Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Кулінарний інтернет-портал Taste Atlas опублікував новий рейтинг сотні найкращих кухонь світу. Вони були ранжовані за результатами 50 страв і продуктів з кожної країни, які отримали найкращу оцінку користувачів Інтернету. Розповідаємо про страви польської кухні, які отрмали найвищі оцінки серед туристів.
У цьогорічному рейтингу італійська та японська кухні мали однаковий рейтинг – 4,65 зірки, але переможцем стала перша. Це пов’язано з вищими оцінками найкраще оціненої страви цієї кухні – піци, яка, на думку інтернет-користувачів, заслуговує 4,9 зірки. Серед найпопулярніших італійських страв – різотто та тальятелле аль рагу алла Болоньєзе, а серед найпопулярніших продуктів – спагетті, моцарелла та лазанья. В японській кухні інтернет-користувачі найбільше оцінили суші, рамен і сашимі, а також локшину удон, соба і місо.
Які страви польської кухні обирають туристи
Користувачі сайту оцінили, серед іншого, польський журек. Цей суп, яким ми любимо частуватися на Великдень, поступився лише рамену в списку найсмачніших супів світу. Польський сирник посів 16-те місце у списку найрейтинговіших десертів світу. Польський акцент можна знайти й в списку 100 найкращих страв зі свинини. Королева польських столів, свиняча відбивна (schabowe), посіла 30-те місце.
Польська кухня є тринадцятою найкращою кухнею у світі, на думку користувачів сайту.
Портал Taste Atlas також опублікував список 100 найгірших страв 2023 року. До антирейтингу відомого кулінарного порталу потрапили аж три польські страви.
Taste Atlas — це міжнародний путівник ресторанами та місцевими кухнями, який з 2015 року безперервно інформує туристів щодо делікатесів тієї чи іншої країни. Один за одним він дає їм можливість оцінити свої кулінарні пригоди, складаючи плебісцити та голосуючи за найсмачніші, на думку відвідувачів, страви. Цього разу, однак, увага була зосереджена на стравах, які однозначно не припали до смаку туристам.
Сумнозвісний антирейтинг відкриває ісландський хакарл — страва, приготована з ферментованого м'яса полярної акули. За ним слідує бургер рамен, а замикає першу трійку — ізраїльський кугель ерушалмі. У ньому також виявилися три польські страви.
Чарніна, яка вже очолювала антирейтинг найменш смачних супів світу, посіла цього року 11 місце. Старовинний польський суп, основними інгредієнтами якого є бульйон і кров качки, гуски або кролика, точно не припав до смаку туристам.
Трохи нижче у списку, на 19-му місці, розташувався ще один польський делікатес — полуничний суп.
Kiełbasa parówkowa (сосискова ковбаса) посіла 30-те місце в антирейтингу.
Редактор новин, журналіст. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, працюючи журналістом у першому польському інформаційному інтернет-сервісі Wirtualna Polska, створив стратегію інформування українських біженців у Польщі. Був головним редактором інформаційного сервісу для українців в Польщі - VPolshchi.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Цього року фестиваль відкриє картина режисера Дмитра Мойсеєва «Сірі бджоли», яка стала переможцем Одеського Міжнародного кінофестивалю. Фільм розповідає історію двох людей похилого віку, які є останніми мешканцями невеликого села в «сірій зоні» поблизу лінії фронту. Сергійович (Віктор Жданов) похмурий і хазяйновитий, він живе завдяки пасіці (звідси і назва фільму), а його товариш Пашка (Володимир Ямненко) у свої 59 років веселий і легковажний. Сергійович вважає себе українцем і підтримує ЗСУ, а Пашка вечорами не нехтує пити горілку з ДНРовцами. Але попри все ці два чоловіка — друзі дитинства, і вони не зраджують один одного. Але життя друзів змінюється, коли в селі з’являється російський снайпер.
Це глибока історія про людську самотність на тлі війни та життя, яке зруйнувала Росія. Основа сюжету стрічки — однойменний роман Андрія Куркова, однак фільм не повторює книгу.
Одна з найважливіших подій фестивалю — секція, присвячена кримським татарам, і документальний фільм «Тиха депортація». Стрічку було відзначено золотою нагородою кінопремії New York Festivals TV & Film Awards 2024 у номінації «Права людини». Це щемливі історії про те, як спочатку радянська влада не залишила вибору кримським татарам і насильно вивозила їх у товарних вагонах, а зараз Росія знову залишає кримських татар без дому, бо жити на окупованому півострові для багатьох стає неможливим. У фільмі використані кадри з приватних архівів героїв, деякі з них опубліковані вперше.
Загалом кожна стрічка фестивалю заслуговує на увагу. Сюжети фільмів торкаються тем дорослішання, соціальних змін, ідентичності та війни, про яку в світі говорять дедалі менше. У деяких кінокартинах легко впізнати себе. Наприклад, у фільмі «Під вулканом» режисера Даміана Коцура, в якій українська родина під час відпустки на Тенерифе дізнається про початок повномасштабної війни та вмить перетворюється з туристів на біженців. Фільм, в якому показані трансформації людей, які звикли до матеріального й душевного комфорту і спокою, але раптом втратили їх, претендує на премію «Оскар 2025» від Польщі.
Також в межах фестивалю буде показана «Ля Палісада» Філіпа Сотниченка. Це гірка іронія на 90-ті роки, яка демонструє абсурд тих часів. Фільм представить Україну на премії «Оскар 2025».
З жовтня по грудень фестиваль відвідає інші міста Польщі, а з 1 по 17 листопада 2024 року фільми можна буде переглянути онлайн на платформі MEGOGO.PL.
Супутні заходи кінофестивалю
Крім показів фільмів, Ukraina! Festiwal Filmowy презентує широкий спектр супутніх заходів. Це зустрічі з митцями, дебати з експертами, присвячені темі кримських татар та російської пропаганди, українським та білоруським меншинам в Польщі.
Глядачів також очікують виставки фотографій Каріни Бендковської та плакатів Івони Ціхи. Дітлахам будуть цікаві майстеркласи та розваги з аніматорами, також відбудеться декілька музичних концертів. Органазатори запросили на подію близько пів сотні акторів, режисерів, продюсерів та журналістів, серед якіх Римма Зюбіна, Віталій Салій та Олександр Ярема, а також кримськотатарський режисер Ернес Сарихаліл.
1. Sky Tower: міська панорама з 200 метрової висоти
Адреса: ul. Powstańców Śląskich 95
Цей хмарочос — найвищий у місті та третій за висотою в країні. Башта висотою 212 метрів має 51 поверх та скляні стіни, що робить її просто ідеальною для огляду міської панорами. На 37 поверсі є апартаменти з величезним джакузі біля скляної стіни. Але дешевше купити квиток за 50 злотих на оглядовий майданчик та 20 хвилин милуватися містом з висоти пташиного польоту. Працює місце з 9.00 до 21.00, тож тут можна зустріти захід сонця, а також помилуватися нічним містом. До речі, на першому поверсі хмарочоса є легендарна розвага для дітей Kolejkowo — найбільша модель залізниці в Польщі.
2. Тумський міст: сила кохання, що виконує бажання
Тумський острів — найстаріша й одна з найкрасивіших частин міста. Тут зливаються три притоки ріки Одра. Від острова веде сталевий міст, який закохані перетворили на місце клятв у вічному коханні.
Тут стоять скульптури Іванна Хрестителя, покровителя Вроцлава, та Святої Ядвіги, покровительки Силезії. Вперше на цьому місці побудували дерев'яний міст у XII столітті, а зараз це місце закоханих — повісити сюди свій замочок з ініціалами та зізнаннями приїжджають наречені з багатьох польських міст.
Є у моста і свої таємниці. Наприклад, якщо людина ще не має коханого, вона може погладити лева біля собору, потім перейти через Тумський міст — і кохання має статися. Можна також загадати бажання, якщо бачите, як пара коханих вішає свій замок — сила їхнього кохання має допомогти. Особливо красиво тут увечері, коли вмикається підсвітка. Це місце — обов'язкове для відвідування, навіть якщо ви у Вроцлаві на один день.
3. Будинки Яся та Малгосі (Jaś i Małgosia) і музей гномів
Адреса: Świętego Mikołaja 1
Поруч із площею Ринок, у барвистому центрі міста, можна побачити два невеликі будиночки, поєднані акуратною аркою. Позаду них колись був цвинтар — як доказ цього залишився напис латиною на арці «Смерть є брамою життя». «Будинки Яся і Малгосі» названі на честь героїв казки польського фольклору. Ще їх називають пряниковими.
У будинку Яся зараз знаходиться майстерня відомого польського художника-гравера Єугеніуша Гет-Станкевича, а в будинку Малгосі — Музей гномів. Самі по собі ці будинки XVI століття теж неймовірно симпатичні й виділяються на тлі інших міських будівель.
4. Королівський палац: один з найбагатших інтер'єрів Європи
Адреса: Kazimierza Wielkiego 35
Королівський палац у Вроцлаві — це комплекс будівель, що колись належали прусському королю. Зараз тут музей міста. У 1750 року Фрідріх Великий придбав палац, побудований у венеціанському стилі, і зробив тут свою резиденцію. Але жити тут не став. Тим не менш завдяки багатим інтер’єрам, слава про які розлетілася країною, палац став головним будинком міста. Після огляду музею і королівських апартаментів не забудьте відпочити в бароковому саду.
5. Грюнвальдський міст (Most Grunwaldzki): ворота в історію
Цей 112-метровий міст через річку Одра — це єдиний висячий міст Польщі. При цьому по ньому курсує транспорт. З Грюнвальдського мосту відкриваються краєвид на Тумський острів та Національний музей. Міст поєднує Старе Місто з північно-східними районами, і деякі називають його «Воротами в історію». Мостом можна милуватися з берега, а можна і пройтися ним пішки — до Японського саду.
6. Японський сад (Ogród Japoński): краса весняних сакур та осінніх кленів
Адреса: Adama Mickiewicza 1
Найстаріший сад Польщі, зроблений за всіма канонами японського садівництва та ландшафтного дизайну — над його створенням працювали японські фахівці. Сад відкритий до кінця жовтня, тут можна побачити сотні видів рослин, прогулятися звивистими доріжками, помилуватися штучними водоспадами та фонтанами та відпочити в японських альтанках. Восени тут також неймовірно красиво. Локація дуже вдала: японський сад розташувався неподалік міського зоопарку, через дорогу, на території парку Щитницького. Там, де і знаходиться Зал сторіччя з мультимедійним фонтаном.
7. Свидницька пивниця (Piwnica świdnicka): пиво XIII століття під ратушею
Адреса: Rynek Ratusz 1A
Один з найстаріших ресторанів Європи, відомий з XIII століття. Розташований він у підвальному приміщенні ратуші. Зали з різьбленими дерев'яними меблями, склепінчастими стелями та розписом на стінах оформлені під середньовічну трапезну. Інтер'єр вражає: здається, що спрацювала машина часу і ви потрапили в 1273 рік. Тут також досі варять пиво за старовинними рецептами.
8. Релігійні пам'ятки Вроцлава
Рекомендуємо відвідати легендарний Собор Святої Марії Магдалини (Kościół Św. Magdaleny) на Szewska 10. Це готична церква XIII століття з неймовірним інтер'єром та атмосферою. Одна з найдорожчих частин собору — романський портал XII століття. Він був переміщений сюди 1546 р. з церкви Св. Марії та Вінсента бенедиктинського монастиря в Олбині після його закриття.
Костел Святої Ельжбети з оглядовим майданчиком є ще однією пам'яткою готичному стилю. Висота його дзвіниці — 90 метрів. Нагору до оглядового майданчика ведуть 360 сходинок гвинтових сходів. З церкви відкривається панорама на все місто. Костел знаходиться поряд з Ринковою площею. Зовні він облицьований червоною цеглою і бурим каменем.
Собор Іванна Хрестителя у Вроцлаві (Archikatedra św. Jana Chrzciciela) на Plac Katedralny 18 — головний католицький храм міста. Був збудований у XIII-XIV століттях єпископами, але в середині XVI століття в будівлі спалахнула пожежа, від якої постраждала вежа та дзвони, інтер'єр та кріплення даху. Почалися відновлювальні роботи — і в 1580 року на вежах з'явилися нові куполи. Але у 1759 році знов сталася пожежа: згоріли кафедральні дзвони та орган, частина споруд острова, на якому височів собор. У період Другої світової війни хтось розмістив у будівлі склад боєприпасів, які згодом вибухнули. Споруда постраждала на 70%, але її відновили після війни.
9. Вроцлавський університет Wrocławski Uniwersytet: альма-матер 9 нобелівських лауреатів
Адреса: plac Uniwersytecki 1
Один з найстаріших державних університетів Центральної та Східної Європи з більш ніж 300-річною історією та традиціями. Університет у Вроцлаві подарував світу 9 нобелівських лауреатів у галузі фізики, літератури, хімії та медицини. Масивна, вражаюча будівля головного корпусу вміщує понад 40 тисяч студентів з усього світу. А багата університетська бібліотека є найбільшою у Польщі. Тут затишний дворик, а вночі будівля красиво підсвічується. Так і хочеться вступити й повчитися в цій мотивуючій атмосфері!
10. Залізничний вокзал: місце таємниць і легенд
Адреса: ul. Pilsudskiego 105
За 190 років існування його чотири рази перебудовували, але зуміли зберегти дух будівлі. Одного разу під час ремонтних робіт було виявлено розпис стелі зали, яку готували до приїзду німецького імператора в 1906 році. А ще — залишки бляшаної стелі в стилі модерн, якій вже понад 150 років.
З пам’яток, що збереглися, цікаві для туристів також сховища, побудовані тут в 30-х — 40 х роках. Одне з них служило шпиталем для німецьких солдатів і було затоплене в 1945. У 50-80-х приміщення використовувалось як бомбосховище, потім його віддали в оренду підприємцям, а зараз тут підземна автостоянка. Ходять легенди, що під вокзалом існував тунель до самого Берлина, яким нацисти вивозили награбовані скарби. Тож варто взяти екскурсію й дізнатися, так це чи ні.
Коли немає дощу, це місце може стати улюбленим в осінніх Татрах. Масив Червоне Верхи складається з чотирьох гір: Темняк (Ciemniak), Кшесаниця (Krzesanica), Малолучняк (Małołączniak) та Копа Кондрачка (Kopa Kondracka). З вершин цих гір відкриваються неймовірні краєвиди на Західні, Високі та Словацькі Татри. Але саме восени масив вкриває рослина, яку поляки називають sit skucina (ситник трироздільний). І створює ефект рудих марсіанських гір на тлі холодного синього неба. Шлях на Червоні Верхи краще починати з Долини Кощеліської, а закінчити — у Кузницях. Це трохи більше 15 км і щонайменше 8 годин часу.
Тут можна не лише послухати історію про традиції польських регіональних сирів, особливо зосереджуючись на oscypek, але й виготовити такий сир власноруч на півторагодинному майстеркласі. Головний пастух розповість про традиції та фольклор горців. Музей має високий рейтинг у Google й чимало позитивних відгуків.
Якщо погода зіпсувалась, можна відвідати пивне SPA — пивна купіль, сауна, розслабляючий масаж, процедури краси, в основі яких корисні властивості хмелю, солоду та дріжджів. І все це супроводжується дегустацією живого пива, звареного за кращими традиціями пивоваріння. Після процедур на вас чекає відпочинок на ліжку, що застелено вівсяною соломою.
Печера відкрита для відвідування з 1958 року. Це загадкове та відокремлене місце, природний тунель на глибині понад 45 метрів. Деякі проходи в печері настільки вузькі, що доводиться пробиватись боком. А деякі — настільки низькі, що потрібно лізти плазьма. Довжина — близько 700 метрів, але через складність маршруту долати цю відстань потрібно кілька годин. Локація дуже популярна серед туристів, перед входом до печери мандрівники проходять інструктаж, а адміністрація парку стежить, щоб кількість людей усередині не перевищувала норму. Обов'язково одягатися тепліше — температура повітря всередині навіть влітку нижче за 10С. Раніше печера була освітлена, а зараз рекомендується брати з собою ліхтар, щоб було зручніше пробиратися.
5. Kaplica Najświętszego Serca Jezusa: одна з найкрасивіших дерев‘яних церков Польщі
Ця церква з двосхилим дахом збудована у 1904-1906 рр. на схилі гір та є однією з найкрасивіших і самобутніх дерев'яних храмів Польщі. Інтер'єр каплиці особливий: головний вівтар має форму гірської хатини, з боків якого можна милуватися гарними вітражами роботи архітектора Станіслава Віткевича. Праворуч — зображення Ченстоховської Богоматері та П’ястського орла, ліворуч — Остра-Брамської Богоматері та Литовської погоні. Доїхати можна однією з маршруток у бік Murzasichle.
Це найбільша папугарня у всьому Малопольському воєводстві. Тутешні папуги здатні імітувати людський голос, їх можна годувати, гладити, фотографуватись. Тут мешкає понад 100 прекрасних птахів: гірські лорикети, какаду, ара та інші. Деякі настільки великі, що їх розмах крил сягає 120 см. Птахи живуть у великому приміщенні без кліток і почуваються вільно, кожна із задоволенням спілкується з гостями і сідає на плече.
7. Пішки найкрасивішими маршрутами
У Закопане безліч мальовничих пішохідних маршрутів, які вас вразять. Ось список, який підійде для всієї родини для осінньої прогулянки. Це не вимагає особливої підготовки й витривалості. Просто візьміть із собою гарний настрій та перекус.
• Хала Гансеніцова через долину Сухої води (Hala Gąsienicowa przez Dolinę Suchej Wody); • Долина Лейова (Dolina Lejowa); •Перевал Ментусі (Przysłop Miętusi); •Долина Малої Лонки ( Dolina Małej Łąki ); •Біла Долина ( Dolina Białego); • Долина Кондратова (Dolina Kondratowa); •Долина Стронжиска ( Dolina Strążyska); • Шлях на Морське Око (Morskie Oko); • Русинова Поляна (Rusinowa Polana); • Перевал Ментусі (Przysłop Miętusi); • Ваксмундська Поляна (Polana Waksmundzka); •Олчиська долина ( Dolina Olczyska); •Долина під Реглами та Шлях над Реглами (Droga pod Reglami), (Ścieżka nad Reglami); • Поляна Собача Трава (Psia Trawka).
Яка ж поїздка до Закопане без відвідування термальних басейнів? Місцеві гарячі джерела — це те місце, куди можна поїхати всією родиною будь-якої пори року. Тут можна відпочити, поніжитися у теплій мінеральній воді, відновити сили та зарядитися здоров'ям і гарним настроєм.
У районі Закопане чимало таких басейнів, але найвідомішими та найпопулярнішими вважаються Termy Bukowina, Terma Bania та Chochołowskie Termy. Хохолівські терми — це понад 15 басейнів з аквапарком та вражаюча скляна сауна з видом на гори. Термо Баня зручна тим, що має дві зони: релакс і розваги. Тож ті, хто прийшов відпочивати, і ті, хто прийшов розважатися, не заважають одне одному. З розваг доступні водні каруселі, штучна хвиля, гірки, грот із гейзером і навіть водоспад. Терми Буковина існують дуже давно і позиціонують себе як лікувальний комплекс: купання у місцевих водах стабілізує пульс, лікує хвороби кровообігу, зменшує ожиріння, заспокоює біль в суглобах й усуває безсоння.
Олена Клепа: Кого чекаєте в лавах Українського легіону?
Олег Куць: Ми запрошуємо всіх придатних до військової служби громадян України віком від 18 до 60 років, які зараз перебувають за кордоном. Йдеться не лише про чоловіків, а й про жінок. Можна приїхати до Любліна, поспілкуватись, подивитись на роботу рекрутингового центру, дізнатись умови та вимоги, а вже тоді вирішувати, підписувати контракт чи ні.
Таким чином ми боремося з дезінформацією ворога в інформаційному просторі України і за кордоном. Ніхто і нікого без підготовки чи без належного обмундирування на фронт не відправляє.
Все прозоро, все на добровільній основі і згідно з підписаним контрактом
Спочатку будуть навчання, тренування на полігоні, які забезпечують польські партнери. Вони ж надають надають озброєння, техніку. З українського боку забезпечується форма і тилове забезпечення
Яким чином працює рекрутинговий центр?
Рекрутинговий центр при консульстві в Любліні допомагає організаційно. Цей проєкт — як перша ластівка. Ми вдячні польській стороні за можливість його реалізувати. Ми розраховуємо і очікуємо, що наші іноземні партнери теж долучаться до цієї ініціативи і за нашим прикладом будуть робити подібне в інших країнах. Більше інформації з цього приводу повідомить Міністерство оборони.
З першого жовтня йде повноцінна робота центру рекрутингу — співбесіди, медичні огляди, перевірка документів, щоб все було оформлено, згідно з чинним законодавством. Потім визначається дата, коли прибувають добровольці підписувати контракт і розпочинають навчання.
Чи можна вибрати війська, в яких хочеш служити чи конкретну бригаду?
У даному випадку в Польщі Український легіон формується як один злагоджений підрозділ — тому ні. Цим цей рекрутинг і відрізняється від того, що відбувається в Україні. Добровольці разом починають навчання як сформований один підрозділ — разом тренуються, їдуть на фронт і так само разом повертаються на ротацію до Польщі до своїх родин.
Набагато легше і спокійніше, коли знаєш і довіряєш одне одному
Якщо чоловік отримав повістку, перебуваючи за кордоном, і вчасно не повернувся, а зараз хоче підписати контракт, чи може він це зробити і не боятися, що його потім не випустять до родини за межі України?
Коли людина підписує контракт, то вона вже стає військовослужбовцем. Потім всі добровольці разом повертаються до Польщі на тренування і відпочинок.
Чи може іноземець записатися до Українському легіону?
Цей проєкт передбачений виключно для громадян України. Такою була безпекова угода, підписана під час візиту Президента України до Республіки Польща — між Володимиром Зеленським і Дональдом Туском.
Що, окрім патріотизму, може спонукати підписати контракт?
Хтось, наприклад, не може за кордоном знайти гарну роботу, щоб оплатити житло, дати гарну освіту дітям чи просто переживає за своє майбутнє. Коли чоловік чи жінка записуються до легіону і йдуть служити, то отримують достойне грошове забезпечення, їхні родини мають гарантію того, що потім ті повернуться у Польщу у відпустку чи на ротацію.
А є громадяни, які просто бояться, не знають, як повернутися, бо, наприклад, та ж повістка прострочена. І для них це досить хороша опція: і свій обов'язок виконати, і бажання здійснити.
Яку фінансову винагороду можуть отримати бажаючі вступити до легіону?
Фінансові умови для захисників України однакові. Є загальний стандартний контракт. Суми для тих, хто підписав контракт вдома, і для тих, то підпише за кордоном, подібні. У тилу менше, на передовій, де ведуться активні бойові дії, — більше. Залежно від складності бойового завдання — до 190 тисяч гривень на місяць для рядового складу. Ми не могли допустити, щоб фінансування було різне для тих наших захисників, хто в Україні записується, і хто тут. Але цього цілком достатньо, щоб забезпечувати проживання сімей навіть за кордоном.
Бонус — відпустку можна провести в будь-якій країні за вибором військовослужбовця
Для вступу до Українського легіону досвід служби у війську не обов'язковий. Ми гарантуємо навчання на базах НАТО за вашою посадою в підрозділі. Кожен доброволець обов'язково проходить 35 днів базового військового вишколу, а також злагодження у складі підрозділу. Також добровольці можуть бути ще направлені на підвищення навичок на одну з європейських баз. Це ще кілька місяців навчать.
Як долучитися до Українського легіону?
Можна подати заявку на сайті або завітати безпосередньо до Центру рекрутингу за адресоб: м. Люблін, вул. Спокойна, 2 (ul. Spokojna, 2, 20-074 Lublin, Polska).
Можна зателефонувати і запитати все, що цікавить, прийти на співбесіду. Все відбувається, згідно зі стандартами НАТО. Це можливість стати частиною чогось більшого, того, що надихає весь світ. Разом боремося за майбутнє наших дітей. Це все веде нас до тої великої перемоги, яка дозволить нам жити в кращому майбутньому для нас і наших дітей.
Нещодавно довелося працювати з фактажем про стереотипи щодо українських біженців, якими повняться не лише закордонні медіа і Твітер, а й європейські кухні, затишні курилки, закордонні соцмережі тощо. Окрім класичного «українці сидять на допомозі» й «забирають наші робочі місця», що їх вдається цілком аргументовано розвінчати, трапляються й інші — неочікувані, дивні. А часом навіть такі, що не налазять на голову.
— В Європі часом доходить до смішного, — розповідає Анастасія. — Я почала колекціонувати судження, з якими стикнулася дорогою з Польщі до Австрії. Часом це крайнощі й взаємозаперечувані судження — як от «українці — неосвічений народ, але більшість із них закінчили університети».
Анастасія — біженка з України — відгукнулася на мій запит розповісти, із якими стереотипами щодо нас стикнулася в Європі. Спілкуємося у групі Фейсбуку, яка об’єднала українців за кордоном. Тут біженці, які опинилися в різних країнах, діляться найдивнішим, що чули про себе з уст європейських обивателів.
До слова, стереотипне мислення властиве нам усім. Його мета цілком благородна: розвантажити наш мозок через спрощення, виявити дрібні закономірності, обробити і узагальнити їх. Таким чином мозок намагається пришвидшити реакцію на те чи інше явище і зекономити життєву енергію
Утім, соціальні стереотипи й твердження, що їх ми приписуємо іншим на основі їхнього походження, соціального статусу, статі, зовнішнього вигляду і віку є неявним проявом прихованого упередження. Ми часто формуємо собі список аргументів під уже заготовлений висновок і тішимося, що маємо рацію.
— У Польщі застосунок для знайомств оновив мою локацію, — продовжує Анастасія. — Знайомитися ні з ким не планувала, але уже перший співрозмовник, з котрим стався метч, розсмішив тим, що чимало знає про українок. Я дізналася, що ми дуже домашні, любимо готувати й сидимо вдома, не намагаємося перебрати на себе чоловічі ролі. Доводити, що я не така, було зайве — далі був монолог про те, що мені просто ще не трапився справжній чоловік. Тому я просто скасувала пару.
Стереотипи про українців в Європі можна умовно розділити щонайменше на три групи. Перша — судження, що формуються на основі власного досвіду взаємодії з українцями. Тривалість цього досвіду може бути зовсім несуттєвою. Іншими словами — якщо перший-ліпший українець, що його зустрів сферичний житель Європи, має пофарбоване у кольори прапора волосся й дірку в носі, то схожий типаж йому теж видасться українцем.
— Якось італійський лікар, до якого раніше зверталася, і який щиро підтримує українців, запропонував чудове безплатне житло з видом на Колізей у Римі, — розповідає Валентина. — Нічого платити не потрібно було: лише підтримувати чистоту у чотирьох кімнатах і спілкуватися з господарями — літньою італійською парою. Лікар дуже дивувався, що нікому з українців не припала до душі така пропозиція.
Напевне, він і досі вважає, що це так типово для українки — прибирати і бути компаньйонкою
Бо хіба ж за природне українське «”прибери-розкажи” треба платити?».
— «Поляк робить, щоб робити, українець — щоб зробити», — таке я почула в Польщі, — продовжує Анастасія. — А потім ще у котрійсь європейській країні дізналася, що ми дуже працьовиті й відповідальні. Це звучить приємно і зобов’язує «тримати марку», але ж це — теж стереотип.
Друга група європейських стереотипів про нас виникла, здається, через обмежений кругозір і брак освіти. Ми надто довго ідеалізували Європу з її найкращими університетами, аж раптом на практиці виявилося, що у декого шкутильгає початкова школа. Звісно, із початком повномасштабного вторгнення в Європі уже й не почуєш, що Україна — це десь у Росії, але дехто часом досі дає у штангу.
— Менеджерка відпочинкового комплексу для дітей в іспанській Коста-Дораді, куди нас поселили у квітні 2022 року, увесь час казала, що нарешті ми нагріємося, — каже Надія. — Коли ми порозумілися, то мусили спростувати її уявлення про Київ як про вічно засніжене місто. Здається, вона колись була у зимовій Москві й плутала нас зі східним сусідом.
Це звучить смішно, але деколи хочеться кричати: ти, молодий бельгієць або француз, який бував у Малайзії і відпочивав на Філіппінах, мав би мати ширший кругозір, аніж у твоєї бабусі, яка нікуди не виїжджала!
Ольга, яка опинилася у Бельгії, розповідає про свій досвід:
— На прийомі в мерії одного великого міста, який закінчувався невеликим частуванням, нас вчили користуватися ножем і виделкою. Коли ми роздуплилися, чому за столом досі немає «приймаючої сторони» і навіщо біля нас товчеться чоловічок із помічників мера, стало незручно і йому, і нам.
— У нас була цікавіша історія, — коментує у Фейсбуці ще одна Надія, теж переселенка до Іспанії. — У дорогому мережевому готелі десь у Барселоні, куди нас розселили тимчасово на одну ніч, музикант за фортепіано у холі урочисто привітав нас мелодією «Калінка-малінка». Пробачте, ми нечемні біженці, ми трималися, а ось наші діти фукали.
Утім, тут варто внести пояснення. Донедавна українці й самі не надто прагнули, аби їх ідентифікували інакше, ніж росіян. Моя френдеса, яка проводить екскурсії в італійському Римі, каже: «Українці жодного разу не вимагали і не просили провести екскурсію українською, хоч ми напередодні знайомилися і вони знали, що я родом із Тернопільської області, розмовляю українською. Якось навіть була група із заходу України. На екскурсію вони усі сумирно зібралися під таблицею з написом RUS. Тож чому дивуватися, якщо інші теж нас інакше не ідентифікують?».
Третя група стереотипів про українців — з розділу вільної творчості. Сюди можна віднести все фантазійне, що не налазить на голову.
— За 16 років життя у Німеччині я ні разу не чула про те, що забираю чиєсь робоче місце, зате дивувалася іншому. Ти з України, значить, добре граєш в шахи? Ти з України, то твій тато інженер? Це, здається, найдивніше, із чим доводилося стикатися, — розповідає Ганна.
— У мене першого тижня роботи в австрійському офісі стався дивний конфуз, — каже координаторка міжнародних проєктів Настя. — Коли я знімала пальто в офісі, то зауважила, що спідницю дивним чином забула вдягнути. Тонкі колготки потім вдалося прикрити мало не до колін, добряче розтягнувши светра. Але колега встигла оцінити колір білизни на мені. Вона анітрохи не здивувалася, стенула плечами: «Ну, ти ж українка» і запропонувала випити кави. Що це означало з її вуст — я не наважилася запитати й досі.
Коли я думаю про стереотипну українку в Європі, мій мозок теж намагається спростити, тож чомусь мені бачиться Настя в одних колготах. Така собі домогосподарка з борщем із засніженого Києва, яка вибила твого ферзя, бо в неї тато — інженер. Може, навіть з кольоровим волоссям, бо тут — суцільне поле для експериментів. І не ясно, що і як вистрілить, коли ти — українка.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.