Крим та Донбас залишаються українськими — це не підлягає обговоренню. Україна проти заморожування війни і хоче її завершення, заявив керівник офісу президента Андрій Єрмак в інтерв’ю Corriere della Sera. А втім, щоб почати переговори, необхідно повернутися до ситуації, яка була «до першого пострілу російської гармати о четвертій годині ранку понад два роки тому». Україна і Росія вже певний час ведуть таємні переговори про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, написала 30 жовтня Financial Times, традиційно з покликанням на неназвані джерела. У публікації йдеться, що ці переговори нібито були близькі до угоди в серпні, але зірвалися через операцію на Курщині. Чотири українські посадовці розповіли FT, що восени минулого року Київ і Москва уклали «мовчазну угоду», що не завдаватимуть ударів по енергетичних об’єктах. Видання зауважує, така повноцінна угода ознаменувала б найбільш значну деескалацію від початку повномасштабного вторгнення.
Про «прагнення Путіна припинити вогонь в Україні» після поїздки на саміт БРІКС у Росію днями заговорив турецький президент Ердоган. Та в Кремлі заперечили будь-які перемовини, а статтю FT назвали вкидом. У Москві, як і раніше, вимагають, аби українська армія пішла з власних територій, які росіяни називають своїми. То чи можливі мирні переговори в осяжному майбутньому, до чого тут американські вибори, як Україні зміцнити свої позиції і про що генсек ООН говорив в Казані з Путіним?
Передумови перемовин
Переговори можливі, але саме зараз незрозуміло, навіщо вони Росії, каже французький дипломат, Надзвичайний і Повноважний посол, спеціальний геополітичний радник Інституту Монтеня (Institut Montaigne) Мішель Дюкло (Michel Duclos):
— Для чого Владіміру Владіміровічу говорити про мир, він відчуває, що справи на землі йдуть краще для нього, його армія робить успіхи. У нього є відчуття, що Захід втрачає темп і що стає все слабшими й слабшими у своїй підтримці України.
А очільник Кремля завжди розраховував, що рано чи пізно Україна дасть тріщину
Постійно виринає гіпотеза, продовжує Мішель Дюкло, що економічна ситуація в Росії погіршиться. І багато людей говорять, що 2025 рік буде дуже важким для Путіна. Але, в основному, поки економічна стійкість Росії виявлялась дуже міцною.
Вірогіднійсть мирних перемовин украй низька, погоджується провідна експертка програми Безпекових студій «Української призми» Юлія Каздобіна:
— Росіяни можуть висувати якісь ультиматуми, вони 100% будуть пробувати все ж таки примусити Україну до капітуляції, а не до мирних переговорів. Я б навіть не очікувала мирних переговорів у ситуації, якщо вони погодяться, тому що в нас є досвід Мінська, коли ми намагалися з ними до чогось домовитися, вони намагалися маніпулювати нашим бажанням домовитися і до бажаного результату ми так і не дійшли.
А втім, є певні ознаки, що розвиток подій на полі бою і за його межами чинять дедалі більший тиск на обидві сторони, каже керівник досліджень Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) Томас Єрмалавічюс (Tomas Jermalavičius):
— Москва все ще впевнена, що вона бере гору, навіть незважаючи на те, що є ознаки — такі як «імпорт» тисяч північнокорейських солдатів — того, що вона досягла межі наявних стратегічних ресурсів для своїх наступальних операцій. Україна справедливо розглядає будь-який компроміс як винагороду Росії за її брутальну агресію, навіть попри те, що Україна змушена боротися за утримання лінії фронту і подекуди повільно відступати, хоча й завдаючи серйозних втрат російським військам.
Обидві сторони ризикують зазнати краху своїх військових зусиль, але, швидше за все, війна зайде в глухий кут цієї зими
Дуже важливо, продовжує Томас Єрмалавічюс, щоб Захід тримав себе в руках і не допустив поширення наративів поразки, які набагато краще відображають успіхи Росії в інформаційних операціях, ніж її реальні успіхи на полі бою.
Предметно говорити про перемовини і потенційні формати можна після 5 листопада, коли завершаться вибори в США, адже, як би там не було, Сполучені Штати залишаються головним геополітичним гравцем, каже політолог-міжнародник Максим Несвітайлов. Від того, хто переможе на американських виборах, залежатиме не лише формат переговорів, але й яку роль в ньому можуть потенційно відігравати, наприклад, Китай чи Індія:
— Чи можливі перемовини в 2025 році? Так. Чи велика вірогідність конструктивних переговорів? Тут дуже складно сказати. Якщо переможе Камала Гарріс, то, швидше за все, політика США не дуже сильно зміниться. А без належного примусу Російську Федерацію до переговорів буде надзвичайно складно схилити. Тому що, поки все, про що вони говорять, це схоже на капітуляцію для України і це не виглядає, як переговори, на які Україна може піти.
Якщо президентом стане Дональд Трамп, тут шанси 50 на 50 — як підкинути монетку. Ми не знаємо, що з цього може вийти
Як показує попередня практика переговорів Трампа з Північною Кореєю, а ще раніше з талібами, сюди ж можна віднести і торговельну війну з Китаєм, навряд чи можна сказати, що експрезидент США зміг когось примусити виконати свій план, зауважує Максим Несвітайлов. Звісно, є ймовірність, що політика його адміністрації буде більш рішучою, але незрозуміло, на чию користь зіграє ця рішучість.
Фінальний акорд президента Байдена
Джо Байден востаннє в статусі президента США відвідав Європу 18 жовтня, прощальною локацією став Берлін, там глава Білого дому зустрівся з канцлером Німеччини Олафом Шольцем, президентом Франції Еммануелем Макроном і прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером. Зустріч відбулась за зачиненими дверима, з офіційних повідомлень відомо, що говорили, зокрема про Україну і план перемоги Зеленського.
Французький дипломат, Надзвичайний і Повноважний посол, спеціальний геополітичний радник Інституту Монтеня (Institut Montaigne) Мішель Дюкло (Michel Duclos) припускає, що лідери чотирьох країн піднімали питання інтеграції України в НАТО:
— Ви знаєте, що французи і британці виступають за це, а німці та американці неохоче ставляться до такої перспективи. Хоча з американського боку є певне пом'якшення, Байден продовжує сумніватись. Насамперед тому, що якщо ми вирішимо дозволити Україні вступити в НАТО, то це буде за умови, що буде встановлено мир. Отже, в той день, коли ми запросимо Україну, для росіян це стане стимулом продовжувати війну. Це одна з причин, чому американці вагаються. Інша причина полягає в тому, що ми не бачимо, як Конгрес США може ратифікувати продовження допомоги. Як ви знаєте, для цього потрібно дві третини голосів у Сенаті США. Я припускаю, що в плані Зеленського є питання, яке продовжує створювати проблеми для цих чотирьох, про яких ви згадали.
Під час зустрічі Байден з європейськими лідерами, швидше за все, намагалися знайти якийсь спільний знаменник стосовно того, яких заходів вони можуть вживати щодо ситуації в Україні, зауважує провідна експертка програми Безпекових студій «Української призми» Юлія Каздобіна:
— З одного боку, вони заявили, що готові продовжувати підтримку України, з іншого — ті речі, яких вимагає Україна, а ми бачили певні зливи про вимоги Києва, вони, вочевидь, в розумінні західних лідерів є захмарними. Тому, власне, вони з одного боку розуміють ситуацію, з іншого, наскільки мені відомо, доволі давно вже йдеться про те, що Україна має робити свою частину. Тобто, всі розуміють, що зброя, дозволи і все таке інше — це одна частина рівняння, інша — здатність України виставити відповідну кількість солдат, живої сили і також здатність мобілізувати суспільство.
Партнери бачать, що в суспільстві настрої трошки змінюються, збільшується кількість тих, які готові до певних поступок і, власне, я думаю, що з цього приводу також ставлять Україні питання
У свою чергу керівник досліджень Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) Томас Єрмалавічюс (Tomas Jermalavičius) каже, що дуже хотів би поспостерігати за динамікою відносин між двома надто обережними Байденом і Шольцем і двома значно більше просунутими і впевненими Макроном і Стармером, які готові вийти за межі самостійно встановлених червоних ліній і зробити більше для забезпечення військового успіху України:
— Байден і Шольц, як і раніше, побоюються робити будь-які радикальні кроки, які можуть поставити під загрозу електоральні перспективи їхніх партій на батьківщині або навіть теоретично поставити НАТО на шлях прямого зіткнення з Росією. Очікування щодо стратегічної хоробрості та лідерства від Шольца ніколи не були дуже високими, але Байден мав можливість піти зі сцени на високій ноті, згуртувавши колективний Захід для більш м'язової, сміливої та амбітної підтримки України у вирішальний момент. Натомість він піде, сповнений високопарної і доброзичливої риторики, але з послужним списком страху перед Росією.
Казанські гастролі ООН
Генсек ООН Антоніу Гутерріш несподівано взяв участь у БРІКС — саміті російських партнерів у Казані і зустрівся з Володимиром Путіним, на арешт якого Міжнародний кримінальний суд видав ордер 17 березня 2023 року. Зі слів Гуттеріша, на зустрічі він говорив Путіну, що російське вторгнення в Україну порушує Статут ООН і міжнародне право та закликав до миру.
Путінський режим з радістю скористався нагодою продемонструвати, що він далеко не ізольований на міжнародній арені і зробить все, щоб продовжувати маніпулювати ООН, наголошує Томас Єрмалавічюс (Tomas Jermalavičius).
Це величезна велика помилка з боку Генерального секретаря дати гарантію законності главі держави, який переслідується Міжнародним кримінальним судом і який вчинив злочин агресії проти сусідньої країни. Це створить прецедент, каже французький дипломат, Надзвичайний і Повноважний посол, спеціальний геополітичний радник Інституту Монтеня (Institut Montaigne) Мішель Дюкло (Michel Duclos:
— Того ж дня подією була угода, яка дозволяє північним корейцям розгортати війська поряд з російськими збройними силами. Таким чином, Путін подвоїв ставки в своєму порушенні міжнародного права. Це те, на що ми повинні зважати. Я думаю, що відповідь Заходу на розгортання північнокорейських військ має полягати, як мінімум, у тому, щоб дати Києву зелене світло на використання західної зброї в глиб Росії. Не обов'язково робити це публічно.
Але якщо ми залишимо цю ескалацію без відповіді, то, вочевидь, Путін почуватиметься ще сильнішим і ще менш схильним до переговорів
.avif)
Візит Гуттеріша в Росію і його рукостискання з Путіним — це, безумовно, дискредитація ООН і його особиста ганьба, каже провідна експертка програми Безпекових студій «Української призми» Юлія Каздобіна:
— Водночас є досвід зернового кордону, який працював протягом доволі тривалого часу. Там діяли дві домовленості: з одного боку ООН, Туреччина і Україна, з іншого — ООН, Туреччина і Росія. І, можливо, Гуттеріш хотів би себе бачити якимось посередником, але, з іншого боку, абсолютно очевидно, що він поїхав до Росії, не спитавши попередньо про згоду України, і тому після ми бачили, як він запросив візит в Україну і йому відмовили. Тож без нашої згоди тут нічого робитись не може.
Нічого без України
Цілі Кремля — підрив міжнародного права, статуту ООН та європейського безпекового порядку, забезпечення стабільності режиму та знищення або підрив українського суверенітету — залишаються незмінними, поки незмінним залишається режим Путіна. І навіть, у випадку досягнення якоїсь угоди, цілі залишаться незмінними: Путін грає в довгу гру, підкреслює у своєму аналізі заступниця директора Стокгольмського Центру східноєвропейських досліджень Шарлотта Роде. Попри це, ідея переговорів спокушає багатьох і набирає обертів. А це створює вкрай небезпечне підґрунтя, бо через брак західної військової підтримки або якісь рішення президента Трампа Європа може опинитись вже перед фактом переговорів.
«Це означає, що інтереси та амбіції стійких прихильників України в Європі — таких як країни Балтії, Польща, Велика Британія та Чехія — можуть опинитися на узбіччі. Як тоді цим країнам, безпосередньо залученим у кризу, орієнтуватися в такому ландшафті?», — запитує шведська експертка.
Польща боротиметься за участь України у всіх переговорах про її майбутнє, заявив польський президент Анджей Дуда. Неможливо, з його слів, щоб якісь угоди стосовно майбутнього України були укладені без України. Дуда нагадав, що Польща має власний складний історичний досвід, зокрема, пов'язаний з угодами після Другої світової війни. І якщо Польща не боротиметься за те, щоб Україна була за столом переговорів сьогодні, подібні ситуації можуть повторитись у майбутньому.
Україну треба зміцнити перед тим, як переходити до будь-яких переговорів, наголошує Володимир Зеленський і саме в цьому полягає суть українського плану перемоги. Однак деякі партнери бояться навіть говорити про запрошення України в НАТО: «То на чиєму боці вони будуть під час переговорів. Я не бачу повної підтримки майбутнього України. І ми говоримо тільки про запрошення, а не про членство».
Посиленням українських позицій — запорука виживання України, політолог міжнародник Максим Несвітайлов виділяє кілька пріоритетів:
— Як один з елементів, окупація частини території Російської Федерації. Вони ж кажуть постійно, що перемовини мають враховувати реалії на землі. Ось вам — нові реалії на землі. Друге — посилення військової спроможності України США та іншими партнерами. Тобто пакет нестратегічного ядерного стримування, про який говорить президент Зеленський, тоді у Росії б розуміли, що перемовини на їхніх умовах неможливі, а домовленостей, досягнутих в ході перемов, треба буде дотримуватись.
Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
