Ексклюзив
20
хв

Зерно протистояння: як Росія готує ґрунт для «ненападу»

«Україна та Польща пливуть в одному човні. Росія однаково ненавидить обох і має єдину загарбницьку ціль на обидві держави. Маємо міцно триматись за руки нині, аби потім не стояти у черзі до газової камери»

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Путін заявив, що Росія не зацікавлена у вторгненні в Польщу. Та чи вірити цьому? Фото: UKRAINIAN PRESIDENTIAL PRESS SERVICE / AFP/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Польща — наступна жертва Путіна, якщо Україна впаде. Скандальне інтерв’ю Володимира Путіну пропагандисту Такеру Карлсону показало істинні наміри Росії. Він хоче повернути обидві країни в стійло Російської імперії. Часи, коли російські царі агресивно придушували два народи та русифікували, — Путін вважає еталоном. 

Але спочатку розберемось навіщо Путіну було інтерв'ю для американської аудиторії саме зараз? Найперше, 17 березня у нього вибори. Точніше, їх подоба, де Путін намалює собі ще один термін перебування при владі.

Розмова з диктатором була потрібна шефу Такера Карлсона Дональду Трампу. Він теж піде на осінні вибори і рішуче налаштований на реванш у демократів. У нього мало ідей, що продати виборцеві, окрім скандалу і образ.

Тому політичні консультанти Трампа вирішили розіграти карту України і пообіцяти прихильникам Республіканської партії ілюзію діалогу з Путіним. Мовляв, президент Росії — авторитарний, весь у крові, але є один лідер, якого він точно почує

Тому бери бюлетень і голосуй за Дональда Трампа. Тому в хід і пішов скандальний ведучий Такер Карлсон, який мав спрощено подати історію агресії Путіна щодо сусідів консервативному виборцю, який навряд чи знає навіть історію рідного штату Алабама. Цей білий чоловік чи біла жінка, які ходять щонеділі до церкви і працюють на ранчо з п'ятьма дітьми, навряд чи знають, хто і коли розпочав Другу світову. Як зрештою — де саме на глобусі знаходяться Україна та Польща. 

Очільник Кремля використав той самий прийом, який активно використовував український президент Володимир Зеленський на початку повномасштабного вторгнення. Його суть — емоційно достукатись до громадян Заходу в обхід офіційної влади. 

Саме так Путін і Карлсон навішали локшини на вуха про штучну державу Україну, невдячне НАТО і анонс нових територіальних посягань Росії. 

Володимир Путін дав інтерв'ю колишньому американському телеведучому Такеру Карлсону

Про Україну було сказано, що це «штучно створена країна, яка завжди належала Росії». Українців буцімто ніколи не існувало — їх придумали поляки. Однак у 2014 році вони організували переворот і захотіли бути незалежними, тому зараз Росії треба терміново їх денацифікувати. 

Про Польщу у негативному контексті згадали 36 разів. Суть накиду зводилась до того, що це невдячна та відбита країна, яка разом з Україною та балтійськими державами влаштовувала провокації Росії

Але далі ці країни, які вирвались із радянського табору, — пішли в НАТО й ЄС та стали великою загрозою для Росії. А Путін про це раніше, мовляв, не домовлявся і тому рішуче налаштований помститись Заходу.

Шанувальник Трампа почув цікаве трактування новітньої історії. Згідно тез Путіна, Україна сама почала війну в 2014 році. А от чемна та ввічлива Росія просто взяла під свій захист Крим, інакше туди би прийшли якість нацисти. Це так тривожило Росію, що Путін буцімто старався цього не допустити й напав на Україну і вдруге — в 2022 році. «Росія просто намагалась зупинити війну», — брехав російський диктатор.

Путін, який вважає себе дуже здібним істориком, — знайшов вельми цікаву аналогію заради власного виправдання. Адольфа Гітлера.

За версією кремлівського диктатора, приємний і ввічливий фюрер свого часу попросив у Польщі віддати місто Гданськ. Однак поляки сказали «ні»

«Вони загралися і змусили Гітлера почати Другу світову війну саме з них. Чому війна почалася 1 вересня 1939 року саме з Польщі? Вона виявилася незговірливою. Гітлеру нічого не залишалося при реалізації його планів — почати саме з Польщі», — розказав фанат фюрера пересічному американцеві. 

Безумовно, західні ЗМІ оперативно написали короткий курс історії Другої світової війни для читачів, які більше цікавляться розвагами в соцмережах. Утім, така заява була зроблена навмисно, аби розколоти між собою нинішню Німеччину, Польщу і зрештою Україну — щоб усі троє згадали історичні болі. Москва дуже хоче, аби нинішні поляки та німці тицяли одне в одного палицями і дорікали руйнуваннями та жертвами часів Другої світової війни. Розбрат — то ключ до розхитувань та завоювань. Не дарма кілька поколінь сучасних росіян виросли на ідеї «на танку знову на Берлін». І варто чітко розуміти, що цей маршрут пролягає через Україну та Польщу. 

У спільнотах фанатів Такера Карлсона та Дональда Трампа активно поширюють ще один фрагмент із інтервʼю. У ньому Путін говорить, що не збирається нападати на Польщу та Латвію, бо нащо Росії взагалі на них нападати? Коментатори роблять дописи, що ось, мовляв, «дивіться, Путін прямо каже, що не буде ні на кого нападати! Припиніть лякати війною Росії з НАТО!». Причому дуже цікаве формулювання Путіна, що війська таки можуть послати, якщо «Польща нападе на Росію». 

Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський: «Путін хоче увійти в історію як новий Петро Перший». Фото: Kirill KUDRYAVTSEV / AFP/East News

Аналогічні тези українці чули два місяці поспіль перед повномасштабним вторгненням 2022 року. Тоді головні пропагандисти Кремля Володимир Соловйов, Ольга Скабєєва, Маргарита Симоньян запевняли, що росіяни наймирніша нація на світі — і вони не зацікавлені в жодному конфлікті з сусідами. Тож, якщо Путін перебріхує уже тут і зараз давно задокументовані і проговорені факти, що насправді було в Гданську, — придумати нову байку для нападу на Польщу буде нескладно. 

Типовому трампісту можуть зайти на «ура» порівняння з Гітлером. Він навряд чи колись бачив фото зруйнованої Варшави. Я не думаю, що ці люди, коли-небудь побувають на екскурсії в Освенцимі.

Однак це напряму торкається Польщі та України. Багатьом українським полоненим після катувань і допитів у російських тюрмах так і говорили: «Ми б’ємо вас, ми вирізаємо ваші татуювання з м’ясом — бо ви відмовились здатись. Ви не хочете брати Варшаву разом із нами». 

Росія напала на Україну з ціллю завоювати її за три дні, аби потім використати український ресурс на загарбання сусідніх держав. За задумом Путіна, українці з їхнім хистом воїнів та досвідом війни мали стати гарматним м’ясом. Спочатку їх мали силою погнати на Варшаву. А уже потім, коли б вона впала, уже поневолені поляки та українці мали б брати Берлін разом. За спиною у них би стояв наглядач із РФ з автоматом. Для всіх незгодних цілодобово працювали би мобільні крематорії та печі старих концентраційних таборів. 

Нині дружні стосунки Польщі та України випробовують торговельні суперечки на кордоні. І подекуди зайві емоції рвуть тонкі нитки поваги і вдячності, яка завжди була між нами. Коли саме зараз низка українців пише емоційні пости через порізані фури з розсипаним зерном, нам справді дуже сильно болить. Адже в умовах війни це не просто зерно, а зерно, вимочене нашою кров'ю. Його збір зараз — це квест на виживання між мінами, обстрілами і тонкою лінією між мирним життям та фронтом.

Чимало фермерів не пережили окупацію — їх катували, убивали і доводили до самогубства. Ще більше на фронті — пересіли із трактора на танк 

Тож хочеться підвести до розуміння, що Україна та Польща пливуть в одному човні. Росія однаково ненавидить обох і має єдину загарбницьку ціль на обидві держави. Маємо міцно триматись за руки нині, аби потім не стояти у черзі до газової камери. Бо в цей момент росіяни можуть заселятися в наші будинки, їсти нашу їжу і красти уже й польське зерно, убиваючи місцеві родини фермерів. 

На розсипаному українському збіжжі польські фермери встановили фігуру заступник міністра сільського господарства Польщі Міхала Колодзейчака. Фото: X / Rafał Mekler

Росія ніколи не приховувала, що хоче натягти на себе маску християнської слов’янської держави. І дві успішні держави саме такого культурного коду — будуть її ціллю номер один.

Ціллю на знищення. Тому полякам і українцям є про що поговорити предметно, поки не стало пізно для обох
No items found.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Утім, усі ці запальні заяви зі спецефектами у соцмережі Х мають певне раціональне зерно. Це підняття ставок і сигнал в першу чергу Китаю, який останні пів століття зріс на американських грошах. А нині вважає, що варто змістити США з позиції гегемона.

В основі такої поведінки Китаю та її друзів по вісі зла — Росії, Ірану та КНДР — лежить теорія про те, що великі держави повинні ділити сфери впливу і захищати свої економічні та безпекові інтереси, нав'язуючи свою волю меншим сусідам.

Утім у цю гру можна грати удвох — й Америка чітко окреслила, що не чекає Пекін у себе на задньому дворі — а саме в Західній півкулі

Видання The Wall Street Journal стверджує, що після виборів у США та рішучої перемоги республіканців та Дональда Трампа Китай все активніше грає м'язами. Він провів найбільші військово-морські навчання за останні десятиліття, спустив на воду найбільший у світі військовий корабель-амфібію, був звинувачений у саботажі підводних кабелів в Азії та Європі і хакерських атаках на казначейство США, представив чотири нові сучасні літаки, вперше відпрацював морську блокаду біля японських островів і активізував шпигунську діяльність на Заході.

Президент Китаю Сі Цзіньпін і президент США Дональд Трамп під час зустрічі у 2017 році. Фото: AFP/EAST NEWS
Коли ти живеш у Східній Європі, то складається враження, що американці зійшли з розуму, коли вимагають повернути під контроль Панамський канал

Утім не варто забувати, що США побудували цей стратегічно важливий об'єкт, щоб швидше й легше торгувати з Азією та між своїми узбережжями. Є також військовий зиск — для Америки то є найшвидший і найпростіший маршрут, яким можна перекидати військові кораблі з Атлантичного у Тихий океан та навпаки. У 1999 році канал відійшов під юрисдикцію Панами — і все б нічого, але з 2014 року водною артерією почали дуже активно цікавитись китайці. 

Спочатку Китай став частиною ініціативи Сі Цзіньпіня «Один пояс, один шлях», далі розірвав стосунки із Тайванем. А ще купився на класичний китайський хабар — інвестиції в інфраструктуру в обмін на бенефіти. 

Станом на зараз два з п'яти ключових портів у зоні Панамського каналу належать компанії з Гонконгу, тобто китайці можуть стежити онлайн за потоками цивільних та військових вантажів США

За першої каденції Трампа та чотирирічки Джо Байдена американці змусили панамську владу відмовитися від частини китайських проєктів, але вплив Піднебесної однаково суттєво зріс. Дійшло до того, що Пекін планував побудувати велике посольство на березі Панамського каналу, але під тиском Вашингтона панамська влада заблокувала цю ініціативу.

Китай висловив підтримку Панамі у питанні контролю над Панамським каналом. Фото: Shutterstock

Щодо Гренландії — тут США переслідує той самий інтерес убезпечення свого східного узбережжя від Китаю. Хоча перепалка між урядом Данії та політичними діячами Гренландії щодо «продажу острова» була гучною, вона мала свій сенс. 

Видання Axios, посилаючись на власні джерела, повідомляє, що «уряд Данії хоче уникнути публічного зіткнення з новою адміністрацією США», і «передав кілька повідомлень». Так, влада Данії чітко сказала, що острів не продається, але є готовність обговорити будь-який інший запит США. Америка вже має військову базу в Гренландії та угоду з Данією від 1951 року про захист острова, згідно з якою можна легко обговорювати збільшення американських сил.

Данські офіційні особи вже заявили, що розглядають подальші заходи щодо збільшення інвестицій у військову інфраструктуру та можливості в Гренландії, консультуючись з урядом Гренландії, — йдеться у ЗМІ.

Чому Вашингтон так різко зацікавила Гренландія? У часи «Холодної війни» вона відігравала ключову роль в обороні НАТО та США як частина системи раннього попередження для виявлення радянських підводних човнів або ракет.

Це зрозумів Китай, чиї човни все частіше помічають біля берегів ключового острова — який є вінцем перспективного торгового шляху через Арктику

Американська газета WSJ пише,  що в останні роки Пекін посилив свою економічну присутність у цьому регіоні, зокрема через інвестиції у видобуток корисних копалин у Гренландії. 2018 року Пентагон успішно працював над тим, щоб заблокувати фінансування Китаєм трьох аеропортів на острові. 

Утім Китай особливо зацікавлений через розташування Гренландії відносно всіх арктичних судноплавних маршрутів, включно з «Полярним шовковим шляхом» Пекіна, що дозволить використовувати коротшу відстань для доставки товарів через Арктику, оминаючи морські вузькі місця у Суецькому каналі та Малаккській протоці. А ще — не варто забувати, що Гренландія має гігантські запаси рідкоземельних матеріалів, які хоче забрати собі під контроль Китай, аби мати перевагу у торговельній війні і таким чином виграти гонку за високі технології у США.

У цій боротьбі за контроль за вихід на Арктику дуже важлива роль Канади, адже вона має значну лінію виходу до Північного полюсу і може стати надійним союзником США у змаганнях за контроль над перспективами проти Росії та Китаю

Канада — другий за величиною торговельний партнер Сполучених Штатів, але категорично відстає у фінансуванні НАТО. Ледве не пасе задніх — на оборону Оттава не витрачає навіть 2% свого ВВП. Тому для того, аби американський сусід трохи чухав про перспективи, Трамп вдався до агресивної риторики.

Американські аналітики з обох партій вважають, що такий підхід може активізувати непопулярну в Канаді тему оборони напередодні виборів до парламенту у жовтні цього року, де партія Джастіна Трюдо, яка останні роки більше займалась гендерною рівністю, може і програти.

Чи можна вітати такі ексцентричні підходи Трампа до важливих питань? Форму однозначно ні, але по суті західний світ має пережити певний шок, аби позбутися популізму. І нарешті зайнятися вирішенням серйозних питань — оцінкою загроз та підготовкою армій до війни. Аби врешті за всіх не вигрібала найбільше Україна, а далі Польща та країни Балтії, які чи не єдині щоденно розвінчують ілюзії про особливу російську душу.

Світ постав перед реальною загрозою — жити в демократії або стати харчем для Китаю. І коли стриманий бюрократ, а нині генсек НАТО Марк Рютте попереджає Європу, що ми або виділяємо гроші на оборону, або «доведеться діставати підручники з російської мови яи їхати у Нову Зеландію» — це добре нагадування, що зло не спить. І точно не обмежиться розбитими селами на українському Донбасі.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Останнє китайське попередження. Нащо Трампу знадобилась Канада, Гренландія і до чого тут Європа?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Невже це можна назвати репетицією підготовки до виборів? Звісно, дивно думати нині мирними категоріями, коли немає навіть приблизного натяку на припинення вогню, а новий рік почався з того, що шахеди зруйнували цивільні будинки за 300 метрів від Офісу президента. Ба, більше — Путін і не думає зупинятись, хто б його не просив, бо війна — частина і опора його режиму. А ще — гарантія його фізичного існування, бо не буде війни — Росії доведеться стикнутись із власними демонами. 

Утім нинішні часи для українців — добрий момент подивитись на себе критично

І дати собі відповідь, чи справді добре, коли у політику приходить критична маса людей, яка до цього не мала жодного досвіду? Чи можуть нові обличчя зі сфери розваги стати справді добрими управлінцями часів гострої фази війни. І врешті — якого майбутнього ми хочемо і які ресурси нам на це потрібні. 

Київський міжнародний інститут соціології підсумував 2024 рік великим дослідженням про настрої українців щодо майбутнього. 

— Перше, є стала тенденція до зниження частки тих, хто оптимістично дивиться в майбутнє України. Якщо наприкінці 2022 року 88% вважали, що Україна через 10 років буде процвітаючою країною в ЄС, то до грудня 2023 року їхня частка скоротилася до 73%, а до грудня 2024 року — до 57%. Водночас з 5% до 28% зросла частка тих, хто вважає, що Україна матиме зруйновану економіку, — починають з поганої новини дослідники. 

— По-друге, коли ми аналізуємо результати, ми маємо також фокусуватися, крім динаміки, і на фактичних поточних показниках. Ми бачимо, що наразі, попри непростий рік та його складне завершення, більшість українців (57%) у цілому схиляються до оптимістичного погляду на майбутнє країни, — дають тут же солодку пилюлю соціологи. 

Тут же постає питання, а кого українці бачать новими лідерами? Хто вестиме нас у це оптимістичне майбутнє після війни? 

Торік наприкінці листопада центр «Соціальний моніторинг» оприлюднив тенденції настроїв у суспільстві. Пікантна деталь — вони досить наближені до інших непублічних соціологій, які замовляє Банкова. І що пікантно — тримаються десь рік. 

Дослідження каже, що українці більше довіряють колишньому головнокомандувачу Збройних сил України, а нині послу України у Великій Британії Валерію Залужному, а також начальнику Головного управління розвідки Міноборони Кирилу Буданову, аніж президенту України Володимиру Зеленському. Так, Залужний та Буданов є єдиними із публічних осіб, в кого рейтинг довіри переважає за недовіру. Цікавість населення до цих прізвищ зрозуміла — обоє  є кадровими військовими з безпосереднім бойовим досвідом. Третім у цьому рейтингу став президент Володимир Зеленський — він має 44% довіри супроти 52% недовіри. Тут вдається взнаки деяка втома він чинного президента і те, що світовий тренд на здолання популізму і повернення до класичної політики з серйозним лідером — який пішов від виборів у США — докочується і до нашого кутка Східної Європи. 

У Залужного та Буданова рейтинг довіри переважає за недовіру. Фото: ОПУ

Вибори 2019 року у Україні — були тріумфом попереднього тренду, коли люди шукали приємні харизматичні обличчя в сфері розваг. А ще — щиро вірили у прості рішення від простих людей. 

Викликів у новій українській реальності стає все більше — власне, на кожну нову фігуру, яка вигулькуватиме в політичному полі, типовий український виборець буде дивитись крізь серпанок розчарування

Попри стрес та знесилення, дослідження «Соціального моніторингу» показує великий запит (32%) на розбудову якісної армії і тривожність, що нинішня урядова команда з цим не справляється. Ба більше, коли багато українців гостро негативно сприйняли сумну новину перед Різдвом про тисячі неякісних мін, які буцімто солдати «неправильно зберігали» на фронті. Це було сприйнято як плювок в лице тим, хто з усіх сил тримає фронт на Донбасі. 

Утім є очевидний тренд. На 33-му році незалежності українці зрозуміли, що треба розбудовувати свою армію. Якщо не хочеш аби тебе убила чи зґвалтувала чужа
Слов’янськ (приватний сектор) після російського удару 3 січня 2025 року. Фото: AA/ABACA/Abaca/East News

Настрій цей стабільний, попри демонізацію ТЦК і купу проблем, які на голови ЗСУ обвалюють політики. Тому, щойно стане можливим повноцінне політичне життя, політичні перспективи отримають ті сили і ті персоналії, які зможуть задовольнити головне — запит на безпеку. 

Прикметно, що у багатьох дослідженнях одразу з'явились такі особи як серйозні волонтери, ветерани та професійні політики — Сергій Стерненко, Андрій Білецький, Тарас Чмут, Олена Зеркаль, Богдан Кротевич та Дмитро Кулеба. 

Ці прізвища варті уваги. Адже ми їх з високою долею вірогідності побачимо в партійних списках та серед кандидатів.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

 

20
хв

Яких політиків і яких змін хочуть українці на після війни? Огляд головних трендів

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Арігато годзаімас: як українці в Японії зібрали 33 млн грн на борщах і дідухах

Ексклюзив
20
хв

Модельєр Андре Тан: «Я двічі був банкротом. Сказав собі, що третій раз — не переживу»

Ексклюзив
20
хв

Останнє китайське попередження. Нащо Трампу знадобилась Канада, Гренландія і до чого тут Європа?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress