Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Як підтвердити інвалідність у Польщі. Алгоритм дій
Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про визнання медичних документів і статус інвалідності біженців з України. Резолюція, звісно, носить рекомендаційний характер. Відтепер кожна країна ЄС на свій розсуд може приймати рішення про визнання документів про інвалідність українських біженців
В України з Польщею немає угоди про взаємне визнання документів про інвалідність. Українцям для отримання соціальних пільг та виплат у Польщі доведеться пройти процес визнання інвалідності від самого початку.
Громадяни України з інвалідністю, які в’їхали в Польщу легально після 24 лютого 2022 року у зв’язку зі збройним конфліктом та заявляють про намір залишитись у Польщі, мають право на таку ж медичну допомогу на території Польщі й у такому самому обсязі, як громадяни Польщі.
За винятком:
санаторного лікування та реабілітації
призначення лікарських засобів у межах програм політики охорони здоров’я міністра, відповідального за охорону здоров’я.
Це не є взаємним визнанням документів, що підтверджують інвалідність або її ступінь у відповідності до польських норм права, але вони можуть бути прийняті до розгляду програмами Державного фонду реабілітації осіб з інвалідністю.
Для отримання медичної допомоги треба знайти найближчу до вас поліклініку.
Візьміть із собою український документ, що підтверджує особу (найкраще закордонний паспорт) та свій PESEL. У поліклініці попросіть у реєстратурі бланк заяви на призначення сімейного лікаря.
Після заповнення цієї заяви вам буде призначено сімейного лікаря, який допоможе у подальшій процедурі підтвердження або встановлення інвалідності у Польщі. Перекладіть у присяжного перекладача ваші медичні документи, які мають відношення до призначення вам інвалідності.
Зараз польські комісії МСЕК видають громадянам України рішення про встановлення інвалідності та ступінь втрати працездатності за тими ж правилами, що й особам з польським громадянством.
Рішення про інвалідність або її ступінь завжди видається за заявою, яка подається до повітової комісії про встановлення інвалідності за місцем проживання.
До заяви додаються:
медична документація, зокрема видана польським лікарем не раніше, ніж за 30 днів до дати подання заяви,
медична довідка про стан здоров’я.
Медична документація — це, наприклад, виписки про лікування в стаціонарі, документація про амбулаторне лікування, результати додаткових діагностичних досліджень, висновки спеціалістів. Документи, які можуть вплинути на визначення ступеня інвалідності, якщо вони у вас є. Наприклад, висновки спеціалістів, психолого-педагогічні висновки.
Усі медичні заключення українських лікарів, медичні довідки, епікризи потрібно перекласти. Тобто усі документи, які можуть свідчити про набутий вами попередньо статус інваліда на території України. Вкотре наголошую, що переклад усіх документів повинен здійснити саме присяжний перекладач.
З цими документами потрібно здійснити візит до закріпленого за вами сімейного лікаря. Під час прийому вам буде виписано направлення до профільного спеціаліста, який і буде проводити детальний медогляд. Він заповнить документ, де буде детально описано ваш актуальний стан здоров’я.
Усі заяви і документи, зазначені вище, а також копію закордонного паспорта та копію PESEL необхідно подати у повітовий або міський відділ з питань встановлення інвалідності.
Під час розгляду документів, який у Польщі в середньому триває від 2 до 4 місяців, може виникнути потреба донести додаткові документи на вимогу повітового або міського органу з питань встановлення інвалідності. Причому документи в Польщі часто приходять не лише на електронну пошту, а і на поштову адресу. Тому час від часу перевіряйте поштову скриньку.
Адвокатка, член Ради Адвокатів Київської області. Керуюча партнерка Адвокатського об’єднання «G&D». Спеціалізується на антикорупційному законодавстві. Кваліфікована медіаторка. Є розробницею курсів медіаправа та правової взаємодії органів державної влади і ЗМІ. Має низку наукових публікацій з антикорупційного законодавства, електронного декларування, свободи слова, захисту персональних даних, доступу до інформації.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Місцями починаються у грудні, охоплюючи період Нового року та Різдва. Період після свят і аж до кінця лютого — це сезон найвищих знижок та найвигідніших покупок. Тиждень після Різдва (з 27 грудня) традиційно є гарячим у магазинах.
Знижки діють насамперед на більшість товарів з колекції осінь-зима і досягають 50%-70% у магазинах Decathlon, Lacoste, Reebok, New Balance, Top Secret, Stradivarius, Wittchen, W.KRUK, Wojas. Щотижня після Різдва знижки будуть збільшуватись, а також додаватимуться нові товари.
2. Літні розпродажі
Починаються третього тижня червня або на другого тижня липня, коли магазини продають одяг, косметику та аксесуари весняно-літнього сезону і плавно перетікають в осінній міжсезонний розпродаж до початку жовтня. Це ідеальний час для покупки літніх речей, яскравих валіз для подорожей та парфумів.
На початку розпродажів знижки невеликі — 20-30%, але нормальний асортимент. В кінці сезону річ можна купити за смішну ціну, але обирати доведеться з того, що лишилось. Найкращий вибір зазвичай у четвер.
Зимові та літні розпродажі вважаються найвигіднішими. Так у масмаркеті на кшталт H&M, Zara, Mohito, Sinsay, Mango, House, Cropp, Bershka, Stradivarius, Pull&Bear та Oysho можуть доходити до реальних 70%.
Іноді онлайн розпродажі починаються раніше, ніж у магазинах.
Мінус такого шопінгу — речі переважно зі старих колекцій, а щоб знайти потрібний розмір, доведеться попотіти.
3. Міжсезонні розпродажі
Зазвичай стартують у середині березня і досягають апогею в травні. Найбільших знижок на весняні колекції варто очікувати ближче до Великодня. Осінні розпродажі — це листопад.
4. Дні шопінгового божевілля: Black Friday та Cyber Monday
Крім класичних сезонних та міжсезонних розпродажів, гарно зекономити можна в окремі дні великих знижок — Чорну п'ятницю та Кіберпонеділок.
Black Friday у 2024 році буде 29 листопада
Спочатку це було типове американське свято шопінгу. Однак останнім часом завдяки інтернет-магазинам воно стало подією міжнародного масштабу. Зазвичай Чорна п'ятниця вважається початком сезону святкових покупок. Часто Чорна п'ятниця плавно перетікає в Чорні вихідні або навіть у Чорний тиждень — кожен магазин тут вирішує сам.
Cyber Monday у 2024 році — 2 грудня
Кіберпонеділок теж починався як американське свято, яке відзначається першого понеділка після Thanksgiving day. Це час онлайн-розпродажів та грандіозних знижок, і він є одним із найжвавіших днів торгівлі для інтернет-магазинів.
Вважається, що цей день було вигадано спеціально для офісних працівників. А причиною такого рішення стали маркетингові дослідження кількох років, які показали сплеск інтернет-продажів першого понеділка після Thanksgiving Day. Цього дня американці поверталися на роботу після тривалого відпочинку і могли за допомогою інтернету здійснити необхідні покупки з великими знижками напередодні наступних різдвяних та новорічних свят. Незабаром власники магазинів стали заманювати клієнтів по понеділках на початку грудня своїми вигідними пропозиціями.
Найбільше та вражаюче поле вересу в Польщі (майже 400 гектарів) знаходиться за 50 км від Варшави у селі Мостувка. Нескінченні чагарники рожевих відтінків йдуть за обрій, створюючи вражаючу панораму. А ось історія цього місця сумна, адже поле з'явилося внаслідок пожежі 1993 року. Вогонь тоді знищив більшу частину лісів, на місці якого через кілька років з'явився верес.
Дістатися сюди нескладно: якщо їхати автівкою з Варшави трасою S8 у напрямку Білостока, то від вузла Мостувка слід рухатися дорогою серед лісу. А якщо їхати електричкою, то вересове поле починається вже за 300 метрів від залізничної станції.
На території Кампіноського національного парку в районі природного заповідника Cyganka знаходиться wrzosowisko Niepust. Пустка пристає до болотистої долини, яка заросла високими травами і рідкісними видами рослин. Поряд з ним знаходяться дюни Boru Niepustowego — одні з найбільших і найкраще збережених внутрішніх дюн в Європі. Серед вересу — піщані галявини, де можна відпочити. Краєвиди зачаровують буянням фарбі ароматів.
У Кампіноському парку мешкає безліч видів тварин — можна зустріти лося, лисицю чи кабана. Найкраще добиратися сюди від станції метро Młociny, де потрібно сісти на автобус №708 та доїхати до кінцевої Skibińskiego. Звідси і починається один з екскурсійних маршрутів парком.
Wrzosowiska Kłomińskie розташовані у Західній Померанії, між містами Borne Sulinowo та Kłomino, у заповіднику Diabelskie Pustacie на місці колишнього військового полігону. На території заповідника багато мальовничих стежок для прогулянок. Тут можна піднятися на дерев'яну оглядову вежу, з якої відкривається панорама на барвисту вересову пустку.
Заповідник в Okonku Великопольського воєводства займає площу близько 204 гектарів, бо побудований на місці покинутого військового полігону радянських часів. Сьогодні на території, що охороняється, поляки намагаються зберегти комплекс пусток і піщаних лугів. На території заповідника в Оконці прокладено пішохідні стежки, є велосипедні маршрути та оглядовий майданчик. Безпечно гуляти можна тільки спеціально визначеними стежками, щоб не провалитися в болото.
До Wrzosowisko в Orzechowie можна дістатися автобусами з Острова Любельського, Любартова, Ленчни. Найближчі залізничні станції — у Любартові та Любліні. Тут не так багатолюдно, як на інших локаціях, але так само красиво. Приємним бонусом буде те, що в околицях можна купити якісну фермерську продукцію власного виробництва. І взагалі цей регіон рекомендований для відвідування тим, хто воліє дізнатися, як живуть у невеликих польских містечках.
Жінка погано розуміє польську, а поліцейські погано говорили англійською, тому вони майже на розуміли одне одного. Поліція одразу склала протокол і виписала штраф, який порушниця на місці оплатила. А ще поліція забрала у неї права. Добре, що вона їхала з колегою, який мав власні права і сів за кермо.
Поліцейський нібито обіцяв, що права повернуть через два тижні. До того ж надішлють їй додому поштою. Я засумнівалася в цьому, адже мені не відомі випадки вилучення прав на такий короткий термін і тим паче про послугу висилання прав додому порушнику — в іншу країну.
Коли адвокати розібралися, з’ясувалося, що порушницю позбавили права керувати автомобілем на три місяці. А за правами їй доведеться повертатися в Польщу саме у той населений пункт, де їх вилучили.
У моєї знайомої виникло кілька запитань:
1. Як повернути свої права, якщо найближчим часом вона не планує їхати до Польщі? 2. Чи зможе вона їздити Україною?
Юрисдикція Польщі діє в даному випадку лише на території Польщі. Проте права залишаються на визначений стражем порядку термін теж на території Польщі.
Тому щоб отримати свої права, порушниця має сама приїхати до відділку. Але, враховуючи, що порушниця — іноземка, можна надати довіреність адвокату або іншій особі на отримання своїх прав на керування транспортним засобом.
Друге питання — як їздити, поки очікуєш три місяці, по рідній Україні? Знайома збагнула:
— А якщо я в Україні просто отримаю нові права? Скажу, що старі загубила. Треба ж мені якось тут їздити. За це можуть бути якісь санкції?
Україна не є країною ЄС і не має спільної інформаційної поліцейської бази інформації з іншими країнами Європи. Тому про те, що якась людина зробила собі нові права і користується ними в Україні, в Польщі та інших країнах ЄС навряд чи дізнаються. Проте їхати з новими правами на територію ЄС, поки діють накладені на вас обмеження, я не рекомендую. В цьому питанні краще зачекати.
Моя особиста історія ― це пройти сім кіл пекла, але таки вийти з них. Статус UKR я втрачала тричі.
Отримала тимчасовий захист у Польщі я навесні 2022 і відтоді живу на дві країни. У Польщі працюю журналісткою, в Україні ― чоловік та рідні. Вперше статус УКР у мене забрали при в’їзді в Україну у вересні 2023. Але дізналася про втрату я аж у грудні, коли не змогла оновити додаток під час перевірки прикордонником. Пропустили мене після слів «шукаю тимчасового захисту».
В одному з ужондів мені не відновили статус, бо вимагали підтвердження, що я не перевищила ліміт. А довести це я не могла, оскільки прикордонники не ставлять печатки в паспорті, а їжджу я автівкою. У другому ужонді мені пощастило більше — статус поновили.
Вдруге я втратила статус, коли на кілька днів літала в Португалію з пересадкою у Великобританії. Як повідомили мені в ужонді, я не маю права виїжджати за межі країн Шенгенської зони (навіть якщо це транзитна зона).
У мене стояла печатка в паспорті про виліт з Варшави, а коли я поверталася назад ― цієї відмітки мені не поставили. І через виникли труднощі. В ужонді вимагали доказів мого вчасного повернення, і я надала квитки (які, на щастя, зберегла).
Статус мені поновили зі словами: «Якщо хочете подорожувати, відкривайте карту побиту. Інакше сидіть у Польщі. Ви ж втекли від війни»
Втретє мені скасували статус, коли я взагалі перебувала у Варшаві. Прикордонна служба не надіслала інформацію до ужонду, що я перетнула кордон і повернулася з України раніше 30-денного терміну. І знову проблема: печатки в паспорті немає, квитків немає, бо я їду автівкою. Єдиний вихід ― звертатися до прикордонної служби із запитом надати інформацію про перетин мною кордону. Але я поїхала в інший ужонд, де після тривалих пояснень поновила статус UKR.
— Чому українці втрачають статус UKR, не порушуючи правил? — питаю в юриста Олександра Момота з юридичної фірми ParaGraf Momot&Dyndar Doradztwo Prawne.
— У березні 2024 року ми отримали відповідь від Rzecznika Praw Obywatelskich i Placówki Straży Granicznej w Korczowej з інформацією про те, що попередні помилки, коли система трекінгу кількості днів за межами Польщі працювала погано, виправлені, — розповідає Олександр Момот Sestry. — Фактично ми стали отримувати менше подібних заяв від клієнтів, тому я вважаю, що позитивна динаміка в цьому напрямку є.
Але поодинокі випадки все ж трапляються, коли в системі є інформація, що ви ще не вʼїхали до Польщі, хоча ви фактично перебуваєте тут вже якийсь час. Можливо через те, що інформація про відновлення статусу UKR є загально доступною і описана багатьма юристами, дедалі менше людей звертаються за допомогою.
Юрист Олександр Момот
— Як повернутися до Польщі, якщо тимчасовий статус скасовано, а безвіз закінчився?
— У цьому питанні є низка можливих варіантів вирішення. Проте більшість з них є нелегальними, тому ці способи ми коментувати не будемо. Єдиним дійсно правильним варіантом, якщо немає можливості зробити візу, є звернення до коменданта прикордонної служби при перетині кордону з проханням про надання дозволу на перетин кордону.
У такому випадку комендант надає вам право перетину кордону терміном на 7 днів і перебування в Шенген зоні (тобто, не тільки в Польщі). Впродовж цих семи днів вам потрібно легалізуватись, відновити статус УКР, якщо є така можливість, або подати заяву на отримання карти тимчасового побиту.
Дозвіл від коменданта надається не всім і не гарантується законом, проте можливість така є, тому не бачу причин нею не скористатись. Якщо ви не отримали дозвіл від коменданта, залишається тільки робити візу.
— Як довести, що особа не перевищила 30-денний ліміт перебування в Україні?
— Насправді це простіше, ніж здається. Якщо ви перетинали кордон Україна-Польща, в системі перетину кордону вже має бути вся інформація. Треба тільки написати в довільній формі лист до прикордонної служби в тій місцевості, де ви перетинали кордон, з проханням надати витяг з реєстру.
Проблеми можуть виникнути, якщо це перетин кордону з іншою країною ЄС, наприклад Німеччина-Польща. Хоча і тут є своя хитрість. Законодавством Польщі запроваджено певну процедуру, якщо точніше, вона називається wpis do rejestru na wniosek. Тобто можна написати заяву, в інтернеті є вже готові зразки, але можна написати і в довільній формі. В заяві треба вказати, яким автомобілем ви їхали (марка, модель, реєстраційний номер), дата і приблизний час перетину кордону, місце, де ви перетинали кордон і маршрут, звідки і куди ви їхали, з проханням занести цей перетин кордону до реєстру. Ця заява скеровується до головного відділу прикордонної служби у Варшаві і впродовж місяця (максимум 60 днів), згідно art.35 §3 Kodeksu Postępowania Administracyjnego, вони повинні внести всі дані до реєстру.
— Як отримати статус UKR в Польщі, якщо українці мали тимчасовий захист в іншій країні?
— Треба дивитись на підстави прийняття такого рішення. Найчастіше проблема вирішується простим листом від органів тієї країни, де ви відмовились від тимчасового захисту. Це може бути лист від прикордонної служби, який підтверджує, що ви виїхали з країни і не зареєстровані в реєстрі біженців, може бути лист від місцевого самоврядування, яке надавало тимчасовий захист. Проте ви маєте надати документ, який підтверджує, що ви не перебуваєте під тимчасовим захистом в іншій країні ЄС.
Що робити, якщо ви отримали захист поза межами ЄС? Були ситуації, коли в Чехії відмовляли у наданні захисту, якщо у людини була канадська віза CUAET. Ця програма (CUAET) була розроблена спеціально для українців, які виїхали через війну, і влада Чехії розцінювала отримання цієї візи як доказ того, що людина вже перебуває під тимчасовим захистом іншої країни. У Польщі про такі випадки я не чув.
Усі електронні системи зараз об’єднано, тому ви не можете мати тимчасовий захист у двох країнах. Це є порушенням
Система функціонує давно, єдине, що змінюється ― збільшується кількість критеріїв, за якими вносять до цієї бази.
Раніше це був реєстр для людей, які отримали “Azyl” згідно устави про біженців, зараз туди входить і тимчасовий захист. Перехитрити систему не вийде, тому я раджу перед тим, як їхати до нової країни на постійне проживання, спочатку відмовитись від захисту на старому місці.
— Які потрібні кроки на законодавчому рівні, щоб спростити процедуру отримання/відновлення UKR?
— На законодавчому рівні зроблено чимало, щоб спростити отримання цього статусу. Питання виникають з поновленням, бо фактично поновлення статусу може зайняти більше часу, аніж у вас залишилось днів безвізу. На підставі того ж art. 35 KPA, такі справи повинні бути вирішені впродовж максимально 2 місяців. На практиці ж не рідко це займає до пів року.
Тому треба було б змінити процесуальний підхід, відкрити у великих містах спеціальні відділи в Urzędzie ds. Cudzoziemców, які могли б обслуговувати заяви від українців. Бажано звісно ще й українською мовою, бо мовний барʼєр ніхто не відміняв, частіше навіть саме проблеми виникають на фоні того, що люди не розуміють, що їм кажуть в urzędach, а робітники цих установ не розуміють, що намагаються їм донести наші заявники.
Звісно, треба було б розібратись з системою трекінгу, довести її до ладу, тим самим знявши навантаження з ужендів. Наскільки мені відомо, такі роботи ведуться весь час, проте, як бачимо, справи в них йдуть не дуже добре. Єдине, що мене турбує, це нова зміна від 15 травня 2024 року, яка в art.4 змінює термін отримання статусу UKR.
У попередній версії українці могли податись на отримання статусу UKR впродовж 30 днів від дати перетину кордону. У новій версії біженець має подати заяву на отримання статусу “niezwłocznie” — тобто одразу після перетину кордону
Ця зміна вже діє від 1 липня 2024 року і мені цікаво, як саме це реалізовується і що саме в цьому випадку означає слово “негайно”. Звісно, тепер статус можна отримати відразу на кордоні, проте що буде, якщо система перестане працювати, чи буде в цих людей можливість отримати статус в органах місцевого самоврядування? Це питання, на жаль, поки що залишається без відповіді, хоча ми вже направили запит до прикордонної служби з проханням на нього відповісти.
— Що робити українцям, які втратили статус UKR без жодних порушень?
— Спершу треба зрозуміти, на якій підставі ви втратили статус. Можливо, це була просто помилка системи, а можливо, щось більше. Я б радив невідкладно звернутись до urzędu в вашому місті, який видає PESEL зі статусом UKR для перевірки причини зняття статусу. Далі залежно від того, яка саме причина зняття статусу, можна обрати один з кроків або звернутись до прикордонної служби, якщо це була помилка в реєстрі, або ж звернутись до органів тієї країни, де попередньо у вас був захист, щоб отримати від них інформацію і підтвердження, що захист знято. А далі з цими документами звертатись знову до urzędu.
Звісно, якщо після цього немає жодної реакції, я б радив звернутись до юристів, які мають більше досвіду у вирішенні подібних проблем і можуть надати кваліфіковану допомогу. Хоча це не завжди виправдано. В інтернеті на різних групах і форумах є безліч інформації з усіма готовими зразками заяв, які можна заповнити і вислати до відповідних органів. Гарантую, що у 80% випадків цього вистачить, щоб повернути статус.
Висновки:
Пам’ятайте: при будь-якому виїзді з тимчасовим захистом з території Польщі більше ніж на 30 днів статус з «UKR» змінюється на «NUE» — це прямо вказано в p.1, ust.17a, art.4 Specustawy. Якщо термін відсутності в Польщі іноземця буде менше 30 днів, то за нормами ust.17b, art.4 Specustawy статус УКР має бути відновлений. Перш ніж їхати в Україну, краще за все перевірити свійстатус на сайті: Sprawdź dane swoje lub swojego dziecka w rejestrze PESEL i pobierz zaświadczenie - Gov.pl - Portal Gov.pl (www.gov.pl). Тут вам слід обрати pobierz zaswiadczenie. Тоді натискаєте profil zaufany. Входите в систему, вводячи логін та пароль і саме там в розділі dane statusu cudzoziemca ви знайдете інформацію про ваш статус. Якщо написано UKR ― все гаразд. Якщо NUE ― ваш статус скасовано і потрібно одразу, не гаючи часу, йти до ужонду. Якщо на кордоні у вас виникли проблеми з додатком DIIA.PL., ви завжди можете сказати, що тікаєте від війни. Згідно з європейським законодавством, вам не мають права відмовити. Якщо у вас не протермінований безвіз ― ви можете проїхати за ним. Якщо ви вирішили змінити країну тимчасового прихистку — не забудьте написати відмову від попереднього захисту в країні, де перебували. І найголовніше — не панікуйте та зберігайте холодний розум.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/668ef29223809fb343fe276e_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%20%D1%83%D0%BA%D1%80-p-800.webp">Як перевірити та відновити статус UKR?</span>
Від початку повномасштабного вторгнення Росія знищила в Україні 214 медичних закладів і пошкодила понад 1600. 8 липня під час масованої ракетної атаки по Києву росіяни зруйнували найбільшу в Україні дитячу лікарню Охматдит. Як відновлювати знищені об’єкти, навіщо Росія цілить по українських лікарнях, скільки збитків росіяни вже завдали цивільній інфраструктурі і як її захистити — ці питання Sestry обговорили з доктором економічних наук, професором Олександром Савченком.
Катерина Трифоненко: Українці глибоко вражені жахливим російським обстрілом дитячої лікарні «Охматдит». Цю лікарню, яка зазнала серйозних руйнувань, так довго будували, нові корпуси, унікальне обладнання — що тепер робити? Як її відновлювати?
Олександр Савченко: Звичайно дитячу лікарню треба відновлювати. І це стосується не лише «Охматдиту». Того ж дня влучили і в іншу лікарню (8 липня росіяни ударили також по медичному центру ISIDA. — Авт.). Це такий знак Путіна і країнам НАТО, й Україні, що в нього немає сантиментів і він може бити по будь-яких цілях, в тому числі й дітях. До речі, я робив розрахунки: найбільше очільник Кремля зруйнував навіть не об'єктів інфраструктури, а саме дитячих садків, шкіл, вищих навчальних закладів та лікарень. Тобто в нього така, знаєте, тяга до смерті. Йому подобається все мертве, а молодість, дитинство — навпаки, це свято життя. І він намагається його знищити.
Торік я робив підрахунки, якщо війна триватиме три роки й інтенсивність руйнувань буде така, як зараз, а вона майже не змінюється, то Путін за три роки зруйнує приблизно процентів сорок соціальної інфраструктури. Країна за таких умов не зможе існувати
Люди на уламках дитячої лікарні «Охматдит». Фото: ДСНС України
Тому єдиний шлях, якщо війна буде тривати довго, це відновлювати зруйновану соціальну, медичну інфраструктуру, не чекаючи закінчення війни. Це єдиний шанс країни вижити в цій війні, бо Путін веде війну на два фронти. Перший — це війна зі Збройними Силами України, а другий — війна з цивільним населенням і цивільною інфраструктурою. І тут він почувається досить добре, він виграє на другому фронті. І так буде, поки його не зупинять. То ж де тільки і якщо це можливо, все треба відновлювати. До речі, хочу сказати, що наша бізнес-школа теж постраждала від російської ракети і за півроку ми її відновили, вона зараз працює, створює додану вартість на зло агресору.
Звичайно, це легко сказати і важко зробити, але у випадку з «Охматдитом» та Ісідою, думаю, мають допомогти наші західні партнери, виділивши цільові фонди — і це не лише гроші, але й обладнання, яке дефіцитне. На жаль, що не відновити — це життя людей, багато загинуло: і лікарі, і пацієнти.
За понад два роки війни Росія зруйнувала і пошкодила сумарно майже більше 1800 медичних закладів, і щодня ця статистика зростає. Як Україні захистити ці об'єкти?
Захищати ми можемо двома способами. Перший — це засоби протиповітряної оборони. На жаль, навіть найкращі системи все одно допускають 10-15% влучань ворожих ракет чи інших засобів ураження. Тобто немає 100-відсоткової гарантії: 85-90% — це найкращий ККД цих систем. Хоча, звісно, чим їх буде більше, тим краще.
Другий спосіб — нищити системи, з яких ворог завдає удари. Це військові аеродроми, це пускові установки ракет, це навчальні заклади, де готують льотчиків-вбивць, їхні казарми. Тобто це все те, що, на жаль, Захід досі не наважується дати дозвіл вражати, а нам потрібно нищити всі військові об'єкти росіян, принаймні, в радіусі 300 кілометрів. Але якщо ми хочемо повністю позбутися ворожої інфраструктури, то мова має йти й про тисячу кілометрів. Їхні ракети можуть долати відстань тисячу і більше кілометрів, отже, треба нищити саме цю зброю, заводи, пускові установки, аеродроми, літаки — і це набагато ефективніший та швидший шлях для припинення війни. Я вважаю, що тільки так війну і можна припинити.
Російська логістика використовується як для ударів по збройних силах, так і для ударів по цивільному населенню. От коли ми знищимо логістику і їм не буде чим стріляти, тоді війна закінчиться, і Путін почне перемови на вигідних для України умовах
Закінчився саміт НАТО, всі ми чекаємо відповіді від наших партнерів стосовно дозволу і власне ракет для нанесення ударів по військових об'єктах на російській території. І це має бути не 50-60 кілометрів, а починаючи з 300 кілометрів, а краще й далі.
Рятувальники розбирають завали в «Охматдиті». Фото: ДСНС України
Якщо говорити про те, як захиститись всередині країни, які це можуть бути кроки? Говорять, наприклад, про перенесення частини соціальної інфраструктури, зокрема шкіл і частково лікарень, під землю. Наскільки це реально і раціонально?
Треба бути реалістами — всю нашу медичну й освітню інфраструктуру, дитячі садки, школи, лікарні загнати під землю — нереально. Для цього потрібно 10-15 років. Я не вірю, що війна буде тривати так довго. Треба використовувати, що є. Тривога — всі, хто можуть, спускаються у підвал. Там, де тяжкі хворі і не можуть спуститись, це, звичайно, ризик. Але навчальні заклади можуть так працювати, моя дитина хоче ходити в дитячий садок, там є підвал, і він облаштований під таке потужне сховище. Тільки сирена — діти туди спускаються, там граються, сплять і їдять. Таке я би радив використовувати. Хай воно буде не на 100 відсотків, але це захист і може врятувати багато життів.
Найкраща наша відповідь — це все ж таки дотиснути Захід, щоб вони забрали у Путіна ліцензію на безкарне вбивство мирного населення зі своєї території
А самі вони ніби «в домике» і по них бити не можна. В усій історії війн ще не було такої ситуації, щоб одній стороні було заборонено бити по іншій адекватною зброєю. Одні наші дрони не можуть вирішити цю ситуацію.
Коли Ізраїль проводив операцію в Газі, увесь світ засудив атаку на лікарню, закликав Тель-Авів зупинитись, світом прокотились масові протести, звучали навіть голоси, щоб виключити Ізраїль з ООН. Чому не бачимо такого ж засудження Росії після спрямованих ударів по українських лікарнях?
На жаль, наша країна ще не доросла до рівня глобальних протестів проти російської агресії. А повинна була б. На це треба виділяти бюджети, з цим треба працювати — і зараз є така можливість. Тому що всі зрозуміли звірячий оскал Путіна і яку він становить небезпеку, тож зараз є всі можливості, щоб, наприклад, в провідних американських університетах підписувались петиції не з закликом зрозуміти диктатора, а зупинити очільника Кремля шляхом надання якнайшвидше Україні найбільш сучасної зброї. Якщо коротко, то те, що відбулося у Газі, потрапило на вже існуючу антисемітську систему, а такі рухи, на жаль, є скрізь. І з ними погано боролися, і ці ідеї захоплюють ті ж університети, бо це по суті протестні організації. Вони завжди протестують — і професори, і студенти. А по-друге, це гарно фінансувалось — і Росія фінансувала, і Іран. Вони працюють. І це приклад, щоб і ми почали працювати та організовувати такі рухи проти рашизму й Путіна.
На вашу думку, чи впливають такі жорстокі російські атаки, як ми бачили у випадку «Охматдита» на готовність міжнародної спільноти, наших партнерів посилювати підтримку України, давати більше зброї?
Політики — дуже цинічні люди. І так в усіх країнах. На політиків впливають лише вибори. Отже треба доносити до виборців наших партнерів оці факти й зображення того, як Путіна вбиває, а також методи, якими можна зупинити російського диктатора. На мою думку, це важливо, і тут українська влада не допрацьовує. Вона насамперед працює з політиками, а треба звертатись до виборців — щоб це була їхня вимога надати нам зброю, надати нам кошти для якнайшвидшого відновлення зруйнованих медичних об'єктів.
Рятувальники на завалах «Охматдита». Фото: ДСНС України
Про які суми йдеться, коли ми говоримо про зруйновану медичну інфраструктуру і кошти для її відновлення?
Це дуже важко рахувати. Рік назад у нашій школі бізнесу ми робили розрахунки і прийшли до такого висновку, що кожен день війни коштує Україні приблизно мільярд доларів. І наші розрахунки збігаються з оцінками Світового банку. Мільярд доларів — це й втрати від ВВП, що в нас падає, податки, що ми не збираємо, руйнування і вбиті люди — як мирне населення, так і наші хлопці солдати. Коли я це розкладав, я окремо не виділяв медицину, а виділяв зруйнований енергетичний потенціал і соціальний потенціал. До соціального я відносив заклади освіти, культури і житло.
Так от з цього мільярду на день росіяни руйнують житла й лікарень десь приблизно на 50-50 мільйонів на день
Щоб відновити таку лікарню як «Охматдит», треба мільйонів 200. Ісіда — поменше, але теж мільйонів 10-15 це буде коштувати. От такі втрати ми несемо. А якщо брати маленькі міста і села, там медзаклади руйнуються щоденно. Звичайно, там менші об'єкти, але руйнування масові. Якщо говорити про наші втрати соціальної інфраструктури — вони в районі 50 мільйонів на день, якщо брати суто лікарні, то в день ми втрачаємо 10–15 мільйонів нашого медичного потенціалу.
8 липня росіяни поцілили ще в одну лікарню у Києві. Фото: ДСНС України
Після того як росіяни ударили по «Охматдиту», в медіа середовищі активно обговорювали тезу, що медична інфраструктура — одна з таких неоголошених цілей російської армії. Чи поділяєте ви таку думку?
Їхня ціль номер один — енергетика. Але енергетика — це теж медицина. Уявіть собі, що вдома немає гарячої води, тепла — це більше хвороб. Каналізація не працює, очищувальні системи не працюють — це епідеміологічна ситуація. Я так вважаю, що у них три першочергові цілі — енергетика, об'єкти освіти і медицини. У Ніцше є такий твір «По ту сторону добра і зла». Геніальний філософ передбачив, що в світі з'явиться порода людей, які отримують насолоду від приниження, насильства і вбивства слабших за себе. А хто слабший? Це діти, це хворі люди. Ніцше фактично передбачив появу Гітлера, Сталіна, Путіна. Оця трійка отримувала і отримує фізичне задоволення від знищення слабших. І також, на жаль, маємо країну, де отака людина керує цілою країною, а значить у нього є багато прихильників і масова підтримка.
Я дуже радив би перечитати цей геніальний твір, бо ми дійсно живемо в ситуації, коли з'явилися такі виродки терористи. І Путін один із них
Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
