«Боюся, після війни будуть «гірші» та «кращі» українці. Ми вже маємо образу одне на одного»

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Як навчитися говорити з партнером про гроші?

«Ми переїхали до Польщі за два місяці до початку війни. Мій чоловік почув від знайомих, які знайшли тут роботу, що в Польщі пристойніші заробітки й життя спокійніше.

Ми не їхали наосліп. Двоюрідна сестра чоловіка знайшла йому роботу, а нам — квартиру. У нас також були деякі заощадження для початку — на випадок, якщо щось не вийде. Проте все обійшлося. Я доглядала за трьома дітьми, чоловік почав працювати. Ми раділи новому життю, поки його не порушив напад Росії на Україну…

Ви добре знаєте, скільки коштує оренда квартири та утримання дітей

Мама та сестра мого чоловіка залишилися в Україні. У мене немає сім'ї, я виросла в дитячому будинку. Після того, як почалася війна, ми стали допомагати мамі та невістці. Надсилали гроші, посилки. Запропонували привезти їх до Польщі, але вони не захотіли залишати рідний дім.

Завод, де працювала сестра мого чоловіка, був зруйнований, і вона втратила джерело доходу. У мами — мізерна пенсія. Я знаю, що вони не зможуть впоратися без нашої підтримки, але мій чоловік аж занадто їм допомагає. Він посилає їм більше, ніж залишає нам на життя. Ви добре знаєте, скільки коштує оренда квартири та утримання дітей. Добре, хоч є допомога 800+, яка приходить на мій рахунок. Хоч ці гроші він не чіпає.

Мрію поїхати з дітьми в подорож, хоча б на день-два. Але грошей не вистачає

Коли я вказую йому, що ці пропорції несправедливі по відношенню до нас, то чую, що його родина в жахливій ситуації і їм потрібно це компенсувати. Погоджуюсь, що війна, окрім втрати здоров’я, — це найстрашніше, що може трапитися з людиною. Але мій чоловік має також пам’ятати, що у нього є діти, які ростуть, їм потрібні нові черевики, куртки, а інколи й маленька іграшка.

Зрештою замість того, щоб жити мирно, ми постійно сперечаємося про гроші. Мій чоловік добре заробляє, але ми з цього практично нічого не отримуємо. Я не марнотратна, роблю покупки в недорогих магазинах, вмію готувати смачні страви з недорогих продуктів. Я вважаю себе хорошою господинею і хочу, щоб мій чоловік це цінував. Мені також хоч іноді потрібні косметика та похід до перукаря. Мрію поїхати з дітьми в подорож, хоча б на день-два. Але грошей не вистачає.

Мені набридла ця ситуація, але я не знаю, як опустити чоловіка на землю. Він відчуває провину за те, що залишив свою матір напризволяще, і тепер намагається компенсувати це грошима. Але це гроші і його дітей також»…

Юстина Ричко, психолог з Avigon.pl:

Дуже дякую, що поділилися з нами своєю проблемою. Чудово, що ви з чоловіком знайшли дім і роботу в Польщі і можете жити тут у спокої. Незважаючи на те, що ви вирішили поїхати до Польщі ще до початку війни, її початок мав сильно вплинути на ваше відчуття безпеки.

У партнерстві потрібно навчитися говорити про фінанси, адже це дуже важлива частина життя

Безумовно, ви дуже переживаєте за своїх рідних і друзів, які вирішили залишитися в Україні, незважаючи на небезпеку та невизначеність, що їм загрожує. Пишу це не випадково, тому що, на мою думку, ви повинні співпереживати емоціям свого чоловіка, щоб мати можливість використовувати аргументи, які переконають його у вашій правоті.

Ви пишете, що ваш чоловік значну частину доходів вашої сім'ї відправляє матері та сестрі в Україну. Звідси ваші суперечки і проблеми, а кажуть, що суперечки про гроші найшвидше вбивають кохання. Про це варто пам’ятати, але це не означає, що про це не варто говорити.

Навпаки, в партнерстві потрібно навчитися говорити про фінанси, тому що це дуже важлива частина життя, і в складних ситуаціях компроміс у цій сфері необхідний для збереження хороших стосунків.

Чоловіки, як правило, реалісти, зосереджені на пошуку рішень, тому їх приваблюють раціональні аргументи

Я згодна з вами, що ваш чоловік може почуватися винним перед своєю матір’ю та сестрою, і надсилання їм значної суми грошей може бути способом компенсації за цю ситуацію. Якщо це так, він діє на емоційному рівні, і його буде важко переконати без добре підготовленого аргументу. Я також розумію, чому ви вважаєте, що значна частина зароблених грошей належить вам і вашим дітям. Ви також багато чим пожертвували, щоб побудувати своє життя в іншій країні, і віддавати більшу частину свого доходу комусь іншому здається вам несправедливим. Отже, як ви намагаєтеся досягти компромісу?

Чоловіки, як правило, реалісти, зосереджені на пошуку рішень, і тому їх приваблюють раціональні аргументи. На вашому місці я б подумала, як конструктивно донести ваші аргументи до чоловіка.

Однак перш ніж почати це робити, будь ласка, спочатку подумайте, скільки коштує ваше життя в Польщі та скільки коштує життя сьогодні в Україні. Враховуючи нинішній дохід сестри та матері чоловіка, чи вистачає надісланих їм грошей для задоволення основних потреб? Чи потреби більші? Якби ви зараз жили в Україні, чи могли б ви утримувати себе на такі гроші? Перераховані їм кошти дозволяють більше, ніж гроші, які ви зберігаєте на власні потреби в Польщі?

Зробіть такий розрахунок, дізнавшись, скільки зараз коштують продукти харчування чи засоби гігієни в обох країнах. Будь ласка, відчуйте також становище матері та сестри вашого чоловіка під час війни, а також емоції вашого чоловіка, який залишив цих двох близьких людей у ​​країні, спустошеній війною.

Поточний стан має бути тимчасовим і не може тривати вічно

Якщо ваші розрахунки показують, що кошти, перераховані сім’ї в Україні, дозволяють задовольнити більше потреб, ніж гроші, які залишаються на сім’ю в Польщі, ви отримаєте раціональні аргументи, які допоможуть вам переконати свого чоловіка.

Пам’ятайте, що зазвичай люди мають дуже глибоко вкорінене почуття справедливості, тому звернення до цього почуття, безумовно, може допомогти. Ви також можете проявити добру волю в розмові з чоловіком і домовитися з ним, що зменшувати кількість грошей, які надсилаються сім’ї, можна поступово. Це дозволить йому швидше звикнути до ситуації і прийняти її. Це також дасть йому зрозуміти, що поточний стан має бути тимчасовим і не може тривати вічно.

Я вважаю, що раціональні аргументи допоможуть вам переконати свого чоловіка в тому, що хоча він і намагається відшкодувати матері та сестрі воєнні труднощі, але в нинішній ситуації він завдає шкоди власній родині, тобто вам і вашим дітям.

Посилання на сторінку спеціаліста

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Як не рубати з плеча і зрозуміти одне одного?

«Ми з чоловіком і чотирьма дітьми від початку війни живемо в Польщі. Ми покинули свою квартиру і все наше життя в Україні. У мене такий характер, що я не вагаюсь, а просто дію. Це для мене рецепт від стресу. Щоб розум був чимось зайнятий, тоді і про проблеми менше думок.

Відразу після приїзду, коли формальності були завершені, я сказала чоловікові, що буду працювати, а опіку за дітьми ми поділимо порівну. В Україні я сиділа з дітьми, готувала, прала, прибирала — була домогосподаркою. У Польщі я вирішила це змінити.

Я знайшла роботу в приватній компанії. Хоча у мене не було досвіду, власники виявились дуже добрими і повірили в мене. Я навчилася всьому з нуля, і мені дуже подобається моя робота.

Керівники ретельно контролюють якість продукції, і я задоволена. Через рік моєї праці мене оцінили, я отримала підвищення. Змогла перейти від виробництва до перевірки. Нарешті я можу розвиватися, і мене цінують не тільки вдома.

На жаль, моєму чоловікові у Польщі не так пощастило у професійному сенсі. Він уже кілька разів змінював роботу. В Україні він керував людьми, а тепер мусить підпорядковуватись. І йому це не подобається.

Зараз він взагалі без роботи. Я намагаюся переконати його шукати нову, адаптуватися до умов, своїм прикладом показую, що можна розвиватися, а його це абсолютно не хвилює. Не знаю, як його стимулювати до дій.

Він уже заявив, що коли закінчиться війна, ми повернемося в країну. А у мене дедалі більше сумнівів щодо цього. Я нарешті повірила в себе та свої можливості. Вивчила нову мову, відкрилась людям. І нарешті відчуваю себе живою, тож не хочу нічого міняти.

Боюся, коли настане час прийняти остаточне рішення, я оберу жити в Польщі. З дітьми, але без чоловіка. Знову повертатися до горщиків я не маю бажання. Можу поєднувати роботу з доглядом за домом. Навіть розриватися між роботою і хатніми обов’язками краще, ніж просто сидіти вдома.

Коли під час однієї з розмов про повернення в Україну я сказала чоловікові, що не зацікавлена вертатись, він здійняв страшенний галас. Звинуватив мене в тому, що я хочу розбити сім'ю і думаю тільки про себе. Оголосив, що діти повернуться з ним, хочу я того чи ні. Але я думаю от що.

Діти скоро стануть самостійними, і в Україні я знову стану кухаркою та прибиральницею. До такої перспективи я не хочу повертатися. Чи є у нас шанс порозумітися? Чи є якесь здорове вирішення цієї ситуації?»

Александра Антонська, психолог на Avigon.pl:

Дякую, що поділилися своєю ситуацією. Бачу, у вас дилема, з якою непросто розібратися. Написане в листі свідчить про те, що ви почали друге життя в Польщі, впорались із переїздом, до того ж знайшли шлях розвитку й професійної реалізації. Ваші навички помітили й оцінили. І це неймовірно важливо для вас.

З іншого боку — ваш чоловік, розчарований своєю поточною ситуацією на роботі, почувається абсолютно навпаки — він відчуває в Польщі регрес. Сильні емоції іноді заважають нам приймати раціональні рішення, ми говоримо щось імпульсивно, не завжди те, що маємо на увазі.

Повернення в Україну чи подальше перебування в Польщі — це дуже важливе рішення. Тому говорити про таке слід у спокої — можливо, під час спільної вечері. Варто сказати про свої почуття і те, що ви не хочете повертатися до тієї ролі, яку грали в Україні.

Я вважаю, що в цій ситуації знайти спільне рішення можливо

Варто відкрито говорити про ваші потреби та очікування. Незважаючи на те, що у вас з чоловіком зовсім різні погляди на поточну проблему, варто пам'ятати, що проблема не повинна розділяти вас і ставити по різні боки, натомість ви маєте протистояти ситуації разом. І підтримувати одне одного.

Ви повинні розуміти мотивацію вашого чоловіка для повернення — він почувається недооціненим у Польщі, відчуває, що не може розвиватися. Разом з тим ваш чоловік має розуміти, що його жінка так само почувалась в Україні.

Не можна втекти від проблеми чи забути про неї

Зупиніться на мить, подумайте про можливі наслідки рішень, а також дайте собі час на емоції, щоб пережити те, що всередині вас.

Зміцнення стосунків з чоловіком також має допомогти. Можливо, ваш чоловік ще не виявив хороші сторони цієї країни. Можливо, варто відвідати місця, які вам цікаві, помітити, що наше життя складається не лише з роботи.

Бажаю вам багато сил і наполегливості.

Посилання на сторінку експерта.‍

<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>

Найважливіше — підтримка і захист чоловіка у цій ситуації

До Польщі я приїхала на початку війни — разом із бабусею, яка мене виховувала. Зараз ролі помінялися, я доглядаю бабусю. Після перших кількох тижнів, коли ми трохи охололи після приїзду, я почала шукати роботу. Влаштувалась у невелике сімейне підприємство, якому підпорядковуються кілька десятків людей. Я була щаслива, що отримала цю роботу, намагалася не виділятися на тлі інших працівників.

На роботі я познайомилася з хорошим чоловіком. Він займався практично будь-яким ремонтом: коли машина ламалася, вмів її відремонтувати, а якщо хтось із працівників хворів, ставав за станок поруч з нами. Дівчата в його компанії були неговіркі, тоді як я спочатку розмовляла англійською, а потім — як підучила — вже польською. Маю здібності до мов і швидко її опанувала.

Якось я відчула, що він ставиться до мене інакше, ніж до інших співробітників. Він завжди був добрий до мене, затримувався біля станка, розпитував, що у нас відбувається, як справи на фронті. Я перехоплювала його погляд, і він не залишався байдужим.

Я була в захваті, коли він запросив мене на побачення, а за ним на наступне й наступне. Ми стали парою, і тільки тоді я дізналася, що він син господарів заводу. У них така філософія роботи, що всі діти в родині працюють на заводі, щоб знати, як що працює і одного разу очолити бізнес.

Мій хлопець зробив мені пропозицію через пів року, і я, звичайно, погодилася вийти за нього. Я була і є закохана. Ми разом переїхали до його квартири, і тут почалися проблеми.

Справа в тому, що нас часто відвідує його мама. Вона може заскочити без попередження. І мені дуже погано від того, що вона ставиться до мене, як до повітря, у кращому випадку — як до слуги. Вона навіть не звертається до мене напряму, лише через сина. Каже: «Нехай вона зробить нам чаю».

Коли мій наречений каже їй, що я взагалі-то тут і розумію польську, вона вдає, що не чує цих слів. Якщо вона запрошує його на недільну вечерю, то завжди без мене. Впевнена, їй не подобається, що її син зв'язався з безгрошівкою-українкою.

Знаю, мій наречений любить мене, але сім'я також важлива для нього. Я впевнена у своїй любові, його гроші для мене не важливі. Ми могли б почати спочатку, але я не думаю, що ми це зробимо. Моя майбутня свекруха не залишить нас самих. Боюся, що вона буде тиснути на мого нареченого і наша любов може стати жертвою материнського тиску. Іноді мені хочеться висловитися, сказати, що я тут.

Я освічена, на їхні гроші не йду, але боюся, що вона мене все одно не послухає.

Чи мають наші стосунки шанс у протистоянні з материнською — у даному випадку власницькою — любов'ю?

Юстина Майхровська, психолог на Avigon.pl:

Дякую, що поділилися. Бачу, що ситуація з майбутньою свекрухою складна і напружена. Видно, що вам не байдуже, що ви з нареченим обидва маєте щирі почуття одне до одного, а це є дуже важливою основою.

Хочу звернути вашу увагу на кілька важливих аспектів, які можуть допомогти вам зрозуміти ситуацію і впоратися з нею:

Часто в подібних ситуаціях важливу роль відіграє те, як син реагує на поведінку матері. Вкрай важливо, щоб ваш наречений намагався відповісти, коли ваша свекруха ігнорує вас, що свідчить про те, що він вас підтримує.

Дуже важливо, щоб він продовжував встановлювати чіткі межі у цих стосунках, повідомляючи своїй матері, що ви поруч, що ви його наречена, яку він любить, важлива частина його життя, і що ви заслуговуєте на повагу.

Важливо разом визначити, як можна реагувати на складні ситуації з мамою

Ви відчуваєте, що ваша майбутня свекруха вас ігнорує та зневажає, це розчаровує і змушує сумніватися щодо вашої цінності в цих стосунках. Ваші почуття повністю виправдані. Ви заслуговуєте на шанобливе ставлення. Можливо, варто розповісти

своєму нареченому про ваші емоції та занепокоєння. Головне — зрозуміти, як ви можете разом реагувати на складні ситуації з його мамою.

Хоча поки що ситуація здається патовою, у у майбутньому може з’явитися можливість більш близького контакту. Важливо, щоб ви були готови до розмови, але також усвідомлювали, що зміна її підходу може зайняти час. Замість того щоб намагатися переконати свекруху, зосередьтеся на зміцненні стосунків з партнером і подбайте про власний душевний комфорт.

Встановіть чіткі межі щодо того, коли і як його мати може відвідувати вас

Ваші стосунки мають хороші шанси, якщо ви разом зможете протистояти труднощам.

Важливо, щоб ви були одностайні в цьому і відкрито говорили про свої почуття та потреби. Варто розглянути спільні сеанси з терапевтом, які можуть допомогти вам краще зрозуміти динаміку стосунків і розробити стратегію вирішення складних ситуацій.

Разом зі своїм нареченим чітко визначте, коли і як його мати може відвідувати вас. Якщо її візити відбуваються без попередження і викликають дискомфорт, важливо, щоб ваш наречений ввічливо, але твердо повідомив про це. Це може бути ключовим кроком у розбудові автономії ваших стосунків.

Важливо, щоб ваш наречений активно підтримував вас у ситуаціях, коли його мати ігнорує вас. Вирішіть разом, як реагувати, коли його мати вас не помічає або звертається до вас через нього. Наприклад, наречений може постійно виправляти свою матір, кажучи: «Мамо, поговори з (ваше ім’я) безпосередньо».

Висловлення своїх почуттів спокійним і напористим способом іноді може допомогти прояснити непорозуміння

Якщо ви бажаєте і ситуація дозволяє, можете спробувати поговорити з майбутньою свекрухою безпосередньо. Наприклад, ви можете сказати: «Я бачу, що ви дбаєте про свого сина, але я б хотіла, щоб ми могли робити це разом. У нас можуть бути хороші стосунки».

Стикаючись з такими незручними ситуаціями, важливо подбати про свої емоції та психічне здоров’я. Розгляньте такі методи боротьби зі стресом, як медитація, здорове харчування й регулярні заняття спортом, прогулянки, розмови та зустрічі з близькими. Це допоможе вам зберегти внутрішню рівновагу.

Регулярно розмовляйте зі своїм нареченим про майбутнє та про те, що ви можете зробити для того, щоб стосунки стали міцнішими. Якщо ваш наречений буде постійно вас підтримувати, ваші стосунки зможуть вистояти навіть у найскладніші моменти. Кожна складна ситуація може стати можливістю зміцнити стосунки.

Посилання на сторінку експерта тут