Ексклюзив
20
хв

Кримський тупик. Як глава МЗС Польщі сказав ту правду про Крим, якої боїться українська влада?

Стабільного миру в Україні не буде без вирішення питання окупованого Криму. Анексований півострів став головним військовим плацдармом, з якого Росія блискавично захопила шмат території від Маріуполя до Херсона

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський. Фото: Chubotin Kirill/Ukrinform/ABACA/Abaca/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Утім в нинішньому політикумі бракує інтелектуалів, які б могли представити візію повернення півострова додому. Тож не дивно, що коли до Києва приїхав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський і дозволив собі висловити неприглядні речі про ревізію кримського населення та можливу передачу його під мандат ООН — багато хто сприйняв це в штики. І навіть вийшов з порадами поторгувати Ґданськом чи Вроцлавом з Німеччиною — хоча це інший історичний відтинок і якраз військове вирішення конфлікту. 

Що стосується відвоювання Криму — варто чесно сказати, що у нас бракує людського ресурсу для військового повернення півострова

І навряд чи ті, хто хотів попити вина на набережній Ялті, записався би зараз у штурмові бригади заради цього. За попередніми оцінками військових експертів, для цієї авантюри нам би знадобилося кілька сотень тисяч мобілізованих. 

Сікорський у Києві нікому не навʼязував своє бачення та свої ідеї. Слова про перевірку законних мешканців і чисто теоретичний референдум під мандатом ООН за двадцять років були сказані на форумі YES. Це приватний дискусійний майданчик з топовими інтелектуалами, який щороку організовує український мультимільйонер Віктор Пінчук. 

Колись давно конференцію про смисли для політики і бізнесу проводили в Ялті. Але так, як кримський курорт давно в глухій окупації, логічно, що про деокупацію теж заговорили. 

Керівник Офісу президента Андрій Єрмак та українське МЗС обурились словами польського дипломата. Сікорський потім пояснив, що ніхто і не думав посягати на територіальну цілісність України:

— На конференції відбулася гіпотетична дискусія серед експертів в режимі off the record (без публічного цитування. — Ред.), де ми розглядали, як реалізувати пропозиції самого президента Зеленського, про те, як повернути Крим. Він говорив про дипломатичні дії.

На правах місцевої жительки та політичного оглядача, можу сказати, що не бачу нічого страшного, коли західні досвідчені політики пропонують свої варіанти вирішення кримського питання.

Врешті думки про Крим — то лише візія Сікорського. Для таких цілей і організовують дискусійні майданчики та платформи

І врешті варто говорити нарешті про реальні потреби і справжні проблеми — і знелюднення нашого Півдня, знищення Маріуполя, перетворення Херсона на місто військових та пенсіонерів — якраз і є наслідком слабкої уваги до Криму. Саме ігнорування політиками того, що присутність російських військ на півострові ускладнює нашу торгівлю морем, робить беззахисними наші цивільні міста та херсонський напрямок фронту. 

Сікорський на конференції YES у Києві. Фото: ФондВіктораПінчука©2024 та @YES2024

Можна і далі говорити, що «Крим — це Україна» і їсти далі кримські чебуреки на фуршетах. А можна запропонувати власні візії і план Б. Одразу скажу, що з боку українських військових пошук пропозицій щодо обов'язкової демілітаризації постійно триває. 

У серпні 2024 року керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов пояснював, що головною метою військових є вибивання Чорноморського флоту із кримських портів.

— Усе, що ми робимо, крім рутинного руйнування логістики й залізниці, це ще й десакралізація Криму. Міст має бути зруйнований, ми домоглися, щоб Росія вивела свої кораблі з Криму якомога далі. В Очамчире (це новий порт Росії в окупованій Абхазії)? Прекрасно! — сказав Буданов в коментарі для «Укрінформу».

Все це збігається із заявами колишнього командувача Сухопутних військ США в Європі Бена Годжеса, який постійно підкреслює, що Крим — порохова бочка, яка може спалахнути знову. І саме перебування півострову в руках російських окупантів — безпосередньо впливає на українську економіку та безпекову ситуацію у великих містах з виходами на море, як то Одеса чи Миколаїв. 

Лишається лише бажання пошуку подібних варіантів від політиків. Адже кожен рік Росія все міцніше вростає корінням у Крим. Варто нагадати, що одразу після окупації на півострів переїхали тисячі сімей російських силовиків. У цих молодих людей народились в Криму діти і логічно, що через певну кількість років вони заявлятимуть, що це їхня земля. А для переконливості покажуть паспорти з відмітками про місце народження. 

Глава МЗС Польщі запропонував один із варіантів. Саме варіант, а не вимогу чи ультиматум. 

— Ми могли б передати його під мандат ООН із місією з підготовки чесного референдуму після перевірки того, хто є законними жителями, і таке інше... І ми могли б відкласти це на 20 років, — назвав один із варіантів Сікорський на форумі YES.

Нам варто мати план, що робити з тими колишніми власниками українських паспортів, які радісно бігли через Чонгар звільняти українців від їхнього життя

І врешті подумати, чи мають право жити в Криму діти сімейної пари російських військових, де щаслива дружина і мати радила чоловіку як правильно треба ґвалтувати українських жінок. 

На жаль, за роки окупації ми не чули притомних політичних пропозицій, що робити з Кримом. І варто визнати, що політика приманювати їх до української справи пільгами, паспортами, безкоштовним навчанням в українських університетах — зазнала фіаско. 

Радослав Сікорський та Майк Помпео, ексдержсекретар США у Києві. Фото: ФондВіктораПінчука©2024 та @YES2024

Тож візія про перерахунок тих, хто має законне право на проживання в Криму, та співпраця щодо Криму із ООН — притомніша за ідею заїсти кримські гори медичним канабісом. Або вішати оголошення про пошуки нових керівників, які можуть прийти і взяти владу у свої руки після деокупації. 

Президент Володимир Зеленський та його керівник офісу Андрій Єрмак щиро вірять, що другий саміт миру буде успішний за перший. Утім жодні посиденьки з Росією і без не принесуть спокою без вирішення кримського питання. 

Інакше це буде тимчасова пауза, де росіяни точно подумають, а що ми зробили не так. І чому треба підготуватись до нової війни краще. Аби взяти Київ та Одесу і зробити так, аби ще більше людей поїхало до Польщі та Німеччини назавжди.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

No items found.
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Нинішній Трамп суттєво відрізняється від того, що вступив на посаду сім років тому. Інавгураційні заходи були більш консервативними та американоцентричними — це читалось від лаконічних заяв до бенкетного меню з локальними смаколиками, на кшталт стейку з Омахи (штат Небраска) та вина з Каліфорнії.

Присяга 47-го президента США. Фото: Rex Features/East News

Попри те, що Трампа часто називають другом Путіна, знайомим Орбана і цинічним бізнесменом, левова частина його промови була присвячена США. У ній червоною ниткою йшлось про те, що Америку «знову поважатимуть в усьому світі». 

— Золота ера Америки починається зараз. Від сьогодні наша країна процвітатиме. Нам будуть заздрити всі нації та країни. Кожного дня адміністрація, я особисто, буду ставити завжди Америку на перше місце, — сказав 47-й президент США.

Це досить сміливі амбіції на тлі того, що в західних колах все частіше визнають, що скрутне становище України виникло через слабке лідерство Заходу і його умиротворення Росії та Китаю

Коли Путін урочисто святкував анексію Криму та плескав утворенню квазідержав ДНР та ЛНР, велика частина західних лідерів умиротворювала Кремль. Ба більше — шукала способи, як можна зрозуміти росіян і раділа, коли коли можна було списати щось на ефемерних українських радикалів та нашу корупцію. 

Плескаючи словам Трампа про «сильну Америку» — варто згадати усе. І тут буде досить інфантильна позиція Барака Обами — самоусунутись, і відверте бажання Ангели Меркель заробити на російському газі. Уже мовчу про двох французьких президентів — Ніколя Саркозі, а потім Франсуа Оланда — всі вони широко заплющували очі на війни та продовжували зустрічатися з міжнародним злочинцем Путіним та палко тиснули йому руку. І нічого, що кричала Україна у вогні, намагалась достукатись до голосів розуму Польща в особі трагічно загиблого в авіатрощі під Смоленськом Леха Качинського, розкладали на атоми російські гібридні схеми країни Балтії… Східну Європу ще донедавна вважали неконструктивними русофобами. 

Під час виборчої кампанії Трамп обіцяв вирішити питання російсько-української війни за 24 години. Виявилось, це була ілюзія — тому можна сміливо сказати, що одну передвиборчу обіцянку новий президент США не виконав

Утім, у своєму зверненні до народу він оголосив нову тезу, пообіцяв: 

— Ми закінчимо війни, навіть в які не вступали. Я буду людиною, яка встановлює мир у всьому світі.

У цьому є щось іронічне, бо традиційно про мир у всьому світі наївно говорили фіналістки конкурсу краси Miss Universe, чиїм власником був ніхто інший як Дональд Трамп.

Утім, чи можливий цей мир? Що ж, тут би хотілось зауважити, що Україна точно заслуговує на більше, ніж короткострокове врегулювання, в якому Путін буде винагороджений новими окупованими землями за свою жорстокість. Якщо раніше Трамп усі помилки вішав на Джо Байдена, то зараз цього алібі нема. Джо і пані Джил не приховували своїх радощів, що глобальні виклики уже не їхній клопіт, хай про це думає наступник.

Із цікавого та несподіваного — Трамп зібрав на свою інавгурацію рекордні 250 мільйонів доларів пожертвувань. До збору долучились провідні технологічні компанії, криптоінвестори та банки. Присягу гаранта слухали топи Google, Apple, Open AI, Amazon, Ілон Маск та Маск Цукерберг — всі ті, кого називають технокапіталістами.

Тепер вони теж пов'язані з Трампом і мають відповісти собі на питання, чи готові до нових викликів, до потенційної Третьої світової війни

І врешті, як може допомогти новий айфон та алгоритм Facebook, коли уже зараз Китай розбудовує свою армію і флот вражаючими темпами, щоб кинути виклик США. Врешті, як самі бізнесмени ставляться до апетитів Китаю, якщо ще вчора Пекін був чи не найбільш важливим торговельним партнером Америки?

Поки Трамп обіцяв мир у всьому мирі, на публіку виліз російський диктатор, який привітав нового президента США і заявив, що готовий до переговорів про «довготривалий мир». Попри те, що у світі не бракує корисних ідіотів та наївних мрійників про іншу, покращену Росію, ця вилазка в люди з сигналами не просто так.

Лише за десять днів до завершення президентського терміну Джо Байдена його Міністерство фінансів оголосило про нові жорсткі санкції проти Росії, спрямовані в основному на нафтогазову галузь, — корону російської економіки. 

Старий та новий президенти США. Фото: Rex Features/East News

Члени команди Трампа, як то майбутній державний секретар Марко Рубіо або радник з питань нацбезпеки Майк Уолц, визнали, що шукають важелі впливу на Москву. І стара адміністрація вручила їх новій, аби переконати силою піти Путіна на компроміс. 

Саме тому Мінфін США оприлюднив список із 100 російських компаній, серед яких такі гіганти, як один із найбільших виробників зброї «Тактичне ракетне озброєння» та Московська біржа

За задумкою, зменшення доходів від російських вуглеводнів може стати певним важелем впливу. Звісно, пакет допомоги із новими ракетами та літаками був би краще, але і це непогано. Усього тиждень санкцій — і надходження доларів до Росії впали до рівня 1990-го року. Третина валютної виручки топових російських кампаній застрягла за кордоном якраз через нові санкції. А малий приватний бізнес Росії стогне, бо стоїть на межі банкрутства.

Тому Путін задумався, як же далі скидати долари від «бізнесу президентів» та як уникнути голодних бунтів на Росії. 

Аби у Трампа не було спокуси зняти кілька санкцій, Байден вписав «пасхалку». Внести зміни до списку може лише Конгрес, а так як більшість матимуть республіканці, то Путін з нафтодоларами — вже їхній головний біль.

Дональд Трамп своїм посланням до народу пообіцяв кінець хаосу у світі. Але питання, чи не переросте все у Третю світову і хто наступний сидітиме в окопах, крім українців, за захист вільного світу — відкрите.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Мирний Трамп перед лицем хаосу. Чи зможуть США стати сильними знову?

Марина Данилюк-Ярмолаєва
протест, Ліза, жертва

25 лютого минулого року оголену, непритомну Єлизавету знайшов сторож у воротах на вулиці Żurawia у Варшаві. Він викликав на місце події швидку допомогу і поліцію, і Єлизавету доставили до лікарні. Вона була в критичному стані. Вона не прийшла до тями і померла 1 березня. У день, коли стався напад, був заарештований злочинець, Доріан С. 

23-річному чоловікові були пред'явлені звинувачення в пограбуванні, сексуальному злочині і замаху на вбивство із застосуванням холодної зброї. Суд постановив взяти його під варту.

Ліза

Зараз у Варшавському окружному суді Доріан С. засуджений до довічного ув'язнення за зґвалтування і вбивство 25-річної Лізи. Її сім'я отримає відшкодування. «Обвинуваченого слід якомога швидше стерти з пам'яті, щоб скоєне ним зло не стало притягальною силою», — сказав суддя Павел Добош у мотивувальній частині вироку. І саме обґрунтування у цій справі слід вважати новаторським. Я читала і чула багато виправдань у справах про насильство, в тому числі сексуальне. Я читала обґрунтування закриття справ, рішення судів про відхилення скарг на закриття справ. Жодного разу в жодному з них я не зустріла ставлення до потерпілої особи як до суб'єкта. Я не знайшла ані крихти співчуття. У багатьох не було навіть звичайної людської порядності. Лише юридичні заяви, статті, параграфи. У цих обґрунтуваннях не було нічого про те, хто і кому завдав шкоди. Саме тому я вважаю мотивацію судді Павла Добоша винятковою. І такою, що дає надію всім тим, хто вирішив боротися за справедливість і за себе. 

Про вбиту Єлизавету суддя Добош сказав: «Ліза». Як він пояснив, він використав цю зменшувальну форму, щоб «жертва її життя не стала знеособленою»

«Ліза пережила біль, жах, врешті-решт смерть. Саме тому я буду говорити про жертву саме так, щоб вона не залишилася в нашій пам'яті лише — говорячи юридичною мовою — як об'єкт злочину, як об'єкт виконавчої дії», — сказав він. Він розповів про життя Лізи: «Разом з ним (партнером Лізи — ред.) вони знайшли безпечне місце в Польщі, у Варшаві. Вони обидва, можна сказати, біженці. Ліза з Білорусі, а Данило з України. У лютому минулого року, з нагоди дня народження Лізи, вони поїхали до Іспанії. Будували якісь свої плани, мріяли про подальше життя».

У повсюдному наративі про людей, які постраждали від сексуального насильства, вторинно віктимізуються в судах, поліції, прокуратурі, де ми постійно чуємо про те, що «зрештою, вона була п'яна», «вона була в короткій сукні», «вона поводилася зухвало», його слова про те, що ситуація, в якій опинилася Ліза, повернувшись вранці додому після зустрічі з подругою Анною після «дівич-вечора», була природною, є революційними. Не обставини чи поведінка Лізи призвели до трагедії. 

29.02.2024, Варшава, Середмістя, вулиця Маршалковська. Протест і марш мовчання від вулиці Журавя до Палацу культури і науки під гаслом «Її звали Ліза» у зв'язку зі смертю білоруської дівчини Лізи після нападу і зґвалтування, що сталися на вулиці Журавя. Фото: Maciek Jaźwiecki / Agencja Wyborcza.pl

Наша донька, сестра, дружина, подруга

«Ця ситуація не характеризується чимось надзвичайним, вона є природною. Зрештою, ми можемо уявити, що наша донька, сестра, дружина, партнерка, подруга (...) йде цією вулицею, цією дорогою, у такий самий час. Ліза щось переглядає в телефоні, позаду неї наближається молодий чоловік, сильніший за неї, вищий. У нього в руці балаклава. Він підходить до Лізи, одягає цю балаклаву. Виявляється, у нього в руці ще й ніж. Він приставляє цей ніж до шиї Лізи, закриває їй рот іншою рукою і штовхає її до стіни. Він притискає її своїм тілом, в якийсь момент вихоплює її телефон. Ліза щось каже чоловікові. Її рухи обмежені тілом, вона не може вирватися і не може піти», — сказав суддя Добош. 

У Польщі — хоча не тільки тут — жертви насильства не сприймаються серйозно. Рідко хто їм вірить, ставлячи під сумнів їхні розповіді, намагаючись присоромити їх і перекласти на них провину. Цим рясніють судові процеси. Найсвіжіший приклад: справа Вікторії, молодої жінки, яку зґвалтували, і суддя запитав її, чи «їй це сподобалося». І чому вона не завадила. Саме тому була створена петиція, адресована міністру юстиції Адаму Боднару, з проханням «вжити негайних заходів для поліпшення ставлення системи правосуддя до людей, які пережили сексуальне насильство». Фемінотека закликає до навчання суддів, працівників судів, прокуратури та експертів розпізнаванню, розумінню та належному поводженню з людьми, які пережили сексуальне насильство, до регулярного моніторингу та оцінки процедур роботи з людьми, які пережили сексуальне насильство, з метою усунення системної недбалості, а також до створення спеціалізованих відділів у прокуратурах та судах усіх рівнів, куди б передавалися справи про домашнє, сексуальне, ґендерно зумовлене насильство, і де б працювали люди, які пройшли відповідну підготовку з цієї тематики.

Саме тому це обґрунтування є унікальним. Воно має бути обов'язковим для прочитання поліцейськими, прокурорами, суддями та експертами.

Тому що на цьому місці міг опинитися будь-хто з нас. Дочка, подруга, сусідка, сестра. Жодна з нас не є номером справи

І кожна з нас заслуговує на гідність і — це дійсно можливо — на повагу та співчуття.

20
хв

«Я буду говорити про неї "Ліза"». Революційне обґрунтування вироку в справі смерті Єлизавети

Анна Й. Дудек

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

У 2025 році штрафи за порушення ПДР у Польщі планують суттєво збільшити

Ексклюзив
20
хв

Елла Лібанова: «Після війни Україну чекає економічний бум. Сюди не просто повертатимуться українці, сюди поїдуть європейці»

Ексклюзив
20
хв

Намет підтримки: «Даємо цим людям трохи більше, ніж чай. Даємо їм надію»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress