Білий дім, за повідомленням The New York Times, тисне на Великобританію, Францію, Німеччину, Італію, Канаду та Японію, щоб вони підготували стратегію передачі росактивів до 24 лютого 2024 року. Політики мають вирішити, як будуть використані ці гроші — безпосередньо підуть в Україну чи будуть використані в інший спосіб на її користь. Чи зможе Київ і коли, якщо зможе, отримати російські кошти, журналісти видання Sestry запитали в українських та американських експертів.
Заморожені мільярди Центробанку РФ
Близько 260 мільярдів євро активів російського центробанку торік арештували в країнах «Великої сімки», ЄС та в Австралії. Це гроші, які Росія не може використовувати або брати під них позики, так само не може використовувати відсотки, які вони приносять.
Левова частка цих активів — приблизно 210 мільярдів євро готівки і державних облігацій зберігаються в ЄС. У США заморозили лише незначну частину — приблизно 5 мільярдів доларів.
У ЄС приблизно 191 мільярд євро зберігається в Euroclear — найбільшому у світі депозитарії цінних паперів зі штаб-квартирою в Бельгії. 19 мільярдів євро заморозила Франція і приблизно 210 мільйонів — Німеччина. При цьому у Парижі та Берліні досі вкрай обережно ставились до будь-яких ініціатив з конфіскації російських активів.
20 грудня стало відомо, що в Німеччині можуть вперше конфіскувати російські гроші. Відповідний позов до Вищого регіонального суду Франкфурта-на-Майні подав федеральний генпрокурор Петер Франк. Прокуратура хоче перерахувати до державної скарбниці понад 720 мільйонів євро заморожених коштів дочірньої компанії Московської фондової біржі, які знаходяться в німецькій філії американського банку JPMorgan. Якщо суд дасть дозвіл на доступ до російських грошей, це означатиме новий вимір у застосуванні міжнародних санкцій проти Росії. Адже досі німецька держава заморожувала лише кошти та активи осіб та компаній, які потрапили під санкції.
Російські кошти у США
У США публічно ідею конфіскації російських активів взагалі не підтримують. А, втім, американські посадовці наполягають — такий крок може стати контрзаходом, який, до того ж, не суперечить міжнародному праву і спонукатиме Росію припинити свою агресію.
Є цілком практичний шлях, як передати Україні заморожені в Америці російські активи, пояснює Уріель Епштейн, виконавчий директор Renew Democracy Initiative, американської продемократичної організації, яка замовила комплексний звіт для дослідження правових, практичних і моральних аспектів передачі російських активів Україні:
— Основний підхід, який наш звіт вважає найбільш актуальним, полягає в тому, щоб президент використав повноваження, надані йому законом про міжнародні економічні надзвичайні повноваження, для того, щоб заарештувати російські активи, яких, за нашими оцінками, в американських банках близько 38 мільярдів, і передати їх Україні. Механіка самого переказу може залежати від угоди, до якої дійдуть американський та український уряди. Це буде чи міжнародний трастовий фонд, чи прямий переказ.
Дуже багато дискусій, продовжує Уріель Епштейн, відбуваються довкола того, що ці кошти варто спрямувати на відновлення зруйнованої української інфраструктури чи відбудову міст. Втім, на думку експерта, ці гроші могли би піти військову допомогу:
— Відверто кажучи, особливо враховуючи неймовірну повільність Конгресу США і важливість перемоги України, я особисто вважаю за краще, щоб ці гроші були використані на військове озброєння та інші потреби української армії. Наша організація RDI вважає, що сама передача є цілком законною — як за конституційним правом США, так і за міжнародним правом. І що найважливіше — глава Білого дому має повноваження зробити це навіть без дозволу Конгресу.
Путін має заплатити
Передача Україні заморожених російських активів — це акт справедливості. Путін має заплатити за вторгнення. Про це в колонці для The Atlantic написала відома історикиня та публіцистка Енн Еплбом.
Чому ці активи повинні лежати без діла, поки країна руйнується? Таке питання ставить Епплбом. На її думку, ці заморожені активи допомогли б вирішити нагальні бюджетні та фінансові проблеми Києва. Що ще важливіше, 300 мільярдів доларів — це розумний перший внесок у репарації, які Росія має сплатити Україні, наголошує Еплбом.
Процес іде, але повільно — і на це є цілком резонні причини, каже український економіст і політолог Андрій Новак. Як би українцям не хотілось пришвидшити процедуру, вона все одно має пройти три обов’язкові етапи. Перший — заморожування російських активів на Заході. Другий — відчуження арештованих активів: чи то в російської держави, чи то в приватних власників. І третій етап — власне, передача грошей Україні.
— У будь-якому випадку всі ці етапи треба проходити для того, щоб кінцевий результат не міг бути потім оскаржений жодною стороною. Найдовшим і найскладнішим буде етап вилучення цих активів від власників. Він повинен бути юридично дуже чітко аргументованим і відбуватись за рішенням міжнародних судів, — наголошує Новак.
Росія теоретично може оскаржувати будь-який з цих етапів. Саме тому, краще не доводити справу до судів, заявляє виконавчий директор Renew Democracy Initiative Уріель Епштейн. Однак у випадку грошей, заморожених у США, судової тяганини можна уникнути:
— Якби це була юридична справа, тоді так, Росія могла б абсолютно точно її оскаржити. І, відверто кажучи, ймовірно, досягла б успіху, бо РФ має суверенний імунітет. Ми пропонуємо на рівні США це провести як виконавчу дію президента. Тобто рішення передачі російських активів може бути американським зовнішньополітичним рішенням Джо Байдена. І з цим Росія нічого не зможе вдіяти.
Європейський план
Єврокомісія розробила пропозицію з використання доходів від заморожених російських активів на користь України. Її відкладали з літа, оскільки кілька країн-членів ЄС та Європейський Центробанк сумнівались в її спроможності. Головним чином — через можливі юридичні наслідки, адже, скажімо, заморожені резерви російського Центробанку захищені міжнародним правом. Будь-які рішення щодо цих активах показали би партнерам ЄС, наприклад, Китаю чи Саудівській Аравії, що їхні активи в євро чи доларах не завжди можуть бути у безпеці.
Але, з огляду на затримку з виділенням допомоги Україні як у США, так і в ЄС, цю пропозицію зрештою винесли на розгляд саміту ЄС, який відбувся 14-15 грудня. Йдеться про 15 мільярдів євро відсотків із заморожених російських активів, які може отримати Київ. А, втім, і це рішення остаточно не ухвалене, лідери ЄС взяли рекомендації Єврокомісії до уваги — так було сказано в офіційних повідомленнях.
Стримуючі фактори
Окрім суто процедурних моментів, західні країни побоюються ескалації з боку Росії після конфіскації її активів, припускає виконавчий директор Renew Democracy Initiative Уріель Епштейн, але, можлива, й інша мотивація:
— Я думаю, що західні країни хочуть зберегти російські активи замороженими, а не конфіскованими, щоб вони були розмінною монетою в остаточних переговорах з Москвою. На мою думку, це найбільш цинічний погляд на ситуацію.
Раніше в українському Мін'юсті заявили, що відсотків від заморожених активів буде недостатньо для компенсації втрат, завданих війною, і Київ розраховує отримати російські активи в повному обсязі. Та й тоді ця сума повністю не покриє всі завдані російською агресією збитки.
Натепер, за приблизними оцінками української влади, для відновлення країни потрібно 400 мільярдів доларів. І ця сума може подвоїтись, якщо взяти до уваги компенсацію жертвам війни.
Чи є альтернативний шлях?
Для того, щоб зрештою отримати ці кошти, необхідне спеціальне міжнародне законодавство, визнане усіма цивілізованими країнами, каже економіст і політолог Андрій Новак. Водночас є шлях двосторонніх механізмів, коли рішення про передачу російських активів Україні ухвалюється на рівні окремих держав:
— Але справа в тому, що поки що ті позитивні перші приклади деяких країн — це приклади невеликих країн, де порівняно небагато російських активів взагалі. Тобто це поки що незначні суми, які ніяк кардинально не змінять ситуацію для України в допомозі відбудови і відновлення після руйнувань російської армії. Основні країни, де росіяни розміщували гроші як на державному, так і на приватному рівні, — це Сполучені Штати Америки, країни Європейського Союзу, Швейцарія зі своїм дуже захищеним законодавством, яка гарантує банківській системі конфіденційність, і так далі. Тобто без міжнародного правового механізму лише на двосторонніх стосунках з Україною ми не досягнемо мети.
Надії на «Велику сімку»
Зараз у західному світі ведеться робота за двома напрямками, каже політолог-міжнародник Руслан Осипенко. Одна дискусія — у рамках ЄС, інша — на рівні «Велику сімки». До другої річниці російського вторгнення, на 24 лютого 2024 року, запланована зустріч лідерів G7, де будуть обговорювати питання заморожених російських активів:
— Ці обговорення на рівні «Великої сімки» більш радикальні. Передбачається, що почнуть виплати з цих суверенних активів як аванси репарації. З моєї точки зору, це означає, по-перше, що Росія визнається винною, і вона має сплатити репарації. Визнається, що Україна не програє, а програє Росія і змушена буде платити. Третій момент: ці репарації фактично говорять — буде законна відповідь на незаконне вторгнення.
Якщо лідери G7 дійдуть згоди про виплати Україні з суверенних російських активів, це означатиме, що Київ вже почне отримувати гроші, каже Руслан Осипенко. А з огляду на те, що наступний — рік виборів і в ЄС, і в США — ці кошти можуть почасти компенсувати Україні затримки західної допомоги.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
.jpg)
