Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Євробачення 2024: Україну представлять alyona alyona та Jerry Heil
Україна тричі перемагала у міжнародному пісенному конкурсі "Євробачення" і є єдиною країною, яка жодного разу за усю історію участі не вилетіла з півфіналу. Цьогоріч відповідальну місію гідно представити країну на міжнародній арені бере на себе Jerry Heil та alyona alyona
Jerry Heil та alyona alyona. Фото: скрін з відео "Суспільне мовлення"
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
За результатами голосування журі та глядачів, від України на Євробачення 2024 буде представлена пісня "Teresa & Maria" у виконанні Jerry Heil та alyona alyona.
Голоси українців у відсотковому співвідношенні розподілили таким чином:
alyona alyona & Jerry Heil — 61,97%;
YakTak — 9,19%;
MELOVIN — 7,10%
Ziferblat — 5,51%;
YAGODY — 5,33%;
SKYLERR — 3,27%;
NAHABA — 2,02%;
ANKA — 1,64%;
Drevo — 1,39%;
INGRET — 1,31%;
NAZVA — 1,27%.
Рішення на 50% залежало від журі, обраного шляхом онлайн-голосування. До складу журі інтернет-користувачі запросили Джамалу (переможницю Євробачення 2016), Андрія Данилка (Євробачення 2007 у ролі Вєрки Сердючки) та співака Сергія Танчинця. Другу половину балів віддали користувачі державного додатка "Дія".
Через збій у „Дії ”час голосування було продовжено. Під час трансляції у запланований день організатори зібрали лише 7 000 голосів. Після того, як технічні помилки вдалось виправити, протягом наступного дня кількість відданих голосів сягнула 1 167 176, з яких 723 297 тисяч осіб проголосували (62%) за пісню-переможницю.
Збій голосування у додатку „Дія” був спричениний великою кількістю бажаючих віддати свій голос за претендентів. Система не впоралася з активністю користувачів.
Учасниця Національного відбору, співачка SKYLERR, оголосила про відмову від участі в конкурсі, після того, як "Дія" дала збій. Деякі шанувальники сприйняли це як виправдання, оскільки виконавиця була незадоволена критикою, яку отримала від журі. Український телеканал не погодився зняти її зі ставок, але гарантував можливість відмовитися від участі в конкурсі Євробачення в разі перемоги у Національному відборі.
Наша задача — зробити так, щоб українська пісня звучала! Постійно звучала! Дякуємо вам, що допомагаєте нам це зробити! І дякуємо Збройним Силам України, завдяки яким у нас є можливість творити та жити у вільній країні, — прокоментувала перемогу реперка alyona alyona
Євробачення і участь України
З того часу, як Україна вперше дебютовала на пісенному конкурсі "Євробачення", вона тричі стала його переможицею. Перше місце посідали Руслана (2004), Джамала (2016) та Калуш оркестра (2022). Двічі шоу проходило в Києві, у 2005 та 2017 роках. Крім того, українські учасники тричі піднімалися на п'єдестал у 2007, 2008 та 2013 роках. У Ліверпулі, який приймав Євробачення-2023, від України їздив дует TVORCHI. Пісня Heart Of Steel зібрала 54 бали від журі (15 місце) та 189 балів від глядачів (4 місце), та зайняла та тогорічному конкурсі 6 місце.
Євробачення 2024: що відомо?
68-й пісенний конкурс Євробачення організовує Швеція, завдяки перемозі Лорін з піснею "Tattoo Місцем проведення стане "Мальме Арена", де захід вже проходив у 2013 році. Півфінали конкурсу можна буде побачити 7 і 9 травня, а фінал — 11 травня 2024 року. Хто стане ведучими заходу — наразі невідомо.
Гасло Євробачення 2024: "Об'єднані музикою"
У конкурсі візьмуть участь тридцять сім країн. Як і попереднього разу не братимуть участі в конкурсі Болгарія, Північна Македонія та Словаччина. Вже відомо, хто представлятиме Бельгію, Кіпр, Грецію, Грузію, Нідерланди та Великобританію. Франція, Чехія, Албанія, Словенія та Ірландія також вже визначилися з учасниками та піснею. Також відомо, хто представлятиме Люксембург, який вперше після 31-річної перерви візьме участь у конкурсі.
Представник від Польщі буде визначений за результатами внутрішніх відборів, які завершаться протягом найближчих тижнів.
Редактор новин, журналіст. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, працюючи журналістом у першому польському інформаційному інтернет-сервісі Wirtualna Polska, створив стратегію інформування українських біженців у Польщі. Був головним редактором інформаційного сервісу для українців в Польщі - VPolshchi.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Як українцям у Польщі отримати безкоштовне лікування від онкології?
Перший крок — з'ясувати, чи є у вас підстави для отримання безкоштовного лікування. Для цього потрібно мати статус UKR або бути застрахованим у системі державного медичного страхування, сплачуючи відрахування до ZUS (Zakład Ubezpieczeń Społecznych — заклад соціального страхування) — самостійно або як член родини працюючої в Польщі людини. В іншому випадку лікування буде платним.
Наступний крок — визначення першого контакту. Найчастіше це звернення до сімейного лікаря (lekarz Podstawowej Opieki Zdrowotnej – POZ), записатися до нього можна за цим алгоритмом. Лікар має видати направлення на обстеження чи на наступний рівень лікування, а також карту DILO (“зелена карта”), яка має прискорити проходження обстежень, якщо є підозра на онкологічну хворобу.
Отримати направлення (skierowanie) на подальше обстеження та лікування від онкологічної хвороби можна також від гінеколога (до цього лікаря можна звертатися без відповідного направлення сімейного лікаря).
Ну і звернення може бути безпосередньо для онколога. Шукати онколога для першої консультації потрібно за запитом “poradnia onkologiczna/назва місцевості”. Там пацієнта просять надати інформацію про причину звернення до онкологічного центру, попереднє лікування (чи проходив його, у який спосіб і з яким результатом), а також вказати наявні захворювання та симптоми, які спонукали його до візиту. Перший етап прийому зазвичай здійснює досвідчена медична сестра онкологічного профілю, яка проводить співбесіду з пацієнтом і збирає медичний анамнез. Під час цієї розмови пацієнт має право зазначити довірену особу, якій буде дозволено надавати інформацію про стан його здоров’я. Важливо на перший візит прийти з близькою людиною, подругою, другом, адже від стресу можна забути якусь важливу інформацію.
Які документи потрібно мати із собою для отримання онкологічного лікування
Варто зібрати всі документи, якщо ви вже спостерігалися в Україні й зробити завчасно присяжний переклад ключових з них: (діагноз, гістологія, імуногістохімічне дослідження), а також результати КТ, МРТ, УЗД (з описами та дисками), лабораторні аналізи, інформацію про перенесене лікування.
Важливо підготувати ключову інформацію щодо вашої ситуації. Оскільки спілкування буде польською, можна надрукувати собі цю інформацію у вигляді довідки, щоб нічого не забути:
нотатки про свої симптоми,
перенесені серйозні захворювання, хронічні захворювання, методи лікування та алергії;
запитайте у своїх близьких, чи є у вашій родині випадки раку: коли був рак, і який саме тип раку;
список ліків, які ви регулярно приймаєте, дозування;
бажано мати польськомовного перекладача, якщо польська у вас не вільна.
Чи варто боятися черг онкохворим у Польщі?
Всі знають про довгі черги в польських лікарнях, але для онкохворих, яким видають спеціальну карту DILO (“зелена карта”), інші правила.
Карта онкологічної діагностики та лікування (розмовно: зелена карта DiLO) була запроваджена 1 січня 2015 року разом з “Онкологічним пакетом” – групою нормативних актів, спрямованих на покращення діагностики та лікування раку в Польщі.
Швидка онкологічна терапія призначена для пацієнтів, у яких лікарі підозрюють або підтверджують злоякісні пухлини, а також для пацієнтів, які проходять онкологічне лікування. Вікових обмежень щодо доступу до лікування в межах експрес-онкологічної терапії немає.
З липня 2017 “зелена картка DiLO” складається з двох сторінок. Лікар заповнює картку на комп'ютері та видає роздруковану версію пацієнту. “Зелена” вона, бо дає зелений колір у лікуванні онкологічних захворювань, хоча сама карта білого кольору.
Вона полегшує доступ до всіх обстежень. “На всіх аналізах стоїть печатка DILO — це спрощений, пришвидшений доступ до МРТ, УЗД серця, сцинтиграфії, лікування тощо, все безкоштовно й швидко”, — ділиться досвідом українка Олена Бойчук, яка бореться з онкологією з листопада 2023 року.
Нюанси онколікування в Польщі для українців
Насамперед чимало українців пишуть, що їхнім українським аналізам не довіряють та змушують заново проходити всі обстеження, а люди витратили час на поїздку в Україну, очікування результатів обстежень, і тепер знову змушені тут проходити все знову та знову чекати. Також важливе питання, що в Польщі не можна обирати лікаря, як це часто відбувається в Україні.
Разом з тим лікування відбувається за міжнародними протоколами, тож загалом всюди однаковий підхід. Тут практикуються відеоконсультації лікарів з маленьких лікарень у великих містах, тож не варто боятися звернення до лікарні у невеликому місті.
Вартість лікування раку в клініках Польщі
Якщо ви застрахована особа, бо лікування безкоштовне. Однак часткова оплата може виникнути:
Доплата за деякі ліки, виписані за рецептом (це стандартна практика і для громадян Польщі).
Якщо ви обираєте лікування в клініці, яка не працює за контрактом з NFZ.
Специфічні процедури/ліки: у рідкісних випадках деякі новітні експериментальні методи або ліки можуть не покриватися стандартним пакетом NFZ.
Знайте свої права
Якщо у вас виникли якісь негативні ситуації, то в Польщі діє інститут Уповноваженого з прав пацієнтів (Rzecznik Praw Pacjenta), куди можна звернутися у разі проблем. Інформацію можна знайти на сайті https://www.gov.pl/web/rpp або уточнити на гарячій лінії NFZ.
Цей підробіток нетривіальний, але теоретично тут можуть знайти роботу навіть 4-річні діти. Наприклад, у відповідних групах на Facebook можна пошукати за словами PRACA w produkcji filmowej, Statyści,epizodyści,aktorzy grupa ogólnopolska, або за запитом Statyści Warszawa / Kraków / Wrocław / Trójmiasto (впишіть своє місто). Будьте лише уважними, щоб не натрапити на шахраїв. Перевіряйте, хто розмістив оголошення, — в ідеалі, це має бути кастинг-директор реклами, фільму, серіалу, або агентство з підтвердженою репутацією.
Підготуйте кілька фото анфас і в профіль (не обов’язково професійні, але чіткі, без фільтрів), оформіть портфоліо з короткою інформацією: вік, зріст, вага, розмір одягу/взуття. Так само можна розіслати своє портфоліо різним кастинговим агенціям, або додати портфоліо на різні сайти типу Casting.pl (популярна платформа з пошуку акторів для масовок, реклами, серіалів).
2. Літній або сезонний підробіток у магазинах, кафе
Як варіант, можна завчасно до канікул обійти кафе, магазини, які знаходяться поблизу дому та запитати, чи є там пропозиції. Багато батьків діляться, що таким чином їхні діти знайшли зручний підробіток на літо — працюють офіціантами, допомагають на кухні, доглядають за територією закладів тощо.
3. Вигул собак
Ще один спосіб непогано заробити протягом канікул і знайти підробіток на вихідні — це надання послуг з вигулу собак. Звісно, для цього треба мати певні навички й любити тварин. Знайти такий підробіток можна трьома способами:
Через локальні Facebook-групи: створити пост в локальних групах, наприклад такого змісту: "Szukam pracy jako wyprowadzacz psów – mam doświadczenie, jestem odpowiedzialny/a, mam 16 lat, dostępny/a w weekendy i wakacje".
Написати таке ж оголошення та розмістити його на дошках оголошень, описавши послугу: “Szukasz kogoś do wyprowadzania psa? Mam 15 lat, kocham zwierzęta i chętnie zajmę się Twoim pupilem! Mogę wyprowadzać psy rano, po południu lub w weekendy. Mieszkam w okolicy [вказати район]. Cena do uzgodnienia. Kontakt przez wiadomość prywatną lub tel: [вказати].
Зареєструватись у відповідному мобільному додатку, наприклад, Petsy.pl/wyprowadzanie-psow. Це дає більше гарантій безпеки, однак врахуйте, що платформа бере за посередництво відсоток.
4. Робота на сезонних зборах врожаю
Сезонні збори фруктів, овочів і ягід — ще один варіант підробітку влітку для молодих людей віком 17-18 років. При пошуку користуйтеся такими ключовими словами: “sezonowa praca uczniowie”, “pomocnik na plantacji”, “praca wakacyjna 17 lat”. Уважно перевіряйте працедавця, щоб не натрапити на шахраїв. Надійні оголошення часто містять назву ферми, точну локацію, інформацію про оплату. У районах з великою кількістю ферм (Mazowieckie, Lubelskie, Wielkopolskie, Dolnośląskie) фермери часто шукають працівників без оголошень онлайн. Можна написати напряму через сайт або Facebook-сторінку ферми (szukaj: "gospodarstwo sadownicze", "plantacja truskawek"). Завжди перевіряйте інформацію про компанію, шукайте відгуки в інтернеті, спілкуйтеся з людьми, які вже працювали на цій фермі чи в цьому місці.
5. Робота в компанії мрії
Окрім стандартного моніторингу оголошень, спробуйте більш проактивний підхід. Зайдіть на сайти компаній, які вас цікавлять, — у багатьох з них є розділ “Kariera” (Кар’єра), де публікуються актуальні вакансії. Заповніть анкету або надішліть своє резюме через форму на сайті.
Ще один гарний варіант — створити профіль на LinkedIn. Ця платформа дедалі популярніша в Польщі серед роботодавців, і навіть молодь може там заявити про себе. Вкажіть свій вік, навички, тип роботи, яку шукаєте (наприклад: pomoc w gastronomii, praca wakacyjna, testowanie gier).
Також радимо роздрукувати кілька копій свого резюме та особисто занести їх у заклади вашого району — наприклад, у кафе, пекарні, невеликі магазини, салони краси або перукарні. Ви можете також надіслати своє CV на електронну пошту компаній, що вас цікавлять. Коли ваша заявка потрапляє безпосередньо до менеджера, шанси отримати відповідь значно зростають. Такий пошук роботи може підійти тим, хто шукає роботу в сфері програмування, тестувальником тощо.
6. Ведення профілів місцевих бізнесів
Підлітки можуть допомогти місцевим бізнесам створювати контент на таких платформах, як Instagram, Facebook, TikTok. Вони можуть вести публікації, створювати контент (фото, відео, графіку), писати пости, монтувати відео, вести сторіз та відповідати на коментарі. У Польщі є кілька платформ і ресурсів, де можна знайти пропозиції для ведення профілів місцевих бізнесів або інші маркетингові послуги:
Upwork для фрілансерів — міжнародна фріланс-платформа, де можна знайти проекти для ведення соціальних мереж, SEO, контент-маркетингу та інші
Fiverr — ще одна платформа для фрілансерів, де можна запропонувати послуги по веденню профілів у соцмережах або рекламних кампаніях.
Freelancer.pl — інша платформа для пошуку фріланс-завдань, зокрема для маркетингових послуг.
Також такі пропозиції варто пропонувати/шукати в місцевих локальних групах, а також в Telegram-групах.
7. Робота на доставці кур'єром
Переважно, тут треба вік від 16 років, деякі фірми беруть лише з 18 років. Однак, невеликі піцерії чи кафе шукають своїх кур'єрів напряму, без платформ. Тож варто питати й спробувати, якщо у вас є велосипед, вміння на ньому їздити, смартфон, знання базової навігації та завзяття заробити гроші на кишенькові витрати.
8. Репетиторство для учнів молодших класів
Якщо ви сильні в якомусь предметі, то давати уроки учням молодших класів — це чудовий спосіб підробити, особливо для підлітків, студентів або тих, хто добре володіє шкільною програмою. Це може бути репетиторство з математики, польської, англійської, читання, письма або навіть гри на музичному інструменті, а заняття можна проводити в будь-якій формі: онлайн чи офлайн. Для замовників це може бути способом підтягнути знання дітей за нижчими цінами, ніж на ринку професійних репетиторів. Якщо працювати з кількома дітьми одразу (групові заняття) — дохід може бути вищий.
9. Аквапарки, зоопарки, парки розваг
Теж непоганий варіант праці на літо для підлітка. Переважно, там є обмеження за віком, що часто вказується на сайті, але часто 17-річні можуть знайти там працю. На багатьох сайтах є сезонні пропозиції працевлаштування. Просто заповніть заявку, додайте резюме та зробіть це завчасно до початку канікул.
10. Косіння газонів, миття вікон, прибирання
Ще один варіант підробітку для підлітка — це шукати працю проактивно, або переглядаючи оголошення, де потрібні легкі фізичні навантаження. Можна запитати навіть в своїй спільноті співвласників будинків, чи не треба їм допомога на літо з косінням газонів, прибиранням в під'їзді на час відпусток основних працівників.
Ще порадимо використати літо на те, щоб пройти якесь навчання ремеслу, яке може принести потім дохід. Можна, наприклад, закінчити курси манікюру, візажу, рукоділля, садівництва, дизайну, SMM тощо. Маючий якусь тверду навичку, набагато простіше знайти роботу неповнолітньому під час канікул, або студенту під час навчання в університеті.
Де найчастіше працюють неповнолітні з Польщі
Найпоширеніші вакансії для неповнолітніх в Польщі:
Роздрібна торгівля: молоді люди часто працюють у магазинах, супермаркетах або торговельних центрах, надаючи послуги клієнтам, обслуговуючи каси, розкладаючи товари, допомагаючи робити інвентаризацію, наклеювати етикетки.
Гастрономія: робота в ресторанах, кафе, барах та закладах швидкого харчування. Молоді люди можуть працювати офіціантами, кухонними помічниками та на інших посадах, що не потребують великого професійного досвіду.
Туризм та відпочинок: протягом літнього сезону молодь часто знаходить роботу в туристичній галузі, наприклад, як помічники в готелях, на курортах, на продажі морозива, в аквапарках та парках розваг.
Послуги: у сфері послуг молодь працює в перукарнях, салонах краси, клінінгових компаніях, а також на посадах, пов'язаних з технічною підтримкою (наприклад, допомога у відділах обслуговування, комунікації з клієнтами тощо).
Сільське господарство: під час збору врожаю молодь часто працює, збираючи фрукти, овочі або виконуючи іншу сільськогосподарську роботу, таку як посадка врожаю чи прибирання ферм. Однак врахуйте, що там є вікові обмеження для офіційного працевлаштування.
Медіа та реклама: роздача листівок, ведення сторінок бізнесу, створення контенту, монтаж аудіо, відео, оформлення графічних елементів тощо.
Важливо, що це зробила політикиня родом з Німеччини — з країни, політику якої часів канцлера Герхарда Шредера Росія змогла зламати зсередини. Найбільша промислова країна Європи припустилася катастрофічної помилки в енергетичній політиці та потрапила в обійми Путіна — кілька урядів віддали енергетичну безпеку на відкуп великим промисловцям. Ті не бачили нічого, крім швидких прибутків та здешевлення виробництва — і тому на дешевий трубопровідний газ та відчутні знижки Кремля підсіли буквально всі. Російський газ у Німеччині став настільки дешевим, що його почали використовувати не тільки для опалення будинків і хімічного виробництва, а й для генерації електроенергії. Це спричинило ще більшу залежність, а політики дивилися на це прихильно. Газ вважався дешевою й екологічнішою альтернативою вугіллю та нафті.
Кремль був упевнений, що Німеччина, маючи відчутну залежність від його енергоносіїв, слова докорів не скаже, коли спочатку впаде Україна, а потім країни Балтії та Польща
ЄС пригрозив заблокувати «Північний потік-2», якщо Кремль не погодиться на перемир'я. Фото: ANDREW MEDICHINI/AFP/East News
Впевненості цьому додавав амбітний проєкт, над яким Путін та його німецькі лобісти працювали пів життя — мова йде про газопровід «Північний потік-2». Понад $9,5 млрд інвестицій. Німецько-російське енергетичне партнерство. Тяжка битва з Трампом першої каденції та Джо Байденом, аби «Північний потік-2» таки запрацював.
Утім, виступ Урсули фон дер Ляєн у Європарламенті на початку травня дає зрозуміти, що німці і загалом Європа нарешті спокутують вину за багаторічне втягування себе в шибеницю Путіна.
«Ера російських викопних енергоносіїв в Європі «добігає кінця», — заявила політикиня
Саме відмову від російського викопного палива вона визначила як один із трьох ключових аспектів для досягнення тривалого миру в Україні. Достеменно відомо, що із середини 2000-х років Росія дуже активно просувала Берліну, Брюсселю та Парижу тезу, що Україна — дуже ненадійний транзитер європейського газу, та і загалом українці та газові технології — це як космос та дикі племена Полінезії. Насправді все було не так — свого часу саме в Києві проєктували основні радянські ГТС, які потім принесли Путіну та його оточенню мільярди доларів.
Рішуче лідерство пані Урсули припало на непрості часи — торговельна війна із США і досить непрості стосунки із президентом Дональдом Трампом. Заради того, аби останній почав говорити із Європою конструктивно, політикиня покликала на допомогу прем’єр-міністерку Італії Джорджію Мелоні. Самі ці дві пані зараз шукають шляхи порятунку Європи.
Джорджія Мелоні та Урсула фон дер Ляєн. Фото: LUDOVIC MARIN/AFP/East News
Станом на зараз Урсула фон дер Ляєн має чіткий план, як потроху витягати Європу із позиції чи то жертви, чи то бажаного мовчазного трофею для Китаю, Росії та США одночасно. Лідерка Євросоюзу пропонує відмовитись від нових угод на постачання російського газу, включаючи трубопровідний газ та зріджений природний газ (LNG). Його має замінити американський, але саме особистий підхід Мелоні до Трампа має зафіксувати, яка це буде частка — бажано, аби не монополія.
План фон дер Ляєн передбачає альтернативні джерела енергії. Згідно з ним, ЄС активно розширює використання відновлюваних джерел енергії та імпорт газу з інших країн. Далі пропонуються нові правила для моніторингу та прозорості постачання газу, щоб уникнути прихованих закупівель російського палива.
Окремо йде пропозиція поступового обмеження на російський ядерний сектор: ЄС також планує поступово скоротити імпорт збагаченого урану та інших ядерних матеріалів з Росії.
Це той козир, який дозволяє роками Росії маніпулювати страхами ядерного удару — і шантажем отримувати поступки для себе
Також саме ця політикиня заговорила про адаптацію оборонки Європи під виклики нового часу: «Час ілюзій минув. Тепер Європа покликана взяти на себе більшу відповідальність за власну оборону. Не в якомусь віддаленому майбутньому, а вже сьогодні, не поступовими кроками, а з мужністю, якої вимагає ситуація. Нам потрібно підняти хвилю в європейській обороні, і вона нам потрібна зараз».
Очікується, що у червні 2025 року буде представлено пакет змін для європейської оборонки, яка спростить сертифікацію, тестування та системи закупівель озброєння. Все це разом достойна відповідь на ту кризу, в яку загнала Європу лояльність до маніпуляцій і шантажу від Росії. За словами фон дер Ляєн, до початку повномасштабного вторгнення країни ЄС сплачували Росії €12 млрд щомісяця за енергоносії. Нині ця сума знизилася до 1,8 млрд. Частка російського газу в імпорті зменшилася з 45% до 13%, а імпорт нафти скоротився в десять разів.
Хоча Угорщина та Словаччини з лояльними до Кремля урядами дуже прагнуть знову відкрити кран для російського нафту та гази, лідерка Євросоюзу дала зрозуміти, що нічого такого не буде. Тож Орбану та Фіцо все ж доведеться прийняти реальність і змінюватись, наприклад, розвивати альтернативні джерела енергії у виробництві електроенергії, як це уже останні роки робить Польща.
Президентка Єврокомісії та прем'єр-міністр Польщі. Фото: JONAS ROOSENS/HOLLANDSE HOOGTE/East News
«Росія неодноразово демонструвала свою ненадійність як постачальник. Путін уже припиняв постачання газу в Європу в 2006, 2009, 2014, 2021 роках, а також під час війни. Скільки ще разів треба, щоб усвідомити це? Залежність від Росії шкодить не лише нашій безпеці, а й економіці. Наші енергетичні ціни не можуть залежати від ворожого сусіда», — пояснила суть своєї стратегії політикиня.
Урсула фон дер Ляєн змінила правила гри, яких дотримувалися толерантні європейські джентельмени
В епоху великих потрясінь рішуча жінка у Брюсселі стала порятунком для всіх. Адже Європу менше хитає між сумнівами й компромісами, і саме фон дер Ляєн стала архітекторкою цього процесу.
Влітку 2024 року економічна газета Handelsblatt видала велике розслідування, як колишня канцлерка Німеччини та очільниця партії ХДС/ХСС Ангела Меркель приховувала інформацію про тактику шантажу Путіна та масштаби залежності німецького бізнесу від російських енергоресурсів. Все це потім впливало на свободу політичних рішень у Брюсселі та Вашингтоні.
Урсула фон дер Ляєн — теж багаторічна зірка цієї партії, яка знову взяла реванш на минулих виборах. Цілком можливо, що лідерка ЄС переписує помилки історії і спокутує гріхи власних колег минулого.
Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»
Євген Клопотенко — український шеф-кухар, креативний підприємець, громадський активіст, автор книжок і кулінарний дослідник. Він — найвідоміший популяризатор української кухні в світі.
Євген народився у родині, яка не мала жодного відношення до кулінарії. Але він мав. Працював офіціантом у ресторанах Німеччини, США й України. Згодом прийшло розуміння, що хоче готувати сам. А далі він переміг у популярному шоу «Майстер Шеф», навчався у французькій школі кулінарії Le Cordon Bleu і почав втілювати масштабні цікаві кулінарні проєкти.
Завдяки ініціативі Євгена та його борщовим експедиціям, у 2022 році борщ був внесений до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО і визнаний українським. Ресторанний рейтинг Michelin навіть вибачився за те, що раніше називав борщ російською стравою.
Головна мета Клопотенка — поліпшити культуру харчування в Україні, дослідити історію української кухні й популяризувати її. Євген поділився із Sestry, чим відрізняються польські пєрогі та українські вареники, які продукти й страви українці їли в минулі століття, а також назвав, що може стати фішками української кухні в світі.
140 страв, яких ми не знаємо
Ксенія Мінчук: Ким ви себе відчуваєте: дослідником, популяризатором, бізнесменом, шоуменом?
Євген Клопотенко: Відчуваю себе людиною, яка робить зміни у сфері гастрономії. Як таких людей називати? Змінотворець. А щоб бути змінотворцем, треба і досліджувати, і популяризовувати, і готувати, і бути бізнесменом.
— Як ви почали досліджувати українську кухню?
— Після повернення у 2016 році з Франції я зрозумів, що не хочу і не можу більше жити ніде, крім України. Тільки тут. Мене стали просили відкрити ресторан. І коли я почав думати, який саме це має бути ресторан, то усвідомив, що можу відкрити тільки щось українське. Ресторан української кухні — єдине, що має сенс, якщо я українець.
Але що це взагалі таке — український ресторан?
Я усвідомив, що знаю багато про світову кухню, а от про українську — майже нічого. Познайомився з Оленою Брайченко — історикинею, дослідницею гастрономічної культури. Кажу їй: «Що за робота у тебе така дивна? Є історики, а ти досліджуєш їжу в історії. Як ти працюєш? Прокидаєшся, розгортаєш книжку і давай читати про їжу?».
Олена багато чому мене навчила.
А потім я відкрив «Енеїду» і зрозумів, що там згадуються 140 страв, назви яких я не розумію. І це мене надихнуло. Захотілося всі ті страви вивчити
Почав це робити й відкрив для себе величезний захований світ. Коли торкаєшся таких речей, то повертаєшся до зв'язку зі своїм минулим і можеш впливати на майбутнє. Тепер, коли відроджую якусь страву, порівнюю зі світовою кухнею. Бачу схожість і різницю. Інгредієнти, продукти, техніки…
От було пшоно, його варили, потім замінили на картоплю, згодом додали буряк... Ти бачиш тяглість цієї історії. Якщо ми спитаємо: «Звідки взявся борщ?», «Звідки взялися сирники?», «Де взялася копчена груша?», «Чому саме таке борошно?», то зрозуміємо, що на всі ці питання є відповіді. Їх я і шукаю. Мій шлях — робити смачно, і щоб це мало під собою підґрунтя.
Фото: Дмитро Бахта
— Розкажіть про ваше дослідження їжі часів Київської Русі.
— Я тільки почав, тільки 4 місяці цим займаюсь. Цей процес триватиме, мабуть, роками. Моя завдання — дійти у своїх дослідженнях до Київської Русі. Проєкт, який я зараз запустив, це проєкт відродження. Проєкт повернення до їжі Київської Русі, але не до інгредієнтів, а до технік приготування страв.
От, приміром, історики кажуть, що буряк приїхав в Україну у XI-XII сторіччях. Між тим є записи Святослава — в 1073 році він написав 300 коротких оповідань. І там описані деякі інгредієнти, серед яких буряк. І ось постає питання, з яким цікаво розібратися. Чи то був буряк, чи, може, це щось інше Святослав назвав буряком? В Україні, наприклад, тоді була морква. Але така маленька, з палець, і не жовта, а фіолетова.
Зараз про часи Київської Русі я знайшов таку інформацію:
У XIV столітті в Чернігові на Спаському соборі (його збудував Святослав) на стіні хтось вицарапав староукраїнською (або руською) мовою, що 25 квітня 1300-якогось там року там був піп Іван і їв білі пироги. Білі пироги — ось на сьогодні найдавніший спогад про українську їжу
Не про інгредієнт, а про страву.
А коли я досліджував Масницю (жирний тиждень перед Великим постом — Ред.), то дізнався, що все, що готувалося колись з м’яким сиром, називалося «набіл» (в Польщі і сьогодні nabial — це вся молочна продукція — Ред.). Тобто були у нас вареники з набілом. І моя теорія така: білі пироги — це пироги з кисломолочним сиром. Тож спогади про кисломолочний сир старіші за спогади про борщ. Про який ми вперше почули у XVI сторіччі.
Отака от шпаринка, напис на стіні Спаського собору, який ніколи не помічали, призвела нас до такої знахідки.
Про їжу писали мало. Тому інформацію про неї треба шукати у незвичних місцях
Робити висновки за літописами я б не хотів. Літопис — це коли хтось написав про те, як йому здавалося, що було 100 років тому. Я шукаю інші підходи. Пішов у Києво-Могилянську академію, в Острозьку академію, у Києво-Печерську лавру. Шукаю там рецепти, страви.
— Які цікаві речі вже вдалося розкопати?
— Із цікавенького, наприклад, «баба-шарпанина». Гарна страва для Великодня, до речі. Брали тараньку. Зараз ми її їмо з пивом.
— Обожнюю тараньку…
— Так, ми всі її любимо. Але зараз її по-іншому використовують. Раніше її робили, щоб варити рибну юшку. Можна сказати, уху з тараньки. Тільки слова такого «таранька» не було. Це була просто засолена або засушена (коли не було солі) риба. Так от — суху тараньку кидали у воду, відварювали, брали цей відвар і замішували на ньому тісто. Тісто ставало «рибним». Запікали. Виходило щось типу запіканки або хлібу на основі рибного відвару. Потім знімали з риби м'ясо і їли з цим хлібом. Ця технологія збереглася в Острозькій академії та Києво-Печерській Лаврі. Про неї написано і в «Енеїді». Я раніше не знав, що це. Але дослідив і зрозумів. Це може по-різному називатися, але технологія лишається.
Баба шарпанина в сучасній інтерпретації
— А що їв Ярослав Мудрий?
— Я в процесі пошуку відповіді на це питання. Але цікаво, що на місці, де був палац Ярослава Мудрого, зараз знаходиться мій ресторан «100 років тому вперед». Це така історична іронія.
<frame>У березні 2019 року Євген разом з Інною Поперешнюк відкрив у Києві ресторан «Сто років тому вперед», який презентує принципово нову сучасну форму української кухні. При розробці концепції ресторану Євген поставив собі за мету показати, якою б українська кухня була, якби не вплив Радянського Союзу<frame>
«Роблю пошуки в найдавніших церквах і монастирях України»
— Де шукаєте інформацію?
— Насамперед варто сказати, що те, що я роблю — це, скоріше, реконструкція, а не точне відтворення. Наприклад, ті пироги, які я готую, точно не такі, як були раніше. Який колись був сир, ми точно не знаємо, можемо лише припускати. Тож що я роблю? От знайшов, наприклад, спогад. Далі досліджую етимологію.
Приміром, раніше не було пюре, супів, соусів. У нас були юшки, відвари, уха. На назви наших страв історично впливав процес їхнього приготування. Якщо воно вариться, то воно «варенуха». Якщо смажиться, то смаженина. У спогадах Ярослава Мудрого, наприклад, є слово «смага». Але смагою також називають самогон. Можливо, через те, що його готували на вогні, або через те, що він пече. Етимологічні пошуки дуже важливі під час реконструкції кулінарії.
Я роблю пошуки в найдавніших церквах і монастирях України XV-XVI століть. Там у книгах часто є потрібна мені інформація. Про побут монахів, наприклад. В «Енеїді» Котляревського знайшов такі страви — верещака, гамула, шпундра, тетеря. Класне було XIX сторіччя. Цікаво, що тоді не було супів.
Верещака — це м'ясо, бо верещить. Або слово «каша». Звідки воно? Був якось на Житомирщині й побачив слово «калатуша» — від калатати. Це коли беруть рибний і грибний відвари, додають туди борошно і калатають.
І я зрозумів, що наша технологія калатання — це, по суті, валюте. Французька технологія, коли борошном загущують щось рідке: соус, суп. Їй вже понад 350 років. Виходить, що і в Україні цій технології вже теж років 400. Просто називали її по-іншому
А ще є страва лемішка. Це коли просто гарячою водою заливаєш борошно і їси. Це популярна страва, щоб наїстися. То виходить, що поєднання гарячої рідини та борошна у різних пропорціях — це наше, українське.
Євген збирає рецепти на півдні України
Моя теорія, що все, що було зварене і не загущене, називалося борщем. Були горохова юшка, юшка з капустою. Решта — борщ. Тепер треба йти й шукати цьому або підтвердження, або спростування.
Або ще тема. Навіть у часи козацтва, в XV-XVI століттях, існували особливі вишукані продукти і страви для багатих. Зустрічав інформацію про шафран, спаржу тощо. Або згадувались «ведмеді» (часто зустрічав про них інформацію) — запечене в хлібі м’ясо диких тварин.
«У світі мало хто смажить творог»
— Які страви чи традиції української кухні, на вашу думку, незаслужено забуті, і чому їх варто повернути до сучасного меню?
— Якщо говорити про українців, то ми не забули. Ми підзабули.
Мені здається, що найбільш недооцінені у нас сирники або сирні запіканки. У світі мало знають про сирники. Тож ми могли б світу про них розповісти. Кисломолочний сир мало хто у світі смажить.
Якщо говорити про забуті страви, то я би сказав — верещака. Це м'ясо, тушковане у квасі. Ще качана каша. Це пшоно, яке закочують у тісто, і воно стає наче кульки, схожі на пасту. Кисіль теж. Вівсянка або овес зброджуються один день. За день ця рідина стає кисленькою. Потім це заливають гарячою водою. Ця суміш стає тягучою. От вам і кисіль. Так його готували, допоки не з'явився крохмаль. Але цікаве у цій страві те, що інколи її робили з пряженим молоком і подавали на весіллях. Це було дуже схоже на італійську панакоту. Така форма киселю у нас недооцінена, бо в якийсь період була замінена крохмалем.
Ну і ще я б сказав про копчену грушу.
Багато країн люблять копчену паприку. А от копчену грушу не використовує ніхто. Це питомо наша спеція
— Як ви балансуєте між збереженням аутентичності української кухні та її адаптацією до сучасних трендів?
— Коли готуєш щось автентичне, воно часто несмачне. Це правда. Адже світ їжі і смаки змінилися. З'явилося чимало продуктів з інших країн, цукру у всіх стравах стало більше. Це фундаментально змінює смакові звички. Уявіть, якщо борошно залити гарячою водою і їсти. Зараз це неможливо уявити.
Тому я готую автентичну страву, пробую її і тоді розумію, чи має вона право на подальше життя. Якщо ні, я її покращую. Беру, скажімо, борошно, заливаю гарячою водою, розтираю цю масу шпателем по пергаменту і висушую. У мене виходять такі собі хрусткі чипси, тонка маца. Форма інша — і вже трендово, модно, круто. А раніше це була просто лемішка. Якби нею займалися і вона еволюціонувала, вона б вже давно стала тими чипсами.
Лемішка в сучасній інтерпретації
Я просто підтягую під якусь логіку те, що є. Автентично лишити смаки можу, наприклад, буряковому або хлібному квасу. Тоді квас робили просто на житньому хлібі та воді. Він був біленьким. Інколи додавали яблучну сушку. Виходила така кисла прикольна газована штука. Це взагалі жодного відношення до магазинного квасу не має.
Кисіль я б також залишив автентичним. Але він років 150-180 тому був без цукру.
В їжі колись взагалі не було цукру. Уявіть! А зараз я у школах з меню прибираю цукор, а мені кажуть: «Ти що, як можна?»
Ще я б залишив без змін нашу гуслянку. Це високогірський український кисломолочний продукт, який має унікальний смак. А-ля йогурт. А от куліш я би покращив. Додав би туди трохи більше рідини, менше пшона, може підсмажив би те пшоно, може, ще додав би певних інгредієнтів. І вийшло б щось схоже на ризотто.
«Проблема української кухні в тому, що вона не сформувалася»
— Ви активно популяризуєте українську кухню за кордоном. Як ви це робите? Які кроки, на вашу думку, необхідні для того, щоб українська кухня стала більш відомою у світі?
— Проблема української кухні в тому, що вона, на жаль, не встигла сформуватися. Її було сильно перемішано-наміксовано за часів Радянського Союзу. Коли почалася повномасштабна війна, чимало людей виїхало за кордон. І от вони вивезли із собою переважно радянщину, а не українськість. Часто українці, які накривають за кордоном стіл чи відкривають ресторани, подають салат Олів'є. Бо спогади про дім склеєні зі стравами Радянського Союзу. І якщо викинеш це зі свого меню, то викинеш і свої спогади. А це те, що нас тримає. Тому я розумію людей. Але разом з цим — якщо говорити у контексті популяризації української кухні — це не окей.
Що треба робити? Відкривати більше закладів української традиційної кухні, популяризувати її на всіх платформах. Нам на даному етапі вистачить просто борщу. А далі ще щось додамо. Сирники, кримськотатарські чебуреки, деруни. Впевнений, світ це точно їстиме.
Борщ з копченою грушею, яким Євген пригощав гостей на Олімпіаді 2024 у Парижі
— У Польщі одна з найпопулярніших страв у ресторанах — «пєрогі руські», тобто вареники з картоплею і сиром. На початку великої війни чимало поляків змінили назву страви на «пєрогі українські», але потім назву повернули. І хоча ми знаємо, що це не російські, а руські вареники, все одно є чимало українців, які страву з такою назвою не їдять. Не лізе в горло…
— Вареники — не українська, не польська і не російська страва. За даними, які є зараз, їх придумали десь у Туреччині. Потім вони еволюціонували. Слов'янські народи взагалі люблять «пакувати» щось у тісто. Ну і потім дійсно, «руські» — це ж не від слова «Росія», це від слова «Русь». Нічого спільного з Росією вони не мають.
Треба змиритися з тим, що польські пєрогі вже більш популярні в світі, ніж вареники. Не треба з цим битися. Треба подивитися на нашу традицію вареників. Українці їли їх з вишнею, маком, сиром. Таких вареників немає ніде. Це наші унікальні вареники. От про них варто говорити
Бо так само в Польщі є барщ, який нічого спільного не має з борщем українським. Це абсолютно різні страви і традиції: український борщ густий, чи не кожна господиня має власний рецепт, у нас культ цієї страви, ми весь час її покращуємо, борщ — частина нашої культурної ідентичності. Тоді як польський барщ — це, по суті, відвар. І подають його переважно як святкову страву раз на рік.
— У себе в Facebook ви написали «Житомирщина — це край людей, лісів, грибів і, звичайно, страви калатуша». Можете скласти таку мінімапу українських страв?
— Саме коли я був на Житомирщині, у мене з'явилася фантазія зробити мінімапу українських страв. Житомирщина, наприклад, — королева страв з картоплі. У них навіть ковбаса є з картоплею. Дуже цікаво створити мапу страв. Думаю, це рік-півтора досліджень.
— Яку роль відіграє кулінарна культура у відбудові України?
— Їжа — частина культури. Я зроблю все для того, щоб на наших столах була не лише радянська й іноземна їжа, а й українська.
Їжа ніколи не на першому місці, поки її у тебе не заберуть
Згадаймо перший тиждень повномасштабного вторгнення. Люди в Україні скуповували їжу, консервували щось, бо не знали, чи буде вона наступного дня.
— Як українська кухня може стати інструментом культурної дипломатії?
— Українська кухня вже є таким інструментом. Відтоді як борщ внесли в ЮНЕСКО, все посилилося. Тепер всі на офіційних рівнях можуть говорити, що борщ — головна українська страва і ще більше його популяризувати.
«Майкл у нас поїв, і тепер його основний інстинкт — це навернути борщу із салом». Актор Майкл Дуглас у київському ресторані Клопотенка, 2024
Треба, щоб в наших посольствах у кожній країні на заходах була присутня українська їжа. І щоб ті люди, які виїхали з України, популяризували та несли українську культуру там, де вони опинилися.
— Яка ваша улюблена страва? У приготуванні й споживанні.
— У мене договір з борщем. Я можу говорити лише про нього і ні про що інше. Отже, якщо я скажу щось інше, це буде протизаконно.
Куди поїхати з дітьми в Європі? Найцікавіші місця:
1. Прага
Столиця Чехії комфортна для подорожей з дітьми: архітектура казкова, багато смачної вуличної їжі і можна гуляти годинами, уявляючи себе героєм середньовічного роману.Тут діти можуть відчути себе справжніми лицарями, принцесами та королями. Це одне з найкращих європейських міст для подорожі з дітьми.
Що подивитися в Празі з дітьми:
• Празький зоопарк— 700 видів тварин
Один з найбільших у Європі. У ньому є кілька зон з різними тваринами: можна опинитися посеред тропічних джунглів в оточенні орангутангів, пройти темною кімнатою, де живуть нічні тварини і кажани, помилуватися кумедними пінгвінами, спостерігати за горилами тощо. В зоопарку близько 700 видів представників фауни, з яких 14 вважаються рідкісними, тут 12 павільйонів та 150 тематичних експозицій. Зоопарк розташований на схилі. Для зручності працює фунікулер. На ньому пасажири переміщуються на спеціальних кріслах, з яких можна оглянути всю територію, проїжджаючи над відкритими вольєрами.
Тут їздять потяги та машини, змінюються пори року, запускаються лопасті гвинтокрила, запалюється світло, гуляють тварини і навіть вилазить з могили скелет. На першому поверсі представлені невеликі моделі залізниць і тут же, у спеціальних кабінах, можна приміряти на себе роль водія автобуса, трамвая чи потягу.
Якщо ваші діти люблять ігри в телефоні або на компʼютері, саме час розширити їхній кругозір і показати, що ігри бувають не лише в новомодних гаджетах. Найбільший у Центральній Європі Музей гральних автоматів. Тут не тільки можна побачити і вивчити велику колекцію, але й пограти в легендарні ігри: Pac-Man, Donkey Kong, Galaga, Space Invaders, Mario Bros. З дітьми тут можна легко провести цілий день.
2. Відень
Столиця Австрії може здатися нудною, але насправді це одне з найкращих міст у Європі для подорожі з дітьми. Тут є все, щоб малюки залишилися у захваті: цікаві музеї, зелені парки й захоплюючі атракціони, свіжа випічка, класична музика, неймовірна архітектура. До речі, з паркінгом тут дуже зручно: можна залишити авто на підземному паркінгу в центрі в Музейному кварталі, подивитися основні музеї і пішки дійти до собору Святого Стефана.
Тут можна провести день, бо обійти всі експозиції швидше важко. Музею понад 100 років, і за цей значний період він зібрав близько 80 тисяч експонатів. Багата колекція артефактів зі сфери фізики, енергетики, предметів розкоші, транспорту, видобутку заліза, важкої промисловості, музичних інструментів, засобів зв'язку, масового виробництва, а також величезні літаки, потяги, костюми астронавтів і елементи космічних кораблів. Тут навіть можна побачити 260 мільйонів євро, щоправда, купюри порізані й у великому скляному кубі. Є безкоштовна велика ігрова кімната для дітей, але в неї потрібно записуватися відразу, як купуєш квиток, бо черга велика. До речі, біля музею є великий підземний паркінг. Він знаходиться в готелі Hilton Double Three.
На Maria-Theresien-Platz розташовані два величні палаци, що стоять один навпроти одного. Це два музеї, побувати в яких з дитиною — обов'язкова програма. В одному можна побачити шедеври світового мистецтва й вражаючі історичні експозиції, а в іншому — динозаврів в натуральну величину, мамонтів і цікаві артефакти з минулого. Безліч інтерактивних експонатів, ігор, можна зробити собі свої фото у старовинних костюмах та на стежці неандертальців. Та й самі палаци вражаючі. Провести в цих музеях можно весь день, і не факт, що встигнете роздивитися все.
3. Мюнхен
400 кілометрів від Відня. Це серце регіону Баварія і центр німецького футболу. Мюнхен оточений неймовірними замками, де легко можна уявити, як жили, боролися з драконами і рятували принцес лицарі. Це одне з найкомфортніших міст Європи для подорожі з дітьми. Якщо будете тут, відвідайте наступні локації:
• Замок Нойшванштайн — романтичний і таємничий замок в 117 км від Мюнхена
Саме Нойшванштайн став прототипом замку Сплячої Красуні, який зображений на логотипі студії Disney і є ключовою будівлею в Діснейленді. Цей замок почали будувати в Альпах в 1869 за наказом короля Баварії Людвіга II. Інтер'єри виконані за мотивами німецьких творів і фольклору, і це додає казкової атмосфери. Нойшванштайн оточують неймовірні краєвиди: гори, озера та маленькі села.
У музеї можна дізнатися історію концерну, побачити двигуни, мотоцикли, автомобілі різних епох. Експозиція періодично поповнюється найновішими розробками. У світі BMW можна не тільки подивитися на нові моделі автомобілів, але й доторкнутися до них і посидіти всередині. Тут є екскурсія для дітей, а також симулятор спорткару.
Тут можна побачити понад 4,5 тисячі жителів моря, річок та океанів. Можна навіть помацати деяких губок, крабів, молюсків та морських зірок. В океанаріумі проводяться видовищні годування акул, що одночасно зачаровують і лякають. Найефектніша частина — прогулянка скляним тунелем в оточенні акул, восьминогів, скатів і тисяч різнокольорових риб.
4. Амстердам
Це місто не для дітей? Ну, це ще як подивитися. Крім кофешопів, тюльпанів і розваг для дорослих, тут є цікаві місця для дітей:
Ефтелінг — один із найстаріших казкових парків у світі, де діти можуть познайомитися з персонажами різних казок. Він поділений на 4 зони. Біля головного входу ви зустрінете Сіндереллу, Червону Шапочку, Рапунцель і зазирнете у пряниковий будиночок Гензеля та Гретель. Усі фігури у парку рухаються, розмовляють чи співають. Атракціони в Ефтелінгу найрізноманітніші: екстремальні американські гірки, «вільне падіння» в ліфті, спуск бурхливою річкою, каруселі, поїздка на паровозі і навіть полювання на дракона. А ввечері на відвідувачів чекає шоу фонтанів.
Надзвичайно круте місце. Тут діти можуть відкрити для себе цілий світ невидимих істот і подивитися на колекцію мікроорганізмів у чашках Петрі, просканувати себе та дізнатися, хто живе на тілі. А також зрозуміти, як ці невидимі створіння вплинули на медицину, космонавтику й навіть їжу. Дітлахи точно дізнаються багато цікавого та корисного, навчаться працювати з мікроскопом і більше не забудуть ретельно мити руки після прогулянки.
Це один з найпопулярніших музеїв не тільки Амстердама, а й усієї країни. Тут зберігаються «Соняшники» й кілька автопортретів Вінсента ван Гога. Також у музеї представлені роботи Родена, Моне, Тулуз-Лотрека. Щоб зацікавити дітлахів, для них зробили спеціальний квест. Дитині надається список питань, відповіді на які можна розшукати на стінах музею. По завершенню за правильні відповіді (навіть якщо анкета не повністю заповнена), учаснику дають сувенір.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
