Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Скільки б Сергій Лещенко не закликав Європу забирати допомогу у наших біженців, левова частка українців за межами Батьківщини і тих, хто залишається вдома, бояться одного. Корупції, нечесних правил і нових олігархів, які проростають на ґрунті, рясно политим кров’ю.
Одночасно ми мали два кричущих кейси, де були одночасно гроші, бізнес, суспільний осуд. Але вектори цих справ абсолютно різні.
Перший кейс — справа суперуспішної родини Ігоря Гринкевича, які отримали 23 тендери Міністерства оборони на загальну суму в 3,5 мільярди гривень [бізнесмена затримали 30 грудня під час спроби дати хабар посадовцю ДБР. — Ред.]. Всі ці кошти мали піти на амуніцію та форму для українських бійців. Але футболки та штани до когось йшли півроку, а до декого так і не прийшли. Однак у жінок родини Гринкевича — матері, сестри і нареченої — з'явились сумки, одяг і прикраси на десятки тисяч доларів.
Якби не агресивна публічність художниці Соні Морозюк [українська художниця, авторка виставки «Мазня» та багатьох муралів у столиці. — Ред.] — тієї самої коханої Романа Гринкевича, ми б могли ніколи не дізнались, що гроші ЗСУ осідали у картинних галереях, елітних квартирах та купівлі реклами на рейтингових шоу «Голос країни» та «Неймовірна правда про зірок» [Соня Морозюк демонструвала в інстаграмі коштовні подарунки від свого вже екснареченого. — Ред.]. При цьому щаслива пара на публіку гралась у щедрих волонтерів і періодично піарилась на тому, що дарувала тому чи іншому підрозділу старого корча.
У Печерському суді, де Роману обрали міру запобіжного заходу за розкрадання одного мільярда гривень [бізнесмен є п’ятим фігурантом цієї прави, йому інкримінують участь у злочинній організації та шахрайство в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах. — Ред.], аферист із тендера випромінював зверхність та віру у те, що суспільство це «з’їсть» і не подавиться. А ще показав кросівки Louis Vuitton за 1600 доларів.
І знаєте, що? Попри огиду і ненависть до цих ділків — ця історія була потрібна. Аби ми впевнились, що «молодий» — не завжди чесний. І точно не має жалю до тих, хто відморозив собі кінцівки та пережив ампутацію через неякісну форму. Що одним біль, іншим шанс на те, аби стати феодалом на кістках. А наречена Соня — це яскравий згусток того, що походження грошей чоловіка чи бойфренда наших світських левиць важко важливе. І, можливо, тепер суспільство прискіпливіше скануватиме тих, кого активно тягнуть на телебачення. Ці дами не можуть просто так вийти і сказати: «Мій чоловік — бізнесмен. А що за заробітки, то я не цікавлюсь, бо я просто жінка».
Гірка наука від клану Гринкевичів вартувала країні шалених збитків і безлічі людських життів. Але ми точно знаємо, що за швидким успіхом і браслетами «картьє» ховаються криваві гроші. І з такими людьми варто розбиратись радикально. Саджати, викреслювати з публічного життя і забивати цвях морального осуду. Аби мародери не прийшли знову.
Інша атмосфера була на суді щодо Ігоря Мазепи. Пан Мазепа — інвестиційний банкір та власник успішної компанії Concord Capital. За нього заступились авторитетні лідери думок — економісти, міжнародні оглядачі, головні редактори. І навіть авторитетне видання Bloomberg присвятило колонку з заголовком, що бізнесмена почали пресувати за публічну критику корупції влади Володимира Зеленського.
Ігор Мазепа точно не святий. Як і будь-який бізнесмен вище середньої руки в нашій країні, який з’явився на зламі епохи Кучми та Ющенка. Однак публічні маски-шоу з витряхуванням шухляд в його кабінеті обурили всю українську бізнес-спільноту. Тому зрештою саме бізнесмени разом зібрали заставу в 21 мільйон гривень.
Формально бізнесмена затримали на кордоні з Польщею за земельні справи Київської ГЕС десятирічної давності.
Однак більш вірогідним видається те, що батько провідної інвестиційної компанії є натхненником руху «Маніфест 42» — це спільнота бізнесу, яка з’явилась у 2023 році. І наполегливо та чітко вимагала зупинити хвилю рейдерства та інших форм тиску за участю правоохоронців, суддів, чорних нотаріусів та реєстраторів. Чому 42? Бо це номер статті Конституції України, де зафіксоване право кожного займатись підприємництвом і мати від держави захист, а не погрози.
Мазепа останнім часом критикував економічну політику нинішньої влади та називав її «воєнним комунізмом». Більше того натякав на появу в часи війни на тендерах нових олігархів. Щоб зрозуміти якість цих нових «пінчуків» та «ахметових», варто озирнутись на справу Гринкевичів.
Тож не дивно, що підприємці — легальні та з історією — стали на захист Мазепи та заговорили про політичний тиск. У повітрі різко запахло епохою Януковича. Це були ті часи, коли «міцні господарники» тягнулись клешнями до кожного бізнесмена, який скинувся на заставу для колеги сьогодні.
За десять років вийшло так, що ті, люди, які були на третіх ролях у Партії регіонів — були помічниками, секретарями та радниками — нині стали тими самими «5-6 ефективними менеджерами».
На піку війни українці очищують землю не лише під ворожої сарани з Росії. Мусимо слідувати ще й за апетитами певних політичних та силових кіл. Бо в умовах воєнної цензури та браку вільних грошей — декому просто зірвало дах. І жадібність почала пересилювати банальний інстинкт самозбереження. Тож доводиться боронити бізнесменів старої формації, аби в нових олігархів не оформились ті, хто збагатився на тендерах Міноборони.
Що рятує кожного, хто не мовчав ані про стрімкий успіх Соні Морозюк, ані про полювання на Мазепу? Здоровий глузд, наше їдке почуття гумору і чітке розуміння, що про всяк випадок — навіть, якщо ти в формі ЗСУ, — не викидай лижний костюм. Він може знадобитись на Майдані в майбутньому. А поки кожен, хто в тилу і кому не байдуже, відстоює демократію як може. Бо допомагають і дають зброю лише тим, хто подає ознаки небайдужості до змін. І врешті майбутнє зруйнованих міст залежатиме лише від того — врятували ми крихку демократію чи ні.
Від цього напряму залежить, чи відбудують Херсон та Маріуполь. Чи повернуться люди. І врешті — заради чого все це було і чи не зрадили ми тих, хто посміхається з портрету на граніті.
Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
