Ексклюзив
20
хв

Ера Трампа: США руйнують баланс, Європа шукає точку опори

Європейські лідери намагаються остаточно не посваритися з Білим домом, а втім, провокаційні заяви Трампа і відверта демонстрація його симпатії до російського президента Путіна спонукають європейців до активніших дій

Катерина Трифоненко

Увага світу в останні дні прикута до Саудівської Аравії. Фото: ОПУ

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Президент Франції Еммануель Макрон вже говорить про незворотні зміни у відносинах зі США, називає Росію прямою загрозою, наголошує, що мир не дорівнює капітуляції України, і пропонує поширити ядерну парасольку Франції на союзників. Польський прем’єр Дональд Туск заявив, що Польща почувалася б у більшій безпеці, якби мала власний ядерний арсенал. Мовляв, Україна стала жертвою нападу, бо позбулася своєї ядерної зброї. Німеччина — на порозі повної зміни своєї безпекової концепції. Майбутній канцлер Фрідріх Мерц більше не вважає США надійним партнером і певен, що Європа має створити власні оборонні структури. Він припустив, що вже до червневого саміту НАТО може бути розроблено альтернативний формат для країн ЄС. Градус занепокоєння європейців підвищується на тлі безпрецедентного тиску адміністрації Трампа на Україну. CША демонстративно призупинили постачання озброєння і обмін розвідданими і погодились це розблокувати лише після перемовин у Саудівській Аравії 11 березня — в обмін на згоду України тимчасово припинити вогонь. 

Чи були переговори в Джидді успішними для України і чи є підстави говорити про контури майбутньої мирної угоди? Чому Вашингтон демонструє високу лояльність до Москви? Чи пройдена точка неповернення у відносинах ЄС та США та що буде з Північноатлантичним Альянсом? Чи здатна Європа захистити себе і підтримати Україну без США? 

Переговори в Джидді 

Зустріч української та американської делегацій у Джидді тривала 8 годин. Уже  це — свідчення того, що обговорювалося дуже багато деталей, які йшли важко, каже міністр закордонних справ України (2007-2009 рр.) Володимир Огризко. А втім, за його оцінкою, загалом можна говорити про певні позитивні зрушення. Насамперед — в підсумковій спільній заяві зафіксовано, що Україна погоджується на 30-ти денну зупинку вогню за умови, що аналогічну згоду дасть і Росія. 

У Білому домі заявили, що зустріч української та американської делегацій була продуктивною. Фото: ОПУ

Режим тиші запрацює, як тільки Росія дасть згоду, заявив у вечірньому зверненні Володимир Зеленський. З його слів, Україна на перемовинах запропонувала тишу на 30 днів у небі та на морі, тобто відсутність атак дронами, ракетами, бомбами та далекобійною зброєю. А США запропонували спробувати встановити повне припинення вогню по всій лінії фронту.

Американці пішли далі від українських пропозицій, каже Володимир Огризко, і зараз для Росії настає, так би мовити, час «Ч»:

— Тому що очевидно, що хтось з американців, можливо це буде Віткофф, негайно полетить до Москви і запропонує ось такі кроки. Я не знаю, що ховається за формулами, що американці зобов'язалися представити там наше бачення питань безпеки. Я не думаю, що вони будуть прийняті апріорі, тому моє відчуття, що цього припинення вогню може й не бути, якщо росіяни зрозуміють, що їм нав'язують ті безпекові моменти, які для них є неприйнятними.

Або ж піде ситуація іншим шляхом — почнуться торги про безпекові аспекти при тому, що фронт буде мовчати

Перемовини в Саудівській Аравії схвально оцінили європейські лідери. Дональд Туск в Х написав, що, схоже, американці та українці зробили важливий крок до миру. І Європа готова допомогти досягти справедливого та міцного миру.

Трамп вже заявив  — сподівається, що Росія погодиться на припинення вогню, і припустив, що цього тижня, можливо, поговорить із Путіним, про це повідомляє Reuters.Також президент США додав, що запросив би Зеленського повернутися до Білого дому.

Радник Трампа з нацбезпеки Майкл Волц на брифінгу за підсумками зустрічі у Джидді анонсував контакти з російською стороною найближчими днями. Він підкреслив — українська делегація дала чітко зрозуміти, що поділяє бачення миру президента США. Зі слів Волца, Україна не лише пристала на американську пропозицію про повне припинення вогню, але й детально обговорила, що потрібно для завершення війни і які можна дістати гарантії безпеки. Американська сторона сподівається, що Москва відповість миру «так», адже «м'яч тепер на боці росіян», заявив держсекретар США Марко Рубіо. Мовляв, якщо росіяни скажуть «ні», то ми дізнаємось, хто перешкоджає миру.

Рубіо: «Найкраще, що можуть зробити росіяни, це погодитися на пропозицію української сторони припинити вогонь та сісти за стіл переговорів». Фото: ОПУ

Невідомо, коли росіяни дадуть свою відповідь, а те, що стосується військової допомоги, то вона має бути відновлена негайно — і про це сказано публічно, зауважує Володимир Огризко:

— Це сигнал для всіх, що якщо ви не будете зговірливими, то військова допомога до України не лише не припиниться, а надходитиме далі. Я думаю, що це для росіян дуже чітке повідомлення про перспективи. Там, правда, немає нічого про економічні санкції, але, я думаю, тут одне від одного лежить недалеко. Тому це позитив. Безумовно, не варто говорити про якісь неймовірні зближення з цією адміністрацією, бо вона думає виключно про свої інтереси, явно не про наші. Але це все ж таки означає, що їхня пропозиція припинення вогню прийнята і це може стати шансом для майбутніх перемовин. Але повторюю — зараз буде дуже цікава реакція Москви.

Американський мирний інтерес

Мирна угода між Росією та Україною в короткостроковій перспективі виглядає дуже малоймовірною, каже науковий співробітник Atlantic Council Пітер Дікінсон:

— Припинення вогню можливе, залежно від ролі Америки та тиску, який Трамп зможе чинити на Росію за лаштунками. Однак поки що його зусилля були зосереджені на дистанціюванні від України та тиску на Київ, а якщо не буде серйозного тиску на Москву, Путін продовжить війну.

Видається так, що Сполучені Штати турбуються виключно про себе і про свої домовленості з росіянами, вважає науковий співробітник Національної академії оборони у Відні Густав Грессель (Gustav Gressel):

— Не думаю, що є реальний шанс укласти зараз якусь мирну угоду. США покинули Україну. Вони, здається, підписали Zusatzprotokoll (таємний протокол — відсилка до засекречених частин пакту Молотова-Ріббентропа, в яких йшлося про поділ Європи. — Авт.), щоб Україна повернулася до російської сфери впливу. І всі їхні публічні вистави, на кшталт того, що сталося в Овальному кабінеті, просто зрежисовані, щоб виправдати це перед своєю публікою. Те ж саме і з «миром».

США абсолютно не переймаються миром

Що стосується Європи, то невідомо, що ще є в пакті Трампа-Путіна, продовжує Густав Грессель:

— Судячи з коментарів Трампа, ми цілком можемо опинитися в одному кошику з Україною. Враховуючи це, ми повинні готуватися до самостійної боротьби. Зараз у нас є труднощі, але єдина альтернатива їхньому вирішенню та лікуванню — це стати російською колонією.  

Стратегія перемов Трампа

Європа не знає як закінчити війну, заявив 7 березня Дональд Трамп, але знає він сам, а до того ж, за визначенням американського президента, війну хоче завершити Путін, з яким, зі слів Трампа, йому легше мати справу, ніж з Україною. Трамп також наголошує, що його бачення розвитку подій в Україні відрізняється від позиції української влади та європейських союзників — спершу він вимагає зупинити бойові дії, а вже потім вести мову про гарантії безпеки. Які можуть бути ці гарантії безпеки, незрозуміло, але і сам Трамп і його найвищі посадовці вже заявили, що в НАТО Україну не чекають. 

Справжні переговори включають як «пряники», так і «батоги»: пропозиції, які принесуть вигоду в обмін на досягнення бажаного результату, та загрози покарання, якщо домовленості не будуть виконані. Америка майже не використовує жодного з цих підходів. Натомість вона приймає вимоги Росії без отримання жодних зустрічних поступок, окрім обіцянки завершити війну на умовах, які диктує Росія, зауважує старший науковий співробітник з питань Росії та Євразії Міжнародного інституту стратегічних досліджень Найджел Гоулд-Девіс (Nigel Gould-Davies):

—  Спершу США ізолювали й стримували Росію, зараз нормалізують відносини з нею та розглядають нові можливості торгівлі й інвестицій. Спершу вони надавали Україні військову та фінансову допомогу для самозахисту, а тепер оголосили про припинення допомоги та, приміром, погрожували відключити життєво важливий супутниковий зв’язок Starlink, водночас вимагаючи доступу до українських корисних копалин на невигідних умовах.

Після 80 років гарантій безпеки Європі Америка скорочує свій захист до все меншого, невизначеного й дедалі більш сумнівного рівня. Віцепрезидент Джей Ді Венс навіть припустив можливість виведення військ з континенту — за деякими повідомленнями, це одна з вимог, що висунула Росія

Москва при цьому, навпаки, проігнорувала прохання, принаймні, про які відомо, що їх висувала Америка, продовжує Найджел Гоулд-Девіс:

— Коли американські чиновники попросили Росію призупинити атаки на українську енергетичну інфраструктуру перед початком переговорів, російські представники заявили, що таких атак не відбувається. Кремль також категорично відкинув можливість розміщення іноземних сил в Україні, незважаючи на припущення міністра оборони США Піта Хегсета про можливе залучення «європейських та неєвропейських військ» як «миротворчих сил в Україні».

Перспективи колективної безпеки 

Президент Чехії Петр Павел вважає, що потрібно готуватися до сценарію, в якому Європа залишиться без військової підтримки США. Мовляв, підтримувати Альянс зі США потрібно, але варто готуватись до того, що увесь ЄС чи його частина залишиться наодинці. Тезу про те, що США мають вийти з НАТО і не платити за безпеку Європи, просуває один з найближчих соратників Трампа — Ілон Маск. 

Трамп може не вивести Америку повністю з Північноатлантичного альянсу, але стаття 5 вже під питанням, а без гарантій колективної безпеки НАТО втрачає сенс, каже науковий співробітник Atlantic Council Пітер Дікінсон:

— Тому це неминуче, що європейські країни будуть шукати додаткові структури безпеки. «Коаліція охочих» (coalition of the willing — формат, який склався 2 березня під час безпекової зустрічі в Лондоні. — Авт.) могла б стати основою цих зусиль. Але НАТО продовжуватиме функціонувати.

Європа зараз не готова самостійно протистояти Росії – упродовж 2024 року це визнали в НімеччиніБританії та Франції. Одна з небагатьох країн, яка активно переозброювалась та планує у 2025 довести витрати на оборону до 5% ВВП, — Польща.  А втім, з огляду на сумнівні перспективи військової підтримки США, ЄС погодив збільшення оборонного бюджету до рекордних 800 млрд євро. Збільшення витрат на переозброєння на тлі зростаючої російської загрози на континенті підтримали навіть симпатики Кремля — прем’єри Словаччини та Угорщини. 

Європа не може повністю замінити США в Україні, але може покрити більшу частину дефіциту, що виникне внаслідок виходу американців, вважає Пітер Дікінсон:

— Ключовими питаннями є політична воля і збільшення виробництва озброєнь. Одних лише грошей недостатньо.

Я не впевнений, що європейські лідери готові протистояти Росії поодинці — і Путін намагатиметься їх залякати. Тож це буде насамперед випробування волі
Фото: Justin Tallis/Associated Press/East News

Здається, Європа нарешті після всього цього схаменулася і зрозуміла, що залежати від того, з якої ноги сьогодні встане американський президент, не годиться, маючи під боком російського звіра, наголошує міністр закордонних справ України (2007-2009 рр.) Володимир Огризко:

— Для України це позитивний момент, тому що це означає, що європейці зрозуміли, що треба будувати свою власну європейську систему безпеки. Чи може вона існувати без України? Моя тверда відповідь — не може. Україна довела на всіх фронтах, на всіх полях, що сьогодні вона є найсильнішою, найдосвідченішою армією в Європі. 

Зараз в Європі відбувається колосальний злам, резюмує Володимир Огризко, і в України за сприятливих обставин цілком є шанс стати потужним елементом цієї нової системи безпеки в Європі.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка. Пише про міжнародні відносини

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
трамп венс зеленський овальний кабінет

Їх було двоє проти одного і вони говорили англійською вдвічі швидше, ніж він. І головне, вони це робили публічно і навмисно, бо якщо б вони хотіли порозумітися, такі розмови вели б непублічно, а й якби публічно, то намагалися балансувати в тональності, якби хотіли дійти згоди.

Зеленський розповів, що Україна намагалася домовитися з Росією з 2014 року, але Путін весь час порушував угоди. Не впевнений, що Венс це знає чи що це взагалі його цікавить. Потім Трамп зробив одну поправку, коли напав Путін на Крим і Донбас, тому що його цікавить лише, чи це було за його президентства чи ні, решта — байдуже.

І потім Зеленський із тим набором емоцій і англійської мови, які в нього лишилися, запитав Венса, що це за дипломатія та з ким домовлятися. Це трохи виглядало як наїзд, але це те, чого чекали Венс і потім Трамп.

Абсолютно цинічна претензія від Венса, що в України проблеми з мобілізацією. Серйозно? Після трьох років війни проти набагато більшої країни в України мають бути проблеми з мобілізацією. Трамп його підтримав і доєднався до побиття за іншими питаннями, користуючись статусом хазяїна та носія англійської мови. Пропаганда-турз — це окрема історія, яка мене включила. Приїжджай і побачиш, що таке пропаганда-турз. Виявляється, що у Венса немає жодної поваги до втрат і тієї надважкої боротьби, яку українці ведуть три роки.

Ми знаємо, які в нас проблеми. Але союзники себе так не поводять. Тим більше публічно.

Це була дворова, огидна спроба побиття президента країни, яка воює, використовуючи всі слабкості, які тільки можливо.

Це просто недостойно Америки.

Гоп-стоп, наїзди та дешеві спроби перекинути відповідальність на українців за те, що в них є якісь проблеми. І невимовний популізм сподобатися на камери будь-кому.

Ми можемо і маємо домовлятися з адміністрацією Трампа з різних питань. Але, схоже, це не просто опортуністи, в них червоні труси, проросійська природа. Вони це не визнають публічно, бо це проти Америки, але це реальність.

Думаю, вони матимуть в США великі проблеми, бо одна історія — підтримувати чи не підтримувати Україну фінансово, а інша історія стати на один бік зі злом, Росією, в країні, де є велика антиросійська традиція і де це є частиною національного ДНК

Але це проблеми Венса і Трампа.

Ми будемо боротися і шукати шляхи далі. Вже три роки це робимо. Чи ми знайдемо ці шляхи з американцями, чи ми їх знайдемо з кимось іншим.

Але такі розмови, як ця, просто недостойні Америки. І нас.

Джерело

20
хв

Двоє проти одного. Чому вибухнули Трамп, Венс і Зеленський

Sestry

Україна перейшла рубіж третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії на тлі напруженої політичної ситуації, яка панує у світі після приходу Дональда Трампа до Білого дому. Публічний конфлікт чинного Президента США з українським лідером заглиблюється, а Європа залишилася осторонь переговорів про мирне врегулювання.

Як Україні подолати четвертий рік війни? Чи стане він останнім та хто стоятиме з Києвом пліч-о-пліч попри все? На ці та інші питання в ексклюзивному інтерв’ю виданню Sestry відповів литовський політик, євродепутат та один з головних лобістів України в Європарламенті Пятрас Ауштрявічюс.

Три роки замість трьох днів

Марина Степаненко: Пане Ауштрявічюсе, які ключові уроки Україна та її союзники винесли з трьох років війни?

Пятрас Ауштрявічюс:
Найперший урок полягає в тому, що Росія не змінилася в порівнянні з імперіалістичним, агресивним і антизахідним Радянським Союзом. Вона стала ще гіршою, тому що розвинула більш агресивне і жорстоке ставлення до будь-кого, хто хоче слідувати західній політичній лінії. 

Безумовно, не все було зроблено для того, щоб передбачити російську агресію. І, мушу визнати, ми не дуже допомогли Україні просунутися в цьому напрямку, адже Мінські домовленості не спрацювали. Вони стали лише своєрідною паузою для Росії, щоб перегрупуватися, реорганізуватися і стати сильнішою.

А Захід дійсно робив вигляд, що вірить цим фейковим угодам, щоб не робити того, що повинен був робити. Тому підготовка з боку України і Заходу була дуже слабкою, недостатньою і не відповідала загрозам, які надходили з боку Росії.

Як змінилася роль України в глобальній системі безпеки за ці три роки і які висновки можуть зробити інші країни, що потенційно можуть зіткнутися з агресією?

Україна стала полем битви у протистоянні між Росією та Заходом, оскільки дедалі більше орієнтувалася на західні цінності. З геополітичної та геостратегічної точки зору Україна є центром уваги — мало яка країна останнім часом піддавалася такому частому аналізу та обговоренню, як її назва та ситуація, яка склалася довкола неї.

Це яскравий приклад сучасної агресії — жорстокої і невиправданої — проти суверенної нації, яка прагнула трансформуватися, прийняти європейські цінності і жити за принципом верховенства права, а не за авторитарними, агресивними стратегіями, які ми бачимо в Росії.

Цей конфлікт ще довго вивчатиметься для того, щоб бути повністю зрозумілим

Переговори в Парижі продемонстрували розбіжності між європейськими лідерами щодо майбутньої стратегії щодо України. Чи є ризик, що Європа може втратити єдність у підходах до війни та підтримки Києва?

Існує значний ризик втрати єдності. Щонайменше дві країни-члени ЄС, Угорщина та Словаччина, вже дистанціюються через свої уряди та керівництво. Однак серед решти 25 єдність може бути збережена. Але, відверто кажучи, йдеться не лише про єдність — йдеться про наш політичний курс.

Ми повинні діяти швидко. Ми вже запізнилися і платимо за це ціну — Україна платить ціну

Не відбулося жодних змін у політиці, але відбулося небезпечне зволікання з її реалізацією. А зволікання несе такі ж ризики, як і відсутність політики взагалі. Ми робимо публічні заяви, підтверджуємо свої переконання, але потім вагаємося. Захід не може дозволити собі ілюзії, що Росії можна протистояти лише на словах.

Західні лідери прибули в Україну у третю річницю війни. Фото: ОПУ

Якщо ми не будемо діяти, ми не просто втратимо єдність — ми впадемо одне за одним. Росія не зупиниться. Вона не змінилася і не зміниться. Я не вірю в таку можливість. Будь-яка так звана «мирна угода» не змінить курс Росії. Нам потрібна принципово інша система безпеки — така, що справді обмежуватиме і стримуватиме Росію. Лише тоді можливі зміни. В іншому випадку мирні угоди слугуватимуть лише паузами, які дозволять Росії перегрупуватися для майбутньої агресії.

В останні тижні активізувалася дискусія щодо можливого залучення західних миротворчих сил в Україну. Чи вважаєте ви такий сценарій реалістичним?

Я бачу багато викликів, коли йдеться про розгортання миротворців. Насправді, ми повинні обговорювати це питання контексті створення миру (англ. Peacemakers. — Авт.), а не його забезпечення (англ. Peacekeepers. — Авт.). Будь-який наземний контингент стикається зі значним ризиком військового нападу, а втрати можуть швидко підірвати політичну волю і готовність підтримувати місію.

До того, як розглядати питання про наземні сили, треба розглянути встановлення закритої для польотів зони над Україною. Це забезпечило б відчутний і ефективний захист Заходу з мінімальною наземною присутністю. Деякі інструктори або спеціалізовані підрозділи можуть бути розгорнуті, але пріоритетом має бути перевага в повітрі.

Сухопутні війська могли б з'явитися пізніше, залежно від чітко визначеної стратегії. Однак ми не повинні бути наївними, думаючи, що просте оголошення західної миротворчої місії стримає російську агресію. Цього не станеться.

Перший місяць Трампа на чолі США

Як слід інтерпретувати останні різкі заяви Трампа про Зеленського, зокрема, його теза про те, що український Президент є, цитую: «диктатором без виборів» — це елемент тиску для змушення України до поступок, внутрішньополітична гра для виборців у США чи частина ширшої угоди з Кремлем?

Я вважаю, що у Трампа є стратегія — він вже говорив, що може «виправити» ситуацію за один день. Він хоче швидкого рішення, але не через реальні переговори. Можливо, у нього є час, але йому бракує готовності до серйозних дипломатичних зусиль. Його підхід спрямований на вирішення проблеми за рахунок як України, так і Заходу — і він свідомо реалізує цю стратегію.

Його риторика, особливо нападки на Зеленського, викликає глибоке занепокоєння. Зеленський продемонстрував лідерство, яке має слугувати прикладом для багатьох західних політиків, показавши, що насправді означає вести націю через жорстоку агресію. Такі приклади рідкісні; ми бачили деякі з них під час Другої світової війни, але з тих пір західне лідерство погіршилося. Замість того, щоб твердо стояти на принципах демократії, прав людини і суверенітету, багато хто прийняв радянсько-російський стиль політичного пристосування.

Пристосуванство стало хворобою, яка послабила Захід. Саме тому Трамп використовує ідеологічні та словесні атаки як проти Зеленського, так і проти України, добре розуміючи, якої шкоди він може завдати

Але Захід, та частина, яка все ще відстоює свої цінності, повинен твердо стояти на боці України і Зеленського. Підтримка має бути в усіх формах: моральною, політичною, технологічною, військовою та фінансовою. Захід не може дозволити такому політичному залякуванню з боку Трампа залишитися безкарним. Це не просто неприйнятно — це зрада демократичних цінностей і небезпечне зближення з російськими інтересами та авторитарними режимами.

Люди мітингують на підтримку України у США. Фото: JOSEPH PREZIOSO/AFP/East News

Росія давно просуває наратив про Зеленського як «нелегітимного» президента. А тепер і Штати підхопили цю тезу. Як ви оцінюєте заклики, які лунають від Трамп та його свити щодо необхідності провести вибори в Україні?

Закликати до виборів під час війни непрофесійно і нереалістично, особливо коли немає чітких термінів переходу від припинення вогню до стабільності, нормалізації ситуації. Якщо США обговорюють територіальні поступки, то як взагалі можна організувати вибори на окупованих територіях?

Я пригадую попередні спроби підштовхнути Україну до такого сценарію — так звана «формула Штайнмаєра» (її запропонував міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у жовтні 2015 року на паризькому саміті «нормандської четвірки». — Авт.). Був ідея проведення виборів чи навіть референдуму на окупованих територіях. Це була пастка, яку, на мою думку, серйозні політики не могли навіть розглядати.

І зараз ми бачимо, що та сама пастка, створена Росією, використовується знову

Ось чому я не вірю, що такі вибори є можливими або необхідними на даний момент. Український уряд має достатню підтримку і співпраця залишається міцною. Стабільність набагато важливіша, ніж провокування внутрішніх політичних потрясінь. Вибори неминуче принесуть передвиборчі баталії, дебати та розбіжності — і вони можуть створити простір для «п’ятої колони» всередині України.

Не забуваймо, що Україна ще не повністю очистила свою політичну еліту — залишається багато так званих «сплячих агентів». Трамп, схоже, хоче їх «розбудити» і активізувати, використовуючи це як інструмент для дестабілізації ситуації в країні.

Відверто кажучи, нещодавня риторика щодо України є набагато ницішою за будь-які прийнятні стандарти. Вибори за таких умов не посилять Україну — вони її послаблять. І, можливо, саме в цьому і полягає сенс.

Президент Польщі Анджей Дуда вже зустрівся з Дональдом Трампом на тлі заяв останнього щодо України. Польський лідер наголосив, що без підтримки США Україна не переживе війну. Відбулася також зустріч Президента Франції Еммануеля Макрона з Трампом, а на черзі — перемовини прем’єра Великої Британії Кіра Стармера з американським лідером, зустріч голови дипломатії ЄС Каї Каллас з держсекретарем Марко Рубіо. Європейські політики закликають США відмовитися від двосторонніх мирних переговорів із Москвою. Чи зрештою їм вдасться вплинути на позицію Америки? 

Я не впевнений. Але ясно одне — Вашингтон повинен почути єдину європейську позицію. І сподіваємося, що вона дійсно представляє Європу в цілому, а не лише позицію кількох країн-членів. Це має бути сигнал єдності, сили, готовності та партнерства.

Ми не можемо відмовитися від безпекових, економічних і політичних зобов'язань, які ми взяли на себе по обидва боки Атлантики. Ось чому ця взаємодія необхідна

В ідеалі, це мало б відбутися набагато раніше. Але я сподіваюся, що коли європейські представники прибудуть до Вашингтона, то вони «привезуть» туди лідерство ЄС. В іншому випадку, послання, яке ми надсилаємо, буде набагато слабшим, ніж могло б і повинно було б бути.

Усі ми очікуємо результати другого раунду перемов у Саудівській Аравії. Якою була ваша перша реакція, коли ви дізналися про першу зустріч американської та російської делегацій без участі українських та європейських представників?

Це серйозна, груба помилка. Україна не повинна бути єдиною залученою стороною — Європа також повинна бути частиною цього процесу. Не тільки тому, що Європа надала більше фінансової підтримки Україні, але й тому, що це відбувається на європейському континенті. Ми це розуміємо — ми це відчуваємо. Ми були в Україні багато разів. Ми знаємо ситуацію на місцях, знаємо, що думають і говорять люди. Ось чому мені здається, що це рішення не стільки про справжню стратегію, скільки про заспокоєння Росії, а не про дії в інтересах колективного Заходу.

Зеленський: Україна не визнаватиме результатів переговорів у Саудівській Аравії. Фото: ОПУ

Які довгострокові наслідки можуть мати переговори США з Росією в Саудівській Аравії без участі Європи для глобальної безпеки та майбутнього України? 

Це створює небезпечний прецедент. Росія боїться колективного Заходу, особливо коли той виступає в один голос. Єдність — це потужна зброя, здатна стримати ще більшу агресію.

Ось чому стратегія Росії завжди полягала в тому, щоб розділяти і володарювати, нав'язувати свою волю і маніпулювати угодами на свою користь

Переговори у Саудівській Аравії я назвав би однією з найбільших помилок 21-го століття. Сподіваюся, ми зробимо з цього висновки. Можливо, ми не зможемо змінити те, що сталося, але ми все ще можемо пом'якшити його вплив і впоратися з наслідками.

Чи можна вважати, що виключення Європи з переговорного процесу та потенційні домовленості між США, Росією та Саудівською Аравією є сигналом до формування нового світового порядку, в якому Вашингтон більше орієнтується на угоди з авторитарними режимами, аніж на традиційні демократичні альянси?

Я так не думаю. Росія — це авторитарна диктатура, режим, який нехтує правами людини, вбиває політичних в'язнів, придушує опозицію, вдається до отруєнь і вбивств. Це один з найагресивніших режимів у світі. Але замість того, щоб зосередитися на цьому, Трамп спрямовує свою критику на європейську демократичну систему. Це повна помилка у визначенні пріоритетів.

Я можу лише сподіватися, що це не відображає офіційну позицію Сполучених Штатів. Я залишаюся обережним оптимістом. Я знаю, що є багато американських експертів і політиків, які думають інакше, і я з нетерпінням чекаю, щоб почути їхні голоси. Нам потрібні ці голоси — терміново. Що швидше, то краще.

Виклики подальшої підтримки України

Враховуючи заяви Трампа про те, що США повинні отримати вигоду від допомоги Україні, зокрема, через доступ до рідкоземельних мінералів, чи можна очікувати, що Київ не отримає значної підтримки від США впродовж наступних чотирьох років його каденції?

Спроба комерціалізувати цю ситуацію, тобто представити комерційний аспект як потенційне рішення, здається мені несерйозною. Наш пріоритет має бути в іншому. Замість того, щоб створювати потенційно несприятливі умови для видобутку чи переробки українських корисних копалин, ми повинні зосередитися на наданні набагато сильнішої підтримки Україні.

Настане час, я в цьому впевнений, коли західний капітал, інвестиції та економічні можливості потечуть в Україну. Але висувати це як передумову зараз — не лише не на часі, але й створює враження, що увага зосереджена виключно на бізнесі, а не на досягненні реальної стабільності.

Спочатку нам потрібна безпека, політичне врегулювання та стабільність. Лише після цього слід укладати угоди на конкурентній основі, гарантуючи, що Україна отримає вигоду. Україна не зобов'язана віддавати свої ресурси третій країні.

Ті, хто просуває такий підхід, повинні ретельно і відповідально подумати про його наслідки

Пане Ауштрявічюсе, під час нашої розмові ви сказали, що Європа має збільшити свою підтримку України. Чи є в неї зараз необхідні ресурси? 

Я сподіваюся, що Європа активізується. У неї є багато можливостей! Це питання мобілізації, впорядкування підтримки та надання її вчасно. У нас немає зайвого часу — Україна перебуває в жахливій ситуації.

Це також чудова можливість для Європи реформуватися, посилити свою оборонну політику і повністю створити Європейський оборонний союз. Я сподіваюся, що усі переговори незабаром призведуть до конкретних рішень

У березні ми очікуємо так звану «білу книгу» (доповідь. — Авт.), але у нас немає часу на нескінченні дискусії — ще одна «біла книга», «зелена книга», «червона книга». Нам потрібні реальні рішення вже зараз.

Ресурси існують — у нас є технології та фінансові можливості. Потрібно об'єднати ці зусилля в рамках єдиної структури: Оборонного союзу ЄС, який, я сподіваюсь, також підтримає Україну.

Титульне фото: MICHAL CIZEK/AFP/East News

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

«Хвороба Заходу»: як пристосуванство відкриває двері для Трампа та Кремля

Марина Степаненко

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Патріархальний хрестовий похід: адміністрація Трампа забороняє слова «жінка», «грудне вигодовування» і «мігранти»

Ексклюзив
20
хв

Помста Трампа. Як США допомагає Росії виграти війну в Україні і піти на Європу?

Ексклюзив
20
хв

Марсі Шор: «Як американка я спостерігаю за тим, що відбувається в моїй країні, і відчуваю жах, сором і огиду»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress