Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Купити автівку в Польщі та зареєструвати її на території цієї країни може будь-який іноземець, якщо його перебування легальне. На цю процедуру власник має 30 робочих днів з моменту покупки. За порушення цього терміну вам можуть виписати штраф від 200 до 1000 злотих. Послуга реєстрації без заміни номерних знаків коштує 80 злотих. Як зареєструвати машину в Польщі?
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Реєстрацією транспортних засобів займається Urząd за місцем прописки, для цього там є спеціальний Wydziale Komunikacji i Transportu. Потрібно заздалегідь записатися на прийом і заповнити wniosek na rejestrację pojazdu. У невеликих населених пунктах можливий прийом без запису. Внесок можна взяти в ужонді і заповнити заздалегідь.
Щоб поставити автомобіль на облік у Польщі, вам знадобляться:
• Договір купівлі-продажу автомобіля (Umowa kupna i sprzedaży samochodu); • Faktura від продавця на ваше ім'я. У тому випадку, якщо автомобіль куплений у фірмі, яка займається перепродажем; • Техпаспорт (Dowód rejestracyjny). У тому випадку, якщо фактичний продавець не вписаний в техпаспорт, то будуть потрібні попередні фактури, договори купівлі-продали, що підтвердять угоди, що підтверджують всі угоди до теперішнього продавця; • Паспорт транспортного засобу (Karta pojazdu); • Страховий поліс (Ubespechenie); • Прописка в Польщі (Meldunek) терміном щонайменше на 21 день. Без мельдунка зареєструвати авто неможливо; • Чинний паспорт та документ, що підтверджує легальність перебування на території Польщі (статус UKR, віза, картка побиту, децизія про видачу карти побиту); • Реєстраційні номери (їх потрібно зняти та додати до документів). Поставити автомобіль на облік можна із заміною та без заміни номерних знаків. У разі заміни доведеться доплатити ще 80 злотих. Номерні знаки на замовлення коштуватимуть близько 1000 злотих.
Якщо автомобіль куплений за кордоном (наприклад, у Німеччині чи США), то пакет документів для реєстрації буде відрізнятися. Крім вашого чинного паспорта, мельдунка та документів, що підтверджують легальність перебування в Польщі, вам знадобляться:
• договір купівлі-продажу (якщо купуєте у фізичної особи за кордоном) або фактура від продавця, якщо авто куплено через автомобільну комісіонку у Польщі; • оригінал закордонного техпаспорту; • присяжний переклад всіх закордонних документів угоди (техпаспорт, договір купівлі-продажу); • документ про техогляд (Przegląd techniczny); • номерні знаки та заява продавця (oswiadczenie) про дату ввезення автомобіля до Польщі (там має бути позначка «без реєстраційних знаків», якщо авто надійшло без них); • оплати akcyza. Зазвичай її сплачує імпортер автомобіля до Польщі; • документи про проходження митниці (для автомобілів, що ввезені до Польщі не з Євросоюзу).
Всю актуальну інформацію про реєстрацію автомобіля, а також відповіді на запитання, як зареєструвати саморобне авто чи раритет, можна дізнатися за посиланням тут.
Коли ви зареєстрували автомобіль, вам потрібно повідомити в страхову компанію про зміну власника автомобіля якомога раніше протягом 14 днів. Ви повинні дізнатися про актуальність минулої страховки та як її оплачував власник (повністю або частково), а також чи буде перерахунок вартості для нового власника. Ви можете відмовитися від поточної страховки та знайти вигідний для себе варіант у будь-якій страховій компанії. Продавець також може відмовитись продавати автомобіль разом зі страховкою - він повинен повідомити про це покупця. Якщо ви оформляєте новий поліс, обов'язково письмово відмовтеся від попереднього, інакше доведеться оплачувати обидва поліси.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Звучить лякаюче, але насправді користування громадським транспортом Варшави має стати простішим, інтуїтивним. З автобусів, трамваїв і станцій метро зникнуть традиційні квиткові автомати. Не буде також і старих валідаторів квитків і турнікетів у метро. За новим проєктом, все має бути безконтактним і сучасним. Зараз у транспортному уженді приймають пропозиції від фірм, і невдовзі має відбутися тендер. Прийом заявок на участь у тендері мав розпочатися 28 лютого, але потенційні учасники надіслали вже аж 300 запитань, через що терміни можуть бути перенесені.
Зникне паперовий квиток з магнітною смужкою — його замінить квиток із QR-кодом. У людей з’явиться можливість оплачувати конкретний час в дорозі, а не купувати квитки на 20 і більше хвилин. Відомо, що за новою системою, пасажири будуть оплачувати проїзд за допомогою банківської картки, смартфона або смартгодинника і мобільного додатку. У застосунку треба буде створити особистий кабінет пасажира.
«Нова система буде працювати через пасажирський онлайн-портал і мобільний додаток. Також буде можливість користуватися традиційною міською карткою і паперовим квитком. Завдяки новій системі можна буде планувати подорожі й маршрути», — повідомляють в ZTM (Zarząd Transportu Miejskiego w Warszawie).
Планується, що нове система оплати за проїзд у громадському транспорті Варшави повноцінно запрацює і замінить стару у 2028 році, але в тестуючому режимі нею можна буде скористатися вже в 2026 році.
Як працює громадський транспорт у Варшаві зараз і чим нова система краща?
У систему громадського транспорту Варшави входять автобуси, трамваї, метро та приміські електрички. Місто розділене на дві квиткові зони: strefa 1 та strefa 2. До першої входить Варшава, до другої — приміські населені пункти. Квиток на проїзд діє на всі види транспорту та буває короткостроковим і довгостроковим, також можна купити довгостроковий документ на проїзд. Є проїздний документ, що діє тільки в однієї стрефі, а є такий, що діє в двох одночасно.
• Одноразові квитки діють 20, 75 чи 90 хвилин. Ціна: 3,40, 4,40 та 7 злотих. Груповий квиток (до 10 осіб) на 75 хв за одну зону коштує 22 злотих.
• Квиток на добу на необмежену кількість поїздок коштує 15 злотих на 1 зону та 26 злотих на дві зони.
• Квиток на 3 доби для 1 зони коштуватиме 36 злотих, для двох зон — 57 злотих.
• Квиток на вихідні з 19:00 п'ятниці до 8:00 понеділка у двох зонах — 24 злотих. Груповий квиток (до 5 осіб) на вихідні коштуватиме 40 злотих.
•Довгострокові квитки діють 30 або 90 днів, вони можуть бути іменними або ні. Наприклад, іменний 30-денний квиток для 1 зони коштує 110 злотих, а 90-денний для 1 зони коштуватиме 280 злотих.
Пасажирам доступні понад 3500 точок продажу, зокрема, автомати в міському транспорті і мобільні додатки, такі як Jakdojade, SkyCash та moBILET, а довгострокові проїзні можна купити в аплікації mobiWAWA. Нова система поєднає всі опції в одну, буде створений обліковий запис пасажира, до якого буде прив’язана банківська карта, і процеси оплати будуть відбуватися автоматично.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/65c4c9cc87bd3eaaf379e9e4_Shtraf%20za%20proizd%20bez%20kvytka%20u%20Varshavi.JPG">«Читайте також: Штраф за проїзд без квитка у Варшаві»</span>
Найдорожчим на польському ринку залишається житло в новобудовах. За даними аналітичного порталу Rynek Pierwotny, у 2025 році середня ціна квадратного метра житла у Лодзі — 11,5 тис. злотих/м2, у Познані — 13,3 тис. злотих/м2, у Вроцлаві — 14,7 тис. злотих/м2, у Кракові — 16,565 злотих/м2, а ось нове житло Варшаві коштуватиме приблизно 17,7 тисяч злотих за квадратний метр. Українця зараз важко оформити іпотеку на житло — ставки зростають, а банк не дуже довіряє іноземцям.
Де купити житло в Польщі якомога дешевше?
Такі варіанти слід шукати на вторинному ринку і подалі від столиці. Однак, якщо квартира дешева, це часто означає, що продавцеві з якихось причин важко знайти покупця. Тобто квартира має серйозні мінуси. З’ясуйте, які саме. Може виявитись, що для вас ці мінуси не суттєві.
Аліна Головко продала свою квартиру на Лівому березі в Києві і купила в Лодзі 56 м2 за 230 тисяч злотих. Це дешевий варіант, бо вартість квартир на вторинному ринку зазвичай стартує від 6000 злотих за квадратний метр.
«Я цілеспрямовано шукала найдешевшу квартиру, бо мій бюджет був обмежений. Найголовнішим для мене була можливість одразу заїхати й жити, решта мене не лякала. Я працюю онлайн, 1-2 рази на місяць приїжджаю в офіс до Варшави, тож Лодзь для мене — ідеальний варіант. Всього 130 км, можна швидко дістатися електричкою», — ділиться досвідом Аліна.
Аліна знайшла варіант у старому двоповерховому будинку, в квартирі майже не було меблів, але сам ремонт був досить пристойним. Встановлено бойлер, простора пивниця для зберігання речей, навіть ванна кімната в хорошому стані.
«Ремонт десь 2007 року, але в непоганому стані. Головний нюанс — це опалення. У мене невелика пічка, яку треба опалювати самостійно, тобто носити дрова й вугілля. До цього треба було звикнути, бо я навіть не одразу могла зрозуміти, скільки тих дров палити. Тож у мене було то спекотно, то дуже холодно. Але з часом пристосувалася. Ну, і в холодну пору року це така робота без вихідних, а якщо кудись їдеш надовго, то повертаєшся в крижану квартиру», — ділиться Аліна.
У Варшві також можна купити житло в районі 300 тисяч злотих, але ці варіанти не будуть такими комфортними, як квартира Аліни в Лодзі. Так, на Варшавський Бялоленці пропонують купити гараж 25м2, адаптований для проживання, за 150 000 злотих. Там встановлено ліжко, є шафа для речей, електроплитка, мінідуш і біотуалет. Зігріватися можна конвертором. Але за документами — це нежитлове приміщення.
За 70 тисяч злотих можна купити кімнату в районі Wesoła у квартирі 46м2 — майже без ремонту і із сусідом на додачу. У вас з сусідом буде спільна ванна кімната і туалет, а ще — повна невизначеність у відносинах.
Вже за 290-300 тисяч злотих є варіанти поцікавіше. Кавалерки 25-35 м2 без меблів в старих будинках, але без сусідів. Також стає трендовим купівля модульних будинків на ділянках землі. Начебто постійно проживати в дачному кооперативі не можна, проте ніхто цього не перевіряє. А що ж робити з тим, що іноземець не може купити землю в Польщі? Все це оформлюється як договір оренди на 100 років. Варіант не для всіх, але можна придбати дах над головою за відносно невеликі гроші (100-200 тис злотих).
За 296 тисяч злотих можна купити помешкання 49м2 в старому невеликому будинку в Зомбках під Варшавою. Мінуси цього житла очевидні — повна відсутність ремонту, сумнівні сусіди і погана інфраструктура.
Актуальні варіанти на сайтах у містах Польщі:
У Вроцлаві на продаж є квартира 36м2 за 144 000 злотих в будинку радянських часів без ремонта в районі Psie Pole.
За 199 000 злотих продають однокімнатну квартиру 21 м2 в цегляному старому будинку, без меблів і ремонтом рибино з часів революції
У Познані вибір дешевих квартири трохи більший, і є цікаві варіанті. Так, у центрі міста можна купити помешкання 37м2.за 164 900 злотих Сама квартира і будинок в досить пристойному вигляді, можна заїжджати та жити.
За 190 тисяч злотих пропонують непоганий варіант 56м2 в районі старого міста. Заїжджай і живи.
У Кракові на вторинному ринку є багато непоганого житла в районі 10-12 тисяч злотих за м2. Але зазвичай це невеликі за площею кавалерки, тож великою родиною тут не поживеш.
Польська агенція Smog Alert опублікувала рейтинг польських міст з найбруднішим повітрям. Майже всі вони знаходяться на півдні країни. Антирекордсменом стала Нова Руда в Нижній Сілезії: там найбільша кількість смогу, найвища середньорічна концентрація мікрочастинок пилу. Найвища у Польщі концентрація канцерогенної речовини бензопірену (понад 600% від допустимої норми) зафіксована у Сухо-Бескидзьку Малопольського воєводства, а також у Лодзинському та Сілезькому воєводствах. Висока концентрація пилу PM10 — у Варшаві, Кракові та Вроцлаві.
За іншим рейтингом IQAir, найбрудніше місто Польщі — Ксаверув, найчистіше — Нова Швідзялувка.
Чому в Польщі забруднене повітря?
Це обумовлено насамперед частим використання пічного опалення і твердого палива в холодну пору року. Тисячі людей по всій країні досі опалюють будинки вугіллям, брикетом і навіть залишками різного сміття. Також багато домогосподарств досі використовують застарілі печі, які викидають у повітря шкідливі речовини. Здебільшого саме тому ми бачимо смог над польськими містами і відчуваємо специфічний запах у повітрі.
Автомобільний транспорт також впливає на забруднення повітря: в Польщі велика кількість дизельних автівок. Саме через це зараз поступово створюються умови для переходу на екологічний транспорт. Промислові викиди — ще одна з причин. Хоча вони суворо регулюються, але в комплексі з іншими чинниками все ж впливають на проблему якості повітря.
Географічні умови — причина того, що деякі міста забруднені більше, ніж інші. Наприклад, Краків розташований у низині, де забруднене повітря затримується довше.
Польський уряд запровадив програму «Czyste Powietrze», яка передбачає фінансування заміни старих печей на більш екологічні варіанти та утеплення будинків, щоб використовувати якомога меньше топлива. Також деякі міста обмежують в’їзд дизельних авто та розширюють зони громадського та екотранспорту.
Щоб дихати чистішим повітрям, уряд радить встановити вдома очисники повітря. Використовувати громадський транспорт або екологічні види транспорту (велосипеди, електросамокати). А найголовніше: замінити вугільне або дров’яне опалення на газове або електричне. Необхідно відстежувати рівень забруднення й уникати виходу на вулицю у дні з високим рівнем смогу.
Як вимірюється якість повітря та на які показники дивитися?
Для оцінки якості повітря використовують Індекс якості повітря (AQI), який враховує рівень таких шкідливих речовин:
• PM10 і PM2.5 — дрібнодисперсні частинки, що потрапляють глибоко у легені та кровоносну систему;
• NO2 (діоксид азоту). Ця шкідлива речовина з'являється через викиди транспорту;
• SO2 (діоксид сірки). Саме ця речовина утворюється в результаті спалювання вугілля;
• CO (чадний газ) — отруйний газ, який виникає при неповному згорянні палива.
Додатки, застосунки і сайти для контролю якості повітря в Польщі
• Jakość powietrza w Polsce — це додаток від державної інспекції охорони довкілля. Також є офіційний сайт з інтерактивною картою.
• Kanarek. Аплікація надсилає попередження про смог по всій Польщі, дані оновлюються щогодини.
• Airly. Застосунок для оцінки якості повітря з даними, що оновлюються в режимі реального часу.
• IQAir AirVisual / Air Quality — міжнародний додаток, який показує рівень смогу приблизно у 10 тисячах міст, зокрема польських.
• Smog Polska. Тут є рейтинг найбільш «задимлених» міст, а ще програма радить, чи варто відчиняти вікна на провітрювання або виходити на пробіжку.
• Pogoda Interia. Застосунок можна використовувати, щоб подивитися якість повітря, прогноз погоди, а також відстежити цвітіння, якщо є алергія.
Надворі вже звечоріло. Я підбігаю до вікна, щоб побачити на небі першу зірку. З кухні долинає солодкий запах щойно спечених пампухів. Тато з дідусем несуть у вітальню тяжкий «стіл-розкладачку». Маленька я допомагаю застеляти скатертину, розкладати тарілки. І ось перша зірка вже миготить — починається Святвечір. Мені 9 років, і я знаю, що сьогодні відчую щось неймовірне, щось, на що з нетерпінням чекаю кожного року, — справжню казку Різдва.
У моїй родині Різдво завжди святкували за всіма традиціями. І хоч дідо коптив найсмачнішу у світі шинку, бабуся ретельно пильнувала, щоб скуштували ми її не раніше 7 січня (за старим календарем), бо ж піст.
На святвечоровому столі завжди були обов’язкових 12 пісних страв, і щось магічне було у тому, як уся родина, втомлена від їхнього приготування і через прибирання хати, нарешті сідає до святкового столу. І всі спілкуються, всі щасливі, спокійні...
Після гарної вечері настає час колядок і колядників, приходять сусіди. Усе навколо наповнюється атмосферою затишку і благополуччя. В якийсь момент бабуся дістає молитовник і співає щось таке, що ніхто не знає, але всі уважно зачаровано слухають. Мати можливість бути свідком цієї чистої автентичної атмосфери — велике щастя, бо саме українське Різдво і Святвечір буквально просякнуті традиціями і звичаями, які майже незмінно збереглися до сучасності: від куті, 12 страв і колядок, до таких, здавалося б, дрібниць, як-от чотири зубчики часнику на кожен кутик столу, щоб оберігав від нечистих сил, і залишена порція куті на ніч — для тих, хто більше не з нами.
Так справляли Різдво на Львівщині, куди я приїжджала на зимові канікули щороку. Інша моя бабуся мешкала на той час у Криму, вона — етнічна росіянка, з Україною її пов’язувала лише одна людина — мій дідусь. Але було і ще дещо. Якийсь час, задовго до мого народження, бабуся Клариса, мій дідусь Анатолій і мій батько з сестрою мешкали в Червонограді. Влаштувавшись там на роботу у дім культури, бабуся познайомилася з вчителькою української мови, яка відкрила для неї, сибірячки, цілий новий світ українського Різдва, вертепу і колядок.
Тереза з бабусею Кларисою
— І я тоді так цим захопилася, знаєш, так мені сподобалася сама ідея вертепу — театралізованої вистави про народження маленького Ісуса, — розповідає мені по телефону бабуся, в якої розпитую подробиці, — що почала шукати різні сценарії. Вибрала кілька найкращих і вже наступного року поставила свій власний вертеп.
Я ніколи раніше не задумувалася, наскільки це насправді цікаво, що людина, яка не мала до того жодних зв’язків з Україною, приїхала сюди з іншої країни й закохалася в українську культуру. А коли вона з дідусем переїхала з Галичини до Криму, то привезла з собою і звичаї святкування Різдва по-українськи
Бабуся Клариса працювала бібліотекаркою і так само керувала дитячими гуртками при місцевому Будинку культури. Вже маючи досвід постановки вертепу, почала залучати тамтешніх дітей. Пригадує, що спершу батьки були проти, бо у вертепі є такі ролі, як смерть, чорт.
— Навіть сварилися зі мною, але потім всім так сподобалося, що діти ледве не билися за ці ролі! — сміється бабуся.
З вертепом вони ходили школами, крамницями, співали колядки. А якщо до когось в селищі не встигали завітати, то там дуже засмучувалися. Старшокласники навіть підхопили цю традицію, цілком незалежно від бабусі. Адже вертеп — це дуже весело! Що цікаво, до театралізованої розповіді про народження Ісуса Христа долучалися і кримськотатарські діти. І навіть роки потому, вже після анексії Криму, коли мої бабуся з дідусем були змушені покинути все і втікати від російських окупантів, бабусина вихованка — кримськотатарська дівчинка — знайшла її у соцмережах і написала повідомлення зі словами подяки за досвід українського Різдва. Це, до речі, гарна ілюстрація того, що хоч і свято релігійне, не обов’язково бути християнином, аби ним насолоджуватися.
Я, наприклад, вважаю себе атеїсткою, відтак, для мене Різдво не так про Божого Сина, як про Україну і спадок, яким я дійсно дорожу
Були ще святкування Різдва і в моїй улюбленій Бучі, де я мешкала з батьком і моєю мачухою Лесею до повномасштабного вторгнення. Вона тоді взяла на себе титанічну роботу навчити сусідських дітей колядувати (на Київщині ця традиція не є такою поширеною). Як же врешті було приємно, коли ці юні колядники прийшли до нас з гучною веселою піснею про малого Ісуса та ще й віншівками (короткими віршованими привітаннями з різдвяними святами).
Щоправда, я тоді була підліткою і не до кінця, зізнаюся, розуміла, навіщо це все. Мені видавалася недоцільною виснажлива підготовка до Святвечора: генеральне прибирання квартири, кількаденні приготування 12 пісних страв. І як справжній підліток я бунтувала проти Різдва, наполягала, що це — застаріла традиція, даймо ж їй вмерти! Втім, у глибині душі, я любила наше Різдво в Бучі. Щороку до нас на коляду приходило багато гостей, і це додавало святу справжнього тепла і урочистості. Хтось приносив навіть музичні інструментами, і наша невеличка квартира наповнювалася святочними різдвяними співами так, що чули сусіди довкола.
Різдво до війни завжди було велелюдним
Росіяни відібрали в мене моє світле бучанське Різдво. Через повномасштабне вторгнення я опинилася в Ірландії — вже другий рік
Мені 22, я вільно володію англійською, ходжу тут на роботу. Знайшла друзів серед ірландців. І саме в цих умовах, в яких насправді так легко забути про свою ідентичність, мені за 3000 кілометрів від дому чомусь раптом страшенно захотілося організувати справжній український Святвечір. Завдання це виявилося аж ніяк не простим. Проблеми почалися одразу: по-перше, ну, не продається в Ірландії пшениця на кутю! Ні пшениця, ні макогін з макітрою, і навіть вареники. Єдиний вихід — пошукати щось у магазині з польськими товарами. Але й це не так легко, бо найближчий такий від від крихітного курортного містечка, в якому я осіла, — за 80 кілометрів. Тож треба було ще знайти когось, хто б мене туди відвіз.
— Як нема пшениці? Ви впевнені?! — схвильовано запитувала я продавця.
— Перепрошую пані, якраз от недавно закінчилася.
Добре, гугл, «альтернатива пшениці для куті». Відповідь:
– Крупа перлова.
– Супер! Беру!
А далі — найскладніше: знайти кухню. На той момент я жила в державному житлі, тому ні своєї кухні, ні доступу до неї не мала. Заморожені продукти, як-от вареники і вушка (схожі на маленькі пельмені, але замість м’ясної начинки — подрібнені грибочки), довелося просити потримати в морозилці кухарок-українок, які готували для нашого «гуртожитку». Гриби для різдвяного борщу я замочувала в їдальні на своїй роботі під час перерви, залишивши лаконічну записку: «Do not touch. Thank you!» («Не чіпати. Дякую!»).
Каструлі позичила в коліжанки-ірландки, а кухню врешті «орендувала» у подружжя одеситів — друзів моєї мами
Ну, і кутю, звісно, довелося робити пізно вночі, після роботи (слава Богу, поляки продають вже готову макову масу — це зберегло мені багато часу і нервів). Але яке ж то було щастя сісти врешті-решт за той святковий стіл: розстелити скатертину, розкласти плоди своєї кропіткої праці на гарненькі тарілочки. Це вартувало усіх тих складнощів! І тепер, коли я доросла і далекого краю, я це розумію. І мені так хочеться повернути собі хоча б частинку відчуття дому, затишку, злагоди — того, чим для мене завжди було Різдво.
Ось такий різдвяний стіл організувала Тереза в Ірландії
Цьогоріч у мене все по-іншому. Я вже орендую з друзями власне житло, тож маю свою кухню. Ми ділимо квартиру з хлопцем і дівчиною з Аргентини, і в них немає таких сентиментів до Різдва, як в європейців. Втім, мої аргентинські друзі вже встигли полюбити вареники з вишнями, тож цьогоріч вони допомогли зробити й кутю. А от мої друзі ірландці, до речі, дуже дивуються, що ми не їмо м'яса на Святвечір, оскільки у них всі головні страви — саме м'ясні. А ще у них головною подією є Різдвяний сніданок — тоді вся родина збирається за столом і вони вистрілюють Christmas crackers. «Крістмас крекери» — це такі кольорові картонні хлопавки у вигляді великих цукерок. Одна людина тягне за один кінець цукерки, інша — за інший, відбувається хлопок, і ви отримуєте все, що всередині «цукерки». Там завжди є паперова корона, яку одягаєш на голову і так сидиш за столом, а також записочки з загадками і різдвяними анекдотами.
Хоч для мене ця традиція є зовсім незвичною, але я вважаю її дуже веселою і вже полюбила ось це дивне відчуття, коли ти в кумедній короні намагаєшся зрозуміти переважно несмішні жарти англійською
Та, як би там не було, я не можу (і, зрештою, не хочу) стати ірландкою, англійкою чи будь-ким іншим, але можу перестати бути українкою — тобто, втратити те, що мене нею робить. А робить мене нею, в першу чергу, пам'ять про спадок моїх предків. І якби не ті відважні люди, які продовжували давати життя звичаям, інколи, ціною навіть своїх власних, то ким би я була зараз? Тим звичаям, які намагалися знищити століттями. Що ж це буде, якщо я забуду, як готувати кутю і співати «Нову радість»?!
Нам десятиліттями намагалися нав’язати космополітичну радянську культуру Нового року лише з тою метою, аби ми забули про своє власне — про свою ідентичність. І якщо я дозволю собі це забути, то хто, виходить, тоді переміг?
Мені дуже пощастило зростати в сім’ї, де звичаї святкування Різдва були живими і автентичними. Це залишило мені знання, якими я ділюся і буду ділитися з іншими людьми. Разом із тим, я розумію, що для багатьох українців Різдво існувало як щось символічне, не дуже важливе. І якщо ви відчуваєте, що це ваш випадок, поцікавтеся, на скільки можете, як було прийнято святкувати Різдво раніше — можливо, у вашій родині чи регіоні! Спробуйте відтворити хоча б частину цих традицій вже цього року! Розучіть з дітьми колядки, може, навіть і з музичним супроводом! Нехай наша чудова культура живе, а інакше, який сенс за неї боротися?
На вибір оптимального девайса для відстеження місцезнаходження дитини впливають вік і темперамент чада. Якщо дитина схильна до протесту, з нею складно домовитися, потрібно шукати щось непомітне й надійне. Якщо дитина готова співпрацювати й слухатися, вибір девайсів значно ширший.
Важливі технічні параметри, на які варто орієнтуватись при виборі гаджета:
• наявність кнопки SOS для зв'язку з батьками; • можливість односторонніх дзвінків з боку батьків, які допоможуть бути в курсі того, що відбувається навколо дитини. Навіть якщо син або донька не бере слухавку, то за допомогою пристрою можна «підслухати», щоб переконатися, чи все гаразд; • Невелика похибка у визначенні геолокації: тут можливі варіанти від 5 до 200 метрів. Оптимально, щоб девайс підтримував і GPS, і Wi-Fi, оскільки це підвищить точність визначення геолокації; • здатність девайса налаштовувати безпечні маршрути та відстежувати маршрути, які пройдено за день; •підтримка відео- та аудіозв'язку; • тривалість автономної роботи батареї; • датчик зняття з руки або удару. Це потрібно для того, щоб батьки відразу дізналися, що девайс пошкоджений або втрачений; • вологостійкість; •сумісність з Android та iOS.
Гаджети й прилади, які допоможуть відстежувати місцезнаходження дитини:
1. AirTag
Один AirTag від Apple коштує 130-150 злотих за штуку, але можна відразу купити набір із чотирьох штук за 450-470 злотих. За розміром цей гаджет, як кругла пласка батарейка розміром з монету. Плюси локалізатора в тому, що він максимально точно показує місцезнаходження на карті, а заряду вистачає на 1,5-2 роки. AirTag не заряджається, в ньому не можна змінити батарею, але коли аксесуар почне сідати, то за кілька місяців він покаже в додатку низький заряд.
Це означає, що скоро вам доведеться купити новий. Слідкувати за місцезнаходженням можна з айфона у програмі Find me. Але якщо ви мешкаєте в Україні, зверніть увагу, що в роботі GPS можливі збої під час повітряних тривог. Також якщо будівля стоїть на перехресті, а дитина постійно переміщується, геолокація може вірізнятися в різних кімнатах.
Ще одна зручність цього пристрою в тому, що його можна вшити в одяг так, що дитина його не дістане і не втратить. Часто можна зробити це непомітно. Наприклад, за підкладку куртки, за гумку в штанях, пришити додаткову кишеньку до одягу і зашити на ньому мітку. У моєму випадку це дуже зручно, тому що SMART-годинник моя дитина не носить і може зняти.
Крім Air Tag від Apple, існують аналогічні пристрої для Android: Samsung Galaxy Smart Tag, Xiaomi MiTag.
2. SMART-годинник
Це також дуже зручний гаджет, адже є безліч моделей, які допоможуть не тільки відстежити місцезнаходження, а й ведуть запис розмови поряд з дитиною, дозволяють в режимі реального часу включити режим прослуховування поряд з нею, а також виміряють пульс, замінюють телефон. Є моделі, які можуть використовуватись для відеодзвінків. Це хороший гаджет для дитини, яка знає, що знімати годинник не можна. Годинник буває з мінімальним функціоналом для відстеження гео-локаціі, а також з іграми та можливістю завантажувати музику. Це супер опції, щоб зацікавити дитину і мотивувати її носити годинник, але постійне використання девайса для розваг досить швидко розряджає годинник. Популярні моделі: Smartwatch GARETT Kids Essa 4G , vívofit jr 3 – Garmin, Smartwatch Locon Watch Video.
3. Брелоки для стеження та фітнес-браслети
Вони працюють за принципом GPS-трекера, але з тією різницею, що гарний брелок або фітнес-браслет можна просто подарувати дитині і не говорити, що ви збираєтеся за нею стежити. Погодьтеся, підліток радше візьме в подарунок цікавий браслет або брелок для ключів, який можна пристебнути до рюкзака або джинсів, ніж пристрій для стеження.
Програми батьківського контролю:
• Qustodio Parental Control – це батьківський фільтр, який відстежує та блокує сумнівний трафік. За допомогою нього можна блокувати порносайти, сайти з онлайн іграми, контролювати, з ким спілкується дитина в мережі та відстежувати місцезнаходження.
• SafeKiddo допомагає створити розклад для вебсерфінгу та блокує небажані ресурси, також створює звіти про активність дитини в інтернеті. Ви можете планувати, скільки часу та на якому сайті може перебувати дитина.
• FamilyTime Parental Control забезпечує точну геолокацію та історію переміщень дитини. Також сюди, крім батьків, можуть бути додані інші: педагоги чи няні.
Додаткові пристрої безпеки:
Якщо ваша дитина ходить одна зі школи або сама гуляє на вулиці, то їй може знадобиться:
• ультразвуковий відлякувач собак. Цей компактний брелок видає неприємний для тварин звук, що посилюється, коли собака наближається. Сучасні моделі також обладнані LED-підсвіткою. Для тварин такий пристрій хоч і неприємний, але безпечний. Вартість в Польщі 50-60 злотих.
• відбивачі світла, стікери та наліпки. Це ті дрібниці, які рятують життя. Світловідбивачі на одязі роблять дитину помітною у темряві та видимою для водіїв. Є спеціальні набори, що можна помістити на куртку, рюкзак та інші дитячі речі.
• Ідентифікаційний браслет. Цільова аудиторія браслета з биркою - діти віком від 2 до 6 років, а також діти з інвалідністю, які не можуть розмовляти. Якщо раптом дитина загубилася у торговельному центрі чи громадському транспорті, небайдужі люди зможуть зв'язатися з батьками та повідомити, де вона знаходиться. Також напишіть свій телефон та адресу на браслеті.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
