«Порцелянова війна»: український фільм серед кандидатів на «Оскар»

Перемовини між Україною та США про співпрацю у сфері корисних копалин тривають від лютого. Спершу планувалося підписання рамкової угоди, яка передбачала, зокрема, створення інвестиційного фонду, куди Україна мала спрямовувати кошти, отримані від продажу власних мінеральних ресурсів. Наприкінці березня у США запропонували нову редакцію угоди — офіційно її текст не поширювали, однак Зеленський заявив, що цей документ потребуватиме ратифікації Верховною Радою. А витік деталей нової редакції угоди спричинив неабиякий резонанс — адже, якщо вірити цій інформації, США фактично хочуть позбавити Україну контролю над власними ресурсами та інфраструктурою.

‍Проєкт угоди, позиція України, червоні лінії

Майбутня угода має врахувати інтереси обох сторін, і ніщо в цьому документі не може підірвати чинні зобов'язання, які має Україна, зокрема фінансові, в рамках Європейської програми макрофінансової допомоги Україні з боку МВФ, наголошує віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. Раніше міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підкреслив, що принципова позиція України — майбутня угода не має суперечити курсу України на вступ до ЄС. 

Поточна версія угоди про надра, яку США представили Україні, виходить далеко за межі корисних копалин і гірничодобувної промисловості, якщо 55-сторінковий проєкт, що потрапив до FT, є достовірною версією, зауважує старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

— Як на це вказували багато коментаторів, проєкт ставить чимало вимог і зобов'язань перед Україною, в той час як США тільки виграють, не беручи на себе обов'язкових зобов'язань. Це видається досить незбалансованим.

Проєкт угоди передбачає створення американсько-українського фонду з наглядовою радою у складі п’ятьох осіб, троє з них від США з повним правом вето, такі подробиці американської пропозиції оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк.

За його даними, угода також нібито стосується не лише рідкісноземельних металів, а всіх копалин, зокрема нафти та газу по всій території України. США пропонують вважати своїм внеском у фонд — допомогу, надану Україні з 2022 року. Дональд Трамп називає різні суми, однак найчастіше фігурує 350 мільярдів доларів. До того ж американці хочуть, щоб це була безстрокова угода. Змінити чи розірвати її можуть теж лише Сполучені Штати.

Складно серйозно оцінювати подібні пропозиції, каже доктор економічних наук, професор Олександр Савченко:

— Якщо чесно, те, що я прочитав, то спочатку сміявся, потім думаю, що це хтось навмисно з адміністрації Сполучених Штатів написав такий абсурд, що весь світ має сміятися чи плакати.

Це сигнал Україні — біжіть як найдалі від цього

Перемови в стилі Трампа

Будь-хто, хто підписує угоду з Трампом, повинен бути дуже обережним, тому що немає значення, про що йдеться в угоді — американський президент може просто вирішити не виконувати її. Також, можливо, він забуде, що саме підписав і до чого зобов'язався, бо Трамп не дуже добре розуміє основні факти, наголошує старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett). Показовий приклад — Трамп наполягає, що США найбільше витратили на допомогу Україні, хоча в абсолютних цифрах — перше місце посідає Європа. І загалом безглуздо говорити в цьому контексті про те, що Україна якимось чином щось винна:

— Але реальні факти не мають значення для Трампа. У нього в голові з'являється якась ідея, і він буде з нею працювати. Трамп така людина і такий лідер, що якщо він вирішить, що небо зелене, хоча насправді воно блакитне, то небо буде зеленим. І вам доведеться сперечатися з ним про це.

Це і є найбільший ризик — йому не можна довіряти

Нині перед Україною постає питання, як захистити свої національні інтереси в перемовинах з адміністрацією Трампа. У нинішньому варіанті угоди для України більше ризиків, ніж переваг, каже старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер:

— Але Україна перебуває у складній ситуації, адже нездатність домовитися про угоду може означати, що США припинять військову підтримку — як це сталося після зустрічі в Білому домі Зеленського і Трампа кілька тижнів тому. Виділення правових рамок у переговорах є ключовим, оскільки таким чином Україна зможе захистити свої національні інтереси. Важливо також додати положення, що цю угоду з часом, скажімо через 5 років, коли у США буде новий президент, можна буде переглянути. У разі зміни умов, угоду потрібно буде оновити.

Перспективи підписання

Хоча Сполучені Штати офіційно заявляють про повну готовність до укладення угоди з Україною у сфері корисних копалин, останні тижні засвідчили суттєве напруження в риториці американської сторони. Кульмінацією стала заява Дональда Трампа — 31 березня він звинуватив Володимира Зеленського у намаганнях відмовитися від угоди про рідкісноземельні метали і попередив, що в такому разі на Україну чекатимуть великі проблеми. Трамп також сказав, що нібито чув про наміри Зеленського підписати угоду виключно з розрахунку на просування України до вступу в НАТО.

Зеленський публічно заперечив, що тема НАТО будь-яким чином фігурує в угоді про надра. Проте на цьому критика з боку США не завершилася. 5 квітня міністр фінансів США Скот Бессент в інтерв’ю Такеру Карлсону звинуватив Україну, мовляв, Зеленський тричі давав згоду на укладення угоди, однак жодного разу не виконав своїх обіцянок. Бессент пригадав інцидент у Білому домі, коли, за його словами, всі документи були готові до підписання, але українська сторона зруйнувала те, що мало бути найлегшою справою у світі. Та водночас американський міністр сподівається, що угода все ж буде підписана найближчим часом. 

Україні потрібно буде продовжувати переговори з адміністрацією Трампа, не поспішаючи, вважає старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

— Українському уряду та учасникам переговорів потрібно буде виокремити та вилучити з угоди ті пункти, які прямо суперечать українському законодавству. Важливою частиною буде зосередитися на довгостроковому інвестиційному механізмі та забезпечити інвестиції з США в український гірничодобувний та переробний сектор.

Очевидно, в адміністрації Трампа є політичний стимул спробувати і побачити, чи є спосіб використати цю угоду, щоб забезпечити реалізацію якоїсь мирної угоди з Путіним, припускає старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett):

— Я думаю, що це дуже хибний підхід, але в адміністрації є люди, які вважають, що це надійний спосіб. Ще одна деталь — Трамп не розглядає переговори з точки зору безпрограшного сценарію. Я маю на увазі, що Трамп — тип переговірника, дуже схожий на Путіна.

Для того, щоб він відчував, що виграв, людина, з якою він веде переговори, має програти

До того ж, продовжує Аарон Барнетт, адміністрація Трампа повинна показати якийсь результат своїм виборцям:

— Сказати їм: агов, ми отримали щось з того, що підтримали Україну. Тоді вони зможуть обертати це так, як захочуть, і вони будуть це робити. І багато затятих прихильників MAGA купляться, але поки немає угоди, немає можливості розкрутити це.

Україні було б непогано виставити посередника для перемовин із США, каже доктор економічних наук, професор Олександр Савченко: 

— Зеленський має прямо сказати, вибачаюся, але ми втратили досвід створення подібних фондів, давайте звернемося, скажімо, до Європейського банку реконструкції розвитку, хай нам допоможуть. І цей банк буде працювати десь півроку чи рік, і я гарантую видасть дуже гарний продукт. 

А Трамп міг би аналогічну угоду запропонувати російському керівнику, міркує Олександр Савченко:

— Путін же, разом з Дмитрієвим, керівником фонду прямих інвестицій, каже, що ми хочемо створювати спільні фонди для видобутку земельних елементів і всього чого завгодно.

От, хай, Трамп замість України в тій угоді напише «Раша» і запропонує укласти їм таку угоду і побачимо реакцію

Потенційні партнери і дипломатична підтримка

До переговорів Києва з Вашингтоном безумовно повинен бути залучений ЄС, каже старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

—  Це було б корисно не лише для України, щоб уникнути підписання поганої угоди. Юристи ЄС зможуть вказати на проблемні елементи, які можуть поставити під загрозу членство України в ЄС. Навіть якщо не у формальний спосіб, українському уряду слід звернутися до ЄС за юридичною консультацією щодо поточної пропозиції.

Українцям має сенс продовжувати говорити і вести переговори з США, не лише з адміністрацією Трампа, але й з усіма потенційними зацікавленими сторонами — з колегами в Конгресі тощо, а також підтримувати дуже добрий контакт з рештою союзників і дійсно опрацьовувати всі можливі альтернативи, бо те, що зараз —  це експлуататорська пропозиція, наголошує старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett):

—  Я думаю, що український уряд також повинен особливо наполегливо лобіювати європейські уряди, щоб, по суті, сказати — це європейська безпека, це ваша сфера відповідальності, і є багато інших речей, які ви можете зробити, ви не безсилі. Одна з найважливіших речей — це підштовхнути європейські уряди до того, щоб вони підтримали ідею конфіскації російських активів — 300 мільярдів доларів заморожених коштів, що дійсно забезпечило б Україну тим рятівним кругом, якого вона потребує. Україна повинна мати можливість звернутися до своїх європейських партнерів і сказати, якщо ви не можете допомогти нам з життєздатною альтернативою, ми можемо бути змушені підписати це.

І, зрештою, немає жодних гарантій, що навіть якщо нам доведеться це підписати, американці під керівництвом Трампа будуть дотримуватимуться якихось угод

В історії людства ще не було пропозицій подібних фондів, навіть при капітуляції Німеччини чи інших країн, наголошує Олександр Савченко:

— Тим більше неможливо капіталізувати віртуальні українські борги, які в голові у Трампа, там чи у Венса, чи в Маска. З цих придуманих боргів не можна розпочати підприємство, бо треба наймати людей, закуповувати техніку, робити проєкти. З економічної точки зору — це мертва угода, яка не має жодного шансу бути реалізованою.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

‍

Загальне мито набуло чинності 5 квітня, підвищенні ставки почнуть діяти 9 квітня. Найгірші, за визначенням адміністрації Трампа, порушники отримали так звані взаємні тарифи — плюс 34% проти Китаю, 20% проти Європейського Союзу, 24% проти Японії. Мінімальний митний тариф у 10% отримали, зокрема, Україна, Австралія, Аргентина та Саудівська Аравія. Що показово — у списку країн немає Росії. У Білому домі це аргументували небажанням ускладнювати «перемови з закінчення російсько-української війни». Водночас президент США заявив, що готовий знизити свої тарифи, якщо інші країни запропонують щось «феноменальне». Між тим заяви Трампа миттєво обвалили глобальні ринки, а 500 найбагатших людей світу втратили понад 200 мільярдів доларів, найбільші збитки у Марка Цукерберга, Джеффа Безоса і Ілона Маска.

Навіщо Білий дім почав тарифну війну зі світом? Які галузі постраждають найбільше? Як можуть змінитись світові ринки і чим це загрожує споживачам? Чим на підвищення американських мит готується відповісти ЄС? Як зміна тарифної політики США вплине на Україну?

Нова митна політика США

Оголошені 2 квітня тарифи президента Дональда Трампа є наслідком його одержимості торговими дефіцитами. Ці тарифи довільні й не мають жодного зв’язку з об’єктивною оцінкою тарифної політики третіх країн — так описує ситуацію науковий співробітник бельгійського інституту Брейгеля (Brussels European and Global Economic Laboratory ) Ігнасіо Гарсія Берсеро:

— Наприклад, країни з високими тарифами, як-от Бразилія та Туреччина, потрапили під найнижчу ставку в 10%, бо вони не мають двостороннього торгового профіциту з США.

Задекларована мета політики Вашингтона — зберігати високі тарифи доти, доки дефіцит США у торгівлі з певною країною не буде усунуто

Ці заяви Трампа певним чином знаменують переломний момент — вихід США з торгівлі, заснованої на правилах, вважає Ігнасіо Гарсія Берсеро:

— Однак кінець американського лідерства не обов’язково означає кінець системи торгівлі за правилами. Світ зіткнувся з проблемою колективної дії. Більшості країн, очевидно, вигідно зберегти систему торговельних відносин, заснованих на правилах, але перспектива часткового пом’якшення наслідків американських тарифів може стримувати їх від спільних дій на захист цієї системи. Натомість є ризик, що надто багато зусиль піде на двосторонні переговори. Адже, схоже, головна мета Трампа — побудувати тарифну стіну навколо американської промисловості та використовувати тарифи як джерело доходів.

Якщо називати речі своїми іменами, те, що зараз робить адміністрація Трампа, спрямовано на руйнування світового порядку, певен заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло: 

— Ці міжнародні відносини вибудовувалися дуже послідовно, крок за кроком, десятиліттями. Спроба їх зруйнувати — це екстремізм і дуже небезпечна гра.

До галузей, які найбільше постраждають від тарифів, належать автомобілебудування, виробництво напівпровідників, електроніка та фармацевтика, виробництво сталі, лісозаготівля та деревообробка, а також видобуток міді, пояснює економіст та керівник програми Big Data в Університеті Козмінського Якуб Рибацький:

— Однак у разі запровадження взаємних тарифів ми можемо досягти ситуації, коли експорт з країн Азії до США впаде більш ніж наполовину. Експорт з ЄС також, ймовірно, значно скоротиться. В обох випадках послаблення торкнеться широкого спектру товарів.

Можна очікувати заморожування економічних відносин між США та іншими країнами, зі значно слабшим припливом інвестицій до Америки. Такий сценарій суттєво вплине на показники американського фондового ринку

Очікується, що вплив тарифів на поведінку американських споживачів стане помітним, починаючи з другого кварталу, продовжує Якуб Рибацький. У березні адміністрація США спочатку націлилася лише на конкретні товари — зокрема, сталь, і на окремі країни, включаючи Китай, Канаду та Мексику. А втім, ці дії, за оцінкою польського економіста, мають досить скромні наслідки. Інститут Брукінгса, використовуючи всесвітньо відому торговельну модель GTAP, підрахував, що 25% тариф на імпорт з Мексики і Канади призведе до падіння ВВП на 0,3-0,4 відсоткових пункти — такий вплив вважається відносно помірним:

— Тим не менше, ми скоро побачимо наслідки запровадження 25% тарифів на автомобільний сектор, а також так званих взаємних тарифів, спрямованих на збалансування торговельних потоків. Очікується, що ці заходи матимуть значно сильніший вплив. За оцінками Oxford Economics, вищі торговельні бар'єри в автомобільному секторі можуть знизити ВВП США на 0,9 відсоткових пунктів на основі тієї ж моделі GTAP, що і в Брукінгсі. Взаємні тарифи, ймовірно, будуть ще більш суворими — вартість коливатиметься на рівні 1,5 відсоткових пунктів.

Мотиви рішень Білого дому

Адміністрація США використовує тарифи для скорочення дефіциту торговельного балансу та укладення політично важливих угод, наприклад, пов'язаних з придбанням рідкоземельних матеріалів, експортом мікросхем або оборонною галуззю, зауважує Якуб Рибацький. У довгостроковій перспективі, на його думку, Дональд Трамп, ймовірно, прагне до реіндустріалізації американського виробництва.

Ймовірно, тут є декілька обґрунтувань, пояснює заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло:

— Перше обґрунтування лежить на поверхні. В адміністрації Трампа говорять, що Сполучені Штати мають величезний дефіцит зовнішньої торгівлі, якщо не помиляюся, десь близько півтора трильйона доларів. І саме через це, начебто, в країні проблема із робочими місцями, занепадають індустрії і так далі. Тому «Make America Great Again» означає, що для цього треба обмежити доступ імпортних товарів і, ніби, економіка самих Штатів запрацює, всі отримують роботу і всім буде чудово. Але ясно, що воно так не буде

Друга мотивація американської адміністрації має політичне забарвлення, вважає Ярослав Жаліло. Швидше за все, це продовження загальної стратегії команди Трампа, яка полягає в спробах силового нав’язування своєї волі іншим країнам:

— Одна з ідей була в тому, я не можу стверджувати, що це так відбувається, але з того, що обговорювали — щоб покривати надалі дефіцит платіжного балансу, їм треба продавати свої бонди (Treasury bonds — казначейські облігації, це державні боргові цінні папери, що випускаються Міністерством фінансів США. — Авт.). Але яка політика США, така й довіра до їхніх паперів.

Вони хочуть нагнути партнерів і сказати: хочеш, щоб от тобі знизили тарифну ставку, будь ласка, купуй квиток на наший ринок, купуй наші трежеріс

Світовий спротив і дзеркальні заходи

Викликає занепокоєння те, що одні країни можуть спробувати забезпечити для себе краще ставлення, запропонувавши США преференційний доступ до своїх ринків у спосіб, який суперечить правилам Світової організації торгівлі (СОТ), наголошує науковий співробітник бельгійського інституту Брейгеля Ігнасіо Гарсія Берсеро:

— А інші країни можуть зробити висновок, що світ тепер живе без правил, і можна запроваджувати будь-які рішення, які не відповідають нормам СОТ. Це може спричинити спіраль протекціонізму, подібну до тієї, що була в 30-х роках минулого століття.

На нову тарифну політику США одразу відреагували в Китаї — тамтешній мінфін заявив про запровадження з 10 квітня дзеркальних тарифів у розмірі 34% на всі американські товари. До того ж Пекін додав 16 компаній зі США до списку експортного контролю та запровадив обмеження на експорт товарів, пов’язаних із рідкісноземельними елементами.

Список з 8000 американських товарів, які можуть потрапити під митні тарифи у відповідь на політику президента США Дональда Трампа, оприлюднила Велика Британія. У переліку — від автозапчастин до віскі й сиру. Загалом йдеться про майже третину американського імпорту в Британію. Уряд планує упродовж чотирьох тижнів обговорити ці заходи з бізнесом.

В ЄС анонсували мільярдні мита на увесь американський імпорт: від жувальної гумки до діамантів. За даними Reuters, перший пакет на загальну суму приблизно в 28 мільярдів доларів може бути ухвалений протягом цього тижня, а набути чинності з 15 квітня.

Водночас, як повідомляє агенція, в ЄС хотіли б домовитися з Вашингтоном про скасування мит, але якщо не вдасться, усі країни ЄС погоджуються з необхідністю єдиної реакції на тарифи Трампа. Хоча позиції різняться: приміром, Франція закликає до ширшого пакету заходів, ніж просто мита. Президент Франції вже закликав зупинити французькі інвестиції у США. Натомість Італія — третій за обсягами експорту до США член ЄС — взагалі ставить під сумнів доцільність радикальних контрзаходів.

Загалом, з точки зору Європейського Союзу, ймовірно, настав час подивитися на Схід, — поглибити економічне співробітництво з країнами Азії. Збільшення капітальних інвестицій в Африку також було б кроком у правильному напрямку, вважає економіст та керівник програми Big Data в Університеті Козмінського Якуб Рибацький.

Аналітики Міжнародного валютного фонду проаналізували торговельні конфлікти за останні 150 років. Більшість з них призвели до економічних втрат, але їхній загальний масштаб був відносно помірним, продовжує Якуб Рибацький:

— Однак розподіл цих втрат зазвичай нерівномірний. У нинішньому конфлікті існують серйозні побоювання щодо економічного стану Мексики, а у випадку з міддю, наприклад, Чилі. Для цих країн ситуація може призвести до реальних соціальних проблем, таких як зростання безробіття. За прогнозами S&P, Мексика, як очікується, увійде в рецесію в 4 кварталі 2025 року. Для порівняння, економічні втрати для США чи ЄС очікуються меншими.

За оцінкою Дональда Туска, нові американські мита можуть скоротити ВВП Польщі на 0,4%. Це означає, що, за найскромнішими підрахунками, втрати перевищать 10 мільярдів злотих. «Хворобливий і неприємний удар, тому що він походить від нашого найближчого союзника, але ми його витримаємо. Наша дружба також повинна витримати це випробування», — написав Туск в X.

Глобальні наслідки — потенційні сценарії

Початкова реакція ЄС на тарифну політику Трампа полягає у виключенні американських компаній з військових контрактів та інших державних тендерів в Європейському Союзі, каже Якуб Рибацький. Однак, на його думку, важко передбачити, чи будуть ці заходи ефективними:

— Перед загрозою з боку Росії виробничих потужностей військового сектору країн-членів ЄС, ймовірно, буде недостатньо. Аналогічно, значна частина технологій, пов'язаних зі штучним інтелектом і великими даними, вимагає співпраці зі Сполученими Штатами.

Європейська комісія, ймовірно, відповість власними тарифами на американську продукцію, прогнозує польський економіст:

— Ці заходи будуть спрямовані саме на республіканські штати — подібно до того, як Китай націлився на такі бренди, як Harley-Davidson і Jack Daniel's, під час торгового конфлікту зі США. Існують також цілеспрямовані дії в рамках регулювання у сфері великих технологій і фінансів.

Ситуація може розвиватись за сценарієм мінімум і максимум, моделює різні варіанти подій заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло. Перший — умовно позитивний — у відповідь на нові американські тарифи інші країни або погоджуються на ці умови або виходять з американського ринку:

— Це не так просто, але тоді ці товари будуть шукати пристосування на інших ринках.

І від того, як вони там пристосуються, залежить, які ефекти будуть

Це сценарій мінімум. Сценарій максимум полягає в тому, що зрив глобальної згоди стосовно переважання трендів вільної торгівлі призводить до ескалації не лише в співвідношеннях США з іншими країнами світу, але й в співвідношеннях між усіма іншими країнами світу. Це як більярдні кулі, вони відлетіли від кордонів США і пішли гуляти по світу. І тоді інші ринки теж почнуть, можливо, закриватися, побоюючись, що ці кулі потраплять у них. Це значно гірший варіант, який суттєво погіршить фінансову ситуацію світу.

Український бізнес: ризики і перспективи

В українському мінекономіки нові мита Трампа назвали складними, але не критичними. Київ має шанси домовитись на інші умови як надійний союзник й партнер, оскільки від справедливих мит виграють обидві країни, йдеться в дописі в Х віцепрем’єрки і міністерки економіки Юлії Свириденко. За даними мінекономіки, протягом 2024 року Україна експортувала до США продукції на 874 мільйонів доларів, з яких 363 мільйони — чавун і 112 мільйонів — труби.

Мито у 10% дійсно не критичне для України, погоджується заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло. Більше того, українські компанії могли б спробувати скористатись ситуацією і замінити тих, хто зараз піде з американського ринку. Це первинний наслідок, але є вторинний, і він складніший, пояснює економіст:

—  Ми працюємо на багатьох ринках, прагнемо проникати на азійські, африканські ринки. Дуже ймовірно, що скрізь конкуренція зросте. І тому не факт, що українським виробникам на цих ринках буде легше конкурувати, навіть якщо не почнеться повномасштабна торговельна війна. А якщо реалізуються сценарії глобальної фінансової кризи, які, експерти вважають, дуже ймовірними, це для нас також погано, тому що ми дуже залежні від зовнішньої допомоги і від реалізації нашої продукції на експорт. Крім того, українська продукція, принаймні металургійна, чутлива від купівельної спроможності інших країн. В умовах глобальної кризи впадуть і ціни, і реалізація — тому загалом цей вторинний ефект для України може бути значно більш загрозливим.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

‍

<frame>Більше знань, менше страху — це гасло нашого нового циклу публікацій. Адже безпека — це факти, перевірена інформація та обґрунтовані аргументи. Чим більше ми знаємо, тим краще підготуємося до майбутнього.<frame>

Чи готова Польща до кризи? У часи геополітичної невизначеності, війни в Україні та зростання напруженості в Європі освіта та організація суспільства мають вирішальне значення. Прийнявши понад мільйон українських біженців, Польща отримала не лише нових мешканців, але й унікальні знання та досвід людей, які вивчали питання цивільного захисту в найскладніших умовах: під бомбами та ракетними обстрілами. Це капітал, який не можна втрачати.

Новий закон — про цивільний захист та цивільну оборону, який набув чинності з 1 січня, — це конкретна відповідь на реальні загрози. Водночас це можливість для додаткової інтеграції, щоб поляки та українці, які проживають у Польщі, могли разом готуватися до надзвичайних ситуацій.

 Польща зробила висновки з трагічних подій останніх років. Новий закон наголошує на трьох ключових елементах: модернізація та будівництво укриттів і місць для переховування, система оповіщення та сповіщення, а також широка громадянська освіта для забезпечення того, щоб кожен громадянин мав базові знання про те, як діяти в надзвичайних ситуаціях. Контекст війни в Україні тут очевидний.

Багато українців, які проживають у Польщі, мають безцінний досвід у сфері цивільного захисту — чи то як безпосередні учасники, чи то як організатори системи евакуації та укриття

Це можливість, якою Польща повинна скористатися. Коли війна застає зненацька, не існує повністю готових систем. І тоді дуже важливо ефективно використовувати те, що вже існує.

Що може бути укриттям? Практичний підхід до цивільного захисту. Знання — це наше перше «укриття»! 

Згідно з новим законом, будь-яке підвальне приміщення, підземний гараж або тунель може стати місцем укриття. Варто вже зараз оглянути своє оточення і відповісти на питання: «Що я буду робити в разі надзвичайної ситуації?». Краще знати заздалегідь, ніж вчитися лише тоді, коли настане хаос.

І саме тут можна побачити потенціал досвіду українців у Польщі. Люди, які пережили повідомлення про замінування, можуть поділитися з поляками своїми практичними знаннями про організацію життя в укриттях, про запаси води та їжі, про психологічні аспекти виживання, про мобільні додатки для оповіщення, які в Україні стали ключовим інструментом оповіщення. Це не теорія. Це реальний досвід тих, кому доводиться стикатися з наслідками війни щодня. Їхні свідчення мають більшу цінність, ніж будь-який підручник. 

Освіта в цій сфері є ключем до безпеки, тому варто використовувати потенціал українців. Польща потребує якнайшвидшого проведення широкої освітньої кампанії. Відповідно до закону, органи місцевого самоврядування та пожежні команди повинні відігравати ключову роль у цивільному захисті. Але на практиці система запрацює лише тоді, коли до неї будуть залучені сотні тисяч людей.

Українці, які пережили реальну небезпеку, можуть стати інструкторами, освітянами та лідерами цих змін. НУО вже відіграють величезну роль у навчанні — як для українців, так і для поляків. Це принесе користь усім нам. Польські муніципалітети потребують практиків, які знають реалії надзвичайних ситуацій. Широке навчання населення збільшує шанси на ефективні дії у випадку надзвичайної ситуації. Інтеграція українців у процеси цивільного захисту зміцнить безпеку Польщі.

Держава, органи місцевого самоврядування та жінки будуть на передовій. Новий закон робить ставку на місцеву владу. Саме вони мають впроваджувати систему цивільного захисту, тому саме в місцях проживання українців і поляків розгорнеться найважливіша битва за ефективність нового закону. Важливо, що жінки в Україні відіграли ключову роль в організації системи цивільного захисту — від рятувальників і волонтерів до керівників гуманітарних організацій. Саме вони забезпечили виживання під час хаосу.

У Польщі жінки також можуть стати рушійною силою таких змін, приєднавшись до структур місцевого самоврядування, неурядових організацій та освітніх команд

Чи готова Польща до кризи та цивільного захисту? Сьогодні Польща перебуває в кращій ситуації, ніж кілька років тому. Новий закон є важливим кроком, але однієї інфраструктури недостатньо. Вирішальне значення матиме реальне залучення громадян до навчання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, мудре використання досвіду українців та ефективна співпраця між органами місцевого самоврядування, організаціями та урядом.

Це не сценарій фільму-катастрофи. Це реальність, яку треба розуміти і до якої треба бути готовим. У XXI столітті безпека — це не лише армія, але й поінформоване, організоване суспільство. А його побудова починається з освіти, яка надає факти, а не сіє страх.

Безпека — це наша колективна відповідальність. Це не лише сфера діяльності держави. Це не те, що уряд може нам «надати», як послугу — це те, що ми будуємо і даруємо один одному. Звичайно, інституції, правила, системи сигналізації та притулки дуже важливі. Але те, що насправді визначає виживання в надзвичайних ситуаціях, — це люди. Це наші стосунки, наша готовність допомогти, наша здатність діяти в стресових ситуаціях і усвідомлення того, що ми не самі у важку хвилину.

Кожен є частиною системи безпеки — від вчителя, який навчає дітей принципам надання першої медичної допомоги, до сусіда, який знає, де знаходиться найближчий притулок, і до волонтера, який допомагає новоприбулим біженцям зорієнтуватися в новій реальності. Сила держави полягає в силі суспільства — а суспільство сильне тоді, коли його члени знають, що можуть розраховувати один на одного. Українці є членами суспільства.

У минулому найбільшими переможцями ставали ті, хто розумів, що найкраща лінія оборони — це не стіни та укриття, а добре підготовлені, об'єднані люди

В Україні саме соціальна мобілізація врятувала тисячі життів. У Польщі ми маємо можливість вчитися на цьому досвіді, не чекаючи, поки криза змусить нас діяти. 

Розбудова безпеки починається сьогодні — і починається з нас.