Чому Трамп виграв, а Гарріс програла? Огляд найвпливовіших світових медіа

Навесні Росія готує новий наступ. Під загрозою Сумська, Харківська та Запорізька області, заявив у Парижі під час зустрічі з європейськими лідерами Володимир Зеленський. За підсумками зустрічі «коаліції охочих» український президент повідомив, що збільшується кількість країн, готових допомагати з миротворчим контингентом. Він підкреслив, що будь-які перемовини про мир неможливі без участі Європи, і закликав ЄС посилити санкції проти Росії. Які гарантії безпеки Європа може запропонувати Києву? Чи з'явиться в Україні миротворчий контингент? Чи можливе тимчасове припинення вогню? І чи мають європейські країни потенціал допомагати Києву без підтримки США?

Мирні перемови: Європа поза процесом

Франція і Велика Британія намагаються зараз відігравати ключову роль у мобілізації європейських лідерів в контексті peace-talks, які відбуваються між США і Росією, США і Україною. Поки що Європа ніби як поза цим процесом, каже кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Богдан Ференс:

— Власне, Макрон — наш друг і підтримує нас, але, з іншого боку, він переслідує також свої цілі, тому що потрібно резонувати на фоні того, що Трамп і його адміністрація намагаються все ж таки щось протягнути, щоб отримати для себе хоча б якісь проміжні результати в контексті російської війни.

Що стосується матеріального прогресу, то на цьому етапі поки що мало що можна сказати. Залишається багато роботи щодо конкретних зобов’язань, оскільки в самій групі є розбіжності щодо того, чи варто рухатися вперед без американської «страховки» або іншої підтримки, зауважує стратегічний аналітик Центру стратегічних досліджень в Гаазі Девіс Еллісон: 

— Було б корисно дізнатися, чи є якісь обговорення щодо залучення інших країн до групи, наприклад Туреччини. Я брав участь у закритій сесії з деякими європейськими експертами та посадовцями, які зазначили, що підтримка Анкари була б дуже корисною у військовому плані, хоча, враховуючи нинішню політичну кризу там, у довгостроковій перспективі це може бути менш ефективним.

Російські вимоги і європейські санкції

Росія намагається продовжувати війну та затягує переговори про припинення вогню, наголосив Володимир Зеленський і закликав країни ЄС зберегти й посилити санкційний тиск на РФ. Останніми днями це питання набуло особливої актуальності. За підсумками перемов у Саудівській Аравії 23-25 березня США, Росія та Україна домовились про безпечне цивільне судноплавство і недопущення застосування сили в Чорному морі. 

Однак одразу після цього Росія оприлюднила перелік додаткових вимог, з-поміж іншого у Москві хочуть послаблення низки санкцій проти сільськогосподарського сектору. Дональд Трамп сказав, що США розглянуть російські вимоги задля припинення вогню в Чорному морі.

Натомість в Єврокомісії одразу відповіли, що одна з ключових передумов для перегляду санкцій ЄС — припинення російської агресії і виведення російських військ з України

Під час паризької зустрічі британський прем'єр Кір Стармер підтримав цю позицію, мовляв, абсолютно зрозуміло — зараз не час для зняття санкцій. Навпаки, з його слів, європейські лідери обговорювали, як посилити санкції, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів через подальший тиск.

‍Перемови, припинення вогню і миротворчий контингент

Європейці переважно налаштовані вкрай негативно щодо того, як відбуваються переговори між США та Росією, ділиться спостереженнями стратегічний аналітик Центру стратегічних досліджень в Гаазі Девіс Еллісон:  

— Тут часто проводять паралелі з переговорами США з Талібаном п’ять років тому. Головний наратив — це зрада з боку Вашингтона.

Що стосується перспектив реального припинення вогню, то тут є певний оптимізм, хоча, звісно, немає довіри до того, що росіяни його дотримуватимуться

Потрібен один чіткий план, на який всі погодяться і почнуть втілювати, наголосив Володимир Зеленський, звертаючись до європейських лідерів у Парижі. Макрон повідомив, що міністрам закордонних справ було доручено розглянути конкретні правові питання, що стосуються будь-яких сил, які гарантуватимуть припинення вогню, та подати звіт через три тижні. Він зазначив, що наразі немає єдиної думки щодо відправлення очолюваних Європою сил підтримки, хоч і додав, що це і не є необхідним для здійснення плану. В Україну вирушить французько-британська місія, яка працюватиме над посиленням української армії, заявив за підсумками зустрічі президент Франції Еммануель Макрон.

Нині розглядаються різні варіанти. Одним зі сценаріїв, на якому наполягає Франція, є розгортання членами коаліції значних сил в центральній Україні, можливо уздовж Дніпра, подалі від лінії фронту, про це Associated Press сказав французький посадовець. З його ж слів, серед інших можливих варіантів — розгортання сил підтримки ще далі від фронту, зокрема в західній частині України.

При цьому Макрон підкреслює, що європейські сили не будуть розміщені на лінії фронту в Україні і не будуть задіяні в перший день проти російських сил. Це радше має бути запобіжником проти повторного російського нападу.

Польща не направлятиме свої війська до можливого миротворчого контингенту в Україні, оскільки зосереджується на захисті східного флангу – кордону з Росією та Білоруссю. Варшава допомагатиме Києву, як і раніше — забезпечуватиме логістичну підтримку, зокрема функціонування хабу Ряшів-Ясьонка, через який  в Україну йде 90% усієї західної допомоги, заявив за підсумками паризького саміту польський прем’єр Дональд Туск.  

Водночас, за словами Туска, ця зустріч засвідчила дуже позитивні зміни в Європі за останні кілька років, коли всі країни  засудили російську агресію та наголосили на необхідності продовжувати підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно. А втім, польський прем’єр підкреслив, що потрібно докладати зусиль, щоб зберегти відносини зі США якомога кращими, навіть якщо обставини не завжди сприятливі.

З Трампом в європейців зараз комунікація, м'яко кажучи, не вдається, каже експерт-міжнародник Богдан Ференс. Особливо вже на фоні торговельних і тарифних воєн:

— І атмосфера буде лише складнішою. Тому, власне, ця саморефлексія,і відбувається на подібних зустрічах. Що це нам дає? Принаймні, це консолідація і координація зусиль по багатьох питаннях — і з американцями, і в контексті американсько-російських комунікацій.

Таким чином ми намагаємося все ж таки підсилитися за рахунок позицій європейських країн і європейських лідерів

Переозброєння Європи і підтримка України

Президент Володимир Зеленський повідомив, що через 7-10 днів Україна запропонує союзникам алгоритм для розгортання військового контингенту у майбутньому. Український президент також зауважив, що у багатьох лідерів є своє бачення гарантій безпеки України у разі досягнення якихось мирних домовленостей з Росією. Утім, в основі — сильна українська армія та розміщення іноземного контингенту. 

Український президент також закликав партнерів продовжувати військову підтримку України як на державному рівні, так і через спільні оборонні й фінансові ініціативи Євросоюзу. За його словами, Україна потребує інвестицій у спільне виробництво систем протиповітряної оборони, артилерійських снарядів та дронів.

ЄС зараз має хорошу нагоду пояснити своїм платникам податків, що допомога Україні приносить вигоди, які виходять за межі стримування російської агресії, вважає позаштатний науковий співробітник Центру аналізу європейської політики Генрік Ларсен:

— Наприклад, війна в Україні дає змогу отримувати зворотний зв’язок у реальному часі щодо військових інновацій, таких як перетворення цивільних дронів на автономні розвідувальні та ударні платформи. У майбутньому це може врятувати європейські життя. Це також дає можливість розширити співпрацю в галузі розробки високотехнологічної зброї та її масового виробництва.

Оскільки ЄС стимулює інтеграцію оборонного ринку, він також має врегулювати стандартизацію продукції. Це особливо важливо, оскільки постачання артилерійських снарядів та польових радіостанцій в Україну виявило серйозні прогалини у стандартизації оборонної продукції в Європі. НАТО не має механізмів для її забезпечення, тоді як ЄС може створити єдині вимоги для нових систем озброєння, зокрема щодо спільного використання алгоритмів і наборів даних у сфері високих технологій. Попри те, що усвідомлення нагальності європейської безпеки послаблює спротив спільному оборонному фінансуванню, у таких країнах, як Німеччина, Франція та Італія досі тривають складні дебати щодо розподілу бюджетних витрат, підсумовує Генрік Ларсен.

Щодо військової підтримки України, то Європі ще належить пройти довгий шлях. У фінансовому плані та постачанні матеріальних ресурсів вони більше готові продовжувати допомогу, хоча їхнє виробництво залишається застиглим у розвитку найважливіших систем (дрони, артилерія, ракети), пояснює стратегічний аналітик Центру стратегічних досліджень в Гаазі Девіс Еллісон: 

— Стосовно безпосередньої військової підтримки ситуація набагато складніша, оскільки без США європейські сили не можуть розгортатися великими групами для підтримки Збройних Сил України. У них немає достатньої кількості транспортної авіації чи готових військ для швидкого розгортання.

У найближчій перспективі можливим рішенням могла б стати коаліція кількох держав, які здатні забезпечувати підтримку в тилу, продовжує Девіс Еллісон:

— Це дозволило б звільнити українські війська для бойових дій, а також, можливо, надати системи протиповітряної оборони та створити основу для майбутнього розгортання додаткових сил. Усе це, однак, залежить від того, чи отримають європейські військові дозвіл від своїх урядів на застосування сили в разі потреби, а поки що я не бачу значних політичних дискусій на цю тему.

Всі фото: Офіс Президента України

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

Як грім з неба пролунала новина про вихід США зі складу Міжнародного центру з розслідування злочину агресії проти України, до якого входили прокурори, що збирали попередні докази про очевидний злочин росіян. Звісно, на тлі тотальної економії в імʼя прогресу імені Маска це було очікувано. Але неприємно. Речниця Білого дому Керолайн Левітт дуже обтічно прокоментувала, що нічого не чула про це рішення. 

Утім, воно цілком вкладається у затяжний медовий місяць між адміністрацією Дональда Трампа та Владіміром Путіним. Дуже хоче 47-й президент укласти угоду з російськими диктатором. Аж настільки — що готовий заплющити очі на те, що вирішувати питання України, ядерної програми в Ірані та співробітництво по копалинах Сибіру треба буде з реальним військовим злочинцем. 

Взагалі, коли мова йде про окупантів із РФ, я не вірю в достойні суди. Я вірю в ліквідацію. Красиву, продуману, підступну. Торік у грудні українці відчули деяку сатисфакцію після того, як у Москві ліквідували Ігоря Кирилова — генерала, який наказував застосовувати хімзброю проти ЗСУ. Коли він виходив із дому — біля підʼїзду вибухнув самокат. 

«Посадовець відповідальний за використання хімічної зброї на східному та південному фронтах України. За наказом Кириллова з початку повномасштабної війни зафіксовано понад 4,8 тис. випадків використання ворогом хімбоєприпасів», — написали у некролозі фахівці із СБУ. 

За наказом Кириллова окупанти використовували боєприпаси з отруйними речовинами у вигляді скидів з FPV-дронів на пункти оборони українських захисників. Після цього чимало бійців потрапляли до лікарень з тяжкими опіками слизових оболонок та дихальних шляхів. 

Ліквідація Кириллова стала ударом для Путіна — він кілька разів дав зрозуміти, що його тривожить смерть товариша. Набагато більше за заочні суди, де би вони не були

Тож це вкотре підтверджує, що росіяни мають боятися українців, поляків, литовців — і всіх інших, на кого вони кладуть очі і лапи, — скрізь. На суші, на морі, у барі безлімітного алкоголю у турецьких готелях на пʼять зірочок. 

Політична ставка президента Трампа зрозуміла. Якщо вже містер президент хоче переможних зустрічей з лідерами Росії, Ірану та Північної Кореї, то йому, звісно, не потрібно, аби ці чоловіки носили тавро «воєнних злочинці». Інакше не буде рукостискання. 

У відкритих джерелах можна знайти інформацію, за що США були відповідальні в групі, звідки їх вивели, — надавали матеріально-технічну допомогу та допомагали нашим прокурорам дещо їх розвантажити. Але основний масив роботи лежить саме на українських фахівцях, яких дуже не багато — і, крім воєнних злочинів, є ще цивільні справи. 

Аби осягнути обʼєми роботи, нагадаю, що з початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано більше 150 тисяч воєнних злочинів Росії на території України

Усі ці справи треба довести хоч до якогось суду — аби родичі закатованих отримали компенсацію та моральну сатисфакцію. І головне — аби єдиною згадкою про геноцид не був якийсь просто памʼятний хрест і деревʼяна капличка. 

Додамо ще кілька неприємних рішень від США, які можуть хіба запевнити диктаторів, що «хто сильний — той і правий». Почалось це з того, що в лютому представники США, ймовірно, відмовилися називати Росію «агресором» на зустрічі Core Group — країн, які готують міжнародний трибунал над Путіним за його воєнні злочини в Україні. Далі Вашингтон різко відмовився бути співавтором заяви Організації Об'єднаних Націй, яка підтримує територіальну цілісність України та вимагає від Москви вивести свої війська з окупованих територій країни.

Адміністрація Трампа також відмовилася підписати заплановане комюніке G7, яке називає Росію «агресором» у війні з Україною на відзначення третьої річниці війни 24 лютого 2025 року

«Європейські чиновники побоюються, що лестощі пана Трампа Путіну можуть призвести до того, що російського диктатора звільнять від наслідків за його вторгнення в межах будь-якого мирного врегулювання», — йдеться у матеріалі британського видання The Telegraph. 

Також днями трапилась вкрай детективна історія. 43-річна прокурорка Джессіка Абер, яка розслідувала воєнні злочини РФ, була знайдена мертвою у своєму домі. До приходу до влади Дональда Трампа вона входила у команду фахівців міністерства юстиції США, яка розслідувала воєнні злочини Росії в Україні. Крім того, пані Абер вела низку проваджень щодо кіберзлочинності і відмивання грошей росіянами.

В умовах, коли свідки воєнних злочинів помирають, а вкраденим дітям Росія якісно прошиває мізки проросійською пропагандою — збирати воєнні злочини вкрай тяжко. А кожен втрачений день — це шанс воєнним злочинцям уникнути відповідальності, жити своє краще життя і набиратися досвіду до нових актів геноцидів у майбутніх війнах. 

Може трапитись так, що США через деякий час змінять своє ставлення до Путіна і Росії, коли мирні переговори закінчаться нічим. Утім, якщо Вашингтон десь відступає з поля гри, це означає лише одне, що європейські країни мають бути більш активними та зубатими. Адже сьогодні російські герої СВО викладають відео, як вбивають українських полонених, а завтра можуть повторити досвіди уже десь в лісах Балтії.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

‍

Дипломати шести країн — Швеції, Фінляндії, Данії, Латвії, Литви й Естонії у спільному листі закликали Брюссель надати конкретні пропозиції, щоб рішуче підштовхнути процес вступу України до ЄС. «Україна продемонструвала значний прогрес у реформах — тепер настав час мобілізувати зусилля, щоб допомогти Україні зробити це», — йдеться у листі.

Коли відкриються перші переговорні кластери? Чи може Угорщина заблокувати українську євроінтеграцію? Які акценти варто особливо ретельно комунікувати Києву? Які реальні часові рамки приєднання України до ЄС? 

Просування і перепони на шляху євроінтеграції

Прогрес на шляху до членства в ЄС є, а от як його оцінювати — залежить від критеріїв оцінки, каже директор програми «Європа і світ» фонду «Відродження» Дмитро Шульга:

— З того, що бачу — коліщатка крутяться, комунікації між українськими органами влади і ЄС йдуть добре. Зараз сторони вже погодили на технічному рівні обсяг «домашнього завдання» України за низкою розділів (ще не за всіма, за всіма, як очікується, робота завершиться восени), яке слід буде зробити для вступу до ЄС.

Тобто вже є можливість офіційно відкривати перші переговорні розділи — але зараз ці перші рішення почала блокувати Угорщина. Побачимо, чи польське головування у ЄС зможе вирішити це питання

Угорський прем’єр Віктор Орбан виступає проти членства України в ЄС. 15 березня він висунув черговий перелік вимог до Євросоюзу, одна з яких — «Союз, але без України». Також Орбан анонсував опитування громадської думки щодо членства України в ЄС.

Польща відчуває особливу відповідальність за початок переговорів про членство України, заявив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. За його словами, Варшава за час свого головування хотіла би відкрити один, а можливо й два переговорні кластери, однак всі ці рішення зараз блокують угорці. Водночас Сікорський наголосив, що під час останнього засідання Ради міністрів ЄС з закордонних справ відбулась жорстка дискусія, що рішення про початок переговорів з Києвом має залежати не від двосторонніх питань, а виключно від виконання критеріїв.

Необхідний тиск всередині Європи, щоб гарантувати переговори про вступ України до Європейського Союзу — про це у зверненні до лідерів ЄС заявив український президент. Зі слів Володимира Зеленського, в Європи має бути спосіб як не допустити, щоб окремі учасники блокували те, що необхідно для всіх.

Дорожня мапа вступу України в ЄС

Стівен Блокманс (Steven Blockmans), асоційований старший науковий співробітник брюссельського аналітичного центру CEPS, брав участь у підготовці українських команд до скринінгу за розділом «Демократія»:

— Рівень експертизи та ентузіазму, з яким вони взялися за виконання цих завдань, а також якість презентацій та дискусій між різними підрозділами адміністрації, Верховною Радою, ЗМІ та іншими зацікавленими сторонами справили на мене велике враження. Я також бачив позитивні відгуки Європейської комісії.

Все це дає мені підстави вважати, що Україна демонструє хороші результати на ранніх стадіях процесу підготовки до вступу, і що, незважаючи на складні обставини, вона має потенціал і рішучість розпочати перші блоки переговорів

Переговори з Брюсселем Україна офіційно розпочала торік у червні. Перемовна рамка чітко структурована за кластерами та розділами, які охоплюють сфери впровадження законодавства та стандартів ЄС. Вимоги розподілені на 35 переговорних розділів, які своєю чергою закріплені за шістьома тематичними кластерами:

• Фундаментальні реформи (fundamentals)
• Внутрішній ринок (internal market)
• Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання (competitiveness & inclusive growth)
• Зелена політика та сталий розвиток (green agenda & sustainable connectivity)
• Ресурси, сільське господарство та згуртованість (resources, agriculture & cohesion)
• ‍Зовнішні відносини (external relations)

За ініціативи польського фонду імені Стефана Баторія експертна група розробила дорожню карту переговорів між Польщею та Україною. Дослідження містить комплексний план дій і реформ, необхідних для наближення України до стандартів ЄС. 

Основи успішної комунікації України з ЄС

Польща зацікавлена в тому, щоб Україна стала членом сильного та ефективного Європейського Союзу, — вважає посол Польщі в ЄС (1996-2001) та  уповноважений з переговорів про вступ Польщі до ЄС Ян Трущинський. За його оцінкою, членство України зміцнить безпеку регіону та сприятиме економічному розвитку, зокрема й Польщі, — адже участь України в єдиному ринку призведе до покращення умов торгівлі та інвестиційного клімату. Опір вступу України в ЄС буде, а втім, це прогнозовані процеси:

—  На шляху до цієї стратегічної мети виникне потреба у взаємному пристосуванні і опір з боку секторів, що зіштовхуються з цією необхідністю, є неминучим. Упродовж останніх двох років у Польщі відбувались протести аграріїв, які блокували дороги і прикордонні переходи з Україною. На думку польських виробників сільськогосподарської продукції та автоперевізників, лібералізація умов торгівлі й транспортування між країнами ЄС і Україною є надмірною та створює загрозу їхній власній конкурентоспроможності на європейському ринку.

Ці та інші галузеві проблеми потребуватимуть творчих і прийнятних рішень, але вони не повинні блокувати чи суттєво відтерміновувати досягнення стратегічної мети — вступу України до ЄС

З Польщею і з іншими країнами ЄС Києву варто сфокусуватися на комунікації із бізнес-стейкхолдерами та урядами щодо стратегічних економічних вигод інтеграції України до спільного ринку ЄС, погоджується директор програми «Європа і світ» фонду «Відродження» Дмитро Шульга:

— Нині дуже гучні стейкхолдери, які бачать свої втрати, особливо в агросфері, хоча це далеко не весь сектор, а лише рослинницький сегмент. А нам потрібно показувати, що насправді вигоди інтеграції України переважують у дуже різних секторах — ІТ, ВПК, енергетика, транспорт, мінерали, фарма. Багато де в нас є що запропонувати ЄС для посилення його ринку і конкурентноздатності.  Власне, вже зараз насправді торгівля ЄС-Україна має дуже позитивне сальдо для ЄС, і для Польщі у першу чергу. Далі вигід буде ще більше.

Справжні переговори, зауважує асоційований старший науковий співробітник брюссельського аналітичного центру CEPS Стівен Блокманс (Steven Blockmans), розпочнуться лише тоді, коли буде досягнуто домовленостей з забезпечення плавного переходу, який не створить надмірного дисбалансу в соціально-економічному плані:

— Вступ такої великої країни як Україна, яка є світовим гравцем у деяких секторах, таких як агропродовольчий, чинитиме тиск на економічних операторів в ЄС. Ці фермери та компанії, в тому числі в транспортному секторі, вимагатимуть тривалих перехідних періодів, щоб полегшити входження українських конкурентів до системи.

Приклад євроінтеграції Польщі може бути робочою моделлю для України, вважає посол Польщі в ЄС (1996-2001) та уповноважений з переговорів про вступ Польщі до ЄС Ян Трущинський:

— Польща, наприклад, отримала значні інвестиції у сільське господарство та інфраструктуру, що дозволило їй зміцнити позиції на європейському ринку. Водночас адаптація вимагала структурних реформ, подолання бюрократичних бар'єрів і переформатування багатьох державних інститутів.

Для України важливо врахувати ці уроки: підготовка до вступу в ЄС не лише створює нові перспективи, а й вимагає зваженої політики захисту національних інтересів, адаптації економіки та управління суспільними очікуванням, резюмує дипломат. 

Коли Україна може стати членом ЄС

Переговори по технічних розділах вступу можуть зайняти від 2 до 3 років. Весь цей час Єврокомісія буде здійснювати моніторинг дотримання українськими інституціями «фундаментальних принципів» поваги до демократії, верховенства права та фундаментальних прав, зауважує старший науковий співробітник брюссельського аналітичного центру CEPS Стівен Блокманс (Steven Blockmans):

— Під час воєнного стану, звичайно, важко створити належний послужний список у деяких з цих сфер, тому прогрес також визначатиметься поверненням до нормального життя.

Можливо, продовжує Стівен Блокманс, прискорити інтеграцію в тих секторах, де Україна відповідає правилам та умовам ЄС. ЄС намагається стимулювати це в кількох пріоритетних сферах єдиного ринку, а також в оборонному секторі.

Варто орієнтуватися на 2030 рік. А чи вийде — залежить від дуже багатьох факторів, каже директор програми «Європа і світ» фонду «Відродження» Дмитро Шульга:

— Це і здатність України виконувати «домашнє завдання», обсяг якого насправді величезний, і зважаючи на стан інституцій, у першу чергу Верховної Ради — це має бути дуже посилена робота. На рівні декларацій, є усвідомлення цього завдання, побачимо, чи впораються.

Але інший великий політичний фактор — це готовність країн-членів ЄС ухвалювати десятки проміжних рішень у процесі переговорів

Зараз за кожним з 35 розділів переговорів потрібно мати як мінімум 2 рішення: про відкриття і закриття розділу, звертає увагу Дмитро Шульга. А в деяких розділах будуть ще й проміжні рішення:

— Саме тому Орбан свого часу казав, що у нього буде ще 75 нагод заветувати Україну. Що робити з угорською проблемою — якраз питання до ключових членів ЄС, які розуміють ситуацію і підтримують Україну.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍