Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Збираємо дитину до школи в Польщі: де дешевше купити канцтовари та одяг?
Незабаром розпочнеться новий навчальний рік, а отже, саме час подумати про підготовку до школи. За програмою підтримки Dobry Start батьки кожної дитини, яка ходить до школи в Польщі, можуть отримати 300 злотих на речі, необхідні для навчання. Що можна купити на ці гроші і де найбільший вибір та приємні ціни?
Де купити «виправку» для школи недорого? Фото: Shutterstock
No items found.
Шкільні ярмарки в магазинах Польщі
Перед початком навчального року товари для школи можна купити практично у всіх великих магазинах Польщі: Carrefour, Auchan, Lidl, Biedronka, великий вибір канцелярії завжди є в магазинах Empik.
Вже зараз у Carrefour величезний вибір канцелярії, рюкзаків на будь-який бюджет. Ми побували в магазині Carrefour в Arkadia Westfield — вибір вражає, під шкільний ярмарок відведено кілька секцій. Хороший асортимент наплічників від 90 до 200 злотих, набори кулькових ручок від 6 злотих за 4 штуки, маркери та фломастери від 10 злотих за набір, акварельні фарби від 9 злотих, набір олівців від 7, зошити від 3 злотих, популярні зошити формату А5 від 10 злотих.
Ціни мережі Auchan знаходяться приблизно на такому ж рівні, і в цих магазинах також величезний вибір різних варіантів канцелярії та рюкзаків за демократичними цінами. У Lidl та Biedronka є все необхідне, але вибір товарів менший, зате простіше зорієнтуватися, діють різні знижки та спецпропозиції.
Магазини Empik дорожчі, натомість там можна купити канцелярське приладдя відомих брендів.
Наприклад, акрилові маркери Molotow, Montana, Pilot, Dope, маркери фірм Promarker, Credua, Toki. Є й рідкісні товари, які важко знайти в інших магазинах, як-от сухі пастельні фарби, вугільний олівець, хлібний гумка, товстий папір для акварелі. Так, набір із 12 маркерів Promarker коштує 116 злотих, а набір маркерів Pilot від 55 злотих за 6 штук.
До речі, бюджетні товари тут також є. Наприклад, ножиці фірми Staedtler за 10 злотих, кольоровий папір від 5 до 20 злотих, зошити формату А5 по 9 злотих, гумки, прості олівці по 2 злотих за штуку, зошити для нот від 3 злотих.
Вибір недорогого шкільного приладдя є в Pepco. Упаковка фломастерів фірми BIC: 12 штук за 12 злотих. Великий вибір олівців, зошитів, шкільного одягу — все дуже бюджетно. Тут можна знайти сумку для змінного взуття всього за 10 злотих, геометричний набір: лінійка на 15 см, два трикутники, транспортир, циркуль із запасними стрижнями та окрема гумка за 15 злотих, точилка для олівців за 3 злотих/штука, альбоми для малювання за 4- 5 злотих, зошити по 60 аркушів від 4 злотих, тонкі зошити від 1,5 злотих за штуку.
Шкільні пенали у величезному асортименті є в кожній торговій мережі від 10 до 70 злотих за штуку. Найдорожчі — з мультяшними героями та безліччю відділень для зберігання шкільного приладдя.
Чи вигідніше купувати шкільне приладдя в інтернеті?
Сьогодні багато батьків віддають перевагу купівлі шкільних товарів через інтернет. Це дозволяє заощадити час і гроші, але не всі готові чекати на доставку і замовляти товари без можливості їх перевірити перед покупкою. Сьогодні найдешевшими є маркетплейси Allegro і Temu — там великий вибір дешевих товарів, але враховуйте, що доведеться сплатити вартість доставки. З плюсів: тут можна значно заощадити на великій кількості покупок, огромезний вибір трендових кольорів чи канцелярії з героями улюблених мультфільмів та кіногероями. З мінусів: платна доставка, не можливо перевірити товар перед покупкою, потрібно вивчати відгуки та дивитися кількість людей, що купили даний вид товару, щоб не замовити товар поганої якості. Це забирає час.
Одяг і взуття
У більшості шкіл Польщі не носять шкільну форму, тому одяг та взуття купуємо у магазинах. Сьогодні великий вибір одягу для школи є у H&M, Zara, спортивного взуття у Deichmann, Adidas, Reebok, великий вибір різного дитячого взуття на Eobuwie. Підібрати стильний шкільний лук дитини можна практично на будь-який бюджет. Так, можна купити кросівки Skechers за 250 злотих, а можна знайти гарне взуття в Zara від 115 злотих. Великий вибір футболок у Zara зараз від 30 до 45 злотих, стильні сорочки для школярів по 85-95 злотих, спортивні костюми по 115-130 злотих. У H&M цінова політика трохи нижча — зараз у магазині величезний вибір спортивного одягу, толстовок, джинс, поло та сорочок для школярів.
Скільки грошей ви витрачаєте, щоб зібрати дитину до школи?
Дар'я Харкова, логопед:
— На збори дитини до школі мені вистачає 150-200 злотих, на ці гроші я купую канцелярське приладдя в Carrefour або Auchan. У мене донька-підліток, шкільної форми в школі немає, тому одяг носить той, що купуємо протягом усього року, у нас не практикується збирати якийсь спеціальний образ для школи.
Іванна Сніжко, власниця салону краси:
— Син навчається у приватній британській школі у Варшаві, і у нас дуже чіткі вимоги до форми та канцелярії. Ми купуємо повний набір форми із фірмовим логотипом, включаючи одяг на фізкультуру. І це коштує приблизно 1300 злотих. На канцелярське приладдя я витрачаю приблизно 600-700 злотих, так як у нас є чіткі вимоги, скільки і товари якого бренду потрібно купити.
Ганна Герасименко, домогосподарка:
— На збори до школи для сина-п'ятикласника планую витратити 800-900 злотих. На новий рюкзак та канцтовари мій бюджет 300 злотих, а на решту грошей треба докупити одяг та взуття. Деякі речі залишилися з минулого року, а дещо вже потребує заміни. У нас немає шкільної форми, але я завжди купую для школи окремі комплекти одягу, які дитина носить лише в школу та нікуди більше.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Скільки коштує парковка у Варшаві та де можна оплатити паркування
Тарифи на паркування в зоні SPPN (Strefa Płatnego Parkowania Niestrzeżonego) встановлює мерія, і в даний час перша година паркування у Варшаві коштує 4,50 злотих, друга — 5,40 злотих, третя — 6,40 злотих, а кожна наступна — 4,50 злотих.
Незважаючи на те, що плата за паркування стягується тільки в будні дні з 8:00 до 20:00, щомісячні витрати все одно виходять чималі, особливо якщо ви працюєте або винаймаєте квартиру без підземного паркінгу.
У вихідні та святкові дні, а також 2 травня, 24 грудня та 31 грудня у Варшаві можна паркуватися безкоштовно. Не платять за паркування власники електромобілів, якщо вони мають наклейку «ЕЕ» або зелені номерні знаки.
Іншим власникам авто потрібно оплачувати стоянку у паркоматах або через мобільний додаток. Зробити це можна, прив'язавши банківську картку до наступних аплікацій: • mobilet.pl • skycash.com • flowbird.pl
Оплату паркування у Варшаві контролює система електронного моніторингу автоматично. Штраф за несплату сьогодні становить 300 злотих (якщо оплата проводиться протягом 7 днів з моменту отримання повідомлення, суму буде знижено до 200 злотих). Але якщо ви живете у Варшаві та сплачуєте податки, то можете оформити abonament mieszkańca та платити за паркування у столиці від 30 до 600 злотих на рік.
Що таке абонемент на парковку і хто має право його отримати?
Абонемент резидента Варшави (abonament mieszkańca) дозволить значно заощадити на парковці у столиці. Завдяки йому після придбання річного паркувального дозволу ви можете залишати автомобіль у платній паркувальній зоні (SPPN) без необхідності щоразу платити за паркування. Але отримати такий документ можуть не всі.
Щоб оформити абонемент, необхідно відповідати наступним умовам:
• мати постійну або тимчасову прописку у Варшаві в зоні платного паркування (Strefa Płatnego Parkowania Niestrzeżonego). Звертаємо увагу, що звичайна міська прописка не підходить — має бути прописка саме в межах SPPN; • сплачувати податок на доходи фізичних осіб PIT у Варшаві та мати звіт про це принаймні за попередній рік; • мати у користуванні транспортний засіб з максимально допустимою масою до 2,5 тонни або легковий автомобіль масою понад 2,5 тонни.
Існують два види абонементів — вартістю 30 та 600 злотих на рік
• Районний абонемент (abonament rejonowy)
Його вартість 30 злотих на рік, і ви можете вибрати не більше 8 паркоматів у радіусі не більше 200 м від місця проживання чи роботи. Також ця опція дає право паркуватися у зоні дії знаків B-35 і B-39, де стоянка дозволена тільки резидентам.
Докладніше про ідентифікатор B-35 можна дізнатися на офіційному сайті.
Карта зон дії районних абонементів з індивідуальними тарифами доступна за посиланням.
• Окружний абонемент (abonament obszarowy).
Його вартість 600 злотих на рік, а опцій набагато більше. Замість 8 паркоматів, тут 46 зон SPPN і близько 1200 місць для паркування. Паркуватись можна фактично в будь-якому місці житлового масиву чи району, зокрема у «зоні тільки для резидентів» B-35 на всій території, де діє абонемент.
• Офлайн у пункті обслуговування пасажирів. Записуватись бажано заздалегідь, оплатити абонемент можна готівкою або карткою в день оформлення. Адреси пунктів доступні за посиланням;
Після перевірки документів ви отримуєте індивідуальне посилання на оплату електронною поштою. Воно дійсне протягом 5 днів. Після оплати на мейл приходить файл з абонементом, який потрібно роздрукувати. Після чого розмістити на лобовому склі автомобіля.
Список документів, необхідних для оформлення:
• паспорт; • техпаспорт автомобіля; • якщо ви не є власником або співвласником автомобіля, знадобиться сплачений цивільно-правовий договір або договір найму у формі нотаріального акта; • перша сторінка податкової декларації PIT за попередній рік, завірена податковою службою у Варшаві; • у разі розрахунків PIT через інтернет потрібно роздрукувати першу сторінку декларації PIT за попередній рік та роздрукувати квитанцію про сплату прибуткового податку (UPO) з номером документа, що відповідає ідентифікатору документа UPO; •довідка, що податкова інспекція підтверджує подання декларації PIT за попередній рік. У документі має бути зазначений район Варшави як місце проживання та подання податкової декларації.
Як не дивно, посвідчення водія надавати не обов'язково. Тому якщо на вас оформлений автомобіль, а їздить на ньому співробітник фірми або родич, а у вас дотримано всіх інших умов, подання документів на абонемент є можливим.
Цього року фестиваль відкриє картина режисера Дмитра Мойсеєва «Сірі бджоли», яка стала переможцем Одеського Міжнародного кінофестивалю. Фільм розповідає історію двох людей похилого віку, які є останніми мешканцями невеликого села в «сірій зоні» поблизу лінії фронту. Сергійович (Віктор Жданов) похмурий і хазяйновитий, він живе завдяки пасіці (звідси і назва фільму), а його товариш Пашка (Володимир Ямненко) у свої 59 років веселий і легковажний. Сергійович вважає себе українцем і підтримує ЗСУ, а Пашка вечорами не нехтує пити горілку з ДНРовцами. Але попри все ці два чоловіка — друзі дитинства, і вони не зраджують один одного. Але життя друзів змінюється, коли в селі з’являється російський снайпер.
Це глибока історія про людську самотність на тлі війни та життя, яке зруйнувала Росія. Основа сюжету стрічки — однойменний роман Андрія Куркова, однак фільм не повторює книгу.
Кадр з фільму "Сірі бджоли"
Одна з найважливіших подій фестивалю — секція, присвячена кримським татарам, і документальний фільм «Тиха депортація». Стрічку було відзначено золотою нагородою кінопремії New York Festivals TV & Film Awards 2024 у номінації «Права людини». Це щемливі історії про те, як спочатку радянська влада не залишила вибору кримським татарам і насильно вивозила їх у товарних вагонах, а зараз Росія знову залишає кримських татар без дому, бо жити на окупованому півострові для багатьох стає неможливим. У фільмі використані кадри з приватних архівів героїв, деякі з них опубліковані вперше.
Загалом кожна стрічка фестивалю заслуговує на увагу. Сюжети фільмів торкаються тем дорослішання, соціальних змін, ідентичності та війни, про яку в світі говорять дедалі менше. У деяких кінокартинах легко впізнати себе. Наприклад, у фільмі «Під вулканом» режисера Даміана Коцура, в якій українська родина під час відпустки на Тенерифе дізнається про початок повномасштабної війни та вмить перетворюється з туристів на біженців. Фільм, в якому показані трансформації людей, які звикли до матеріального й душевного комфорту і спокою, але раптом втратили їх, претендує на премію «Оскар 2025» від Польщі.
Кадр з фільму "Під вулканом"
Також в межах фестивалю буде показана «Ля Палісада» Філіпа Сотниченка. Це гірка іронія на 90-ті роки, яка демонструє абсурд тих часів. Фільм представить Україну на премії «Оскар 2025».
З жовтня по грудень фестиваль відвідає інші міста Польщі, а з 1 по 17 листопада 2024 року фільми можна буде переглянути онлайн на платформі MEGOGO.PL.
Супутні заходи кінофестивалю
Крім показів фільмів, Ukraina! Festiwal Filmowy презентує широкий спектр супутніх заходів. Це зустрічі з митцями, дебати з експертами, присвячені темі кримських татар та російської пропаганди, українським та білоруським меншинам в Польщі.
Глядачів також очікують виставки фотографій Каріни Бендковської та плакатів Івони Ціхи. Дітлахам будуть цікаві майстеркласи та розваги з аніматорами, також відбудеться декілька музичних концертів. Органазатори запросили на подію близько пів сотні акторів, режисерів, продюсерів та журналістів, серед якіх Римма Зюбіна, Віталій Салій та Олександр Ярема, а також кримськотатарський режисер Ернес Сарихаліл.
У центр порожнього ватману 17-річний Ян прикріплює ілюстрацію одного з київських прибуткових будинків початку 20 століття. Навколо нього він фіксує кілька рожевих стікерів із розрахунками, скільки прибутку можуть принести відкритий тут кінотеатр, кафе та квартири для здачі в оренду, враховуючи площу та ціни того часу. Ян разом з однокласниками люблінського ліцею грає в імпровізовану гру, в якій кожен з них представляє рахункове бюро початку 20-го століття у центрі Києва, що отримало замовлення від одного з найвідоміших архітекторів того часу Лева Гінзбурга та мають представити бізнес-план його нового проєкту.
17-річний Ян хоче розповісти польським дітям більше про свою країну
Таке завдання учні отримали під час майстер-класу в межах фестивалю «Україна в центрі Любліна», який щорічно уже протягом 17 років організовує Фундація духовної культури пограниччя та знайомить Польщу з Україною та її культурою.
— Такі заходи дуже потрібні в польських школах, — каже Ян, захистивши свій творчий проєкт перед однокласниками.
Вони допомагають польським дітям уявити, наскільки прекрасна Україна, а українським дітям згадати свої рідні міста та відчути свій дім за тисячі кілометрів від нього
Це лише другий рік, коли до програми фестивалю організатори додали активності з урбаністики та архітектури для дітей та підлітків. Ця ідея належить українській громадській організації «Ефект дитини». Її співзасновниці з початком повномасштабного вторгнення Росії усвідомили, що коли міста України руйнуються, а будівлі стають воєнними цілями російських військових, про це варто говорити не тільки на профільних форумах та конференціях, але й на більш широку аудиторію. Зокрема, велика кількість дітей, які вимушено опинилися за кордоном, можуть розповідати про це та бути не гіршими амбасадорами країни, ніж дорослі.
— Запропоновані активності спрямовані на те, щоб діти мали мотивацію пізнавати Україну все більше та не втрачали зв'язок з домом, де б не проживали, адже, отримавши цікаві знання через гру, вони поширюють їх далі серед друзів, — розповідає співзасновниця і голова громадської організації «Ефект дитини» Анна Ольхова.
Співзасновниця фестивалю і голова громадської організації «Ефект дитини» Анна Ольхова
Ще одна активність, яка демонструє не тільки красу України, а й її подібність з європейською архітектурою, і зокрема, з польською, фотоконкурс «Місто-ДІМ». Учасникам запропонували знайти у Любліні куточки, які можуть їм нагадувати рідні місця в Україні. За словами організаторів, це допомагає концентруватися на речах, які об’єднують дві сусідні країни, а не роз’єднують. А також підкреслюють роль Любліна, як міста що стало для кількох десятків тисяч українців тимчасовою домівкою.
— Оскільки я сама з Херсона, мені була близька робота однієї з переможниць конкурсу, херсонки пані Вікторії, — розповідає Анна Ольхова. — Вона впізнала у люблінській Алеї Солідарності, яка проходить через центр міста, схожість із дорогою на в’їзд на зруйнований сьогодні росіянами херсонський Антонівський міст. Роботу вона підписала «Дорога додому».
Відвідувачі розглядають роботи, створені у рамках фотоконкурс «Місто-ДІМ»
На переконання організаторів, подібні проєкти допомагають будувати україно-польську дружбу без стереотипів та упереджень, базуючись на паритеті та взаємоповазі, для декого з учасників від самого дитинства. Адже першим свідомим кроком до знайомства з Україною для багатьох учнів у Любліні стає участь у конкурсі в рамках фестивалю «Ukraina – terra (in)cognita». 15 років тому його придумала вчителька географії 29-го ліцею Івона Кричка. Разом з викладачкою Центру Східної Європи Університету Марії Кюрі-Склодовської Надією Гергало вони щороку розробляють нові завдання, щоб підтримати інтерес до вивчення української мови та культури дітьми у Польщі, адже за їхніми словами, попри тисячолітнє сусідство, Україна й надалі залишається там малознаною.
На фестивалі представлені різноманітні програми та конкурси для школярів
Питання конкурсу стосуються географії України, національних та державних символів, традицій, ключових історичних подій в історії, а також архітектури, музики та кухні.
— Щороку маємо відповіді, які нас веселять. Наприклад, під запитанням, хто зображений на 5-гривневій банкноті, замість Богдана Хмельницького учні пишуть «кримський хан» або описують устрій України як монархію, — згадує Надія Гергало.
Ми вважаємо, що варто було б до шкільної програми додати теми, які стосуються спільних польсько-українських звитяг і зусиль у боротьбі з часто спільним ворогом, тому що переважають знання про трагічні сторінки історії між нашими народами
Ще одна мандрівка в часі через століття відбулася під час концерту «VibeUA: звучить Україна». Гості мали можливість познайомитися з відомими українськими піснями, що відображають різні епохи в історії країни: від класичних творів, таких як «Гуцулка Ксеня» Ярослава Барнича, до популярних хітів 90-х років. Таким чином організатори хочуть показати, як українська музика відображає важливі етапи становлення національної ідентичності, культурного розвитку та суспільних змін.
— Класичні твори, такі як «Щедрик» Миколи Леонтовича, вийшли за межі національного контексту й стали частиною світової музичної спадщини, виконуючи також роль культурної дипломатії, — розповідає координаторка фестивалю «Україна в центрі Любліна», представниця Фундації духовної культури пограниччя Оксана Басараба. — Водночас пісні Володимира Івасюка стали голосом покоління, яке мріяло про незалежність і вільну Україну.
Вони не лише розкривали красу української природи та душі, а й стали символом боротьби проти радянської системи
Насичена програма фестивалю закінчилася музично-поетичним концертом військового 68-ї окремої єгерської бригади, письменника і громадського діяча Павла Вишебаби. Гості мали нагоду познайомитися із сучасною українською поезією під супровід піаніста Олександра Огнівця.
Фестиваль «Україна в центрі Любліна» проводять уже 17 років поспіль
Тиждень фестивалю «Україна в центрі Любліна» об’єднав тисячі людей, які змогли побачити Україну зовсім з іншого ракурсу, з якого її зазвичай не показують у новинних випусках: цікавою, самобутньою, музичною й архітектурно привабливою, багатою на досягнення та видатних людей, які зробили внесок у світову культуру. Це ще одне нагадування про те, що українці за кордоном, які системно створюють різноманітні проєкти та ініціативи популяризуючи знання про Україну, на вагу золота. І не можна нехтувати цим важливим ресурсом нашої культурної дипломатії.
За даними Міністерства освіти, через бойові дії в Україні пів мільйона дітей навчаються дистанційно, ще понад 723 тисячі — за змішаною (то онлайн, то офлайн) формою навчання. В основному, це прифронтові області, де — попри постійні обстріли та блекаути — у вересні розпочався навчальний рік. Sestry з'ясовували, як навчаються діти у прифронтових регіонах і як Міністерство освіти планує реформувати систему навчання у реаліях війни.
«Син не може вчитися, якщо обстріл — а я не поруч»
— Повітряна тривога, яка триває 4-5 годин, прильоти, блекаути — так виглядає наше життя вже понад два з половиною роки, — розповідає Sestry мама школяра з Дніпра Юлія. — Коли почалася повномасштабна війна, син навчався у третьому класі, зараз — вже у п'ятому. До цього були два роки пандемії коронавірусу, тож нормальне навчання офлайн дитина бачила тільки в першому класі.
У певному сенсі пандемія допомогла школам у прифронтових регіонах адаптуватися до реалій війни — процес навчання онлайн вже був усім знайомий. Ми із сином з Дніпра не виїжджали. Звикли вже і до обстрілів, і до блекаутів. Я професійно займаюсь декором, і зараз мої led-гірлянди, світлодіодні сегменти та стрічки у нас по всьому будинку. Як і павербанки. Ми підключили одразу два мобільні оператори — щоб коли в одного зникає інтернет, миттєво переключатися на інший. Тож відключення електрики для нас не означає, що син перериває навчання — його гаджети працюють ще кілька годин.
Навчання онлайн для багатьох в Україні стало нормою. Фото: Igor Tkachov / AFP/East News
Якщо оголошено повітряну тривогу, урок онлайн переривається. Син бере гаджети й іде в укриття, де продовжує працювати самостійно. Деякі батьки скаржаться, що за таких умов діти погано концентруються. У мого Андрія таких проблем немає — для нього навчання онлайн вже давно стало нормою.
Проблеми у нас інші — наприклад, син дуже боїться обстрілів. Оскільки я працюю з дому, ми майже весь час разом.
Але якщо я не поруч і відбувається обстріл, у Андрія може початися паніка від думки, що мама в небезпеці
Ми вже навіть зверталися з цього приводу до психолога. Це стало однією з причин, чому ми відмовилися ходити до класу офлайн, який з'явився в школі минулого року (через те, що шкільне укриття не може вмістити велику кількість людей, діти в таких класах навчаються по тижнях: тиждень — у класі, тиждень — дистанційно). Син сказав: «Я дуже хочу до школи, але поки йде війна, боюся туди йти».
У школі навіть немає медсестри — і це у воєнний час! А «прильоти» в місті трапляються через 3-4 хвилини після оголошення тривоги. Чи вистачить цього часу, щоб усі встигли спуститися в укриття?
У підвалі навчання не продовжується, бо там немає для цього умов. В результаті близько 150 дітей просто сидять (іноді годинами) у сирому переповненому приміщенні і чекають, коли тривога закінчиться. Вдома в укритті син хоча б продовжує вчитися. У шкільному підвалі він такої можливості не матиме.
Разом з тим чимало батьків обрали варіант офлайн. Хтось через роботу, хтось — щоб діти соціалізувалися. І якщо торік ми ще могли продовжувати навчання дистанційно, то цьогоріч нас поставили перед фактом: оскільки більшість батьків у класі за офлайн навчання, онлайн класу не буде.
Довелося знайти іншу школу, яка через відсутність укриття поки що працює дистанційно. Але навіть її вже «прив'язали» до школи з підвалом і провели серед батьків голосування «за» й «проти» навчання офлайн. І тільки завдяки тому, що тут 80 відсотків батьків проголосували проти, наш клас на цей рік залишили дистанційним.
«Математику діти вивчають за кордоном, але вистави хочуть ставити з нами»
У прифронтовому Херсоні переважна більшість шкіл працює лише дистанційно, оскільки місто зазнає постійних обстрілів.
— За останні два місяці почастішали атаки бойовими дронами, що скидають боєприпаси на перехожих, — розповідає Sestry директорка Херсонського Таврійського ліцею Анжеліка Мельник. — У мій двір такі дрони прилітали вже двічі.
З лівого берега, де закріпилися росіяни, до нас за лічені секунди долітає все: ракети, дрони, міномети, артилерія. Тому питання навчання офлайн навіть не обговорюється
У нашому ліцеї зараз навчається 412 дітей. Лише 76 з них не виїхали з Херсона — і вони фактично живуть в укриттях. Але ліцей працює. Завдяки спонсорам, у багатьох учнів з'явилися нові ноутбуки, які довго тримають заряд. Роутери підключені до павербанків. Тож тепер у нас практично немає уроків, скасованих через відключення електрики.
«Чим довше триває війна, тим менше шансів у навчальних закладів у прифронтових регіонах вижити», — Анжеліка Мельник. Фото: city.kherson.ua
Якщо в населеному пункті, де знаходиться вчитель, звучить повітряна тривога, він перериває урок, переносить його на інший час і йде в укриття. Якщо у вчителя тривоги немає, але є у когось з учнів (адже діти перебувають у різних регіонах), цей учень відключається та йде в укриття. Урок продовжується для інших. Але уроки (особливо частина, де вчитель пояснює новий матеріал) записуються, і той, хто пропустив, може переглянути запис.
Ми проводимо онлайн не лише уроки, а й позакласні заходи — класну годину, зустрічі дітей, ігри, навіть концерти. Творчість — це специфіка нашого ліцею, діти вивчають мистецькі дисципліни. Хореографи танцюють, музиканти навчають музичній грамоті, шкільний театр ставить міні-вистави та одноактні п'єси. Все це зараз — онлайн.
Ці заняття — справжня терапія як для учнів, так і для вчителів. Ми проводимо їх ближче до вечора, щоб встигали приєднатися діти, які за кордоном.
Математику вони можуть вивчати і в Польщі чи Німеччині, а от ставити виставу онлайн приходять до нас. Так ми намагаємось зберегти нашу шкільну «сім'ю». І якщо діти, які виїхали, потім захочуть повернутись, вони знатимуть, що їм тут завжди раді
Ми намагаємось адаптуватися до будь-яких умов, але водночас розуміємо, що чим довше триває війна, тим менше у навчальних закладів у прифронтових регіонах шансів вижити. Люди у Херсоні щодня втрачають житло. Тільки на моїй вулиці 20 будинків уже зруйновано, лишилося шість. Дедалі більшій кількості сімей, що виїхали, нікуди повертатися — і люди вирішують залишатися там, куди поїхали, відправляють дітей до місцевих шкіл.
Зруйнована школа в Херсоні, жовтень 2024. Загалом росіяни знищили близько 400 і пошкодили близько 4000 шкіл на території України. Фото: Kherson Regional Military Administration of Ukraine / Anadolu/ABACAPRESS.COM
З вересня 2025 року набирає чинності новий наказ Міносвіти, який зобов'яже дітей-переселенців (ВПО) йти до шкіл за місцем проживання. Це означає, що з нашого ліцею (як і інших міських шкіл) підуть сотні учнів. Школи закриються, вчителі втратять роботу, а діти — зв'язок зі своєю рідною школою і в деяких випадках — країною (далеко не всі, хто перебуває за кордоном, захочуть шукати для дитини нову українську школу онлайн і, скоріше, віддадуть перевагу школі за кордоном).
Від формату онлайн — до навчання в укриттях
У чому суть нової ініціативи Міносвіти? Йдеться про реформу під назвою «Школа офлайн», мета якої, як кажуть в МОН, «повернути 300 тисяч учнів до безпечного очного навчання». Для цього у школах у прифронтових регіонах обіцяють побудувати укриття.
— Більшість з тих, хто зараз в Україні навчається дистанційно чи змішано, — це прифронтові та прикордонні з РФ та РБ території, — повідомляє Sestry пресслужба Міністерства освіти України. — Саме громади з цих областей є ключовим пріоритетом для будівництва укриттів.
Уряд виділив субвенції на укриття у розмірі 2,5 мільярда гривень, дотацію у розмірі 5 мільярдів гривень, а також залучаємо донорські кошти, зокрема від уряду Литви, та інші проєкти з нашими партнерами United 24.
Всі укриття, які ми будуємо, є протирадіаційними, тобто такими, де учні можуть безперервно здійснювати освітній процес, проводити там перерви і уроки. І саме в таких укриттях можна буде відновлювати очне навчання.
Метрошкола в Харкові. У 2024 році 5,8 тисяч дітей пішли до підземних класів. Навчання у звичайних школах у Харкові заборонене. Фото: SERGEY BOBOK / AFP
— За якими критеріями визначається, чи безпечно дітям відвідувати школу офлайн?
— У серпні Кабінет Міністрів України затвердив методику оцінки ризиків у системі освіти — документ, на який очільники областей можуть орієнтуватись, коли приймають рішення про повернення шкіл в офлайн формат.
Розраховуючи рівні ризику безпеки, команда МОН аналізувала освітні дані: геолокацію закладів освіти в межах відповідних громад, кількість учнів та працівників цих закладів, форми навчання тощо. А також додаткові дані: геолокацію вибухів, об'єктів інфраструктури, відстань від лінії фронту, статус кожної громади (окуповані, бойові дії — як активні, так і потенційно можливі), наближеність до державних кордонів України з країною-агресором, Республікою Молдова в межах Придністровського регіону та Республікою Білорусь тощо.
— Якщо школа відповідає критеріям переходу на офлайн і більшість батьків у класі підтримують цей перехід, але деякі проти з міркувань безпеки — чи буде у них можливість продовжити навчання онлайн?
— На вимогу таких батьків у школі можуть відкрити окремі дистанційні класи, але важливо, щоб у такому класі було не менше 20 дітей. Для таких дітей є й інші формати навчання, індивідуальні: сімейна, екстернат чи індивідуальний педагогічний патронаж.
— З вересня 2025 року батьки будуть зобов’язані перевести дітей в школи офлайн за місцем проживання. Тобто у переселенців вже не буде можливості продовжити онлайн навчання у своїй дистанційній школі?
— Діти зможуть продовжити навчання у своїх дистанційних навчальних закладах, якщо у школі за місцем їхнього перебування не буде місць або ж ці школи не відновлять освітній процес в очному форматі через безпекову ситуацію.
Відповідно до оновлень, мінімальна наповнюваність дистанційних класів має бути 20 учнів, а також має бути наявність щонайменше одного класу для всіх років навчання. В іншому випадку школа за рішенням засновника призупиняє свою діяльність на час воєнного стану. Важливо, що так само за рішенням засновника вона може і відновити процес, якщо з’явиться укриття або зміняться умови.
Модульні бетонні укриття можуть стати альтернативою підвальним бомбосховищам. Встановлювати їх почали в Одесі. Фото: оdessa-life.od.ua
— Які залишаються опції у дітей за кордоном, якщо в класі української школи, де вони навчаються онлайн, не набереться 20 учнів?
— Вони матимуть декілька опцій: навчання на сімейній, екстернатній формі та в дистанційних класах з українознавчим компонентом.
Українознавчий компонент — це скорочена програма, за якою учні можуть вивчати лише декілька основних предметів, яких немає в іноземних школах. Зокрема, це українська мова, українська література, історія України, географія, основи правознавства, Захист України. Обрати клас з українознавчим компонентом можна на дашборді.
«Якщо система у прифронтових регіонах не стане гнучкішою, ще більше дітей виїдуть за кордон»
Частково ініціатива МОН перевести якнайбільше дітей на офлайн навчання впроваджується вже зараз — саме тому дедалі більше шкіл у прифронтових регіонах переходить на «змішаний формат» навчання.
— Змішаний формат у Запоріжжі — це коли один-два дні на тиждень діти ходять до школи, а решту днів навчаються онлайн, — розповідає Sestry засновниця громадської організації «Хочу вчитись!» Катерина Звєрєва із Запоріжжя. — Діти навчаються виключно в укриттях, адже місто перебуває під постійними обстрілами.
Оскільки ситуація змінюється (наприклад, зараз атаки почастішали), батьки дітей, які ходять до школи офлайн, можуть у будь-який момент перевести дитину на дистанційне навчання — якщо вважають, що так буде безпечніше. Це правильно, бо йде війна — ти не знаєш, що буде завтра, не кажучи вже про наступний навчальний рік.
Будівництво підземної школи в Запоріжжі, 2024. Фото: Запорізька обласна військова адміністрація
Але оскільки наказ МОН, який зобов'язує дітей з вересня 2025 року переходити на офлайн навчання за місцем проживання, вже затверджено, мережа шкіл точно зазнає змін. Діти-переселенці підуть до шкіл у містах, де вони тепер живуть, і дистанційні школи у прифронтових регіонах, де не набереться 20 учнів у класах, будуть закриті чи об'єднані з іншими навчальними закладами. Дітей, які фізично залишаються у прифронтових регіонах, переводитимуть або на змішане навчання до шкіл з укриттями, або на онлайн — до тих шкіл, де наберуться дистанційні класи.
Ініціатива міністерства переводити дітей, які перебувають у відносно безпечних регіонах, на офлайн навчання виглядає логічною. Але мені здається неправильною спроба «натягнути» подібні уніфіковані рішення на всю країну — хоча б тому, що у прифронтових регіонах ситуація інша.
У наказі МОН нічого не сказано про те, чи будуть батьки мати право голосу в таких питаннях, як перехід з онлайн на офлайн і назад — адже це питання безпеки дітей
Сказано лише, що це вирішуватимуть рада оборони та військова адміністрація чи педагогічна рада. Але, ухвалюючи рішення, на що вони орієнтуватимуться — на думку батьків або на вказівки зверху? Боюся, що другий варіант більш ніж ймовірний.
Розмови про те, наскільки дітям важлива соціалізація, зрозумілі, але в таких містах, як, наприклад, Запоріжжя, люди думають насамперед про те, як вижити. Я зараз говорю це як мама восьмикласниці, яка востаннє повноцінно була у школі у четвертому класі. Останні кілька тижнів росіяни атакують Запоріжжя КАБами, тут справжній жах. Як у такій обстановці можна вимагати, щоб школи дотримувалися суворих нормативів? Якщо для прифронтових регіонів не буде розроблено гнучкіших механізмів, боюся, це призведе до того, що ще більше людей поїдуть.
Якщо батькам, які бояться відправляти дитину до школи, буде сказано, що навчання онлайн неможливе, тому що в класі не набралося 20 учнів, вони просто повезуть дитину у безпечніший регіон чи за кордон. А це саме те, чого хоче ворог — спустошити наші міста, перетворити їх на пустелю. Хочеться вірити, що йому це не вдасться. Що нас почують, і думка батьків буде врахована.
Щоб підтримати батьків і заохотити їх працювати, уряд Польщі підготував три варіанти нових пільг. Опікуни дитини вирішують, яка форма підтримки їм підходить. Вже можна подавати заяви на отримання виплат. Кошти виплачуватиме ZUS. Перші кошти за новою програмою будуть виплачені не пізніше двох місяців з дати подання заявки.
«Активні батьки на роботі» (Aktywni rodzice w pracy)
Батьки, які працюють, можуть розраховувати на допомогу 1500 злотих (1900 злотих у випадку, якщо дитина з інвалідністю) на місяць.
«Активно в яслах» (Aktywnie w żłobku)
Допомога в розмірі до 1500 злотих (1900 злотих для опікунів дітей з інвалідністю) призначена батькам, чия дитина відвідує ясла/дитсадок/дитячий клуб або перебуває під опікою дитячого закладу. Кінцевий розмір допомоги не може перевищувати плату за дитячий заклад. Тобто якщо ви платите за садочок 800 злотих, то і компенсація буде не більше 800 злотих.
«Активно вдома» (Aktywnie w domu)
Допомога батькам, які не хочуть або не можуть скористатися двома попередніми варіантами. Тим, хто не працює і не віддає свого малюка у дитячі заклади, держава буде виплачувати 500 злотих на місяць.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
.avif)
