Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Як українська медсестра може працювати за фахом у Польщі?
Що має зробити людина, яка має диплом медсестри і працювала за фахом в Україні, а після переїзду до Польщі хоче продовжити працювати медсестрою? Спеціальний закон про допомогу громадянам України значно полегшив українським медсестрам доступ до ринку праці в Польщі
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Відповідно до положень спеціального закону, з 24 лютого 2022 року і протягом 18 місяців, незалежно від тривалості епідемічної загрози або епідемічного стану, громадянам України, які здобули кваліфікацію медичної сестри за межами території держави-члена Європейського Союзу, — тобто в Україні, — можуть видати дозвіл на практику медичної сестри та умовне право працювати медсестрою за умови дотримання наступних умов:
має повну дієздатність;
стан здоров’я дозволяє працювати медсестрою чи акушеркою;
проявляє бездоганне етичне ставлення;
має диплом медичної сестри або акушерки, виданий не в державі-члені Європейського Союзу.
Під наявністю диплому медичної сестри слід розуміти дипломи першого та другого ступеня освіти, отримані в Україні, тобто ступінь бакалавра чи магістра, оскільки лише такі документи підлягають звичайній процедурі нострифікації, тобто визнанню в Польщі як еквівалент документу про закінчення навчання польської школи медсестринства (за інформацією Вищої палати медичних сестер і акушерок).
До того ж суттєвим полегшенням доступу до професії медсестри для громадян України є відсутність вимоги обов’язкового знання польської мови.
Однак головне полегшення полягає у відсутності вимог легалізувати дипломи чи дублікати. Апостиль на цих документах також не обов’язковий – це означає, що достатньо пред’явити диплом (або його дублікат) у тому вигляді, в якому він був виданий в Україні, без додаткових дій, що підтверджують справжність документа та наявних підписів українських органів влади.
Громадянка України, яка відповідає зазначеним вимогам, може отримати дозвіл на самостійну практику, якщо вона має стаж роботи за фахом медичної сестри не менше 3 років, отриманий протягом останніх 5 років.
Проте у разі отримання дозволу на самостійне виконання фаху медичної сестри, громадянка України буде вести практику під наглядом іншої (місцевої) медсестри протягом перших 3 місяців роботи за професією на території РП.
Українки, які не мають трирічного стажу роботи упродовж останніх 5 років, можуть отримати дозвіл на практику під наглядом іншої медичної сестри.
Дозвіл на практику медсестри видає міністр охорони здоров’я. У своєму рішенні він вказує, чи може громадянин України займатися професією самостійно чи лише під наглядом іншої медсестри. Рішення міністра охорони здоров’я відкриває можливість Окружній раді медичних сестер та акушерок надати громадянці України умовне право вести практику медичної сестри строком на 5 років.
Громадяни України, які отримали право на практику, зобов’язані протягом 7 днів з дня початку надання медичних послуг повідомити міністра охорони здоров’я, в якому лікувальному закладі та на який термін почала працювати.
Неподання повідомлення може стати підставою для відкликання дозволу на практику в Польщі. Порядок подання заяви на отримання дозволу на практику медичної сестри детально описано на сайті МОЗ Польщі, там також є шаблон заяви.
Адвокатка, член Ради Адвокатів Київської області. Керуюча партнерка Адвокатського об’єднання «G&D». Спеціалізується на антикорупційному законодавстві. Кваліфікована медіаторка. Є розробницею курсів медіаправа та правової взаємодії органів державної влади і ЗМІ. Має низку наукових публікацій з антикорупційного законодавства, електронного декларування, свободи слова, захисту персональних даних, доступу до інформації.
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Якщо ви шукаєте фільм, що поєднує глибокий сенс, японську естетику й невимовний щем, то «Ляльки» Такеші Кітано — це справжня поезія на екрані. Фільм сплітає три окремі, але нерозривно пов’язані історії про почуття, що не згасають навіть перед обличчям болю, розлуки й самопожертви. Це медитація над долею, пронизана глибокою меланхолією і водночас тихою надією. Особливе місце в картині займає природа: квітучі сади, ніжний рожевий сніг сакур, яскраві барви японських пейзажів. Весна тут — не просто тло, а символ крихкості людського щастя, його невловимості й неповторності кожної миттєвості життя.
Кадр з фільму “Ляльки”, 2002 рік
2."Весна, літо, осінь, зима... І знову весна", 2003 рік
Фільм корейського режисера Кім Кі Дука — кінопритча про людське життя, яке, подібно до природи, проходить крізь цикли змін. “Весна, літо, осінь, зима… і знову весна” — це роздуми про дорослішання, гріх, спокуту та спокій, які приходять з усвідомленням циклічності життя, прийняттям цього незмінного циклу своїм єством. Цей не лише про весну, це — кінематографічна медитація.
Кадр з фільму "Весна, літо, осінь, зима... І знову весна", 2003 рік
3. “Енн” (анг. Anne with an E), 2017-2019 роки
Канадський серіал, знятий за мотивами класичного роману Люсі Мод Монтгомері "Енн із Зелених дахів". Дія розгортається наприкінці XIX століття на острові принца Едварда. Головна героїня, 13-річна сирота Енн Ширлі, випадково потрапляє до сім'ї Касбертів — старших братів і сестри, які хочуть взяти хлопчика на допомогу по господарству, але замість цього отримали рудоволосу дівчинку з невгамовною уявою. Цей фільм — справжня ода природі, її красі та гармонії.
Кадр з фільму “Енн” (анг. Anne with an E), 2017–2019 роки
4. “Яскрава зірка” (анг. Bright Star), 2009 рік
Фільм з весняним вайбом, який створює романтичний настрій і показує красу природи. «Яскрава зірка» — це справжня кінематографічна поезія. Ця біографічна драма від Джейн Кемпіон переносить глядача у світ юного кохання, натхнення й трагедії, розповідаючи історію поета Джона Кітса та його музи Фанні Брон.
Кадр з фільму “Яскрава зірка” (анг. Bright Star), 2009 рік
5. “Весняні надії” (англ. Hope Springs), 2012 рік
Якщо ви шукаєте фільми про весну, що розповідають не лише про природу, а й про пробудження почуттів, подивіться «Весняні надії» — зворушливу й теплу історію. Подружжя, яке провело разом понад 30 років, намагається повернути втрачену ніжність і близькість. Як природа прокидається після зими, так і їхні почуття шукають новий подих. Фільм тонко нагадує: навіть у довгих стосунках є місце для відкриттів і перших зізнань. «Весняні надії» — це історія про те, що любов не має віку, а весна в серці може розпочатися в будь-який момент.
Кадр з фільму “Весняні надії” (англ. Hope Springs), 2012 рік
6.”Париж почекає”, 2016 рік
Романтична комедія, в якій головна героїня Анна вирушає в несподівану подорож з чарівним французом. Фільм наповнений мальовничими краєвидами Франції: сонячними виноградниками, квітучими полями та романтичними вуличками. Усе це створює справжню атмосферу весни. Вишукані страви, дегустації вин, неспішні розмови про життя — усе це робить фільм справжнім кінематографічним відпочинком. Ця історія про те, що щастя — в деталях.
Кадр з фільму ”Париж почекає”, 2016 рік
7. «Таємничий сад» (анг. The Secret Garden), 2020 рік
Десятирічна Мері потрапляє до похмурого маєтку свого дядька, де відкриває занедбаний, але чарівний сад, що пробуджує в ній допитливість, дружбу і надію. Разом з новими друзями вона оживляє це магічне місце, а разом із ним — і серця оточуючих, немов весна, що приносить життя після довгої зими. «Таємничий сад» — це історія про силу природи, дружби та внутрішніх змін.
Кадр з фільму «Таємничий сад» (анг. The Secret Garden), 2020 рік
8. Інакша Боварі (фр. Gemma Bovery), 2014
Письменник Мартін Жубер, переїхавши в тихе французьке село, знаходить натхнення у загадковій Геммі, яка нагадує йому мадам Боварі Флобера — жінку, що захоплює, зачаровує та, можливо, рухається до фатального кінця. Серед весняних пейзажів, романтики та літературних алюзій розгортається історія пристрасті, іронії та неминучості долі. Цей фільм — весняний коктейль з краси, кохання й літературних алюзій, який зачаровує з першого кадру.
Кадр з фільму Інакша Боварі (фр.Gemma Bovery), 2014
Якщо перегляд фільмів настільки вас надихне, що захочеться невідкладно гайнути на природу в гарні квітучі сади, — маємо для вас добірку з 10 найкращих садів Польщі.
У Польщі переводять годинник двічі на рік: на літній час в останню неділю березня на годину вперед, і на зимовий час в останню неділю жовтня на годину назад. У 2025 році перехід на літній час в Польщі пройде в ніч на 30 березня о 2:00 — на годину вперед. Стрілки годинника переведуть на 3:00. А ось на зимовий час країна перейде у ніч з 25 на 26 жовтня, коли годинник о 3:00 повернуть на 2:00.
Коли в 2025 році переводять годинники на літній час в Україні?
30 березня 2025 року о 3:00 ночі в Україні переведуть стрілки годинників на годину вперед — на 4.00.
Минулоріч у липні Верховна Рада України підтримала законопроєкт про відміну переходу на літній час, але президент Володимир Зеленський цей законопроєкт не підписав.
Коли в 2025 році переводять годинники на літній час у Німеччині?
У Німеччині в 2025 році на літній час годинники переводять в ніч на 30 березня (із суботи на неділю) рівно о 2.00. На годину вперед. Ніч таким чином стає коротшою.
Чи переводять годинники на літній і зимовий час у країнах Європи?
Дискусії щодо переведення годинників до ЄС тривають вже давно. Ще 2018 року Єврокомісія ухвалила рішення відмовитися від цієї практики, а 2019 року рішення навіть підтримав Європарламент. Тоді була прийнята резолюція, що останній перехід на літній час відбудеться в 2021 році. Разом з тим країни не можуть домовитися між собою та продовжують переводити годинники.
У 2024 році депутати Європарламенту вимагали у голови Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн виконати обіцянку скасувати переведення часу, але досі нічого не змінилося, бо резолюція Європарламенту має рекомендаційний характер. Щоб остаточно відмовитися від переведення стрілок у Польщі, має бути прийняте рішення місцевої влади, створено відповідний законопроєкт і прийнято закон. Такі спроби були, але не зібрали достатню кількість голосів.
Чому почали переводити годинники в Європі?
Все почалося в Німеччині в 1916 році під час Першої світової війни. Тоді уряд вважав, що це допоможе зекономити дефіцитне вугілля. Інші держави Європи підтримали рішення німців і вже в 1917 році повторили їхній приклад. У 1918 році приєдналися до переходу на літній час і США.
Після цього було чимало спроб це змінити, але вони не знаходять потужних аргументів, і годинники продовжують переводити.
Чи дійсно має місце економія ресурсів після переводу годинників? Чимало експертів вважають, що економія електроенергії складає 0,5%-1%. Разом з тим інші експерти запевняють, що економія влітку нівелюється зимовим переходом.
Психологи кажуть, що перехід на новий час посилює стресове навантаження на організм і негативно впливає на сон і концентрацію. У перший місяць після переведення стрілок зростає кількість суїцидів і інфарктів, загострюються хронічні захворювання, навіть зростає кількість ДТП (зв'язок цих процесів з переходом на літній час довести неможливо). Перехід на літній час для організму складніший, бо після зими й без того відчувається втома.
Чи доплачують працівникам нічної зміни за додаткову годину?
У зв'язку з переходом на зимовий час працівники нічної зміни працюють на 1 годину більше. І це має оплачуватися додатково — згідно з Трудовим кодексом працівник, що працює в нічний час, має право на додатковий вихідний.
Доплата за додаткову роботу має здійснюватись одночасно з виплатою місячної зарплати, а додатковий вихідний надається протягом місяця. Він також може бути перенесений на наступний місяць за домовленістю.
Згідно з Kodeks pracy Польщі, нічним часом вважається робоча зміна з 21:00 до 7:00, і працівник має право на компенсацію за роботу у нічний час. Розмір цієї надбавки становить 20% погодинної ставки і нараховується за кожну робочу годину зміни. Але в Польщі мало працедавців виплачують додаткові кошти після переводу годинників: це залежить від інтерпретації закону й політики компанії. Повʼязано це насамперед з тим, що робота в нічний час і без переходу вважається понаднормовою й оплачується додатково.
Як не заплутатися, чи правильний час показує ваш годинник?
Зазвичай гаджети (смартфони, лептопи, комп’ютери, смартгодинники тощо) самостійно переходять на новий час, але не всі (звичайні годинники та чимало автогодинників треба переводити вручну). Звірити актуальний час можна за посиланням.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/6724a90f67f46bad3ba25e02_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D1%96%202025.avif">«Читайте також: Свята, вихідні та торгові неділі 2025 у Польщі»
За останні три роки українці в Польщі зареєстрували 77,7 тисяч бізнесів, що становить 9% від загальної кількості ФОПів, відкритих у країні в цей період. З кожним роком кількість українських бізнесів збільшується. Як підрахували в Польському економічному інституті (PIE), близько 37% новостворених фірм відкривають жінки. І одним з найпопулярніших напрямів серед них є індустрія краси — косметичні, манікюрні й перукарські салони (до 13% від усіх українських бізнесів).
Тетяна Ковнацька до 2022 року мешкала на Житомирщині. Придбала будинок, в якому планувала жити й виховувати двох синів (молодший син має діагноз ДЦП). Але встигла пожити в ньому всього 4 місяці. Війна змусила переїхати до Польщі й самостійно дбати про дітей. Заради них і завдяки ним Тетяна досягла поставленої мети — відкрила в Кракові власний косметичний кабінет.
«Я — косметолог, але спочатку в Польщі мила під'їзди»
— Коли я з двома дітьми приїхала до Польщі, навіть уявити не могла, що можу працювати за професією, — розповідає Sestry косметолог Тетяна Ковнацька. — Перше, що мені тут запропонували, — мити посуд. Потім — під'їзди. Я на все погоджувалась, хоча платили копійки.
Коли порахувала, скільки буду отримувати за свою роботу, зрозуміла, що доведеться працювати по 10 годин, а ще — вночі, і навіть так я не зможу забезпечити дітям ні житла, ні школи. Розплакалась…
Подзвонила своєму старшому сину. Він вислухав мене і сказав:
«Мама, кидай мити під'їзди й шукай роботу за спеціальністю. Кілька днів зможемо прожити. Будемо їсти один суп»
Його слова дуже на мене вплинули. Я прийшла додому, сіла й стала писати у фейсбуці всім салонам краси, що шукаю роботу.
Зі старшим і молодшим синами
— Розкажіть, як ви приїхали до Польщі. Чому саме сюди?
— 24 лютого у мене була страшна паніка. Що робити? В голові не було жодної відповіді. Старшому сину тоді було 15 років, молодшому — сім.
Спочатку поїхала до мами, яка живе біля кордону з Білоруссю. Це було небезпечно. Але коли небезпека, то ми, як діти, хочемо сховатися у мами.
А у мами через постійні вибухи доводилося носити молодшого сина на руках у льох. Сам він спуститися й піднятися не може, бо має діагноз ДЦП. Але навіть тоді, серед вибухів у погрібі, я не думала виїжджати з України.
Аж поки 1 березня не подзвонила сестра з монастиря, при якому мій син ходив у садочок для неповносправних. Сестра сказала: «Таня, ти повинна вивезти Влада. Ти повинна про нього подбати». І пояснила, що дитина з ДЦП дуже чутлива. І якщо щось вибухне поруч, його контузить набагато сильніше, ніж нас, здорових людей. Так я вирішила їхати з України.
Наступного дня сіла в машину зі своїми дітьми й нарешті відчула силу. Усвідомила, що все роблю правильно.
Перетнувши кордон з Польщею вночі, ми поїхали до центру біженців. Але коли я побачила цей центр, зрозуміла, що там ми не залишимось. Великий спортзал, де дуже багато людей. Гучно, світло не вимикається. Майже ніхто не спить. І ми заночували просто в машині на стоянці. І вже вранці взяли курс на Краків.
«Конкуренція в косметології висока. Майже всі конкуренти — українки»
— Що було після того, як ви розіслали своє резюме краківським салонам краси? Довго довелося чекати відповіді?
— Після того, як я розіслала десятки листів місцевим салонам, два з них взяли мене на роботу. Я працювала одночасно в обох — їздила між двома локаціями. «Хочеш заробити, маєш сама знайти клієнтів». Такі умови висунули мені працедавці. Але я знала, що в мене вийде. Адже я не мала вибору.
А коли у мене в житті немає вибору, я завжди знаходжу вихід
Згодом стала орендувати місце в салоні. Платила 40% з кожного клієнта. На свою справу у мене грошей ще не було. Бо податки, витрати були, а стабільного доходу — ні. Але коли я напрацювала свою базу клієнтів, зрозуміла, що вже готова зареєструвати свою діяльність і працювати «на себе».
Зараз у мене свій косметологічний кабінет. І шлях до нього був непростий. Довелося витратитися на матеріали, якісні апарати, довго шукати й знайти хороше місце, до якого зручно добиратися. Я позичала гроші, потім віддавала. Мені ніхто не допомагав. Я не називаю себе бізнеследі. Говорю про це як про свою справу. Бо бізнес — це щось велике. А у мене тільки початок великого.
Зареєструвати свою справу в Польщі не складно. Українцям під час війни спростили умови, тож реєстрація зайняла у мене з пів години. Маю бухгалтера — це обов'язкова умова ведення бізнесу. Він мені допомагає зі звітністю, податками, паперами.
— Конкурентів багато?
— Конкуренція в косметології у Польщі висока. Але майже всі конкуренти — українські майстрині. Українці у сфері краси дійсно найкращі.
Конкуренція змушує весь час вдосконалюватися. І це не тільки про техніки, апарати й сучасні процедури. Це й про просування власного бренду. Ти маєш записувати відео, «скакати на камеру», показувати і роботу, і особисте життя.
Бо тільки зупинився, все — роботи немає.
Звичайно, доводиться весь час вчитися новим технікам. Тільки в цьому місяці була на трьох навчаннях. Один навчальний курс коштує від 1500 до 4000 злотих.
Чому ще я тут навчилася? Що порівнювати себе з кимось з майстрів неправильно. У кожного свої умови, ситуація, і я живу й працюю згідно зі своїми умовами. Я йду власними кроками. Нехай вони не швидкі й не великі, але я роблю їх сама
— Що для вас найважливіше: прибуток, кількість клієнтів, репутація?
— Репутація для мене завжди на першому місці. Дуже важливо, що клієнт говорить про мою роботу. За грошима я не женусь, але мені треба, щоб грошей було стільки, щоб могли нормально жити мої діти і я. Самотужки забезпечую свою сім'ю, тому ігнорувати прибуток не можу. А він приходить, якщо хороша репутація. Тільки так це і працює — репутація сприяє росту кількості клієнтів, клієнти приносять прибуток.
— Які б поради ви дали українкам, які хочуть відкрити свій бізнес у новій країні?
— Брати й робити. Боїшся? Все одно бери й роби.Важливо бути як відважною, так і уважною. Заздалегідь розрахувати все: податки, оренду, витрати. Відкрити свою справу — це одне, а от втримати діяльність — окреме завдання. Варто розуміти, що це «гра в довгу». І бути готовою до різних викликів. Але не боятися — найважливіше.
— Скільки треба мати грошей, щоб відкрити свій косметологічний кабінет?
— Щоб відкрити свою справу, я вклала близько 10 тисяч злотих. І це при тому, що частина матеріалів у мене вже була, я привезла їх з України. Довелося купувати лампи, кушетки, столи, а також касовий апарат і термінал. Якщо додати до витрат апарати, з якими я працюю, вийде близько 30 тисяч злотих. Але апарати я купую поступово. Ціни на них — від тисячі доларів. Мої апарати коштують 1,5-2 тисячі доларів кожний.
Дуже хочу розширятися. Йду до цього. Хочу кращі умови, більший кабінет, більше працівників.
— Яким може бути дохід і прибуток косметолога в Польщі?
— Взагалі дохід у косметолога може бути дуже непоганим. Якщо завантаженість з 8 ранку до 8 вечора — і так щодня, можна мати 30-40 тисяч злотих на місяць. Але я так працювати не можу. Адже моя дитина потребує мене дома. Логопед, масаж, фізіотерапевт у молодшого сина, школа старшого — і між усім цим треба встигнути. Зараз я заробляю 15-20 тисяч злотих брутто. Віднімаємо податки, зарплату бухгалтеру, витрати на матеріали, оренду (2000 злотих) тощо. Залишається 7-9 тисяч злотих. У косметолога великі витрати.
Разом з тим у Польщі я дуже виросла, розкрилась. Почала себе впевнено почувати. Можу сама в чужій країні жити в комфорті, розвиватися професійно, відчувати впевненість. Пишаюся собою.
— Що ви вважаєте головним своїм успіхом?
— Те, що я не боюся. Руки трусяться, але я роблю. Вперто і наполегливо. Постійно вчуся чомусь новому. Коли згадую, як вперше робила мезотерапію (ін’єкційна процедура в косметології. — Ред.), аж смішно. Руки трусилися, плакала. Але робила! А далі призвичаїлась, набила руку — тепер легко. І так в усьому. Страшно, але я йду вперед.
Якщо війна і непевні часи турбулентності, у котрі нині занурилася чи не половина світу, — це також час для росту, то український видавничий «глянцевий» бізнес показує непогані результати. Інша справа — скільки зусиль для цього доводиться прикладати.
Наталія Дунайська 25 років у видавничому бізнесі, запускала різні проєкти, переважно у люксовому сегменті. Вона — видавчиня глянцю Elle, Elle Decoration, Harper’s Bazaar і Cosmopolitan в Україні. Останні два видання постали вже в часи повномасштабного вторгнення. За час повномасштабного вторгнення їй вдалося не лише зберегти колектив DOMIO PUBLISHING, а й збільшити штат. У Польщі Наталія Дунайська запустила Architectural Digest (AD) із редакцією у Варшаві, який одразу знайшов свого читача і вже успішно завойовує місцевий ринок. З виданням Sestry.eu вона поділилася особливостями видавничого бізнесу в Польщі, а також роздумами про те, якими ми вийдемо з цієї війни.
Про видання
Вихід Architectural Digest (AD) на польський ринок відбувся, коли минув перший шок після повномасштабного вторгнення. Перемовини про отримання ліцензії для нового видання велися приблизно 1,5-2 роки. У партнерів було чітке розуміння польского ринку, а також уявлення про потенційних клієнтів.
Польський AD — журнал про архітектурний дизайн і мистецтво, вишукані інтер’єри і стильні будинки, технологічні новинки і тенденції. На сторінках представлений також сегмент «lifestyle» — із модою і предметами розкоші.
Обкладинка журналу. Фото: матеріали для преси
У продуктів видавничого дому DOMIO PUBLISHING 90% контенту — виробленого локально. Адже ми добре знаємо, що те, що працює у Польщі, не працює в Україні або у тій же Франції. Так само те, що працює в Україні — не працюватиме у Польщі.
Я дуже комерційно орієнтована людина і повністю відповідаю за бізнес. Ось тому я розмовляю мовою цифр, мені завжди важливий результат. Люблю свою роботу
Ми несемо людям мрії, нас купують і читають. Це не означає, що хтось обов’язково купить кухню за 100 тисяч євро. Але, принаймні, він може наблизитись до цього, поринути у світ люксу, зазирнути до зі смаком оформленої квартири чи будинку. Ми даємо можливість наблизитися до мрій і реалізувати їх. Адже лише коли ми мріємо, у нас виходить — думки матеріальні.
Про смак
У поляків є смак, він доволі стриманий. Вони менш сміливі у кольорах і відтінках, як от іспанці. Утім, віддають перевагу надійності: дорога річ має бути справді якісною.
Якщо польський покупець витрачає 100 доларів, то має розуміти, на що їх витратив
Дається взнаки європейський менталітет — у 20 років не заведено ходити в норковій шуби до п'ят і їздити на Bentley. Тобто, для усіх цих атрибутів ти маєш досягти певного віку. У польському сегменті «лакшері» ми бачимо красивих людей, гарно одягнених. Але вони одягнуті стриманіше, аніж в Україні. І машини у них стриманіші, ніж у нас.
Чим ми відрізняємось
В Україні є таке явище як show-off — життя на показ. Ти можеш жити у доволі простих умовах, не мати за душею нічого, але їздити на «Мерседесі». Такий собі дещо азійський наліт потягу до розкоші.
Урочисте відкриття журналу AD. Фото: пресматеріали
Українка, коли виходить на вулицю, наче виходить заміж. Вона завжди із макіяжем, часто на підборах. У Польщі — це виражено меншою мірою. Більше того, люди тут одягнені набагато простіше, часом навіть нудно. Модні люди тут — великі консерватори. І навіть якщо вони добре забезпечені — ці гроші «мовчазні». В Україні багаті люди теж потроху змінюються в цей бік.
Особливості ринку
У нашому сегменті бізнесу Польща — це Україна 7-10 років тому. Ринок люксу в Україні у рази більший. Тут досі немає тих брендів, які є у нас. Приміром, у нас напряму відкритий монобренд — представництво Cartier, CHANEL, Louis Vuitton, PRADA, John Richmond. Тут же корнер Dior відкрився кілька місяців тому. Louis Vuitton тут також корнер, а в нас — окремий магазин. Cartier працює через агента, в Україні — напряму.
Я думаю, що навіть під час війни за обсягом ринку Україна конкурує із Польщею. Але тут — шалений потенціал. За останні два роки відкрилося чимало шоу-румів у сегменті «дизайн інтер’єрів» і чимало ще збираються відкриватися.
Поляки люблять своє, захищають його і не пускають чужих. Але є інший бік, коли вони не можуть запропонувати рівень якості речей, щоб замінити ті закордонні бренди, які зараз приходять на ринок
Відкриваються лакшері-магазини, місцеві туди заходять, приглядаються. Щоб витратити $10 тисяч на диван, до цієї думки найперш треба звикнути. Але поляки так само люблять їздять на автомобілях Audi, BMW, Porsche. Вони надають перевагу швейцарським годинникам, ювелірним прикрасам Bulgari, Cartier, Van Cleef тощо. Тобто, поряд із польськими дизайнерами і брендами є запит на західні бренди. Тож я впевнена у потенціалі цього ринку.
Як усе починалося
За роки у видавничому бізнесі я знаю всі процеси зсередини, розумію, як їх вибудувати. Мені потрібна була правильна команда. І насамперед треба було знайти головного редактора, котрий «під себе» підбере журналістів, які писатимуть. Оскільки я не розумію польську, не маю відчуття мови, була велика небезпека помилитися із людиною. Але нам пощастило.
З дистриб’юцією було все просто, я звернулася до штучного інтелекту і написала: «Дайте мені, будь ласка, найбільші дистриб'юторські компанії в журналах» і отримала їх із контактами. Маємо двох чудових продавців реклами.
У нас повністю польський колектив. Звісно, десь ми корегували, із кимось прощалися, але за півтора року сформувалася дуже хороша команда. Я — генеральний директор компанії і, звісно, розриваюся між двом ринками. 50% свого часу проводжу в Польщі, 50% — в Україні. Але «long distance doesn't work» — як у стосунках, так і в бізнесі, тому потрібно все контролювати.
Наталія Дунайська з Бріжит Макрон. Фото: приватний архів
Помилки і труднощі
Коли ми зареєстрували компанію онлайн, допустилися невеликої помилки. Ми з’явилися в KRS (Krajowy Rejestr Sądowy — загальнопольський державний судовий реєстр, до якого вносять суб'єкти підприємницької діяльності. – Авт.), але не з’являлися у вайтлисті й не могли рухатися далі. На всі питання, які ми ставили, відповіді не отримували.
В усіх структурах існує проблема комунікації, особливо, якщо ти — іноземець. У тому числі, відкриття банківського рахунку. Тож і ми були наче у вакуумі. І лише коли виправили помилку, все запрацювало. Ми б набили менше гуль, якби від початку хтось узяв нас за руку і вів. Пізніше наша колега — українка, яка давно живе у Польщі, — полегшила усі процеси і прискорила їх.
Труднощі виникли із відкриття корпоративного рахунку в банку. Відкритий рахунок чомусь не активувався. Я пишу — що відбувається? Чому для активації потрібно стільки часу? Проходить тиждень-два, мені ніхто не відповідає. Я приходжу в банк і дізнаюся, що при оформленні документів менеджер допустився помилки. Але виправити не можуть, бо немає того самого менеджера. Новий рахунок теж не можуть відкрити, бо я уже його маю. Я кажу: «Дивіться, ось ваш банк, а ось — сусідні двері іншого банку. Нам байдуже, де відкривати рахунок». За дві хвилини усе було вирішено, хоч на це ми витратили місяць.
Коли ми знайшли приміщення під офіс у Варшаві, рієлтор оголосив: «Через кілька місяців підпишемо договір». Було дивно, бо ж не йдеться про покупку, а лише про оренду. У Києві це робиться набагато швидше. Також ми зрозуміли, що із частиною команди ми «не злітаємо». Тож при збережених ключових позиціях ми змінили 20% польових гравців, здійснили approve і все запрацювало.
Зараз я можу відверто сказати: для того, аби вийти на ринок, треба мати партнера-поляка, який би був помічником і провідником
Із допомогою місцевих усе пришвидшується й набагато простіше вирішується. Хоча зараз є багато організацій, фондів, котрі допомагають становленню українського бізнесу, виділяють гранти на його розвиток.
Зараз, уже розуміючи місцевий ринок, я завжди додаю до строків укладання угод кілька місяців з огляду на польську непоспішність. Зате поляки мають міцніші нерви. Ми ж активно працюємо, попри те, що у нас — то революція, то війна.
Про початок «великої» війни
Ми живемо за кілометр від Бучі. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік скочив у машину і поїхав на Печерськ забирати усіх батьків до нас «у безпечне місце». Перші три доби ми сиділи у підвалі — бо над нами усе літало, адже поруч аеродром у Гостомелі. Я навіть могла розледіти обличчя пілота, який летів над будинком.
Наступного дня після початку повномасштабної війни у нас відключили світло, а через кілька днів — газ. Із усіх наших друзів в околиці ми мали камін, то хоча б грілися. Чоловік мій — фанат грилю, тож ми готували їжу на грилі. А ще у мене була купа свічок, які я постійно купувала — тож ми палили свічки.
Вулиця Вокзальна, на якій знищили російську колону, пересікається з вулицею Яблунською (під час окупації росіяни вбили тут щонайменше 60 цивільних. — Авт.) у нас за парканом. Тобто, поряд їздили танки.
А мій брат живе трохи далі, у Березівці. Третього березня о 3.00 ночі до нього прийшли буряти і сказали: «Элитный котеджный домик — на выход». Його будинок був зруйновний — від вибухової хвилі міжкімнатна кухонна перегородка зрушилася на 20 сантиметрів, скло повилітало. Зараз дім відновлюють.
Ми виїздили 9 березня. Волонтери казали: «Давайте пробувати пробивати коридор». Їхали з білими ганчірками, на яких було написано «Діти». Ми проїздили через два російських блокпости, машини оглядали. Потім, коли я вже читала про Бучу, я думала: «Господи, над нами, здається, летіла армія ангелів-спасителів». Ми поїхали на захід України. Але щойно у Ворзелі дали світло — наступного дня вже були вдома.
Стосунки із Варшавою
Я приїжджаю до Варшави як додому, я все тут знаю. Обожнюю її за те, що я тут не їжджу на автомобілі. Навіть якщо хтось пропонує підвезти, відповідаю: «Не треба». Адже у Києві я увесь час пересуваюсь на авто. Маю тут улюблені місця — Музей сучасного мистецтва у Варшаві на Маршалковській, Музей Війська Польського, дуже подобається архітектура Великого театру. Тобто у мене немає відчуття, що для мене це чуже місто. У Варшаві я проводжу багато часу. Коли ми запускали проєкт, першого року я більше провела у польській столиці, аніж у Києві. Це було нестерпно для моїх дітей. Зараз я перебуваю в обох містах однакову кількість часу. Утім, для постійного життя я Варшаву не розглядаю.
У Києві я маю великий гарний дім, який ми збудували. Переїхати з цього будинку з великим із ділянкою і грилем? Ні. Я люблю гарні українські супермаркети, я — естет. Я люблю нашу швидкість, цифровізацію і застосунки — «Дію», Монобанк. Ми дуже інноваційні. І тут в дечому навіть переплюнули Америку. Той рівень життя, який я маю в Україні, я не отримаю в Польщі. Хоча я маю чимало знайомих, які переїхали у Варшаву і живуть там.
Я прихильник того, якщо жити в цій країні, то треба бути повністю інтегрованим у цю культуру. Коли вже ти переїхав до Польщі, то граєш за її правилами, спілкуєшся з поляками, живеш цією культурою і привносиш свою. Не варто замикатися у своєму соціумі. Треба бути повністю залученим у цю країну.
Якими вийдемо з цієї війни
У мене стійке відчуття, що ті межі, які раніше були, в Європі ще більше розмиються. Ми будемо більш інтегровані до Євросоюзу, до європейських країн, вони нас краще розумітимуть. Ми починаємо під них адаптуватися — так само, як і вони під нас. Зміниться навіть наш менталітет. Бо як би там не було, є у нас одна особливість — як легше викрутити, як оминути закон.
Тут у Польщі ми працюємо за законодавством, чітко сплачуємо податки. І це перший крок до нормального цивілізованого суспільства. А також — відсутність корупції
У Польщі мені дуже імпонує розвиток регіонів — тобто, життя не крутиться лише в містах і довкола міст. Добре було б перейняти це для нас.
Коли потрібна страховка для перетину українсько-польського кордону
Вона потрібна, перш за все, вам на випадок непередбачуваних ситуацій зі здоров'ям. Нещодавно Sestry розповідали, хто має право на безкоштовну медичну допомогу в Польщі. В цьому переліку немає туристів, подорожуючих і навіть українців, які втратили статус UKR і працюють, наприклад, за контрактом Umowa o dzieło.
Всі незастраховані особи повинні самостійно сплачувати рахунки за будь-яку медичну допомогу — навіть рецепт на ліки, якщо, наприклад, раптово підвищився тиск, сімейний лікар не випише безкоштовно. Зламали руку, впали, потрапили в ДТП, стався приступ апендициту тощо — якщо ви не сплачуєте у Польщі внески до ЗУСу, то мусите платити за ці медичні послуги. Медичне страхування врятує ваш гаманець від багатотисячних рахунків.
Одна з героїнь попередніх публікацій Sestry втратила статус UKR, про що не знала, потрапила на операційний стіл з апендицитом, а потім отримала рахунок за операцію — 8000 злотих (це майже 90 000 гривень). Ще одна знайома українка-туристка загубила ліки від тиску, змушена була звернутися за рецептом до приватного лікаря, цей візит коштував їй 250 злотих (майже 2700 гривень). Ще гірша ситуація сталася з українцем, який мав карту побиту, виїхав за кордон на тривалий час, а коли повернувся, то потрапив до лікарні з інсультом. Для його транспортування до спеціалізованого закладу викликали санавіацію. Тепер він має заплатити за лікування — 100 000 злотих.
Тож, не покладайтеся на випадок та добру волю польського прикордонника, краще бути застрахованими під час подорожей за кордон.
Якою має бути медична страховка для перетину кордону з ЄС
Якщо ви подорожуєте за безвізовим режимом, у будь-який момент прикордонник може перевірити наявність поліса медичного страхування та відмовити вам у перетині кордону.
Рекомендовано оформити поліс туристичного страхування у надійної страхової компанії з перевіреним досвідом, високим рівнем страхових виплат і прозорими умовами роботи. Перед вибором варто ознайомитися з офіційним сайтом компанії, її фінансовою звітністю та ліцензією, а також врахувати відгуки та рекомендації.
Також необхідно купити правильний медичний поліс — в залежності від мети візиту. Якщо ви плануєте, умовно, кататися на лижах в Закопане чи Альпах, брати участь у спортивних змаганнях, і при цьому купили звичайний туристичний поліс — не дивуйтеся, якщо у випадку травми страхова компанія нічого не відшкодує. Sestry знають випадки, коли українка купила просту туристичну страховку, каталася на лижах, зламала ногу — і змушена була оплатити рахунок за лікування в австрійській клініці 30 000 євро.
До медичного полісу є низка вимог під час подорожі до країн Шенгенської зони, куди входить Польща: ви маєте перевірити його термін дії, максимальну франшизу, суму страховки.
Медичне страхування (для однієї особи або групи осіб) для подорожей за безвізовим режимом може бути оформлене в країні проживання, якщо це неможливо, у будь-якій іншій країні або запрошуючою стороною у країні призначення.
Медичне страхування має відшкодовувати витрати на транспортування на батьківщину у випадку захворювання або смерті, витрати на невідкладну медичну допомогу та/або невідкладну госпіталізацію під час перебування на території країн-учасниць.
Мінімальне покриття для страхових випадків має становити 30 000 євро. Також має бути можливість пред’явити претензії до страхової компанії на відшкодування. Наявність представництв асистуючої компанії, з якою співпрацює страхова компанія на території країн Європейського Союзу, Швейцарії та Ліхтенштейну. Перевірте це, обираючи страхову кампанію. Знаємо, що часто українці купують страховки в своїх банках, напишіть заздалегідь консультантам та запитайте, чи витримана ця умова, щоб не виявилося, що у вас на руках просто кольоровий папірець, за який ви заплатили 2000-3000 гривень.
Максимальна франшиза має становити 150 євро. Тобто це означає, що у разі настання страхового випадку застрахована особа повинна самостійно покрити витрати до цієї суми. Якщо медичні витрати перевищують 150 євро, страхова компанія відшкодує решту суми згідно з умовами договору. Франшиза може бути безумовною — коли ця сума не відшкодовується страховою компанією в будь-якому випадку, умовною — коли витрати до 150 євро покриває клієнт, але якщо сума перевищує цей ліміт, страхова виплачує всю суму повністю. Це важливий параметр, на який варто звертати увагу при виборі страхового полісу для поїздки.
Страхування має бути дійсним в усіх країнах членах Європейського Союзу на весь запланований період перебування з урахуванням проїзду. Тобто якщо ваше перебування заплановане з 10 квітня по 15 квітня, то ваша страховка має бути дійсна не лише на ці дні, а й на дні, коли ви будете перебувати у дорозі на кордонах.
При виборі страхової компанії маєте вибір — застрахуватися в української чи європейської страхової компанії. Важливо, щоб поліс, який ви плануєте придбати, відповідав наведеним вище критеріям, а сама страхова компанія була відповідальним гравцем на ринку.
Вимоги до страхових полісів в залежності від мети візиту
Ці вимоги відрізняються залежно від тривалості перебування — чи це короткостроковий візит за безвізовим режимом, чи довготривале проживання у зв’язку з навчанням, роботою або возз’єднанням з родиною.
Про вимоги для подорожуючих в країни Шенгенської зони ми розповіли вище. Для довгострокових поїздок (понад 90 днів) вимоги до страхування залежать від типу перебування. Важливо, щоб поліс покривав лікування, профілактичні огляди, екстрену медичну допомогу та можливу госпіталізацію.
Ще одне питання, чи потрібно оформлювати медстраховку для перетину українсько-польського кордону тим, хто має актуальний статус тимчасового захисту. Українцям з тимчасовим захистом у Польщі робити медстраховку для перетину кордону не обов'язково, оскільки станом на березень 2025 року вони користуються медичними послугами на рівні з громадянами Польщі.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
%2C%202009%20%D1%80%D1%96%D0%BA.jpg)
%2C%202020%20%D1%80%D1%96%D0%BA.jpg)
