Люди, які чекають на повернення близьких з фронту чи залишили свої рідні місця через війну, відчувають самотність, особливо під час таких сімейних свят, як Різдво та Новий рік. Попри те, що ви можете бути далеко від дому без близьких поруч, є способи зробити свята яскравими.
«Я залишилася з кішкою та салатом олів’є, з відчуттям розпачу та смутку»
Наталії 37 років. Вона опинилась у Варшаві одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Пригадує перші новорічні свята зі смутком: «Завжди, починаючи з дитинства, у моїй сім’ї панує традиція – приїжджати до бабусі в село на Тернопільщину і їсти кутю за великим дружнім столом. Це незабутня атмосфера затишку та сімейного тепла, смачна кутя та спільні колядки. А на минулорічне Різдво у кімнаті зеленіла чепурна, вбрана новорічна ялинка, на кухні допікався яблучний пиріг, а настрій був геть кепським. Сусіди спакували подарунки, взяли дітей і поїхали до родичів. Здавалося, будинок, де я мешкала, спорожнів. Я залишилася з кішкою та салатом олів’є, з відчуттям розпачу та смутку». Дівчина вітала родичів зі святами через zoom. Зізнається, що це значно покращило її стан і трохи поліпшило настрій.
Наталя подивилася на період самотності як на можливість для саморозвитку та відпочинку. Коли ще трапиться така можливість? Переглядала фільми, читала книжки, розмовляла з друзями з України. «В якийсь момент спіймала себе на думці, що не все так погано, як здавалося. Це була чудова нагода побути наодинці зі своїми думками і робити те, що хочеться. Виспалася і об’їлася шоколадними цукерками. Записалася на майстер-клас з гончарства – зліпила власноруч глечик і тарілку. Це дуже добре мене відволікло від думок про самотність. Загалом відпочила від метушні», – розповіла дівчина.
Цього року Наталя планує поїхати на Різдво до родини в Україну.
Чоловік на фронті, самотність на Різдво та найкращий подарунок на Новий рік
Ірина не любить бути на самоті, тим більше на свята. Торік зустрічала Різдво в орендованій квартирі в Києві в очікуванні, що ось-ось пролунає дзвінок у двері, і на порозі з’явиться коханий. Але дива не трапилося, і коханий набрав Іру опівночі з холодних окопів. «Я ледве стримувала сльози. Не хотіла, щоб Андрій їх бачив. Йому і так нелегко. Я згадувала нашу квартиру в Харкові, яку зруйнували орки, і як ми збиралися на свята з друзями. У Києві у мене були лише колеги по роботі, кожен святкував у родинному колі. Мені хотілося, щоб ці свята якомога швидше закінчилися, бо такого відчаю я давно не відчувала. З вікна квартири спостерігала за вогниками у сусідніх вікнах. Десь обіймалися закохані, сміялися діти, їли святкові страви. Але я добре знала, що я така не одна. Тисячі жінок, матерів чекали своїх рідних з фронту. Ми наче об’єднані в цій самотності. Ця думка мені допомагала не розкиснути», – пригадує Ірина. 30 грудня дівчина пішла до аптеки, бо деякий час скаржилася на погане самопочуття. Згодом сиділа на ліжку і писала смс чоловікові: «Нас тепер троє». Дівчина дізналася, що чекає на дитину. «Це був найкращий подарунок на Новий рік. І я більше не відчувала себе самотньою, як на Різдво. В мені билося ще одне серце».
Самотність буває різною
Насправді кожен з нас переживав хоч раз у житті відчуття самотності. Інколи так складаються обставини, що ми не можемо побачитися з близькими. Менше з тим, самотність можна перетворити на можливість зайнятися чимось корисним для себе. Як справлятись із сумом та самотністю під час свят? Розповіла гештальт-терапевтка Галина Вільхова:
–Самотність приходить із закінченням дитинства. Це субʼєктивна емоція, коли людині здається, що її соціальних контактів недостатньо. Якщо заглянути за лаштунки цього емоційного стану, є різниця між бажанням залишитися наодинці, де є вибір, і самотністю, де немає вибору (коли людина страждає від відсутності близьких). І не така страшна самотність, як відчуття, з якими вона приходить – тривога, почуття покинутості, ізольованості, страх, сум. Отже, різниця насправді в праві вибору. Якщо людина обирає усамітнитися, вона не буде сприймати самотність, забарвлену негативними відчуттями. А якщо вона вимушено опинилася без близьких – переїхали в інше місто, країну через війну, в самотності буде проживати негативні почуття, які супроводжують її появу.
Під час сімейних свят, які покликані обʼєднувати покоління, побудовані на традиціях зустрічатися родиною, самотність відчувається найгостріше. Адже як найкраще проживати негативні відчуття? Ділитися, розповідати, знаходити однодумців, тих, кому ти небайдужий, хто вислухає і підтримає. І коли накочуються ті відчуття, а людина залишається сама, немає з ким їх розділити, вони, на жаль, лише посилюються. Підсилює їх ще й масмаркет Різдва – реклама, фільми, де показують щасливу родину, веселощі, спілкування з друзями. Ця картинка, навʼязана зовні, підміняє власні бажання. І ця навʼязана прірва, уявлення між тим, як має бути і як є, створюють в людини відчуття власної ненормальності, невідповідності суспільству. Людина ще більше закривається, навіть не уявляючи скільки людей проживають те ж саме.
Як не збожеволіти наодинці під час свят? Поради
По-перше, поставте собі запитання і отримайте чесну відповідь, як ви хочете святкувати. Можливо, самотність не буде дошкульною, якщо вимкнути всіх зовнішніх порадників, в тому числі від перегляду емоційних телепрограм та соціальних мереж. Самотність може посилитися, якщо дивитись на свята як на час втрат та невдач. Спробуйте поглянути на цей період як на можливість для саморозвитку та відпочинку.
Зробіть добро для інших
Дуже просте правило, яке рятує будь-яке свято – робіть добрі справи. Волонтерство, донати, допомога, подарунки іншим, тобто все те, де є можливість допомогти навіть одній людині, допзволить почуватися потрібним. Станьте Святим Миколаєм, допоможіть дітям-сиротам або тваринам у притулку. Ви зможете пережити свята як час добрих справ та взаємодії з іншими.
Тренуйтеся
Спорт, навіть невеликі фізичні навантаження, допоможе привести в норму гормональний фон і покращити настрій. Прогуляйтеся на свіжому повітрі, зробіть гімнастику вдома, або відвідайте тренажерний зал.
Насолоджуйтеся ритуалами
Зробіть собі подарунок – той, про який мріяли давно. Свята мають бути наповнені ритуалами, очікуваннями. Створіть собі традиції, чи підтримайте ті, які були. Це додасть відчуття стабільності.
Спілкуйтеся з іншими
Інтернет відкриває безмежні можливості для віртуального спілкування. Приєднуйтеся до онлайн-груп, обмінюйтеся вітаннями з друзями через відеодзвінки або віртуальні платформи, влаштуйте з рідними спільне застілля через онлайн-зв’язок. Це дозволить вам відчувати себе долученим, навіть на відстані.
Напишіть листа
Спробуйте написати на папері листа. Лист-вітання, лист вдячності, можливо, лист смутку до себе, якщо відчуваєте в цьому потребу. Напишіть до тих, з ким би хотілося провести цей час.
Якщо ваші близькі знаходяться на фронті, відправте своє фото, що ви в безпеці і памʼятаєте про них, що емоційно з ними, напишіть коментар вдячності за те, що вони захищають країну, що ви скучаєте і чекаєте їх вдома.
Ідіть між люди
Подивіться, чи є якісь вистави, виставки, святкування там, де ви знаходиться. Не сидіть вдома, відправтеся до людей, розділіть відчуття самотності в натовпі. Якщо смуток пересилює, попіклуйтеся про себе – масаж, тепла ванна, прогулянки.
Знайдіть позитив
Подумайте про самотність як про можливість перезавантажити нервову систему, відіспатися, відпочити і фізично, і морально. Дозвольте собі з’їсти щось із вашого списку заборонених продуктів. Якщо дуже хочеться чогось смачненького – не відмовляйте собі. Ви господиня свого свята і вам не треба ні під кого підлаштовуватися. Погодьтеся, інколи краще залишитися в улюбленій піжамі в ліжку з цікавою книжкою, ніж провести час в компанії людей, які вам неприємні чи нецікаві.
Проведіть час за улюбленим заняттям
Кіно, фільми, книги. Дозвольте собі захопитися хорошою книгою чи фільмом. Творчість – малювання, майстрування, вишивання, шиття, дизайн, вистави в театрах. Самовираження зменшує відчуття самотності. Займіться тим, що ви любите, але на що не вистачало часу. Приготуйте улюблену страву, заваріть собі чаю, прогуляйтеся в парку, слухаючи музику. Варіантів безліч.
Не соромтеся своїх почуттів та бажань. Кожна людина проживала болюче відчуття покинутості. Кожна має досвід смутку. Дозвольте собі прожити ці відчуття і, можливо, ви помітите, що таких людей багато і ви в цьому не самотні. І що самотність – це не завжди погано, якщо знати, чим себе зайняти.
Українська письменниця, теле- й радіоведуча, журналістка, піарниця, громадська діячка, голова правління ГО «Здоров’я жіночих грудей». Працювала редакторкою у низці журналів, газет та видавництв. Була ведучою Українського радіо. Пройшла шлях від кореспондентки до телеведучої та сценаристки на телебаченні. Обіймала посади керівниці пресслужби різних департаментів КМДА, Київської обласної колегії адвокатів, працювала з персональними брендами визначних осіб. З 2020 року займається питаннями профілактики раку грудей в Україні. Пише книги та популяризує українську літературу.Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Авторка книг «Стежка в долонях», «Ілюзії великого міста», «Падаючи вгору», «Київ-30», тритомника «Україна 30». Життєвий девіз: Тільки вперед, але з зупинками на щастя.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
.avif)
%20(1).avif)