Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Обговорення розподілу посад відбулося під час вечері в межах засідання Європейської ради. Глави держав та урядів ЄС офіційно схвалили призначення топ-посадовців. Усі вони займають чітку проукраїнську позицію
Урсула фон дер Ляєн і Кая Каллас на саміті ЄС у Брюсселі 28 червня 2024 року. Фото: Geert Vanden Wijngaert/Associated Press/East News
No items found.
Кандидатуру Урсули фон дер Ляєн погодили на посаду глави Єврокомісії на другий термін. Прем’єрку Естонії Каї Каллас затвердили як верховну представницю ЄС із закордонних справ та політики безпеки (зараз цю посаду обіймає Жозеп Боррель). А колишнього прем’єр-міністра Португалії Антоніу Кошта погодили на посаду президента Європейської ради замість Шарля Мішеля. Роберту Мецолу збираються переобрати президенткою Європарламенту.
Кая Каллас, Урсула фон дер Ляєн і Антоніу Кошта. Колаж Sestry
Разом з тим вітати Урсулу фон дер Ляєн можна буде тільки після позитивного голосування в Європарламенті 18 липня. Вона має отримати щонайменше 361 голос з 720.
Кая Каллас, представниця право-ліберальної Партії реформ і перша жінка-прем’єрка в Естонії, відома своєю жорсткою безкомпромісною позицією щодо Кремля, через яку навіть втратила голоси підтримки західних країн-членів у змаганні на посаду генсека НАТО.
У біографії Каллас є такий момент: її мати була депортована немовлям з Естонії до Сибіру у вагоні для тварин і прожила в депортації до 10-річного віку. Довгі роки потому Кая Каллас оголошена РФ у розшук за “ворожі дії проти історичної пам’яті” — а саме за знесення пам’ятників радянської історії в Естонії.
— Ми продовжимо робити свої кроки — підтримувати Україну, посилювати європейську оборону та боротьбу з російською пропагандою. РФ вважає, що фіктивний ордер на мій арешт допоможе змусити Естонію замовкнути — я не мовчатиму, а продовжу рішуче підтримувати Україну і виступати за посилення європейської оборони, — заявила цьогоріч Каллас.
Антоніу Кошта — 62-річний екс-очільник португальського уряду, колишній мер Лісабона і генсек Соціалістичної партії Португалії. Посада очільника Євроради є специфічною: політик не має повноважень сам ухвалювати рішення від імені ЄС, але має вагомий вплив на усі спільні обговорення європейських лідерів. Саме тому одна з основних вимог до цієї посади — вміння вести переговори та схиляти до компромісу.
Кошта підтримує Україну під час війни, виступає проти російської агресії та бере участь у допомозі — Португалія одна з перших пообіцяла передати Україні три танки Leopard 2. Але щодо вступу України до ЄС Кошта переконаний, що з цим не можна поспішати, це буде довгий шлях. У питанні членства України в НАТО він, як пише видання “Європейська правда”, також демонструє обережну позицію.
Тобто всі вищі посадовці ЄС, кандидатури яких щойно затвердили на саміті, знаходяться на боці України, а отже, можуть допомогти стримувати голоси проросійських сил у Європарламенті.
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
2 липня відбулись два важливих міжнародних візити — прем'єра Угорщини Віктора Орбана до Києва та приїзд до Варшави Олафа Шольца. Обидві зустрічі мають важливе значення для ситуації в Європі, наголошує Андреас Умланд:
— Можна сподіватися, що зустріч Орбана з Зеленським у Києві стане першим кроком до зміни ставлення угорського істеблішменту до України та що піврічний період її головування в Раді ЄС, який почався 1 липня, не принесе Україні нездоланних проблем. Угорський прем'єр зазначив, що хоче підписати договір про двосторонні відносини. Як ці відносини розвиватимуться, насправді покаже час. Наступних пів року виглядають як дуже напружені та складні для України як внутрішньо — соціально та економічно, так і в стосунках з партнерами, передусім зі США. Що ж стосується початку якогось руху до миру, про який попереджав угорський прем’єр-міністр напередодні, то мені такі розмови видаються недоцільними.
Не варто говорити про вироблення та імплементацію будь-яких мирних планів за участі російської сторони до моменту зміни режиму в Росії
Віктор Орбан із візитом до Києва. 2 липня 2024 року. Фото: ОПУ
За словами німецького політолога, доля України й надалі визначається боями на її землі та пересуванням лінії фронту в один чи інший бік. Саме цей фактор буде мати ключове значення перед початком реальних переговорів.
На думку аналітика Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень, візит Олафа Шольца до Польщі знаменує потепління в стосунках між Берліном та Варшавою, що знайшло своє відображення не лише у символічних, проте вагомих жестах, зокрема в обіцянці надання компенсації потерпілим від нацистських злочинів та черговому визнанні власної історичної відповідальності за злочини у Другій світовій війні, але також і у взаємовигідних безпекових угодах.
Олаф Шольц та Дональд Туск під час зустрічі у Варшаі. Фото: X / Bundeskanzler Olaf Scholz
Ще до переговорів оглядачі відзначали, що Варшава зацікавлена в отриманні європейського фінансування задля зміцнення зовнішнього польського кордону, тоді як Берлін та Брюссель воліли б бачити заангажування Польщі у програмі «Sky Shield».
Попри слова підтримки для євроінтеграції України та гарантії продовження підтримки, Умланд вважає малоймовірним суттєве підняття рівня підтримки України Німеччиною в мілітарному плані. За його словами, попри великі обсяги наданої допомоги, її частка залишається незначною відносно внутрішнього валового продукту:
— На відміну від Великобританії чи Франції, де риторика і частково дії є більш рішучими, Шольц наразі відображає громадську думку німців, не постачаючи Україні так потрібне їй озброєння. Німці налякані можливістю залучення їхньої країни до збройного конфлікту, тому гадаю, що допоки при владі буде Шольц, Україна навряд чи отримає ракети «Taurus».
Допоки така ситуація триватиме, ставлення до Берліна, з боку не лише українців, але й союзників по НАТО — поляків, балтів, данців, шведів, залишатиметься у цьому сенсі доволі амбівалентним
У Варшаві Шольф та Туск вирішували важливі для польсько-німецьких відносин питання. Фото: Krystian Maj / KPRM
— Натомість можна сподіватися на те, що візит німецького канцлера буде корисними не лише для двосторонньої польсько-німецької співпраці, але й матиме позитивний вплив на взаємодію в межах Веймарського трикутника, який після паузи запрацює нарешті на повну силу. Це дозволило б скоординувати зусилля трьох — Польщі, Німеччини та Франції — щодо гарантування безпеки в Європі в рамках ЄС та НАТО, що є важливим з огляду ще й на те, що США зараз поглинуті передвиборчими перегонами, — підкреслив Андреас Умланд.
Відповідаючи на питання, щодо того, наскільки співпраця у форматі Веймарського трикутника та підтримка Францією України можуть змінитися з огляду на успіх «Національного об’єднання» Марін Ле Пен у першому турі виборів у Франції, Умланд відзначив, що, на його думку, безпековий компонент для Центральної Європи навряд чи зазнає суттєвих змін:
— Напевно не слід чекати великих змін і у справі підтримки України з боку Франції. По-перше, Макрон залишається на посаді президента до 2027. По-друге, Марін Ле Пен від якогось часу змінила свою риторику, засудила російську агресію й принаймні на загал дистанціювалася від Росії. Крім того, пропутінська позиція також залишається вкрай непопулярною у Франції. Тому я не передбачаю аж надто різкої зміни у французькій зовнішній політиці.
Не треба, звісно, чекати такого відверто проукраїнського курсу, який зайняв правий італійський уряд на чолі з Джорджею Мелоні, проте певна підтримка збережеться
Попри те, що в Європарламенті триває процес створення нового правопопулістичного угрупування за участі угорського «Фідесу», Австрійської партії свободи Герберта Кікля, Акції незадоволених громадян (ANO) Андрея Бабіша та португальських правих, не варто очікувати, що європейський парламент перестане бути проукраїнським. На переконання Умланда, більшість депутатів сповідує виразно проукраїнську позицію, а фракція, яка лише формується, буде вже третьою за ліком правопопулістською силою в цьому законодавчому та представницькому органі ЄС:
— Цікаво, звісно, якими будуть стосунки між усіма ними, особливо якщо представники AfD (німецької політсили «Альтернатива для Німеччини»), яких не так мало кількісно, підуть в блок до Орбана. За таких умов ним не можна буде нехтувати, проте я не вбачаю у появі цієї фракції Європарламенту причини для докорінної зміни політичного ландшафту Старого континенту.
Рекрутингові компанії працюють безпосередньо з підрозділами, тож по ідеї кандидати можуть обирати собі і посаду, і місце служби. Втім на практиці, кажуть наші співрозмовники, не все йде так гладко. Сама система рекрутингу доволі широко застосовується в арміях різних країн світу. Втім, в українських реаліях — в умовах повномасштабної війни з Росією — очевидно, що рекрутинг не може бути альтернативою мобілізації, а лише одним із шляхів поповнення лав Збройних Сил.
Щомісяця — до 140 вакансій
Основна відмінність рекрутингу від загальної мобілізації в тому, що він передбачає можливість вибору, каже керівниця департаменту військового рекрутингу Lobby X Ольга Бандрівська:
— Це не лише почесна і дуже поважна служба в плані захисту своєї країни, але також робота, яка передбачає вимоги до вакансії: певний рівень знань, досвіду, освіти фізичної форми і також є певні умови, за якими військова служба здійснюється. Рекрутинг показує, що військова служба може бути цивілізованою, її можна обирати самостійно — так само, як і роботу в цивільному житті.
Можна обирати команду, з якою ти хочеш працювати, командира, якому ти можеш довіряти, і посаду, яка відповідає твоїм вподобанням і навичкам
Рекрутери мають супроводжувати весь процес: від звернення до призначення на відповідну посаду в армії. Ці центри не пов'язані з ТЦК, там працюють цивільні і не роздають повістки.
Нині найбільш затребувані вакансії на бойові посади, продовжує Ольга Бандрівська. З її слів, бракує операторів-безпілотників, механіків, інженерів, водіїв, стрільців:
— Якщо говорити про кількість закритих вакансій, то в середньому за місяць ми закриваємо близько 120 —140 вакансій. Отримуємо близько 12 тисяч відгуків на місяць.
Щоб мобілізуватися онлайн, потрібно відправити своє резюме на бажану вакансію. Якщо ним зацікавились, рекрут проходить співбесіду та інші процедури залежно від специфіки підрозділу, після цього може доєднатися до нього або відмовитись. Щоб почати службу, потрібно, щоб командир підрозділу виписав відношення, з яким потрібно прийти до ТЦК, а потім, як і всім решта, пройти військово-лікарську комісію та підготовку в навчальному центрі. Інший варіант — прийти в рекрутинговий центр, їх більше 20 в різних містах України. Далі алгоритм такий самий.
Підводні камені
«Я з самого початку шукав можливість обирати, куди йти, що робити», — розповідає Олександр, військовий, який прийшов в армію через онлайн платформу:
— Розумію, що треба зараз трошки відкласти всі свої плани і вирішити одну глобальну проблему, а потім вже повертатися до життя. Якщо зараз цього не зробити, то там два сценарії: чи ТЦК вирішить все за тебе чи ще гірше — наші сусіди. Знайшов цікаву посаду в одній з бригад, зв'язався з ними. Мені зробили доволі швидко фідбек. До речі, попались компетентні люди, тому що вони вникали в питання, дійсно читали, що я там їм написав в своєму CV.
Спочатку я їм не підійшов, потім через тиждень-два вони мені зателефонували і сказали, що детальніше познайомились з моєю справою і хочуть запропонувати іншу посаду
Олександр пройшов усі необхідні процедури і вже розраховував заступити на службу в обраному підрозділі, але й досі не там:
— По суті, я не можу до кінця стверджувати, що ця система працює нормально. Бо я вже протягом майже чотирьох місяців досі не перебуваю в тій бригаді, куди мав потрапити. Вона перейшла в інший рід військ — і саме через це великі проблеми з переведенням. Поки що чекаю наказу.
Ще один наш співрозмовник Sestry Сергій розповідає: доволі швидко знайшов підходящу вакансію, пройшов усі співбесіди, проблеми виникли на етапі ТЦК:
— Фактично, мені сказали, що потрапити на ту посаду, де я вже домовився, не зможу, і вони, можна так сказати, запропонували абсолютно іншу посаду. Я знову звернувся до своєї бригади, вони сказали, що будуть це вирішувати самі. Поки ні туди, ні сюди — чекаю.
Президент під час поїздки до військових на Донеччині. Фото: ОПУ
Справа в тому, що добровільний рекрутинг практично не врегульований на законодавчому рівні, каже юрист міжнародної компанії Quantum Attorneys Дмитро Єфременко:
— Відверто кажучи, мене бентежить, яким чином в нас регулюються ці питання. Військові ейчари керуються трудовим правом і своєю внутрішньою посадовою інструкцією. Але якщо ми беремо військовий рекрутинг, то тут неминуче приходимо до закону про мобілізацію і до постанов Кабінету міністрів 487 і 506. Якщо ми говоримо про мобілізаційну підготовку в особливий період, то рекрутинг регулюється тими самими постановами. А якщо говорити про те, що відбувається загалом на цьому мобілізаційному напрямі, то багато відверто антизаконних, антиконституційних речей.
Основна проблема з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в тому, що ТЦК могли ігнорувати так звані відношення з військових частин. І не було жодних — ані юридичних, ані законодавчих — важелів впливу на ТЦК, каже керівниця департаменту військового рекрутингу Lobby X Ольга Бандрівська:
— Наприкінці лютого вийшла нова директива від Генерального штабу, яка зобов'язує ТЦК виконувати в обов'язковому порядку приписи військових підрозділів щодо рекомендаційних листів. Це означає, якщо кандидат пройшов процедуру рекрутингу, отримав відношення, тобто рекомендаційний лист від військової частини і прийшов з цим відношенням в ТЦК, то ТЦК зобов'язаний направити його у відповідну військову частину. У цьому напрямку, слава Богу, просуваємось в сторону цивілізації.
І якщо раніше на ТЦК не було ніякого впливу, то зараз, якщо таке трапляється, кандидати звертаються до нас — і ми напряму через Генштаб вирішуємо ці питання
U.S.Army — досвід військового рекрутингу
У США система військового рекрутингу працює вже понад півстоліття. Після завершення війни у В’єтнамі Сполучені Штати повністю перейшли на професійну армію і скасували призов, хоча за надзвичайних обставин його теоретично можуть повернути. Сам відбір відбувається у кілька етапів, розповідає військовий рекрутер Девід Юстіс (David Eustice):
— Кожен рід військ має різні вимоги як до фізичної форми, так й інших здібностей. І для флоту, військово-повітряних сил, морської піхоти ці вимоги будуть дещо відрізнятись. Загальний вік призовників — від 17 до 25 років. Хоча теоретично можна приєднатись до армії до 40 років. Є чіткі фізичні та медичні вимоги. Якщо немає серйозних хронічних станів, ви можете пройти цей відбір. Для оцінки персональних здібностей у нас є спеціальний тест ASVAB (Armed Services Vocational Aptitude Battery — Батарея професійної придатності Збройних Сил. — Авт.) У звичайний час мінімальний бал на ASVAB — 31, але для деяких родів військ, наприклад ВПС треба набрати удвічі більше.
Громадяни, які пройшли службу в армії, в подальшому мають певні бонуси, наприклад, пільги для отримання освіти після завершення служби, армійський досвід часто розглядається як перевага при працевлаштуванні
Житло та медичне забезпечення є частиною соціального пакету. Останніми роками в армії США, зі слів Девіда Юстіса, з'явилося набагато більше можливостей для жінок служити на різних посадах у всіх родах військ. І натепер жінки становлять приблизно 20 відсотків армійців.
Морська піхота США в горах під час військової операції. Фото: Shutterstock
Європейський погляд
За системою рекрутингу — через онлайн платформи або спеціальні центри — набирають військовослужбовців армії більшості країн Європи, зокрема, Великої Британії, Франції, Німеччини, Польщі. Алгоритм загалом схожий — вікові обмеження в середньому 17-40 років, закінчена середня освіта, відповідна фізична форма.
Навесні у Німеччині заговорили про можливе повернення до обов’язкового призову. На тлі повномасштабного російського вторгнення в Україну європейці переглянули свої підходи до безпеки й оборони і збільшили військові витрати, каже військовий експерт Варшавського інституту Бенджамін Бардос (Benjamin Bardos). Хоча, за його словами, у Західній Європі це відбувається повільніше, натомість армії великих східноєвропейських держав, наприклад як у Польщі, докладають значних зусиль для озброєння і модернізації. До польської армії упродовж 2022-го приєднались майже 14 тисяч солдатів, це найбільша кількість, відколи Польща скасувала обов’язковий призов у 2008 році:
— Популярність військової служби в Європі — різна. У той час, як такі країни, як Польща, мають намір значно збільшити кількість військовослужбовців, західноєвропейські країни, наприклад, Німеччина і Велика Британія, відчувають масштабний дефіцит кадрів, що зачіпає майже всі роди військ. У ширшому сенсі більшість європейців не розглядають військову службу як привабливе зобов'язання.
Британські військові на навчаннях Steadfast Defender-24. Фото: Royal Anglian Regiment
Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»
Рада ЄС визначила переговорні рамки для України та Молдови — 25 червня в Люксембурзі почнуться міжурядові конференції, які дадуть початок переговорам про вступ. Раніше президентка Єврокомісії заявила, що Україна виконала усі необхідні для цього вимоги. Що означає перший етап перемов, хто представлятиме Україну на конференції в Люксембурзі, з якими труднощами може зіткнутись Україні на шляху до євроінтеграції, як їх обійти та коли Україна стане повноправною членкинею Євросоюзу, ці питання Sestry поставили народній депутатці VIII та IX скликань, голові Комітету ВР з питань інтеграції України до ЄС, віцепрем’єрці з питань європейської та євроатлантичної інтеграції у 2016-2019 роках Іванні Климпуш-Цинцадзе.
Голова Комітету з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе. Фото: приватний архів
Катерина Трифоненко: Україна офіційно отримала зелене світло для початку перемовин про вступ до ЄС. Чим важливий цей етап?
Іванна Климпуш-Цинцадзе: Це точно історична подія. Вона буде свідчити про формальний, якщо хочете, бюрократичний початок наших реальних перемов.
Тобто всі політичні рішення про те, що з Україною можна починати переговори, були ухвалені раніше, ще в грудні, але ми ще мали доробити частину нашого домашнього завдання (14 грудня 2023 року лідери ЄС ухвалили історичне рішення про початок переговорів з Україною щодо вступу до Європейського Союзу. — Авт.). Ми його доробили — відповідний висновок після проведеного аналізу зробила Європейська комісія, і вони надали свої пропозиції щодо початку. Зараз країнами-членами, тобто Європейською радою схвалюється цей формальний початок.
Які наступні кроки?
Ми заходимо в процес, де підемо за всіма етапами цих перемовин. Почнемо відкривати кластери, домовлятися про перехідні періоди. Спочатку будемо оцінювати відповідність нашого законодавства до європейського, будемо виділяти пріоритети — на чому ми можемо спершу концентруватися, щоб пріоритезувати свої завдання — як законодавчі, так і виконавчі, і рухатися вже цим шляхом безпосередньо до мети.
Надзвичайно важливо, що цей процес запустила Бельгія, бельгійське головування, адже, на жаль, ми розуміємо, що угорське головування, яке почнеться з 1-го липня, не ставить для себе в пріоритет європейську інтеграцію ані України, ані Молдови
І точно під їхнім головуванням ніхто би не просував цей порядок денний, і ми би втратили додаткові півроку у своєму процесі, якби це не було затверджено зараз.
<add-big-frame>Володимир Зеленський 21 червня затвердив склад делегації для переговорів з ЄС. Її очолює віцепрем’єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. До складу перемовників також увійшли голова ОП Андрій Єрмак та його заступники Ірина Мудра та Ігор Жовква, заступниця голови департаменту ОП з питань євроінтеграції Марія Марченко, перший заступник голови Верховної ради Олександр Корнієнко, торговельний представник України Тарас Качка, заступник голови МЗС Євген Перебийніс, посол України при ЄС Всеволод Ченцов, міністр довкілля та захисту природних ресурсів Руслан Стрілець, решта міністерств представлені на рівні заступників. До складу делегації також увійшли генеральний директор урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Олександр Ільков, голова Державної служби статистики Ігор Вернер, очільник Антимонопольного комітету Павло Кириленко, заступник голови Нацбанку Сергій Ніколайчук, член Нацкомісії з цінних паперів Максим Лібанов.<add-big-frame>
Володимир Зеленський затвердив склад української делегації, яка братиме участь у перемовинах. На чому їм варто сконцентруватись під час переговорів і які можуть виникнути складнощі?
Я насамперед хотіла би, щоб ми взагалі як Україна, як держава зрозуміли, що євроінтеграція — це є надзавдання, та його можливо виконати. Але це можливо тільки тоді, коли ти маєш інклюзивний процес вироблення свого бачення, своєї позиції і її реалізації всередині країни для того, щоб надалі тобі вдалося цю позицію відстояти в перемовах. Ми маємо розуміти, що на першому етапі це переговори не про те, що нам там подобається частина європейського законодавства і ми його будемо впроваджувати, а частина ні — і ми будемо шукати шляхи, як його в себе не впроваджувати. Це не про це.
Перемовини з ЄС будуть полягати в тому, що ми з’ясуємо, де нам потрібно зробити домашню роботу, в яких царинах. Та ми не підходимо до цієї штанги без досвіду
Ми виконували угоду про асоціацію, ми добивалися безвізу, ми маємо певні напрацювання і речі, які дозволили нам отримати кандидатський статус і відкрити переговори. Тепер ми маємо, по-перше, забезпечити інклюзивність процесу вироблення рішень і їхнього відстоювання. По-друге, основними чи навіть найпершими завданнями будуть якраз оці кілька дорожніх карт, які має виробити для себе Україна: дорожня карта з реформи державного управління, дорожня карта з верховенства права і дорожня карта щодо функціонування демократичних інституцій. Це базові речі. Коли ми це все зробимо, ми їх погодимо з Європейським Союзом і почнемо реалізовувати. Але, що варто розуміти — без сильного державного управління, без спроможності як міністерств, так і регіональних влад, так і громад, так і Верховної Ради України, нам не вдасться швидко рухатися цим шляхом. Без інклюзивності процесу, без великої роз'яснювальної роботи для суспільства України, — також. І, очевидно, величезним викликом для нас в цьому процесі є сама війна. Ми розуміємо, що ми єдина країна, яка буде проходити увесь цей шлях, починати цю безпосередню роботу під час гарячої фази брутальної війни, агресії, терористичної війни проти нас. Очевидно, це буде накладати на нас якісь додаткові виклики і свої певні обмеження.
Прапори України та Європейського Союзу на будівлі Європарламенту. Фото: Shutterstock
За вашою оцінкою, як швидко Україна зможе пройти цей переговорний шлях? Коли ми зможемо стати повноправними членами Європейського Союзу?
Я ніколи не даю прогнозів, навіть тоді, коли я була віцепрем'єркою і мене питали, коли ми отримаємо безвіз, я жодного разу не назвала дату. І це була свідома позиція, попри те, що я перебувала всередині цих процесів. Щодо вступу в ЄС, я точно можу сказати, який прогноз не відповідає реаліям і який прогноз точно свідчить про те, що частина керівництва нашої країни взагалі не розуміє рівень завдань. У вересні 2022 року прем'єр-міністр України заявив про те, що Україна за два роки стане повноправним членом Європейського Союзу. У січні 2024 року той самий прем'єр-міністр України сказав, що за два роки ми будемо повністю готові стати членом Європейського Союзу. Ні той, ні інший прогноз не мають нічого спільного з реальністю.
Це не прогноз, це бажання: якщо ми всі врахуємо цю потребу і залучимо всіх спроможних гравців до внутрішніх перетворень, залучимо різні політичні сили і громадянське суспільство, і бізнес-асоціації, і регіональну владу, і місцеву владу, і створимо загальну спроможність, то мені би хотілося, щоб ми не вийшли за рамки середнього показника, протягом якого різним країнам вдавалося досягти цієї цілі.
Йдеться про сім років. Мені хотілося, щоб ми не вийшли за рамки семи років і пройшли увесь шлях протягом цього часу
Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»
Вже до кінця 2024-го року для України будуть доступні 50 мільярдів доларів позики, які будуть відшкодовані за рахунок російських активів, заморожених у західних країнах. Про це йдеться у декларації Великої сімки. Зустріч лідерів групи відбулась 13-15 червня. Крім кредиту для України, там також обговорили посилення санкцій проти Росії. Про те, які обмеження можуть бути запроваджені і як посилити їхню ефективність, про умови кредиту для України і куди будуть витрачені ці гроші — Sestry поговорили з доктором економічних наук, професором Олександром Савченком.
Катерина Трифоненко: Країни G7 домовилися надати Україні кредит у 50 мільярдів доларів. У чому суть угоди і що це означає для Києва?
Олександр Савченко: Було три варіанти, як використати ці активи. На першому наполягав Європейський Союз. Йшлось про те, щоб щорічно сплачувати Україні відсотки з заморожених російських активів — це сума приблизно на рівні 3-х мільярдів. Був варіант більш радикальний, на якому наполягала Республіканська партія і, очевидно, Україна — разом конфіскувати ці заморожені активи, і через різні механізми передавати Києву. І був ще третій варіант, його запропонувала Британія: на базі заморожених активів організувати кредит, а гасити його за рахунок відсотків.
Для всіх очевидно, і на Великій сімці про це заявили, що Росія має заплатити за всі ці руйнування, які вона в Україні
Натепер, за оцінками Світового банку, йдеться про приблизно 500 мільярдів доларів. Цифра, очевидно, зростає з кожним днем. Так і прийшла Велика сімка до думки, що давайте почнемо з кредиту на 50 мільярдів, і як застава будуть оці проценти, а якщо їх не вистачить, тоді країни пропорційно їхньому ВВП будуть покривати цей кредит. Це означає, що з України вони вимагати ці гроші не будуть.
Володимир Зеленський на засіданні G7. Фото: ОПУ
Якою може бути реакція росіян на це рішенняG7?
Та не варто чекати нічого нового. Вони навіть Мєдвєдєва не випустили. Але це, насправді, дуже важливо, тому що, я впевнений на 100%, що ці кошти будуть гарантувати Україні сталість постачання зброї і фінансової допомоги на наступний рік. Питання допомоги Сполучених Штатів буде під знаком питання, невідомо, яку політику буде проводити Трамп. Якби цих коштів не було, то були б великі ризики, тому що грошей Європейського Союзу і на зброю, і на фінансування бюджетного дефіциту не вистачило б. А зараз, я вважаю, що наступний рік по фінансах, причому і на зброю, і на бюджет, буде точно не гіршим, а може і кращим за нинішній.
12 червня Сполучені Штати запровадили нові санкції проти Росії, у список внесли понад 300 фізичних та юридичних осіб. Виглядає це все доволі масштабно. Наскільки серйозні ці обмеження на практиці і як швидко відчує їх російська економіка?
США запровадили нові санкції проти Росії. Фото: ОПУ
Насправді, ці санкції проти одного підприємства — Московської валютної біржі. І ніякого реального впливу на економіку Росії ці санкції не матимуть. Але вони, звичайно, призвели до такої паніки через те, що люди не розуміли, що це за біржа. Це майданчик, де міняють долари і євро на рублі. Московська біржа покривала лише половину валютообмінних операцій, іншу брали на себе банки, міжбанківський валютний ринок. До речі, в Україні про біржі як архаїчний інструмент для валютно обмінних операцій забули років 20 назад. У нас існує лише міжбанк, і він працює ідеально: будь-хто, будь-коли на ринкових умовах може придбати долари або євро чи продати їх.
Як на мене, ці санкції в кращому вигляді — попередження Росії
Тому що там дійсно деякі банки злякалися, насамперед, Сбєрбанк і ВТБ-банк. Це дві найбільш впливові і великі фінансові інституції. Якби в них забрали ці функції, закрили коррахунки і заморозили євро і долари, які зберігаються на їхніх рахунках, це була би вже банківська криза. А біржа… Може вона втратила капіталізацію і буде торгувати тепер лише юанями або ще якимись екзотичними валютами, але реально це ніяк не впливає на економіку. Але я хотів би вірити, що це попередження реальним гравцям в банківській і фінансовій сфері Росії.
Разом із запровадженням пакету обмежень проти Росії, США також попередили про наслідки китайські та турецькі установи, які допомагають росіянам обходити західні санкції. Чи реалізує Вашингтон свої попередження і чи вплине це на тих же китайців?
Це вже досить потужне попередження. Федеральна Резервна Система, Європейський Центральний Банк можуть добратися до будь-якої фінансової установи, навіть якщо вона не проводить операції в євро і доларах. До так званих «малих банків» у Китаї, Туреччині, Казахстані, Узбекистані, які на повну допомагають Росії обходити санкції, вони можуть дотягнутися і реально привести їх до банкрутства, реально штрафувати. Механізми для цього всі. Штати свого часу, коли активно боролися з відмиваннями грошей, карали на мільярди доларів Дойче Банк, BNP Paribas, свої банки, швейцарські банки. Я весь час чекав, коли ж буде покараний принаймні один банк на реальну суму. Вони цього разу вибрали Московську біржу для останнього попередження.
Але це реальна загроза, і після якої китайські банки в принципі бояться проводити будь-які операції з Росією
А коли буде ще покараний хтось, не обов'язково китайський, може турецький чи казахський банк, то тоді, я так думаю, вони на 99% припинять обслуговування і операції не лише в доларах і євро, але й в інших валютах. Це реальний важіль впливу, який Штати ще не запустили, поки погрожують.
А чому не запустили, якщо це такий ефективний інструмент?
Бачите, крім обмеження цін на нафту, та й вони погано контролюються, реальних санкцій проти Росії ми не побачили. Я називаю це лагідні санкції. Вони не спрямовані на нанесення відчутного економічного удару по російській економіці і її військово-промисловому комплексу. Так, є технологічні обмеження, але вони діють в довгу, а щоб закінчити війну, потрібні шокові удари. Сполучені Штати поки не наважуються завдати бодай один. Наприклад, дуже простий і вигідний для всіх — зламати експорт з Росії: ввести 30% мита на весь російський експорт в цивілізовані країни. З цих 30% половину направляти, наприклад, в Україну. Це призведе до того, що товари з Росії будуть на 30% дорожчі за товари конкурентів — і це був би колосальний удар. Замість цього, які санкції застосовуються? На імпорт — забороняють росіянам продавати лакшері-товари. Навіщо забороняють? Хай купують.
Більше куплять діамантів Картьє чи Роллс-Ройсів — менше залишиться грошей на зброю
Це треба розуміти, коли рахується ВВП, — те, що країна виробляє для себе, для того, щоб споживати і інвестувати. Плюс експорт, мінус імпорт. І нам треба цей мінус збільшувати. А санкції спрямовані на те, щоб працювати навпаки. Нам треба, щоб імпорт у РФ був великий, а експорт — мінімальний, щоб у Путіна не було грошей на війну. І от такі концептуальні помилки були здійснені собі на шкоду і на вигоду Китаю.
Під час останньої зустрічі країни Великої сімки домовились також боротися з тіньовим флотом, який використовує Росія, щоб обходити нафтові санкції. Чи можна зупинити цей флот і що для цього потрібно зробити?
G7 боротиметься з тіньовим флотом Росії. Таке рішення ухвалили на засіданні G7 в Італії. Фото: ОПУ
Можна зробити, але треба йти на ризик того, що США називають ескалацією. Треба зупиняти і оглядати ці кораблі, вимагати всі документи, арештовувати їх, арештовувати команди, капітанів за незаконну діяльність, судна виставляти на аукціони й продавати. Але, бачите, поки не наважуються. Це мають робити північні країни Європи, але очевидно, що потрібна згода Сполучених Штатів.
Є також інструменти впливу — не допускати ці кораблі в будь-які порти. А якщо вони кудись заходять, мають бути застосовані вторинні санкції — і через цей механізм навіть без затримання суден можна досягти мети
Але це означає, що мають бути покарані індійські партнери, китайські. Треба діяти рішуче. Я не раз писав нашим партнерам, які ухвваюють рішення, зробіть три колонки: сама санкція, орган, який має контролювати і регулювати виконання санкцій, і третя колонка — покарання за невиконання на рівні організацій, підприємств, а далі — їхнього керівництва, на рівні країн, де зареєстровані кораблі. Отака система разом з вторинними санкціями може зробити цей процес набагато ефективнішим. Зараз я оцінюю коефіцієнт корисної дії санкцій не вище 25%, а можна довести до 80-90%. До 100% очевидно неможливо, завжди можна знайти якісь лазівки, але підняти його раза в три — цілком можливо.
Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»
<add-big-frame>ЄС розпочне переговори про вступ із Молдовою та Україною 25 червня. Про це у своєму офіційному акаунті повідомило представництво Бельгії, яка нині головує в ЄС. Раніше, 7 червня, Єврокомісія оголосила, що обидві країни виконали необхідні вимоги. Єдині, хто сумнівався в оцінці комісії, були угорці. Як пояснив міністр закордонних справ Угорщини, зрештою вони погодились почати перемови з Україною, адже домоглись, щоб у переговорних рамках містились усі вимоги Будапешта щодо дотримання прав національних меншин. А втім, в Угорщини залишається чимало інструментів, аби за бажання неабияк ускладнити для Києва подальший переговорний процес. <add-big-frame>
<add-big-frame>Як ЄС може вплинути на Будапешт, що відбуватиметься після старту перемовин і які в України шанси приєднатись до ЄС в осяжній перспективі — про це Sestry поговорили з дипломатами та експертами.<add-big-frame>
Зелене світло від Брюсселя VS червоне від Орбана
Європейська Комісія рекомендувала почати переговори про вступ з Україною до кінця червня. Якщо Рада з загальних питань (General Affairs Council) 25 червня дасть зелене світло, старт перемов видається дуже ймовірним і бажано їх почати до 1 липня — початку угорського головування в ЄС, каже науковиця, експертка з питань ЄС Німецької Ради з закордонних відносин (DGAP) Серафін Дінкель (Serafine Dinkel):
— Дванадцять країн-членів підписали лист на підтримку цієї мети, а Франція окремо заявила про свою підтримку. Більше того, старт перемов з Україною був би приємним успіхом для Урсули фон дер Ляєн, яка завершує свій нинішній мандат — адже вона особисто підтримувала України на вступ до ЄС навіть тоді, коли експерти вважали це малоймовірним через повільність процесу.
Президент України під час зустрічі з президенткою Єврокомісії. Фото: ОПУ
Нині Україна налаштована рішуче перейти від заяв до справ. Всі передумови реалізовані, наголосив Володимир Зеленський під час Берлінської конференції з відновлення України:
— Цей червень має стати часом, коли буде затверджена переговорна рамка і розпочаті перемовини. Чому це потрібно?
Бо це виконання обіцянок, які дає Європа, і це доказ того, що Європу не зламати ані тиском, ані штучними сумнівами чи маніпуляціями
Єдиною країною ЄС, яка до останнього опиралась початку переговорів з Україною, була Угорщина, в підсумку вони поступились, як написав очільник тамтешнього МЗС Петер Сійярто — після запеклих дискусій, на вимогу Будапешта, ЄС зафіксував в переговорні рамці, що Україна повинна повернути угорцям Закарпаття права, відібрані у них за останні роки.
У нас є один великий «друг» в Європейському Союзі і в НАТО, його звуть Віктор Орбан, каже міністр закордонних справ України у 2007—2009 рр. Володимир Огризко:
— Але в НАТО начебто змогли знайти формулу, щоб він не заважав. Мені здається, що приблизно таку ж формулу знайдуть і в Європейському Союзі. Тому я залишаюся оптимістом.
Думаю, що в потрібний момент пан Орбан вийде помити руки і випити каву
Шарль Мішель та Віктор Орбан. Фото: European Union
Існує ризик, що угорське головування в ЄС може сповільнити процеси, пов'язані з Україною, зауважує науковиця, експертка з питань ЄС Німецької Ради з закордонних відносин (DGAP) Серафін Дінкель (Serafine Dinkel):
— Але це мало що змінить у поточній ситуації, адже Угорщина вже здатна підірвати порядок денний розширення, коли вважає за потрібне, як своїми вето або погрозами вето в Раді ЄС, так і опосередковано через комісара з питань розширення Олівера Варгеї, близького соратника Віктора Орбана. Цілком ймовірно, що в наступному складі Комісії, який почне працювати цієї осені, за розширення відповідатиме комісар, який не є угорцем. Це може послабити угорські позиції.
Я думаю, що держави-члени добре усвідомлюють ризики угорського головування і діятимуть відповідно
Наступні кроки й виклики
Після виборів до Європарламенту, ймовірно, відновляться переговорів, які досі були призупинені, прогнозує професор Варшавського університету Томаш Гжегож Гроссе (Tomasz Grzegorz Grosse). Однак спершу має бути сформований новий склад Єврокомісії, а це може тривати навіть кілька місяців. Щодо подальшого алгоритму переговорного процесу, він відбуватиметься у кілька етапів:
— Єврокомісія почне з найпростіших розділів, а найскладніші — наприклад, сільське господарство залишить на кінець.
Комісія надає великого значення верховенству права та боротьбі з корупцією в Україні, тому це, ймовірно, буде однією з перших тем для обговорення
Результати нещодавніх виборів до Європейського парламенту, попри деяке зростання підтримки ультраправих сил, все ж таки надихають оптимізмом стосовно проукраїнського характеру майбутнього складу комісії, каже експерт з міжнародних відносин Casimir Pulaski Foundation Ігор Гаврилюк (Ihor Havrylyuk). А втім, тут варто зосередитись на середньо- та довготермінових викликах, верховенство права та боротьба з корупцією з поміж них, але не єдині:
— В Європейському Союзі тривають дебати стосовно необхідності ухвалення змін, зокрема, ухвалення рішень кваліфікованою більшістю голосів у визначених сферах, наприклад, спільній зовнішній та безпековій політиці. Прихильники цієї ідеї стверджують, що це дозволить покращити механізм ухвалення рішень всередині організації та унеможливить деяким державам, як от Угорщині, одноосібно блокувати важливі рішення. Опоненти реформи у такому вигляді, серед яких знаходиться Польща, своєю чергою побоюються, що таким чином може бути обмежений їхній суверенітет у надзвичайно важливих для них справах.
Ще один чинник, продовжує Ігор Гаврилюк, який матиме вагомий вплив на членство України в ЄС — врегулювання існуючих і потенційних протиріч у двосторонніх стосунках з сусідами-членами євроспільноти. Дуже показовий приклад — конфлікт через експорт агропродукції з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, який продемонстрував, як держави з потужним сільськогосподарським сектором побоюються конкуренції з боку українських виробників. Це стосується не лише аграрного сектору, але й транспортної сфери, питання прав нацменшин. Без комплексного вирішення цих викликів просування України до ЄС буде дуже ускладненим, резюмує експерт з міжнародних відносин Casimir Pulaski Foundation Ігор Гаврилюк (Ihor Havrylyuk):
— Останній, але не менш важливий фактор, це триваюча війна з Росією та невизначеність щодо майбутнього урегулювання збройного конфлікту. Для самих перемовин про вступ це, можливо, не становитиме перешкоди, але країни ЄС, чиї уряди знаходяться під сильним впливом РФ, наприклад Угорщина чи Австрія, можуть використати цей аргумент проти України.
До того ж щодня Росія завдає величезні збитки українській економіці, що неабияк бентежить ті держави ЄС, які до цього часу залишаються бенефіціарами коштів з Європейського Фонду Регіонального Розвитку, котрий у разі вступу України до ЄС дозволить Києву отримувати кошти на реалізацію різноманітних проєктів
Міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко робить такий прогноз щодо вступу до ЄС:
— Мені чомусь здається, що на наступних виборах до Європейського парламенту ми будемо обирати від України відповідних європарламентарів, якщо все станеться позитивно. А я думаю, що ми повинні бути в цьому впевнені.
Україна працює, щоб динаміка переговорного процесу з ЄС набирала обертів, заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. За його очікуваннями, після фактичного старту перемов уже на початку липні почнеться оцінка адаптації українського законодавства до європейського — йдеться про 33-ри переговорні глави, які розсортовані за 6-ма тематичними блоками. За підсумками цього скринінгу Єврокомісія надасть звіт, на основі якого Рада ЄС ухвалить рішення про відкриття наступного етапу переговорів.
Шарль Мішель та Володимир Зеленський на полях саміту G7. Фото: European Union
Повномасштабна війна — серйозний фактор, який впливатиме на часові рамки української євроінтеграції, вважає професор Варшавського університету Томаш Гжегож Гроссе (Tomasz Grzegorz Grosse):
— Перед вступом України до ЄС має відбутися принаймні призупинення війни з РФ або бути інше більш стале мирне рішення.
Але, звичайно, та частина, яка перебуває під контролем Москви, не приєднається до ЄС
Європейський Союз вже продемонстрував свою нерішучість щодо прийняття країн, які перебувають у стані війни, після досвіду Кіпру, зауважує науковиця, експертка з питань ЄС Німецької Ради з закордонних відносин (DGAP) Серафін Дінкель (Serafine Dinkel):
— Водночас ЄС буде змушений вирішувати це питання не лише щодо країн, які перебувають в стані активної війни, але й щодо тих, чия територіальна цілісність оскаржується — чи то Грузія з де-факто окупованими Південною Осетією та Абхазією, Молдова з Придністров'ям, суперечка між Сербією і Косово або статус Боснії і Герцеговини.
Варто брати до уваги ще й кілька чинників, які залежать не лише від України, але й від процесів в самому ЄС, каже експерт з міжнародних відносин Casimir Pulaski Foundation Ігор Гаврилюк (Ihor Havrylyuk):
— Будь-які заяви про швидкий вступ України до ЄС необхідно сприймати з обережністю, адже це процес, котрий може розтягнутися щонайменше на 5-10 років. Попри це, Україні важливо імплементувати acquis communautaire (європейське законодавство. — Авт.) для того, щоб покращити якість існуючих демократичних інститутів та привабити якомога більше іноземних інвестицій, необхідних для розвитку економіки.
Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
