДУГ, наприклад, з творчістю?

Так, це люди, які, як правило, мають багато інтересів і занять, що може бути як позитивним, так і негативним. З одного боку, це діти з широким світоглядом, які цікавляться багатьма речами і темами, але з іншого боку, їх можна розглядати як «запальничку», тому що щойно вони грали у футбол, тепер у шахи, а потім у теніс, плавання і пазли. СДУГ також пов'язаний з явищем, яке в літературі називають «гіперфокусом», тобто здатністю максимально і надовго зосереджувати увагу на чомусь, що представляє інтерес в даний час або в конкретний момент. 

Тобто, якщо мене щось зачепило, щось дійсно має для мене такий високий емоційний заряд і робить мене щасливим, я можу займатися цим годинами, і тоді ви не бачите цих розладів дефіциту уваги. Хтось колись сказав, що СДУГ — це переважно розлад нудної діяльності, тому уроки в школі не завжди бувають цікавими, але якщо, не знаю, англійська — моє хобі, то я буду старанно її вивчати, незважаючи ні на що. У мене були пацієнти, для яких математика була улюбленим предметом і вони завжди отримували з неї п'ятірки, вчителі ледь не на олімпіаду хотіли їх брати. Інший у мене був захопленим істориком, який знав і розумів історію в початковій школі, в четвертому класі на рівні середньої школи. 

Це може бути як історія, так і футбол. 

Варто знайти щось, на чому ваша дитина має цей гіперфокус, і розвивати його таким чином. Так чи інакше, ми говоримо про острівці компетентності: він може бути не найкращим у математиці чи польській мові, але він — найкращий плавець, найкращий бігун і найкращий футболіст у своєму класі. 

Фото: Shutterstock

Це не «легкі» діти, їх виховання і підтримка вимагає від батьків особливих компетенцій? Тому що таку дитину можна п'ятнадцять разів попросити почистити зуби або взутися, а вона не відреагує. Або не чує, або зайнята чимось іншим в цей час.

Вони можуть насправді не чути, але не тому, що мають проблеми зі слухом, а тому, що є проблема з проходженням інформації крізь весь інформаційний шум. 

Ми також говоримо про СДУГ як про порушення вибірковості стимулів, тобто з усього інформаційного шуму дитині важко виокремити конкретну інформацію про те, що це мама чи батько кличуть. Це один момент. Друге: навіть якщо дитина включилася і почала робити те, що ми її попросили, посеред завдання вона може відволіктися і зайнятися чимось іншим. Абсолютно точно. Тож ми приходимо, вона знову не зробила те, що ми просили, і розчарування зростає. Так само і в дитини, яку знову турбує те, що хтось перериває діяльність, яка її цікавить. Це може призвести до вибуху негативних емоцій. Знову ж таки, тут є дефіцит гальмування, і тоді ми маємо емоції, як у ракети з гальмами від велосипеда. І тому меблі можуть літати по дому. Ну, тому що як ця дитина має справлятися? 

Існують спеціальні групи підтримки для батьків дітей з розладами спектру та СДУГ, адже зберігати терпіння та проявляти розуміння, встановлюючи обмеження та конкретні вимоги, може бути виснажливим.  Як вони можуть бути зі своєю дитиною, підтримувати один одного, підсилювати один одного і просто справлятися?

Що завжди працює, так це фіксований графік. Це базово, і такий розпорядок краще працює з молодшими дітьми, тому що з підлітком, який переживає підліткову кризу, буде складніше — а я завжди пояснюю батькам, що діти зі СДУГ переживають її в повній мірі. 

Ми встаємо о 8 годині, чистимо зуби, снідаємо, одягаємося, йдемо в садок або школу і так далі. Потім о 18:00 ми робимо домашнє завдання, о 19:00 читаємо або дивимося казку чи щось інше. 

Діти зі СДУГ набагато краще функціонують у жорсткій структурі дня

Ми також даємо їм одне завдання, тому що якщо ми просимо їх спочатку одягнутися, потім почистити зуби, а потім прибрати іграшки, вони можуть почистити зуби, одягнутися наполовину, але не встигнуть виконати третє завдання. 

Існує також проблема того, що цю увагу потрібно нагадувати. Якщо ми будемо давати по одній команді: підійди до мене, подивись на мене, зараз ти винесеш сміття, і ще попросимо повторити, що треба зробити, то вони підуть і винесуть сміття. 

Хвилиною перепочинку для батьків або опікунів може стати планшет або телефон. Ми вмикаємо мультфільм або гру, і ось він — спокій і тиша. Як це впливає на дітей зі СДУГ?

СДУГ пов'язаний з більш високим ризиком залежності, ніж у загальній популяції, і це стосується, як ми звикли вважати, не тільки алкоголю або наркотиків, а й інтернету, використання смартфонів, комп'ютерних ігор або соціальних мереж. 

Діти зі СДУГ дуже вбирають це в себе, вони також отримують швидке відчуття задоволення, тому що це одна з небагатьох речей, на яких вони можуть абсолютно зосередитися, тому що там ця увага постійно бомбардується і стимулюється. 

На додачу до цього, є адреналін від гри та змагання з іншими. І є небезпека, що така людина, яка відчуває фрустрацію в реальному житті, втече в онлайн, тому що там вона має швидше, легше задоволення і там ніхто не дорікає їй знову і знову.

Фото: Shutterstock

Коли слід починати фармакологічне лікування? 

Не треба боятися ні діагнозу, ні ліків. Загалом, правило полягає в тому, що навіть якщо є діагноз, перше, що ми запроваджуємо, — це цілий комплекс маніпуляцій, окрім фармакологічних, наприклад, питання, пов'язані з тим фіксованим розпорядком дня, про який ми згадували раніше. Це одне з найпростіших втручань, яке покращує функціонування такої молодої людини. З іншого боку, якщо цей комплекс психосоціальних втручань є неефективним, тоді в дію вступають ліки.

Або, наприклад, коли у пацієнта починають розвиватися ускладнення СДУГ, тобто, наприклад, опозиційно-викличний розлад. 

Тобто: протягом півроку, як мінімум, усталений патерн непокори, нехтування соціальними нормами дорослих, спалахи гніву, дратівливість, мстивість. Тепер описано критерії цього опозиційно-викличного розладу, щоб реципієнт також мав певне уявлення, про що ми говоримо. Ну, у випадку розвитку такого типу ускладнення, або, наприклад, іншого типу ускладнення, як ось він пішов у перший клас початкової школи, а через три тижні його вже хочуть вигнати. Ну, у нас дійсно є такі пацієнти. І тоді є показання до медикаментозного лікування.

Але батьки бояться ліків.

Думаю, це пов'язане з браком достовірної інформації та нерозумінням того, що найпопулярніший і загалом ефективний препарат у Польщі — метилфенідат — вважається наркотиком. Насправді його механізм дії схожий, але головна відмінність полягає в тому, що він не викликає ейфорії, не викликає такої толерантності, але підвищує концентрацію, посилює увагу, що робить його ефективним на 90 відсотків. Не потрібно боятися цих препаратів, оскільки вони можуть значно покращити функціонування дітей та підлітків.

Переклад: Анастасія Канарська

20
хв

Дітям зі СДУГ потрібно показати їхню суперсилу

Анна Й. Дудек
щеплення, дитина, вакцинація

Програма безкоштовної вакцинації від ВПЛ стартувала 1 червня 2024 року. Вона спрямована на дітей та підлітків віком від 9 до 14 років (для дітей, яким ще не виповнилося 14 років). Чому саме цей вік? Експерти підкреслюють, що вакцини найбільш ефективні до того, як дитина мала контакт з вірусом, а отже, до початку статевого життя — вірус передається статевим шляхом. 

«Відтепер дівчатка та хлопчики можуть вакцинуватися після дев'яти років до 14 років, але ми хочемо розширити цю програму. Вакцинація є добровільною і безкоштовною, але остаточне рішення залишається за батьками», — заявила на прес-конференції міністр охорони здоров'я Ізабела Лещина. «Ми розпочинаємо програму вакцинації від ВПЛ у початкових школах. Це важлива медична та освітня акція», — додала міністр освіти Барбара Новацька. Вона також підкреслила роль батьків і директорів шкіл у реалізації цієї програми: «Ми звертаємося до батьків із закликом записати своїх дітей на безкоштовну і безпечну вакцинацію, яка буде проводитися в школах».

Вірус папіломи людини (ВПЛ) — один із найпоширеніших вірусів у світі. Існує понад 150 типів ВПЛ, і десяток з них є особливо небезпечними, оскільки мають високу онкогенність. Тобто: вони можуть викликати рак. Усім випадкам раку шийки матки передує хронічна ВПЛ-інфекція, але це не єдина злоякісна пухлина, пов'язана з цим вірусом. Він також може викликати рак ануса, піхви, вульви, статевого члена, ротоглотки, голови та шиї. Вісімдесят відсотків сексуально активних людей, як чоловіків, так і жінок, контактують з ним. Довгий час вважалося — помилково — що щеплення від ВПЛ є вакциною для дівчат і жінок, і це тому, що вірус в першу чергу асоціюється з раком шийки матки. Це четверте за поширеністю злоякісне онкологічне захворювання у жінок у всьому світі. Щороку у світі діагноз ставлять понад 600 тисяч жінок, і більше половини з них помирають. У Польщі щороку помирає понад 340 тисяч жінок, а кількість нових випадків оцінюється в понад 600 тисяч. Понад 80% усіх випадків захворювання припадає на країни, що розвиваються.

У Польщі рак шийки матки щороку діагностують майже у 3 тисячі жінок. Однак хлопчики також потребують вакцинації, оскільки метою є не лише захист окремих осіб, але й зупинення поширення вірусу серед населення
Фото: Shutterstock

Педіатриня д-р Катажина Зих-Крекора: З 2024 року в Польщі діє універсальна програма вакцинації проти ВПЛ, яка охоплює також дітей. Діти у віці від 9 до 14 років можуть отримати вакцину абсолютно безкоштовно в рамках шкільної кампанії. Для дітей старшого віку програма дозволяє безкоштовну вакцинацію з вересня минулого року вакцинами Cervarix (бівалентною) або Gardasil 9 (9-валентною). Ці вакцини ефективно захищають насамперед від раку шийки матки, а також від інших видів раку, пов'язаних з ВПЛ, таких як рак анального отвору, вульви та піхви.

Лікар додає, що вакцини проти ВПЛ вважаються безпечними, а побічні ефекти в основному обмежуються місцевими реакціями в місці ін'єкції. — Серйозні побічні ефекти трапляються рідко. Дослідження показали, що вакцина найбільш ефективна при введенні в молодому віці, з ефективністю від 74% до 93% у групі 9-14 років і від 12% до 90% у групі 15-18 років, — пояснює вона. Досвід країн з довготривалими програмами вакцинації проти ВПЛ показує, що ефективність профілактики персистуючої ВПЛ-інфекції, передракових станів шийки матки, піхви і вульви та кондилом у жінок перевищує 90%, а у чоловіків — передракових станів статевого члена, ануса і кондилом.

Фото: Shutterstock

Станом на 2014 рік 64 країни впровадили програми вакцинації проти ВПЛ, але рівень охоплення вакцинацією залишається низьким: лише 1,4% жінок у світі отримали повну дозу вакцини. Важливо, що програма також передбачає 50% відшкодування вартості вакцини для дорослих. Доктор Зих-Крекора: Програма вакцинації проти ВПЛ поширюється і на дорослих жінок, але для них вакцинація є платною. Міністерство охорони здоров'я рекомендує людям у віці від 9 до 26 років, які раніше не були належним чином вакциновані, розглянути можливість вакцинації. Для тих, хто молодше 45 років, вакцинація може бути розглянута після консультації з лікарем. Для жінок, які вже інфіковані ВПЛ, вакцина може бути корисною, захищаючи від інших типів вірусу, з якими вони раніше не контактували. Однак важливо зазначити, що вакцина не виліковує наявні інфекції, але запобігає подальшому інфікуванню іншими типами вірусу. Експертка підкреслює, що жінкам, які були раніше вакциновані, немає необхідності повторно вакцинуватися після народження дитини.

Вона додає, що вакцина може бути корисною навіть у випадку вже наявної інфекції, оскільки вона може допомогти імунній системі боротися з вірусом, сприяючи швидшій ремісії інфекції 

Універсальна програма вакцинації проти ВПЛ реалізує цілі та завдання Національної стратегії боротьби з онкологічними захворюваннями на 2020-2030 рр. Вона доповнює програму безкоштовних щеплень для дітей та підлітків щепленням, яке захищає від захворювань, що викликаються ВПЛ.

Як записати дитину на вакцинацію? Інформацію можна отримати в поліклініці (POZ — Відділення первинної медико-санітарної допомоги) та школі. 

20
хв

Зробіть дитині щеплення від ВПЛ. Де? У поліклініці або в школі

Анна Й. Дудек

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Україна має стати Ізраїлем Європи

Ексклюзив
20
хв

Юлія Павлюк: «Кожний обмін і кожні перемовини — це спецоперація»

Ексклюзив
20
хв

Не потурайте злу

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress