Ексклюзив
20
хв

Обережно, Telegram! Чому соцмережа з російським корінням — загроза не менша за фронт?

На вістрі непростих стосунків на кордоні Польща-Україна низка Telegram-каналів запостили новину про зґвалтування поляком українки у Варшаві. Мало хто згодом виправив помилку — як про жертву-білоруску, так і про кримінальну, а не етнічну складову злочину. Тож яка небезпека Telegram? І як поволі, але впевнено цей додаток проникає у Західну Європу?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Яку загрозу становить Telegram? Колаж: Sestry

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Додаток Telegram став дуже дієвим інструментом РФ на початку повномасштабного вторгнення. Анонімні канали з російськими адмінами добряче зіграли на нервах українців у перші дні повномасштабного вторгнення. Хто із українських громадян не шукав люмінесцентні лампи у вікнах сусіда, не шукав мітки фарбою на даху або не «повівся» на дезу про бої з росіянами прямо на вулицях Києва? Вітаю, це було дуже успішне реальне російське ІПСО. 

Українців ніхто не готував до того, як поводитись під час війни. Врешті — як відрізняти техніку власної армії від ворожої. Тому не дивно, що в перші дні війни свої вбивали своїх, а атмосфера недовіри до знайомих і сусідів була колосальною. 

Наслідки «дружнього» бою 26 лютого 2022 року в районі метро «Берестейська». Фото: Голос України / Андрій Нестеренко

Telegram вперше українці скачали на телефони під час виборчої кампанії президента 2019 року. Тоді веселі відео здавались небаченим новаторством. А нові обличчя з команди президента Володимира Зеленського обіцяли спілкування з громадянами без посередників у вигляді незручної преси. 

Далі популярність цього додатку поступово згасала. Аж поки після повномасштабного вторгнення він не отримав небачений ріст популярності

Цьому сприяло кілька причин. Перше — відсутність будь-якої цензури, тому українські громадяни насолоджувались кадрами вбитих окупантів, смажених танків і відео на кшталт «маленькі песики доїдають труп офіцера Кантемирівської дивізії в деокупованому селі на Сумщині».

Друга причина зростання — рішення влади зігнати основні телевізійні канали в єдиний телемарафон. З часом він здувався, ставав менш цікавим, а гарячі оперативні репортажі замінили нудні студії депутатів провладної партії «Слуга народу». Сам Офіс президента став запрошувати приязні Telegram-канали на пресконференції. За цікавим збігом — дуже часто на них не знаходилось місця офіційним ЗМІ з серйозною історією. 

І причина третя — офіційні органи влади і критичні служби подались робити канали в Telegram. Тож чимало людей змушені були скачати собі цей додаток, аби оперативно дізнаватись про повітряну тривогу. 

Росіяни активно використовують Telegram для поширення дезінформації. Фото: Shutterstock

Тому не дивно, що станом на зараз, за інформацією народного депутата і очільника Комітету з питань свободи слова Ярослава Юрчишина, «Україна — друга країна по поширенню Telegram і четверта країна по кількості підписників в Telegram». Країни Євросоюзу, які ще донедавна не користувались цією соцмережею, поступово починають встановлювати цей месенджер.  

Проблема з Telegram настільки гостра, що варто нагадати, що низка народних депутатів і ЗМІ на повному серйозі репостила новини з «Легитимного», «Резидента», «Картеля» тощо [ці Telegram-канали були створені, за інформацією Служби безпеки, російськими спецслужбами для дестабілізації ситуації в Україні. — Ред.]

Ще в березні 2022 року СБУ повідомила, що вони координуються 85 Головним центром спеціальної служби Головного управління Генерального Штабу Збройних Сил РФ. 

Однак донині їх можна знайти у вільному доступі і спокійно почитати реальні ІПСО — високоякісні деморалізуючі дези, а не те, що прийнято ними вважати. 

Ярослав Юрчишин повідомив, що українська влада вже зверталася до адміністрації Telegram — Павла Дурова з проханням обмежити канали поширення російської дезінформації. Тоді, мовляв, і питань до Telegram не буде. Однак «пан Дуров по факту проігнорував це звернення, адекватно не відреагував на нього, ніякої роботи в цьому напрямку не було проведено». 

Речник Головного управління розвідки. Речник ГУР Андрій Юсов теж зазначав (і не раз), що Telegram використовується російськими спецслужбами для поширення фейків в Україні. Більше того розвідці відомо, що зараз РФ масово скуповує Telegram-канали та акаунти у соціальних мережах для розкачування внутрішньополітичної ситуації. Якраз під тяжкі березень-квітень, коли Росія агресивно захоплює розбиті села на Донбасі. 

Останнім часом Telegram активно використовувався для дискредитації і звільнення Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Саме у анонімних каналах без блюру тривалий час постили результати влучень по енергетичним та військовим об’єктам. І це дозволяло ворожим силам наступного разу влучити точно в ціль. Зі свіжого — на вістрі непростих стосунків на кордоні Польща-Україна — в низці телеграм-каналів запостили новину про те, що поляк зґвалтував українку у Варшаві. Все це без перевірок офіційних польських ЗМІ активно множилось. І лише нагнітало атмосферу між двома близькими сусідами. Мало який телеграм канал виправив помилку, що постраждала жінка була білорускою. І був упущений момент, що злочинець просто хотів вчинити цей злочин, а не шукав дівчину певної етнічної приналежності. 

Чи справді Telegram залежний від РФ? На жаль, це грамотна схема — і довести її кінці складно. Однак коли коли почалися протести в Башкортостані через затримання екологічного активіста і його ув’язнення, то опозиційні канали були заблоковані за помахом чарівної палички. Тому відмовки Дурова, що такого функціоналу немає, не відповідають дійсності. 

Війна з РФ виходить на фінальну стадію. І Кремль задіє всі ресурси для руйнувань і дезорієнтації України, ЄС та потенційних наступних жертв агресії

Наразі громадяни ще користуються Telegram-каналами, аби знати, звідки летить ракета і куди вона прямує. Анонімні канали набивають собі аудиторію, маючи карт-бланш на відвідини заходів за участю президента та вищих посадовців. Однак — це ніякі не медіа. Вони не реєструються як ЗМІ, не беруть участі в жодних професійних ініціативах. І якщо якийсь Telegram опублікує якийсь фейк  — то точно не відповідатиме в суді. Бо це те саме, як написати про когось огидні речі на паркані.  

Більше того Telegram-канали стали методом цькування незалежних журналістів.  Автор цих рядків неодноразово посилали варити борщ, здохнути в окопі або займались бодішеймінгом. У найбільш запущених випадках — називали ІПСО ворога і руками Кремля. 

Насправді для журналіста класичного медіа у цих нападках немає нічого нового. У нас є імунітет. Однак, коли таке щодня виливають на голову суспільства в стресі війни, воно може спрацювати на руку ворога. 

Тому рано чи пізно проблему з Telegram доведеться вирішувати. Але важливо, аби до того часу, Росія не отримала реванш у головах українців
No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
World Press Photo 2025 скандал

На першому фото авторства німця Флоріана Бахмайєра шестирічна Ангеліна — біженка з одного з прифронтових селищ близ Куп'янська. Дівчинка психологічно травмована війною і страждає від панічних атак. Автор фотографії зняв її через кілька хвилин після такого нападу, який міг бути викликаний втечею від російських бомбардувань.

На другому знімку — російський стабілізаційний пункт, розташований у підземному винзаводі близ окупованого Росією Бахмута. Зображений солдат був мобілізований до армії сепаратистської так званої «Донецької народної республіки» за два дні до початку повномасштабного вторгнення. Десь на полі бою проти українців, на окупованій Росією території він втратив руку й ногу. 

Російський військовий, поранений під містом Бахмут, лежить у польовому госпіталі, створеному на підземному винзаводі. Пізніше йому ампутували ліву ногу та руку. Донбас, Україна, 22 січня 2024 р. Фото: Nanna Heitmann/Magnum Photos, для The New York Times / World Press Photo

Агресор не може стояти в одному ряду зі своєю жертвою

Міжнародні фотопрофі чомусь вирішили, що ці дві світлини можна об'єднати в одному конкурсі, в одній європейській категорії. Що можна поставити знак рівності між жертвою і злочинцем, заплющити очі на етику заради естетики. Показати маленьку дитину з пошкодженою психікою і того, хто цю психіку руйнує. За допомогою стилізації та символіки (зображення пораненого солдата натякає на Пієту, зняття Христа з хреста) створити враження, що обидві людини є жертвами цієї війни, і що обом сторонам варто співчувати. Разом з тим це ще один приклад нормалізації російських злочинів, які, за наказами Путіна, відбуваються в Україні щодня — зокрема, проти цивільного населення. 

Світ не розуміє проблеми і потихеньку дає дозвіл російському брати участь у культурному житті світу. Виступи російських музикантів і балету, спортивні змагання, «Оскар» за фільм про росіян і зйомки стрічки про Путіна з привабливим Джудом Лоу в гловній ролі, участь у світових виставках, конференціях і дебатах. І ось черговий крок — на престижному конкурсі фотографій з'являється «ренесансне» зображення російського солдата. Він лежить на винзаводі, ймовірно, тому самому, що виробляв знамените українське вино, яке любили в усьому світі, і який був зрівняний із землею російською артилерією. Страждання злочинця зняті так, що викликають співчуття. І ми поволі забуваємо, хто тут агресор.

Багато хто після звільнення з-під окупації Бучі говорив: такого Росії світ вже точно не пробачить...

А потім були відкриті братські могили в лісі в Ізюмі, жовта кухня в багатоквартирному будинку в Дніпрі, пробита російською ракетою, бомби на дитячих майданчиках, обстріли українських військових фосфорною зброєю, забороненою Женевською конвенцією... Сьогодні потужні авіаційні бомби, що падають на центр Запоріжжя, вже нікого не вражають. Нічні атаки шахедів на українські міста сприймаються як чергові «новини з війни», яка десь далеко і нас, зрештою, не стосується. Разом з тим щоночі в Україні гинуть невинні люди. Ось і цієї ночі теж.

Тим часом журі конкурсу World Press Photo не бачить проблеми й ставить знак рівності між жертвами й нападниками. І цим підіграє російській пропаганді

Що змінює суспільний дискурс, гуманізує дії нелюдів, які на очах у всіх безсоромно і систематично, вдень і вночі, вбивають таких дітей, як Ангеліна, їхніх матерів і батьків. А разом з ними — віру в справедливість і інстинкт самозбереження людства.

20
хв

Чи можуть жертва й агресор перемогти одночасно? Престижний міжнародний фотоконкурс вважає, що так

Альдона Гартвіньська

Як грім з неба пролунала новина про вихід США зі складу Міжнародного центру з розслідування злочину агресії проти України, до якого входили прокурори, що збирали попередні докази про очевидний злочин росіян. Звісно, на тлі тотальної економії в імʼя прогресу імені Маска це було очікувано. Але неприємно. Речниця Білого дому Керолайн Левітт дуже обтічно прокоментувала, що нічого не чула про це рішення. 

Утім, воно цілком вкладається у затяжний медовий місяць між адміністрацією Дональда Трампа та Владіміром Путіним. Дуже хоче 47-й президент укласти угоду з російськими диктатором. Аж настільки — що готовий заплющити очі на те, що вирішувати питання України, ядерної програми в Ірані та співробітництво по копалинах Сибіру треба буде з реальним військовим злочинцем. 

Тіла мирних жителів лежать на вулиці Яблунській у Бучі. Фото: RONALDO SCHEMIDT/AFP/East News

Взагалі, коли мова йде про окупантів із РФ, я не вірю в достойні суди. Я вірю в ліквідацію. Красиву, продуману, підступну. Торік у грудні українці відчули деяку сатисфакцію після того, як у Москві ліквідували Ігоря Кирилова — генерала, який наказував застосовувати хімзброю проти ЗСУ. Коли він виходив із дому — біля підʼїзду вибухнув самокат. 

«Посадовець відповідальний за використання хімічної зброї на східному та південному фронтах України. За наказом Кириллова з початку повномасштабної війни зафіксовано понад 4,8 тис. випадків використання ворогом хімбоєприпасів», — написали у некролозі фахівці із СБУ. 

За наказом Кириллова окупанти використовували боєприпаси з отруйними речовинами у вигляді скидів з FPV-дронів на пункти оборони українських захисників. Після цього чимало бійців потрапляли до лікарень з тяжкими опіками слизових оболонок та дихальних шляхів. 

Ліквідація Кириллова стала ударом для Путіна — він кілька разів дав зрозуміти, що його тривожить смерть товариша. Набагато більше за заочні суди, де би вони не були

Тож це вкотре підтверджує, що росіяни мають боятися українців, поляків, литовців — і всіх інших, на кого вони кладуть очі і лапи, — скрізь. На суші, на морі, у барі безлімітного алкоголю у турецьких готелях на пʼять зірочок. 

Політична ставка президента Трампа зрозуміла. Якщо вже містер президент хоче переможних зустрічей з лідерами Росії, Ірану та Північної Кореї, то йому, звісно, не потрібно, аби ці чоловіки носили тавро «воєнних злочинці». Інакше не буде рукостискання. 

У відкритих джерелах можна знайти інформацію, за що США були відповідальні в групі, звідки їх вивели, — надавали матеріально-технічну допомогу та допомагали нашим прокурорам дещо їх розвантажити. Але основний масив роботи лежить саме на українських фахівцях, яких дуже не багато — і, крім воєнних злочинів, є ще цивільні справи. 

Аби осягнути обʼєми роботи, нагадаю, що з початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано більше 150 тисяч воєнних злочинів Росії на території України

Усі ці справи треба довести хоч до якогось суду — аби родичі закатованих отримали компенсацію та моральну сатисфакцію. І головне — аби єдиною згадкою про геноцид не був якийсь просто памʼятний хрест і деревʼяна капличка. 

Додамо ще кілька неприємних рішень від США, які можуть хіба запевнити диктаторів, що «хто сильний — той і правий». Почалось це з того, що в лютому представники США, ймовірно, відмовилися називати Росію «агресором» на зустрічі Core Group — країн, які готують міжнародний трибунал над Путіним за його воєнні злочини в Україні. Далі Вашингтон різко відмовився бути співавтором заяви Організації Об'єднаних Націй, яка підтримує територіальну цілісність України та вимагає від Москви вивести свої війська з окупованих територій країни.

Адміністрація Трампа також відмовилася підписати заплановане комюніке G7, яке називає Росію «агресором» у війні з Україною на відзначення третьої річниці війни 24 лютого 2025 року

«Європейські чиновники побоюються, що лестощі пана Трампа Путіну можуть призвести до того, що російського диктатора звільнять від наслідків за його вторгнення в межах будь-якого мирного врегулювання», — йдеться у матеріалі британського видання The Telegraph. 

Також днями трапилась вкрай детективна історія. 43-річна прокурорка Джессіка Абер, яка розслідувала воєнні злочини РФ, була знайдена мертвою у своєму домі. До приходу до влади Дональда Трампа вона входила у команду фахівців міністерства юстиції США, яка розслідувала воєнні злочини Росії в Україні. Крім того, пані Абер вела низку проваджень щодо кіберзлочинності і відмивання грошей росіянами.

В умовах, коли свідки воєнних злочинів помирають, а вкраденим дітям Росія якісно прошиває мізки проросійською пропагандою — збирати воєнні злочини вкрай тяжко. А кожен втрачений день — це шанс воєнним злочинцям уникнути відповідальності, жити своє краще життя і набиратися досвіду до нових актів геноцидів у майбутніх війнах. 

Працівники ДСНС копають могилу цивільного під час ексгумації у районі Ізюма. Фото: Evgeniy Maloletka/Associated Press/East News

Може трапитись так, що США через деякий час змінять своє ставлення до Путіна і Росії, коли мирні переговори закінчаться нічим. Утім, якщо Вашингтон десь відступає з поля гри, це означає лише одне, що європейські країни мають бути більш активними та зубатими. Адже сьогодні російські герої СВО викладають відео, як вбивають українських полонених, а завтра можуть повторити досвіди уже десь в лісах Балтії.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Путін — (не) злочинець. Невже США рятують російського диктатора від суду за воєнні злочини?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Квиток у пастку. Джон Болтон про переговори з Росією та наслідки для України

Ексклюзив
20
хв

Миротворча місія, санкційний тиск, перспективи військової підтримки: головні підсумки зустрічі в Парижі

Ексклюзив
20
хв

Путін — (не) злочинець. Невже США рятують російського диктатора від суду за воєнні злочини?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress