Ексклюзив
20
хв

Нові блекаути: чи буде чергова хвиля українських біженців до Європи після ударів по ТЕС?

Останнім часом Росія провела низку атак ракетами та дронами на енергетичні об'єкти України. Було повністю знищено Зміївську та Трипільську ТЕС, а на Бурштинській постраждали всі енергоблоки. Також під прицілом терористів опинилися українські газосховища. Окупанти зробили висновки і заздалегідь роблять усе, аби наступну зиму українці зустрічали без світла й тепла. І, бажано, гріли воду для чаю на багаттях під багатоквартирними будинками

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Темний Київ у світлі автомобільних фар. Фото: Shutterstock

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Момент, коли росіяни почали нищити енергетичні обʼєкти, був максимально вдалим для них. По-перше, у нас є серйозне виснаження протиповітряної оборони — наші сили одночасно захищають і фронт, і мирні міста. Одна система ППО може в режимі привида прикривати прифронтове місто і групу військових на «гарячій точці». Це додатково утруднює якісну оборону і тилу, і передової. А ще додатково фізично втомлює захисників, які працюють на цих машинах. 

По-друге, Росія зробила висновки з попередніх атак на наші станції та мережі. І вирішила не чекати осені, а бити, поки тепло і сонячно — самі українці не відчувають усього лиха, котре насувається. Крім того, восени 2022 року ми отримали зрушення з надання систем ППО, бо світові ЗМІ облетіли фото і репортажі, як український бізнес працює на генераторах, а українці готують їжу на туристичних грілках. Зараз у західному світі починається сезон пляжного відпочинку і відпусток — і відчуття апокаліпсису так не торкатиме емоційного читача. 

Одна з електростанцій ДТЕК після ворожого обстрілу. Фото: Evgeniy Maloletka/Associated Press/East News

Утім ситуація більш ніж критична і може напряму торкнутись Європи. Президент України Володимир Зеленський у зверненні до Євроради не виключив, що російських атак може зазнати інфраструктура українських АЕС:

— Росія вже знищила майже всю нашу теплову енергетику. Греблі та обладнання гідроелектростанцій, а також газова інфраструктура зазнають терористичних атак. Росія не відмовляється від радіаційного шантажу і, зокрема, продовжує жорстоко гратися з безпекою Запорізької АЕС.

Ми не виключаємо, що інфраструктура інших наших атомних електростанцій і розподільчих мереж також перебуває під загрозою з боку російського терору

Дрони усіх видів і російська балістика неодноразово шкодили розподільчі мережі, наприклад, Хмельницької АЕС. Росіяни прицільно били по ній, бо саме цей обʼєкт стабілізує промисловість та інфраструктуру київської агломерації. Взимку 2022 року росіянам вдалось на 46 годин вибити світло і тепло після масштабної атаки, але тоді вдалось уникнути повного блекауту. Доля кількох мільйонів українців висіла на волосині — якби припинилось подаватись мінімальне тепло в квартири, нас чекала би руйнація цивільної інфраструктури. Ніхто би не ремонтував потріскані від льоду батареї і не розбирався з пліснявою у будинках під час війни. 

Росія цілком розуміє, що головний фундамент опору нинішньої України — це люди. Путіну подобається ефект паніки, страх і нові хвилі біженців. Якщо подивитись статистику прикордонної служби, з 10 жовтня до 21 листопада 2022 року з України до Польщі виїхало 996,8 тисяч українських громадян. Це були в основному матері з дітьми. Тому відрізати ще шмат українського населення від України — дуже важлива ціль російської верхівки. 

Однак це не єдина заготовка армії РФ. У квітні ворог атакував дронами та ракетами два підземні газові сховища у Стрийському районі. У компанії «Нафтогаз України» уточнили, що це це вже третя атака на газові об'єкти у Стрию на Львівщині.

Завдання російських терористів зрозуміле. Україна останній опалювальний сезон повністю провела на власному газі. Якщо ворогові не вдасться зірвати опалювальний сезон 2024/25, то він намагатиметься принаймні добитися суттєвого його подорожчання для нашої країни. Аби втомлені і збіднілі українці під тиском суттєвих платіжок просили у Росії бодай про якийсь мир. А ще купували газ у європейських держав. Звісно, тут окремим країнам могла би запропонувати свої послуги за вигідною ціною та ж Росія. Також свої газосховища з нашими запасами потрібні для наших об'єктів військової промисловості.

Бо ж ми тільки-тільки почали збирати свої дрони, які регулярно кошмарять інфраструктуру армії РФ в глибокому тилу

Аби уникнути газового апокаліпсису наступної зими, Стрию теж потрібна бодай одна система ППО. Зараз в умовах браку систем і снарядів до них, а ще загострення на Донбасі — ми не можемо зняти щось звідти чи із запорізького напрямку й перекинути на Львівщину. А мобільні групи ППО не здатні справитись з балітистикою так, як це зробить IRIS-T чи Patriot. 

Хто винен у цій тривожній ситуації? Найперше західна бюрократія і деяка наївність західних урядовців, що Росія могла піти в діалог. Утім за останні місяці держава-агресор пішла лише в наступ.

А останні вибори Путіна та незрозуміла смерть Алєксєя Навального — лише підкреслюють, що Росія і діалог — це несумісні речі

Володимир Зеленський ще в листопаді 2023 передав конкретним державам-партнерам інформацію про дефіцит систем протиповітряної оборони. Тоді його аргумент звучав так:

— Зрозуміло, що у Києві є дефіцит з ППО. Але є міста, де з протиповітряною обороною є реальні проблеми. Дуже складно містам, де використовується різна зброя, яка долітає. Тобто ми говоримо не тільки про ракети, дрони чи балістику. Говоримо про С-300, артилерію тощо. Тобто прикордонні області з Росією, з Білоруссю або області, які частково тимчасово окуповані, — Запоріжжя, Херсон, Дніпро, донецький напрямок — дуже складно. Тоді президент відзначав, що складна ситуація з протиповітряною обороною на Сумщині, Чернігівщині та Черкащині. Лише удари росіян по житлових будинках в Одесі та Харкові, знищенні кількох ключових ТЕС та спеціальний прицільний удар по лікарні в Чернігові змусили Німеччину, Нідерланди та Чехію активніше шукати ППО для України.

Прямо зараз всі почали перебирати свої склади — і таки щось знаходять 
17 квітня російські військові завдали масованого удару по Чернігову. Фото: ДСНС України

Українці витримали спробу першого блекауту та погрози підірвати ЗАЕС зразка 2022 року. Чимало тих, котрі були змушені тимчасово виїхати за кордон, повернулись до родин. Але тут є важлива річ — ці два з гаком роки ми берегли небо своїми силами. І нам ніхто не допомагав збивати ракети та дрони, як наприклад, США під час останнього нальоту на Ізраїль. 

Україна береже не лише своє небо. Тут і зараз би зберігаємо небо Європи від російського смертоносного хламу. А ще — українці вдячні кожному нашому західному сусіду за допомогу та підтримку.

Але поповнювати число біженців на зайві 10 мільйонів з найбільших агломерацій Києва, Харкова та Львова — не вигідно ані нам, ані країнам Заходу. Тому ліпше дати нам у користування системи ППО, аби завтра російська ракета не летіла у небі над Брюсселем

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
World Press Photo 2025 скандал

На першому фото авторства німця Флоріана Бахмайєра шестирічна Ангеліна — біженка з одного з прифронтових селищ близ Куп'янська. Дівчинка психологічно травмована війною і страждає від панічних атак. Автор фотографії зняв її через кілька хвилин після такого нападу, який міг бути викликаний втечею від російських бомбардувань.

На другому знімку — російський стабілізаційний пункт, розташований у підземному винзаводі близ окупованого Росією Бахмута. Зображений солдат був мобілізований до армії сепаратистської так званої «Донецької народної республіки» за два дні до початку повномасштабного вторгнення. Десь на полі бою проти українців, на окупованій Росією території він втратив руку й ногу. 

Російський військовий, поранений під містом Бахмут, лежить у польовому госпіталі, створеному на підземному винзаводі. Пізніше йому ампутували ліву ногу та руку. Донбас, Україна, 22 січня 2024 р. Фото: Nanna Heitmann/Magnum Photos, для The New York Times / World Press Photo

Агресор не може стояти в одному ряду зі своєю жертвою

Міжнародні фотопрофі чомусь вирішили, що ці дві світлини можна об'єднати в одному конкурсі, в одній європейській категорії. Що можна поставити знак рівності між жертвою і злочинцем, заплющити очі на етику заради естетики. Показати маленьку дитину з пошкодженою психікою і того, хто цю психіку руйнує. За допомогою стилізації та символіки (зображення пораненого солдата натякає на Пієту, зняття Христа з хреста) створити враження, що обидві людини є жертвами цієї війни, і що обом сторонам варто співчувати. Разом з тим це ще один приклад нормалізації російських злочинів, які, за наказами Путіна, відбуваються в Україні щодня — зокрема, проти цивільного населення. 

Світ не розуміє проблеми і потихеньку дає дозвіл російському брати участь у культурному житті світу. Виступи російських музикантів і балету, спортивні змагання, «Оскар» за фільм про росіян і зйомки стрічки про Путіна з привабливим Джудом Лоу в гловній ролі, участь у світових виставках, конференціях і дебатах. І ось черговий крок — на престижному конкурсі фотографій з'являється «ренесансне» зображення російського солдата. Він лежить на винзаводі, ймовірно, тому самому, що виробляв знамените українське вино, яке любили в усьому світі, і який був зрівняний із землею російською артилерією. Страждання злочинця зняті так, що викликають співчуття. І ми поволі забуваємо, хто тут агресор.

Багато хто після звільнення з-під окупації Бучі говорив: такого Росії світ вже точно не пробачить...

А потім були відкриті братські могили в лісі в Ізюмі, жовта кухня в багатоквартирному будинку в Дніпрі, пробита російською ракетою, бомби на дитячих майданчиках, обстріли українських військових фосфорною зброєю, забороненою Женевською конвенцією... Сьогодні потужні авіаційні бомби, що падають на центр Запоріжжя, вже нікого не вражають. Нічні атаки шахедів на українські міста сприймаються як чергові «новини з війни», яка десь далеко і нас, зрештою, не стосується. Разом з тим щоночі в Україні гинуть невинні люди. Ось і цієї ночі теж.

Тим часом журі конкурсу World Press Photo не бачить проблеми й ставить знак рівності між жертвами й нападниками. І цим підіграє російській пропаганді

Що змінює суспільний дискурс, гуманізує дії нелюдів, які на очах у всіх безсоромно і систематично, вдень і вночі, вбивають таких дітей, як Ангеліна, їхніх матерів і батьків. А разом з ними — віру в справедливість і інстинкт самозбереження людства.

20
хв

Чи можуть жертва й агресор перемогти одночасно? Престижний міжнародний фотоконкурс вважає, що так

Альдона Гартвіньська

Як грім з неба пролунала новина про вихід США зі складу Міжнародного центру з розслідування злочину агресії проти України, до якого входили прокурори, що збирали попередні докази про очевидний злочин росіян. Звісно, на тлі тотальної економії в імʼя прогресу імені Маска це було очікувано. Але неприємно. Речниця Білого дому Керолайн Левітт дуже обтічно прокоментувала, що нічого не чула про це рішення. 

Утім, воно цілком вкладається у затяжний медовий місяць між адміністрацією Дональда Трампа та Владіміром Путіним. Дуже хоче 47-й президент укласти угоду з російськими диктатором. Аж настільки — що готовий заплющити очі на те, що вирішувати питання України, ядерної програми в Ірані та співробітництво по копалинах Сибіру треба буде з реальним військовим злочинцем. 

Тіла мирних жителів лежать на вулиці Яблунській у Бучі. Фото: RONALDO SCHEMIDT/AFP/East News

Взагалі, коли мова йде про окупантів із РФ, я не вірю в достойні суди. Я вірю в ліквідацію. Красиву, продуману, підступну. Торік у грудні українці відчули деяку сатисфакцію після того, як у Москві ліквідували Ігоря Кирилова — генерала, який наказував застосовувати хімзброю проти ЗСУ. Коли він виходив із дому — біля підʼїзду вибухнув самокат. 

«Посадовець відповідальний за використання хімічної зброї на східному та південному фронтах України. За наказом Кириллова з початку повномасштабної війни зафіксовано понад 4,8 тис. випадків використання ворогом хімбоєприпасів», — написали у некролозі фахівці із СБУ. 

За наказом Кириллова окупанти використовували боєприпаси з отруйними речовинами у вигляді скидів з FPV-дронів на пункти оборони українських захисників. Після цього чимало бійців потрапляли до лікарень з тяжкими опіками слизових оболонок та дихальних шляхів. 

Ліквідація Кириллова стала ударом для Путіна — він кілька разів дав зрозуміти, що його тривожить смерть товариша. Набагато більше за заочні суди, де би вони не були

Тож це вкотре підтверджує, що росіяни мають боятися українців, поляків, литовців — і всіх інших, на кого вони кладуть очі і лапи, — скрізь. На суші, на морі, у барі безлімітного алкоголю у турецьких готелях на пʼять зірочок. 

Політична ставка президента Трампа зрозуміла. Якщо вже містер президент хоче переможних зустрічей з лідерами Росії, Ірану та Північної Кореї, то йому, звісно, не потрібно, аби ці чоловіки носили тавро «воєнних злочинці». Інакше не буде рукостискання. 

У відкритих джерелах можна знайти інформацію, за що США були відповідальні в групі, звідки їх вивели, — надавали матеріально-технічну допомогу та допомагали нашим прокурорам дещо їх розвантажити. Але основний масив роботи лежить саме на українських фахівцях, яких дуже не багато — і, крім воєнних злочинів, є ще цивільні справи. 

Аби осягнути обʼєми роботи, нагадаю, що з початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано більше 150 тисяч воєнних злочинів Росії на території України

Усі ці справи треба довести хоч до якогось суду — аби родичі закатованих отримали компенсацію та моральну сатисфакцію. І головне — аби єдиною згадкою про геноцид не був якийсь просто памʼятний хрест і деревʼяна капличка. 

Додамо ще кілька неприємних рішень від США, які можуть хіба запевнити диктаторів, що «хто сильний — той і правий». Почалось це з того, що в лютому представники США, ймовірно, відмовилися називати Росію «агресором» на зустрічі Core Group — країн, які готують міжнародний трибунал над Путіним за його воєнні злочини в Україні. Далі Вашингтон різко відмовився бути співавтором заяви Організації Об'єднаних Націй, яка підтримує територіальну цілісність України та вимагає від Москви вивести свої війська з окупованих територій країни.

Адміністрація Трампа також відмовилася підписати заплановане комюніке G7, яке називає Росію «агресором» у війні з Україною на відзначення третьої річниці війни 24 лютого 2025 року

«Європейські чиновники побоюються, що лестощі пана Трампа Путіну можуть призвести до того, що російського диктатора звільнять від наслідків за його вторгнення в межах будь-якого мирного врегулювання», — йдеться у матеріалі британського видання The Telegraph. 

Також днями трапилась вкрай детективна історія. 43-річна прокурорка Джессіка Абер, яка розслідувала воєнні злочини РФ, була знайдена мертвою у своєму домі. До приходу до влади Дональда Трампа вона входила у команду фахівців міністерства юстиції США, яка розслідувала воєнні злочини Росії в Україні. Крім того, пані Абер вела низку проваджень щодо кіберзлочинності і відмивання грошей росіянами.

В умовах, коли свідки воєнних злочинів помирають, а вкраденим дітям Росія якісно прошиває мізки проросійською пропагандою — збирати воєнні злочини вкрай тяжко. А кожен втрачений день — це шанс воєнним злочинцям уникнути відповідальності, жити своє краще життя і набиратися досвіду до нових актів геноцидів у майбутніх війнах. 

Працівники ДСНС копають могилу цивільного під час ексгумації у районі Ізюма. Фото: Evgeniy Maloletka/Associated Press/East News

Може трапитись так, що США через деякий час змінять своє ставлення до Путіна і Росії, коли мирні переговори закінчаться нічим. Утім, якщо Вашингтон десь відступає з поля гри, це означає лише одне, що європейські країни мають бути більш активними та зубатими. Адже сьогодні російські герої СВО викладають відео, як вбивають українських полонених, а завтра можуть повторити досвіди уже десь в лісах Балтії.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Путін — (не) злочинець. Невже США рятують російського диктатора від суду за воєнні злочини?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Миротворча місія, санкційний тиск, перспективи військової підтримки: головні підсумки зустрічі в Парижі

Ексклюзив
20
хв

Путін — (не) злочинець. Невже США рятують російського диктатора від суду за воєнні злочини?

Ексклюзив
20
хв

Ексміністерка оборони Литви про підтримку та нові військові коаліції: «Польська безпека є нашою безпекою, так само як і безпека Латвії»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress