Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Заїдання стресу в еміграції: як скинути зайву вагу
Війна й еміграція — це довготривалий стрес, з яким ми переважно намагаємося впоратися інтуїтивно. Наприклад, заїдаючи тривогу і негативні емоції. Але переїдання шкодить організму і — що важливо — викликає почуття провини, яке знову хочеться заїсти. Що ж робити з цим замкнутим колом?
Неконтрольована їжа та накопичення запасів — це спроба людини убезпечити себе від зовнішніх факторів стресу. Фото: Shutterstock
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Перше, що треба зробити, якщо після пережитого стресу ви раптом набрали вагу — здати аналізи на гормони. У більшості лабораторій проводять скринінг ендокринних причин погладшання та супутніх метаболічних змін (тут і тиреотропний гормон, і кортизол, і лептин, і глікований гемоглобін тощо). З результатами аналізів, якщо вони не в нормі, треба звернутися до ендокринолога або свого сімейного лікаря. Адже якщо гормони не в нормі — зусилля щодо схуднення можуть виявитися марними.
Якщо ж результати аналізів хороші — користуємося рекомендаціями дієтологів, нутриціологів та тренерів.
«Я сама пройшла цей шлях: спочатку мешкала в Грузії, потім переїхала до Литви. Психологи пишуть, що людина в еміграції проходить кілька стадій: період ейфорії, культурний шок, акультурацію — а далі адаптується або повертається на батьківщину. У багатьох українців останньої опції немає — повертатися немає куди. Тому нам залишається будувати своє життя на новому місці, максимально знизивши рівень шоку для свого організму», — вважає нутриціолог та тренер TRX-програм Лілія Халілова.
Щоб перестати заїдати свої емоції, потрібно слідувати досить простим, але дієвим рекомендаціям:
1. Відновити сон, а саме лягати спати в один і той самий час і стежити, щоб тривалість сну була не менше 7-8 годин;
2. Налагодити режим харчування: обов'язково їсти 3 рази на день, повноцінно і до ситості, прибрати перекуси. Обирати натуральні продукти, додати до раціону більше свіжих овочів, зелені, якісного білка. Виключити фастфуд, солодке, газоване та смажене. Раціональне харчування знизить рівень кортизолу, адреналіну та напруги. Це підвищить рівень серотоніну — гормону, що чинить заспокійливу дію. Слідкуйте за тим, щоб у раціоні були цільнозернові продукти. Складні вуглеводи підвищують рівень серотоніну в крові і людина відчуває підйом настрою та почуття емоційної стабільності;
3. Ввести у життя посильну фізичну активність (це можуть бути домашні тренування, йога, похід у спортзал, біг). Спорт допоможе мінімізувати стрес, покращити сон та скинути зайву вагу;
4. За необхідності підключити психолога, який допоможе прибрати зв'язку їжа = задоволення та асоціацію “почуття безпеки =.відчуття ситості”.
Переїдання — це відповідь на кризу ідентичності
Психологиня та лайфкоуч Марина Леонова стверджує, що на підсвідомому рівні процес їжі у нас асоціюється зі щастям. Під час їжі мозок виділяє дофамін. Це нейромедіатор, який активує центр задоволення та винагороди.
«В імміграції людина проходить через кризу ідентичності. По-перше, ми більше не входимо до домінуючої більшості. По-друге, наш багаж знань та досвіду ставиться під сумнів. Ми підтверджуємо дипломи, кваліфікації, складаємо іспити і вчимося заново. І на допомогу нам приходить… їжа. Недарма кажуть, що їжа — один з дозволених наркотиків.
Напругу ми відчуваємо як голод. Хоча перед цим добряче поснідали чи пообідали. Але це не голод, а стрес. В еміграції причин для стресу, і, відповідно, переїдання безліч. Варто бити на сполох, якщо ви усвідомлюєте, що стали їсти часто і — як наслідок — забагато», — пояснює психологиня.
Щоб позбавити себе можливості переїдати, найпростішим способом буде не купувати продукти про запас, перестати доїдати за дітьми та працювати над почуттям власної безпеки.
«Їжа та накопичення запасів — це спроба людини убезпечити себе від зовнішніх факторів. Коли ми у стресі, коли втрачаємо почуття безпеки, їжа — це форма відволікання від скрутної ситуації. На короткий час це приносить полегшення, дає нам комфорт та відновлення. Але їжа — не ліки від психологічних проблем. Набагато простіше допомогти собі на етапі заїдання стресу в еміграції, ніж потім лікувати розлад харчової поведінки та ожиріння», — вважає спеціалістка.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Якщо ви шукаєте фільм, що поєднує глибокий сенс, японську естетику й невимовний щем, то «Ляльки» Такеші Кітано — це справжня поезія на екрані. Фільм сплітає три окремі, але нерозривно пов’язані історії про почуття, що не згасають навіть перед обличчям болю, розлуки й самопожертви. Це медитація над долею, пронизана глибокою меланхолією і водночас тихою надією. Особливе місце в картині займає природа: квітучі сади, ніжний рожевий сніг сакур, яскраві барви японських пейзажів. Весна тут — не просто тло, а символ крихкості людського щастя, його невловимості й неповторності кожної миттєвості життя.
Кадр з фільму “Ляльки”, 2002 рік
2."Весна, літо, осінь, зима... І знову весна", 2003 рік
Фільм корейського режисера Кім Кі Дука — кінопритча про людське життя, яке, подібно до природи, проходить крізь цикли змін. “Весна, літо, осінь, зима… і знову весна” — це роздуми про дорослішання, гріх, спокуту та спокій, які приходять з усвідомленням циклічності життя, прийняттям цього незмінного циклу своїм єством. Цей не лише про весну, це — кінематографічна медитація.
Кадр з фільму "Весна, літо, осінь, зима... І знову весна", 2003 рік
3. “Енн” (анг. Anne with an E), 2017-2019 роки
Канадський серіал, знятий за мотивами класичного роману Люсі Мод Монтгомері "Енн із Зелених дахів". Дія розгортається наприкінці XIX століття на острові принца Едварда. Головна героїня, 13-річна сирота Енн Ширлі, випадково потрапляє до сім'ї Касбертів — старших братів і сестри, які хочуть взяти хлопчика на допомогу по господарству, але замість цього отримали рудоволосу дівчинку з невгамовною уявою. Цей фільм — справжня ода природі, її красі та гармонії.
Кадр з фільму “Енн” (анг. Anne with an E), 2017–2019 роки
4. “Яскрава зірка” (анг. Bright Star), 2009 рік
Фільм з весняним вайбом, який створює романтичний настрій і показує красу природи. «Яскрава зірка» — це справжня кінематографічна поезія. Ця біографічна драма від Джейн Кемпіон переносить глядача у світ юного кохання, натхнення й трагедії, розповідаючи історію поета Джона Кітса та його музи Фанні Брон.
Кадр з фільму “Яскрава зірка” (анг. Bright Star), 2009 рік
5. “Весняні надії” (англ. Hope Springs), 2012 рік
Якщо ви шукаєте фільми про весну, що розповідають не лише про природу, а й про пробудження почуттів, подивіться «Весняні надії» — зворушливу й теплу історію. Подружжя, яке провело разом понад 30 років, намагається повернути втрачену ніжність і близькість. Як природа прокидається після зими, так і їхні почуття шукають новий подих. Фільм тонко нагадує: навіть у довгих стосунках є місце для відкриттів і перших зізнань. «Весняні надії» — це історія про те, що любов не має віку, а весна в серці може розпочатися в будь-який момент.
Кадр з фільму “Весняні надії” (англ. Hope Springs), 2012 рік
6.”Париж почекає”, 2016 рік
Романтична комедія, в якій головна героїня Анна вирушає в несподівану подорож з чарівним французом. Фільм наповнений мальовничими краєвидами Франції: сонячними виноградниками, квітучими полями та романтичними вуличками. Усе це створює справжню атмосферу весни. Вишукані страви, дегустації вин, неспішні розмови про життя — усе це робить фільм справжнім кінематографічним відпочинком. Ця історія про те, що щастя — в деталях.
Кадр з фільму ”Париж почекає”, 2016 рік
7. «Таємничий сад» (анг. The Secret Garden), 2020 рік
Десятирічна Мері потрапляє до похмурого маєтку свого дядька, де відкриває занедбаний, але чарівний сад, що пробуджує в ній допитливість, дружбу і надію. Разом з новими друзями вона оживляє це магічне місце, а разом із ним — і серця оточуючих, немов весна, що приносить життя після довгої зими. «Таємничий сад» — це історія про силу природи, дружби та внутрішніх змін.
Кадр з фільму «Таємничий сад» (анг. The Secret Garden), 2020 рік
8. Інакша Боварі (фр. Gemma Bovery), 2014
Письменник Мартін Жубер, переїхавши в тихе французьке село, знаходить натхнення у загадковій Геммі, яка нагадує йому мадам Боварі Флобера — жінку, що захоплює, зачаровує та, можливо, рухається до фатального кінця. Серед весняних пейзажів, романтики та літературних алюзій розгортається історія пристрасті, іронії та неминучості долі. Цей фільм — весняний коктейль з краси, кохання й літературних алюзій, який зачаровує з першого кадру.
Кадр з фільму Інакша Боварі (фр.Gemma Bovery), 2014
Якщо перегляд фільмів настільки вас надихне, що захочеться невідкладно гайнути на природу в гарні квітучі сади, — маємо для вас добірку з 10 найкращих садів Польщі.
У Польщі переводять годинник двічі на рік: на літній час в останню неділю березня на годину вперед, і на зимовий час в останню неділю жовтня на годину назад. У 2025 році перехід на літній час в Польщі пройде в ніч на 30 березня о 2:00 — на годину вперед. Стрілки годинника переведуть на 3:00. А ось на зимовий час країна перейде у ніч з 25 на 26 жовтня, коли годинник о 3:00 повернуть на 2:00.
Коли в 2025 році переводять годинники на літній час в Україні?
30 березня 2025 року о 3:00 ночі в Україні переведуть стрілки годинників на годину вперед — на 4.00.
Минулоріч у липні Верховна Рада України підтримала законопроєкт про відміну переходу на літній час, але президент Володимир Зеленський цей законопроєкт не підписав.
Коли в 2025 році переводять годинники на літній час у Німеччині?
У Німеччині в 2025 році на літній час годинники переводять в ніч на 30 березня (із суботи на неділю) рівно о 2.00. На годину вперед. Ніч таким чином стає коротшою.
Чи переводять годинники на літній і зимовий час у країнах Європи?
Дискусії щодо переведення годинників до ЄС тривають вже давно. Ще 2018 року Єврокомісія ухвалила рішення відмовитися від цієї практики, а 2019 року рішення навіть підтримав Європарламент. Тоді була прийнята резолюція, що останній перехід на літній час відбудеться в 2021 році. Разом з тим країни не можуть домовитися між собою та продовжують переводити годинники.
У 2024 році депутати Європарламенту вимагали у голови Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн виконати обіцянку скасувати переведення часу, але досі нічого не змінилося, бо резолюція Європарламенту має рекомендаційний характер. Щоб остаточно відмовитися від переведення стрілок у Польщі, має бути прийняте рішення місцевої влади, створено відповідний законопроєкт і прийнято закон. Такі спроби були, але не зібрали достатню кількість голосів.
Чому почали переводити годинники в Європі?
Все почалося в Німеччині в 1916 році під час Першої світової війни. Тоді уряд вважав, що це допоможе зекономити дефіцитне вугілля. Інші держави Європи підтримали рішення німців і вже в 1917 році повторили їхній приклад. У 1918 році приєдналися до переходу на літній час і США.
Після цього було чимало спроб це змінити, але вони не знаходять потужних аргументів, і годинники продовжують переводити.
Чи дійсно має місце економія ресурсів після переводу годинників? Чимало експертів вважають, що економія електроенергії складає 0,5%-1%. Разом з тим інші експерти запевняють, що економія влітку нівелюється зимовим переходом.
Психологи кажуть, що перехід на новий час посилює стресове навантаження на організм і негативно впливає на сон і концентрацію. У перший місяць після переведення стрілок зростає кількість суїцидів і інфарктів, загострюються хронічні захворювання, навіть зростає кількість ДТП (зв'язок цих процесів з переходом на літній час довести неможливо). Перехід на літній час для організму складніший, бо після зими й без того відчувається втома.
Чи доплачують працівникам нічної зміни за додаткову годину?
У зв'язку з переходом на зимовий час працівники нічної зміни працюють на 1 годину більше. І це має оплачуватися додатково — згідно з Трудовим кодексом працівник, що працює в нічний час, має право на додатковий вихідний.
Доплата за додаткову роботу має здійснюватись одночасно з виплатою місячної зарплати, а додатковий вихідний надається протягом місяця. Він також може бути перенесений на наступний місяць за домовленістю.
Згідно з Kodeks pracy Польщі, нічним часом вважається робоча зміна з 21:00 до 7:00, і працівник має право на компенсацію за роботу у нічний час. Розмір цієї надбавки становить 20% погодинної ставки і нараховується за кожну робочу годину зміни. Але в Польщі мало працедавців виплачують додаткові кошти після переводу годинників: це залежить від інтерпретації закону й політики компанії. Повʼязано це насамперед з тим, що робота в нічний час і без переходу вважається понаднормовою й оплачується додатково.
Як не заплутатися, чи правильний час показує ваш годинник?
Зазвичай гаджети (смартфони, лептопи, комп’ютери, смартгодинники тощо) самостійно переходять на новий час, але не всі (звичайні годинники та чимало автогодинників треба переводити вручну). Звірити актуальний час можна за посиланням.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/6724a90f67f46bad3ba25e02_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D1%96%202025.avif">«Читайте також: Свята, вихідні та торгові неділі 2025 у Польщі»
Лікар загальної практики (або сімейний лікар) — це людина, з якої починається ваш подальший шлях в системі польської медицини. Вся наступна медична допомога в системі NFZ (Narodowy Fundusz Zdrowia — Національний фонд здоров’я) надається лише з направленням від сімейного лікаря.
Потрапити на прийом без направлення можна до таких лікарів: психіатр, гінеколог та акушер, онколог, венеролог, стоматолог.
Для того, щоб отримувати безкоштовні консультації сімейного лікаря в Польщі потрібно бути застрахованим в системі державного медичного страхування та платити відрахування до ZUS (Zakład Ubezpieczeń Społecznych — Заклад соціального страхування). В інших випадках вам необхідно оформити приватну медичну страховку. У випадку звернення незастрахованої особи до медичних закладів будьте готові отримати медичні рахунки, або ж одразу звертайтеся за приватною медичною допомогою.
Якщо українці працюють в Польщі на основі трудового договору (Umowa o pracę), цивільно-правного договору (Umowa zlecenie), приїхали в Польщу після 24 лютого 2022 року (мають pesel з актуальним статусом UKR) — вони мають право на безоплатну медичну допомогу нарівні з громадянами країни.
Для укладання декларації з сімейним лікарем в Польщі вони можуть скористатися таким алгоритмом:
1. Відкрити Google-maps та знайти найближчу до себе Przychodnia POZ (Podstawowa Opieka Zdrowotna) — поліклініку первинної медичної допомоги, де приймають сімейні лікарі, терапевти та педіатри. Шукайте, щоб там була позначка NFZ. Перевірити, чи законтрактований заклад з NFZ можна тут. Вона може бути як у муніципальних, так і у приватних закладів. Часто там є оцінка роботи закладу, відгуки, за якими можна скласти уявлення про медичний сервіс конкретного закладу.
Перевірити відгуки на конкретного лікаря можна також у додатках типу https://www.znanylekarz.pl/, де можна вписати ім'я прізвища лікаря та подивитися відгуки.
2. Записатися на перший прийом до сімейного лікаря в Польщі
Медичний заклад забезпечує доступ до послуг лікаря первинної ланки відповідно до встановленого графіка роботи. Це можливо з понеділка по п'ятницю, з 8:00 до 18:00. Винятком є державні свята, тож слідкуйте за календарем державних свят у Польщі.
Записатися на прийом можна телефоном, який вказаний контактним на сторінці закладу, можна зробити це особисто (з власного досвіду — період очікування прийому сімейного лікаря в Польщі займав 1-3 дні). У випадку дійсно гострого стану, лікар може прийняти вас одразу після звернення. Також записатися до сімейного лікаря можна онлайн.
Для укладання декларації з сімейним лікарем онлайн можна скористатися безкоштовним мобільним додатком Internetowe Konto Pacjenta (IKP), в який можна зайти через сайт pacjent.gov.pl. Обліковий запис пацієнта зареєстрований для кожної особи, яка отримала ідентифікаційний номер PESEL.
Перший раз його треба активувати через “профіль зауфаний” (profil zaufany), або через один з банків, які входять для партнерської програми. У додатку необхідно знайти в розділ «Мій Обліковий запис», внизу сторінки, під заголовком «Ваша первинна медична допомога (POZ)», знайти відповідну позицію і клацнути «Заповнити декларацію», після вибору закладу/поліклініки вибрати лікаря, медсестру і акушерку (для вагітних жінок), потім підтвердити заповнені пункти.
Друга можливість записатися через додаток –це сервіс LikarPL, що працює українською, російською і англійською мовами. Перед візитом заповніть спеціальну форму обраною мовою, вказавши основні дані про стан здоров'я. Це допоможе лікарю підготуватися до прийому.
Форма доступна на комп'ютері та телефоні.
Після заповнення збережіть її номер, він знадобиться лікарю.
Форму можна завантажити та роздрукувати .
Під час консультування лікар використовуватиме спеціальний модуль: ваші слова українською будуть розшифровані польською, відповіді лікаря польською відображаються українською мовою.
Як підготуватися до візиту в поліклініку первинної ланки?
Часто українці бояться йти на візит для польських лікарів через страх мовного бар'єру. Ви можете прийти з членом сім'ї, опікуном або іншим для моральної підтримки. Якщо ви не володієте польською мовою, з вами має бути людина, яка допоможе у спілкуванні з лікарем. Заздалегідь можна написати текст, або підготувати фрази, які ви хочете обговорити з лікарем. Ось тут є словник медичних термінів та словник пацієнта, які вам стануть в нагоді.
Що ще треба знати під час візиту до сімейного лікаря в Польщі?
Приходьте приблизно за 5 хвилин до запланованого часу, враховуючи правила медичного закладу.
Майте з собою документи (паспорт або інший документ із відміткою про в’їзд до Польщі після 24 лютого 2022 року, pesel, карта побиту тощо).
Чекайте, поки вас запросити зайти — у кабінеті може бути інший пацієнт.
Відповідайте на запитання чітко та чесно — це допоможе швидше поставити правильний діагноз.
Якщо вам щось незрозуміло, не соромтесь перепитати.
Якщо у вас симптоми застуди, носіть маску навіть, якщо це не є обов'язковою вимогою.
Заздалегідь підготуйте: список ліків, які ви використовуєте (якщо приймаєте українські – знайдіть їх польський аналог), результати аналізів та обстежень, проведених нещодавно, виписки з лікарень та інформаційні картки з іншими консультаціями (за наявності), запитання до лікаря (розташуйте їх порядок у важливості, щоб встигнути обговорити головне).
Середня тривалість прийому сімейного лікаря в Польщі становить 10-15 хвилин. У цей час лікар з'ясує вашу проблему, оглянеться, поставить діагноз або призначить подальшу діагностику чи лікування.
Якщо сімейний лікар в Польщі відмовляє в укладенні декларації
Це часто стається з українцями, які мають pesel UKR. Заклад мотивує це тим, що вони нададуть допомогу за зверненням, однак не мають підстав укладати декларацію. Під час звернення на “гарячу лінію” там також підтвердили, що заклад має право укладати декларації з працюючими українцями, однак поки діє статус тимчасового захисту у медичній допомозі українцям не мають права відмовляти.
Ви маєте право двічі на рік безкоштовно змінити лікаря, акушерку або медсестру первинної медичної допомоги (ПОЗ) без пояснення причин. За кожну додаткову зміну іншу сплатити 80 злотих.
Безкоштовна зміна лікаря можлива також в таких випадках:
зміна місця проживання;
припинення роботи обраного закладу;
закриття поліклініки;
досягнення 18-річного віку (якщо раніше пацієнт був у педіатра);
інші обґрунтовані причини з боку лікаря або закладу.
Як потрапити до сімейного лікаря чи вузькопрофільного фахівця без черги
Як писали вище, період очікування візиту до вузькопрофільного лікаря, нетривалий. Однак якщо ви хочете потрапити до сімейного лікаря або вузькопрофільного фахівця без направлення, вам варто звернутися до лікарів приватної медицини.
Знайти його в своєму місті дуже легко за допомогою мобільного додатку znanylekarz.pl. Там у пошуку обирайте своє місто, або сусідні, напрямок, бажані дати – і шукайте лікаря. Однак врахуйте, що платна консультація коштує від 200-450 злотих в залежності від кваліфікації лікаря.
Часто в Польщі практикується таке, що люди звертаються для лікаря приватної практики, який працює також в системі NFZ, щоб отримати направлення на операцію, на високотехнологічне обстеження.
Якщо сімейний лікар виписав таке направлення для вас, то тут вже доведеться чекати своєї черги. Знайти найближчі вільні терміни “черги по нфз” можна за цим посиланням.
Там необхідно обрати напрямок, за яким ви маєте направлення, воєводство (тут немає територіальної прив’язки, дивіться, щоб вам було найближче). Далі складаєте список всіх доступних закладів та телефонуєте, щоб записатися. Це може бути трохи стресово, ви часто будете чути звук “зайнято”, але терпіння та наполегливість – і все вийде. Для отримання екстреної допомоги — звертайтеся на Швидку, у вихідні, вечірні\нічні та святкові години на SOR (заклад невідкладної медичної допомоги).
Будь-яка війна, особливо така кровопролитна і довготривала, як в Україні, неминуче загострює демографічну ситуацію. Населення зменшується, народжуваність падає, зростає смертність, люди емігрують. За даними Євростату, понад 4 мільйони українців нині мають тимчасовий захист в європейських країнах. Про їхнє повернення слід думати вже сьогодні, переконані в Інституті демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України. Видання Sestry поговорили з його очільницею, демографом, академіком Еллою Лібановою про те, що ж слід робити аби українці поверталися додому, яка користь від нового міністерства Національної єдності, чи є загрозливою демографічна ситуація в Україні та чи слід очікувати нову хвилю міграції після скасування воєнного стану.
Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень. Фото: Ukrinform/East News
Наталія Жуковська: Німецьке видання Der Spiegel нещодавно назвало ситуацію з демографією в Україні катастрофічною. Там зазначають, що криза, розпочата ще в 1990-х роках, набула загрозливих масштабів через масову еміграцію, втрати серед військових та цивільних, а також окупацію частини територій. Якою є ситуація насправді, на ваш погляд?
Елла Лібанова: Я б хотіла запитати, а Spiegel може назвати хоча б одну країну, яка веде війну впродовж десяти років і де б не було катастрофічної демографічної ситуації? Проводячи ці дослідження, вони дивляться на масштаби міграції, темпи депопуляції, рівні народжуваності та смертності. Безумовно, це глибока демографічна криза. Утім, катастрофою я б її не називала. Після 2022 року ситуація є більш-менш сталою. Більше того, те, що люди виїхали з України, це добре чи погано? Добре, бо вони залишилися живі. Як на мене, найбільша цінність, яка є — це людське життя. Йдеться не про молодих чоловіків, які втекли від війни, а про жінок з дітьми. Мої обидва онуки в Україні. Ми живемо у селі, де часто лунає повітряна тривога. Якщо телефон можна вимкнути, то машину з гучномовцем, що їздить сільськими вулицями, нікуди не подіти. І ці бідні діти п'ять разів на ніч чують сигнали тривоги. Я не знаю, що в їхніх голівках відбувається. З жахом про це думаю. Тому, слава Богу, що люди виїхали. Я можу сказати одне — ситуація з демографією в Україні закономірна.
Як нам вибратися з цієї демографічної кризи?
Закінчиться війна — і все поступово відроджуватиметься. Навряд чи вдасться відновити довоєнну чисельність населення, але перевищення довоєнних рівнів народжуваності й смертності є цілком реальним. Я далека від очікування бебі-буму. Утім, безумовно, народжуваність зросте до 1,5 дитини в розрахунку на 1 жінку (в 2021 році цей показник становив 1,2, а в 2023-2024 — менше 1). Що мала б робити держава у цьому напрямку? Маю великі сумніви щодо тривалого підвищення народжуваності за рахунок збільшення грантів при народженні дитини. Звісно, давати гроші потрібно, аби страхувати родину від бідності. Але мені здається, що більше результатів могло б дати покращення доступу до дитячих дошкільних і позашкільних закладів.
Нам треба відновлювати та розбудовувати цю систему. Це дасть можливість жінці не переривати на три роки, а то й більше, свою трудову діяльність, не втрачати кваліфікацію та не зубожіти родині
Ця акція була проведена у Львові у березні 2022 року, щоб привернути увагу до кількості дітей, які загинули під час великої війни. Фото: YURIY DYACHYSHYN/AFP/East News
За даними Євростату, станом на 31 жовтня 2024 року майже 4,2 мільйона українців, які виїхали з України через російське вторгнення, отримали статус тимчасового захисту в країнах ЄС. Як нам виграти боротьбу за українців? Що слід робити, аби люди поверталися додому?
Важливо, коли саме закінчиться війна. Кожний її місяць означає, що люди, які виїхали за кордон, адаптуються до тамтешнього життя. Знаходять житло, роботу, діти звикають до школи, вивчають мову. До речі, поляки говорять, й Євростат це підтверджує, що понад 80% наших «воєнних мігранток» є реально працездатними й знайшли роботу. З іншого боку, кожного місяця все більше руйнується цивільна інфраструктура, закриваються підприємства, люди втрачають житло та роботу. Частка мігрантів, готових повернутися, є зворотньо-пропорційною тривалості війни. Проте не варто переоцінювати значення відповідей, отриманих при опитуваннях. По-перше, сьогоднішні оцінки й наміри не обов’язково збігатимуться з майбутніми рішеннями, що ухвалюватимуться скоріш за все за інших умов. По-друге, ті, хто перебувають в епіцентрі подій, інакше сприймають ситуацію, ніж ті, хто перебувають на значній відстані і в інших умовах. Це стосується і тих, хто за кордоном, і тих, хто в межах України.
Що протидіє поверненням? Перше і головне — небезпека
Причому люди бояться не тільки сьогоднішніх бомбардувань, але й того, що будь-яка мирна угода, підписана з Росією, не є гарантією довгострокової безпеки. Всі бояться того, що буде новий напад. Друге — люди, які перебувають за кордоном, бояться того, що до них в Україні вже є негативне ставлення і що після повернення вони можуть стикнутися не просто зі стигматизацією, а навіть з маргіналізацією. Вони думають, що не зможуть знайти житло, що їх не братимуть на роботу. Якщо у них нікого не лишилося в Україні, якщо повністю виїхала вся родина, це теж не сприяє рішенню повернутися. Давайте тверезо дивитися на речі. У мене є ситуація, коли співробітники виїхали всією родиною. Я не вірю, що вони повернуться — як би вони не запевняли у зворотному.
Якщо в Україні не залишилося майна — це теж про неповернення. Я розумію, що майно це не головне, його можна продати, але, все ж таки, якщо воно є, то це хоч якийсь якір, який тримає. Безумовно, не на нашу користь різниця в заробітках. До того ж значна частина батьків думає про майбутнє дітей — їхню освіту, перспективи працевлаштування, набуття громадянства тощо.
Тепер про мотиви повернення. За свідченням тих же польських і німецьких експертів, 70% наших жінок, які виїхали, мають вищу освіту. Як ви розумієте, переважна більшість працює закордоном не за спеціальністю і кваліфікацією. Це означає втрату соціального статусу, звичного кола спілкування і так далі. Багатьох це не влаштовує. Причому коли вони дивляться на тих мігрантів, які виїхали задовго до війни, то розуміють неможливість змін принаймні за життя одного покоління. Тобто всі ті, хто виїхав, практично приречені на спілкування в межах свого вузького кола. Далеко не всіх це влаштовує. Друге — не всі діти, особливо середнього шкільного віку, адаптуються до шкільного навчання на Заході. Третє — як не дивно, але багатьох не дуже сильно влаштовує система медичної допомоги. Як з'ясувалося, не все так погано в Україні.
Якщо після війни Україну чекає економічний бум, а я в це вірю, то сюди не просто будуть повертатися українці, сюди поїдуть європейці. Тому що можливості самореалізації тут будуть кращі, ніж у більшості країн Європи
Торік в Україні з'явилося Міністерство національної єдності, яке серед іншого, працюватиме з українцями за кордоном. Наскільки доцільним, на вашу думку, було його створення?
На мою думку, простіше було б ці функції покласти на Міністерство закордонних справ, додати їм повноважень, штату і всього решту. І цього було б достатньо. Але я ж не державний службовець і просто не знаю всіх мотивів такого рішення. Ми зустрічалися з міністром Олексієм Чернишовим. І в процесі тривалої розмови у мене склалося приємне враження, що він адекватно розуміє ситуацію. Знаєте, вже сьогодні ми маємо налагоджувати зв'язки з усіма українцями, які залишили батьківщину. Я б не скидала з важелів відчуття українськості. Ми його ще не втратили. І навіть якщо вони не повернуться, то можуть бути «агентами впливу», сприяти покращенню українського іміджу у світі. І це дуже важливо і для них, і для нас. Якщо людина живе за кордоном і відчуває зв’язки з Україною, ще не все втрачено.
При міністерстві буде створено Агентство національної єдності, яке відкриє департаменти в ключових країнах перебування українців, насамперед, у Німеччині, Польщі та Чехії. У столицях цих країн буде створено «Хаби єдності». На вашу думку, що це дасть?
Насамперед це дасть підтримку зв'язків з Україною. Сьогодні нема нічого важливішого. Ми мусимо не дати людям забути свою українськість. Всі без винятку європейські країни зацікавлені в освіченій, працелюбній, неконфліктній українській робочій силі.
Більше того, втримання значної кількості українських жінок означає другу міграційну хвилю — вже чоловічу — після скасування воєнного стану
Не варто говорити про її наслідки для України. Ці осередки варто створювати не лише у Німеччині, Польщі та Чехії, а й, наприклад, у Британії. Щоб люди мали де зустрітися, оперативно отримати різноманітні послуги, включно з інформаційними, вивчати мову і літературу, врешті-решт взяти участь в українських акціях і, наприклад, у виборах.
Чернишов обіцяє бронювання чоловікам, якщо вони повернуться з-за кордону, та роботу…
Боюсь, що люди не дуже в це повірять, але обіцяти треба. Можна замахнутися на повернення 4,2 мільйонів зареєстрованих мігрантів, цілком розуміючи результативність такого кроку. Однак реалістичніше замахнутись на повернення, скажімо, 400 тисяч. Такий підхід є проявом цинічного оптимізму, вкрай необхідного сьогодні.
Який відсоток українців, на вашу думку, все ж таки залишиться за кордоном назавжди?
Я орієнтуюся на повоєнну ситуацію на Балканах. Це найбільш близькі до нас і географічно, і за способом життя країни. Там повернулася третина. Я мрію про половину. Раніше мріяла про 60 відсотків. Вкотре повторюю, що все залежить від того, коли закінчиться війна і наскільки серйозними будуть гарантії безпеки. Потрібно, аби люди повірили, що мир надовго. Бо якщо вони будуть впевнені у тому, що мир — це перемир'я на пів року, а далі почнеться все знову, то вони не поїдуть.
Населення України до 2041 року може скоротитися до 28,9 мільйона людей, а до 2051 року — до 25,2 мільйона людей. Фото: AP/Associated Press/East News
Деякі дослідники прогнозують, що до 2051 року українців буде 25 млн, а, за даними ООН, таку цифру слід очікувати у 2069 році. Наскільки реалістичними є такі прогнози?
Тут потрібно зрозуміти, про які кордони йдеться. У нашому інституті ми оцінюємо чисельність населення на території, підконтрольній легітимній українській владі і в кордонах 1991 року. Ми робимо прогнози для військових, Міністерства економіки, Міністерства праці, Пенсійного фонду, але у кількох варіантах, кожний з яких спирається на велику кількість припущень щодо розвитку подій (воєнних, економічних, політичних) саме в Україні. Оцінки ж ООН спираються на певні узагальнені моделі демографічної поведінки. Це абсолютно різні підходи, і ніхто не знає, який в кінцевому підсумку виявиться кращим.
Ви неодноразово наголошували на тому, що Україну після війни чекає економічне зростання. Чи значить це, що слід очікувати напливу мігрантів? З яких країн, на вашу думку, можуть приїхати люди?
Все залежить від масштабів буму, масштабів і структури попиту на робочу силу, умов і оплати праці. Наша бідність фактично убезпечить Україну від напливу мігрантів, які розраховують на соціальну підтримку — до нас радше поїдуть мігранти, які матимуть бажання працювати. Знаєте, є книга Джона Кеннеді «Нація іммігрантів». Свого часу я по ній здавала кандидатський мінімум. Кеннеді доводив, що Америка стала великою країною з потужною економікою саме завдяки іммігрантам. Люди приїжджали з двома валізами і з нуля починали все. При цьому неабияк працювали. Про те, з яких країн поїдуть до нас мігранти, наразі важко говорити. Як правило, люди їдуть з бідніших країн до більш розвинених. Але хто взагалі провів індустріалізацію у Радянському Союзі? Виявляється — американці. Привозили сюди заводи, тут їх збирали. Хто будував ДніпроГЕС?
Тому можуть приїхати європейці з дуже розвинених країн, бо тут будуть кращі можливості самореалізації, здійснення своїх творчих, кар'єрних та інших планів
Чому я розраховую на бум? Колись ми мріяли на те, що будемо містком між Росією і Європою. Зараз, звісно, не бачу підстав для таких мрій. Скоріше ми приречені бути бар'єром. А для того, щоб ми були надійним бар'єром, ми маємо бути заможною країною із потужною армією. Інакше ми не вирвемося з пут російської пропаганди. І зараз світ допомагає нам не тільки через емпатію, відчуття справедливості, але й з міркувань власної безпеки. Те саме буде й після війни. Нещодавно я відвідувала конференцію у Черкасах, і там був чоловік, який живе в Польщі і є своєрідним містком між польським бізнесом та Україною. Він говорив, що тисячі польських компаній готові вже сьогодні інвестувати в Україну. На це налаштовані і, наприклад, австрійці.Тому після війни гроші з'являться. Вони, власне, і зараз є. Просто наразі інвестиції дещо в інші напрямки.
Сьогодні багато розмов західних партнерів про необхідність мобілізації 18-річних чоловіків. Відтак, не секрет, що матері намагаються вивезти своїх дітей ще 17-річними. Чи загрожує Україні втратити ціле покоління молоді?
Коли почалися розмови про ймовірність призову 18-річних, я почала читати, що пишуть науковці. Британська школа соціальних психологів пише про те, що людина психологічно формується до 25 років. Зверніть увагу, коли у Британії починають голосувати, коли горілку в барі продають? З 21 року. У мене обидва діди воювали і батько. Хоч я на той момент була ще малою, але дещо пам’ятаю. Вони розповідали, що найшвидше гинули ті, хто потрапляв на фронт у 18 років, бо у них немає розуміння, як себе вести. І саме тому я проти мобілізації у такому віці.
До 25 років вже щось в голові з'являється. А 18 років — це ще дитина
Думаю, що мобілізаційний потенціал за рахунок більш старших поколінь ми в змозі сформувати. До того ж, президент сказав, що він на це не піде. Щодо втрати поколінь, то я не люблю такі розмови. Втрата покоління — це якщо вони вбиті. Якщо ж люди виїхали, то давайте робити все, щоб вони повернулися. Я ще раз повторюю — я не в захваті від 4-х мільйонної міграції. Однак, розумію, що це краще, ніж вони б залишилися в Херсоні, в Харкові чи на окупованих територіях.
На вашу думку, чи слід очікувати нову хвилю міграції після скасування воєнного стану?
Ризик такий, безумовно, є. Він пов'язаний з кількома чинниками. По перше, чи матимуть чоловіки отримати робоче місце з гідною оплатою в Україні? Чи будуть вони мати житло або можливість його винайняти? В яких умовах жінки перебуватимуть закордоном там чи будуть люди вірити у те, що мир надовго? Я думаю, що ці фактори будуть грати важливу і вирішальну роль в ухваленні рішень.
У листопаді 2023 року Національна комісія охорони здоров'я Китаю повідомила про загальнонаціональне зростання кількості випадків мікоплазмової пневмонії. Після чого ця інфекція, як колись ковід, стала поширюватися Європою. Бактерія вражає дихальну систему людини, часто не реагує на антибіотики та може спричинити тяжкі ускладнення на кшталт пневмонії, енцефаліту або дихальної недостатності.
Мікоплазма — бактерія для Польщі не нова, але цієї зими, за статистикою Міністерства охорони здоров‘я РП, близько 40 відсотків респіраторних інфекцій спричинено саме нею. І це дуже багато, бо в минулі роки цей показник не перевищував 10 відсотків
— Кількість пацієнтів, інфікованих Mycoplasma pneumoniae, дійсно зросла, — коментує лікарка Марія Магдич. — Але хочу заспокоїти: ця бактерія зовсім не обов'язково призводить до важких ускладнень. Насамперед у групі ризику — пацієнти з астмою та іншими хронічними хворобами дихальних шляхів.
Симптоми: інфекція, спричинена мікоплазмою, починається як звичайне ГРВІ з болю в м‘язах, температури (не завжди), кашлю, але тягнеться набагато довше за ГРВІ і грип. Кашель довго не вщухає, пече в грудях. І це основний симптом, що слід бити тривогу. Якщо ви використовуєте сиропи, інгаляції, але продовжуєте кашляти, з’являються задишка, сильна слабкість, пітлівість, — слід перевіритися на мікоплазму. При пневмоніях, спричинених цією бактерією, температура може залишатися нормальною чи субфебрильною (37,1-38С), але слабкість така, що важко навіть встати з ліжка. І найцікавіше те, що цю пневмонію не завжди можна прослухати стетоскопом.
Симптоми Mycoplasma pneumoniae і що робити, якщо підозрюєте у себе цю інфекцію?
• Бактерії мікоплазми дуже маленького розміру і не мають жорсткої клітинної стінки. Це робить їх резистентними до більшості видів антибіотиків. На відміну від типового ГРВІ, симптоми мікоплазмової інфекції не минають швидко: без лікування самопочуття не покращується, протягом кількох тижнів зберігається кашель, на який майже нічого не діє.
• Патоген локалізується у дихальних шляхах, переважно на поверхні слизової оболонки трахеї та легень. Інкубаційний період — від 5 до 28 днів, а потім людина відчуває нежить, біль у горлі, сухий кашель, головний біль, підвищується температура та знижується апетит. Картина типогового ГРВІ, яка спочатку не насторожує.
• Якщо ваше самопочуття не покращується протягом тижня, а кашель не вищухає, краще здати аналіз на антитіла до Mycoplasma pneumoniae, загальний аналіз крові та С-реактивний білок. Це можна зробити платно в будь-якій лабораторії, навіть якщо у вас немає направлення.
• У загальному аналізі крові буде виявлено збільшення кількості лімфоцитів при нормальному або трохи підвищеному рівні лейкоцитів. Визначити обсяг ураження легень допоможе рентгенографія органів грудної клітки. На рентгенограмі буде видно зони інфільтративного запалення.
— Пневмонія, спричинена мікоплазмою, лікується антибіотиком, але вся складність в тому, що лікар не завжди знає, чим саме спричинена хвороба, — продовжує Марія Магдич. — Будемо відвертими, спочатку це дуже схоже на вірусне захворювання. А ніхто не йде здавати аналізи в перші 5 днів ГРВІ. Разом з тим це слід робити обов’язково.
Ця пневмонія лікується звичайним азитроміцином, тетрацикліном та ще декількома видами антибіотиків. І грамотний підхід — це зробити аналіз, який покаже, який з антибіотиків буде ефективним у вашому випадку.
Мікоплазменна інфекція передається дихально-крапельним шляхом і розповсюджена в дитячих колективах. Але вона успішно лікується, якщо не запущена. Головна рекомендація — прислуховуватися до свого організму, вчасно звертатися до лікаря і за наявності підозр перевірятись на антитіла до інфекції.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.