Ексклюзив
20
хв

Ціль номер один. Чи стане Харків новим Алеппо?

Заплющіть очі і уявіть все те, що ви знаєте про сірійське місто Алеппо. Знищені стародавні вулиці, містяни шукають рідних після чергового авіанальоту. Уявили? Саме це намагаються зробити росіяни з Харковом

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Рятувальники виносять тіло загиблого з будівельного супермаркету. Фото: ДСНС Харківщини

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Стратегія окупантів проста як двері — зробити найбільше місто Лівобережжя непридатним для життя та безлюдним. У цьому їм дуже дуже допомагає близькість Харкова до кордонів РФ — усього 30 кілометрів. Тому по українському місту луплять усім арсеналом озброєнь — «Іскандерами», КАБами і С-300.

Російська армія прицільно намагається знищувати Харківщину. Фото: ДСНС Харківщини

Ось як оцінює задумку ворожих сил секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Литвиненко: «В Алеппо російська авіація, що підтримує сирійський уряд у громадянській війні, зруйнувала системи електро- та водопостачання, а також розбомбила лікарні та школи. Вони просто витіснили людей. Це те, що вони хочуть практикувати навколо Харкова».

Якщо не взяти Харків, то бодай добряче його потріпати — це стало головною задачею російської армії, коли війна вийшла на той етап, коли битва йде за те, у кого за столом переговорів буде сильніша позиція

Росіяни обламали зуби на Харкові навесні 2014 року. Коли початковий план Росії був захопити це місто й оголосити його столицею проросійського квазіутворення «Новоросія». Однак активний харківський Євромайдан та зачистка силами спецпідрозділу «Ягуар» будівлі Харківської обласної адміністрації, в якій забарикадувалися проросійські сепаратисти, — дали свої плоди, Харків лишився українським. І став великим промисловим хабом після того, коли до міста приїхав релокований бізнес із окупованої частини Донбасу. 

Сто років тому росіяни знищили попередню українську державність з окупації Харкова. Вони довго вичищали так усе українське, креативне, левова частка митців «Розстріляного відродження» жила та працювала в Харкові, але була розстріляна та вбита в таборах СРСР. Так стирали ідентичність міста і готували думку про дві України, де мала вижити лише одна — радянська. І ця радянська з понівеченим Харковом під виглядом «першої столиці» врешті й окупувала решту нашої території з Києвом.

Тому символізм, чому росіянам так треба знову взяти Харків, очевидний

Ще перед наступом на Вовчанськ російська пропаганда почала активну і досить грамотну роботу для обробки харків'ян. «Харків приречений, жителі масово тікають з міста», — лунало з головних пабліків ворогів. Для кращого ефекту харків'ян залякували чутками про евакуацію і «живий щит», яким нібито прикриваються українські захисники. Для цього в хід ішли начебто свіжі відео з харківського вокзалу та траси на виїзді з Харкова у 2024 році. Утім пару кліків — і це насправді процес евакуації на початку 2022 року, коли харків’яни дійсно масово виїжджали з міста. І ЗСУ, навпаки, радили вивезти дітей та жінок. 

Аби харків'яни на стресі кидали домівки і втікали подалі, росіяни активно вкидали наративи, що умови життя в місті нестерпні, і Харків стає «містом-привидом»

Мовляв, нема ні світла, ні води. Всі лікарі поїхали на Полтаву. А купити в магазинах Харкова просто нічого неможливо. Це не відповідало дійсності. Але далі російська армія паралельно з наступом на Вовчанськ здійснила серію ударів по Харкову. Це були чіткі і дуже прицільні удари. 

Знищені росіянами книги на «Фактор-друк». Фото: ДСНС Харківщини

П'ять ракет прилетіло в типографію повного циклу — «Фактор-друк». Це велике, сучасне підприємство, яке випускає близько 30% шкільних підручників, дитячих книжок низки видавництв та сучасного нонфікшену. Кожен якісний календар, політична реклама випускалась саме тут. Книговидавництво — одна із головних статей доходів Харкова та історична традиція міста. Низка працівників — а переважно, це жінки — мали стабільну роботу та дохід недалеко від дому. Цим ударом росіяни позбавили життя сімох фахівців. А ще на пів року призупинили роботу по випуску нових книг. Це удар по українізації та робочих містах. 

Кілька діб рятувальники гасили пожежу у будівельному супермаркеті. Фото: ДСНС Харківщини

У Харкові не так багато місць для дозвілля. Люди бояться ходити у людні місця, бо росіяни можуть навести ракету. Удар по супермаркету «Епіцентр» у вихідних день був спланований — окупанти знали, що містяни поїдуть за квітами, декором, будівельними матеріалами. Тому в один момент було убито 18 людей — ідентифікація триває. Загинули діти з мамами. Деякі люди зникли в пожежі безслідно. 

Аби харківʼяни не мали змоги відпочити бодай трохи від долі прифронтового міста, РФ вибиває всі популярні бази відпочинку

Так, 19 травня російські війська вдарили «Іскандерами» по базі відпочинку в Черкаській Лозовій під Харковом. Загинули 7 осіб, 28 були поранені. 1 червня було завдано удару ракетою «Іскандер-К» по базі відпочинку в Балаклії. Поранення отримали 13 осіб. А 3 червня скинули КАБи по території бази відпочинку в селі Хотомля. Унаслідок обстрілу почалася велика пожежа в лісі, яку через мінування не могли загасити дуже довго. 

Рятувальники намагаються приборкати вогонь у лісі. Фото: ДСНС Харківщини

Всі ці удари Росії спрямовані на те, аби харків'яни покидали місто. І втікали за кордон, кидаючи свої домівки та бізнеси. Це помста за те, що на світанку 24 лютого мирні мешканці вийшли на окружну і дали рішучий бій росіянам, які планували паради на Сумській уже в обід. 

Зробити із Харкова нове Алеппо — велике бажання росіян. Але в наших силах цей сценарій відвернути та допомогти містянам. Коли окупанти знищили типографію «Фактор-друк» — українці пішли купувати книжки, які вона випустила. Книга має вижити в Харкові. Так у містян буде робота. Так продовжиться справа з українізації нових поколінь.

А отже, є сенс боротися за Харків, бо він наш був і буде

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

No items found.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Утім, усі ці запальні заяви зі спецефектами у соцмережі Х мають певне раціональне зерно. Це підняття ставок і сигнал в першу чергу Китаю, який останні пів століття зріс на американських грошах. А нині вважає, що варто змістити США з позиції гегемона.

В основі такої поведінки Китаю та її друзів по вісі зла — Росії, Ірану та КНДР — лежить теорія про те, що великі держави повинні ділити сфери впливу і захищати свої економічні та безпекові інтереси, нав'язуючи свою волю меншим сусідам.

Утім у цю гру можна грати удвох — й Америка чітко окреслила, що не чекає Пекін у себе на задньому дворі — а саме в Західній півкулі

Видання The Wall Street Journal стверджує, що після виборів у США та рішучої перемоги республіканців та Дональда Трампа Китай все активніше грає м'язами. Він провів найбільші військово-морські навчання за останні десятиліття, спустив на воду найбільший у світі військовий корабель-амфібію, був звинувачений у саботажі підводних кабелів в Азії та Європі і хакерських атаках на казначейство США, представив чотири нові сучасні літаки, вперше відпрацював морську блокаду біля японських островів і активізував шпигунську діяльність на Заході.

Президент Китаю Сі Цзіньпін і президент США Дональд Трамп під час зустрічі у 2017 році. Фото: AFP/EAST NEWS
Коли ти живеш у Східній Європі, то складається враження, що американці зійшли з розуму, коли вимагають повернути під контроль Панамський канал

Утім не варто забувати, що США побудували цей стратегічно важливий об'єкт, щоб швидше й легше торгувати з Азією та між своїми узбережжями. Є також військовий зиск — для Америки то є найшвидший і найпростіший маршрут, яким можна перекидати військові кораблі з Атлантичного у Тихий океан та навпаки. У 1999 році канал відійшов під юрисдикцію Панами — і все б нічого, але з 2014 року водною артерією почали дуже активно цікавитись китайці. 

Спочатку Китай став частиною ініціативи Сі Цзіньпіня «Один пояс, один шлях», далі розірвав стосунки із Тайванем. А ще купився на класичний китайський хабар — інвестиції в інфраструктуру в обмін на бенефіти. 

Станом на зараз два з п'яти ключових портів у зоні Панамського каналу належать компанії з Гонконгу, тобто китайці можуть стежити онлайн за потоками цивільних та військових вантажів США

За першої каденції Трампа та чотирирічки Джо Байдена американці змусили панамську владу відмовитися від частини китайських проєктів, але вплив Піднебесної однаково суттєво зріс. Дійшло до того, що Пекін планував побудувати велике посольство на березі Панамського каналу, але під тиском Вашингтона панамська влада заблокувала цю ініціативу.

Китай висловив підтримку Панамі у питанні контролю над Панамським каналом. Фото: Shutterstock

Щодо Гренландії — тут США переслідує той самий інтерес убезпечення свого східного узбережжя від Китаю. Хоча перепалка між урядом Данії та політичними діячами Гренландії щодо «продажу острова» була гучною, вона мала свій сенс. 

Видання Axios, посилаючись на власні джерела, повідомляє, що «уряд Данії хоче уникнути публічного зіткнення з новою адміністрацією США», і «передав кілька повідомлень». Так, влада Данії чітко сказала, що острів не продається, але є готовність обговорити будь-який інший запит США. Америка вже має військову базу в Гренландії та угоду з Данією від 1951 року про захист острова, згідно з якою можна легко обговорювати збільшення американських сил.

Данські офіційні особи вже заявили, що розглядають подальші заходи щодо збільшення інвестицій у військову інфраструктуру та можливості в Гренландії, консультуючись з урядом Гренландії, — йдеться у ЗМІ.

Чому Вашингтон так різко зацікавила Гренландія? У часи «Холодної війни» вона відігравала ключову роль в обороні НАТО та США як частина системи раннього попередження для виявлення радянських підводних човнів або ракет.

Це зрозумів Китай, чиї човни все частіше помічають біля берегів ключового острова — який є вінцем перспективного торгового шляху через Арктику

Американська газета WSJ пише,  що в останні роки Пекін посилив свою економічну присутність у цьому регіоні, зокрема через інвестиції у видобуток корисних копалин у Гренландії. 2018 року Пентагон успішно працював над тим, щоб заблокувати фінансування Китаєм трьох аеропортів на острові. 

Утім Китай особливо зацікавлений через розташування Гренландії відносно всіх арктичних судноплавних маршрутів, включно з «Полярним шовковим шляхом» Пекіна, що дозволить використовувати коротшу відстань для доставки товарів через Арктику, оминаючи морські вузькі місця у Суецькому каналі та Малаккській протоці. А ще — не варто забувати, що Гренландія має гігантські запаси рідкоземельних матеріалів, які хоче забрати собі під контроль Китай, аби мати перевагу у торговельній війні і таким чином виграти гонку за високі технології у США.

У цій боротьбі за контроль за вихід на Арктику дуже важлива роль Канади, адже вона має значну лінію виходу до Північного полюсу і може стати надійним союзником США у змаганнях за контроль над перспективами проти Росії та Китаю

Канада — другий за величиною торговельний партнер Сполучених Штатів, але категорично відстає у фінансуванні НАТО. Ледве не пасе задніх — на оборону Оттава не витрачає навіть 2% свого ВВП. Тому для того, аби американський сусід трохи чухав про перспективи, Трамп вдався до агресивної риторики.

Американські аналітики з обох партій вважають, що такий підхід може активізувати непопулярну в Канаді тему оборони напередодні виборів до парламенту у жовтні цього року, де партія Джастіна Трюдо, яка останні роки більше займалась гендерною рівністю, може і програти.

Чи можна вітати такі ексцентричні підходи Трампа до важливих питань? Форму однозначно ні, але по суті західний світ має пережити певний шок, аби позбутися популізму. І нарешті зайнятися вирішенням серйозних питань — оцінкою загроз та підготовкою армій до війни. Аби врешті за всіх не вигрібала найбільше Україна, а далі Польща та країни Балтії, які чи не єдині щоденно розвінчують ілюзії про особливу російську душу.

Світ постав перед реальною загрозою — жити в демократії або стати харчем для Китаю. І коли стриманий бюрократ, а нині генсек НАТО Марк Рютте попереджає Європу, що ми або виділяємо гроші на оборону, або «доведеться діставати підручники з російської мови яи їхати у Нову Зеландію» — це добре нагадування, що зло не спить. І точно не обмежиться розбитими селами на українському Донбасі.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Останнє китайське попередження. Нащо Трампу знадобилась Канада, Гренландія і до чого тут Європа?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Невже це можна назвати репетицією підготовки до виборів? Звісно, дивно думати нині мирними категоріями, коли немає навіть приблизного натяку на припинення вогню, а новий рік почався з того, що шахеди зруйнували цивільні будинки за 300 метрів від Офісу президента. Ба, більше — Путін і не думає зупинятись, хто б його не просив, бо війна — частина і опора його режиму. А ще — гарантія його фізичного існування, бо не буде війни — Росії доведеться стикнутись із власними демонами. 

Утім нинішні часи для українців — добрий момент подивитись на себе критично

І дати собі відповідь, чи справді добре, коли у політику приходить критична маса людей, яка до цього не мала жодного досвіду? Чи можуть нові обличчя зі сфери розваги стати справді добрими управлінцями часів гострої фази війни. І врешті — якого майбутнього ми хочемо і які ресурси нам на це потрібні. 

Київський міжнародний інститут соціології підсумував 2024 рік великим дослідженням про настрої українців щодо майбутнього. 

— Перше, є стала тенденція до зниження частки тих, хто оптимістично дивиться в майбутнє України. Якщо наприкінці 2022 року 88% вважали, що Україна через 10 років буде процвітаючою країною в ЄС, то до грудня 2023 року їхня частка скоротилася до 73%, а до грудня 2024 року — до 57%. Водночас з 5% до 28% зросла частка тих, хто вважає, що Україна матиме зруйновану економіку, — починають з поганої новини дослідники. 

— По-друге, коли ми аналізуємо результати, ми маємо також фокусуватися, крім динаміки, і на фактичних поточних показниках. Ми бачимо, що наразі, попри непростий рік та його складне завершення, більшість українців (57%) у цілому схиляються до оптимістичного погляду на майбутнє країни, — дають тут же солодку пилюлю соціологи. 

Тут же постає питання, а кого українці бачать новими лідерами? Хто вестиме нас у це оптимістичне майбутнє після війни? 

Торік наприкінці листопада центр «Соціальний моніторинг» оприлюднив тенденції настроїв у суспільстві. Пікантна деталь — вони досить наближені до інших непублічних соціологій, які замовляє Банкова. І що пікантно — тримаються десь рік. 

Дослідження каже, що українці більше довіряють колишньому головнокомандувачу Збройних сил України, а нині послу України у Великій Британії Валерію Залужному, а також начальнику Головного управління розвідки Міноборони Кирилу Буданову, аніж президенту України Володимиру Зеленському. Так, Залужний та Буданов є єдиними із публічних осіб, в кого рейтинг довіри переважає за недовіру. Цікавість населення до цих прізвищ зрозуміла — обоє  є кадровими військовими з безпосереднім бойовим досвідом. Третім у цьому рейтингу став президент Володимир Зеленський — він має 44% довіри супроти 52% недовіри. Тут вдається взнаки деяка втома він чинного президента і те, що світовий тренд на здолання популізму і повернення до класичної політики з серйозним лідером — який пішов від виборів у США — докочується і до нашого кутка Східної Європи. 

У Залужного та Буданова рейтинг довіри переважає за недовіру. Фото: ОПУ

Вибори 2019 року у Україні — були тріумфом попереднього тренду, коли люди шукали приємні харизматичні обличчя в сфері розваг. А ще — щиро вірили у прості рішення від простих людей. 

Викликів у новій українській реальності стає все більше — власне, на кожну нову фігуру, яка вигулькуватиме в політичному полі, типовий український виборець буде дивитись крізь серпанок розчарування

Попри стрес та знесилення, дослідження «Соціального моніторингу» показує великий запит (32%) на розбудову якісної армії і тривожність, що нинішня урядова команда з цим не справляється. Ба більше, коли багато українців гостро негативно сприйняли сумну новину перед Різдвом про тисячі неякісних мін, які буцімто солдати «неправильно зберігали» на фронті. Це було сприйнято як плювок в лице тим, хто з усіх сил тримає фронт на Донбасі. 

Утім є очевидний тренд. На 33-му році незалежності українці зрозуміли, що треба розбудовувати свою армію. Якщо не хочеш аби тебе убила чи зґвалтувала чужа
Слов’янськ (приватний сектор) після російського удару 3 січня 2025 року. Фото: AA/ABACA/Abaca/East News

Настрій цей стабільний, попри демонізацію ТЦК і купу проблем, які на голови ЗСУ обвалюють політики. Тому, щойно стане можливим повноцінне політичне життя, політичні перспективи отримають ті сили і ті персоналії, які зможуть задовольнити головне — запит на безпеку. 

Прикметно, що у багатьох дослідженнях одразу з'явились такі особи як серйозні волонтери, ветерани та професійні політики — Сергій Стерненко, Андрій Білецький, Тарас Чмут, Олена Зеркаль, Богдан Кротевич та Дмитро Кулеба. 

Ці прізвища варті уваги. Адже ми їх з високою долею вірогідності побачимо в партійних списках та серед кандидатів.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

 

20
хв

Яких політиків і яких змін хочуть українці на після війни? Огляд головних трендів

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Арігато годзаімас: як українці в Японії зібрали 33 млн грн на борщах і дідухах

Ексклюзив
20
хв

Модельєр Андре Тан: «Я двічі був банкротом. Сказав собі, що третій раз — не переживу»

Ексклюзив
20
хв

Останнє китайське попередження. Нащо Трампу знадобилась Канада, Гренландія і до чого тут Європа?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress