Ексклюзив
20
хв

НАТО чи «ядерка»: що гарантує безпеку в сучасному світі

Чи стала російська ядерна загроза реальнішою для Європи? Що буде з «ядеркою»у випадку перемоги Трампа? Чи є ризик збільшення ядерних арсеналів на континенті? Чи може НАТО гарантувати військову безпеку?

Катерина Трифоненко

Україна мала третій у світі ядерний потенціал. Фото: Shutterstock

No items found.

«Я вважаю, що Україна повинна бути в НАТО. У часи Будапештського меморандуму ми віддали ядерну зброю — і нам гарантували безпеку і територіальну цілісність України», — у такий спосіб Володимир Зеленський пояснював Дональду Трампу, чому Україна має бути членом Альянсу. Під час візиту на саміт ЄС в Брюссель 17 жовтня Зеленський повторив ці тези на пресконференцї з генсеком НАТО, мовляв, Україна не створює ядерну зброю, а йдеться виключно про те, що натепер немає сильніших гарантій безпеки, крім членства в Альянсі. А втім, попри те, що ані Володимир Зеленський, ані будь-хто інший з українських високопосадовців публічно жодного разу не говорив про можливість відновлення українського ядерного арсеналу, а якраз навпаки — заперечували таку можливість, ці слова українського президента раптом спровокували хвилю дискусій як всередині України, так і за кордоном на тему: може чи не може Україна зробити ядерну бомбу.

Зеленський у Брюсселі: Україна не прагне повернути ядерну зброю, але хоче отримати членство в НАТО. Фото: ОПУ

А заразом ця дискусія підняла питання, а чи достатньо захищені європейські країни та азійські союзники США від ядерної загрози. Особливо в контексті того, що наприкінці вересня Путін  демонстративно оголосив про зміну російської ядерної доктрини, ключовий пункт змін — якщо неядерна держава за підтримки ядерної здійснить напад в якомусь вигляді на Росію, то РФ може розцінити це як спільний напад і, відповідно, завдати удару у відповідь. Чи означає це, що російська ядерна загроза стала реальнішою для Європи? Чи втримають США ядерну парасольку над своїми європейськими союзниками? Чи гарантують безпеку військові альянси?       

Cognitive warfare — війна психологічного тиску

Натепер ймовірність ядерного удара Росії по Україні чи будь-якій країні Європи дуже низька. Російська риторика і зміни в ядерній доктрині радше бряцання зброєю і спроба залякати та стримати партнерів від надання більшої допомоги Україні. У цьому певна кандидатка політичних наук, експертка з питань зовнішньої політики та безпеки Євгенія Габер:

— Росії набагато вигідніше весь час розігрувати цю карту, говорячи про можливість застосування ядерної зброї, ніж, власне, її застосовувати. По-друге, у США є абсолютна можливість удару у відповідь, який буде не меншим, а більшим, ніж той удар, який може завдати Росія. Хоча я не думаю, що до цього дійде, але теоретично така можливість існує. І, власне, на цьому побудована вся доктрина стримування, що наступний удар буде сильнішим за попередній і він відбудеться. І, в принципі, незважаючи на всю їхню риторику, політичні сигнали з Росії йдуть про те, що вона не хоче бачити, що відбудеться в разі, якщо вона застосує ядерну зброю. 

Водночас не варто забувати і про так званий Глобальний південь, де Росія автоматично перетворюється на failed state, на таку країну-вигнаницю, в разі застосування ядерної зброї. Адже, зрозуміло: що відбувається в Україні — це не лише про Україну, це про глобальну безпеку, продовжує Євгенія Габер:

— Ще одна причина, чому Росія весь час вдається до ядерної риторики: коли піднімається планка ескалації до застосування ядерної зброї, все, що відбувається в Україні, сприймається як умовно допустиме. Тобто використання КАБів, використання авіабомб, які руйнують все вщент, — це, нібито, нормально, бо це конвенційна зброя, а не ядерна.

Хоча, якщо подивитись на ефект тактичної ядерної зброї, то, по суті, все, що робить Росія в Україні, воно вже наближається до 80% ефекту тактичної ядерної зброї

Російська ядерна дубина

На даний момент існує дегуманізуюча риторика щодо українців і дуже вільні розмови про застосування ядерної зброї в російських ток-шоу, де говорять навіть про бомбардування Лондона, Парижа і Берліна. Це один з трьох порогів, які, на думку деяких експертів, необхідні для застосування ядерної зброї, каже Доктор Грем Герд (Dr. Graeme P. Herd) експерт з питань безпеки й оборони (Берлін):

Другий — це використання систем доставки подвійного призначення — таких, як артилерія або авіація, які дозволяють закріпити ядерні боєголовки на снарядах (якщо це артилерійські снаряди), або скинути їх з певних літаків. І ми це теж бачимо. Третій, якого ми не бачимо, як вони вивозять зброю з 13-ти або близько того нестратегічних об'єктів ядерної зброї. Ми не зупинили дегуманізацію, ми не зупинили подвійне використання, але що ми могли б зробити — побачивши за допомогою супутників, як Росія заходить і вивозить зброю, ми могли, як це зробили США перед повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року, заявити, що Росія збирається це зробити. Тут потрібна максимальна прозорість, і треба оприлюднити цей факт. 

Військовослужбовці РФ завантажують крилату ракету на борт корабля у рамках спільних навчань з тактичної ядерної зброї РФ та Білорусі. Червень 2024 року. Фото: Associated Press/East News

Така тактика, пояснює Доктор Герд, називається пре-баттл. І може бути до певної міри ефективною. Інша річ, яку можна зробити у випадку, якщо Росія раптом хилитиметься в бік застосування ядерної зброї в якомусь вигляді, — прямі контакти з керівництвом російського силового блоку:

— Поговорити безпосередньо з Шойгу, нинішнім секретарем Ради Безпеки, або Бортніковим, головою ФСБ, або з Путіним і сказати: якщо ви застосуєте нестратегічну ядерну зброю, це матиме катастрофічні наслідки. 

Насправді неможливо виокремити одного, ніби слабшого, члена НАТО, хоча саме цей наратив лежить в основі ядерних погроз Путіна на адресу європейських держав. Однак він якраз добре знає, що такий сценарій безумовно враховуватиме ядерну відповідь, каже запрошений науковий співробітник Стенфордського університету/Гуверівського інституту (visiting fellow at Stanford University/Hoover Institution) Максиміліан Тергалле (Maximilian Terhalle). І те, що Путін зміг інструменталізувати страхи деяких європейських держав, зокрема Німеччини, щоб стримувати постачання конвенційної зброї України, жодним чином не скасовує того факту, що НАТО захищатиме країни НАТО:

—  Київ, на жаль, не має такої гарантії. Однак, як показав жовтень 2022 року, американські погрози можуть стримати Путіна від нападу на Україну з використанням тактичної ядерної зброї.

Очільник Кремля знає, що Байден налаштований дуже серйозно. Трамп — інша справа

Трамп і ядерна парасолька НАТО

Щоб бути справедливим щодо Трампа, він сказав: якщо Путін не піде на переговори, які потенційний наступний президент США вважатиме справедливими, тоді він дасть більше зброї Україні. Якщо Україна не піде на переговори, він припинить постачати їй зброю. Отже, каже  Доктор Грем Герд (Dr. Graeme P. Herd) експерт з питань безпеки й оборони (Берлін), якби він був прихильником Трампа, то сказав би, що це пропозиція, зроблена обом сторонам зібратися разом і вести переговори:

— Але очевидно, що Росія контролює 18% української території, тож будь-який компроміс, по суті, залишає РФ переможцем. Водночас під час свого першого терміну Трамп говорив одне, а його адміністрація робила інше і насправді зробила більше, ніж адміністрація Обама — і для підтримки України, і для заміни військ у Польщі. 

Ніхто не знає, що насправді думає Трамп і що він зробить чи не зробить, у нього немає готового плану, продовжує Максиміліан Тергалле:

— Якщо і тільки якщо Трамп дійсно хоче явно відступити від 5-ї статті НАТО, ми вступаємо в нову еру, яка не обіцяє нічого доброго ні Україні, ні Європі, ні іншим.

Динаміка, що випливає з такого можливого сценарію, може призвести до швидкого розповсюдження ядерної зброї в Європі з непередбачуваними наслідками. Моя давня пропозиція полягала в тому, що в такому випадку Німеччина повинна за згодою зі своїми сусідами стати новою ядерною державою в Європі. Я переконаний, що й поляки думали б так само. Само собою зрозуміло, що й українці наслідуватимуть цей приклад.

За нинішніх обставин, з точки зору України, було б цілком логічно прагнути отримати засоби ядерного стримування, написав в мережі Х експерт норвезького Oslo Nuclear Project Фабіан Гоффманн. Ядерне стримування, на його думку, це очевидне вирішення найгостріших проблем України, що одночасно демонструє провал великої стратегії США щодо нерозповсюдження ядерної зброї.

Основна теза Володимира Зеленського була не про те, що Київ хоче ядерну зброю, а про те, що Україна повинна бути захищена від російської агресії. І є тільки два способи захиститись: своя ядерна зброя чи членство в НАТО. І з цих двох способів, звичайно, Україна як країна, яка поважає міжнародний порядок і режим нерозповсюдження ядерної зброї, має і моральне право, і політичну волю, обирає НАТО. Тож це відповідальність партнерів, які гарантували за Будапештським меморандумом безпеку Києву, сприяти тому, щоб Україна, якщо і не вступила в НАТО прямо зараз, то принаймні отримала конкретне запрошення, що теж було б політичним сигналом для Росії, наголошує кандидатка політичних наук, експертка з питань зовнішньої політики та безпеки Євгенія Габер. Альтернатив колективній безпеці, на її думку, немає :

— Стаття 5 працює, стримування працює, але важливо також вчасно реагувати. Давайте ми спробуємо одним дроном залетіти на територію Румунії, іншою ракетою залетіти на територію Польщі, ще якимось дроном в Хорватії політати, — і якщо реакції не буде, то Росія намагатиметься теж цю ситуацію розхитувати.

Але загалом я не бачу можливості зараз, щоб РФ напала на якусь країну НАТО

Військові альянси і ядерні арсенали

Якщо розглядати гіпотетичні сценарії, то найгірший — це розпад НАТО, каже Доктор Грем Герд (Dr. Graeme P. Herd) експерт з питань безпеки й оборони (Берлін). Це означає, що стаття 5 не працює, північноатлантична рада паралізована, SACEUR (Supreme Allied Commander Europe — Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. — Авт.) більше не США, американські війська виводяться з Європи, критично важливі засоби —  супутники, розвідка, стратегічні літаки, виведені, розширене ядерне стримування — вилучено. Це абсолютний найгірший сценарій, наголошує Грем Герд:

— За таких умов, європейці розглядали б або створення загальноєвропейських ядерних сил на стратегічному і тактичному рівні, або використання 600 боєголовок, які є у Британії і Франції для європейського стратегічного стримування Росії.

А втім, на практиці це б викликало купу питань — від суто технічних виробничих  до правових. 

Американський атомний авіаносець USS Gerald R. Ford. Фото: Steve Helber/Associated Press/East News

Європейські країни дотримуються норм міжнародного права і режиму нерозповсюдження ядерної зброї, тому про розширення ядерних арсеналів на континенті нині не йдеться — каже кандидатка політичних наук, експертка з питань зовнішньої політики та безпеки Євгенія Габер:

— Але будуть дискусії, де можна розмістити американську ядерну зброю. Такі країни, як, скажімо, Польща, які безпосередньо вразливі до загрози Росії, будуть вимагати гарантій цієї ядерної парасольки. І очевидно, що РФ буде цим користуватись, щоб показати: от бачите, Сполученим Штатам довіряти не можна, тому що Україна віддала свою ядерну зброю, тепер вона незахищена.

Це дуже-дуже небезпечна тенденція — і це одна із причин, чому Україні потрібно допомагати вистояти і виграти, щоб не підірвати всю систему ядерного нерозповсюдження

Водночас варто зважати: якщо Росія теоретично матиме успіх на полі бою в Україні і Сполучені Штати будуть рухатись в сторону ізоляціонізму і відсторонення від Європи, РФ буде йти на подальшу ескалацію, підсумовує Євгенія Габер.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

No items found.

Українська журналістка. Пише про міжнародні відносини

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

КНДР фактично вступила у війну проти України на боці Росії, у Києві чекають адекватної реакції від партнерів. «Зараз ми маємо чіткі дані про те, що в Росію постачають людей із Північної Кореї, і це вже не просто робітники для виробництва, а й військові», — заявив Володимир Зеленський. 8 жовтня міністр оборони Південної Кореї Кім Йонг Хен повідомив, що КНДР може відправити своїх військових на війну проти України. 17 жовтня під час візиту в Брюссель Президент України попередив, що росіяни планують підготувати 10 тисяч північнокорейських військових. 18 жовтня розвідка Південної Кореї підтвердила, що військові КНДР у Росії і готуються брати участь у бойових діях. 21 жовтня Міністерство закордонних справ Південної Кореї викликало посла Росії в Сеулі Георгія Зінов'єва на знак протесту проти відправки північнокорейських військ для розгортання в Україні. Російський посол заявив, що співпраця між Російською Федерацією та КНДР здійснюється в рамках міжнародного права. Навіщо Кім Чен Ину відправляти своїх солдатів на війну в Україну, що натомість йому пообіцяли в Москві, що про це думають в Пекіні, чи здатні військові КНДР вплинути на хід бойових дій і як реагують у Києві та на Заході? 

КНДР перекидає військових

Північна Корея — такий же режим, як і Росія, їх давно пов’язує геополітика. КНДР має багаторічну співпрацю з РФ, каже військовий експерт і волонтер, автор книги «Російсько-українська війна. Перша фаза» Міхал Брушевський (Michał Bruszewski):

— Росії не вистачало боєприпасів, у КНДР їх багато, тож вони уклали свого роду комерційну угоду ще коли Шойгу літав до Пхеньяна. Це такий злочинний обмін: Північна Корея дає боєприпаси та людей, а Росія в обхід міжнародних санкцій дає їй сировину і технології, наприклад, дрони. У цих двох один ворог — США і союзники Америки.

ЗМІ повідомляють, що Північна Корея направила до Росії понад 10 тисяч військових. У тому числі майже 2000 командос

Північна Корея вже розгортає свої сили у Росії, йдеться про чотири бригади загальною чисельністю близько 12 тисяч бійців, серед яких є спецпризначенці, повідомили південнокорейські медіа, покликаючись на розвідку країни. За цими даними, відправлення військових з КНДР почалось на початку жовтня: близько 1500 північнокорейських солдатів прибули на чотирьох десантних кораблях у супроводі трьох російських суден. Ці сили перекинуті з районів північних міст Чхонджин, Хамхунг і Мусудан. Зараз вони дислокуються у Владивостоку, Уссурійську, Хабаровську і Благовєщенську. За даними південнокорейської розвідки, їм уже видали російську військову форму, зброю, а також фальшиві посвідчення.

Ці дані й цифри підтвердив голова української розвідки. В інтерв’ю The War Zone Кирило Буданов сказав, що піхотинці з КНДР проходять підготовку і з 1 листопада будуть готові воювати в Україні. За його словами, північнокорейські війська використовуватимуть російську техніку та боєприпаси. Перший підрозділ у складі 2600 солдатів вирушить до Курська, де Україна встановила  свій плацдарм. Щодо інших військ точних даних поки що немає.

Буквально півроку назад, у червні, Північна Корея і Росія підписали договір про взаємну оборону, в цьому договорі йшлося про усі засоби допомоги: людські,  матеріальні і військові, каже експертка з питань Азійсько-Тихоокеанського регіону Ради зовнішньої політики «Українська призма» Наталія Бутирська. Вочевидь, що коли цей договір підписувався, були пропрацьовані усі аспекти такої взаємної підтримки:

— Відомо з джерел, що Путін давно намагався отримати додаткові військові сили на підтримку своїй армії. Як ми бачимо, в Росії всіляко поки що уникають мобілізації, і в минулому році вони знаходили різні способи.

Шукають за кордоном, вербують й африканців, й індусів, і представників різних національностей, а в Північній Кореї Путін давно говорив про те, що потребує їхньої людської сили
19 червня 2024 року Володимир Путін підписав угоду про взаємну оборону з президентом Північної Кореї Кім Чен Ином. Фото: STR/AFP/East News

Очевидно, що росіяни в КНДР знайшли таке потрібне собі джерело людського ресурсу, каже науковиця вільного університету Берліна (Freie Universität Berlin), експертка з питань Азії Тереза Новотна (Tereza Novotná):

— Цілком зрозуміло, що північнокорейські солдати можуть бути використані як гарматне м'ясо. Але, думаю, що це буде наступний крок. Найімовірніше, що спочатку вони мають замінити російські підрозділи, скажімо, в Курську або деінде, але так, щоб вивільнені російські військові могли бути направлені в Україну.

Потенціал армії Кіма 

У Пентагоні поки що не можуть підтвердити інформацію про те, що Північна Корея відправила війська до Росії для участі у війні проти України. Про це напередодні візиту в Київ заявив міністр оборони США Ллойд Остін. З його слів, цю інформацію перевіряють, але якщо вона виявиться достовірною, це викликало б занепокоєння.

Так само НАТО не може підтвердити активну участь північнокорейських солдат у військових діях в Україні. Водночас генсек Альянсу обговорив інформацію південнокорейської розвідки про перекидання бійців КНДР в Росію з президентом Південної Кореї. Потому застеріг КНДР від відправки військ у Росію. Такий крок «означатиме значну ескалацію», написав Рютте у соцмережі Х.

Тим часом, як повідомив японський портал NHK, розвідка Південної Кореї ідентифікувала північнокорейського інженера, який перебував на російських позиціях поблизу лінії фронту на Донбасі та спостерігав за запусками ракет по українських територіях.

Кім Чен Ин, за багатьма даними, довго утримувався від того, аби відправляти своїх  громадян за кордон, він може боятись того, що його військові будуть менш контрольовані в іншій країні, можуть потрапити в полон, втекти, здатись: це все ризики, пояснює експертка з питань Азійсько-Тихоокеанського регіону Ради зовнішньої політики «Українська призма» Наталія Бутирська. А втім, аргументи російського керівництва ймовірно беруть гору над страхами. Очевидний аргумент — фінансово-матеріальний, але він не єдиний:

— Не виключено, якщо Кім зважиться на цей крок, то через бажання, аби його армія отримала справжній бойовий досвід. Фактично Північна Корея перебуває в стані війни з Південною Кореєю, але безпосередній військовий досвід її армії закінчився у 1953 році. Їхня армія налічує  десь мільйон 400 тисяч — в них служба обов'язкова для всіх: і чоловіків, і жінок. Та попри це все, нинішня армія Північної Кореї займалася риттям підземних тунелів, подоланням наслідків негоди, прибиранням  вулиць, але військового досвіду в них немає.

Тому з точки зору Кіма, оці перші групи можуть бути пробною кулею, як виконати прохання Путіна і реалізувати свої цілі
Кім Чен Ин інспектує оперативну тренувальну базу Корейської народної армії. Фото: STR/AFP/East News

Північнокорейська армія хоча й застаріла, але велика. Населення Північної Кореї становить приблизно 26 мільйонів людей. Мобілізаційний потенціал становить 9 мільйонів, каже військовий експерт і волонтер, автор книги «Російсько-українська війна. Перша фаза» Міхал Брушевський (Michał Bruszewski). Крім відправлення військових, КНДР і так неабияк допомогла росіянам:

— Пхеньян вже відправив до Росії 13 тисяч контейнерів артилерійських боєприпасів. Це величезні обсяги і суми, цьому сприяє те, що корейська система озброєння ідентична російській, скажімо, ракети типу «Град». У них великі склади боєприпасів і хай ці боєприпаси неякісні, але Росії байдуже.

Це все підтримує РФ, але так і не стало вирішальним фактором, зауважує науковиця вільного університету Берліна (Freie Universität Berlin), експертка з питань Азії Тереза Новотна (Tereza Novotná). Відправлення північнокорейських військових в Україну, на її думку, не так небезпечне у військовому плані, скільки несе інші ризики:

— Мене більше турбує, що це може створити прецедент і нагромадити ескалацію в цілому. Знаєте, якщо північні корейці в Україні і немає ніякої міжнародної реакції на це, так хто буде наступним? Чи з’являться далі китайські добровольці? Тож вкрай важливе питання, як реагувати. Чи це вже червона лінія, наприклад, для НАТО, незважаючи на те, що Україна не є членом Альянсу.

Отже, це, безумовно, новий рівень у війні, який може змінити динаміку, може змінити контекст — і це може бути дуже небезпечним

Геополітична шахівниця

Дружба Путіна з Північною Кореєю, яка зараз оформлена у повноцінний військовий союз, це ще й тиск, зокрема, на Південну Корею, щоб та не давала зброї Україні, менше підтримувала Київ. Південна Корея входить в десятку світових експортерів зброї і надання південнокорейської зброї Україні — питання, яке безпосередньо пов'язане і з Росією, і з Північною Кореєю. І шантаж Путіна, що він може передавати технології КНДР для Сеула, вагомий стримуючий фактор, каже експертка з питань Азійсько-Тихоокеанського регіону Ради зовнішньої політики «Українська призма» Наталія Бутирська:

— Також Путін хоче показати Сполученим Штатам Америки, що він може розхитати ситуацію на Корейському півострові, де в американців є зобов'язання перед своїми партнерами, де стоїть американський контингент, і в разі чого, вони будуть змушені безпосередньо брати участь у військових діях.

На фоні війни в Україні, війни на Близькому Сході отримати ще один конфлікт, напевно, Сполучені Штати не хотіли б
Зустріч Дональд Трамп, тоді ще президента США, із лідером Північної Кореї Кім Чен Ином. Червень 2019 року. Фото: BRENDAN SMIALOWSKI/AFP/East News

Кім Чен Ин загалом розглядає війну проти України як велике вікно можливостей для себе. В тому сенсі, що він може показати світові, що у нього є ще один союзник, а Китаю, що він не так залежить від нього як раніше, і політично, і фінансово, і технологічно, каже науковиця вільного університету Берліна (Freie Universität Berlin), експертка з питань Азії Тереза Новотна (Tereza Novotná). Кім Чен Ин, припускає фахівчиня, швидше за все, отримає більше технологій, які він хоче. Йдеться про розвиток супутників, балістичні розробки, потенційно ядерні розробки:

— Хоча, думаю, що Росія хоче бути однією з небагатьох ядерних держав, вона не хоче, щоб Північна Корея була такою самою ядерною державою. Тому в цих технологіях, можливо, допомоги від Росії буде менше, але для Кіма це, безумовно, період можливостей. Зараз питання в тому, чи перейшов він межу? Яку відповідь він може отримати? Очевидно, що Південна Корея і НАТО тепер будуть ділитися розвідданими. 17 жовтня відбулася зустріч міністрів оборони країн НАТО, а також представників країн Індо-Тихоокеанського регіону. Це було вперше в історії. Тож те, що роками обговорювалось тепер буде прискорено матеріалізуватися. Як саме?

Ми всі чекаємо виборів в США через два тижні. Їхні підсумки дуже сильно вплинуть на всю ситуацію, як в Україні, так і, очевидно, в Північно-Східній Азії

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Бійці Кіма на війні в Україні: чи може участь КНДР вплинути на перебіг подій

Катерина Трифоненко

Як тривають переговори про вступ Україн в ЄС

З 8 по 10 жовтня 2024 у Брюсселі українські делегації взяли участь у третьому раунді двосторонніх зустрічей України та Європейської Комісії у межах офіційного скринінгу відповідності законодавства України праву ЄС. 

Цього разу скринінг стосувався «Економічних критеріїв». Такі зустрічі українських делегацій є частиною переговорного процесу, який офіційно розпочався 25 червня 2024 року. Це передостання і найскладніша стадія євроінтеграції. 

У Брюсселі відбувся третій раунд двосторонніх сесій Україна-ЄС в межах скринінгу. Фото: НАЗК

Загалом Україні необхідно імплементувати близько 2,8 тисячі актів права Європейського Союзу, повідомляв прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

Сам процес переговорів та імплементації законодавства ЄС, як свідчить практика країн-членів Євросоюзу, може тривати декілька років. Наприклад, з моменту початку переговорів до вступу в Євросоюз Словаччини, Латвії, Литви, Мальти минуло понад 4 роки.

У Словенії, Угорщини, Чехії, Польщі, Естонії та Кіпру цей процес зайняв більш як 6 років. А, приміром, Чорногорія перебуває у процесі переговорів з червня 2012 року

Чого чекають від України в найближчому майбутньому

Скринінг українського законодавства триватиме увесь 2025 рік, зазначає радник Центру економічного відновлення, економіст Іван Нагорняк. Після цього буде зрозуміло, які конкретні кроки треба буде зробити:

— Треба розуміти, що право ЄС будувалось на основі консенсусу між державами-членами Євросоюзу. Ми не були в процесі створення цих правил, але нам треба буде в будь-якому випадку їх імплементувати в нашу реальність.

Частково Україна почала змінювати законодавство, імплементуючи акти та директиви ЄС у рамках Угоди про Асоціацію. Але  цього замало, наголошує Нагорняк:

— Відколи ми почали змінювати законодавство після вступу в Асоціацію, законодавство ЄС ще змінювалось, у тому числі змін зазнали правила, які стосуються довкілля, сфери регіонального управління.

Для України непростим питанням буде імплементація правил ЄС, що стосуються фінансового моніторингу, публічних закупівель, оподаткування. 

— Україні треба буде знайти консенсус всередині економіки України протягом якого періоду ми зможемо імплементувати законодавство ЄС в усіх сферах, — наголошує Іван Нагорняк. — Зараз, під час скринінгу, ми повинні показати глибоке розуміння кожного секторів, показати, що ми розуміємо проблему й маємо бачення, як її вирішити, які потрібні ресурси й де їх шукати: чи це будуть внутрішні ресурси, зовнішні ресурси, чи їхній мікс.

Імплементувати право — це ще не все, його треба виконувати

Економічна частина реформ — одна з найважливіших, наголошує віцепрезидент Польсько-української господарчої палати Даріуш Шимчиха. Найперше, зазначає він, має бути конкуренція на ринку, там не повинно бути монополістів. І з цим в Україні дуже багато роботи.

Шимчиха додає, що відповідно до принципів Європейського Союзу недостатньо імплементувати європейське право. Головне завдання — його виконувати: 

— Потрібно мати так званий інституційний потенціал. Це означає, що всі державні регуляторні установи мають працювати відповідно до цих стандартів. Ці стандарти повинні застосовуватися, вони повинні бути основою для дій.

І це складніша частина, ніж імплементація європейського права, тому доведеться вчитися

Складність пов’язана й з унікальною ситуацією в Україні — країни, яка спустошена війною. І низку, наприклад, екологічних вимог буде важко виконати за дуже короткий час. Отже, це цілий комплекс питань, які стосуються не тільки загальної економічної реформи (приватна власність, конкуренція), а й способу функціонування. І це буде складніший виклик, який, безумовно, потребуватиме роботи з боку уряду і, однозначно, місцевої влади, —  додає Даріуш Шимчиха.

Українцям не варто вводити себе в оману, що процес вступу мине гладко і європейські виробники це легко сприймуть, вважає економіст Іван Нагорняк: 

— Жоден вступ якоїсь країни в ЄС не проходив гладко. Ми пам’ятаємо, як у Франції розсипали іспанські помідори, по яких їхали вантажівки. Єдиний ринок в ЄС будувався не так просто, як нам здається. Нам треба позбутися міфу, що все пройде без жодних ускладнень. Вони точно будуть, бо Україна має дуже конкурентний агарний сектор, у нас дуже конкурентні цифрові технології, ми маємо в деяких галузях конкурентну промисловість. Все це буде впливати на стан справ на всьому ринку, на всіх секторах.

Будуть якісь домовленості, перехідні етапи й до цього треба поставитися як до нормального процесу інтеграції держави у якийсь великий економічне утворення

Аграрний сектор — один з найбільш конкурентних в Україні

Структура й уклад сільськогосподарського виробництва в Україні та Європі суттєво відрізняються. І воно потребує особливої уваги.

— Загалом сільське господарство є природною конкурентною перевагою України, бо там дуже гарні землі, яких немає в інших частинах Європи та світу, — провадить Даріуш Шимчиха. — І другий дуже важливий елемент — це економічна структура сільського господарства, яке в Україні більш орієнтоване на ринок, ніж структура сільського господарства Польщі. Якщо середній розмір господарства в Україні становить 1200 га, то у Польщі — близько 12 гектарів. Що ж, це свідчить про природну конкурентну перевагу.

Середній розмір господарства в Україні становить 1200 га, а у Польщі — близько 12 гектарів. Фото: Ukrinform/East News

Утім, це призводило й до непорозумінь з низкою європейських сусідів щодо експорту і транзиту агропродукції з України.  Одним із способів, як цих непорозумінь уникнути, каже віцепрезидент Польсько-української господарчої палати, — це дипломатія:

— Поки що нема протестів. Це по-перше. А по-друге, потрібно багато працювати з українського боку, бо в Польщі побутує думка, що українське сільське господарство складається з великих олігархічних господарств. В Україні насправді є деякі агрохолдинги, які мають більш як 50 тисяч га, але вони часто навіть не в руках українців, якщо бути цілком чесними і відвертими.

Це потрібно пояснити не тільки польським фермерам, а й виробникам всього Європейському Союзу

Шимчиха додає, що варто й переконувати європейських виробників, які займаються перероблюванням, що завдяки великим обсягам Україна може налагодити постачання великих партій продукції однакової якості. А це важливо, наприклад, для забезпечення продовольством країн, які голодують і куди ЄС постачає гуманітарні вантажі.

Найближчі плани реформування від Мінагрополітики

Водночас відрізняється й державна підтримка агровиробників в Україні та ЄС: в Євросоюзі фермери мають доступ до державних дотацій, а в Україні з 2026 року планують запустити виплатне агентство, розповів заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький: 

— Ми взяли зобов'язання з 2026 року в себе запустити це виплатне агентство як інституцію, через яку будуть реалізовуватися всі програми підтримки. Уже запустили державний аграрний реєстр, де реєструються фермери, і це буде обов'язковим для цієї підтримки.

Загалом у дорожній карті реформ є декілька розділів, які стосуються аграрного сектора.  Наприклад, у тваринництві мають бути введені жорсткіші норми щодо благополуччя тварин в частині їхнього утримання, різних маніпуляцій. Є регламенти і директиви, які стосуються фітосанітарного контролю, використання пестицидів, інсектицидів. Важливий пласт — право, яке стосується контролю безпечності, якості продукції, де треба буде інституційно змінити підходи, налаштувати системи реєстрації ветпрепаратів, засобі захисту рослин, взаємовизнання висновків лабораторій. 

Тарас Висоцький розповідає плани Міністерства на найближчі 2 роки. За цей час в Україні має трансформуватися система контролю обігу генетично модифікованих організмів. Повинні ухвалити повністю нові правила гри у системі захисту рослин, застосування агрохімікатів і пестицидів. Також зараз розробляються зміни до законодавства у сфері ветеринарної медицини та контролю безпечності продукції, виноградно-виноробний реєстр, який  дозволить відстежувати весь ланцюг виробництва і контролювати якість. Ще одна ціль — запуск згаданого виплатного агентства.

Уряд України повинен ухвалити  нові правила гри у системі захисту рослин, застосування агрохімікатів і пестицидів. Фото: Shutterstock

Повна імплементація права ЄС може призвести до здорожчання продукції.  Українським фермерам доведеться переходити на інші стандарти виробництва. Для цього треба буде виділяти значний фінансовий ресурс на переобладнання. Тож Україні треба буде знайти баланс, з яким темпом впроваджувати ці всі норми й директиви, каже Висоцький:

— Усі ці зміни — це  все рух в правильному напрямку. Єдине, що все неможливо зробити за день, вони потребують ресурсу: фінансового, людського, часового. Тому ми якраз і ведемо діалог і говоримо з європейськими колегами про можливість доступу до фондів Європейського Союзу, щоб  ці зміни технологій впровадити.

Адже коли в Європейському Союзі змінювалися правила гри, то вони супроводжувалися підтримкою, так щоб виробники могли адаптуватися

Зрештою, резюмує Висоцький, якщо українські фермери працюватимуть у тих самих умовах, в яких працюють європейські фермери, трансформуються, виконуватимуть усі вимоги технологічних процесів, якості продукції і  матимуть доступ до фондів держпідтримки — тоді найбільш конкурентним буде той, хто більше працює.

— Бо якщо в тебе ті самі пестициди, вимоги до утримання тварин, ти виконуєш усі умови, то виграєш тільки своєю працею, інноваційністю, креативністю застосуванням нових технологій, штучного інтелекту, якихось автоматизованих рішень. Якщо ми будемо в рівних умовах, то зможемо просто конкурувати своєю працею, — наголошує чиновник.

Чи не повторяться протести фермерів, як це було на польському, кордоні залежить ще й від  мистецтва домовлятися. У липні 2024 року під час зустрічі з українськими журналістами заступник Голови Представництва ЄС в Україні Ремі Дюфло зазначив: під час переговорного процесу сторони врахують минулий досвід, у тому числі й протести на кордоні щодо українського зерна, які відбувалися взимку 2023-навесні 2024-го. Ці протести, крім політичної частини, стали відповіддю польських фермерів на заходи з лібералізації торгівлі. «Це було тому, що все сталось одномоментно, а не поступово», – додав Дюфло.

Бізнес теж має готуватися до вступу України в ЄС

Через впровадження європейських стандартів якість українських товарів, продуктів та послуг має покращитися. І не тільки для аграріїв це означатиме значні фінансові витрати. Треба буде вводити зміни у виробництві, переобладнувати його, використовувати дорожчу сировину. Тому представники бізнесу теж мають включатися в процес, вважає економіст Іван Нагорняк.

Іван Нагорняк: крім оцінки наслідків, бізнес має також має зосередити зусилля на пошуках рішень. Фото: Ukrinform/East News

Найперше, у що він радить інвестувати підприємцям, це в економічну оцінку наслідків імплементації права ЄС в українське законодавство. Представники великого, середнього, малого бізнесу мають вже бути активними учасниками процесу, розуміти, як має змінитися економіка, законодавство і що вони можуть зробити, щоб ефективно працювати на ринку: 

— Підприємцям треба об’єднуватися в асоціації, комітети. Там має активізуватися робота щодо оцінки економічних наслідків: наскільки здорожчає собівартість, як вони можуть один одному допомогти (купити обладнання на кілька підприємств, яке покращить виробництво, чи почати процес злиття, укрупнення тощо).

Бізнес має почати осмислювати, як він буде йти цією дорогою, а не міркувати про те, вигідно їм це чи ні

Іван Нагорняк додає: крім оцінки наслідків, бізнес має також має зосередити зусилля на пошуках рішень. Можливо, включатися в діалог про те, як зменшити негативні наслідки змін в економіці на підприємства. Наприклад, ініціювати кредитні програми чи гранти в тих секторах, де імплементація законодавства ЄС може призвести до зниження конкурентоспроможності підприємств.

<frame>Переговори, які стартували в червні 2024 року, проводитимуться за 35 різними розділами, які охоплюють різні сфери: економіка, права людини, екологія, юстиція тощо. У кожному розділі ЄС і Україна обговорюють, як українські закони, політики й стандарти можуть бути приведені у відповідність до стандартів ЄС.<frame>

20
хв

Переговори про вступ до ЄС: як Україна має реформувати економіку

Юлія Малєєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

«Нам казали: якщо ми вас не розстріляємо, то вас розстріляють свої». Історія полону Лариси Кучеренко

Ексклюзив
20
хв

Бійці Кіма на війні в Україні: чи може участь КНДР вплинути на перебіг подій

Ексклюзив
20
хв

«Мамо, я — песик»: хто такі квадробери та наскільки це безпечно?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress