Ексклюзив
20
хв

Ревнуєте? Можливо, ви щось забороняєте самому собі

Ревнощі бувають здорові і патологічні. В чому різниця, розбирались Sestry

Оксана Щирба

Коли йдеться про патологічні ревнощі, один з партнерів постійно перебуває під жорстким контролем. Фото: pexels

No items found.

Він перевіряє ваш телефон, переписки з друзями, відстежує банківську карту, просить скинути фотографії з місця, де ви зараз перебуваєте. Знайомі відчуття? 

Ревнощі – одна з найсильніших і хворобливих емоцій. Вони викликають стрес, страх, нервові розлади, провокують на брехню, помсту, зраду. Можуть виникати у романтичних відносинах, між друзями, у професійному середовищі, коли один колега відчуває, що інший отримує більше уваги або можливостей. Але найбільше суперечок точиться саме навколо ревнощів у стосунках між чоловіком та жінкою. Я знаю пари, які розлучилися через ревнощі, а також тих, кому бракує ревнощів з боку партнера. 

«Він вдарив мене, це стало останньою краплею»

Тетяна, 35 років, підприємниця. П’ять років тому вийшла заміж за Сергія, власника будівельної компанії. Через рік у жінки різко пішла кар’єра, відкрила власну компанію, почала їздити у відрядження, виступати на конференціях. Сергій почав сильно ревнувати. 

«Він не давав мені дихати. Якщо я поверталася пізно ввечері, бо затримувалася на якійсь бізнес-вечірці, чи в офісі – підозрював у зраді. Коли їздила у відрядження, постійно телефонував по відеозв’язку і вимагав надсилати фото щогодини. Якщо не відповідала, влаштовував істерики. Дійшло до того, що Сергій  чекав мене з роботи під офісом кілька годин, щоб відвезти додому, хоча я маю авто. Якщо я була втомлена і не хотіла сексу – він казав, що в мене хтось є. Це було справжнім божевіллям! Я була вірною чоловікові, кохала його, але й професійна реалізація була важливою. Мені здається, що ревнощі чоловіка пов’язані з його минулим досвідом. Перша дружина зраджувала йому. Можливо, у нього є певний страх, аби цього не повторилося. Я хотіла, аби ми звернулися до сімейного психолога, але Сергій був категорично проти…

Однієї ночі Сергій потай приклав мій палець до мого телефона, розблокував його, і почав копирсатися у переписках з мамою, сестрою, друзями, колегами по роботі. Ранок розпочався з криків. Чоловік знайшов переписку з партнером по бізнесу, в якій той дякував за  допомогу (це було питання особистого характеру, коли я домовилася про лікування його матері у знайомого лікаря) і запитував, чи сподобалися мені квіти, які він прислав. Того ранку Сергій обізвав мене шлюхою, вдарив. Кричав, розбив мій телефон. Мені було страшно Згодом він пошкодував, просив вибачення, але це стало останньою краплею». Тетяна подала на розлучення. Сергій тривалий час намагався налагодити стосунки. Та ревнощі виникали знову. Пара розлучилася. Таня зізналася, що почувається щасливою і вільною. 

«Ревнощі – це прояв турботи та великої любові, коли чоловік боїться втратити кохану»

Світлана, 24 роки, журналістка. 

Світлана чотири роки зустрічається з Антоном. У їхніх стосунках, за словами дівчини, все ідеально. Антон – спокійний, врівноважений, біля нього є відчуття безпеки та стабільності. Але Світлана, емоційна і темпераментна,  інколи сумнівається у його почуттях. 

«Мені здається, він мене не дуже сильно кохає, бо зовсім не ревнує. Його спокій аж дратує. Я навіть почала його провокувати. Купувала квіти, приносила додому і казала, що це від колеги по роботі. Коханий усміхався і казав, що радий за мене. Я влаштовувала довгі телефонні розмови зі знайомим. Антон не питав, хто це. Коли запитала, чому не ревнує, то почула, що ревнощі – це прояв невпевнених в собі чоловіків і що він мені довіряє. А для мене ревнощі – це прояв турботи та великої любові, коли чоловік боїться втратити кохану. 

Кілька місяців тому Антон пішов на фронт. Мало спілкуємося. Мені здавалося, що коханий хоч тепер почне ревнувати. Але він зберігає спокій. Я знаю, що йому там нелегко. І я його дуже кохаю. Чекаю. Але я не знаю, чи складуться у нас стосунки… Не впевнена, що він мене любить…»

Наслідками надмірних ревнощів можуть бути погрози, заборони, ультиматуми, приниження, залякування, побиття

Навіть якщо вважати, що ревнощі – це нормальна емоція, як зрозуміти, де межа між здоровими та патологічними ревнощами? Ми поспілкувалися з Ольгою Вакуленко, психологом, психоаналітиком.

Ольга Вакуленко. Фото з архіву героїні публікації

Наслідками надмірних ревнощів можуть бути погрози, заборони, ультиматуми, приниження, залякування, побиття

ОЩ: Чому виникають ревнощі у парі? 

ОВ: Має значення негативний досвід стосунків у минулому. Мається на увазі наскільки було прожито розчарування від попередніх стосунків, або безпосередньо саме розлучення із чоловіком, дружиною, причиною якої стала зрада. Ревнощі проявляються по-різному. Це можуть бути образи, звинувачення у  зрадах  тощо.

ОЩ: Чи є ревнощі  ознакою сильної любові в парі? 

ОВ: Важливо розуміти ступінь ревнощів, причину їх виникнення. Чи мова йде про ревнощі як елемент своєрідної гри між партнерами, без проявів будь-якої агресії. Чи йдеться про патологічні ревнощі, де один з партнерів постійно перебуває під жорстким контролем. І тут однозначно ревнощі як ознаку любові, а тим паче сильної любові, розглядати не можна.

ОЩ: Різниця між здоровими та нездоровими ревнощами. 

ОВ: Коли ми говоримо про ревнощі, наприклад, підкріплені зрадами або обманом одного з партнерів, то мова йде про ревнощі як усвідомлення свого становища у відношенні партнера до себе. 

Стосовно патологічних ревнощів слід розуміти ситуації, коли, наприклад, жінка або чоловік постійно перебуває під жорстким контролем, відстежуються телефонні розмови, переглядаються месенджери. Відстежується, де і з ким перебуває чоловік або дружина.

Одному з подружжя не дозволяють зустрічатися з друзями, навіть з рідними, ходити на роботу, виходити в магазин, запрошувати гостей. Потрібно розуміти, що це нездорові патологічні ревнощі. Такі стосунки є аб’юзивними. Про кохання тут не можна говорити.

Наслідками надмірних ревнощів можуть бути безкінечні сварки, погрози, відлучення від дітей, різного роду заборони, ультиматуми, приниження, залякування, побиття. Найстрашнішими наслідками агресії є жорстоке ставлення, у разі неконтрольованої агресії під час ревнощів може дійти до трагедії,  коли  один із партнерів загине. 

ОЩ: Якщо чоловік, чи жінка взагалі не ревнують – це нормально? 

ОВ: Ревнощі як почуття притаманні будь-який людині. Навіть якщо чоловік або жінка цілковито впевнені у собі. Якщо людина не відчуває жодних ревнощів, то може виникнути питання, які почуття вона блокує та не дозволяє проявлятися назовні по відношенню до себе та партнера, або вона просто не кохає його.

ОЩ: Як зберегти баланс між довірою та ревнощами?

ОВ: Зберегти баланс між довірою та ревнощами у відносинах можливо шляхом усвідомлення того, що чоловік або дружина не є твоєю власністю, має право на приватність, зустрічі з друзями, власний вибір. Спілкування з друзями не означає, що чоловік або дружина більше не кохає. Кожен з партнерів має з повагою ставитися до почуттів іншого, нести відповідальність за свої дії і вчинки. Також важливо проговорювати зі своєю половинкою власні страхи і переживання.

ОЩ: Чи можна перевиховати ревних людей?

ОВ: Якщо людина усвідомлює, що вона ревнує і це може зруйнувати стосунки, які для неї є цінними, тоді є шанс за допомогою спеціаліста пропрацювати ревнощі як почуття, що руйнують довіру між партнерами. Це може бути сімейна терапія паралельно з індивідуальною терапією.

ОЩ: Чи можливо побудувати партнерські стосунки з ревнивцем?

ОВ: Будь-які стосунки – це перш за все взаємодія двох партнерів. Треба розуміти, що вони один в одному знаходять, що отримують від стосунків. Часто буває, що одному з партнерів навіть подобається, що його ревнують. Це дає відчуття, що він є цінним для іншого і його бояться втратити. Така думка дає відчуття власної унікальності. Тоді, напевно, такі стосунки можливо називати партнерськими. Важливо, що тут  акцентується увага на слові «напевно».

Ревнощі не є «другом» у відносинах між чоловіком і дружиною: те, що розпочинається як жарт, може згодом перерости в патологічні ревнощі, і вони триватимуть роками.

ОЩ: Чим небезпечні ревнощі?

ОВ: Вони постійно породжують в одного з партнерів почуття тривоги, яке відображається на якості життя. Жінка або чоловік, які піддаються постійним ревнощам, перебувають в напруженні. Її (його) переслідує страх, що вона (він) якось неправильно спілкується з іншими людьми, боїться образити свого партнера, бо може бути за це покарана (ий). Постійний стрес призводить до виснаження. Один з партнерів, аби уникнути «небажаних» ситуацій, закривається, припиняє спілкування з друзями, перестає вести активний спосіб життя.

Якщо ревнощі не є системою цінностей у стосунках, то пара однозначно розпадається. Однак, є багато пар, які роками жаліються на ревнощі, проте продовжують жити разом і будують стосунки на образах і звинуваченнях  по відношенню один до одного. 

ОЩ: Як вирішувати конфлікти, пов'язані з ревнощами?

ОВ: Подумайте, наскільки ваші ревнощі є обґрунтованими. Ніколи не поспішайте з образами і звинуваченнями. Не бійтеся розпочати проговорювати, що відбувається в  парі, чому виникають ревнощі, які ситуації їх спричинили. Також корисним буде діалог з собою: що відбувається з власною внутрішньою довірою до себе та до свого партнера. 

Коли все ж таки пара не  може самостійно прийти згоди щодо почуттів ревнощів, які виникли в стосунках, а вони хочуть віднайти довіру один до одного і продовжувати бути разом, є доцільним звернутися до фахівця.

No items found.

Українська письменниця, теле- й радіоведуча, журналістка, піарниця, громадська діячка, голова правління ГО «Здоров’я жіночих грудей». Працювала редакторкою у низці журналів, газет та видавництв. Була ведучою Українського радіо. Пройшла шлях від кореспондентки до телеведучої та сценаристки на телебаченні. Обіймала посади керівниці пресслужби різних департаментів КМДА, Київської обласної колегії адвокатів, працювала з персональними брендами визначних осіб. З 2020 року займається питаннями профілактики раку грудей в Україні. Пише книги та популяризує українську літературу.Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Авторка книг «Стежка в долонях», «Ілюзії великого міста», «Падаючи вгору», «Київ-30», тритомника «Україна 30». Життєвий девіз: Тільки вперед, але з зупинками на щастя.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
як розмовляти про гроші?

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Як навчитися говорити з партнером про гроші?

«Ми переїхали до Польщі за два місяці до початку війни. Мій чоловік почув від знайомих, які знайшли тут роботу, що в Польщі пристойніші заробітки й життя спокійніше.

Ми не їхали наосліп. Двоюрідна сестра чоловіка знайшла йому роботу, а нам — квартиру. У нас також були деякі заощадження для початку — на випадок, якщо щось не вийде. Проте все обійшлося. Я доглядала за трьома дітьми, чоловік почав працювати. Ми раділи новому життю, поки його не порушив напад Росії на Україну…

Ви добре знаєте, скільки коштує оренда квартири та утримання дітей

Мама та сестра мого чоловіка залишилися в Україні. У мене немає сім'ї, я виросла в дитячому будинку. Після того, як почалася війна, ми стали допомагати мамі та невістці. Надсилали гроші, посилки. Запропонували привезти їх до Польщі, але вони не захотіли залишати рідний дім.

Завод, де працювала сестра мого чоловіка, був зруйнований, і вона втратила джерело доходу. У мами — мізерна пенсія. Я знаю, що вони не зможуть впоратися без нашої підтримки, але мій чоловік аж занадто їм допомагає. Він посилає їм більше, ніж залишає нам на життя. Ви добре знаєте, скільки коштує оренда квартири та утримання дітей. Добре, хоч є допомога 800+, яка приходить на мій рахунок. Хоч ці гроші він не чіпає.

Мрію поїхати з дітьми в подорож, хоча б на день-два. Але грошей не вистачає

Коли я вказую йому, що ці пропорції несправедливі по відношенню до нас, то чую, що його родина в жахливій ситуації і їм потрібно це компенсувати. Погоджуюсь, що війна, окрім втрати здоров’я, — це найстрашніше, що може трапитися з людиною. Але мій чоловік має також пам’ятати, що у нього є діти, які ростуть, їм потрібні нові черевики, куртки, а інколи й маленька іграшка.

Зрештою замість того, щоб жити мирно, ми постійно сперечаємося про гроші. Мій чоловік добре заробляє, але ми з цього практично нічого не отримуємо. Я не марнотратна, роблю покупки в недорогих магазинах, вмію готувати смачні страви з недорогих продуктів. Я вважаю себе хорошою господинею і хочу, щоб мій чоловік це цінував. Мені також хоч іноді потрібні косметика та похід до перукаря. Мрію поїхати з дітьми в подорож, хоча б на день-два. Але грошей не вистачає.

Мені набридла ця ситуація, але я не знаю, як опустити чоловіка на землю. Він відчуває провину за те, що залишив свою матір напризволяще, і тепер намагається компенсувати це грошима. Але це гроші і його дітей також»…

Юстина Ричко, психолог з Avigon.pl:

Дуже дякую, що поділилися з нами своєю проблемою. Чудово, що ви з чоловіком знайшли дім і роботу в Польщі і можете жити тут у спокої. Незважаючи на те, що ви вирішили поїхати до Польщі ще до початку війни, її початок мав сильно вплинути на ваше відчуття безпеки.

У партнерстві потрібно навчитися говорити про фінанси, адже це дуже важлива частина життя

Безумовно, ви дуже переживаєте за своїх рідних і друзів, які вирішили залишитися в Україні, незважаючи на небезпеку та невизначеність, що їм загрожує. Пишу це не випадково, тому що, на мою думку, ви повинні співпереживати емоціям свого чоловіка, щоб мати можливість використовувати аргументи, які переконають його у вашій правоті.

Ви пишете, що ваш чоловік значну частину доходів вашої сім'ї відправляє матері та сестрі в Україну. Звідси ваші суперечки і проблеми, а кажуть, що суперечки про гроші найшвидше вбивають кохання. Про це варто пам’ятати, але це не означає, що про це не варто говорити.

Навпаки, в партнерстві потрібно навчитися говорити про фінанси, тому що це дуже важлива частина життя, і в складних ситуаціях компроміс у цій сфері необхідний для збереження хороших стосунків.

Чоловіки, як правило, реалісти, зосереджені на пошуку рішень, тому їх приваблюють раціональні аргументи

Я згодна з вами, що ваш чоловік може почуватися винним перед своєю матір’ю та сестрою, і надсилання їм значної суми грошей може бути способом компенсації за цю ситуацію. Якщо це так, він діє на емоційному рівні, і його буде важко переконати без добре підготовленого аргументу. Я також розумію, чому ви вважаєте, що значна частина зароблених грошей належить вам і вашим дітям. Ви також багато чим пожертвували, щоб побудувати своє життя в іншій країні, і віддавати більшу частину свого доходу комусь іншому здається вам несправедливим. Отже, як ви намагаєтеся досягти компромісу?

Чоловіки, як правило, реалісти, зосереджені на пошуку рішень, і тому їх приваблюють раціональні аргументи. На вашому місці я б подумала, як конструктивно донести ваші аргументи до чоловіка.

Однак перш ніж почати це робити, будь ласка, спочатку подумайте, скільки коштує ваше життя в Польщі та скільки коштує життя сьогодні в Україні. Враховуючи нинішній дохід сестри та матері чоловіка, чи вистачає надісланих їм грошей для задоволення основних потреб? Чи потреби більші? Якби ви зараз жили в Україні, чи могли б ви утримувати себе на такі гроші? Перераховані їм кошти дозволяють більше, ніж гроші, які ви зберігаєте на власні потреби в Польщі?

Зробіть такий розрахунок, дізнавшись, скільки зараз коштують продукти харчування чи засоби гігієни в обох країнах. Будь ласка, відчуйте також становище матері та сестри вашого чоловіка під час війни, а також емоції вашого чоловіка, який залишив цих двох близьких людей у ​​країні, спустошеній війною.

Поточний стан має бути тимчасовим і не може тривати вічно

Якщо ваші розрахунки показують, що кошти, перераховані сім’ї в Україні, дозволяють задовольнити більше потреб, ніж гроші, які залишаються на сім’ю в Польщі, ви отримаєте раціональні аргументи, які допоможуть вам переконати свого чоловіка.

Пам’ятайте, що зазвичай люди мають дуже глибоко вкорінене почуття справедливості, тому звернення до цього почуття, безумовно, може допомогти. Ви також можете проявити добру волю в розмові з чоловіком і домовитися з ним, що зменшувати кількість грошей, які надсилаються сім’ї, можна поступово. Це дозволить йому швидше звикнути до ситуації і прийняти її. Це також дасть йому зрозуміти, що поточний стан має бути тимчасовим і не може тривати вічно.

Я вважаю, що раціональні аргументи допоможуть вам переконати свого чоловіка в тому, що хоча він і намагається відшкодувати матері та сестрі воєнні труднощі, але в нинішній ситуації він завдає шкоди власній родині, тобто вам і вашим дітям.

Посилання на сторінку спеціаліста

20
хв

«Мій чоловік добре заробляє, але майже всі гроші надсилає мамі в Україну. Ми з дітьми отримуємо дуже мало»

Sestry
як зрозуміти чоловіка

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Як не рубати з плеча і зрозуміти одне одного?

«Ми з чоловіком і чотирьма дітьми від початку війни живемо в Польщі. Ми покинули свою квартиру і все наше життя в Україні. У мене такий характер, що я не вагаюсь, а просто дію. Це для мене рецепт від стресу. Щоб розум був чимось зайнятий, тоді і про проблеми менше думок.

Відразу після приїзду, коли формальності були завершені, я сказала чоловікові, що буду працювати, а опіку за дітьми ми поділимо порівну. В Україні я сиділа з дітьми, готувала, прала, прибирала — була домогосподаркою. У Польщі я вирішила це змінити.

Я знайшла роботу в приватній компанії. Хоча у мене не було досвіду, власники виявились дуже добрими і повірили в мене. Я навчилася всьому з нуля, і мені дуже подобається моя робота.

Керівники ретельно контролюють якість продукції, і я задоволена. Через рік моєї праці мене оцінили, я отримала підвищення. Змогла перейти від виробництва до перевірки. Нарешті я можу розвиватися, і мене цінують не тільки вдома.

На жаль, моєму чоловікові у Польщі не так пощастило у професійному сенсі. Він уже кілька разів змінював роботу. В Україні він керував людьми, а тепер мусить підпорядковуватись. І йому це не подобається.

Зараз він взагалі без роботи. Я намагаюся переконати його шукати нову, адаптуватися до умов, своїм прикладом показую, що можна розвиватися, а його це абсолютно не хвилює. Не знаю, як його стимулювати до дій.

Він уже заявив, що коли закінчиться війна, ми повернемося в країну. А у мене дедалі більше сумнівів щодо цього. Я нарешті повірила в себе та свої можливості. Вивчила нову мову, відкрилась людям. І нарешті відчуваю себе живою, тож не хочу нічого міняти.

Боюся, коли настане час прийняти остаточне рішення, я оберу жити в Польщі. З дітьми, але без чоловіка. Знову повертатися до горщиків я не маю бажання. Можу поєднувати роботу з доглядом за домом. Навіть розриватися між роботою і хатніми обов’язками краще, ніж просто сидіти вдома.

Коли під час однієї з розмов про повернення в Україну я сказала чоловікові, що не зацікавлена вертатись, він здійняв страшенний галас. Звинуватив мене в тому, що я хочу розбити сім'ю і думаю тільки про себе. Оголосив, що діти повернуться з ним, хочу я того чи ні. Але я думаю от що.

Діти скоро стануть самостійними, і в Україні я знову стану кухаркою та прибиральницею. До такої перспективи я не хочу повертатися. Чи є у нас шанс порозумітися? Чи є якесь здорове вирішення цієї ситуації?»

Александра Антонська, психолог на Avigon.pl:

Дякую, що поділилися своєю ситуацією. Бачу, у вас дилема, з якою непросто розібратися. Написане в листі свідчить про те, що ви почали друге життя в Польщі, впорались із переїздом, до того ж знайшли шлях розвитку й професійної реалізації. Ваші навички помітили й оцінили. І це неймовірно важливо для вас.

З іншого боку — ваш чоловік, розчарований своєю поточною ситуацією на роботі, почувається абсолютно навпаки — він відчуває в Польщі регрес. Сильні емоції іноді заважають нам приймати раціональні рішення, ми говоримо щось імпульсивно, не завжди те, що маємо на увазі.

Повернення в Україну чи подальше перебування в Польщі — це дуже важливе рішення. Тому говорити про таке слід у спокої — можливо, під час спільної вечері. Варто сказати про свої почуття і те, що ви не хочете повертатися до тієї ролі, яку грали в Україні.

Я вважаю, що в цій ситуації знайти спільне рішення можливо

Варто відкрито говорити про ваші потреби та очікування. Незважаючи на те, що у вас з чоловіком зовсім різні погляди на поточну проблему, варто пам'ятати, що проблема не повинна розділяти вас і ставити по різні боки, натомість ви маєте протистояти ситуації разом. І підтримувати одне одного.

Ви повинні розуміти мотивацію вашого чоловіка для повернення — він почувається недооціненим у Польщі, відчуває, що не може розвиватися. Разом з тим ваш чоловік має розуміти, що його жінка так само почувалась в Україні.

Не можна втекти від проблеми чи забути про неї

Зупиніться на мить, подумайте про можливі наслідки рішень, а також дайте собі час на емоції, щоб пережити те, що всередині вас.

Зміцнення стосунків з чоловіком також має допомогти. Можливо, ваш чоловік ще не виявив хороші сторони цієї країни. Можливо, варто відвідати місця, які вам цікаві, помітити, що наше життя складається не лише з роботи.

Бажаю вам багато сил і наполегливості.

Посилання на сторінку експерта.

20
хв

«Не хочу руйнувати сім'ю, але хіба я не мушу думати про себе?»

Sestry

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Втома, безсилля й осіння хандра: 5 способів полегшити цей стан

Ексклюзив
20
хв

Українські діти повертаються до життя в польських бібліотеках

Ексклюзив
20
хв

«Що буде з моїми дітьми, якщо зі мною щось станеться?»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress