«Усі хвороби від нервів» – цей вислів відомий кожному. Науково доведений факт, що сильні нервові перенапруження викликають порушення у роботі організму. Від страху та хвилювання пересихає в роті, образа викликає клубок у горлі, сором змушує червоніти, сильні стреси можуть спровокувати серцевий напад. Усе це прояви психосоматики.
Sestry поспілкувалися з Оксаною Волошиною, психологинею, спеціалісткою з невідкладної допомоги в психології, першою сомнотерапевткою в Україні, гіпнотерапевткою, травмафокусованою терапевткою.
Оксана Щирба: Що таке психосоматика і як вона виникає?
Оксана Волошина: Це напрям в медицині, який займається вивченням впливу психологічних факторів на виникнення захворювань. Психосоматика – це страждання тіла через стрес, поява хвороб, виникненню яких немає фізіологічного пояснення. У нашого мозку немає минулого чи майбутнього, і йому байдуже: чи ви все уявляєте, чи маєте це відбувається в реальності. Те, про що ми думаємо, залишає відбиток на тілі, формує тілесну та розумову пам’ять. Позитивні емоції можуть сприяти зміцненню імунної системи і зниженню ризику захворювань. Тривала депресія, тривожність і гнів підвищують ризик розвитку різних хронічних захворювань.
ОЩ: Як зрозуміти, що це психосоматика?
ОВ: Лікарі проводять обстеження людини, а органічних порушень не виявляють. Але людина погано себе почуває. Тоді можна говорити, що це психосоматика. Якщо ми тривалий час перебуваємо у пригінченому чи депресивному стані, живемо з почуттям провини, то хвороба може проявитися фізіологічно. Хвороби серця виникають внаслідок нестачі любові та безпеки, або від емоційної замкнутості. Людина забороняє виявляти собі любов до себе та інших. Гіпертонія виникає тоді, коли людина намагається взяти на себе навантаження, які їй не під силу. Наприклад, працює без відпочинку, на повне виснаження. Тобто, хвороба з’являється від напруги.
Проблеми з нирками можуть бути викликані розчаруванням, критикою, осудом; коли особа має недовіру до світу, їй здається, що її весь час обманюють та зневажають. Астма – небажання жити самостійно. Запори – це надлишок накопичених почуттів, уявлень, переживань. Печія – свідчення витісненої агресивності. Проблеми із зором – небажання когось бачити. Безсоння – втеча від життя, небажання визнавати його тіньові сторони.
У мене була успішна і в професійному, і в особистому житті клієнтка. Звернулась з проблемою порушення сну. Під час терапії розповіла, що в неї падає зір настільки сильно, що вона майже не бачить. Офтальмологи не могли виявити причини. Зʼясувалося, що кожного дня вона їхала на роботу і говорила: «Щоб мої очі тебе не бачили». Це стосувалося колеги, якого звільнити не могла, а працювати з ним було некомфортно. Вона сформувала установку і через це почала втрачати зір. Коли ми пропрацювали це питання, зір відновився.
Тобто, ми формуємо собі установки. Набуті протягом життя установки керують нами, але їх можна змінювати. Часто люди кажуть: «Я завжди восени і навесні хворію простудними захворюваннями», або: «Мене завжди восени та навесні болить голова». І вони хворіють, але не тому, що прийшла осінь, бо так би всі люди у світі хворіли восени. Коли ми постійно очікуємо чогось, а ще повторюємо це регулярно, то формуємо установку, або травматичну пам’ять.
ОЩ: Як психологічне здоров'я може позитивно впливати на запобігання психосоматичним хворобам?
ОВ: Людина є цілісним організмом, наш мозок та психіка не працюють окремо від тіла. Органи не функціонують окремо від психіки. Коли я відчуваю страх чи тривогу, реагує насамперед нервова система. Є загальна нервова система (симпатикус і парасимпатикус). Симпатикус активний протягом дня, під час неспання, а парасимпатикус активується, коли засинаємо. Парасимпатична нервова система відповідає за рівень зниження стресу. Норма напруги для людини – 4-5 балів (по шкалі до 10). Коли ми живемо в стресі – це 7-10 балів. У спортсменів та наших військових – це завжди 8-10 балів. Коли ми живемо в постійній напрузі або стресі, то маємо вищий рівень напруги. Як це працює? Ми пережили стрес і за деякий час маємо відновитися (до місяця). Якщо відчуття напруги або тривоги триває довше ніж місяць – з цим потрібно щось робити. Бо людина почне хворіти. Відзначається порушення сну, пітливість, головний біль. Є 5 базових емоцій: страх, гнів, сум, здивування, радість.
Щоб ми почувалися здоровими, організму треба давати якомога більше радості. Особливо зараз, в період війни. Важливо робити те, що приносить щастя: танцювати, кохатися, малювати. І тоді ми зможемо між страхом і здивуванням відновити гармонію і бути здоровими.
ОЩ: Чи важливо враховувати психосоматичний аспект при діагностиці та лікуванні пацієнтів?
ОВ: Весь час важливо враховувати психосоматичний аспект. Коли ми захворіли, то маємо пройти обстеження у вузькопрофільних лікарів і звернутися до психолога. Якщо ми маємо всі заключення та обстеження, то можемо визначити: чи це психосоматика (тоді потрібна лише психотерапія), чи є органічні порушення (тоді потрібно працювати з лікарями та психологами). На жаль, Україна на відміну від Європи, тільки наближається до такого лікування. В Україні немає інформації в протоколах лікування, що треба звертатися за допомогою до психотерапевтів та психологів. Ситуація почала змінюватися на краще, і багато клінік знають та розуміють, наскільки важливо, щоб лікар та психолог працювали разом.
Французькі психотерапевти провели цікаве дослідження. Взяли дві групи людей, які мали однаковий діагноз в онкології, були приблизно однакового віку і їм призначили однакове лікування. Одну групу супроводжували психотерапевти, іншу – ні. В групі, з якою працювали психотерапевти, і яку навчали правильно спати, пацієнти одужували швидше, 90% пацієнтів одужали. В іншій групі відзначили значно гірший результат. Це науковий факт, що психологічна підтримка важлива і потрібна за будь-яких обставин і при будь-яких захворюваннях.
ОЩ: Чи характерна психосоматика для дітей?
ОВ: Так,і дуже часто психосоматичні розлади у діток є причиною того, що відбувається навколо: непорузміння між батьками, перевтома. Якщо дитина часто хворіє, то це є відображенням проблем у батьків, які спостерігає чадо. Наприклад, діти адаптуються до школи. Їм потрібна підтримка, натомість батьки навантажують малечу різними гуртками. Коли батьки чинять насильство над дітьми чи понаднормово навантажують, то це точно не про любов і не про безпеку. Як наслідок дитина починає хворіти. Батьки ж нарікають: моя дитина так часто хворіє, я не розумію, що відбувається. А організм подає сигнали і захищає дитину, рятує від переживань. Ще один приклад: коли дитині бракує уваги, теж погіршується здоров’я. Якщо дитині під час хвороби дають чаї і щось смачненьке, дарують багато ніжності та любові, то дитина, коли їй бракуватиме любові в майбутньому, почне хворіти. В такий спосіб вона отримує увагу і турботу.
ОЩ: Хто лікує психосоматичні хвороби?
ОВ: Психотерапевт, який спеціалізується на цьому питанні. Якщо психолог не має відповідних знань, досвіду, то він не зможе допомогти пацієнтові. Треба обирати високваліфікованого спеціаліста – психосоматика, сомнотерапевта.
Проте щоразу як ми хворіємо не потрібно думати, що це психосоматика. Бо це можуть бути органічні порушення. Необхідно пройти відповідні обстеження, звернувшись до кваліфікованого спеціаліста; у жодному разі не ігноруйте симптоми.
ОЩ: Як зберегти психічне та фізичне здоров'я?
ОВ: Єдиного рецепту немає, але є базові потреби, які потрібно задовольнити.
Добре їсти (особливо в період війни). Нашому мозку потрібна їжа. Він не матиме енергії занурити нас в сон, якщо не отримає достатньо їжі. Має бути денний і нічний режим (добре їсти і добре спати).
Додавати собі багато радості. Це дозволить відрегулювати наш баланс і допоможе «не розвалюватися», залишатися в нормі.
Якщо є серйозні проблеми-звертатися до спеціалістів.
Вчитися позитивно мислити. Позитивне мислення формує добру пам’ять. Чим більше ми маємо приємних моментів, тим легше будемо приймати реальність і залишатися здоровим.
Психосоматика навчає нас важливості гармонії між розумом і тілом. Наші думки, почуття, поведінка сильно впливають на наше фізичне здоров'я. Розуміння цієї взаємодії допоможе дбати про себе та своє благополуччя.
Українська письменниця, теле- й радіоведуча, журналістка, піарниця, громадська діячка, голова правління ГО «Здоров’я жіночих грудей». Працювала редакторкою у низці журналів, газет та видавництв. Була ведучою Українського радіо. Пройшла шлях від кореспондентки до телеведучої та сценаристки на телебаченні. Обіймала посади керівниці пресслужби різних департаментів КМДА, Київської обласної колегії адвокатів, працювала з персональними брендами визначних осіб. З 2020 року займається питаннями профілактики раку грудей в Україні. Пише книги та популяризує українську літературу.Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Авторка книг «Стежка в долонях», «Ілюзії великого міста», «Падаючи вгору», «Київ-30», тритомника «Україна 30». Життєвий девіз: Тільки вперед, але з зупинками на щастя.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
