Ексклюзив
20
хв

Євроінтеграція України та шантаж Орбана: чи можлива місія?

Від зустрічі лідерів Євросоюзу, що відбудеться 14-15 грудня, Україна очікує справді історичного рішення — старту офіційних переговорів про вступ до ЄС. Заблокувати це рішення погрожує Будапешт

Катерина Трифоненко

Головне питання перед самітом Європейської ради: чи вдасться здолати угорське вето. Фото: Shutterstock

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Угорський прем’єр Віктор Орбан переконує лідерів Євросоюзу взагалі не виносити на обговорення питання, пов'язані з Україною, мовляв, це руйнує загальноєвропейську єдність. Ймовірно, це буде найдраматичніший саміт за останні десятиліття. Чи вдасться подолати угорське вето, які сценарії є у Брюсселя — Sestry зібрали експертні оцінки й прогнози.

На порозі ЄС

«Ставки дуже високі як для України, так і для ЄС, — заявив 11 грудня напередодні саміту міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Він попередив про «руйнівні» наслідки як для України, так і для Євросоюзу, якщо Києву не дадуть зелене світло для початку переговорів про вступ до ЄС:

— Матір усіх рішень — це, звісно, рішення про початок переговорів про вступ. Я навіть не хочу говорити про руйнівні наслідки, якщо Рада ЄС не ухвалить це рішення.

11 грудня Кулеба зустрівся зі своїм угорським візаві Петером Сійярто в Брюсселі:

— Я поінформував його про останні зміни в українському законодавстві про національні меншини. Ми детально обговорили питання щодо відкриття переговорів про вступ України до ЄС. Я підкреслив, що політичне рішення з цього питання є обґрунтованим і своєчасним. Україна та Угорщина мають спільне європейське майбутнє.

Ще кілька тижнів тому в європейських політичних колах не було жодних сумнівів – грудневий саміт стане історичним і для ЄС, і для України. Свої корективи вніс угорський прем'єр Віктор Орбан.

— Через прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана ЄС опинився в досить складній ситуації. Він, не ховаючись, шантажує ЄС Україною. Але якщо Брюссель не зможе обійти цей шантаж, це серйозно зашкодить репутації Євросоюзу і дуже сильно підірве його заявлену мету — бути важливим геополітичним гравцем. Тому що зараз немає більш важливого геополітичного рішення, ніж початок переговорів про вступ з Україною, — розповідає Аманда Пол, старша політична аналітикиня Брюссельського Центру європейської політики (European Policy Center).

8 листопада Єврокомісія офіційно рекомендувала почати перемовини про вступ з Україною та Молдовою. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн тоді заявила, що Україна виконала 90% реформ, яких від неї очікував Євросоюз. Водночас умовою євроінтеграції залишається виконання рекомендацій ЄС. Наступну оцінку прогресу українських реформ Єврокомісія зробить навесні наступного року.

Європейська комісія рекомендувала Європейській Раді розпочати переговори про вступ з Україною і Молдовою до ЄС. Фото: Х/Ursula von der Leyen

Щоб ЄС формально запустив початок переговорів з Києвом, необхідна згода всіх 27 країн-учасниць блоку.

Як повідомило Радіо Свобода, у проєкті підсумкової заяви лідерів ЄС є рекомендація почати переговори про вступ з Україною, а втім, чи залишиться вона у фінальній редакції заяви, — можна лише здогадуватись.

Листи Орбана

На початку грудня угорський прем’єр написав очільнику Європейської Ради Шарлю Мішелю два листи, повідомило агентство Associated Press. Орбан вимагає, щоб на саміт не виносили ані питання про початок переговорів про вступ з Україною, ані виділення 50 мільярдів євро допомоги Києву.  

Ширше свої аргументи Орбан озвучив в інтерв’ю угорському радіо:

— Євросоюзу варто спершу 5-10 років попрацювати з Україною в рамках угоди про стратегічне партнерство і лише після цього можна говорити про переговори щодо членства. 

На думку Орбана, розрив між Україною та ЄС нині надто великий.

В Європейській Раді листи Орбана не коментували. Але під час брифінгу 4 грудня речниця Єврокомісії Ана Пізонеро ще раз наголосила, що «Україна провела вражаючу роботу у проведенні реформ, необхідних для вступу в ЄС». 

Про те, що при підготовці до саміту ситуація вийшла з-під контролю свідчить те, що голова Євроради Шарль Мішель був змушений скоротити свій візит до Китаю і поспіхом повернутись у Брюссель для консультацій з лідерами ЄС.

— Чесно кажучи, мені не зрозуміло, як вони збираються тиснути на пана Орбана, але буде безліч розмов до опівночі, телефонних дзвінків та закритих дискусій, — прогнозує Аманда Пол, старша політична аналітикиня Брюссельського Центру європейської політики (European Policy Center), — Якщо бути відвертими, то не можна дозволити одній чи двом країнам ЄС тримати таку важливу тему в заручниках. 

Останнім часом уряд Орбана серйозно підняв градус антиукраїнської риторики. Приміром, в середині листопада в Угорщині запустили так звані Національні консультації — опитування, в якому чотири з одинадцяти питань стосуються України: незгода з перспективою українського членства в ЄС, припинення військової та фінансової допомоги, і заборона на імпорт сільськогосподарської продукції.

Французький перемовник

7 грудня видання Politico повідомило, що Еммануель Макрон запросив Віктора Орбана в Париж на вечерю. Французький президент був налаштований переконати угорського прем’єра не блокувати переговори з Україною. При цьому джерела Politico — європейські дипломати — назвали поведінку Орбана політичним спектаклем, влаштованим задля отримання більших грошей від ЄС.

Віктор Орбан зустрівся з Еммануелем Макроном напередодні саміту. Фото: Firas Abdullah/ABACAPRESS.COM/East News

Що говорив Макрон Орбану за зачиненими дверима, достеменно невідомо, але, вочевидь, цих аргументів виявилось недостатньо. На наступний день після розмови Орбан виклав пост: «Зустріч була чудова, позиція Угорщини перед самітом — ясна». А слідом в інтерв’ю французькому виданню Le Point повторив свою улюблену мантру: «Україна найбільш корумпована країна у світі».

Напередодні саміту, 11 грудня, міністерка закордонних справ Франції Катрін Колонна заявила, що ЄС має організуватись і продемонструвати підтримку Україні на довгострокову перспективу: 

— Я хочу вірити, що в різних питаннях підтримки ми будемо єдині, тому що це відповідає і нашим інтересам безпеки і так само нашим цінностям. Тож ми передамо чіткі сигнали нашому угорському партнеру.

І додала: «Ви, без сумніву, бачили, що президент Республіки вкотре підкреслив, що Франція підтримує початок переговорів про вступ з Україною та Молдовою».

У французькому МЗС визначили три першочергові кроки: адаптувати Європейський мирний фонд, щоб він міг і надалі допомагати Україні, розширити європейське виробництво та закупівлю озброєння і посилити санкції проти Росії – 12 пакет має бути ухвалений до кінця року.

За даними агентства Reuters, цей пакет санкцій практично узгоджений. Єдине, про що не можуть домовитись — заборона на продаж Росії старих танкерів.

Росія використовує їх для створення тіньового флоту для експорту нафти і таким чином обходить обмеження цін на нафту, яке встановили країни Великої сімки. Але проти виступають країни середземноморського регіону — з потужним судноплавним лобі — які вважають, що ці санкції вдарять і по них.

А втім, в європейських медіа не має сумнівів, що рішення про новий пакет санкцій буде схвалене під час саміту 14-15 грудня.

Німецький слід

Канцлер Німеччини Олаф Шольц хоче переконати Орбана допомогти Україні. Про таке виданню Bild сказали кілька високопоставлених джерел в німецькому уряді Німеччини. 

Головна ціль — домогтися одноголосного рішення на користь України на саміті — й щодо початок перемовин щодо членства в ЄС, й щодо виділення фінансової допомоги в 50 млрд євро. 

Шольц хоче переконати Орбана щодо вступу України до ЄС. Фото: Офіс Президента України

Чи вдасться Шольцу переконати Орбана, питання. Втім у Берліні все ж таки сподіваються на одноголосне рішення всіх 27 держав-членів ЄС.

«Ми явно покладаємося на план «А», а все інше покажуть переговори», — заявили в урядових колах.

Останні аргументи

10 грудня Володимир Зеленський відвідав інавгурацію нового президента Аргентини. Під час урочистостей глава України мав коротку розмову з угорським прем’єром Віктором Орбаном. Ця розмова потрапила на відео офіційного Youtube-каналу Сенату Аргентини. Згодом Зеленський повідомив: «Говорили максимально відверто і зрозуміло про наші європейські справи».

Зустріч Зеленського та Орбана на інавгурації аргентинського президента. Фото: MATIAS BAGLIETTO/Reuters/Forum

А надвечір 11 грудня угорські та словацькі громади України звернулись до Віктора Орбана та словацького прем’єра Роберта Фіцо з закликом підтримати початок переговорів про вступ України до ЄС. 

— Ми наполегливо закликаємо всіх лідерів держав-членів ЄС продовжувати підтримувати Україну на шляху євроінтеграції. Цей поступ у забезпеченні демократії та прав національних меншин є невід’ємною частиною Копенгагенських критеріїв членства, і ми віримо, що Україна заслуговує на підтримку її зусиль у цьому напрямку, — йшлось у листі лідерів угорської громади Закарпаття.

Відповідь Орбана не забарилась. Політик запевнив угорську громаду в Україні, що й надалі захищатиме її інтереси. Щодо членства в ЄС, відповідь була не така оптимістична. 

— Європейська комісія не змогла належним чином підготувати питання про вступ України до ЄС, починати переговори з нею наразі не на часі. Тому ми будемо вносити пропозицію, щоб Європейський Союз ставив за мету не юридично складне членство, а стратегічне партнерство з Україною, —  процитував слова Орбана його речник Берталан Хаваш. 

Запасний план

Змоделюємо найгіршу для Києва ситуацію: жодні вмовляння не допомогли — Орбан від погроз переходить до справ і починає блокувати розгляд українських питань. Чи є в Європейського Союзу умовний план «Б» на такий випадок?

Було б добре, якби в ЄС для початку був план «А», на випадок, коли там з’являються персонажі, подібні до Орбана, каже Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007-2009 роках:

—  На жаль, такого плану, судячи з того, що ми бачимо в Європейському Союзі, немає. Тому що замість чіткої позиції, замість того, щоб карати країни, які виконують роль п'ятої колони Кремля, Європейський Союз намагається традиційно ліберально задобрити їх, надаючи допомогу. І це доволі сумна ситуація. Якщо Орбан продовжить виконувати вказівки Путіна відносно блокування будь-якого руху України в ЄС, в Європейського Союзу буде вибір: або капітулювати перед очільником Кремля, ідучи на вимоги його проксі — Орбана, або стати тим союзом, який буде ухвалювати рішення і не зважати на позицію московських сателітів. Для цього треба щонайменше змінити просту процедуру голосування. Про це в ЄС говорять роками. Але поки що, окрім розмов, традиційно нічого немає. 

В ЄС мають план «Б» про всяк випадок. Хоча все ж таки очікують, що плану «А» буде достатньо. Фото: Shutterstock

Водночас, продовжує український дипломат, навіть, якщо під час цього саміту формальні переговори про вступ України в ЄС не почнуться, особливої трагедії — не станеться:

— Є достатньо механізмів на практичному робочому рівні виконувати ті речі, які треба було б виконувати і після політичного рішення. Тобто це не проблема насправді. А паралельно треба вести розмови з Європейським Союзом, щоб там пошвидше нарешті ухвалили відповідні рішення в плані реформування Європейського Союзу. Бо з таким підходом ЄС скоро перетвориться на ООН.  

Якщо Угорщина заветує виділення 50 мільярдів євро фінансової допомоги для України, ЄС знає обхідний шлях. Таке вже було торік — Будапешт заблокував 18 мільярдів євро для України і, зрештою, отримав бажані бонуси від Євросоюзу. Цього разу Брюссель планує звернутись до урядів кожної з країн-членів з проханням розробити окремі пакети допомоги Києву. Сукупно двосторонні договори будуть на ті самі 50 мільярдів.  

— Угорщина ризикує перегнути палицю. Ми б хотіли мати їх у складі, але настає момент, коли людям набридає, що Будапешт тримає всіх у заручниках. Обхідний шлях виснажливий, але ми його маємо, якщо знадобиться, — сказав один із чиновників ЄС.

Ще одне питання, яке буде на порядку денному саміту 14-15 грудня — гарантії безпеки для Києва. Про це заявив Верховний комісар ЄС з питань зовнішньої політики Жозеп Боррель. Він наголосив — важливо, щоб військова підтримка України тривала на європейському рівні, а не лише в форматі двосторонніх угод. «Росія продовжує атакувати Україну, але втрати Росії зростають: настав час підтримувати Київ більше, а не менше», — зауважив Жозеп Боррель. 

Фактор виборів і вплив Вашингтона 

Наступного року відбудуться вибори до Європарламенту. Уже з січня після завершення різдвяних канікул, європейські політики будуть більше зайняті виборами, аніж іншими питаннями. Тож цілком можливо, що тема початку переговорів з Україною буде перекладена на плечі вже нового складу парламенту і нової Єврокомісії, — каже Ян Пєкло, посол Польщі в Україні у 2016-19 роках.

А новий склад Європарламенту ймовірно буде менш лояльним для України, аніж нинішній – може побільшати україноскептиків, за рахунок крайніх правих сил, які набирають популярності в ЄС.

Компанію Орбану і словацькому прем’єру Роберту Фіцо, який теж відомий своєю антиукраїнською позицією, може скласти ще й нідерландський політик Герт Вільдерс. Його політсила перемогла на останніх парламентських виборах і, якщо йому вдасться сформувати коаліцію, він очолить уряд Нідерландів.
Вільдерс був ініціатором референдуму 2016-го року щодо підписання угоди про асоціацію Україна-ЄС і агітував проти підписання цієї угоди, а під час останніх виборів закликав припинити постачати зброю Україні.

З огляду на ці ризики, Києву було б краще почати переговори з ЄС зараз. І, скоріше за все, так і відбудеться, прогнозує Євген Криштафович, директор талліннського Центру європейських ініціатив. На його думку, Орбан, зрештою, не ризикне піти сам проти всього ЄС. І, швидше за все, його різка риторика викликана бажанням виторгувати додаткові компенсації. А найголовніший аргумент для старту переговорів з Україною — знаходиться за океаном: 

—  Усі дуже уважно стежать за тим, що говорять Сполучені Штати про Україну. Традиційно позицію США розглядають тільки в контексті НАТО. Але це насправді набагато ширше питання. Багато партнерів Сполучених Штатів, зокрема  й Угорщина, до речі, уважно стежать за тим, яку позицію висловлює Вашингтон: сміливу чи обережну. Оскільки адміністрація Байдена ясно говорить, що Україні необхідно допомагати, думаю, що Європейський Союз навряд чи буде тут плисти в якомусь іншому напрямку.

Джо Байден проходить біля Віктора Орбана на саміті НАТО у Литві. Вільнюс, 11 липня 2023 року. Фото: X/Orbán Viktor

Ще один аргумент на користь скоріш успішного, аніж ні, саміту для України полягає в тому, що в Європі викликає побоювання через те, що на тлі війни на Близькому Сході, український контекст поволі зникає з порядку денного. І це європейських політиків не влаштовує, наголошує Євген Криштафович.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка. Пише про міжнародні відносини

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Захід мав усі інструменти, щоб передбачити війну Росії проти України, — і проігнорував їх. Ще до 2014 року аналітика надходила до найвищих кабінетів НАТО: анексія Криму, загроза Маріуполю, домінування РФ у Чорному морі. Прогнози були точними, але більшість країн-членів обрали ілюзію партнерства з Кремлем.

Чи ще можливі зміни? Що для цього потрібно? І чи зможе НАТО залишитися ефективним безпековим союзом у нову епоху загроз? На ці та інші питання в інтерв’ю Sestry відповіла докторка Штефані Бабст — одна з найвпливовіших стратегів у сфері безпеки в Європі, яка понад 20 років працювала в апараті НАТО, зокрема очолюючи команду стратегічного прогнозування. Сьогодні вона — незалежна аналітикиня, авторка книжки про «сліпі зони» Заходу у стратегії щодо Росії та активна учасниця міжнародних дискусій про війну, мир і безпеку.

Україна, Росія, і стратегічні прорахунки Заходу

Марина Степаненко: Ви очолювали команду стратегічного прогнозування в НАТО. Як ви оцінюєте здатність Заходу передбачити повномасштабне вторгнення Росії в Україну? Чи були сигнали, які просто не почули чи, можливо, не захотіли почути?

Штефані Бабст: Було багато попереджень, до яких не прислухалися. Дозвольте мені пояснити. У міжнародних відносинах дуже важливо точно оцінити мислення, можливості і наміри іншого актора. НАТО не змогла цього зробити з Росією. Як керівниця відділу стратегічного передбачення Альянсу, я зробила перше серйозне попередження в 2013 році — за кілька місяців до анексії Криму. Я представила аналіз, в якому виклала злісні наміри Росії і її військові підготовчі заходи проти України.

Він був розглянутий генеральним секретарем і обговорений з державами-членами, але жодних дій не було вжито

Деякі країни — країни Балтії і Польща — сприйняли цей аналіз серйозно. Інші — зокрема Німеччина, США і Велика Британія — вважали за краще зберегти партнерство між НАТО і Росією. Починаючи з 2014 року, ми посилили наш аналіз, передбачаючи такі дії, як захоплення Маріуполя, домінування в Чорному морі і використання Донбасу як плацдарму. Ці прогнози були оприлюднені на найвищому рівні, в тому числі в Раді НАТО, але зрештою були відкинуті.

У 2015 і 2016 роках ми розширили наш фокус, включивши Китай і його зв'язки з Росією, пропонуючи сценарії майбутнього і передбачення та званих «чорних лебедів» — події з високим рівнем впливу, які важко передбачити, здаються малоймовірними, але можуть мати серйозні наслідки, якщо вони стануться. Знову ж таки, багато хто сприйняв це лише як «інтелектуальні вправи». Так, НАТО мала інструменти передбачення і проігнорувала їх. І це має дуже високу ціну.

У своїх роботах ви закликаєте до перегляду західної стратегії щодо Росії. На вашу думку, які «сліпі зони» досі залишаються у підходах Заходу — особливо в контексті підтримки України?

Три роки тому я закликала до потужної, багатогранної стратегії стримування, щоб допомогти Україні не просто заморозити війну, але й перемогти в ній. Я покликалась на підхід Джорджа Кеннана часів холодної війни, закликаючи використовувати весь інструментарій — економічний, дипломатичний, військовий, щоб витіснити Росію з України. Але, за винятком деяких країн Балтії та Північної Європи, ніхто не сприйняв це всерйоз.

НАТО і ЄС досі не мають визначеної кінцевої мети. Якби метою була перемога України, була б розроблена відповідна стратегія

Натомість західні лідери недооцінили стійкість України і не змогли діяти рішуче навіть після того, як Росія перетнула незліченну кількість червоних ліній. Президент Байден, будучи відданим Україні, сформулював свій підхід навколо того, чого США не робитимуть: ми не будемо провокувати Росію, ми не будемо давати українцям далекобійну зброю, ми не будемо робити те і се. Це не стратегія. І зараз, з поверненням Трампа, багато європейських урядів пасивно сподіваються на американо-російську угоду, яка просто заморозить війну, — те, що я вважаю небезпечним як для України, так і для Європи.

Моя основна критика — це брак політичної волі Заходу. Занадто багато хто все ще вважає, що це війна Росії проти українців. Але це і наша війна також

Штефані, як ви вважаєте, чому Європа не змогла ефективно підготуватися до президентства Трампа?

Планування в НАТО і європейських урядах часто є складним завданням, оскільки політики, як правило, зосереджуються на короткострокових цілях — зазвичай лише на місяць вперед. В умовах надзвичайної ситуації, особливо через непередбачуваність з боку Вашингтона, Європа повинна відійти від режиму кризового управління і припинити реагувати на кожну подію — таку як новий твіт. 

Європа повинна бути твердою зі США, чітко повідомляючи, що їхні дії, включаючи погрози таким країнам, як Канада і Данія, приховування розвідданих від України і припинення кібероперацій проти Росії, є неприйнятними. Ці рішення мали смертельні наслідки, і держави-члени не повинні боятися притягнути США до відповідальності за порушення базових принципів Вашингтонського договору.

Марк Рютте, генеральний секретар НАТО, нещодавно відвідав Флориду, щоб зустрітися з президентом Трампом, сподіваючись вразити його цифрами оборонних витрат. Він похвалив лідерство Трампа і навіть заявив, що той «вийшов з глухого кута» у відносинах з Росією. Однак це відірвано від реальності безперервних російських атак. 

Якщо генеральний секретар НАТО не має чіткого меседжу, найкращим підходом є мовчання — зосередження на підтримці країн-членів і захисті їх від будь-якої загрози. У нас немає часу на порожні слова і політичні ігри.

Європейці повинні залишатися поза впливом американського політичного театру, зосередившись на зміцненні обороноздатності і підтримці оборонної промисловості України, щоб вона могла протистояти російській агресії
Рютте: НАТО хоче зробити Україну сильною державою. Фото: ОПУ

Міграція і війна 

Німеччина більше не є лідером ЄС за кількістю клопотань про надання притулку, якщо говорити про біженців з Південної Америки та Близького Сходу. Водночас у першому кварталі 2025 року кількість звернень від українців зросла на 84%. Про що це свідчить? 

Цілком зрозуміло, що багато українців з особистих та професійних причин вирішили покинути свою країну — це природно, і нікого не можна в цьому звинувачувати. Але ця міграція має політичні наслідки в Німеччині, особливо коли ультраправі партії використовують її, зображуючи українських біженців як тягар для соціальної системи, незалежно від їхніх навичок чи мотивації. Ці настрої особливо сильні на сході Німеччини, де такі партії, як AfD та деякі ліві популістські рухи отримали підтримку.

Що мене турбує, так це відсутність сильної протидії з боку федерального уряду в Берліні — мають бути більш чіткі меседжі та політичне лідерство

Якщо приїде більше українців, я сподіваюся, що наступний уряд позитивно поставиться до цього, визнавши, що багато хто з них може зробити значний внесок у німецьку робочу силу. Це означатиме скорочення бюрократії, прискорення інтеграції та полегшення їхньої роботи. Чи станеться це, ще належить з'ясувати.

Продовжуючи цю тему, в останні тижні деякі округи в Німеччині публічно заявили, що більше не можуть приймати українських біженців через перенавантаження соціальних систем. Як ви оцінюєте ці настрої?

Це правда, що місцеві громади по всій Німеччині все ще стикаються з труднощами у прийнятті біженців — проблема, яка виникла після рішення канцлерки Меркель відкрити кордони, що призвело до появи великої кількості біженців з Сирії, Афганістану та інших країн. Багато муніципалітетів залишаються перевантаженими питаннями надання житла, мовної та інтеграційної підтримки. Але українські біженці не створюють таких проблем. 

Українці, як правило, добре інтегруються, приносять з собою сильні навички та освіту і не сприяють соціальній напруженості

На відміну від них, деякі біженці з Близького Сходу важко адаптуються до ліберально-демократичних норм, що підживлює ультраправі наративи — особливо на сході Німеччини. Партії на кшталт AfD і такі діячі, як Сара Вагенкнехт, використовують це, просуваючи антиукраїнську, проконцесійну риторику, яка ігнорує реальність російської окупації. 

На жаль, основні демократичні партії не роблять достатньо для того, щоб дати відсіч. Зі зростанням підтримки з боку американських правих популістів, як-от тих, що пов'язані з Трампом чи Маском, ця поляризація може ще більше поглибитися, створюючи серйозну загрозу для демократичної згуртованості в Європі.

Європа на порозі війни

На тлі повномасштабної війни в Україні, у Польщі та Німеччині звучать ініціативи щодо підготовки школярів до надзвичайних ситуацій. Чи свідчить це про глибший злам у безпековій культурі Європи — коли оборона вже не лише справа армії, а всього суспільства?

Хоча в Німеччині розпочалися деякі курси, пов'язані з обороною, їх все ще не вистачає, і широка громадськість залишається в основному непідготовленою — як ментально, так і фізично — до виконання оборонної ролі. 

Зараз розгортаються серйозні дебати навколо відновлення призову до армії, але опитування показують, що дві третини 20-30-річних відмовляються служити, а багато хто каже, що радше емігрує, аніж захищатиме країну.

Це відображає глибшу проблему: десятиліттями політичної пропаганди німців привчали до того, що вони живуть у мирі, в оточенні союзників, і їм не потрібно готуватися до конфлікту

Як наслідок, у Німеччині також бракує бункерів на випадок кризових ситуацій, тренінгів з цивільної оборони, а базові заходи з підвищення стійкості населення практично відсутні. Зміна такого мислення вимагатиме сильного політичного лідерства. Без цього Бундесвер залишатиметься недоукомплектованим і не зможе зробити значний внесок у зусилля, подібні до потенційної коаліції в Україні.

Ми бачимо, як цивільна оборона стає частиною публічної політики — від навчання дітей до перевірки систем тривоги. Чи не запізно Європа починає серйозно думати про власну стійкість у разі ескалації за межами України?

Безумовно. Деякі країни, такі як Фінляндія, Швеція, Польща та країни Балтії, в останні роки надавали пріоритет як військовому потенціалу, так і стійкості суспільства. У таких містах, як Рига і Варшава, добре розуміють російську загрозу. Однак такі країни, як Німеччина, Бельгія, Португалія, Франція та інші, все ще розглядають війну Росії проти України як регіональну проблему. 

На щастя, такі лідери як Кайя Калас наполягають на довгостроковій стратегії проти Росії. З самого початку повномасштабного вторгнення Росії я стверджувала, що нам потрібно готуватися до тривалого конфлікту, адже поки режим Путіна залишається при владі, Росія продовжуватиме становити загрозу для України і всієї Європи.

Стратегічне бачення

Враховуючи ваші погляди на еволюцію НАТО та необхідність нової коаліції, якою може стати так звана «коаліція охочих», як ви уявляєте собі її структуру? Які стратегічні або інституційні рамки будуть важливими для ефективної протидії російській агресії, враховуючи виклики всередині НАТО, зокрема через вплив популістських лідерів, зокрема Трампа?

Під час моєї роботи в НАТО я пишалася здатністю моєї команди передбачати виклики ще до того, як вони виникали, особливо коли йшлося про розширення НАТО. Я брала активну участь у прийнятті нових членів, зокрема, країн Балтії, Словенії та Словаччини. 

Одним з моментів, на який я сподівалася, було побачити прапор України в штаб-квартирі НАТО, але я більше не вірю, що це реалістична мета 

Натомість я вважаю, що Україна повинна зосередитися на створенні нової коаліції з країнами-однодумцями, а не на прагненні до членства в НАТО. Альянс, особливо під впливом деструктивних політик, дедалі більше розділяється. 

Якби я консультувала президента Зеленського, я б рекомендувала не витрачати енергію на вступ до НАТО, а натомість зосередитися на зміцненні ширшого, гнучкішого альянсу для протидії російській агресії. Це дозволило б нам вийти за рамки статус-кво і підготуватися до майбутнього.

Зважаючи на нинішню динаміку в НАТО, як довго, на вашу думку, Альянс зможе зберігати свою нинішню структуру, перш ніж серйозні зміни стануть неминучими? Чи є у вас на прикметі часові рамки?

Коли був обраний президент Трамп, я передбачала, що він підірве порядок, заснований на правилах, і ми вже бачимо значну шкоду, завдану НАТО, особливо в плані зобов'язань США. Європейські країни почали обговорювати посилення європейської складової в НАТО, плануючи підготуватись до можливого виведення американських сил і засобів протягом п'яти-десяти років. Проте я вважаю, що ці терміни є надто оптимістичними — у нас може бути лише п'ять-десять місяців до того, як ми побачимо нові зриви.

Що чекає НАТО у майбутньому? Фото: BRENDAN SMIALOWSKI

Озираючись назад, можна сказати, що НАТО втратила можливість підготуватись до цих викликів. У 2016 році я підготувала документ для генерального секретаря Альянсу з описом потенційної шкоди, яку може завдати Трамп, але тоді він був відхилений. Зараз підняті мною питання все ще актуальні, а бюрократія НАТО надто не схильна до ризику, щоб планувати сценарії на випадок непередбачуваних ситуацій.

Якщо Альянс не діятиме, то ризикує залишитися реактивною організацією, яка постійно реагуватиме на твіти Трампа замість того, щоб проактивно працювати на перспективу

Я сподіваюсь, що такі країни, як Франція, Велика Британія і країни Північної Європи, співпрацюватимуть з Україною для створення нового спільного об'єднання, яке зможе краще протистояти майбутнім викликам.

Титульне фото: MANDEL NGAN/AFP/East News

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Ексстратег НАТО Штефані Бабст: «Ми передбачили Донбас, Маріуполь і Чорне море — але нас не почули»

Марина Степаненко

Перемовини між Україною та США про співпрацю у сфері корисних копалин тривають від лютого. Спершу планувалося підписання рамкової угоди, яка передбачала, зокрема, створення інвестиційного фонду, куди Україна мала спрямовувати кошти, отримані від продажу власних мінеральних ресурсів. Наприкінці березня у США запропонували нову редакцію угоди — офіційно її текст не поширювали, однак Зеленський заявив, що цей документ потребуватиме ратифікації Верховною Радою. А витік деталей нової редакції угоди спричинив неабиякий резонанс — адже, якщо вірити цій інформації, США фактично хочуть позбавити Україну контролю над власними ресурсами та інфраструктурою.

Проєкт угоди, позиція України, червоні лінії

Майбутня угода має врахувати інтереси обох сторін, і ніщо в цьому документі не може підірвати чинні зобов'язання, які має Україна, зокрема фінансові, в рамках Європейської програми макрофінансової допомоги Україні з боку МВФ, наголошує віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. Раніше міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підкреслив, що принципова позиція України — майбутня угода не має суперечити курсу України на вступ до ЄС. 

Поточна версія угоди про надра, яку США представили Україні, виходить далеко за межі корисних копалин і гірничодобувної промисловості, якщо 55-сторінковий проєкт, що потрапив до FT, є достовірною версією, зауважує старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

— Як на це вказували багато коментаторів, проєкт ставить чимало вимог і зобов'язань перед Україною, в той час як США тільки виграють, не беручи на себе обов'язкових зобов'язань. Це видається досить незбалансованим.

Проєкт угоди передбачає створення американсько-українського фонду з наглядовою радою у складі п’ятьох осіб, троє з них від США з повним правом вето, такі подробиці американської пропозиції оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк.

За його даними, угода також нібито стосується не лише рідкісноземельних металів, а всіх копалин, зокрема нафти та газу по всій території України. США пропонують вважати своїм внеском у фонд — допомогу, надану Україні з 2022 року. Дональд Трамп називає різні суми, однак найчастіше фігурує 350 мільярдів доларів. До того ж американці хочуть, щоб це була безстрокова угода. Змінити чи розірвати її можуть теж лише Сполучені Штати.

Складно серйозно оцінювати подібні пропозиції, каже доктор економічних наук, професор Олександр Савченко:

— Якщо чесно, те, що я прочитав, то спочатку сміявся, потім думаю, що це хтось навмисно з адміністрації Сполучених Штатів написав такий абсурд, що весь світ має сміятися чи плакати.

Це сигнал Україні — біжіть як найдалі від цього

Перемови в стилі Трампа

Будь-хто, хто підписує угоду з Трампом, повинен бути дуже обережним, тому що немає значення, про що йдеться в угоді — американський президент може просто вирішити не виконувати її. Також, можливо, він забуде, що саме підписав і до чого зобов'язався, бо Трамп не дуже добре розуміє основні факти, наголошує старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett). Показовий приклад — Трамп наполягає, що США найбільше витратили на допомогу Україні, хоча в абсолютних цифрах — перше місце посідає Європа. І загалом безглуздо говорити в цьому контексті про те, що Україна якимось чином щось винна:

— Але реальні факти не мають значення для Трампа. У нього в голові з'являється якась ідея, і він буде з нею працювати. Трамп така людина і такий лідер, що якщо він вирішить, що небо зелене, хоча насправді воно блакитне, то небо буде зеленим. І вам доведеться сперечатися з ним про це.

Це і є найбільший ризик — йому не можна довіряти
Чого більше в угоді про копалини — ризиків чи переваг? Фото: СЕРГІЙ СУПІНСЬКИЙ/AFP/East News

Нині перед Україною постає питання, як захистити свої національні інтереси в перемовинах з адміністрацією Трампа. У нинішньому варіанті угоди для України більше ризиків, ніж переваг, каже старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер:

— Але Україна перебуває у складній ситуації, адже нездатність домовитися про угоду може означати, що США припинять військову підтримку — як це сталося після зустрічі в Білому домі Зеленського і Трампа кілька тижнів тому. Виділення правових рамок у переговорах є ключовим, оскільки таким чином Україна зможе захистити свої національні інтереси. Важливо також додати положення, що цю угоду з часом, скажімо через 5 років, коли у США буде новий президент, можна буде переглянути. У разі зміни умов, угоду потрібно буде оновити.

Перспективи підписання

Хоча Сполучені Штати офіційно заявляють про повну готовність до укладення угоди з Україною у сфері корисних копалин, останні тижні засвідчили суттєве напруження в риториці американської сторони. Кульмінацією стала заява Дональда Трампа — 31 березня він звинуватив Володимира Зеленського у намаганнях відмовитися від угоди про рідкісноземельні метали і попередив, що в такому разі на Україну чекатимуть великі проблеми. Трамп також сказав, що нібито чув про наміри Зеленського підписати угоду виключно з розрахунку на просування України до вступу в НАТО.

Зеленський публічно заперечив, що тема НАТО будь-яким чином фігурує в угоді про надра. Проте на цьому критика з боку США не завершилася. 5 квітня міністр фінансів США Скот Бессент в інтерв’ю Такеру Карлсону звинуватив Україну, мовляв, Зеленський тричі давав згоду на укладення угоди, однак жодного разу не виконав своїх обіцянок. Бессент пригадав інцидент у Білому домі, коли, за його словами, всі документи були готові до підписання, але українська сторона зруйнувала те, що мало бути найлегшою справою у світі. Та водночас американський міністр сподівається, що угода все ж буде підписана найближчим часом. 

Україні потрібно буде продовжувати переговори з адміністрацією Трампа, не поспішаючи, вважає старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

— Українському уряду та учасникам переговорів потрібно буде виокремити та вилучити з угоди ті пункти, які прямо суперечать українському законодавству. Важливою частиною буде зосередитися на довгостроковому інвестиційному механізмі та забезпечити інвестиції з США в український гірничодобувний та переробний сектор.

Очевидно, в адміністрації Трампа є політичний стимул спробувати і побачити, чи є спосіб використати цю угоду, щоб забезпечити реалізацію якоїсь мирної угоди з Путіним, припускає старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett):

— Я думаю, що це дуже хибний підхід, але в адміністрації є люди, які вважають, що це надійний спосіб. Ще одна деталь — Трамп не розглядає переговори з точки зору безпрограшного сценарію. Я маю на увазі, що Трамп — тип переговірника, дуже схожий на Путіна.

Для того, щоб він відчував, що виграв, людина, з якою він веде переговори, має програти

До того ж, продовжує Аарон Барнетт, адміністрація Трампа повинна показати якийсь результат своїм виборцям:

— Сказати їм: агов, ми отримали щось з того, що підтримали Україну. Тоді вони зможуть обертати це так, як захочуть, і вони будуть це робити. І багато затятих прихильників MAGA купляться, але поки немає угоди, немає можливості розкрутити це.

Україні було б непогано виставити посередника для перемовин із США, каже доктор економічних наук, професор Олександр Савченко: 

— Зеленський має прямо сказати, вибачаюся, але ми втратили досвід створення подібних фондів, давайте звернемося, скажімо, до Європейського банку реконструкції розвитку, хай нам допоможуть. І цей банк буде працювати десь півроку чи рік, і я гарантую видасть дуже гарний продукт. 

А Трамп міг би аналогічну угоду запропонувати російському керівнику, міркує Олександр Савченко:

— Путін же, разом з Дмитрієвим, керівником фонду прямих інвестицій, каже, що ми хочемо створювати спільні фонди для видобутку земельних елементів і всього чого завгодно.

От, хай, Трамп замість України в тій угоді напише «Раша» і запропонує укласти їм таку угоду і побачимо реакцію

Потенційні партнери і дипломатична підтримка

До переговорів Києва з Вашингтоном безумовно повинен бути залучений ЄС, каже старший науковий співробітник Chatham House доктор Патрік Шредер (Patrick Schröder):

—  Це було б корисно не лише для України, щоб уникнути підписання поганої угоди. Юристи ЄС зможуть вказати на проблемні елементи, які можуть поставити під загрозу членство України в ЄС. Навіть якщо не у формальний спосіб, українському уряду слід звернутися до ЄС за юридичною консультацією щодо поточної пропозиції.

Відкритий титановий кар’єр у Житомирській області. Фото: РОМАН ПІЛІПЕЙ/AFP/East News

Українцям має сенс продовжувати говорити і вести переговори з США, не лише з адміністрацією Трампа, але й з усіма потенційними зацікавленими сторонами — з колегами в Конгресі тощо, а також підтримувати дуже добрий контакт з рештою союзників і дійсно опрацьовувати всі можливі альтернативи, бо те, що зараз —  це експлуататорська пропозиція, наголошує старший науковий співробітник Демократичної стратегічної ініціативи (Берлін) Аарон Барнетт (Aaron Burnett):

—  Я думаю, що український уряд також повинен особливо наполегливо лобіювати європейські уряди, щоб, по суті, сказати — це європейська безпека, це ваша сфера відповідальності, і є багато інших речей, які ви можете зробити, ви не безсилі. Одна з найважливіших речей — це підштовхнути європейські уряди до того, щоб вони підтримали ідею конфіскації російських активів — 300 мільярдів доларів заморожених коштів, що дійсно забезпечило б Україну тим рятівним кругом, якого вона потребує. Україна повинна мати можливість звернутися до своїх європейських партнерів і сказати, якщо ви не можете допомогти нам з життєздатною альтернативою, ми можемо бути змушені підписати це.

І, зрештою, немає жодних гарантій, що навіть якщо нам доведеться це підписати, американці під керівництвом Трампа будуть дотримуватимуться якихось угод

В історії людства ще не було пропозицій подібних фондів, навіть при капітуляції Німеччини чи інших країн, наголошує Олександр Савченко:

— Тим більше неможливо капіталізувати віртуальні українські борги, які в голові у Трампа, там чи у Венса, чи в Маска. З цих придуманих боргів не можна розпочати підприємство, бо треба наймати людей, закуповувати техніку, робити проєкти. З економічної точки зору — це мертва угода, яка не має жодного шансу бути реалізованою.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Угода Трампа про надра: шанс чи пастка для України

Катерина Трифоненко

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Ексстратег НАТО Штефані Бабст: «Ми передбачили Донбас, Маріуполь і Чорне море — але нас не почули»

Ексклюзив
20
хв

Угода Трампа про надра: шанс чи пастка для України

Ексклюзив
20
хв

Олена Гергель: «Поки немає збігу за ДНК — надія є»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress