Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Марія Берлінська є унікальною особистістю, можна довго перелічувати її посади та заслуги. Те, що вона зробила для аеророзвідки під час війни, надзвичайно вагомо. Вона почала навчати військових, операторів дронів з 2014 року, боролась за те, щоб бюрократична державна машина скасувала усі перепони для постачання БПЛА на фронт. А це збережені життя наших воїнів, це відбиті у ворога наші міста й села. Від дронів залежить перемога, переконана Марія. Саме про дрони і перемогу журнал Sestry поспілкувався з Марією Берлінською.
Марія Берлінська — громадська діячка, з 2014 року займається аеророзвідкою і підтримує жінок, які воюють. А ще вона є засновницею Центру підтримки аеророзвідки» та правозахисного проєкту «Невидимий батальйон» в Україні. Про війну дронів, розвиток аеророзвідки і плани на майбутнє вона розповіла «Сестрам».
Наталя Жуковська: Маріє, для вас повномасштабний напад Росії не був сюрпризом. У своїх дописах ви часто про це попереджали. Що скажете нині?
Марія Берлінська: Про велику війну я говорила за кілька років до її початку. З 2005 року вивчаю й аналізую суспільно-політичні процеси у Росії. Глибоко вивчаю ворога, щоб розуміти, чого він прагне. Як говорив римський філософ, знання певних закономірностей позбавляє необхідності знати певні факти. Я просто намагаюся вловлювати закономірності і слідувати холодній логіці.
Якщо ми сидітимемо у теплій ванні пропаганди, то в якийсь момент зрозуміємо, що програли війну — і тоді буде вже пізно. Зараз відбувається процес руйнації імперії.
Росія розвалиться, але це відбуватиметься із сильними землетрусами і тектонічними зсувами, під цими уламками опиняться сусідні країни, у першу чергу Україна. Імперія, збудована на філософії зла та ненависті до ближнього, не здатна довго існувати. Тому вона руйнується. Спочатку був розпад СРСР, зараз триває друга частина. На жаль, ціною є життя людей. І наше завдання зробити так, щоб ця ціна була якомога меншою, щоб наші люди не гинули. Саме тому ми весь час говоримо про технології, здатні допомогти нам здобути перемогу.
НЖ: Ви людина не з військової родини, не вчились у військовій академії, але від початку війни пішли на фронт, в аеророзвідку. Самоосвіта? Чому виникло бажання займатися саме аеророзвідкою?
МБ: У 2014 році пішла добровольцем. Були потрібні фахівці з аеророзвідки. Я зайнялася цією сферою з нуля: сама «літала» на фронті до 2017 року і паралельно ми вибудовували у Києві перший в Україні навчальний волонтерський центр, де готували фахівців з аеророзвідки. Вважаю, що будь-яка освіта — це самоосвіта. Просто питання у тому, чи можете ви себе оточити професійними людьми. Плюс багато відкритої інформації та постійна робота з матеріалом, з розробниками різних технологій і так далі. Вчитися треба все життя, тим більше у такому динамічному світі, яким є наш. Якщо людина мотивована, все вийде. Немає значення, якою була попередня освіта. Має значення тільки мотивація і бажання здобути ще одну професію.
НЖ: Коли ви зрозуміли, що без дронів війни не виграти?
МБ: У 2014 році оператори дронів були на вагу золота. Ми працювали на Луганщині з різними підрозділами. Власне тоді я і побачила переваги від роботи безпілотників.
Інформацію, яку звичайні розвідники можуть збирати тиждень, ми отримуємо за пів години. До того ж головна перевага — люди. Ми маємо змогу не відправляти бійців у розвідку через мінні поля.
На війні все просто: хто швидше знайшов і вразив ціль, той лишився живим. Так це працює. Я всюди, де могла, говорила про необхідність розвитку цієї галузі, але всі ці роки посадовці у своїх кабінетах мене не чули.
НЖ: Майже від початку війни ви займаєтеся підготовкою операторів БПЛА для фронту, а також постачанням дронів до війська. Що не так із галуззю в Україні?
МБ: Все не так. Насамперед потрібно розуміти, що галузі не існує: вона тільки стає на ноги. На жаль, держава не підтримала ініціатив з розвитку галузі в 2014–2015 роках, коли почалася війна.
Як результат — на початок повномасштабного вторгнення у нас було буквально кілька виробників дронів. Їх можна було порахувати на пальцях однієї руки. Кожен виробник міг дати максимум 10, 20, 30 комплексів на місяць, при потребі у сотні тисяч дронів.
А ось у нашого ворога у 2014 році галузь була в значно кращому стані. Вони всі ці роки її розвивали. Плюс зараз на них активно працює і ВПК Ірану. Наприклад «Ланцети» — це російські комплекси. Вони дуже успішні: на жаль, вони вибивають нам величезну кількість техніки, а разом з технікою гинуть люди. Так, можна довго випрошувати БМП, танки чи гаубиці, які коштують сотні мільйонів доларів. Можна витратити величезну кількість грошей і сил на виготовлення цього, на логістику. Потім прилітає, наприклад, російський «Ланцет», який коштує 15–20 тисяч доларів — і за секунду знищує нам техніку на мільйони доларів. Просто тому, що ми досі не розробили своїх потужних систем, як власне безпілотних, так і радіоелектронної боротьби, радіоелектронної розвідки. В росіян це на значно вищому рівні поставлено.
НЖ: Чи змінилося щось за понад рік повномасштабної війни?
МБ: Щось змінилося, але це все ще не є галузь. Для цього треба мати принаймні надійну сотню виробників, які могли б постачати тисячі комплексів на місяць.
Нам зараз потрібно сотні тисяч комплексів. Наприклад, дронів тактичного рівня потребуємо не менше 10 тисяч на один день. Дроном тактичного рівня боєць може оглянути територію до 10–15 кілометрів.
Зараз цю роботу виконують китайські мавіки.
Варто розуміти, що це розхідний матеріал: умовно через тиждень частина дронів буде втрачена і їх треба докупити. Ви розумієте, що дрон за 500–600 доларів, може вразити техніку, яка коштує мільйони. Їх потрібно сотні тисяч. От скільки нам треба живих людей — стільки нам потрібно цих дронів. Щоб не живих людей посилати під прицільний вогонь артилерії, а виконувати ці завдання дронами. Звичайно, ситуація трішки змінилася. Є певні позитивні зрушення, але повірте: в масштабах такої війни вони не закривають і 10 відсотків потреб. Це я вам кажу дуже оптимістично.
НЖ: А що не так з державною підтримкою?
МБ: Ми з командою постійно намагаємося щось змінювати: внесли ряд змін у постанови Кабміну, у Митний і Податковий кодекс. Я вдячна тим депутатам і міністрам, які розуміють проблему і підтримують нас. Та залишається ще багато моментів для розв’язку. Я виходжу з концепції, що головна людина в країні зараз не президент, не міністр оборони і навіть не боєць на фронті.
Головна людина в країні — інженер, бо саме інженери можуть забезпечити рішення, які врятують життя десятків тисяч людей. Українські аналоги ланцетів, шахедів і орланів можуть зберегти людям життя. Держава мала б знаходити інженерів і їх стимулювати. Для них скрізь мало б бути зелене світло.
Треба завозити комплектуючі, як у Росії: ворог завозить комплектуючі фурами, інженери сидять і просто створюють безпілотники. А у нас інженер з боєм отримує ці деталі, сам змушений десь їх шукати. Немає зараз в країні нічого важливішого, ніж ця галузь. Це найбільша війна дронів в історії людства. І в кого буде більше дронів — той і переможе.
Ми не можемо собі дозволити воювати людьми. Нас у 5–6 разів менше. Це не враховуючи того, що в Росії ще є білоруси і що Росія воює також нашими людьми з окупованих територій. Якщо ж у когось є ілюзія, що Росія залишила плани зайти в Київ, то він дуже помиляється. Бо вони розуміють: якщо програють, то розваляться, а Путін і його оточення сядуть на лаву підсудних в Гаазі. Тому вони будуть іти до останнього.
НЖ: Маріє, знаю, що ви до повномасштабного вторгнення жили в США, мали роботу, але все покинули і повернулися до України. Не шкодуєте?
МБ: Я в 2014 році пішла за свій народ. Вдруге я пішла передовсім тому, що мої знання і досвід можуть бути корисними. Так, я кілька років жила в США, але не уявляю, щоб я там залишилася на своїй роботі.
Жити своїм хорошим, забезпеченим, благополучним життям, поки мій народ стікає кров’ю, сидіти в ресторані, пити дороге вино, подорожувати, дивитися на вулкан в Ісландії чи їздити в Японію медитувати, коли тут вбивають моїх людей?
Для мене це абсолютно незрозуміла річ.
Плюс те, що кажу всім своїм бійцям перед їхнім виїздом на фронт чи приїжджаючи до них: я ту саму війну воюю вдруге. Торік я зрозуміла, що війна триває для мене фактично всю мою молодість, зі студентських років. Може статися, що ця війна триватиме довше, ніж моє життя. Я смертна людина, мене в будь-який момент може не стати. Тому мені важливо мати з чим піти. Важливо піти з почуттям виконаного обов’язку, з почуттям вдячності до людей, до всього світу.
НЖ: Чи вам не страшно?
МБ: Мені було страшно, як і будь-якій людині. Загалом страх — це нормальна реакція. Всім страшно, але важливо контролювати свій страх, інакше він буде контролювати тебе. Мені і зараз так само страшно.
НЖ: Відколи Росія почала повномасштабний напад на Україну, чи маєте час на сон?
МБ: Мрію відіспатися. Періодично доводиться це робити, бо якщо недосипати тиждень чи два, все одно приходить день, коли тебе відключає і хочеш чи ні — будеш спати. Мені постійно бракує сну. Хочеться спати хоча б на кілька годин більше, але знаю, що моїм побратимам та посестрам зараз значно важче. Я можу приїхати на фронт, потім повернутися і прийняти гарячий душ, а їм треба бути там постійно. Пам’ятаю свої зими на Донбасі: як важко працювати, особливо в морози або в осінньо-весняній багнюці, коли ти голодний, весь у бруді, промерзлий. Тому я ні на що не скаржуся.
Знаю, що нашим людям зараз значно важче. Я дуже хочу їх захистити, але для цього потрібно, щоб включилася державна машина, бо одні волонтери не витягнуть.
НЖ: Що посилює вашу віру у те, що Україна вистоїть перед ворогом?
МБ: Вибачте, я до цього ставлюся математично, а математика — наука вперта.
Хай якими героїчними будуть наші зусилля, та якщо у нас не буде літаків F-16, якщо не буде достатньої кількості дронів, то в якийсь момент нам доведеться зупинитися і сідати за стіл переговорів.
Але я вірю, що якщо ми спрацюємо всі разом розумно, то зможемо принаймні зупинити цю війну для наших дітей. Щоб принаймні був якийсь час, коли наші діти не воюють. Цей ворог назавжди.
Якщо ми знову впадемо в ілюзії, що з ними можна якось миритися і підписувати черговий Мінськ, Стамбул чи Париж, то для своїх дітей залишимо міну вповільненої дії, яку для нас колись зробили Кравчук і Кучма, Будапештським меморандумом. Росіяни — єдині істоти у світі, з якими не можна домовитися. На жаль, їх понад 140 мільйонів — Україні потрібно діяти дуже розумно, асиметрично, інтелектуально і технологічно. І тоді ми обов’язково переможемо!
Довідка: Марія Берлінська — громадська діячка, з 2014 року займається аеророзвідкою і підтримує жінок, які воюють. А ще вона є засновницею Центру підтримки аеророзвідки» та правозахисного проєкту «Невидимий батальйон» в Україні. Засновниця та керівниця Victory Drones - найбільшого в Україні навчального проєкту для військовослужбовців, який уже навчив 28 000 військовослужбовців аеророзвідці та передав декілька тисяч БПЛА на фронт. Російське вторгнення застало Берлінську у відрядженні в США. У перші тижні вона провела зустрічі з понад пів сотнею конгресменів з обох американських партій. Переконувала чиновників у необхідності підтримки України й постачанні зброї.
Фото надані героїнею публікації
Ведуча, журналістка, авторка понад трьох тисяч матеріалів на різні теми, у тому числі низки резонансних журналістських розслідувань, які призвели до змін в місцевому самоврядуванні. Пише також про туризм, науку та здоров’я. У журналістику потрапила випадково, понад 20 років тому. Вела авторські проєкти на телеканалі УТР, працювала кореспонденткою служби новин, понад 12 років на телеканалі ICTV. За час роботи відвідала понад 50 країн. Має відмінні навички сторітелінгу й аналізу даних. Працювала викладачкою на кафедрі міжнародної журналістики НАУ. Навчається в аспірантурі, за спеціальністю «Міжнародна журналістика»: працює над дисертацією про висвітлення роботи польських ЗМІ в умовах російсько-української війни.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
.jpeg)
(1).avif)
.JPG)
