Ексклюзив
20
хв

Вибори в Німеччині: результати, особливості та майбутній курс країни

Після чотирьох років в опозиції Християнсько-демократичний союз (CDU/CSU), схоже, повертається до влади. На парламентських виборах вони отримали майже третину голосів виборців (28.5%). Відтак наступним німецьким канцлером найімовірніше стане Фрідріх Мерц

Катерина Трифоненко

Фрідріх Мерц, кандидат від Християнсько-демократичного союзу, звертається до прихильників у Берліні. Фото: Martin Meissner/Associated Press/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Для України — це хороші новини, адже Мерц рішучий прихильник посилення підтримки України. На другому місці, як і прогнозували соцопитування, прихильна до Росії Альтернатива для Німеччини (AfD) з результатом трохи більше 20 відсотків. А втім, попри високий результат, доступу до влади AfD не отримає, оскільки інші партії ще на старті виборчої кампанії відмовились з ними співпрацювати. Також до Бундестагу проходять соціал-демократи (16.4%), зелені (11.6) і ліві з результатом (8.7). Що було вирішальним для вибору німців? Якою може бути майбутня коаліція? Чи отримає Україна нарешті ракети «Тауруси»? 

Що визначило вибір німців

Два ключові питання, довкола яких оберталася вся кампанія, — це економіка та міграція, пояснює професорка політології Тюбінгенського Університету Еберхарда Карла Габріеле Абельс (Gabriele Abels). Причому міграція не стосується українських біженців, уточнює професорка. Це питання пов'язане головним чином з напливом мігрантів з ісламських країн, таких як Афганістан, Сирія та Ірак, а також з африканських країн:

— Нещодавні напади чоловіків-мігрантів, мотивовані ісламістською ідеологією, що призвели до вбивства кількох людей, мали значний вплив. Вони посилили поляризацію як серед громадськості, так і серед політичних партій.

Це, безумовно, мало вплив на результати виборів, причому скоріше на користь консервативних партій, і найбільше — на користь правопопулістської/екстремістської AfD

Напередодні Різдва виходець із Саудівської Аравії на автомобілі в’їхав у натовп на різдвяному ярмарку в Магдебурзі. Внаслідок трагедії загинули п’ятеро людей, понад 200 отримали поранення. 23 січня в місті Ашаффенбург двоє людей, зокрема дворічна дитина, загинули від ударів ножем, ще троє отримали поранення. Нападником виявився виходець з Афганістану. 13 лютого, напередодні відкриття Мюнхенської безпекової конференції, шукач притулку з Афганістану врізався автомобілем у профспілкову демонстрацію. Внаслідок наїзду серйозні травми отримали близько 30 осіб, двоє загинули, серед них — дворічна дитина.

З точки зору внутрішньої політики ці вбивства і терористичні атаки змістили фокус з найважливішого питання безпеки на питання міграції, що тільки на руку прокремлівській правій партії AfD, погоджується депутат Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter) В контексті закордонних справ, безумовно, пріоритетним питанням залишається безпека:

—  Найбільшим викликом, безумовно, є те, що Німеччина не може діяти з точки зору політики безпеки на поточному етапі, поки не буде сформовано уряд. Це важливо з огляду на поведінку Трампа і необхідність для Європи рішуче сформувати коаліцію з охочих підтримати Україну і поліпшити безпеку.

Підрахунок бюлетенів у поштовому центрі для голосування у Франкфурті-на-Майні. Фото: KIRILL KUDRYAVTSEV/AFP/East News

Формування уряду та коаліційні перспективи

Парламентські вибори в Німеччині проводяться за змішаною виборчою системою, яка поєднує мажоритарне та пропорційне голосування. Кожен виборець має два голоси: один — за кандидата у своєму окрузі (мажоритарна система), другий — за партію (пропорційна система). Мандати в Бундестазі розподіляються на основі партійних голосів із урахуванням переможців в округах. Для проходження до парламенту партія має подолати 5% бар’єр. 

Соціальні медіа та цифрові платформи були важливими, але більше для молодого покоління виборців, яких меншість порівняно зі старіючим електоратом, віком 60+. Тому в цьому сенсі їхній вплив був обмежений, каже професорка політології Тюбінгенського Університету Еберхарда Карла Габріеле Абельс (Gabriele Abels):

— Тим не менш, AfD досягла значних успіхів у мобілізації виборців за допомогою, зокрема, TikTok.

Інші політичні партії відстають у використанні соціальних мереж для інформування громадськості

Виміряти прямий вплив неможливо, а втім, не варто недооцінювати ефект маніпуляцій та дезінформації через соціальні мережі, наголошує депутат Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter):

—  Як і у випадку з багатьма іншими речами, це залежить від того, як політики реагують на вплив Росії та Китаю. Якщо свідомо залишати відкриті простори для дискусії і не займати чіткої позиції, не дивно, що ці простори для дискурсу заповнюються дезінформацією.

У Бундестазі 630 депутатів, для створення коаліції потрібно 316 учасників. Переможці виборів Християнсько-демократичний союз (CDU/CSU) можуть розраховувати на 208 місць, тож для формування уряду їм потрібні партнери. На друге місце, за результатами виборів, вийшла Альтернатива для Німеччини (AfD) — вони претендують на 152 місця. Після перемоги Трампа його команда почала відкрито підтримувати AfD. Ілон Маск провів з однією з лідерок політичної сили Алісе Вайдель онлайн-інтерв'ю на своїй платформі X. А віцепрезидент США Джей Ді Венс з трибуни Мюнхенської конференції критикував німецькі партії за відмову співпрацювати з Альтернативою, а потім провів з Вайдель особисту зустріч.

Одна з лідерок AfD Алісе Вайдель. Фото: SOEREN STACHE/AFP/East News

«Ще ніколи ми не були такими сильними», — заявила Вайдель після оголошення результатів екзитполів. З її слів, Альтернатива — єдина політсила, яка подвоїла результат порівняно з минулими виборами, а наступного разу, на виборах 29-го року, Вайдель сподівається потіснити з влади християнських демократів. 

Дональд Трамп у своїй мережі Truth Social написав привітання консервативним силам на парламентських виборах в Німеччині. «Схоже, що консервативна партія в Німеччині здобула дуже велику й очікувану перемогу на виборах. Це великий день для Німеччини та для Сполучених Штатів Америки. Вітаю всіх — попереду ще багато перемог!», — написав він.

Скріншот з Truth Social

А втім, з допису незрозуміло, Трамп вітає правих консерваторів — Християнський демократичний союз Мерца чи ультраправих Альтернативу для Німеччини. 

«Як і в США, народ Німеччини втомився від політики, позбавленої здорового глузду, особливо в питаннях енергетики та імміграції, яка домінувала багато років», – написав Трамп. Однак якраз Християнсько демократичний союз роками був основною партією  урядової коаліції часів канцлерства Ангели Меркель.

Підтримка України: чи будуть «Тауруси»

Політично реалістичним варіантом є уряд, що складається з консерваторів (CDU/CSU) на чолі з Фрідріхом Мерцом та соціал-демократів або зелених, каже професорка політології Тюбінгенського Університету Еберхарда Карла Габріеле Абельс (Gabriele Abels). Коаліції з ультраправою AfD, безумовно, не буде — принаймні, цього разу:

— Німеччина продовжить підтримувати Україну. Всі демократичні політичні партії виступають за постійну і різноманітну підтримку. Що стосується військової підтримки, то AfD, а також BSW (Союз Сари Вагенкнехт — ліва партія, не пройшла до парламенту. — Авт.) єдині дві партії, які декларували сильну політичну позицію «за мир» і відмову від озброєнь. Скептично ставиться до надання зброї і «Лінке» (німецькі ліві. — Авт.).

Як і в останні три роки, питання залишатимуться актуальними: яка зброя, скільки підтримки і коли надавати?

У цьому сенсі було б легше створити коаліцію Християнські-демократи і «зелені», оскільки підтримка «зелених» у питанні постачання зброї є більш рішучою, тоді як соціал-демократи продовжуватимуть бути більш обережними, навіть якщо Шольца, швидше за все, не буде в наступному уряді за канцлера Мерца, продовжує Габріеле Абельс (Gabriele Abels):

— Нині ми бачимо зміщення фокусу: чи зможе і чи захоче Німеччина взяти участь у миротворчому корпусі в Україні для забезпечення будь-якої мирної угоди або припинення вогню? Офіційна позиція полягає в тому, що ще занадто рано обговорювати такі варіанти, доки не буде якоїсь угоди, яка б включала українців, а не лише переговори між США та Росією щодо України.

Соціал-демократи отримали найгірший результат з часів Другої світової війни. Відповідальність за цю поразку взяв на себе чинний канцлер Німеччини і лідер Соціал-демократичної партії Олаф Шольц. У промові після оголошення підсумків голосування він зауважив, що його урядування припало на складний період, адже Росія почала повномасштабне вторгнення невдовзі після початку їхньої каденції. Шольц також заявив, що вкрай розчарований результатами ультраправих: «Я ніколи з цим не змирюся». Свого суперника Фрідріха Мерца привітав з перемогою.

Лідер Християнсько-демократичного союзу резюмував, що час діяти швидко. Мерц починає перемови з формування коаліції, він розраховує сформувати новий уряд до Великодня (20 квітня). 

«Моїм абсолютним пріоритетом буде якнайшвидше зміцнення Європи, щоб крок за кроком ми могли дійсно досягти незалежності від США», — сказав можливий майбутній канцлер. Зі слів Мерца, після заяв Дональда Трампа, зроблених минулого тижня, стало очевидно, що  американці, принаймні нинішня адміністрація, значною мірою байдужа до долі Європи.

Володимир Зеленський привітав Мерца і його політичну силу з перемогою, мовляв, Україна розраховує на продовження спільної з Німеччиною роботи заради наближення реального миру в Україні, а також на зміцнення Європи.  

За федерального канцлера Фрідріха Мерца військова підтримка, безумовно, продовжиться, певен його однопартієць, депутат Бундестагу Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter):

 — Чи надасть він «Таурус», на що я дуже сподіваюся і чого він дійсно бажає, вирішальною мірою залежить від партнера по коаліції. Тому коаліція з «зеленими» була б найкращою для нашої безпеки і підтримки України.

Оскільки в такому випадку, ймовірно, військова підтримка України буде навіть значно збільшена

Німецьке лідерство і європейська безпека

Канцлер Олаф Шольц та інші політичні партії під час виборчої кампанії  перебували у невизначеному передвиборчому періоді, коли рішучі заяви щодо України могли призвести до розколу електорату, пояснює виконавчий директор Празького інституту Європейської політики EUROPEUM Мартін Вокалек (Martin Vokálek): 

— Ця обережність відображає радше внутрішньополітичні розрахунки, аніж фундаментальну зміну позиції Німеччини.

Однак після виборів я очікую і сподіваюся на повернення до більш рішучої політики

За потенційного канцлера Фрідріха Мерца позиція Німеччини в НАТО і ЄС може стати більш наполегливою, продовжує Мартін Вокалек (Martin Vokálek), адже його партія ХДС традиційно займає більш яструбину позицію в питаннях оборони і більше критикує Росію порівняно з нинішнім урядом, очолюваним СДПН. Однак, наскільки сильним і швидким буде цей зсув, залежить від двох ключових факторів:

На зовнішньому рівні, якщо Трамп наполягатиме на угоді з Росією за рахунок України, Німеччина може опинитися в ситуації, коли їй доведеться згуртувати європейських союзників, щоб зберегти сильну позицію проти російської агресії. 

На внутрішньому рівні результат виборів визначатиме силу зобов'язань Німеччини у сфері безпеки. Уряд на чолі з ХДС і міцним коаліційним партнером (партнерами) може наполягати на збільшенні витрат на оборону і більш проактивній ролі в європейській безпеці. Однак, якщо до коаліції увійдуть партії, які вагаються, реакція Німеччини може бути більш обережною. 

Наскільки Німеччина буде розвивати лідерство в ЄС, не зрозуміло. Ані політична воля, ані військовий потенціал недостатньо сильні для справжнього лідерства, вважає професорка політології Тюбінгенського Університету Еберхарда Карла Габріеле Абельс (Gabriele Abels):

— Німеччина вагається або неохоче бере на себе лідерство, але вона буде активно співпрацювати з європейськими партнерами. Проте в цілому європейці все ще надто повільні, занадто слабкі і недостатньо об'єднані у розробці потужної відповіді на масштабну загрозу, створену, з одного боку, Росією, яка атакує європейську безпеку, і, з іншого боку, новою адміністрацією Трампа. Виступ Венса на Мюнхенській конференції з безпеки став справжнім шоком і ознаменував кінець західного альянсу, заснованого на спільних ліберальних цінностях. Однак це ще не «вляглося» у свідомості широкої громадськості.

Виборча кампанія все ще зосереджена на внутрішній політиці, тоді як зовнішня політика, інтеграція до ЄС та геополітика залишаються на другому плані

Новий уряд Німеччини так чи інакше відіграватиме вирішальну роль у формуванні європейської політики безпеки, особливо у відповідь на надзвичайно турбулентний геополітичний ландшафт і потрясіння, спричинені діями Дональда Трампа та його адміністрації, каже виконавчий директор Празького інституту Європейської політики EUROPEUM Мартін Вокалек (Martin Vokálek): 

— Якщо Дональд Трамп продовжить тісніші зв'язки з Росією або дійсно намагатиметься вести переговори щодо врегулювання ситуації в Україні без європейського консенсусу, Німеччина за нового керівництва, ймовірно, буде змушена взяти на себе більшу відповідальність у забезпеченні європейської безпеки. Але це в будь-якому випадку є обов'язковим для всіх європейських країн, незалежно від того, як розвиватиметься ситуація далі. 

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка. Пише про міжнародні відносини

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Захід мав усі інструменти, щоб передбачити війну Росії проти України, — і проігнорував їх. Ще до 2014 року аналітика надходила до найвищих кабінетів НАТО: анексія Криму, загроза Маріуполю, домінування РФ у Чорному морі. Прогнози були точними, але більшість країн-членів обрали ілюзію партнерства з Кремлем.

Чи ще можливі зміни? Що для цього потрібно? І чи зможе НАТО залишитися ефективним безпековим союзом у нову епоху загроз? На ці та інші питання в інтерв’ю Sestry відповіла докторка Штефані Бабст — одна з найвпливовіших стратегів у сфері безпеки в Європі, яка понад 20 років працювала в апараті НАТО, зокрема очолюючи команду стратегічного прогнозування. Сьогодні вона — незалежна аналітикиня, авторка книжки про «сліпі зони» Заходу у стратегії щодо Росії та активна учасниця міжнародних дискусій про війну, мир і безпеку.

Україна, Росія, і стратегічні прорахунки Заходу

Марина Степаненко: Ви очолювали команду стратегічного прогнозування в НАТО. Як ви оцінюєте здатність Заходу передбачити повномасштабне вторгнення Росії в Україну? Чи були сигнали, які просто не почули чи, можливо, не захотіли почути?

Штефані Бабст: Було багато попереджень, до яких не прислухалися. Дозвольте мені пояснити. У міжнародних відносинах дуже важливо точно оцінити мислення, можливості і наміри іншого актора. НАТО не змогла цього зробити з Росією. Як керівниця відділу стратегічного передбачення Альянсу, я зробила перше серйозне попередження в 2013 році — за кілька місяців до анексії Криму. Я представила аналіз, в якому виклала злісні наміри Росії і її військові підготовчі заходи проти України.

Він був розглянутий генеральним секретарем і обговорений з державами-членами, але жодних дій не було вжито

Деякі країни — країни Балтії і Польща — сприйняли цей аналіз серйозно. Інші — зокрема Німеччина, США і Велика Британія — вважали за краще зберегти партнерство між НАТО і Росією. Починаючи з 2014 року, ми посилили наш аналіз, передбачаючи такі дії, як захоплення Маріуполя, домінування в Чорному морі і використання Донбасу як плацдарму. Ці прогнози були оприлюднені на найвищому рівні, в тому числі в Раді НАТО, але зрештою були відкинуті.

У 2015 і 2016 роках ми розширили наш фокус, включивши Китай і його зв'язки з Росією, пропонуючи сценарії майбутнього і передбачення та званих «чорних лебедів» — події з високим рівнем впливу, які важко передбачити, здаються малоймовірними, але можуть мати серйозні наслідки, якщо вони стануться. Знову ж таки, багато хто сприйняв це лише як «інтелектуальні вправи». Так, НАТО мала інструменти передбачення і проігнорувала їх. І це має дуже високу ціну.

У своїх роботах ви закликаєте до перегляду західної стратегії щодо Росії. На вашу думку, які «сліпі зони» досі залишаються у підходах Заходу — особливо в контексті підтримки України?

Три роки тому я закликала до потужної, багатогранної стратегії стримування, щоб допомогти Україні не просто заморозити війну, але й перемогти в ній. Я покликалась на підхід Джорджа Кеннана часів холодної війни, закликаючи використовувати весь інструментарій — економічний, дипломатичний, військовий, щоб витіснити Росію з України. Але, за винятком деяких країн Балтії та Північної Європи, ніхто не сприйняв це всерйоз.

НАТО і ЄС досі не мають визначеної кінцевої мети. Якби метою була перемога України, була б розроблена відповідна стратегія

Натомість західні лідери недооцінили стійкість України і не змогли діяти рішуче навіть після того, як Росія перетнула незліченну кількість червоних ліній. Президент Байден, будучи відданим Україні, сформулював свій підхід навколо того, чого США не робитимуть: ми не будемо провокувати Росію, ми не будемо давати українцям далекобійну зброю, ми не будемо робити те і се. Це не стратегія. І зараз, з поверненням Трампа, багато європейських урядів пасивно сподіваються на американо-російську угоду, яка просто заморозить війну, — те, що я вважаю небезпечним як для України, так і для Європи.

Моя основна критика — це брак політичної волі Заходу. Занадто багато хто все ще вважає, що це війна Росії проти українців. Але це і наша війна також

Штефані, як ви вважаєте, чому Європа не змогла ефективно підготуватися до президентства Трампа?

Планування в НАТО і європейських урядах часто є складним завданням, оскільки політики, як правило, зосереджуються на короткострокових цілях — зазвичай лише на місяць вперед. В умовах надзвичайної ситуації, особливо через непередбачуваність з боку Вашингтона, Європа повинна відійти від режиму кризового управління і припинити реагувати на кожну подію — таку як новий твіт. 

Європа повинна бути твердою зі США, чітко повідомляючи, що їхні дії, включаючи погрози таким країнам, як Канада і Данія, приховування розвідданих від України і припинення кібероперацій проти Росії, є неприйнятними. Ці рішення мали смертельні наслідки, і держави-члени не повинні боятися притягнути США до відповідальності за порушення базових принципів Вашингтонського договору.

Марк Рютте, генеральний секретар НАТО, нещодавно відвідав Флориду, щоб зустрітися з президентом Трампом, сподіваючись вразити його цифрами оборонних витрат. Він похвалив лідерство Трампа і навіть заявив, що той «вийшов з глухого кута» у відносинах з Росією. Однак це відірвано від реальності безперервних російських атак. 

Якщо генеральний секретар НАТО не має чіткого меседжу, найкращим підходом є мовчання — зосередження на підтримці країн-членів і захисті їх від будь-якої загрози. У нас немає часу на порожні слова і політичні ігри.

Європейці повинні залишатися поза впливом американського політичного театру, зосередившись на зміцненні обороноздатності і підтримці оборонної промисловості України, щоб вона могла протистояти російській агресії
Рютте: НАТО хоче зробити Україну сильною державою. Фото: ОПУ

Міграція і війна 

Німеччина більше не є лідером ЄС за кількістю клопотань про надання притулку, якщо говорити про біженців з Південної Америки та Близького Сходу. Водночас у першому кварталі 2025 року кількість звернень від українців зросла на 84%. Про що це свідчить? 

Цілком зрозуміло, що багато українців з особистих та професійних причин вирішили покинути свою країну — це природно, і нікого не можна в цьому звинувачувати. Але ця міграція має політичні наслідки в Німеччині, особливо коли ультраправі партії використовують її, зображуючи українських біженців як тягар для соціальної системи, незалежно від їхніх навичок чи мотивації. Ці настрої особливо сильні на сході Німеччини, де такі партії, як AfD та деякі ліві популістські рухи отримали підтримку.

Що мене турбує, так це відсутність сильної протидії з боку федерального уряду в Берліні — мають бути більш чіткі меседжі та політичне лідерство

Якщо приїде більше українців, я сподіваюся, що наступний уряд позитивно поставиться до цього, визнавши, що багато хто з них може зробити значний внесок у німецьку робочу силу. Це означатиме скорочення бюрократії, прискорення інтеграції та полегшення їхньої роботи. Чи станеться це, ще належить з'ясувати.

Продовжуючи цю тему, в останні тижні деякі округи в Німеччині публічно заявили, що більше не можуть приймати українських біженців через перенавантаження соціальних систем. Як ви оцінюєте ці настрої?

Це правда, що місцеві громади по всій Німеччині все ще стикаються з труднощами у прийнятті біженців — проблема, яка виникла після рішення канцлерки Меркель відкрити кордони, що призвело до появи великої кількості біженців з Сирії, Афганістану та інших країн. Багато муніципалітетів залишаються перевантаженими питаннями надання житла, мовної та інтеграційної підтримки. Але українські біженці не створюють таких проблем. 

Українці, як правило, добре інтегруються, приносять з собою сильні навички та освіту і не сприяють соціальній напруженості

На відміну від них, деякі біженці з Близького Сходу важко адаптуються до ліберально-демократичних норм, що підживлює ультраправі наративи — особливо на сході Німеччини. Партії на кшталт AfD і такі діячі, як Сара Вагенкнехт, використовують це, просуваючи антиукраїнську, проконцесійну риторику, яка ігнорує реальність російської окупації. 

На жаль, основні демократичні партії не роблять достатньо для того, щоб дати відсіч. Зі зростанням підтримки з боку американських правих популістів, як-от тих, що пов'язані з Трампом чи Маском, ця поляризація може ще більше поглибитися, створюючи серйозну загрозу для демократичної згуртованості в Європі.

Європа на порозі війни

На тлі повномасштабної війни в Україні, у Польщі та Німеччині звучать ініціативи щодо підготовки школярів до надзвичайних ситуацій. Чи свідчить це про глибший злам у безпековій культурі Європи — коли оборона вже не лише справа армії, а всього суспільства?

Хоча в Німеччині розпочалися деякі курси, пов'язані з обороною, їх все ще не вистачає, і широка громадськість залишається в основному непідготовленою — як ментально, так і фізично — до виконання оборонної ролі. 

Зараз розгортаються серйозні дебати навколо відновлення призову до армії, але опитування показують, що дві третини 20-30-річних відмовляються служити, а багато хто каже, що радше емігрує, аніж захищатиме країну.

Це відображає глибшу проблему: десятиліттями політичної пропаганди німців привчали до того, що вони живуть у мирі, в оточенні союзників, і їм не потрібно готуватися до конфлікту

Як наслідок, у Німеччині також бракує бункерів на випадок кризових ситуацій, тренінгів з цивільної оборони, а базові заходи з підвищення стійкості населення практично відсутні. Зміна такого мислення вимагатиме сильного політичного лідерства. Без цього Бундесвер залишатиметься недоукомплектованим і не зможе зробити значний внесок у зусилля, подібні до потенційної коаліції в Україні.

Ми бачимо, як цивільна оборона стає частиною публічної політики — від навчання дітей до перевірки систем тривоги. Чи не запізно Європа починає серйозно думати про власну стійкість у разі ескалації за межами України?

Безумовно. Деякі країни, такі як Фінляндія, Швеція, Польща та країни Балтії, в останні роки надавали пріоритет як військовому потенціалу, так і стійкості суспільства. У таких містах, як Рига і Варшава, добре розуміють російську загрозу. Однак такі країни, як Німеччина, Бельгія, Португалія, Франція та інші, все ще розглядають війну Росії проти України як регіональну проблему. 

На щастя, такі лідери як Кайя Калас наполягають на довгостроковій стратегії проти Росії. З самого початку повномасштабного вторгнення Росії я стверджувала, що нам потрібно готуватися до тривалого конфлікту, адже поки режим Путіна залишається при владі, Росія продовжуватиме становити загрозу для України і всієї Європи.

Стратегічне бачення

Враховуючи ваші погляди на еволюцію НАТО та необхідність нової коаліції, якою може стати так звана «коаліція охочих», як ви уявляєте собі її структуру? Які стратегічні або інституційні рамки будуть важливими для ефективної протидії російській агресії, враховуючи виклики всередині НАТО, зокрема через вплив популістських лідерів, зокрема Трампа?

Під час моєї роботи в НАТО я пишалася здатністю моєї команди передбачати виклики ще до того, як вони виникали, особливо коли йшлося про розширення НАТО. Я брала активну участь у прийнятті нових членів, зокрема, країн Балтії, Словенії та Словаччини. 

Одним з моментів, на який я сподівалася, було побачити прапор України в штаб-квартирі НАТО, але я більше не вірю, що це реалістична мета 

Натомість я вважаю, що Україна повинна зосередитися на створенні нової коаліції з країнами-однодумцями, а не на прагненні до членства в НАТО. Альянс, особливо під впливом деструктивних політик, дедалі більше розділяється. 

Якби я консультувала президента Зеленського, я б рекомендувала не витрачати енергію на вступ до НАТО, а натомість зосередитися на зміцненні ширшого, гнучкішого альянсу для протидії російській агресії. Це дозволило б нам вийти за рамки статус-кво і підготуватися до майбутнього.

Зважаючи на нинішню динаміку в НАТО, як довго, на вашу думку, Альянс зможе зберігати свою нинішню структуру, перш ніж серйозні зміни стануть неминучими? Чи є у вас на прикметі часові рамки?

Коли був обраний президент Трамп, я передбачала, що він підірве порядок, заснований на правилах, і ми вже бачимо значну шкоду, завдану НАТО, особливо в плані зобов'язань США. Європейські країни почали обговорювати посилення європейської складової в НАТО, плануючи підготуватись до можливого виведення американських сил і засобів протягом п'яти-десяти років. Проте я вважаю, що ці терміни є надто оптимістичними — у нас може бути лише п'ять-десять місяців до того, як ми побачимо нові зриви.

Що чекає НАТО у майбутньому? Фото: BRENDAN SMIALOWSKI

Озираючись назад, можна сказати, що НАТО втратила можливість підготуватись до цих викликів. У 2016 році я підготувала документ для генерального секретаря Альянсу з описом потенційної шкоди, яку може завдати Трамп, але тоді він був відхилений. Зараз підняті мною питання все ще актуальні, а бюрократія НАТО надто не схильна до ризику, щоб планувати сценарії на випадок непередбачуваних ситуацій.

Якщо Альянс не діятиме, то ризикує залишитися реактивною організацією, яка постійно реагуватиме на твіти Трампа замість того, щоб проактивно працювати на перспективу

Я сподіваюсь, що такі країни, як Франція, Велика Британія і країни Північної Європи, співпрацюватимуть з Україною для створення нового спільного об'єднання, яке зможе краще протистояти майбутнім викликам.

Титульне фото: MANDEL NGAN/AFP/East News

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Ексстратег НАТО Штефані Бабст: «Ми передбачили Донбас, Маріуполь і Чорне море — але нас не почули»

Марина Степаненко

Перемовини між Україною та США про співпрацю у сфері корисних копалин тривають від лютого. Спершу планувалося підписання рамкової угоди, яка передбачала, зокрема, створення інвестиційного фонду, куди Україна мала спрямовувати кошти, отримані від продажу власних мінеральних ресурсів. Наприкінці березня у США запропонували нову редакцію угоди — офіційно її текст не поширювали, однак Зеленський заявив, що цей документ потребуватиме ратифікації Верховною Радою. А витік деталей нової редакції угоди спричинив неабиякий резонанс — адже, якщо вірити цій інформації, США фактично хочуть позбавити Україну контролю над власними ресурсами та інфраструктурою.

Проєкт угоди, позиція України, червоні лінії

Майбутня угода має врахувати інтереси обох сторін, і ніщо в цьому документі не може підірвати чинні зобов'язання, які має Україна, зокрема фінансові, в рамках Європейської програми макрофінансової допомоги Україні з боку МВФ, наголошує віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. Раніше міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підкреслив, що принципова позиція України — майбутня угода не має суперечити курсу України на вступ до ЄС. 

Поточна версія угоди про надра, яку США представили Україні, виходить далеко за межі корисних копалин і гірничодобувної промисловості, якщо 55-сторінковий проєкт, що потрапив до FT, є достовірною версією, зауважує старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

— Як на це вказували багато коментаторів, проєкт ставить чимало вимог і зобов'язань перед Україною, в той час як США тільки виграють, не беручи на себе обов'язкових зобов'язань. Це видається досить незбалансованим.

Проєкт угоди передбачає створення американсько-українського фонду з наглядовою радою у складі п’ятьох осіб, троє з них від США з повним правом вето, такі подробиці американської пропозиції оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк.

За його даними, угода також нібито стосується не лише рідкісноземельних металів, а всіх копалин, зокрема нафти та газу по всій території України. США пропонують вважати своїм внеском у фонд — допомогу, надану Україні з 2022 року. Дональд Трамп називає різні суми, однак найчастіше фігурує 350 мільярдів доларів. До того ж американці хочуть, щоб це була безстрокова угода. Змінити чи розірвати її можуть теж лише Сполучені Штати.

Складно серйозно оцінювати подібні пропозиції, каже доктор економічних наук, професор Олександр Савченко:

— Якщо чесно, те, що я прочитав, то спочатку сміявся, потім думаю, що це хтось навмисно з адміністрації Сполучених Штатів написав такий абсурд, що весь світ має сміятися чи плакати.

Це сигнал Україні — біжіть як найдалі від цього

Перемови в стилі Трампа

Будь-хто, хто підписує угоду з Трампом, повинен бути дуже обережним, тому що немає значення, про що йдеться в угоді — американський президент може просто вирішити не виконувати її. Також, можливо, він забуде, що саме підписав і до чого зобов'язався, бо Трамп не дуже добре розуміє основні факти, наголошує старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett). Показовий приклад — Трамп наполягає, що США найбільше витратили на допомогу Україні, хоча в абсолютних цифрах — перше місце посідає Європа. І загалом безглуздо говорити в цьому контексті про те, що Україна якимось чином щось винна:

— Але реальні факти не мають значення для Трампа. У нього в голові з'являється якась ідея, і він буде з нею працювати. Трамп така людина і такий лідер, що якщо він вирішить, що небо зелене, хоча насправді воно блакитне, то небо буде зеленим. І вам доведеться сперечатися з ним про це.

Це і є найбільший ризик — йому не можна довіряти
Чого більше в угоді про копалини — ризиків чи переваг? Фото: СЕРГІЙ СУПІНСЬКИЙ/AFP/East News

Нині перед Україною постає питання, як захистити свої національні інтереси в перемовинах з адміністрацією Трампа. У нинішньому варіанті угоди для України більше ризиків, ніж переваг, каже старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер:

— Але Україна перебуває у складній ситуації, адже нездатність домовитися про угоду може означати, що США припинять військову підтримку — як це сталося після зустрічі в Білому домі Зеленського і Трампа кілька тижнів тому. Виділення правових рамок у переговорах є ключовим, оскільки таким чином Україна зможе захистити свої національні інтереси. Важливо також додати положення, що цю угоду з часом, скажімо через 5 років, коли у США буде новий президент, можна буде переглянути. У разі зміни умов, угоду потрібно буде оновити.

Перспективи підписання

Хоча Сполучені Штати офіційно заявляють про повну готовність до укладення угоди з Україною у сфері корисних копалин, останні тижні засвідчили суттєве напруження в риториці американської сторони. Кульмінацією стала заява Дональда Трампа — 31 березня він звинуватив Володимира Зеленського у намаганнях відмовитися від угоди про рідкісноземельні метали і попередив, що в такому разі на Україну чекатимуть великі проблеми. Трамп також сказав, що нібито чув про наміри Зеленського підписати угоду виключно з розрахунку на просування України до вступу в НАТО.

Зеленський публічно заперечив, що тема НАТО будь-яким чином фігурує в угоді про надра. Проте на цьому критика з боку США не завершилася. 5 квітня міністр фінансів США Скот Бессент в інтерв’ю Такеру Карлсону звинуватив Україну, мовляв, Зеленський тричі давав згоду на укладення угоди, однак жодного разу не виконав своїх обіцянок. Бессент пригадав інцидент у Білому домі, коли, за його словами, всі документи були готові до підписання, але українська сторона зруйнувала те, що мало бути найлегшою справою у світі. Та водночас американський міністр сподівається, що угода все ж буде підписана найближчим часом. 

Україні потрібно буде продовжувати переговори з адміністрацією Трампа, не поспішаючи, вважає старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

— Українському уряду та учасникам переговорів потрібно буде виокремити та вилучити з угоди ті пункти, які прямо суперечать українському законодавству. Важливою частиною буде зосередитися на довгостроковому інвестиційному механізмі та забезпечити інвестиції з США в український гірничодобувний та переробний сектор.

Очевидно, в адміністрації Трампа є політичний стимул спробувати і побачити, чи є спосіб використати цю угоду, щоб забезпечити реалізацію якоїсь мирної угоди з Путіним, припускає старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett):

— Я думаю, що це дуже хибний підхід, але в адміністрації є люди, які вважають, що це надійний спосіб. Ще одна деталь — Трамп не розглядає переговори з точки зору безпрограшного сценарію. Я маю на увазі, що Трамп — тип переговірника, дуже схожий на Путіна.

Для того, щоб він відчував, що виграв, людина, з якою він веде переговори, має програти

До того ж, продовжує Аарон Барнетт, адміністрація Трампа повинна показати якийсь результат своїм виборцям:

— Сказати їм: агов, ми отримали щось з того, що підтримали Україну. Тоді вони зможуть обертати це так, як захочуть, і вони будуть це робити. І багато затятих прихильників MAGA купляться, але поки немає угоди, немає можливості розкрутити це.

Україні було б непогано виставити посередника для перемовин із США, каже доктор економічних наук, професор Олександр Савченко: 

— Зеленський має прямо сказати, вибачаюся, але ми втратили досвід створення подібних фондів, давайте звернемося, скажімо, до Європейського банку реконструкції розвитку, хай нам допоможуть. І цей банк буде працювати десь півроку чи рік, і я гарантую видасть дуже гарний продукт. 

А Трамп міг би аналогічну угоду запропонувати російському керівнику, міркує Олександр Савченко:

— Путін же, разом з Дмитрієвим, керівником фонду прямих інвестицій, каже, що ми хочемо створювати спільні фонди для видобутку земельних елементів і всього чого завгодно.

От, хай, Трамп замість України в тій угоді напише «Раша» і запропонує укласти їм таку угоду і побачимо реакцію

Потенційні партнери і дипломатична підтримка

До переговорів Києва з Вашингтоном безумовно повинен бути залучений ЄС, каже старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

—  Це було б корисно не лише для України, щоб уникнути підписання поганої угоди. Юристи ЄС зможуть вказати на проблемні елементи, які можуть поставити під загрозу членство України в ЄС. Навіть якщо не у формальний спосіб, українському уряду слід звернутися до ЄС за юридичною консультацією щодо поточної пропозиції.

Відкритий титановий кар’єр у Житомирській області. Фото: РОМАН ПІЛІПЕЙ/AFP/East News

Українцям має сенс продовжувати говорити і вести переговори з США, не лише з адміністрацією Трампа, але й з усіма потенційними зацікавленими сторонами — з колегами в Конгресі тощо, а також підтримувати дуже добрий контакт з рештою союзників і дійсно опрацьовувати всі можливі альтернативи, бо те, що зараз —  це експлуататорська пропозиція, наголошує старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett):

—  Я думаю, що український уряд також повинен особливо наполегливо лобіювати європейські уряди, щоб, по суті, сказати — це європейська безпека, це ваша сфера відповідальності, і є багато інших речей, які ви можете зробити, ви не безсилі. Одна з найважливіших речей — це підштовхнути європейські уряди до того, щоб вони підтримали ідею конфіскації російських активів — 300 мільярдів доларів заморожених коштів, що дійсно забезпечило б Україну тим рятівним кругом, якого вона потребує. Україна повинна мати можливість звернутися до своїх європейських партнерів і сказати, якщо ви не можете допомогти нам з життєздатною альтернативою, ми можемо бути змушені підписати це.

І, зрештою, немає жодних гарантій, що навіть якщо нам доведеться це підписати, американці під керівництвом Трампа будуть дотримуватимуться якихось угод

В історії людства ще не було пропозицій подібних фондів, навіть при капітуляції Німеччини чи інших країн, наголошує Олександр Савченко:

— Тим більше неможливо капіталізувати віртуальні українські борги, які в голові у Трампа, там чи у Венса, чи в Маска. З цих придуманих боргів не можна розпочати підприємство, бо треба наймати людей, закуповувати техніку, робити проєкти. З економічної точки зору — це мертва угода, яка не має жодного шансу бути реалізованою.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Угода Трампа про надра: шанс чи пастка для України

Катерина Трифоненко

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Занепад Америки, якою ми її знаємо

Ексклюзив
20
хв

Генерал Річард Ширрефф: Трамп фактично «в ліжку» з Путіним — і до цього треба звикнути

Ексклюзив
20
хв

USAID рятувало життя українців. Чим замінити цю допомогу? ‍

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress