Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
«Мобілізація» — слово року в Україні за версією словника сучасної української мови та сленгу «Мислово». Цей термін перебував у центрі суспільної дискусії протягом цілого року, а пік інтересу до нього припав на грудень, коли уряд вніс до парламенту законопроєкт про мобілізацію. «От тільки розраховувати ані на швидку появу нових правил, ані на ефективну комунікацію з боку влади, на жаль, не доводиться», — пише для Sestry політолог Євген Магда. А також нагадує нам історію питання та аналізує, якою може бути ефективна схема внесення змін до алгоритму мобілізації.
Прелюдія без романтики
Публічним драйвером законопроєкту про зміну правил мобілізації стала членкиня парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, представниця фракції «Слуга народу» Мар’яна Безугла. Про це вона писала на своїх сторінках у соціальних мережах. Хоча куди більше часу відводила на критику Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Безугла ще минулого року набула статус «політичної комісарки», яка відвідувала підрозділи ЗСУ на правах народної депутатки, і її присутність у розташуваннях українських військ викликала чимало запитань.
Цього разу активність парламентарки знайшла відгук у Володимира Зеленського під час підсумкової пресконференції у грудні 2023 року: президент наголосив, що не підпише закон, який передбачатиме мобілізацію жінок. Зауважу, що тему з мобілізацією жінок активно розкручувала російська пропаганда, тоді як всередині України про неї говорили куди менш активно.
Також Президент України заявив представникам медіа, що військові вимагають від нього мобілізації 400-500 тисяч людей і це коштуватиме біля 500 мільярдів гривень, яких у бюджеті немає. Володимир Зеленський також не виключив зменшення віку мобілізації від 27 до 25 років, що дозволило б залучити нові людські ресурси для захисту нашої території. .
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та начальник Генерального штабу Сергій Шаптала намагалися пояснити громадянам, що визначення правил мобілізації не є предметом їхньої компетенції. Вони використовують ті людські та матеріальні ресурси, які є в наявності. Залужний, який не часто балує пресу спілкуванням, відповідав у спокійній манері, намагаючись бути конструктивним. В Україні мало хто має сумніви, що за нападками на Залужного у виконанні Безуглої стоїть офіс президента. Подейкують, що на Банковій хотіли звільнити популярного командувача, проте західні партнери виступили проти цього. Чутки про конфлікт по лінії Зеленський – Залужний циркулюють вже кілька тижнів та вийшли за межі українського інформаційного простору.
4 січня на базі профільного парламентського комітету за участі міністра оборони Рустема Умєрова, вже згаданих Валерія Залужного та Сергія Шаптали розпочалося обговорення законопроєкту про внесення змін до мобілізації. Його, нагадаю, 25 грудня 2023 року вніс на розгляд парламенту Кабінет Міністрів, отримавши за короткий час чимало негативних коментарів, як кажуть, з місць.
При цьому варто враховувати, що російські спецслужби вправно використовують методи рефлексивного управління, роздмухуючи проблему у власних інтересах. Тому дивуватися повідомленням про можливе бронювання від мобілізації тих, хто сплачує значні податки, або пропозиції Тимофія Мілованова про мобілізацію через лотерею не варто. Українській владі вкрай бракує єдиного голосу в цьому питанні. І це має логічне пояснення. Складно забезпечити зростання мобілізаційного потенціалу, коли міністр фінансів Сергій Марченко стверджує, що Мінфін очікує на відповідну інформацію та розрахунки від військових.
Законодавство передбачає, що мобілізацію своїм указом оголошує Президент України. Очевидно, що Володимир Зеленський і нестиме політичну відповідальність за її наслідки. Проте ухвалювати нові правила мобілізації повинна Верховна Рада, де у фракції «Слуга народу» є більшість ще з серпня 2019 року. Однак там не поспішають ухвалювати відповідний закон. Розуміючи, що між зміною підходів до мобілізації та значним поповненням лав Сил Оборони України пройдуть місяці, які Росія може використати у власних інтересах. Нагадаю, що Путін підписав закон про спрощене надання громадянства РФ особам (і членам їх сімей), які встануть до лав російської армії. Після переобрання Путіна, запланованого на березень 2024 року, експерти припускають активізацію мобілізації у РФ.
Мобілізуйся, бо необхідно
Наприкінці грудня 2023 року прикордонники ускладнили виїзд за кордон військовозобов’язаних чоловіків з числа пільговиків, продемонструвавши власну готовність до посилення мобілізації. Проте говорити остаточно про матрицю мобілізаційних заходів зарано: законопроєкт, внесений урядом, піддається як публічній критиці, так і підкилимним спробам його відкоригувати у процесі обговорення. Про необхідність дотримання процедури ухвалення закону, як видається, забули всі учасники процесу обговорення.
Варто звернути увагу на кілька моментів: дотримання принципу справедливості та забезпечення ефективного інформаційного супроводу процесу мобілізації. Україна на офіційному рівні за допомогою сучасних медійних інструментів повинна створити образ Збройних Сил, долучитися до яких є справою честі громадянина. Без виконання цих передумов розраховувати на суттєве поповнення лав українських захисників буде складно. Так само складно розраховувати на можливість примусово повернути вагому кількість чоловіків з українським громадянством з-за кордону. Подібні механізми виглядають проблематичними вже на старті.
Кремль відкорковує шампанське
У серпні 2023 року Володимир Зеленський оголосив про звільнення всіх керівників обласних територіальних центрів комплектування (ТЦК) та заміну їх на бойових офіцерів, які не можуть бути на передовій за станом здоров’я. Такою була емоційна реакція Верховного Головнокомандувача на ситуацію з керівником Одеського ТЦК Євгеном Борисовим, який зненацька виявився підпільним мільйонером. Її вправно масштабували на всіх військових комісарів, по суті підваживши систему мобілізації. З вересня темпи мобілізації до лав ЗСУ суттєво впали, і ця проблема стала загальнонаціональною.
Російські спецслужби не сидять склавши руки, а використовують практично всі наявні сучасні методи впливу на громадську думку: анонімні телеграм-канали, навалу ботів та тролів, відверту дезінформацію, розповсюдження відео про примусове затримання службовцями ТЦК громадян (яке часто виявляється брехливим та маніпулятивним). Кремль діє, взявши на озброєння тактику німецького Генерального штабу часів Першої світової війни, намагаючись розкласти зсередини війська противника. Протиріччя між представниками політичного та військового керівництва України грають росіянам на руку.
Мобілізаційний must have
Ефективна схема внесення змін до алгоритму мобілізації виглядає наступним чином:
1. Розгляд відповідного законопроєкту у Верховній Раді повинен бути оперативним, а представити його повинен Президент України. Краще витратити час на узгодження, ніж публічно зав’язнути між першим та другим читанням. Це той випадок, коли відсутність прямих трансляцій засідань Верховної Ради може бути корисною.
2. Представникам влади та іншим політикам варто припинити думати про власні рейтинги та електоральні перспективи, адже до завершення бойових дій говорити про нові вибори наївно.
3. Переформатування коаліції у Верховній Раді та створення уряду національної довіри дозволило б команді Зеленського розділити відповідальність за мобілізацію. Звісно, разом з можливістю впливати на ситуацію в Україні.
4. Спільний виступ Володимира Зеленського, Рустема Умєрова та Валерія Залужного про необхідність мобілізації суттєво підвищив би довіру до процесу мобілізації.
5. Інформаційний простір України необхідно наповнити мотиваційними роликами про необхідність участі в захисті держави, розрахованими на різні цільові аудиторії.
6. Потрібно транслювати позитивні приклади лідерів громадської думки, які перебувають у лавах ЗСУ.
7. Час наголосити на офіційному рівні, що Україна веде Війну за Незалежність, під час якої залишатися осторонь соромно для всіх громадян.
Євген Магда — український політолог, історик, журналіст, директор Інституту світової політики. Автор книг «Гібридна війна. Вижити і перемогти» та «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи». Увійшов до десятки кращих політичних експертів й аналітиків України в рейтингу видання «Коментарі» 2020 року. Син, брат, чоловік, батько. Тримає руку на пульсі подій в Україні та її сусідів понад 20 років.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
.avif)
.avif)
