Свекруха ставиться до мене, як до повітря чи прислуги. Боюся, кохання стане жертвою материнського тиску

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Як навчитися говорити з партнером про гроші?

«Ми переїхали до Польщі за два місяці до початку війни. Мій чоловік почув від знайомих, які знайшли тут роботу, що в Польщі пристойніші заробітки й життя спокійніше.

Ми не їхали наосліп. Двоюрідна сестра чоловіка знайшла йому роботу, а нам — квартиру. У нас також були деякі заощадження для початку — на випадок, якщо щось не вийде. Проте все обійшлося. Я доглядала за трьома дітьми, чоловік почав працювати. Ми раділи новому життю, поки його не порушив напад Росії на Україну…

Ви добре знаєте, скільки коштує оренда квартири та утримання дітей

Мама та сестра мого чоловіка залишилися в Україні. У мене немає сім'ї, я виросла в дитячому будинку. Після того, як почалася війна, ми стали допомагати мамі та невістці. Надсилали гроші, посилки. Запропонували привезти їх до Польщі, але вони не захотіли залишати рідний дім.

Завод, де працювала сестра мого чоловіка, був зруйнований, і вона втратила джерело доходу. У мами — мізерна пенсія. Я знаю, що вони не зможуть впоратися без нашої підтримки, але мій чоловік аж занадто їм допомагає. Він посилає їм більше, ніж залишає нам на життя. Ви добре знаєте, скільки коштує оренда квартири та утримання дітей. Добре, хоч є допомога 800+, яка приходить на мій рахунок. Хоч ці гроші він не чіпає.

Мрію поїхати з дітьми в подорож, хоча б на день-два. Але грошей не вистачає

Коли я вказую йому, що ці пропорції несправедливі по відношенню до нас, то чую, що його родина в жахливій ситуації і їм потрібно це компенсувати. Погоджуюсь, що війна, окрім втрати здоров’я, — це найстрашніше, що може трапитися з людиною. Але мій чоловік має також пам’ятати, що у нього є діти, які ростуть, їм потрібні нові черевики, куртки, а інколи й маленька іграшка.

Зрештою замість того, щоб жити мирно, ми постійно сперечаємося про гроші. Мій чоловік добре заробляє, але ми з цього практично нічого не отримуємо. Я не марнотратна, роблю покупки в недорогих магазинах, вмію готувати смачні страви з недорогих продуктів. Я вважаю себе хорошою господинею і хочу, щоб мій чоловік це цінував. Мені також хоч іноді потрібні косметика та похід до перукаря. Мрію поїхати з дітьми в подорож, хоча б на день-два. Але грошей не вистачає.

Мені набридла ця ситуація, але я не знаю, як опустити чоловіка на землю. Він відчуває провину за те, що залишив свою матір напризволяще, і тепер намагається компенсувати це грошима. Але це гроші і його дітей також»…

Юстина Ричко, психолог з Avigon.pl:

Дуже дякую, що поділилися з нами своєю проблемою. Чудово, що ви з чоловіком знайшли дім і роботу в Польщі і можете жити тут у спокої. Незважаючи на те, що ви вирішили поїхати до Польщі ще до початку війни, її початок мав сильно вплинути на ваше відчуття безпеки.

У партнерстві потрібно навчитися говорити про фінанси, адже це дуже важлива частина життя

Безумовно, ви дуже переживаєте за своїх рідних і друзів, які вирішили залишитися в Україні, незважаючи на небезпеку та невизначеність, що їм загрожує. Пишу це не випадково, тому що, на мою думку, ви повинні співпереживати емоціям свого чоловіка, щоб мати можливість використовувати аргументи, які переконають його у вашій правоті.

Ви пишете, що ваш чоловік значну частину доходів вашої сім'ї відправляє матері та сестрі в Україну. Звідси ваші суперечки і проблеми, а кажуть, що суперечки про гроші найшвидше вбивають кохання. Про це варто пам’ятати, але це не означає, що про це не варто говорити.

Навпаки, в партнерстві потрібно навчитися говорити про фінанси, тому що це дуже важлива частина життя, і в складних ситуаціях компроміс у цій сфері необхідний для збереження хороших стосунків.

Чоловіки, як правило, реалісти, зосереджені на пошуку рішень, тому їх приваблюють раціональні аргументи

Я згодна з вами, що ваш чоловік може почуватися винним перед своєю матір’ю та сестрою, і надсилання їм значної суми грошей може бути способом компенсації за цю ситуацію. Якщо це так, він діє на емоційному рівні, і його буде важко переконати без добре підготовленого аргументу. Я також розумію, чому ви вважаєте, що значна частина зароблених грошей належить вам і вашим дітям. Ви також багато чим пожертвували, щоб побудувати своє життя в іншій країні, і віддавати більшу частину свого доходу комусь іншому здається вам несправедливим. Отже, як ви намагаєтеся досягти компромісу?

Чоловіки, як правило, реалісти, зосереджені на пошуку рішень, і тому їх приваблюють раціональні аргументи. На вашому місці я б подумала, як конструктивно донести ваші аргументи до чоловіка.

Однак перш ніж почати це робити, будь ласка, спочатку подумайте, скільки коштує ваше життя в Польщі та скільки коштує життя сьогодні в Україні. Враховуючи нинішній дохід сестри та матері чоловіка, чи вистачає надісланих їм грошей для задоволення основних потреб? Чи потреби більші? Якби ви зараз жили в Україні, чи могли б ви утримувати себе на такі гроші? Перераховані їм кошти дозволяють більше, ніж гроші, які ви зберігаєте на власні потреби в Польщі?

Зробіть такий розрахунок, дізнавшись, скільки зараз коштують продукти харчування чи засоби гігієни в обох країнах. Будь ласка, відчуйте також становище матері та сестри вашого чоловіка під час війни, а також емоції вашого чоловіка, який залишив цих двох близьких людей у ​​країні, спустошеній війною.

Поточний стан має бути тимчасовим і не може тривати вічно

Якщо ваші розрахунки показують, що кошти, перераховані сім’ї в Україні, дозволяють задовольнити більше потреб, ніж гроші, які залишаються на сім’ю в Польщі, ви отримаєте раціональні аргументи, які допоможуть вам переконати свого чоловіка.

Пам’ятайте, що зазвичай люди мають дуже глибоко вкорінене почуття справедливості, тому звернення до цього почуття, безумовно, може допомогти. Ви також можете проявити добру волю в розмові з чоловіком і домовитися з ним, що зменшувати кількість грошей, які надсилаються сім’ї, можна поступово. Це дозволить йому швидше звикнути до ситуації і прийняти її. Це також дасть йому зрозуміти, що поточний стан має бути тимчасовим і не може тривати вічно.

Я вважаю, що раціональні аргументи допоможуть вам переконати свого чоловіка в тому, що хоча він і намагається відшкодувати матері та сестрі воєнні труднощі, але в нинішній ситуації він завдає шкоди власній родині, тобто вам і вашим дітям.

Посилання на сторінку спеціаліста

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Як не рубати з плеча і зрозуміти одне одного?

«Ми з чоловіком і чотирьма дітьми від початку війни живемо в Польщі. Ми покинули свою квартиру і все наше життя в Україні. У мене такий характер, що я не вагаюсь, а просто дію. Це для мене рецепт від стресу. Щоб розум був чимось зайнятий, тоді і про проблеми менше думок.

Відразу після приїзду, коли формальності були завершені, я сказала чоловікові, що буду працювати, а опіку за дітьми ми поділимо порівну. В Україні я сиділа з дітьми, готувала, прала, прибирала — була домогосподаркою. У Польщі я вирішила це змінити.

Я знайшла роботу в приватній компанії. Хоча у мене не було досвіду, власники виявились дуже добрими і повірили в мене. Я навчилася всьому з нуля, і мені дуже подобається моя робота.

Керівники ретельно контролюють якість продукції, і я задоволена. Через рік моєї праці мене оцінили, я отримала підвищення. Змогла перейти від виробництва до перевірки. Нарешті я можу розвиватися, і мене цінують не тільки вдома.

На жаль, моєму чоловікові у Польщі не так пощастило у професійному сенсі. Він уже кілька разів змінював роботу. В Україні він керував людьми, а тепер мусить підпорядковуватись. І йому це не подобається.

Зараз він взагалі без роботи. Я намагаюся переконати його шукати нову, адаптуватися до умов, своїм прикладом показую, що можна розвиватися, а його це абсолютно не хвилює. Не знаю, як його стимулювати до дій.

Він уже заявив, що коли закінчиться війна, ми повернемося в країну. А у мене дедалі більше сумнівів щодо цього. Я нарешті повірила в себе та свої можливості. Вивчила нову мову, відкрилась людям. І нарешті відчуваю себе живою, тож не хочу нічого міняти.

Боюся, коли настане час прийняти остаточне рішення, я оберу жити в Польщі. З дітьми, але без чоловіка. Знову повертатися до горщиків я не маю бажання. Можу поєднувати роботу з доглядом за домом. Навіть розриватися між роботою і хатніми обов’язками краще, ніж просто сидіти вдома.

Коли під час однієї з розмов про повернення в Україну я сказала чоловікові, що не зацікавлена вертатись, він здійняв страшенний галас. Звинуватив мене в тому, що я хочу розбити сім'ю і думаю тільки про себе. Оголосив, що діти повернуться з ним, хочу я того чи ні. Але я думаю от що.

Діти скоро стануть самостійними, і в Україні я знову стану кухаркою та прибиральницею. До такої перспективи я не хочу повертатися. Чи є у нас шанс порозумітися? Чи є якесь здорове вирішення цієї ситуації?»

Александра Антонська, психолог на Avigon.pl:

Дякую, що поділилися своєю ситуацією. Бачу, у вас дилема, з якою непросто розібратися. Написане в листі свідчить про те, що ви почали друге життя в Польщі, впорались із переїздом, до того ж знайшли шлях розвитку й професійної реалізації. Ваші навички помітили й оцінили. І це неймовірно важливо для вас.

З іншого боку — ваш чоловік, розчарований своєю поточною ситуацією на роботі, почувається абсолютно навпаки — він відчуває в Польщі регрес. Сильні емоції іноді заважають нам приймати раціональні рішення, ми говоримо щось імпульсивно, не завжди те, що маємо на увазі.

Повернення в Україну чи подальше перебування в Польщі — це дуже важливе рішення. Тому говорити про таке слід у спокої — можливо, під час спільної вечері. Варто сказати про свої почуття і те, що ви не хочете повертатися до тієї ролі, яку грали в Україні.

Я вважаю, що в цій ситуації знайти спільне рішення можливо

Варто відкрито говорити про ваші потреби та очікування. Незважаючи на те, що у вас з чоловіком зовсім різні погляди на поточну проблему, варто пам'ятати, що проблема не повинна розділяти вас і ставити по різні боки, натомість ви маєте протистояти ситуації разом. І підтримувати одне одного.

Ви повинні розуміти мотивацію вашого чоловіка для повернення — він почувається недооціненим у Польщі, відчуває, що не може розвиватися. Разом з тим ваш чоловік має розуміти, що його жінка так само почувалась в Україні.

Не можна втекти від проблеми чи забути про неї

Зупиніться на мить, подумайте про можливі наслідки рішень, а також дайте собі час на емоції, щоб пережити те, що всередині вас.

Зміцнення стосунків з чоловіком також має допомогти. Можливо, ваш чоловік ще не виявив хороші сторони цієї країни. Можливо, варто відвідати місця, які вам цікаві, помітити, що наше життя складається не лише з роботи.

Бажаю вам багато сил і наполегливості.

Посилання на сторінку експерта.‍

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Я живу в Польщі з 18-річною донькою. Вона навчалася дистанційно в українській школі майже два роки, бо не хотіла переривати навчання, але разом з тим зустріла багато польських друзів. Спочатку я була дуже щаслива, що вона не закрилася перед новою країною та знайомствами, але тепер відчуваю, що щось упустила.

Я не помітила або не могла помітити — я працюю позмінно, — що моя донька починає вести доросле життя. Тільки-но їй виповнилося 18, вона вирішила, що не має наміру продовжувати навчання. Що того, що вона здобула в освіті, їй достатньо, а життя надто коротке й непередбачуване, щоб витрачати його даремно. 

Моя донька красива. Вона завжди подобалась хлопцям. У Польщі вона познайомилася з багатим поляком і почала нове життя. Спить до полудня, піклується про себе, виходить з дому вночі й гуляє до ранку. 

З цим новим бойфрендом, точніше чоловіком, адже йому 27 років, вони одягаються в дорогий одяг, купують схожі спортивні костюми й взуття. Я думала, що знепритомнію, коли знайшла на кухонному столі чек на шльопанці вартістю понад 1500 злотих. Адже це майже половина моєї зарплати на місяць. 

Я намагалася поговорити з нею спокійно, але безуспішно. Почула, що я просто скиглю, а вона знає, що робить. Кілька разів я не витримувала й кричала, що думаю про її поведінку, що вона поводиться як утриманка. Що буде, якщо хлопчикові вона набридне? Або він зробить їй дитину? 

Звичайно, у моєї дочки є відповідь на все. Вона стверджує, що бути утриманкою — це непогано. Якщо чоловік хоче витратити на неї гроші, вона буде дурною, якщо цим не скористається. Також я дізналась, що моя донька думає про мене. На її думку, краще насолоджуватись багатим життям, ніж працювати на таке жалюгідне життя, як моє.

Я боюся за неї, боюся, що цей хлопець чи хтось інший завдасть їй болю в майбутньому. Не знаю, як з нею розмовляти, щоб вона не була, як той метелик, що без вагань летить до світла на загибель.

Одного дня я прийшла додому і зустріла тут їх обох. Вирішила скористатися ситуацією і поговорити з цим чоловіком. На жаль, не вийшло, адже донька затягла його до своєї кімнати, наказуючи не слухати «цю божевільну жінку». 

Ніколи не думала, що доживу до того, що моя дитина так про мене буде говорити. Я сама її виховувала, робила все, щоб у нас було мирне гідне життя, але доньці цього було явно недостатньо. 

Іноді я проклинаю себе за те, що приїхала з нею до Польщі. Ми врятували себе фізично, але наше родинне життя та майбутнє моєї доньки тут зруйновані. Тепер я навіть не можу змусити її повернутися. Вона доросла і може сама вирішувати. А може, я просто була поганою мамою, що тепер моя дитина так поводиться і не поважає мене? 

Юстина Мацкевич, психолог на Avigon.pl: 

Шановна читачко, дякую, що ви вирішили поділитися своєю важкою історією. Ваше занепокоєння цілком зрозуміле, і емоції, пов’язані з цією ситуацією, вас переповнюють. Як мати ви бажаєте кращого для доньки, але натикаєтесь на стіну, яка розділяє вас. Легко почуватися безпорадним у такій ситуації, але є кроки, які ви можете зробити, щоб спробувати покращити ваші стосунки та підтримати доньку.

Насамперед варто спробувати поглянути на ситуацію з позиції вашої дочки. У неї важкий період життя, де вона намагається знайти себе і свій шлях. Переїзд до нової країни — це величезний виклик. Її нинішній спосіб життя може бути способом впоратися з цими труднощами та знайти своє місце в цьому всьому.

‍Уникайте критики і покажіть їй, що ви хочете її зрозуміти

Розумію, що її вибір болючий і тривожний для вас, але спробуйте поговорити з нею відкрито та зі співчуттям. Намагайтеся уникати критики та засуджень, оскільки вони можуть ще більше віддалити вас одна від одної. Натомість запитайте, що робить її щасливою зараз і що для неї важливо. Покажіть, що ви хочете її зрозуміти, навіть якщо ви не завжди згодні з її вибором.

Ключовою є довіра — якщо вона відчуває, що ви їй довіряєте, вона стане охочіше говорити про свої плани на майбутнє.

Спробуйте поговорити з нею про її мрії та плани. Не в контексті критики нинішнього способу життя, а з цікавістю — чого б вона хотіла досягти, що її мотивує, якою вона себе бачить через кілька років? Це може бути важко, але варто спробувати зрозуміти, чому вона вважає своє теперішнє життя привабливим. Спільні роздуми про майбутнє можуть змусити її задуматися й зробити можливі зміни.

Що стосується партнера вашої доньки — постарайтеся пізнати його ближче, не засуджуючи. Можливо, в нейтральній розмові вам вдасться краще зрозуміти ці відносини і знайти більше спокою.

‍Те, що ваша донька зараз йде своїм шляхом, не заперечує всього, що ви для неї зробили

У цій ситуації також важливо піклуватися про себе. Зараз ваше психічне та емоційне здоров’я мають вирішальне значення. Розмова з близькими або зустріч з друзями можуть бути підтримкою прямо зараз. Якщо вам потрібно краще зрозуміти свої емоції та знайти спосіб ефективного спілкування, подумайте про розмову з психологом або сімейним терапевтом. 

Насамкінець хочу запевнити вас, що ви не погана мати. Ваші дії не викликають занепокоєння. Той факт, що ваша дочка зараз йде своїм шляхом, не заперечує всього, що ви для неї зробили. Ваші стосунки ще можуть змінитися та покращитися. Намагайтеся будувати мости, а не стіни — через спільні інтереси, час, проведений разом, і розмови без осуду.

Ваша любов і підтримка — ось те, що може допомогти вашій дочці знайти стабільність і зрілість у прийнятих рішеннях. Бажаю вам багато сил і терпіння в цей важкий час.

Посилання на сторінку експерта тут

‍