Більше шести мільйонів українців знайшли прихисток від війни за кордоном. Із них майже два мільйони — це жінки від 18 до 44 років. Це саме той вік, коли людина є найбільш сексуально активною. Значна частина жінок виїхали за кордон без чоловіків. Як відстань впливає на стосунки і сексуальне життя? Чи можна взагалі займатись сексом під час війни? Як стрес вплинув на сексуальні звички українців? І що стрес робить з лібідо? Відповіді на ці питання «Сестри» шукали разом із Юлією Квасницею, психологинею, сексологинею, членкинею Української, Європейської та Польської асоціацій транзакційного аналізу [Транзакційний аналіз — це терапевтичний підхід, який використовується для вивчення комунікацій, поведінки та особистісних проблем людей. — Ред.]
Ольга Нескородяна: Кожна з нас, незалежно від місцеперебування, живе у фоновій тривожності. Перші шок і страх минули, із задачею «вижити» впоралися, базові потреби задовольнили, маємо певну безпеку. Далі в піраміді Маслоу [Піраміда Маслоу — ієрархічна система потреб людини, складена американським психологом Абрагамом Маслоу. — Ред.] — сім’я, інтимність, дружба. Що нині відбувається із нашими стосунками, з нашою сексуальністю?
Юлія Квасниця: Найважливіші стосунки в нашому житті — це стосунки не з партнером, а із собою. Розуміння власного тіла, власних почуттів, власних потреб і вміння висловлювати це. Ця війна спонукає нас подорослішати. Ми маємо дуже велику частку інфантильності, очікування чогось від когось. Це наша історична, культурна травма [Ідеться про те, як Російська імперія, а потім СРСР знищували самосвідомість поневолених народів, коли виділятися із натовпу — проявляти індивідуальність — було небезпечно. Система потребувала слухняних гвинтиків, яких легко було би контролювати. — Ред.]. Зараз усе це помножилося. У цій точці кожен має вирішити для себе: я знову буду очікувати від когось інструкції, як мені жити, чи візьму відповідальність за своє життя і буду його контролювати.
ОН: Тобто оці всі інструкції, на кшталт, «5 способів розпалити вогонь пристрасті» чи «10 фраз, які зроблять з тебе богиню сексу» не працюють?
ЮК: Можливо, у когось і працює. Але за умови, що ви обговорюєте це з партнером. Якщо ж я прочитала статтю, вирішила, що зараз буду розпалювати «багаття», і почала перевіряти «поради» на чоловікові, який нічого не підозрює, у відповідь можна почути: «У тебе все гаразд? Що з тобою там відбувається?». Такі несподівані нововведення разом зі стресом від війни та відстанею між парою можуть бути перебором. Дуже важливо розмовляти й обговорювати — це те, що нас емоційно підтримує. Зазвичай, ця емоційна сфера просідає. Сильний стрес оголює певні моменти у стосунках людей, призводить до розладу комунікації. Те, на що ми не звертали увагу чи ігнорували у довоєнних умовах, загострюється, підсилюється різними факторами, наприклад, відстанню, фінансовими проблемами — і, зрештою, нам доводиться звернути на це увагу. На перший план виходить емоційний зв’язок партнерів. І у цей момент кожен має взяти на себе свою половину відповідальності за стосунки.
ОН: Як це проявляється у сексуальній сфері?
ЮК: Я відповідаю за власні відчуття, моя відповідальність — знати своє тіло, розуміти свої потреби і сказати про них партнерові. Описувати, в який спосіб хочy отримувати задоволення. Ми перебуваємо на відстані, але я даю йому достатньо інформації про себе, про те, що приносить мені задоволення, про мої очікування від нього. Так само і він ділиться. Це сприяє розвитку сексуальних фантазій, які є дуже важливою складовою нашого сексуального й особистого здоров’я.
ОН: Ми говоримо про ситуації, коли сексуальне бажання є, — і люди шукають шляхи його реалізації. Однак його може і не бути. Як стрес впливає на лібідо?
ЮК: Після початку повномасштабного вторгнення у мене була велика кількість запитів, що лібідо або занадто високе, або занадто низьке. Люди почали лякатися. Але це природно, бо кожен організм по-своєму реагує на стрес. На рівень сексуального бажання впливає дуже багато чинників — психологічний стан, соціальні та культурні чинники, уміння соціалізуватись, адаптація у новому середовищі. Але також і фізичні травми, наприклад, ушкодження ділянок мозку, що відповідають за статеву поведінку, прийом медикаментів, хронічні захворювання чи ті, які загострюються зі стресом. Також рівень лібідо пов’язаний із станом гормональної системи. Наприклад, кортизол — гормон стресу, який блокує вироблення статевих гормонів і який ми отримали у величезних дозах. Усе це комплексно має значення.
ОН: Що робити, щоб повернути його до норми?
ЮК: Нормою є те, що не приносить нам дискомфорту. Треба спостерігати за собою і орієнтуватися не на зовнішні показники, не на статистику, а на власні відчуття. Треба підтримати свій організм, попіклуватись про нього. Він пережив величезний стрес. Він виконав шалену, важливу і надзвичайно складну роботу. Він вижив. Принаймні фізично. Треба йому допомогти. Передусім, йдеться про здоровий сон, корисну здорову їжу, спорт. Дуже важливо підтримувати своє тіло у хорошій фізичній формі. Якщо нічого не змінюється, треба йти до лікарів, здавати аналізи. Якщо фізіологічні показники у нормі, треба попіклуватись про психічний стан.
ОН: Уявімо, ми привели до ладу організм, налагодили вербальний контакт із собою і партнером. Що робити із сексуальним бажанням?
ЮК: Відстань пригнічує сексуальний потяг, але зовнішні обставини не мають зіпсувати наш зв’язок. Нічого само собою не станеться, якщо кожен із учасників не докладе до цього зусиль. Передусім ми маємо планувати, домовлятися, знаходити час на «нас», на близькість, обговорювати, занурюватися в життя одне одного — і мова тут не про побут і звичайні речі. Треба створювати спільні ритуали, озвучувати сексуальні фантазії. Ідеально, коли є достатньо часу, щоб розслабитися. Існує багато гаджетів із дистанційним керуванням, завдяки яким партнери залучаються до процесу на відстані. Однак якщо з різних причин не вдається займатися віртуальним сексом, можна помастурбувати, подзвонити чоловікові і попросити, щоб він просто побув на зв’язку, без відео, навіть нічого не говорив — просто послухав, як ви його уявляєте. Однак нові умови життя можуть змінювати кордони у стосунках. Багато пар дають одне одному зелене світло на секс із іншими людьми. Кожен обирає те, що працює для нього, універсальних рецептів немає. Найважливіше — залишатися в контакті. І це не про якийсь імпульс, а про важливі речі, про рішення дорослих людей.
ОН: Багато сімей не витримують випробування відстанню, зокрема через ревнощі. Чи є якийсь рецепт, як з ними впоратися?
ЮК: Те, що зараз відбувається між нами, — це все про довіру. І завдяки їй ми виживаємо. Питання довіри — індивідуальне. Дуже часто ми чуємо «я не можу тобі довіряти», «заслужи мою довіру» — ніби над цим має працювати інша людина. Це хибне уявлення. Здатність довіряти формується в нас самих у дуже ранньому віці. Це пов’язано із теорією прив'язаності — коли у мене є потреби, мама відгукується на них. Наприклад, коли я хочу їсти, чи мені треба змінити підгузок. Я отримую відгук від зовнішнього світу, отже, все ок, а значить, я в безпеці, світ реагує на мої потреби. І так формується довіра. Бо в дитинстві ми залежні від батьків і можемо вижити лише завдяки їм. Передусім треба розібратися із собою. Якщо виникають подібні почуття, треба проговорити їх через Я-повідомлення. І тут ми говоримо лише про свої переживання. Наприклад, «у мене відчуття, що ти мені зраджуєш, тому що…», — і пояснити, що ви відчуваєте. Натомість люди схильні говорити: «я відчуваю, що ти мені зраджуєш, давай виправдовуйся», «мені приснилося, значить, ти зраджуєш». Ось тут ми уникаємо власної відповідальності — і в партнера шок. Ми можемо брати відповідальність тільки за свої почуття і за свої дії. Ми можемо лише запитати у партнера, а вже потім робити висновки, вірити йому чи ні.
ОН: Після перемоги ми повернемося додому іншими людьми. Кожен із нас отримав новий досвід, обріс новими звичками і смаками. Колишнього життя більше не буде. Яким чином прийняти нову реальність і свого «оновленого» партнера?
ЮК: Єдине, що ми можемо просити у партнера, — це терплячість і розуміння, а якщо нема розуміння, то підтримку і прийняття. Те саме маємо дати і йому. А разом із тим — простір і готовність проявити свої нові сторони у цих стосунках. Дайте собі час. Визначте, наприклад, якийсь період, після якого ви поговорите, наскільки ви змінилися, що вам теперішнім підходить чи не підходить у партнері. І обов’язково проговорюйте все без претензій і звинувачень, через власні відчуття. Якщо ви взяли на себе відповідальність і ухвалили рішення залишатися у стосунках зі своїм партнером, скажіть йому про це: «Нас може похитувати жорстко, але я знаю, що я хочу із тобою залишатися. Тому, будь ласка, допоможи мені. Коли буде наступна критична точка, я прошу твоєї підтримки і я теж готова підтримувати тебе. Багато що змінилося ззовні і всередині у мені, але незмінним залишилося моє рішення любити тебе і бути з тобою». Це процес, все має йти крок за кроком. Спитайте себе: «Що я хочу? Швидко чи якісно?». І майте на увазі, що ефект від швидких рішень швидко минає.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
